Чому до зернового коридору беруть не всіх охочих та як виживають фермери, яких “не запросили”

З моменту відкриття “морського зернового коридору” Україна змогла експортувати 13 млн тонн зерна і найближчим часом постачання мають збільшитися. Однак, як виявилося, не всі охочі компанії можуть продати свою агропродукцію через цей “коридор”. UBR.ua з’ясував, чи існують обмеження та пріоритети у виборі виробників та як виживають фермери, яких “не запросили”.

“Зерновий коридор” набирає обертів

Попри перешкоди з боку Росії, “морським зерновим коридором” відвантажено вже 13 млн тонн українського зерна. Про це заявив голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев у своєму Telegram-каналі.

“Набирає обертів ініціатива Grain from Ukraine – постачання продовольства державам, які потерпають від голоду. Маємо вже 3 судна з українським зерном для них. До кінця весни 2023 року очікуємо, що їх буде понад шістдесят”, – заявив Гетманцев.

Нардеп також зазначив, що загалом за січень-листопад поточного року на експорт було поставлено 50,9 млн тонн аграрної продукції на загальну суму $21,1 млрд, зокрема:

• кукурудзи – 21,9 млн тонн на суму $5,3 млрд;
• пшениці – 9,6 млн тонн на суму $2,3 млрд;
• олії соняшникової – 3,9 млн тонн на суму $5 млрд;
• ріпаку – 2,9 млн тонн на суму $1,4 млрд.

Нагадаємо, зернову угоду України та Росії було укладено 22 липня 2022 року в Стамбулі за посередництва ООН та Туреччини.

Кому вигідний “зерновий коридор”

Генеральний директор аналітико-консалтингової компанії Barva Invest Ukraine Юрій Гаврилюк зазначає, що “зерновий коридор” є дуже вигідний українським аграріям та державі.

“До липня порти було заблоковано і постачання зерна фактично не здійснювалося. Збитків зазнавали виробники зерна, логістичні компанії, які доставляли зерно до порту, і трейдери, які продають зерно до інших країн”, – каже UBR.ua Гаврилюк.

Автотранспортна логістика змусила внутрішній ринок підняти ціни

Експерт зазначає, що багато хто з виробників намагалися відправляти зерно автомобільним транспортом, але це виявилося надто дорогим “задоволенням” для тих компаній та фермерських господарств, які розташовані далеко від кордону.

“Для аграріїв “зерновий коридор” – це порятунок та чи не єдиний шлях продати товар не в мінус. Для фермерів логістика до порту є дешевшою за логістику до західних кордонів”, – пояснює він.

Гаврилюк додав, що дорожнеча автотранспортної логістики так само позначилася й на внутрішньому ринку.

“Через збільшення витрат на доставку агропродукції до різних регіонів України піднялися ціни на ринку країни”, – каже Гаврилюк.

До “коридору” звуть не всіх

Однак відкриття морського “зернового коридору” виявилося порятунком далеко не для всіх фермерів, а лише для обраних. Зокрема, воно жодним чином не вплинуло на покращення економічної ситуації виробників агропродукції, які розташовані ближче до західного кордону України. За словами голови фермерського господарства “Перлина Турії” Володимира Яренчука, його компанія, яка розташована на Волині, перебуває на межі виживання.

“Наша компанія є найбільшою в Західній Україні. Ми вирощуємо пшеницю, сою, кукурудзу, соняшник, ріпак. Перебуваючи за 40 км від Польщі, ми відправляємо нашу продукцію до найближчих країн, але ми не можемо навіть вийти на собівартість виробництва через зниження цін на зернові на світовому ринку, зокрема завдяки відкриттю “зернового коридору”, через зменшення продажів та збільшення ціни палива та оплати праці наших співробітників”, – каже UBR.ua Яренчук.

За його словами, до війни 90% продукції компанія продавала через Одеський та Миколаївський порти, однак зараз такої можливості “Перлина Турії” не має.

“У “зерновому коридорі” беруть участь виробники зерна, які перебувають у територіальній близькості від Херсона, Одеси та Миколаєва. Натомість ми розташовані в іншому кінці країни і нам не надходила пропозиція відправити свою продукцію через “коридор”, – каже Яренчук.

За його словами, можливості компанії сьогодні є обмеженими.

“Зараз ми продаємо лише до країн ближнього від нас зарубіжжя та на українські ферми та птахофабрики. Причому продаємо собі в мінус. Так, наприклад, зараз ми реалізуємо ріпак за ціною 17 400 грн за тонну, тоді як у собівартості він обходиться в 17 600 грн. На кожній тонні ми втрачаємо 200 грн. Аби триматися на плаву, ми змушені постійно брати нові кредити”, – бідкається Яренчук.

Директор “Перлини Турії” все ж таки сподівається, що його компанію також запросять до участі в “зерновому коридорі”.

“Може, після того, як в тих регіонах виберуть все зерно, влада звернеться до нас”, – каже Яренчук.

Постачальників обирають трейдери

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук запевняє, що жодних певних обмежень та пріоритетів у виборі учасників “зернового коридору” не існує.

“Продажем зерна через “коридор” опікуються ті самі трейдери, які працювали до війни. Вони обирають постачальників, але, з погляду логістики, цілком логічно, що насамперед беруть участь виробники, які розташовані неподалік порту. Доставка їхнього вантажу обійдеться дешевше”, – каже Марчук.

Краще менше, ніж нічого

Водночас він зазначив, що багато хто з фермерів, які відправляють свою продукцію через “зерновий коридор”, можуть отримати менший прибуток, ніж той, на який вони розраховували.

“Росія постійно створює перешкоди. Організовує перевірки кораблів, що везуть зерно, на наявність можливого, на її думку, перевезення зброї. В результаті виникають великі черги, кораблі можуть стояти тижнями, а за простій судно має сплатити $20-30 тис. на день. Таким чином, аграрії можуть отримати на $180-200 за тонну своєї продукції менше”, – каже Марчук.

Водночас експерт зазначає, що якби “морський коридор” не працював, то збитки аграріїв були б більш відчутними. Натомість сьогодні, за його словами, доходи фермерів та держави почали збільшуватися.