Tempo950x100

Tempo300x100

Агрокорпорація VS фермер: попри рішення ВС, земельна війна на Тернопільщині триває

Агрокорпорація VS фермер: попри рішення ВС, земельна війна на Тернопільщині триває

Три роки тривала судова тяганина фермерського господарства “Урожай ТЕО” з великою земельною компанією “Агропродсервіс”, і нарешті Верховний Суд у березні 2021 року виніс рішення на користь фермера. Здавалося б, перемога. Можна спокійно працювати на своїх 200 га.

Але вже на початку квітня літнього фермера Степана Сказка селяни терміново викликали на поле, бо, попри рішення судів, конкуренти вивели велику техніку на їхні поля і розпочали сівбу. Він примчав на поле. Побачив великогабаритний посівний комплекс “Агропродсервісу”. Можливо, згадав, що саме тут два роки тому ті самі люди побили під час посівної його доньку, маму двох його онучок. Можливо, згадав стареньких бабусь, які довірили йому свої паї: бо ж ми лише тобі, Степане, віримо. І просто кинувся під колеса цього трактора. Бо не знайшов іншого виходу як людина, що має на руках всі судові рішення, аж до Верховного Суду, де іменем України доведено його право працювати на цих землях…Про це детально у матеріалі Укрінформу.

ЯК ВЕРХОВНИЙ СУД ВПЕРШЕ ЗАХИСТИВ ФЕРМЕРА

У цьому році Верховний Суд ухвалив історично важливе рішення, яке стосується земельних відносин. Найвища судова інстанція України стала на захист фермера, визначивши, що саме йому належить право оренди земельних паїв у Козівському районі Тернопільської області, де він може здійснювати свою сільськогосподарську діяльність. Вперше за час новітньої української історії земельних відносин перемогла людина, яка обробляє 200 гектарів землі, а не великий аграрний капітал, який сконцентрував десятки тисяч гектарів ріллі. 

ПЕРЕДІСТОРІЯ АБО ЯК СЕЛЯН НАМАГАЛИСЯ ПОЗБАВИТИ ПРАВА РОЗПОРЯДЖАТИСЯ СВОЇМИ ПАЯМИ

Нагадаємо перебіг подій цієї “земельної битви”.

Селяни із трьох сіл Тернопільщини – Олесино, Уритви й Геленки – відмовилися продовжувати договір про здачу паїв ТОВ «Теофіпілка», що є структурним підрозділом великої агрокомпанії «Агропродсервіс», вирішивши віддати перевагу іншому підприємцю, фермеру з господарства «Урожай-ТЕО». Причин для зміни орендаря було кілька. Селяни були незадоволені сумою орендної плати, яку платив агрохолдинг, – деякі звинувачували агрохолдинг у недоплаті від 3 до 9 тисяч гривень на рік, передачі паїв у суборенду всупереч волі власників, як це відбулося з орендованими землями в с. Теофіпілка, крім того – вони хотіли мати справу з місцевим фермером Степаном Сказком, з яким і уклали нові угоди на оренду своїх паїв.

Але агрохолдинг не змирився з таким перебігом подій. Одного дня пайовики дізналися, що вони нібито «підписали» нові угоди із «Агропродсервісом» і віддали йому в оренду свої паї ще на 10 років. Тобто люди, які передали свої паї фермеру Сказку, одного дня прокинулися і побачили себе кріпосними агрохолдингу. Переглядаючи тогочасні відеосюжети з поля, яких багато в Інтернеті, ми почули таку фразу від учасників конфлікту: «Нас вважають рабами, прикріпленими до паїв…».

Справа про внесення в реєстр сфальсифікованих документів досі не розслідувана. Більше того, говорить донька фермера – юристка Ірина Сказко – жодного з селян, які заявили про фальсифікацію і підробку їхніх підписів під угодами, за три роки у справі не було допитано. Очевидно, що її “затягують”, передаючи розслідування з одного відділку до іншого, сподіваючись, що скоро завершиться термін позовної давності. І це має бути предметом для дослідження контролюючими органами. 

КОЛИ ОПОНЕНТИ ПОБАЧИЛИ, ЩО МИ ВИГРАЄМО В СУДАХ, ВОНИ ПІШЛИ ПО НАШИХ ПАЙОВИКАХ ІЗ ЗАГРОЗАМИ ТА ШАНТАЖЕМ

Ці роки, доки тривали суди, фермерське господарство «Урожай ТЕО», яке очолює Сказко, здійснювало посівну і збирало урожай лише за допомоги власників паїв, громадських активістів та учасників бойових дій на сході України. Бо їм постійно перешкоджали структури “Агропродсервісу”. Ситуація не обмежувалася лише словами: як ми писали, навесні на полі було побито 35-річну доньку Степана Сказка Ірину та інших активістів. 

Ірина Сказко розповіла агентству про сьогоднішній стан речей:

– Попри те, що всі три роки на мою адресу лунали погрози, ми пройшли всі судові інстанції, на нашу користь є п’ять рішень судів, у тому числі два рішення Верховного Суду. І після 9 березня 2021 року, коли вже було винесено останнє рішення Верховного Суду, яким залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду міста Києва на земельні ділянки, що знаходяться в законному користуванні «Урожай ТЕО», наші опоненти просто пішли на рейдерське захоплення.

– Розкажіть детальніше.

– На початку квітня на орендованому нами полі з’явилася техніка, землевпорядники. Коли я приїхала на поле, там уже стояла одна машина поліції, техніка «Агропродсервісу» і були землеміри, які вчиняли дії фактично під наглядом поліції. Представник холдингу представився, і сказав, що відбувається засів полів ПрАП «Агропродсервіс». Це була перша спроба посіятися на нашому полі. Невдала. Ми звернулися до поліції із заявою на перешкоджання здійснення нами господарської діяльності. Заяву не сприйняли. Потім, за кілька днів, була наступна спроба захоплення. 14 квітня 2021 року відбулися ці ж самі дії, проте вже були залучені представники не лише Бережанського відділу поліції, а й зігнано поліцію з усіх районів, на полі знаходилося більш як два десятки поліцейських. Вони виконували роль, як не помічників наших конкурентів, то просто статистів. Але посівну агрохолдингу зупинив мій батько, який кинувся під колеса трактора.

– А як зреагувала поліція, коли ваш батько так вчинив?

– Представники поліції просили його звільнити поле і не наражати себе на небезпеку. Натомість батько їм відповів, що ви три роки своєю бездіяльністю фактично зробили так, що я сам як фермер змушений зупиняти техніку, яка незаконно тут знаходиться. Потім “Агропродсервіс” почав показувати якісь нібито нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. Тобто, виходить, що коли наші опоненти побачили, що ми виграємо в судах, вони пішли по наших пайовиках та почали їм погрожувати, що якщо ви не підпишете з нами угоди, то ми стягнемо з вас мільйонні штрафи за те, що колись вкладали добрива у ваші паї. А наші пайовики – це переважно бабусі, яким сімдесят- вісімдесят років. І їх залякували та шантажували обіцянкою стягнути з їхніх пенсій мільйонні штрафи. По телефону наші пайовики сказали, що нічого не підписували, втім, представники “Агропродсервісу” заявили, що в них є нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. 

Нагадаю, як працівники “Агропродсервісу” діяли три роки тому: підробили договір на оренду паїв, фальсифікат внесли в реєстр, а потім заявили, що оригінали договорів, які наші пайовики не те, що не підписували, а в очі не бачили, “вкрали”. Ця “крадіжка” слугує підтвердженням, що оригіналів просто не існувало. Протягом цих трьох років люди, яких обманули, неодноразово давали пояснення працівникам поліції, ми подавали багато заяв про порушення кримінальних справ за статтями шахрайство і фальсифікація підписів. Але за цими заявами жодних процесуальних дій, передбачених КПК, поліцією вчинено не було. Проводилися лише якісь незрозумілі “опитування”, хоча це не передбачено КПК. Ми цікавилися: чому людей, паї яких забрали, не допитували жодного разу як свідків? Відповіді немає. Натомість кримінальні справи за нашими заявами всі лягли мертвим каменем. Так і сьогодні діє поліція: фактично – допомагає рейдерам.

– Що ви маєте на увазі?

– Дві наші заяви про рейдерське захоплення не вносяться в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а вносяться в журнал і розглядаються як звичайні скарги. Нам відмовляють у реєстрації провадження, у внесенні до ЄРДР – і ми змушені фактично самі через суди зобов’язувати їх вносити ці дані в реєстр. Ми зараз якраз подаємо скаргу, оскільки наша від 9 квітня 2021 року в ЄРДР не внесена. А заява від 14.04.2021 року зараз під питанням, про її долю адвокати якраз будуть намагатися дізнатися. На цю заяву від 9.04.2021 адвокатом вже подано скаргу до слідчого судді, щоб зобов’язати правоохоронців внести її в ЄРДР. 

– Яка кількість гектарів землі зараз перебуває у користуванні “Урожай ТЕО”? 

– Згідно з рішеннями судів, у користуванні нашого фермерського господарства перебуває 180 гектарів орендованої землі, є договори оренди. Втім, “Агропродсервіс” стверджує, що на 60 га у них, мовляв, є нові договори і тому вони пішли на наше поле.

Ми робили адвокатські запити на сам «Агропродсервіс», на підставі чого вони знаходилися на наших земельних ділянках вже після рішення судів, однак, відповіді не надійшло. Коли ми кажемо про рішення судів на нашу користь, то правоохоронці, в свою чергу, заявляють про те, що вони не наділені повноваженнями надавати правову оцінку рішенням судів. Тобто вони не коментують рішень, що набрали законної сили, та є обов’язкові до виконання. Вони кажуть, що, якщо ми не погоджуємося з якихось підстав з тими договорами оренди, які нібито є в ПАТ «Агропродсервіс», то ми можемо це доводити в судовому порядку.

– Тобто це слід розуміти як новий механізм саботажу прийнятих судових рішень. Начебто укласти чи не укласти (враховуючи досвід фальсифікацій) нові угоди на частину землі та знову відправити в суд?

– Так. Це розрахунок на те, щоб виснажити нас, показати свою силу простим селянам та завадити працювати “Урожай ТЕО”.

– Скільки є часу на виконання рішення Верховного Суду, яке було ще у березні?

– Міністерство юстиції з моменту винесення цього рішення зобов’язане на наступний день після його отримання відновити порушені права. Саме це міністерство має моніторити Реєстр і, у разі таких рішень, самостійно без будь-яких примусів виконувати рішення судів. Проте пані Оніщук, заступниця міністра, написала, що вона не має можливості виконати рішення Північного апеляційного господарського суду, яке вже набрало законної сили, оскільки там уже є зареєстровані якісь інші майнові права і, якщо ми не погоджуємося, то повинні ці права оскаржувати в судовому порядку. Зараз ми готуємо заяву до Господарського суду міста Києва про роз’яснення виконання рішення суду і будемо звертатися в НАБУ, ДБР, оскільки невиконання рішення суду є кримінально караним діянням. Також будемо звертатися в правоохоронні органи, в Офіс генерального прокурора і ще раз – в Мінюст щодо невиконання рішення Верховного Суду.

– Чи передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду?

– Так, це однозначно тягне за собою порушення кримінальної справи.

*  *  *

Отже, суть моменту така. Після прийняття всіх судових рішень великий аграрний бізнес, щоб дотиснути та не дати реалізувати ці рішення, вдається до саботажу рішень, залякування та шантажу. І найгірше, що у цій правовій та й фізичній битві органи, які уповноважені стояти на варті закону, охороняють інтереси великого капіталу. Через півроку стартує продаж землі, і найвище керівництво країни обіцяє, що фермер, середній та аграрний виробник отримають пріоритетні права та можливості для купівлі землі. Але конкретний тернопільський кейс демонструє, що в реальності навіть рішення Верховного Суду не гарантує селянам їхніх прав. 

На момент написання матеріалу адвокати фермерського господарства, окрім заяв до поліції, звернулися в НАБУ та ДБР зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Бережанської поліції в Тернопільській області Артема Колодія та Володимира Діділівського. 

Адвокат фермерів – керуючий Адвокатським бюро “Віктора Дасюка” Віктор Дасюк у коментарі агентству повідомив:

– Пояснимо, що в рамках захисту від протиправних дій Міністерства юстиції України та захисту від стягнення надуманих збитків з боку агрохолдингу відбулось два господарських процеси і двічі крапку в цих процесах ставив своїм рішенням Верховний Суд. Перший – господарський процес, за яким агрохолдинг “Агропродсервіс” намагався стягнути мільйонні збитки нібито за те, що фермерське господарство обробляло землю, на яку агрохолдинг мав плани. Те рішення ВС підтвердило, що жодних порушень у користуванні землями з боку “Урожай ТЕО” немає, договори оренди є дійсними. З огляду на це, відсутні будь-які підстави на стягнення збитків. Фактично, цей процес був хоч і не вдалою, але спробою тиску гіганта-агрохолдинга на мале фермерське господарство.

Другий процес стосувався визнання протиправними рішення Мінюсту, яким, за скаргою агрохолдингу, було скасовано державну реєстрацію договорів оренди фермерського господарства. Верховний Суд визнав, що Мінюст діяв не в межах закону і протиправно скасував реєстрацію договорів оренди. Більше того, в Мінюсту взагалі були відсутні правові підстави для розгляду скарги агрохолдингу, оскільки вона була подана не в межах строку, визначеного законом. Далі – більше. Мінюст у порушення вимог закону належним чином не повідомляє фермерське господарство про розгляд скарги, чим фактично позбавляє останнього права на захист. І, на мою думку, ці та інші обставини вказують, що Мінюст не був арбітром у цій ситуації, а “грав” на боці агрохолдингу.

Минулого року після рішень першої та другої судової інстанцій адвокати надсилають запит до Мінюсту, пояснивши, що суд визнав їхні дії протиправними та поновив у реєстрі відповідні записи й права фермерського господарства. Через кілька тижнів Мінюст відповів, що не має можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19 та провести державну реєстрацію. 

Сьогодні фермерам просто заважають засіватися, блокують техніку, ігнорують звернення та заяви. Коли ми показуємо представникам агрохолдингу, поліції рішення суду, чуємо одноголосну відповідь: воно, мовляв, у процесі виконання. Хоча те, що воно в процесі, не нівелює саме рішення суду. Є рішення, є встановлені обставини, немає ніяких інших процедур для поліції. Коли фермери пишуть заяви про перешкоджання господарській діяльності, то, згідно з законом, заява має бути зареєстрована і відомості протягом 24 годин внесені до ЄРДР.

Натомість – кримінальна справа за перешкоджання діяльності фермерському господарству не порушується, запис в ЄРДР не вноситься. Поліція ігнорує звернення, не дає для ознайомлення матеріали справи, приховує докази. Під час подій були опитані присутні на полі особи, в тому числі – молодики в масках, але поліція не дає можливості з’ясувати, хто ці особи та з якою метою прибули на поле. Місцева поліція намагається вигадати найдивніші виправдання, останнім з яких є те, що матеріали справи передані до прокуратури нібито для роз’яснень, при цьому чудово розуміючи, що прокуратура такими повноваженнями не наділена. Все це відбувається з єдиною метою – не дати фермерам засіятися.  В аграрній галузі все просто: пропустиш строки – пропустиш урожай, господарство банкрутує, а вони перехоплюють землю.

Укрінформ звернувся за роз’ясненнями до “Агропродсервісу”. На що агрохолдинг відповів, що “веде свою господарську діяльність виключно на землях, по яких має в установленому порядку зареєстровані діючі документи на право володіння та користування цими земельними ділянками”. 

Крім того, Укрінформ звернувся за коментарем безпосередньо до керівництва “Агропродсервісу”. До речі, про керівництво. Зараз компанією “Агропродсервіс” керує Тетяна Чайківська, дружина народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Івана Чайківського (депутатська група “Партія “За майбутнє”), який до обрання в Верховну Раду був директором ТОВ “Корпорація “Агропродсервіс”. 

Зазначимо, що це не перший випадок, коли “Агропродсервіс” втрапив у скандал через неправомірні дії. Наприкінці березня ц.р., коли поза чергою, в порушення наявного порядку вакцинації, були вакциновані працівники “Агропродсервісу”, заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко наголосив, що обласна влада Тернопільщини уже отримала «перше та останнє попередження щодо цього інциденту».

Очевидно, що цей земельний скандал також потребує втручання держави.

Адже цей випадок міг би бути показовим та давати надію тим тридцяти тисячам українських фермерських господарств, які не без тривоги очікують на старт продажу земель, бо не мають упевненості, що зможуть купити і захистити від зазіхань землі, які обробляють. Цей конфлікт – дистильований приклад історичного вибору, перед яким на даний момент стоїть Україна: чи перетвориться наша аграрна галузь на зразковий експортоорієнтований технологізований бізнес, чи ми, як уся Європа, разом з існуванням великих компаній, дамо можливість працювати на землі тим, хто там живе, – дрібному та середньому аграрію. І чи зможе держава Україна забезпечити права останнього. 

Випадок, про який ідеться, міг бути показовим – і ми сподіваємося, що стане. Бо сподіваємося, що держава забезпечить право селянина, гарантоване йому Верховним Судом. 

Описана вище ситуація – це не лише війна між малим та великим бізнесом. Це війна між державою та великим бізнесом. У ній аграрний капітал мімікрує під владу (бо ж один із членів родини засновників “Агропродсервісу” отримав депутатський мандат), нехтує рішенням найвищої судової інстанції України, отримує в союзники поліцію. Вона наче живий аргумент: що чекає селянина, якщо його паї приглянулись агрохолдингу.

Але ця історія не завершена. І саме від влади залежить, чи змусить вона великий капітал мирно і на законних підставах співіснувати поруч із фермерськими господарствами. Власне, так співіснують великі та малі господарства у всій Європі. І, можливо, саме цей випадок визначить вектор – якою буде аграрна Україна. Один відомий на всю Україну фермер колись сказав автору цих рядків: “Якщо держава допоможе фермерам, то вони, як ті мурашки, збудують на великих українських землях фортеці, до невпізнанності змінять сучасний образ села”. 

Автори: Лана Самохвалова, Олег Снітовський

Перегляди: 6
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/agrokorporaciya-vs-fermer-popry-rishennya-vs-zemelna-viyna-na-ternopilshchyni-tryvaye
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати