Чому новий закон не змусить сільгоспвиробників застрахуватись

Чому новий закон не змусить сільгоспвиробників застрахуватись
Фото: з відкритих джерел

З кінця липня в Україні діє новий закон про агрострахування. Він передбачає для сільгоспвиробників компенсацію до 60% вартості договору страхування. БізнесЦензор з’ясовував чи варто очікувати, що з державною підтримкою у найближчі роки аграрії масово підуть страхувати бізнес від погодних форс-мажорів? 

У 2020 році гибель врожаїв в Україні зафіксували на 357,8 тис. га. Для компенсації збитків необхідно було виділити 2 млрд грн прямої фінансової допомоги.

В той же час 672 млн грн держкомпенсацій на страхування забезпечило б аграріям збереження їх доходу на близько 90 млрд грн (дозволило б застрахувати посіви на площі понад 2,8 млн га), зазначив екс-міністр економіки Ігор Петрашко в пояснювальній записці до проекту майбутнього закону про агрострахування.

Аграрна галузь лишається стратегічно важливою для України, є одним з найбільших джерел експортних надходжень. Лише впродовж чотирьох років, з 2014-го по 2018 рік, частка сільгосппродукції у структурі експортної виручки зросла в Україні з 31% до 39,3%.

З іншого боку, аграрна галузь є традиційно високо ризиковим бізнесом. Один день аномально низьких температур чи рясних опадів може стати фатальним для майбутніх врожаїв фермерів цілого регіону.

“Міжнародний досвід засвідчує, що країни, які розглядають сільське господарство як стратегічно важливу галузь (…) створюють систему державної підтримки сільськогосподарського страхування. Завдяки існуванню такої системи, у США, наприклад, основні сільськогосподарські культури – пшениця, кукурудза, бавовна та соя – застраховані на 86% площ їхнього посіву, в Канаді – на 65%”, – зазначає екс-міністр.

В той же час, в Україні станом на 2018 рік були застраховані лише 3% площ під сільськогосподарськими культурами.

Такий стан справ Ігор Петрашко пояснює тим, що вітчизняні страхові компанії пропонують сільгоспвиробникам захист від обмеженого кола малоймовірних ризиків. Тому загальний обсяг страхових премій на ринку не перевищував 240 млн грн, а рівень виплат за ними– 4,2% від суми страхових премій.

Чому агрострахування в Україні таке непопулярне?

За словами генерального директора асоціації “Страховий бізнес” В’ячеслава Черняховського, у агрострахуванні без держсубсидій традиційно невеликий обсяг договорів, оскільки це дорогий продукт. Тариф за ним не менший ніж для страхування автомобілів по каско. В основному страхуються великі агровиробники, які беруть кредити на розвиток бізнесу. І наявність страховки застави майбутнього вражаю є вимогою банку. Також страхуються іноземні структури, для яких це частина корпоративної політики. В більшості випадків страхують озимі та ярові зернові, рапс, кукурудзу, а також худобу та птахів на фермах.

З іншого боку, за словами заступника директора департаменту андерайтингу та продукт-менеджменту страхової компанії ARX Віктора Андрійчука, агрострахування – низько маржинальний страховий продукт, що потребує суттєвих інвестицій в ІТ, персонал, навчання тощо.

Тому на даний момент класичним агрострахуванням в Україні займається менше 10 страхових компаній, хоча ліцензії на здійснення цього виду страхування є в понад 40 компаній.

(Як зазначається в пояснювальній записці до нового закону, станом на  лютий 2019 року ліцензію на провадження добровільного страхування сільгосппродукції мали 64 компанії). 

“Частка агрострахування в портфелі кожної страхової компанії досить незначна і, враховуючи вартість класичного надійного захисту, без державної підтримки сподіватись на розвиток даного виду страхування не варто. Тому багато страховиків останні роки не займаються цим напрямком, або взагалі ніколи не займались ним”, – говорить Віктор Андрійчук.

За словами координатора проекту Міжнародної Фінансової корпорації (IFC) “Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії” Андрія Заріпова, жодна страхова компанія не зможе перекрити високі ризики в агрострахуванні зібраними на цьому ринку страховими преміями без використання міжнародного перерахування.

“Якщо в інших видах страхування відбувається кореляція виплат з року в рік, та можна спрогнозувати об’єм виплат в залежності від об’єму портфелю. З агрострахуванням так не працює. Через погодні фактори, наприклад, аномально низьки температури можуть загинути значні об’єми посівів. Наприклад через льодяну кірку взимку 2002-2003 років загинуло 98% посівів у Полтавській області”, – говорить Заріпов.

Крім того, у страхових компаній здебільшого відсутня локальна експертиза в регіонах, в першу чергу у зв’язку з низьким запитом від аграріїв. Але експертиза на місцях вкрай необхідна.

“Перший раз представнику страхової компанії треба буде виїжджати на місце на огляд, вирішувати страхувати чи не страхувати цього клієнта, вдруге – на оцінку страхового випадку і такі виїзди будуть для невеликих компаній доволі дорогою процедурою”, – вважає Заріпов.

З іншого боку, в українських фермерів “коротка пам’ять”. І якщо останній рік видається сприятливим за погодними умовами для виробництва їх продукції, на наступний сезон вони страхуванням взагалі не цікавляться.

Наприклад, у 2017 році в травні були заморозки, що пошкодили яблуні. Асоціація виробників яблук заявляла про нагальну потребу у страховому продукті для своїх членів-виробників. Наступного ж 2018 року, коли видались сприятливі погодні умови, страхуватись вже ніхто з цих виробників не хотів.

За словами Заріпова, щоб агрострахування з держпідтримкою на ринку справді працювало, до нього державі треба підходити комплексно.

Наприклад, в США до середини 90-х років проникнення страхування на аграрному ринку не перевищувало 30%, і це з урахуванням існування системи аграрного страхування з 1930их років. Потім влада поставила тамтешнім аграріям умову – якщо не застраховані не зможете розраховувати на будь-яку іншу допомогу від держави, в тому числі дотації. Тепер там більше 85% застрахованих сільгоспвиробників. Тобто держава зацікавлена в підтримці сталих агровиробників, які навіть після погодних ризиків можуть відновити виробництво завдяки отриманню страхового відшкодування.

Що передбачає український закон про агрострахування?

За законом аграрій може застрахувати посіви, багаторічні насадження, сільгосптварин та свій майбутній дохід з держкомпенсацією до 60% вартості страхування (суми виплачених аграрієм страхових платежів).

Як буде визначатись відсоток компенсацій у кожному конкретному випадку з тексту закону лишається незрозумілим. За словами Віктора Андрійчука, ця інформація не до кінця відома і ринку, нібито Міністерство аграрної політики та продовольства (Мінагро) зараз ще працює над цим питанням. 

На думку В’ячеслава Черняховського, ця нечіткість створює умови для  корупційних ризиків. “Поки що незрозуміло, як ці відсотки держпідтримки розподілятимуться: чи по зонах, чи по окремим культурах, чи зовсім у ручному режимі”, – говорить він.

За словами голови правління “Аналітичного центру Аграрного союзу України” Лариси Старікової, стандартна практика держдотацій зазвичай відбувається так: сума виділених у бюджеті коштів ділиться на кількість заявок. Якщо заявок на компенсацію багато, відсоток відшкодування буде меншим, мало – ближчим до максимального.

Крім того застрахувати всі вище перераховані об’єкти, що зазначені в законі, можна лише теоретично.

Мінагро на кожен бюджетний рік визначатиме конкретний перелік видів сільгосппродукції та страхових ризиків щодо яких можна розраховувати на держкомпенсацію. А уряд, в свою чергу, кожного року визначатиме загальний обсяг коштів на такі компенсації для аграріїв-страхувальників, виходячи з поточних можливостей держбюджету.

Теоретично сума держкомпенсації страхових виплат для аграрія за законом не може перевищувати 10 тис. розмірів мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня відповідного року. На даний момент це 65 млн грн.

Мінагро за погодженням з Нацбанком має розробляти для ринку стандартизовані страхові продукти, за якими аграрії зможуть розраховувати на держкомпенсації страхових платежів.

В кінці листопада Мінагро затвердило лише стандартизований страховий продукт на страхування озимої пшениці на період перезимівлі.   Зважаючи на час появи документу,  нинішні озимі вже залишаться без страхового захисту і мова вже йде про сезон 2022/23 років.

Виходячи з озвучених планів міністерства на 2022 рік, що перший замміністра Тарас Висоцький презентував під час он-лайн- трансляції Всеукраїнського фермерського форуму 18 листопада, агрострахування в цьому році цілком можливо обмежиться лише перезимівлею озимої пшениці наступного сезону з мізерним загальним бюджетом компенсацій у 100 млн грн.

Чому новий закон не змусить сільгоспвиробників застрахуватись 02
Інформація Мінагро

Хоча, за словами голови правління “Аналітичного центру Аграрного союзу України” Лариси Старікової, зараз страхові компанії пишуть Мінагро листа терміново розробити нормативну базу і для страхування весняно-польових робіт.

Нацбанк встановлює вимоги до страховиків, що мають намір займатись страхуванням сільгосппродукції з державною підтримкою. На даний момент, згідно затвердженого регулятором Положення, щоб отримати ліцензію від Нацбанку, страхові компанії мають:

– мати діючу ліцензію на здійснення добровільного страхування сільськогосподарської продукції;

– мати досвід добровільного агрострахування не менше 5 років і за цей час здійснити щонайменше одну виплату страхового відшкодування. Такий досвід дочірня компанія міжнародної страхової групи може підтвердити інформацією від материнської структури;

– мати кваліфікований персонал, не менше двох фахівців з повною вищою освітою у сфері сільського господарства, один з яких повинен мати досвід роботи у сфері виробництва сільгосппродукції або страхування такої продукції не менше ніж три роки;

– не мати заходів впливу до себе з боку Нацкомісії з цінних паперів або Нацбанку через недотримання нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій за останні 36 місяців;

– мати обсяг валових страхових премій зі страхування сільгосппродукції з державною підтримкою у звітному році не більше ніж 25% від середньорічного обсягу валових страхових премій за всіма видами страхування, нарахованих страховиком протягом попередніх трьох календарних років.

– мати щонайменше один діючий договір перестрахування та передавати ризики за таким договором у перестрахування протягом усього строку провадження діяльності зі страхування сільгосппродукції з державною підтримкою. Розмір суми відповідальності у разі передавання ризиків у перестрахування, визначається на рівні не більше ніж 50%.

За словами Віктора Андрійчука, дана вимога про перестрахування і так реалізована у всіх страховиків, що займаються агрострахуванням без державної підтримки.

Враховуючи можливі катастрофічні наслідки негоди та можливі збитки у сотні мільйонів гривень, жоден страховик в Україні не може дозволити залишати на собі більший обсяг відповідальності.

За словами Андрійчука, стандартним для ринку є практика перестрахування 70%-80% обсягу прийнятої на себе відповідальності. Тому встановлення обмеження в 50% є мінімальним порогом, якого повинні дотримуватись страхові компанії для перестрахування ризиків в іноземних перестраховиків з метою надійного захисту майнових інтересів агровиробників.

В’ячеслав Черняховський зовсім іншої думки з приводу перестрахування закордоном: “Вимога не просто необґрунтована. Я б відверто назвав це так: державні гроші виводяться закордон, замість того щоб їм підтримувати економіку нашої країни. Для цього немає жодних підстав, українські страхові компанії мають змогу перестраховувати частку ризиків всередині країни між компаніями, що мають ліцензію на цей вид страхування, а деякі невеликі ділянки у 20-40 гектарів зовсім не потребують перестрахування, тому що кожна страхова компанія може власним коштом компенсувати збитки фермерам”.

За словами Черняховського, антиконкурентною практикою є те, що на дочірні іноземні компанії не розповсюджуються вимоги, що регулятор ставить до вітчизняних компаній, наприклад, довести власний п’ятирічний досвід у добровільному агрострахуванні. ” Якби нормативні документи НБУ проходили погодження у Антимонопольному комітеті, Державній регуляторній службі та реєстрацію у Мінюсті, то в такому вигляді вони ніколи не змогли б з’явитися у правовому полі держави”, – говорить він.

“Існує ризик, що потреба у страхуванні буде у тих агровиробників, які часто стикаються з впливом погодних умов на врожай, це напевно, південний регіон, що майже щороку потерпає від браку опадів, від спеки, що призведе до концентрації ризиків у страховому портфелі, – говорить Андрій Заріпов, – Для покриття таких ризиків страховій не вистачить того обсягу премій, що вона зібрала на цьому ринку, тому вкрай нобхідно перестраховувати ризики у міжнародних перестрахових компаніях, які завдяки глобальний диверсифікації ризиків можуть гарантувати виплату. По результатам одного року не можна оцінювати результативність роботи страхової компанії. Один рік, в силу погодних умов та досвіду андерайтингу, може бути невдалий, інший – більш успішний. Агрострахування – це гра в довгу”. 

Автор: Ольга Прокопишина

Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/chomu-novyj-zakon-ne-zmusyt-silgospvyrobnykiv-zastrahuvatys
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати