182818
178171

Агрокорпорація VS фермер: попри рішення ВС, земельна війна на Тернопільщині триває

Три роки тривала судова тяганина фермерського господарства “Урожай ТЕО” з великою земельною компанією “Агропродсервіс”, і нарешті Верховний Суд у березні 2021 року виніс рішення на користь фермера. Здавалося б, перемога. Можна спокійно працювати на своїх 200 га.

Але вже на початку квітня літнього фермера Степана Сказка селяни терміново викликали на поле, бо, попри рішення судів, конкуренти вивели велику техніку на їхні поля і розпочали сівбу. Він примчав на поле. Побачив великогабаритний посівний комплекс “Агропродсервісу”. Можливо, згадав, що саме тут два роки тому ті самі люди побили під час посівної його доньку, маму двох його онучок. Можливо, згадав стареньких бабусь, які довірили йому свої паї: бо ж ми лише тобі, Степане, віримо. І просто кинувся під колеса цього трактора. Бо не знайшов іншого виходу як людина, що має на руках всі судові рішення, аж до Верховного Суду, де іменем України доведено його право працювати на цих землях…Про це детально у матеріалі Укрінформу.

ЯК ВЕРХОВНИЙ СУД ВПЕРШЕ ЗАХИСТИВ ФЕРМЕРА

У цьому році Верховний Суд ухвалив історично важливе рішення, яке стосується земельних відносин. Найвища судова інстанція України стала на захист фермера, визначивши, що саме йому належить право оренди земельних паїв у Козівському районі Тернопільської області, де він може здійснювати свою сільськогосподарську діяльність. Вперше за час новітньої української історії земельних відносин перемогла людина, яка обробляє 200 гектарів землі, а не великий аграрний капітал, який сконцентрував десятки тисяч гектарів ріллі. 

ПЕРЕДІСТОРІЯ АБО ЯК СЕЛЯН НАМАГАЛИСЯ ПОЗБАВИТИ ПРАВА РОЗПОРЯДЖАТИСЯ СВОЇМИ ПАЯМИ

Нагадаємо перебіг подій цієї “земельної битви”.

Селяни із трьох сіл Тернопільщини – Олесино, Уритви й Геленки – відмовилися продовжувати договір про здачу паїв ТОВ «Теофіпілка», що є структурним підрозділом великої агрокомпанії «Агропродсервіс», вирішивши віддати перевагу іншому підприємцю, фермеру з господарства «Урожай-ТЕО». Причин для зміни орендаря було кілька. Селяни були незадоволені сумою орендної плати, яку платив агрохолдинг, – деякі звинувачували агрохолдинг у недоплаті від 3 до 9 тисяч гривень на рік, передачі паїв у суборенду всупереч волі власників, як це відбулося з орендованими землями в с. Теофіпілка, крім того – вони хотіли мати справу з місцевим фермером Степаном Сказком, з яким і уклали нові угоди на оренду своїх паїв.

Але агрохолдинг не змирився з таким перебігом подій. Одного дня пайовики дізналися, що вони нібито «підписали» нові угоди із «Агропродсервісом» і віддали йому в оренду свої паї ще на 10 років. Тобто люди, які передали свої паї фермеру Сказку, одного дня прокинулися і побачили себе кріпосними агрохолдингу. Переглядаючи тогочасні відеосюжети з поля, яких багато в Інтернеті, ми почули таку фразу від учасників конфлікту: «Нас вважають рабами, прикріпленими до паїв…».

Справа про внесення в реєстр сфальсифікованих документів досі не розслідувана. Більше того, говорить донька фермера – юристка Ірина Сказко – жодного з селян, які заявили про фальсифікацію і підробку їхніх підписів під угодами, за три роки у справі не було допитано. Очевидно, що її “затягують”, передаючи розслідування з одного відділку до іншого, сподіваючись, що скоро завершиться термін позовної давності. І це має бути предметом для дослідження контролюючими органами. 

КОЛИ ОПОНЕНТИ ПОБАЧИЛИ, ЩО МИ ВИГРАЄМО В СУДАХ, ВОНИ ПІШЛИ ПО НАШИХ ПАЙОВИКАХ ІЗ ЗАГРОЗАМИ ТА ШАНТАЖЕМ

Ці роки, доки тривали суди, фермерське господарство «Урожай ТЕО», яке очолює Сказко, здійснювало посівну і збирало урожай лише за допомоги власників паїв, громадських активістів та учасників бойових дій на сході України. Бо їм постійно перешкоджали структури “Агропродсервісу”. Ситуація не обмежувалася лише словами: як ми писали, навесні на полі було побито 35-річну доньку Степана Сказка Ірину та інших активістів. 

Ірина Сказко розповіла агентству про сьогоднішній стан речей:

- Попри те, що всі три роки на мою адресу лунали погрози, ми пройшли всі судові інстанції, на нашу користь є п’ять рішень судів, у тому числі два рішення Верховного Суду. І після 9 березня 2021 року, коли вже було винесено останнє рішення Верховного Суду, яким залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду міста Києва на земельні ділянки, що знаходяться в законному користуванні «Урожай ТЕО», наші опоненти просто пішли на рейдерське захоплення.

- Розкажіть детальніше.

- На початку квітня на орендованому нами полі з’явилася техніка, землевпорядники. Коли я приїхала на поле, там уже стояла одна машина поліції, техніка «Агропродсервісу» і були землеміри, які вчиняли дії фактично під наглядом поліції. Представник холдингу представився, і сказав, що відбувається засів полів ПрАП «Агропродсервіс». Це була перша спроба посіятися на нашому полі. Невдала. Ми звернулися до поліції із заявою на перешкоджання здійснення нами господарської діяльності. Заяву не сприйняли. Потім, за кілька днів, була наступна спроба захоплення. 14 квітня 2021 року відбулися ці ж самі дії, проте вже були залучені представники не лише Бережанського відділу поліції, а й зігнано поліцію з усіх районів, на полі знаходилося більш як два десятки поліцейських. Вони виконували роль, як не помічників наших конкурентів, то просто статистів. Але посівну агрохолдингу зупинив мій батько, який кинувся під колеса трактора.

- А як зреагувала поліція, коли ваш батько так вчинив?

- Представники поліції просили його звільнити поле і не наражати себе на небезпеку. Натомість батько їм відповів, що ви три роки своєю бездіяльністю фактично зробили так, що я сам як фермер змушений зупиняти техніку, яка незаконно тут знаходиться. Потім “Агропродсервіс” почав показувати якісь нібито нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. Тобто, виходить, що коли наші опоненти побачили, що ми виграємо в судах, вони пішли по наших пайовиках та почали їм погрожувати, що якщо ви не підпишете з нами угоди, то ми стягнемо з вас мільйонні штрафи за те, що колись вкладали добрива у ваші паї. А наші пайовики – це переважно бабусі, яким сімдесят- вісімдесят років. І їх залякували та шантажували обіцянкою стягнути з їхніх пенсій мільйонні штрафи. По телефону наші пайовики сказали, що нічого не підписували, втім, представники “Агропродсервісу” заявили, що в них є нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. 

Нагадаю, як працівники “Агропродсервісу” діяли три роки тому: підробили договір на оренду паїв, фальсифікат внесли в реєстр, а потім заявили, що оригінали договорів, які наші пайовики не те, що не підписували, а в очі не бачили, “вкрали”. Ця “крадіжка” слугує підтвердженням, що оригіналів просто не існувало. Протягом цих трьох років люди, яких обманули, неодноразово давали пояснення працівникам поліції, ми подавали багато заяв про порушення кримінальних справ за статтями шахрайство і фальсифікація підписів. Але за цими заявами жодних процесуальних дій, передбачених КПК, поліцією вчинено не було. Проводилися лише якісь незрозумілі “опитування”, хоча це не передбачено КПК. Ми цікавилися: чому людей, паї яких забрали, не допитували жодного разу як свідків? Відповіді немає. Натомість кримінальні справи за нашими заявами всі лягли мертвим каменем. Так і сьогодні діє поліція: фактично – допомагає рейдерам.

- Що ви маєте на увазі?

- Дві наші заяви про рейдерське захоплення не вносяться в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а вносяться в журнал і розглядаються як звичайні скарги. Нам відмовляють у реєстрації провадження, у внесенні до ЄРДР – і ми змушені фактично самі через суди зобов’язувати їх вносити ці дані в реєстр. Ми зараз якраз подаємо скаргу, оскільки наша від 9 квітня 2021 року в ЄРДР не внесена. А заява від 14.04.2021 року зараз під питанням, про її долю адвокати якраз будуть намагатися дізнатися. На цю заяву від 9.04.2021 адвокатом вже подано скаргу до слідчого судді, щоб зобов’язати правоохоронців внести її в ЄРДР. 

- Яка кількість гектарів землі зараз перебуває у користуванні “Урожай ТЕО”? 

- Згідно з рішеннями судів, у користуванні нашого фермерського господарства перебуває 180 гектарів орендованої землі, є договори оренди. Втім, “Агропродсервіс” стверджує, що на 60 га у них, мовляв, є нові договори і тому вони пішли на наше поле.

Ми робили адвокатські запити на сам «Агропродсервіс», на підставі чого вони знаходилися на наших земельних ділянках вже після рішення судів, однак, відповіді не надійшло. Коли ми кажемо про рішення судів на нашу користь, то правоохоронці, в свою чергу, заявляють про те, що вони не наділені повноваженнями надавати правову оцінку рішенням судів. Тобто вони не коментують рішень, що набрали законної сили, та є обов’язкові до виконання. Вони кажуть, що, якщо ми не погоджуємося з якихось підстав з тими договорами оренди, які нібито є в ПАТ «Агропродсервіс», то ми можемо це доводити в судовому порядку.

- Тобто це слід розуміти як новий механізм саботажу прийнятих судових рішень. Начебто укласти чи не укласти (враховуючи досвід фальсифікацій) нові угоди на частину землі та знову відправити в суд?

- Так. Це розрахунок на те, щоб виснажити нас, показати свою силу простим селянам та завадити працювати “Урожай ТЕО”.

- Скільки є часу на виконання рішення Верховного Суду, яке було ще у березні?

- Міністерство юстиції з моменту винесення цього рішення зобов’язане на наступний день після його отримання відновити порушені права. Саме це міністерство має моніторити Реєстр і, у разі таких рішень, самостійно без будь-яких примусів виконувати рішення судів. Проте пані Оніщук, заступниця міністра, написала, що вона не має можливості виконати рішення Північного апеляційного господарського суду, яке вже набрало законної сили, оскільки там уже є зареєстровані якісь інші майнові права і, якщо ми не погоджуємося, то повинні ці права оскаржувати в судовому порядку. Зараз ми готуємо заяву до Господарського суду міста Києва про роз’яснення виконання рішення суду і будемо звертатися в НАБУ, ДБР, оскільки невиконання рішення суду є кримінально караним діянням. Також будемо звертатися в правоохоронні органи, в Офіс генерального прокурора і ще раз – в Мінюст щодо невиконання рішення Верховного Суду.

- Чи передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду?

- Так, це однозначно тягне за собою порушення кримінальної справи.

*  *  *

Отже, суть моменту така. Після прийняття всіх судових рішень великий аграрний бізнес, щоб дотиснути та не дати реалізувати ці рішення, вдається до саботажу рішень, залякування та шантажу. І найгірше, що у цій правовій та й фізичній битві органи, які уповноважені стояти на варті закону, охороняють інтереси великого капіталу. Через півроку стартує продаж землі, і найвище керівництво країни обіцяє, що фермер, середній та аграрний виробник отримають пріоритетні права та можливості для купівлі землі. Але конкретний тернопільський кейс демонструє, що в реальності навіть рішення Верховного Суду не гарантує селянам їхніх прав. 

На момент написання матеріалу адвокати фермерського господарства, окрім заяв до поліції, звернулися в НАБУ та ДБР зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Бережанської поліції в Тернопільській області Артема Колодія та Володимира Діділівського. 

Адвокат фермерів – керуючий Адвокатським бюро "Віктора Дасюка" Віктор Дасюк у коментарі агентству повідомив:

- Пояснимо, що в рамках захисту від протиправних дій Міністерства юстиції України та захисту від стягнення надуманих збитків з боку агрохолдингу відбулось два господарських процеси і двічі крапку в цих процесах ставив своїм рішенням Верховний Суд. Перший – господарський процес, за яким агрохолдинг “Агропродсервіс” намагався стягнути мільйонні збитки нібито за те, що фермерське господарство обробляло землю, на яку агрохолдинг мав плани. Те рішення ВС підтвердило, що жодних порушень у користуванні землями з боку “Урожай ТЕО” немає, договори оренди є дійсними. З огляду на це, відсутні будь-які підстави на стягнення збитків. Фактично, цей процес був хоч і не вдалою, але спробою тиску гіганта-агрохолдинга на мале фермерське господарство.

Другий процес стосувався визнання протиправними рішення Мінюсту, яким, за скаргою агрохолдингу, було скасовано державну реєстрацію договорів оренди фермерського господарства. Верховний Суд визнав, що Мінюст діяв не в межах закону і протиправно скасував реєстрацію договорів оренди. Більше того, в Мінюсту взагалі були відсутні правові підстави для розгляду скарги агрохолдингу, оскільки вона була подана не в межах строку, визначеного законом. Далі – більше. Мінюст у порушення вимог закону належним чином не повідомляє фермерське господарство про розгляд скарги, чим фактично позбавляє останнього права на захист. І, на мою думку, ці та інші обставини вказують, що Мінюст не був арбітром у цій ситуації, а "грав" на боці агрохолдингу.

Минулого року після рішень першої та другої судової інстанцій адвокати надсилають запит до Мінюсту, пояснивши, що суд визнав їхні дії протиправними та поновив у реєстрі відповідні записи й права фермерського господарства. Через кілька тижнів Мінюст відповів, що не має можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19 та провести державну реєстрацію. 

Сьогодні фермерам просто заважають засіватися, блокують техніку, ігнорують звернення та заяви. Коли ми показуємо представникам агрохолдингу, поліції рішення суду, чуємо одноголосну відповідь: воно, мовляв, у процесі виконання. Хоча те, що воно в процесі, не нівелює саме рішення суду. Є рішення, є встановлені обставини, немає ніяких інших процедур для поліції. Коли фермери пишуть заяви про перешкоджання господарській діяльності, то, згідно з законом, заява має бути зареєстрована і відомості протягом 24 годин внесені до ЄРДР.

Натомість – кримінальна справа за перешкоджання діяльності фермерському господарству не порушується, запис в ЄРДР не вноситься. Поліція ігнорує звернення, не дає для ознайомлення матеріали справи, приховує докази. Під час подій були опитані присутні на полі особи, в тому числі – молодики в масках, але поліція не дає можливості з'ясувати, хто ці особи та з якою метою прибули на поле. Місцева поліція намагається вигадати найдивніші виправдання, останнім з яких є те, що матеріали справи передані до прокуратури нібито для роз'яснень, при цьому чудово розуміючи, що прокуратура такими повноваженнями не наділена. Все це відбувається з єдиною метою – не дати фермерам засіятися.  В аграрній галузі все просто: пропустиш строки – пропустиш урожай, господарство банкрутує, а вони перехоплюють землю.

Укрінформ звернувся за роз’ясненнями до “Агропродсервісу”. На що агрохолдинг відповів, що “веде свою господарську діяльність виключно на землях, по яких має в установленому порядку зареєстровані діючі документи на право володіння та користування цими земельними ділянками”. 

Крім того, Укрінформ звернувся за коментарем безпосередньо до керівництва “Агропродсервісу”. До речі, про керівництво. Зараз компанією “Агропродсервіс” керує Тетяна Чайківська, дружина народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Івана Чайківського (депутатська група "Партія "За майбутнє"), який до обрання в Верховну Раду був директором ТОВ "Корпорація "Агропродсервіс". 

Зазначимо, що це не перший випадок, коли “Агропродсервіс” втрапив у скандал через неправомірні дії. Наприкінці березня ц.р., коли поза чергою, в порушення наявного порядку вакцинації, були вакциновані працівники “Агропродсервісу”, заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко наголосив, що обласна влада Тернопільщини уже отримала «перше та останнє попередження щодо цього інциденту».

Очевидно, що цей земельний скандал також потребує втручання держави.

Адже цей випадок міг би бути показовим та давати надію тим тридцяти тисячам українських фермерських господарств, які не без тривоги очікують на старт продажу земель, бо не мають упевненості, що зможуть купити і захистити від зазіхань землі, які обробляють. Цей конфлікт – дистильований приклад історичного вибору, перед яким на даний момент стоїть Україна: чи перетвориться наша аграрна галузь на зразковий експортоорієнтований технологізований бізнес, чи ми, як уся Європа, разом з існуванням великих компаній, дамо можливість працювати на землі тим, хто там живе, – дрібному та середньому аграрію. І чи зможе держава Україна забезпечити права останнього. 

Випадок, про який ідеться, міг бути показовим – і ми сподіваємося, що стане. Бо сподіваємося, що держава забезпечить право селянина, гарантоване йому Верховним Судом. 

Описана вище ситуація – це не лише війна між малим та великим бізнесом. Це війна між державою та великим бізнесом. У ній аграрний капітал мімікрує під владу (бо ж один із членів родини засновників “Агропродсервісу” отримав депутатський мандат), нехтує рішенням найвищої судової інстанції України, отримує в союзники поліцію. Вона наче живий аргумент: що чекає селянина, якщо його паї приглянулись агрохолдингу.

Але ця історія не завершена. І саме від влади залежить, чи змусить вона великий капітал мирно і на законних підставах співіснувати поруч із фермерськими господарствами. Власне, так співіснують великі та малі господарства у всій Європі. І, можливо, саме цей випадок визначить вектор – якою буде аграрна Україна. Один відомий на всю Україну фермер колись сказав автору цих рядків: “Якщо держава допоможе фермерам, то вони, як ті мурашки, збудують на великих українських землях фортеці, до невпізнанності змінять сучасний образ села”. 

Автори: Лана Самохвалова, Олег Снітовський

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Чи виграє держава від запровадження зниженої ставки ПДВ для аграріїв?

З 1 березня діє знижена ставка ПДВ (14%) за операціями з постачання та ввезення на територію України деяких видів сільськогосподарської продукції. Йдеться, зокрема, про свиріпу, ріпак, соняшник, пшеницю та жито, ячмінь, кукурудзу, соєві боби та інші олійні культури, велику рогату худобу, молоко незбиране, тощо. Це один із рідкісних випадків, коли зниження ставки податку активно підтримали і Міністерство фінансів, і Державна податкова служба. І не підтримав комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики. Думка профільних асоціацій також розділилась. Прихильники Закону стверджують, що зменшиться економічна доцільність «скруток» та схем ухилення від оподаткування ПДВ операцій з сільськогосподарською продукцією. 

Також прогнозують зменшення обсягів відшкодування ПДВ, що знизить навантаження на бюджет і ризики шахрайства з ПДВ. Проте на практиці все не настільки однозначно. 

Про проблеми і вигоди різних гравців ринку
За результатами аналізу ТППУ спільно з дослідниками проекту «Німецько-український агрополітичний діалог», це рішення матиме негативний вплив на ринок, воно йде врозріз із тенденціями міжнародної практики застосування та адміністрування ПДВ, зменшує доходи державного бюджету та порушує зобов’язання перед міжнародними партнерами Украми, зокрема МВФ.

За словами Олега Юхновського, голови комітету підприємців АПК при ТПП України, ситуація на агроринку, зокрема в харчовій та переробній промисловості, залишає бажати кращого. В харчовій галузі обсяги виробництва за січень-лютий впали на 11%. Також пан Олег прогнозує збільшення кількості збиткових підприємств харчової та переробної промисловості за підсумками фінансового року. Негативно вплинули на переробників і високі ціни на сировину на внутрішньому ринку. За деякими товарними групами ціни на сировину вдвічі перевищували ціни на світових ринках. Серед інших негативних факторів: дефолт за форвардними контрактами та штучно занижені очікування щодо врожаю. Окремі галузеві асоціації харчової та переробної промисловості скаржились ТППУ на неможливість придбати сировину та звернулись до Антимонопольного комітету з проханням визначити, які позаринкові фактори вплинули на цю ситуацію. 

Координатор комітетів УКАБ Олег Нестеров зауважив, що хоч за підрахунками УКАБу і є певний ефект зменшення так званих податкових «скруток», попит на готівкові розрахунки за насіння, зерно та інші товари все одно залишається, і глобально це не вирішує ситуацію з тіньовим ринком. Натомість уже зрозуміло, що в бізнесу виникнуть проблеми зі сплатою ПДВ, оскільки не пропрацьована процедура адміністрування за нової ставки. Інша важлива проблема стосується інвестицій, а саме – як перекривати податковий кредит, зважаючи на те, що компанії закуповують техніку та низку інших товарів за ставкою ПДВ 20%, а продають вирощену продукцію за ставкою 14%.

Натомість Європейська бізнес-асоціація підтримала впровадження цієї ініціативи для зернових та олійних культур, проте виступає за виключення молока з переліку товарів, до яких застосовується знижена ставка ПДВ, оскільки це призведе до зростання вартості сировини для переробки та цін кінцевої продукції для споживача. 

Про вплив на публічні фінанси
Міністерство фінансів наполягає на нейтральному фіскальному ефекті даної ініціативи, проте через брак інформації з боку Державної податкової служби в розрізі потрібних КВЕДів неможливо верифікувати, чи дійсно це так. Проте очевидно, що державний бюджет не враховує зміни, які несе зниження ПДВ, для дохідної частини бюджету, оскільки вони були ухвалені через два дні після голосування за бюджет. Дарина Марчак, керівниця Центру аналізу публічних фінансів, звернула увагу, що це рішення йде в розріз з ідеєю ефективної та справедливої податкової політики. Різні ставки ускладнюють адміністрування ПДВ, тому податковій буде складніше верифікувати адекватність цих операцій. Збільшується простір для маніпуляцій та ухилень від сплати податків. Запроваджуються нерівні умови гри для різних галузей. Також Дарина зауважила, що такі кроки розмивають податкову базу, що зменшує обсяги надходжень до державного бюджету. 

Про варіанти вирішення ситуації
Експерти одностайно вважають за потрібне знижувати ставку по всьому ланцюжку виробництва – від сировини до кінцевого споживача. Паралельно EBA працює над змінами до Закону, щоб вилучити молоко незбиране з переліку, що підпадає під знижену ставку ПДВ. З цим не погоджується Олег Юхновський та наполягає на випрацюванні спільної комплексної позиції всіх учасників агроринку включно з харчовою та переробною промисловістю. На основі цієї позиції можна було б розробити відповідний законопроект. Ця позиція має бути обгрунтована розрахунками. Підсумовуючи, Дарина Марчак зазначила, що цим рішення держава дає хибний сигнал ринку про те, що лобізм може забезпечити ухвалення певного рішення, попри аналіз, аргументацію та позицію інших стейкхолдерів. 

Експерти висловили сподівання, що рішення про зниження ПДВ для певних видів аграрної продукції буде скориговане з метою вирівнювання конкурентного поля та забезпечення рівності та справедливості оподаткування, без вибіркового підходу. 

Джерело: voxukraine.org

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Аграрні реформи в Україні: чи однаково їх бачить влада та учасники ринку

ГС «Всеукраїнський аграрний форум» провела онлайн-конференцію «Діалоги про аграрні реформи в Україні», під час якої учасники озвучили нагальні питання реформування української аграрної галузі, перспективи та виклики, що постануть перед її учасниками, а також інструменти, що допоможуть підтримати сільгоспвиробників у процесі реформ та після їх впровадження.

Під час вступного слова міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко повідомив, що відновлення міністерства, на яке сьогодні чекають усі аграрії, відбувається доволі складно через велику кількість бюрократичних процедур. Станом на 8 квітня, законопроект щодо фінансування діяльності Мінагрополітики  вже пройшов перше читання у Верховній Раді і, ймовірно, що бюджет міністерства буде прийнятий Верховною Радою України на позачерговому засіданні вже цього тижня. Потім має бути розроблена організаційна структура та розпочнеться процес формування кадрів. Зокрема, планується призначення кількох заступників міністра (за кожним з ключових напрямків діяльності), переведення з Мінекономіки до Мінагрополітики відповідних працівників.

Також він окреслив пріоритетні напрямки роботи міністерства на наступні роки. Серед них: відкриття ринку землі та прийняття законопроєктів №2194 та №2195, національний проєкт зрошення, розширення та відкриття нових експортних ринків.

«Наша мета — забезпечити стимулюючу дорадчу державну політику, максимально забезпечити усіх суб’єктів ринку якісною наскрізною інфраструктурою, надати повноцінне право власності на землю та зробити її обіг максимально прозорим, забезпечити функціонування зрошувальних систем, надати належне фінансування, розвивати аграрну освіту та науку, налагодити логістику і розширити потужності для зберігання. Ну і, безумовно, для нас стратегічно важливим є збільшення динаміки приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і розширення структури експорту», — зазначив Роман Лещенко.

За словами Голови Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександра Бакуменка, український агросектор, який усі звикли вважати локомотивом української економіки зараз переживає складні часи. Окрім несприятливих погодних умов та зменшення урожайності деяких сільгоспкультур, у 2020 році колосальна проблема виникла і у галузях з доданою вартістю.

«Я вже 35 років працюю у птахівництві і за останні двадцять років не пам’ятаю подібного надзвичайного стану, який сьогодні переживає птахівництво: за рік на 25% скоротилося поголів’я несучки, компанії понесли 5 млрд грн збитків, зруйнувався другий за розміром виробник м’яса птиці, інвестиційна привабливість українського аграрного бізнесу за рік скоротилася майже вдвічі. Це свідчить про те, що у нас виникли серйозні системні проблеми, над якими терміново потрібно працювати», — говорить Олександр Бакуменко.

Для вирішення проблемних питань він пропонує повернути підтримку агросектору на рівні не менше 1% від ВВП, яку аграрний комітет Верховної Ради минулого скликання спільно з колишнім Міністром аграрної політики Тарасом Кутовим зміг «відстояти» для сектору, але яку потім прийняли на рівні до 1%. Тому на сьогоднішній день, за словами Олександра Бакуменка, агросектор замість 8-9 млрд грн підтримки отримує 4-4,5 млрд грн.

Також він пропонує якнайшвидше прийняти рамковий законопроєкт «Про основні засади державної аграрної політики та формування політики сільського розвитку», що був розроблений спільно з учасниками ринку та представниками Європейського Союзу й народними депутатами попереднього скликання.

«Такі рамкові закони має майже кожна країна ЄС. Вони показують куди рухається країна у найближчі 20-30 років у тій чи іншій галузі. Такий закон дозволив би міністерству розробляти на його основі 5-річні стратегії аграрної політики з чітким розумінням пріоритетів на кожен рік та напрямків державної підтримки і тоді можна було б відслідковувати як виконується чи не виконується стратегія загалом. Нам не вдалося прийняти цей законопроєкт наприкінці минулої каденції виключно через політичні причини, але нові депутати можуть взяти його за основу, доопрацювати і прийняти як своєрідний дороговказ для розвитку АПК», — говорить Олександр Бакуменко.

За його словами, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, то Україна зможе сподіватися, в тому числі, на допомогу від Європейського Союзу, адже вони нарешті будуть розуміти, яку стратегію щодо аграрної галузі має наша країна.

Президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко підтримав думку про те, що починати треба зі стратегії, адже, за його словами, саме в стратегії зазвичай прописані напрями реалізації політики конкретної галузі. А для того, щоб ця стратегія виконувалася, потрібно формувати структуру: установи та органи на державному та місцевому рівнях, які і будуть відповідальними за реалізацію стратегії. Також він презентував власне бачення того, як має виглядати вертикаль державного управління розвитком агропродовольчого комплексу.

Голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков наголосив, що сьогодні, напередодні відкриття ринку землі, малим та середнім сільгоспвиробникам не вистачає фінансових інструментів. З отриманням кредитів ситуація, хоч і дещо покращилася, проте доступ до них досі є не у всіх. Наприклад, хоч програма «5-7-9%» і працює, застава під такі кредити є непосильною для малих господарств. Крім того, такі програми є короткостроковими, а під земельну реформу необхідно запроваджувати довгострокові рішення.

«Члени «Аграрного союзу України» наголошують, що напередодні відкриття ринку землі потрібно створити фінансові інструменти, якими б українці могли скористатися для купівлі землі. Інакше його відкриття має бути відтерміноване. Ми пропонуємо створити державну іпотечну установу, яка би надавала кредити саме під купівлю землі, а також вела реєстр акцій купівлі-продажу землі. Відповідний законопроєкт «Про іпотечну установу» вже розроблений нашими експертами», — говорить Геннадій Новіков.

Заступник голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов, серед іншого, у своєму виступі звернувся до депутатів та представників Уряду з проханням посилити увагу щодо питання ліцензування паливних складів.

«Ми хочемо всерйоз поставити питання скасування ліцензування як такого. Отримавши результати перевірок, ми з’ясували, що протягом усього 2020 року був лише один випадок, коли сільгоспвиробника оштрафували за торгівлю паливом без необхідної ліцензії, решта ж штрафів пов’язана з тим, що виробники вчасно не отримали ліцензію. Тобто система, що створювалася для контролю нелегальних продажів, не працює за призначенням, по факту, вона лише створює проблеми», — пояснює Михайло Соколов.

За його словами, другий болісний момент стосується Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”. Адже, попри те, що прийняли закон, не відбулося змін у Податковому кодексі, які б дозволили запровадити в Україні інститут патронажних дивідендів для кооперативів.

«Це працює в Штатах, Канаді та більшості країн ЄС, але цього досі немає у нас. Відповідний законопроєкт розроблений та внесений до Верховної Ради, але процес загальмував, а без прийняття цього законопроєкту повноцінний динамічний розвиток кооперації буде неможливим», — наголосив Михайло Соколов.

Голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський розповів про те, які питання комітет планує вирішити цього року. Найпершим, за його словами, є вирівнювання податків для сільгоспвиробників.

«Поки немає єдиного рішення яким буде підхід при вирішенні цього питання: чи за рахунок збільшення ставки земельного податку, чи за рахунок поставленого податкового зобов’язання на гектар, який був запропонований в законопроєкті №3131, і доплата різниці. Це технічна сторона, основне ж — це усунення диспропорції, яка після відміни спецрежиму ПДВ, значно збільшилася», — говорить він.

Також цього року комітет сподівається провести зміни пов’язані з меліорацією. Наступного тижня відповідний законопроєкт розглядатиметься в комітеті і цілком імовірно, що після засідання одразу буде направлений до сесійної зали.

Крім того, комітет опрацьовує низку законопроєктів, пов’язаних з євроінтеграцією та держпідтримкою сільгосптоваровиробників, зокрема і непрямою. Як, наприклад, спрощення процедур пов’язаних з будівництвом нових об’єктів в аграрній сфері.

Генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон наголосив, що найбільшим пріоритетом наразі є прийняття законопроєкту №2194, який врегульовує земельні відносини і є одним із ключових для продовження реформи. Після цього уся аграрна спільнота очікує на прийняття низки законопроєктів по опціонах, по фонду гарантування кредитів для сільського господарства, консолідації земель.

«Не менш важливим є прийняття законопроєкту №2289, який має розблокувати доступ до інноваційних засобів захисту рослин для українських аграріїв, бо з тестуванням та дослідженнями нових препаратів у нас вже втрачений шостий сезон. І це величезний виклик для нашого сільського господарства», — говорить він.

І ще один великий виклик, за словами Романа Сластьона, це рішення Окружного адміністративного суду Києва на користь групи компаній OSTCHEM, яке змушує Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати своє попереднє рішення і ввести квоти на ввезення мінеральних добрив. Це загрожує повною монополізацією ринку міндобрив однією групою компаній.

Перший заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації громад Іван Фурсенко зазначив, що члени їх асоціації так само чекають на прийняття законопроєкту №2194, адже, попри те, що місцевим органам самоврядування землі почали передавати ще з 2017 року, це відбувалося за окремими постановами і це були лише ті ділянки, які Держгеокадастр попередньо погодив. На сьогоднішній день у кожної громади є ряд земельних ділянок, які їй не передають. Їх потрібно самостійно знаходити і звертатися з ними до Держгеокадастру, а він, в свою чергу, не завжди на такі звернення реагує.

«Ми зацікавлені в тому, щоб усі подвійні трактування відкинути, прийнявши законопроєкт №2194, і врешті-решт передати сільськогосподарські землі місцевому самоврядуванню через закон, а не окремими постановами. Громади є різні, і кожна з них має свої підходи до управління землями, проте головне — те, що відбудеться суттєве зниження корупції у частині земельних відносин, оскільки рішення приймається не призначеним чиновником у закритому кабінеті, а обраними посадовими особами колегіально, на сесії селищної, сільської чи міської ради», — пояснив Іван Фурсенко.

Також він розповів, що зараз асоціація має пул громад, з якими хоче запустити проєкти зі створення фермерських хабів. Для цього на землях, що передані державою у комунальну власність, будуть створені комунальні сільськогосподарські підприємства, які самостійно вироблятимуть продукцію для харчування дітей у дитсадках та школах, а надлишки продаватимуть.

«Це водночас і додаткові надходження до місцевих бюджетів, і міні-продовольча безпека населених пунктів, які мають земельні ресурси», — говорить він.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький прокоментував стан справ щодо імплементації європейських норм законодавства у галузі садівництва. За його словами, урядовий законопроєкт № 4593 поданий, і 31 березня був представлений на засіданні аграрного комітету. 13 квітня планується засідання підкомітету по цьому законопроєкту і, попередньо, 14 квітня — розгляд на комітеті. Також він закликав профільні асоціації активніше комунікувати з Урядом, як з приводу зазначеного законопроєкту, так і з інших питань, щоб не виникало непорозумінь на етапі, коли закон уже прийнятий, а учасники ринку вчасно не внесли до нього своїх пропозицій.

Увесь захід підсумувала директорка ГС «Всеукраїнський аграрний форум» Марія Дідух. За її словами, головне, чого зараз з нетерпінням чекають аграрії – це повноцінне відновлення роботи профільного аграрного міністерства. Після цього аграріям буде зрозуміліше, яка структура міністерства, який функціонал департаментів, і до кого звертатися. Наразі ж, аграрну спільноту в Україні чують, і озвучені напрямки роботи, як Парламенту, так і Кабміну, збігаються з тим, чого прагнуть сільгоспвиробники.

Прес-служба УКАБ

Ваш вибір 'Подобається'.


Підготувати «розвідників»: в Україні запускають навчання для агроскаутів

Агроскаутинг — термін, добре знаний у світі. Це процедура збору з полів інформації, яка може стосуватися обробки ґрунтів та поливів, визначення стану посівів, наявності захворювань рослин. Мета – не допустити втрати врожаю.
Власне, «scout» у перекладі з англійської означає «розвідник». У багатьох країнах послуги агроскаутів давно є традиційними. В Україні поки що про них відомо небагато.
 
«Термін не дуже поширений, — визнає Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії Таврійського ДАТУ. — Я знайшов у гуглі лише одне повідомлення від агрокомпанії про найм агронома-скаута. З іншого боку, це позитивний сигнал і означає, що ми рухаємося в правильному напрямку».
Університет бере участь у проекті з підготовки агроскаутів, започаткованому Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО. Агроскаутингу та його перспективам в Україні було присвячено дводенну онлайн дискусію із залученням українських та зарубіжних фахівців.
 
Як працюють агроскаути в Ізраїлі
 
Світлана Добринін — консультант-референт, спеціаліст із захисту рослин Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій Ізраїлю. 
«У нас агроскаути — це приватні підприємці, що займаються саме дослідженням сільськогосподарських територій, — каже Світлана Добринін. — Вони не проводять лабораторних аналізів, а дають рекомендації на підставі того, що знаходять на полях. Фермер в Ізраїлі не займається захистом рослин — це робить агроскаут».
 
За словами Світлани, це дуже важлива місія для країни зі спекотним кліматом і, відповідно, великою кількістю шкідників.
 
Агроскаутів у Ізраїлі готує департамент консультаційних послуг Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій. Навчальний курс спрямовано на отримання ними знань у обсягах, необхідних для професійних досліджень полів. Курс складається із введення в ентомологію та фітопатологію; ознайомлення з методами захисту рослин, включно з біологічними; вивчення шкідників під час лабораторних занять та польових заняття. Додатково можуть бути курси з органічного виробництва та щодо застосування біоагентів, якщо агроскаут планує працювати з відповідними фермерами.
 
Курси для агроскаутів у Ізраїлі спеціалізовані — окремо для овочівництва, плодових культур і так далі. Після їх завершення і початку роботи раз на рік треба пройти підвищення кваліфікації. 
 
«Для кожної культури є своя система моніторингу, — розповідає Світлана Добринін про специфіку роботи агроскаута. — Наприклад, для плодових є безпечний і небезпечний періоди з точки зору загрози від шкідників. При небезпечних агроскаут може приїздити на плантацію двічі на тиждень, а в безпечні — раз на тиждень або навіть на два. На культурах інтенсивного овочівництва від повинен відвідати теплицю або поле раз на тиждень або і два, якщо є якась проблема чи культура цього вимагає» . 
 
Як і для будь-якого бізнесу, важливими є фінансові питання. Хоча ізраїльські агроскаути зазвичай працюють як підрядники консультаційних компаній, їхня зарплатня формується переважно напряму фермером. Відповідно, агроскаутам потрібно якомога більше клієнтів. Інколи вони можуть отримувати додаткові кошти від компанії, з якою працюють.
 
Дещо інакше в Сполучених Штатах. 
 
«Послуги агроскаута субсидуються з державного бюджету, це звичайна практика в США, — каже Патрік Байєрс з університету Міссурі. Він має 35 річний досвід супроводу фермерів. — У моєму випадкові зарплата частково фінансується з державних коштів, частково забезпечується самими фермерами».
 
Спеціаліст за 24 дні: що передбачено програмою
 
Американський досвід значною мірою ліг в концепцію центрів агроскаутингу, підготовлену в рамках програми АГРО. Пілотний проєкт буде реалізовано спільно з Таврійським державним агротехнічним університетом та Херсонським державним аграрно-економічним університетом. У цих вишах створять два центри, що займатимуться підготовкою агроскаутів та наданням послуг з агроскаутингу фермерам. 
 
«Проєкт передбачає підвищення рівня знань у студентів старших курсів через залучення їх до агроскаутингу, за рахунок чого виробники також матимуть можливість отримати необхідні для них послуги, — каже директор Програми АГРО Ксенія Сидоркіна. — Тож разом із партнерами сподіваємося вирішити низку системних проблем, таких як відсутність або брак кваліфікованих кадрів для агропідприємств, брак певних послуг, які би могли робити бізнес успішнішим».
 
Патрік Байєрс входить до числа експертів, задіяних у реалізації проєкту. Саме він представив напрацьовану концепцію центрів агроскаутингу. Найважливіші рекомендації щодо майбутнього навчання такі.
 
На агроскаутів слід готувати студентів-бакалаврів та студентів випускних курсів ВНЗ. Відбором учасників займатимуться спільно програма та університети. Для майбутніх агроскаутів розроблено 24-денний тренінговий курс, що складатиметься з чотирьох сесій.
 
Перша — розуміння агроскаутингу. Йтиметься про набуття знань щодо шкідників та хвороб рослин, родючості, питань захисту довкілля. Студентам розповідатимуть про діагностування проблем із використанням відповідних інструментів, відбір зразків, навчатимуть роботі в лабораторії тощо.
 
Під час другої сесії майбутні агроскаути отримають знання щодо ключових культур, які вирощують в Україні: помідорів, перцю, полуниці, яблук та інших.
 
Далі на учасників програми чекатимуть польові навчання з фермерами, а завершальна сесія буде присвячена процесу агроскаутингу: документуванню, відео-та фотозйомці, подальшому вдосконаленню навичок.
 
«Агроскаут повинен мати істотні знання в предметній галузі для основних культур. Розуміти, як можна діагностувати проблему, знайти причину її виникнення та рекомендувати, як її можна усунути. Повинен вміти ефективно провадити процес агроскаутингу та мати гарні міжособистісні навички, що допомагатимуть роботі з клієнтами», — перераховує Патрік Байєрс основні якості, які повинен отримати на виході учасник програми.
 
Моделлю передбачено базові потреби центрів агроскаутингу — приміщення, місця для тренінгів, комп’ютерне обладнання, набір необхідних для агроскаутингу інструментів, транспорт для виїзду на поля. 
 
«Спочатку в Україні програма агроскаутингу буде отримувати фінансування від проєкту, який покриватиме зарплати, витрати на відрядження агроскаутів та їх стимулювання. Також передбачен дохід від надання послуг для фермерів», — каже Патрік Байєрс про пропоновану фінансову модель. У подальшому планується залучення державних та грантових коштіву різних комбінаціях.
 
Університети у стані готовності
 
Дискусія засвідчила, що в університетах-партнерах програми АГРО уже ретельно продумували майбутнє навчання агроскаутів і надають проєкту значної уваги.
 
«У ближчому майбутньому агроскаути стануть «ключовими фігурами» агросектору, здатними впоратися з мікропроцесорами, інноваційними GIS-системами, системами моніторингу та іншим, — переконаний Олександр Аверчев, проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності Херсонського ДАЕУ. — Кінцевим результатом від впровадження програми агроскаутингу буде покращена якість освіти здобувачів ВНЗ та підвищена економічна ефективність сільськогосподарських виробників плодоовочевої продукції». 
 
«Завдяки високому темпу розвитку консалтингових послуг та цифровізації в АПК агроскаутинг уже стає необхідністю, — вважає Геннадій Подшивалов, директор Інституту підвищення кваліфікації Таврійського державного агротехнологічного університету. — Це новий напрям діяльності в агропромисловому секторі України, на стику агрономічної, інформаційно-консультаційної та аналітичної професій».
 
У Таврійському університеті також уже є чітке бачення навчального процесу з підготовки агроскаутів та факторів, необхідних для його успішної реалізації — матеріально-технічних, кадрових та інших. Завершувати курс з агроскаутингу має атестаційний екзамен, після чого агроскаут отримуватиме відповідний сертифікат. Акцент у навчанні робитимуть на здатності студентів до швидкого застосування отриманих знань та навичок на практиці. 
 
«Це будуть не повноцінні наукові дисципліни, а «екстракт» з них — виключно прикладного сучасного характеру», — каже Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії.
 
Зрозуміло, для успішної реалізації майбутньої програми з агроскаутингу потрібні мотивовані учасники. Тож під час дискусії йшлося ще про одне важливе завдання — інформування про переваги участі в ній для студентів. Це важливо, адже навчання агроскаутингу буде факультативним.
 
«Студенти можуть отримати додаткові знання, також агроскаутинг може стати для них кроком до подальшої повноцінної кар'єри», — переконаний Патрік Байєрс.
 
Тим часом Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО має намір мотивувати інші ВНЗ до створення центрів агроскаутингу.
 
«Програма називатиметься «Створення центрів надання послуг агроскатуингу та підвищення рівня знань та практичних навичок молодих фахівців», — зазначив експерт програми Юрій Бакун. За його словами субгрантовий конкурс оголошено з метою підтримки створення та розвитку двох центрів агроскаутингу у співпраці з профільними вищими навчальними закладами для впровадження комплексу відповідних консультаційних та сервісних послуг. Участь у конкурсі можуть взяти українські недержавні організації, бізнес-асоціації та освітні установи. Прийом заявок триває до 18:00 26 квітня 2021 року. 
 
Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) за посиланням.
 
Автор - Анатолій Марциновський
 
 
 


Введення квот на імпорт міндобрив через суд: театр абсурду, за який заплатять аграрії

Окружний адміністративний суд міста Києва вийшов за рамки своїх повноважень при прийнятті рішень щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив, зобов’язавши Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі ввести їх. Це негативно вплине на економіку України загалом, а найбільше від такого кроку постраждають аграрії. Про це йшлося під час спільної пресконференції аграрних асоціацій, передає прес-служба ВАР.

На тому, що рішення суду є неправомірним і що суд не може зобов’язати Комісію голосувати певним чином наголосив заступник голови ВАР Михайло Соколов.

«Що в цьому з юридичної точки зору є неправильним? Суд дійсно міг встановити, що, приміром, були формальні порушення у ході розслідування. Якщо таке було – певні документи не були розглянуті, комісії була представлена не вся інформація – тоді максимум, що можна було вирішити, – це зобов’язати комісію переглянути своє рішення на основі повної інформації, яка була виявлена під час судових засідань. Тим не менш, ми почули, що потрібно ввести відповідні захисні заходи. В даному випадку, за оцінкою наших юристів, суд просто вийшов за рамки своїх повноважень. Адже взагалі не зрозуміло, як можна колегіальний орган – а саме таким є Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі – зобов’язати прийняти те чи інше рішення. Тому що кожен член Комісії зобов’язаний голосувати відповідно до того, як він розуміє цю конкретну ситуацію. Це те ж саме, що зобов’язати Верховну Раду прийняти той чи інший закон, що є неможливим», – наголосив Михайло Соколов.  

Заступник голови ВАР зазначив, що ключовим питанням в рамках прийняття рішення Міжвідомчою комісією щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив є питання про те, чи відповідає дане рішення національним інтересам України.

Разом з тим, професор Київської школи економіки Олег Нів'євський підтвердив, що рішення, прийняте Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі у червні минулого року про незастосування обмежувальних заходів щодо імпорту мінеральних добрив є правильним і відповідає національним інтересам України. Згідно із дослідженням, проведеним КШЕ, запровадження квот на імпорт міндобрив негативно вплине на економіку країни.

«Україна втратить в середньому 120 млн доларів. Безумовно, від запровадження квот виграють виробники міндобрив. Їхня вигода складе близько 90 млн дол. США. Також вигодонабувачами є трейдери, імпортери добрив. Їх вигода складе 64 млн дол. США. А ось основними, хто програє, будуть сільгоспвиробники. Вони втратять приблизно 275 млн дол. США. Разом з тим, серед аграріїв найбільше постраждають малі с/г виробники. У їхній структурі собівартості продукції, витрати на міндобрива становлять пропорційно більшу частку, ніж у середніх та великих. Також є й інші негативні наслідки, на як потрібно зважати. Потрібно враховувати корупційну складову. Також квотування добрив негативно відобразиться на  гнучкості споживачів міндобрив. Бо невідомо з яких країн дозволятиметься імпорт. Наприклад, якщо одна країна в  силу різних причин перекриє імпорт добрив в Україну, то чи можна буде швидко переорієнтуватися на іншу країну», – пояснив Олег Нів’євський.

На тому, що в Україні ринок мінеральних добрив уже сьогодні монополізований однією компанією наголосив голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков.

«Фактично, один виробник – група компаній «Остхем» – займає дуже значну частину виробництва добрив. Тому до цього часу сільгоспвиробники України переплачували за добрива на 20%-40% більше, ніж наші колеги у сусідніх країнах. Сьогодні в нас немає дефіциту добрив, пропозиції найрізноманітніші і сільгоспвиробник має можливість обирати виробника за якістю, ціною, умовами поставки і планувати свою діяльність. На наш погляд, монополісту треба звикати працювати у ринкових, а не в тепличних умовах, у яких він працював багато-багато років. Ми хочемо бути впевнені в тому, шо отримаємо гарантовану якість, кількість та ринкову ціну на добрива. Ми вважаємо, що рішення суду не відображає сьогоднішніх позицій і є досить заангажованим», – сказав Геннадій Новіков.

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон зауважив, що імпорт добрив наразі є єдиним стримуючим фактором від  зростання цін на внутрішнього ринку та балансом для конкуренції. Разом з тим, ніхто не говорить про те, чому в Україні збільшилась частка імпортних добрив.

«Дійсно, у 2017-2018 роках було просідання виробництва добрив. Але причиною цього були самі представники галузі. Зокрема, група компаній «Остхем» раптово у березні 2018 року просто призупинила виробництво і не поставила товар, який вже був проплачений аграріями. Це стало причиною того, що всі почали шукати альтернативні шляхи поставки добрив. І лише переорієнтація на імпорт дала можливість сільгоспвиробникам виростити нормальний урожай. Адже без добрив сільське господарство не є рентабельним. У 2019 році відновилось виробництво добрив і навіть розпочався їх експорт, а імпорт скоротився. За підсумками 2020 року цей тренд продовжився. Причому, моніторинг експортних цін підтверджує той факт, що українські сільгоспвиробники переплачують на внутрішньому ринку за добрива. Більше того: за підсумками 2020 року, згідно наших оцінок, частка групи компаній «Остхем» у ринку мінеральних азотних добрив склала 65%. А виробництвом аміачної селітри в Україні займаються лише заводи групи компаній «Остхем». Звісно, що можливість відсікти імпорт шляхом квотування є дуже цікавою ідеєю для національного виробника», – сказав Роман Сластьон

Директор ГС “Всеукраїнський аграрний форум” Марія Дідух запевнила, що українські виробники не відмовляються від українських добрив. Однак, вони бажають мати якісну продукцію та конкурентну ціну.

«Ми готові споживати вітчизняне. Але хочеться сказати виробнику: будь-ласка, працюйте в ринкових умовах, забезпечуйте хорошу якість продукції і ми відкриті для співпраці. Але залишати агровиробника без вибору – це неприпустимо. Адже ми розуміємо, що квотування теж може мати «ручний режим». Який буде механізм цих квот? Чи не станеться так, що коли ми готуватимемось до польових робіт, введуть квоти і вибору в українського виробника не буде, окрім як купити добрива на внутрішньому ринку за тою ціною, яку йому встановлять? Тому ми будемо тримати цю ситуацію на контролі. І сподіваємося, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подасть апеляцію на рішення суду. А ще більше ми сподіваємося, що в судовому рішенні буде прописано повернутися до розгляду і він відбудеться на основі фактів, аналізу і цифр. Ми готові надавати аналітичну підтримку, робити розрахунки, брати участь у переговорах і обговореннях для того, щоб прийняти правильне, справедливе рішення, яке відповідає національним інтересам», – підсумувала Марія Дідух.  

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Земельна реформа: проєкт на грані зриву

Запуск ринку сільгоспземлі, який Верховна Рада благословила з такими боями рік тому і призначила на 1 липня 2021 року, під загрозою. Перша причина: депутати відправились на тритижневий карантин, загрузнувши по вуха в «земельному питанні». Парламент так і не розглянув тисячі правок, що були внесені опозицією у два законопроєкти (№2194 та 2195), які унормовують торгівлю землею. Тобто маємо відсутність нормативної бази. Друга причина – ще глибинніша. Мова про бардак в державних органах, що мали б налагодити і супроводжувати увесь процес. А вишенька на торті –  опозиція, яка намагається заблокувати запуск ринку двома шляхами – через Конституційний суд та референдум.

Тому версії про те, що держава просто не буде готовою до відкриття земельного ринку 1 липня, і «час Х» доведеться переносити, мають все більше підстав для реалізації.

При цьому земля – один з ключових маркерів для президента Володимира Зеленського. Запуск прозорого земельного ринку був одним з пунктів його передвиборчої програми. А на останньому з’їзді партії «Слуга народу» глава держави ще раз похвалився тим, як його команда притиснула до стінки тих, хто роками наживався на тіньових земельних оборудках.

За замислом, все має буде чітко: українці, що хочуть купити землю, зможуть її купити, відповідно українці, які хочуть її продати, також зможуть це зробити. Здавалося б, от вона – ідилія та «рука ринку», що сама все розсудить. Але, як-то кажуть, є нюанси… 


Фактично затятими супротивниками земельної реформи в нинішньому вигляді виступають дві парламентські фракції – «Батьківщина» та ОПЗЖ. 

Фракція Юлії Тимошенко на словах також виступає за ринок землі, але зі своїм баченням – для дрібних фермерів, а не великих агрохолдингів. Сама Юлія Володимирівна недвозначно оголосила, що відкриття земельного ринку в нинішньому вигляді не допустить. Втім «Батьківщина», яка чи то збирається в коаліцію з провладною фракцією, чи то ні, вже свої численні правки до законопроєкту № 2194 відкликала і фактично відкрила шлях до його прийняття. Принаймні до липня депутати якось з ним розберуться.

Але партія Тимошенко грає й на іншому фланзі цього фронту. «Батьківщина» вже давно спрямувала до Конституційного суду два подання. Одне стосується тлумачення 13 та 14 статей Конституції: у суддів запитали, чи при тому статусі землі, що вказаний в Конституції, Верховна Рада може без референдуму приймати рішення про її продаж. Друге подання стосується самого закону, який, на думку представників «Батьківщини», є неконституційним і за формою, і за способом прийняття. 

Також «Батьківщина» збирається проводити референдум щодо ринку землі, який може заблокувати рішення Верховної Ради. Але, зважаючи на те, що президент досі не підписав розпіарений та обіцяний ним ще під час виборів закон про референдум, зробити це поки неможливо. Та рухи в цьому напрямку вже відбуваються. «Батьківщина» вже готує збори громадян щодо організації референдуму. Звісно, багато залежить від формулювання питання, що може бути на нього винесене, але гіпотетично через цей механізм продаж землі таки можна заблокувати.

При цьому в «Батьківщині» припускають, що такий референдум може бути проведений і вже після запуску ринку. Або влада сама злякається власної неготовності до вирішення такого чутливого питання та відтермінує його до кращих часів.

«Теоретично Верховна Рада взагалі може прийняти закон, який перенесе запуск ринку землі, – каже нардеп від «Батьківщини», що представляє подання в Конституційному суді, Сергій Власенко. – Бо, окрім «нормативки», найголовніша проблема — відсутність повної інвентаризації земельних ділянок, є купа спорів щодо них, незрозуміло, хто їхній власник. Наприклад, є території, які незрозуміло, до якого міста належать, хоча це і не землі сільгосппризначення. У нас навіть досі нема єдиної думки, де проходить адміністративний кордон міста Києва».

Власенко зауважує, що нормативна база, яка зараз розглядається парламентом, розбалансовує систему держконтролю – зокрема, повністю прибирається контроль держави над категорією особливо цінних земель. Це питання планується спустити на рівень сільради.

«Є «велика каша» з реформуванням районів, – стверджує нардеп. – Зараз повноваження з контролю за розподілом земель між державою, облрадами, райрадами та громадами повністю розбалансовані. Також цим законопроектом хочуть дозволити власникам ділянок знімати верхній шар грунту та надають їм пріоритетне право на користування надрами на цій землі. Я зараз перебільшую, але, умовно кажучи, можна буде на такій ділянці встановити газову свердловину».

У «Батьківщини» є, скажімо так, «бойове аграрне крило». Яскравим його представником є голова громадської спілки «Союз українського селянства» та експрезидент Асоціації фермерів та землевласників України Іван Томич, який вже давно палко підтримує аграрні ініціативи Юлії Тимошенко. При цьому Томич підкреслює, що не є членом «Батьківщини». На його думку, в нинішньому вигляді відкриття ринку землі в ньому візьмуть участь переважно «схематозники» та спекулянти, а для транснаціональних покупців, якими так люблять лякати пересічних українців, існуючі механізми просто не будуть цікавими. Власне, великі «агробарони» і не приховують, що скупка землі «клаптиками» по 100 га їх не надто приваблює.

Свого часу Томич очолював аграрний комітет в парламенті та пишається тим, що саме він «пробив» закон про виділення земельних паїв в натурі, що регулював отримання землі українцями. Проте, на думку Томича, з 2003 року закон досі не запрацював, а біля шести мільйонів власників землі досі не мають витягів з геокадастру. Проблеми зі з’ясуванням права на землю і можуть призвести до перетворення запуску цього ринку з 1 липня у профанацію.

«До цього часу потрібно зробити ще 90% завдань, яких вимагає земельна реформа, але ні теоретично, ні практично шансів на це нема, – впевнений Томич. – З інвентаризацією землі – також повний хаос. 30% (10–11 млн га) перебувають у тіні – а це десятки мільярдів доларів. Ті, хто її контролюють, ніколи не дозволять, щоб цю землю у них відібрали, – от вам і відповідь на питання, чому земельну ревізію досі не роблять».

Томич повторює мантру політиків від «Батьківщини», що селяни та фермери після запуску ринку землі залишаться ні з чим: «Банківська система не готова і навіть не готується до кредитування під заставу землі. Під нинішні відсотки ніхто нічого купувати не буде. Та навіть за низької ставки фермери не зможуть оформити кредит, бо у них не буде цієї застави. А от аби продати свій гектар за тисячу доларів, повірте, селяни стануть у чергу». Зауважимо, що рівень стартової ціни за гектар землі одразу після запуску ринку очікують в діапазоні $1,5–2 тис.

Ще одне питання – кому саме селяни продаватимуть свою земельку. Наразі до 2024 року ділянки сільськогосподарського призначення можуть придбати лише фізичні особи з українським паспортом і не більше 100 гектарів «в руки». Але лунають думки, що затіяна владою ініціатива з можливим запровадженням подвійного громадянства може бути запланована якраз під відкриття ринку землі для нерезидентів. Офіційно на підтримку подвійного громадянства оголошується аргумент, що другий паспорт має допомогти українцям, які відправляться на заробітки та подальше життя до Євросоюзу, не відмовляючись при цьому від українського громадянства.

Але є підозри, що ця анонсована норма буде працювати «у зворотній бік»: українське громадянство буде роздаватися іноземцям, які завдяки цьому зможуть офіційно купувати українську землю. Такої думки дотримується відомий український адвокат Андрій Федур. При цьому він зазначає, що запустити інститут подвійного громадянства в Україні буде вкрай важко: «Подвійне громадянство можливо запровадити не просто законом, а лише через зміни в статтю 4 першого розділу Конституції. Розумні люди, що її писали, заклали дуже складний механізм внесення таких змін. Це фактично на сьогодні неможливо реалізувати».

Політолог Володимир Фесенко дуже скептично ставиться до планів тим чи іншим чином скасувати земельну реформу. І саме через політичні причини. Нагадаємо, що «Батьківщина» настирливо намагається увійти до коаліції з розхристаною монобільшістю, тож земельна карта може використовуватись як елемент торгів.

«Це може зірвати гру «Батьківщини» щодо взаємодії з Зеленським та його партією, – впевнений Фесенко. – А будь-яке політично резонансне рішення Конституційного суду викличе новий вибух емоцій та якісь дії у відповідь. Президенту вже не можна відступати: сказавши «А» щодо ринку землі, треба говорити «Б». Навіщо тоді взагалі було ініціювати це непопулярне рішення, яке б’є по іміджу та рейтингу? Звісно, проблеми та конфлікти будуть, але блокувати запуск ринку для президента буде ударом по самому собі».

Але нараз схоже на те, що Банкова в екстреному порядку намагається залатати дірки, які раптом виявились за три місяці до «історичної події».

Павло Вуєць, «Главком»

Ваш вибір 'Нічого сказати'.