174499

Ціни на хліб: як вплине новий врожай та криза

В Україні поступово почали збирати врожай зернових. Яким він буде в ці нелегкі часи. Вочевидь, що суха зима, дощова весна та спекотне літо – мали негативний вплив на майбутній врожай. Не кажучи про паводки в деяких регіонах нашої країни та пандемію.

Урожайний-неурожайний рік

На переконання експертів, не потрібно панікувати – Україна буде з хлібом. Ми вирощуємо стільки зернових, що їх вистачає не лише для внутрішнього споживання. 

"Врожай у нас буде. Зберемо менше ніж 2019 року, але навіть цього нам більш ніж вистачить для власного споживання. Україна експортує 70% того, що вирощує. На внутрішньому ринку ціна залежатиме винятково від світової, де все більш-менш стабільно",– розповідає голова Національної Ради економічного розвитку Олексій Дорошенко.

Погоджується з колегою і голова ГС "Аграрний союз України" Генадій Новіков. На його переконання, врожай буде непоганий, окрім частини Миколаївської, Одеської, Херсонської, Запорізької областей. В цих областях постраждало 10% від посіяного і там врожай буде від 0 до 50% від можливого. Втрати будуть, але там де на полях є зрошення – очікують пристойний врожай. Загалом, зернових планують зібрати трошки менше ніж минулоріч, але не критично для України та формування ціни.

"Вартість, яка формується по ячменю свідчить – ціновий тренд буде минулорічний. За ячмінь хочуть отримати ціну 2019 року – це 4-4200 (з ПДВ та за готівку). В цій ситуації, як завжди, зиск отримають посередники",– переконаний Генадій Новіков.

Цікаве ціноутворення
Питання в тому, що вартість хлібу трошки підвищиться. Адже ціна на світовому ринку зросла ще у березні, потім трошки впала. В Україні такого підвищення ціни ми ще не бачили. Як пояснює Олексій Дорошенко, наші продавці підвищення ціни розтягнули на певний час. Експерт впевнений, що вартість хлібу потроху зростатиме, починаючи з серпня.

"На 1% чи й трошки більше відсотків ми побачимо здорожчання хліба. Це данина світовим тенденціям. Хоч у нас врожай прогнозується й не такий, як минулого року, проте він буде непоганий. Врожай у світі прогнозується приблизно на рівні минулого року", – додає Дорошенко.

Щоправда, Генадій Новіков зазначає, що в Україні є певна особливість: не кількість врожаю впливає на ціну. Вартість у нас взагалі незрозуміло як формується. Хоча нас переконують у тому, що ціна ринкова, але в Україні пшениця другого-третього класу, врожаю 2018 року, коштувала 6,5 -7 тисяч гривень за тонну. Минулого року ця ж пшениця вже вартувала 4,200 – 4,500 тисяч гривень. Тобто на 30% пшениця впала в ціні.

"Ще у 2019 році я б сказав – немає причин для здорожчання хліба, основний компонент якого – борошно, а воно на 30% здешевшало. Але в 2019 році, одразу після збирання врожаю зерно коштувало 4,300, а через 6 місяців воно ж приблизно 5 тисяч. І тоді хлібопекарі почали казати про необхідність підвищувати ціну хліба через подорожчання зерна",– розповідає деталі Генадій Новіков.

Експерт пояснює, що ціна на хліб формувалась у 2018 році, коли зерно коштувало 6-7 тисяч гривень за тону. Вочевидь, тоді хлібопеки працювали не у збиток. Але, коли ціна в 2019 році з 4300 піднялась до 5 тисяч гривень за тонну, хлібопеки одразу ж розпочали розмови про підвищення вартості своєї продукції.

Новіков додає, що у нас викривлений процес формування ціни. Нам здається, що на ринку зерна багато гравців, але всі вони транснаціональні, якщо подивитись на кінцевого бенефіціара. Уже є продаж зерна врожаю цього року.

"Мені, як керівнику господарства, за останні 5 днів було приблизно 100 дзвінків з пропозицією купити зерно за "кеш". Жодної пропозиції купити "по перерахунку". Маю питання – у нас немає обліку грошей? Подзвонив у профільне міністерство із запитанням – що відбувається. Мені відповіли, що вони вирішують це питання – вже є кілька проєктів електронного обрахунку зерна",– дивується Генадій Новіков.

Ще одна проблема аграріїв полягає в тому, що банківська система аграрний бізнес не кредитує. Тому фермери змушені задешево продавати зерно з-під комбайна і не мають змоги чекати поки його вартість зросте. Адже після збирання врожаю одразу ж починається посівна, яка потребує грошей.

У держави є багато інструментів аби регулювати це питання. Немає проблем у держави зробити запаси зерна аби хлібопеки за зрозумілою та встановленою державою, але не збитковою чи без занадто завищеною, купували зерно протягом року.

Насамкінець, експерти заспокоюють українців – цінової загрози для вартості хліба немає. Про недостачу зерна для українців не йшлось, навіть аби ці дощі не пройшли. Наше виробництво в рази перевищує внутрішнє споживання.


Джерело: 24tv.ua

"Кінець тіньовим схемам в АПК": що означає введення мінімального податку для аграріїв

За підсумками 2019 року українські підприємства експортували агропродовольчої продукції на суму 22,2 млрд дол., частка експорту АПК у структурі загального експорту з України становила 44% (проти 39% у 2018 році). Показники значні, пише gazeta.ua.

Однак є й інші, не такі оптимістичні цифри. Як зазначають експерти, скасування податкових пільг у 2015 році спричинило суттєве зростання податкового навантаження в АПК. Водночас обсяги прямої бюджетної підтримки, на відміну від, наприклад, країн ЄС, мінімальні. Відповідно, значно зросли стимули для тіньового виробництва сільськогосподарської продукції. Так, із приблизно 28 млн га посівних площ тільки 19,6 га – в офіційній оренді. Таким чином, значна частина з решти 8,4 млн га є в тіньовому обороті.

Це призводить до втрат насамперед місцевих бюджетів в обсязі до 10-12 млрд грн і неконкурентоспроможності легальних товаровиробників.

Іншим наслідком такої ситуації є перманентні спроби легалізувати вироблену сільськогосподарську продукцію, зокрема за допомогою так званих скруток.

У підсумку маємо подвійні втрати бюджету (тепер уже державного), а також ризик невідшкодування ПДВ для всіх агроекспортерів, що потрапляють під групу посиленого ризику.

Вирішити проблему "тіньової" оренди сільгоспземель можна – всі аграрні асоціації вже давно говорять про необхідність встановлення мінімального податкового навантаження на гектар сільськогосподарської землі, що автоматично змусить усіх учасників ринку сплачувати податки.

Практичну реалізацію ця ініціатива отримала 27 лютого 2020 року, коли група народних депутатів із фракції "Слуга народу" зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт №3131 щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції.

Основна суть закону – введення мінімальної податкової виплати з кожного гектара землі сільгосппризначення. Розмір виплати становитиме 5% нормативної вартості землі – близько 1 400-1 500 грн/га. Це дасть змогу створити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівнонапружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами.

Важливо розуміти, що це не введення додаткового податку, а встановлення мінімальної планки податку. Якщо фермер працює "набіло" і належним чином сплачує податки, то його податкове навантаження вже перебуває на рівні щонайменше 1 400 грн/га.

Кого ж тоді зачепить законопроєкт №3131? Справа в тім, що в регіонах України є багато різних підприємців, рейдерів і місцевих царьків з органів правоохоронної системи, які за допомогою різних незаконних схем змогли отримати контроль над великими площами сільгоспземель. Цим так званим аграріям через недосконалість законодавчої бази вигідно працювати в тіні: можна не сплачувати більшу частину податків і реалізовувати продукцію без оформлення документів за готівковий розрахунок. При цьому будь-яким чином довести, що продукція була продана, а недобросовісний "фермер" просто ухиляється від сплати податку, не видається можливим. Виробник завжди може сказати, що його продукція пропала через несприятливі погодні умови або неправильне зберігання, а то й банально була вкрадена. Водночас такий "фермер" може не укладати з пайовиками офіційних договорів, роблячи простих селян своїми співучасниками, і платити готівкою за оренду, він також не буде легально оформлювати працівників, щоб не платити зайвих податків.

"Мінімальне податкове навантаження, яке має бути на гектар з урахуванням усіх податків, становить приблизно 1,5 тис.грн, які втрачає переважно місцевий бюджет, частково – державний. Це створює певні нерівності... Ми хочемо захистити тих аграріїв, які платять "білими". Внести таке поняття, як "поставлений дохід". Тобто кожен гектар приносить певну суму прибутку, і сума податку з гектара не може бути меншою, ніж та, що визначена законом. Ми не хочемо вводити нові податки як такі, ми хочемо зробити так, щоб аграрії платили мінімальні чинні. І це також буде стимулом для того, щоб аграрії будували ферми і, можливо, вводили додаткове виробництво", – пояснює логіку законопроєкту №3131 член парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Мар'ян Заблоцький.

Простіше кажучи, введення мінімального податку легально працюючі підприємства та фермери не помітять, а перед "тіньовиками" постане дилема – або платити цей мінімальний податок, або легалізувати свою діяльність, укладати договори оренди, влаштовувати офіційно на роботу співробітників і просто платити податки. Суми рівнозначні.

У підсумку умови для всіх гравців на ринку вирівняються, бюджети отримають додаткові кошти, а працівники сільгосппідприємств отримають офіційне працевлаштування і можливість надалі безпроблемно одержувати пенсію.

Утім, така перспектива влаштовує не всіх. Після реєстрації документа в низці ЗМІ розгорнулася ціла інформаційна кампанія проти законопроєкту №3131. Нібито він вводить додатковий податок до наявних, його введення знищить тваринництво й остаточно підірве і так хитке фінансове становище селян. З огляду на розмах кампанії, стає очевидним, що тіньовики, не бажаючи втрачати надприбутки і своє привільне становище, намагаються вкотре не допустити введення прозорих правил в АПК.

Залишається сподіватися, що у Верховній Раді належним чином оцінять законопроєкт №3131. І в результаті буде прийнято закон, що допоможе викорінити тіньові схеми в АПК, створить рівні умови для учасників ринку та забезпечить додаткові соціальні гарантії жителям сільської місцевості.

Квоти на імпорт добрив: як фермери рятуватимуть хімічний бізнес олігархів

Щойно українське міністерство економіки наприкінці минулого тижня оголосило своє рішення запровадити квоти, всі ключові аграрні асоціації України гостро розкритикували такий крок, у низці регіонів відбулися протести фермерів.

Про це пише DW.

Економіст з Київської школи економіки Олег Нів'євський поділяє побоювання аграріїв. "Еластичність попиту на цьому ринку дуже низька. Аграріям нема куди діватися: на певну посівну площу їм завжди потрібна певна кількість добрив, і на підвищення цін вони не зможуть відповісти зниженням споживання. За таких умов ринок дуже чутливий до будь-яких змін у пропозиції, вони одразу призводять до значних коливань у ціні", - пояснив експерт.

За розрахунками Нів'євського, мінеральні добрива у собівартості продукції фермерів сягають 20 відсотків, що у середньому на 7 відсоткових пунктів більше, ніж у великих агровиробників. Це при тому, що дрібним і середнім підприємствам важче отримати кредитування і оптимізувати податкове навантаження.

30 відсотків - імпорт, решта - Фірташ і Коломойський

Квоту на імпорт азотних добрив, як повідомило міністерство економіки учасникам ринку, планується встановити на рівні близько 30 відсотків ринку. Решту має заповнити український виробник: три заводи групи Ostchem Дмитра Фірташа, завод "Дніпроазот" Ігоря Коломойського і державний Одеський припортовий завод. Саме ці виробники торік ініцювали запровадження квот. Торік Антимонопольний комітет України визнав групу Фірташа монополістом через домінуючу роль на ринку і розпорядився примусово розділити її. Нині це рішення оскаржується у судах.

Заступник міністра економіки і сільського господарства Тарас Качка називає квоти способом збереження робочих місць у хімічній галузі. У пресслужбі Group DF Дмитра Фірташа наголосили, що на хімічних підприємствах холдингу працюють близько 15 тисяч людей. А загалом у хімічній і супутніх галузях - близько ста тисяч. "Ми вважаємо, що квоти на імпорт азотних добрив мають бути запроваджені у розмірі, який забезпечуватиме завантаження вітчизняних потужностей мінімум на 80 відсотків", - повідомили у пресслужбі холдингу.

Водночас, аграрії обурюються, що завантаження хімічних підприємств відбуватиметься фактично їхнім коштом. А в інтересах ста тисяч хіміків уряд нехтує інтересами майже трьох мільйонів людей, зайнятих у сільському господарстві, кажуть критики.

Імпорт - як цінова альтернатива

Наскільки важливою в умовах де-факто монополії на ринку є можливість вільно імпортувати добрива, відчув на собі й фермер Сергій Іващук. У другому півріччі 2019 року він перейшов на азотні добрива імпортного виробництва. "Вони подешевшали на 20 відсотків порівняно з українськими. Для мене це економія у мільйон гривень на рік лише на пшениці", - пояснює Іващук. В умовах економічної кризи через пандемію COVID-19 додаткова ліквідність життєво важлива, каже фермер.

Імпортні азотні добрива торік подешевшали через зміцнення курсу гривні. Ціни в Україні через активний імпорт з ЄС і Білорусі впали попри те, що влітку 2019 року Україна запровадила ембарго на імпорт добрив з Росії, які традиційно дешеві через низьку вартість газу. Протягом року, за даними аналітиків ринку, частка імпорту коливалася від 15 до 50 відсотків.

Ostchem: "здоровий протекціонізм"

Однак вже цього року українські добрива повертають собі домінуючі позиції завдяки падінню цін на газ. Адже газ - левова частка собівартості мінеральних добрив. А заводи, збудовані ще за радянських часів, залишаються малоефективними з точки зору енергоспоживання, кажуть критики.

За даними Української енергетичної біржі, 22 травня ціни на газ встановили рекорд, впавши до близько двох тисяч гривень за тисячу кубометрів. Ще у лютому середньозважена ціна становила 5,7 тисячі гривень. Голова Спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії Сергій Рубан у розмові з DW висловив прогноз, що за таких цін на газ імпорт добрив у найближчі місяці буде значною мірою витіснений з ринку. "Проблема однак у тім, що в умовах квот, а отже викривленої конкуренції, ціни не падатимуть так швидко, як дешевшає газ. А коли газ знову почне дорожчати, ціни швидко зростатимуть, а в аграріїв не буде цінової альтернативи, яку давав вільний імпорт", - каже Рубан.

Заступник міністра економіки Тарас Качка запевняє, що уряд розуміє небезпеки зростання цін. "Моїм завданням є збалансувати внутрішнє виробництво і імпорт, а не збільшувати ціну", - запевнив чиновник, пояснюючи свою позицію на сторінці у Facebook. Як "страховку від зловживань ціною" він пропонує передбачити, що квоти діятимуть доти, доки ціни на внутрішньому ринку коливаються синхронно зі світовими.

У холдингу Group DF Дмитра Фірташа вважають квоти "здоровим протекціонізмом" і вказують на те, що Європейський Союз також захищає своїх виробників хімії, зокрема, обмежує ввезення одного з видів азотних добрив - аміачної селітри. "То чому Україна має повністю відкрити свої ринки?" - каже речник холдингу, відповідаючи на запитання DW. Водночас, підприємства Фірташа, за даними бази митних декларацій ImportGenius, успішно експортують значні обсяги інших видів селітри до Угорщини, Польщі та Румунії. З огляду на падіння цін на газ експорт до ЄС має всі передумови для збільшення.

Ведмежа послуга на переговорах з ЄС?

Збільшувати експорт своєї продукції до Європейського Союзу хоче і фермер Сергій Іващук. Нині на експорт йде близько 40 відсотків продукції його агрофірми. "Українським фермерам дуже потрібне збільшення квот на експорт продукції до ЄС. Адже це - виручка в євро. За ці гроші ми купуємо в країнах ЄС сучасну техніку", - каже Іващук. Україна вже кілька років веде з Брюсселем перемовини про збільшення квот.  Економіст Олег Нів'євський застерігає, що удар по польських постачальниках добрив може стати ведмежою послугою. "Євросоюз може запровадити дзеркальні санкції у відповідь. Крім того, говорити про підняття квот на українську агропродукцію буде дуже важко", - каже експерт.

Після гучного протесту аграріїв уряд, у понеділок, 25 травня провів додаткові консультації з учасниками ринку. Як повідомив один з учасників зустрічі, Мінекономіки після емоційних дискусій відклало запровадження квот на місяць "для проведення подальшого діалогу".

Сім простих кроків: як власнику паю підготуватися до ринку землі

З 1 липня 2021 року в Україні запускається ринок сільськогосподарських земель.

За різними оцінками, на першому етапі після запуску ринку землі продати свій пай готові не більше 10% власників.

Тобто потенційно мова йде про понад півмільйона людей, які мають у своєму розпорядженні, з огляду на середній  розміру паю в 3,7 га, близько 2 млн гектарів сільгоспземлі. Про це пише у своєму блозі на Економічній правді голова Держгеокадастру Денис Башлик.

На його думку, найімовірніше, першу хвилю продажів сформують жителі міст, які отримали землю у спадок, можливо, ніколи не були на ділянці і не вважали за потрібне займатися її оформленням.

Голова Держгеокадастру дав кілька практичних порад людям, які планують продаж своєї ділянки, аби вони могли ефективно використати час, який лишається до запуску ринку.

1. Почати процес передпродажної підготовки варто з перевірки: чи зареєстрована ваша ділянка в Державному земельному кадастрі.

Зробити це дуже просто, ввівши у вікно пошуку на порталі Публічної кадастрової карти її кадастровий номер.

Найімовірніше, на цьому етапі багато власників для себе з'ясують, що такого номера у них нема. Ті, у кого він є, і хто бачить свою ділянку на карті, можуть переходити відразу до пункту № 3.

2. Якщо ділянка не внесена в Кадастр, доведеться пройти процедуру її реєстрації. Тут виникає дві опції:

2.1 У випадку якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та відповідна землевпорядна документація є у громадянина, або у місцевому відділі Держгеокадастру, необхідно буде лише подати заявку про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

2.2 В іншому випадку необхідно укласти договір із землевпорядною організацією на виготовлення технічної документації.

На все це знадобиться приблизно місяць. Зрештою ви отримаєте витяг, який підтверджує внесення ділянки до Державного земельного кадастру та в якому вказано її кадастровий номер.

Перевірити, чи внесені дані про вас, як про власника ділянки, до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Мін'юст надає такі дані онлайн за символічну плату.

3.1. Якщо ви володіє ділянкою на правах спільної власності, наприклад, успадкували його навпіл з вашим родичем — це відображено у Реєстрі, і  вам потрібно заручитися згодою співвласників на угоду. Згода власників сусідніх ділянок вам не потрібна.

Ознайомитися з нормативною грошовою оцінкою своєї ділянки. Відповідно до закону, це той ціновий мінімум за якого угода може здійснюватися.

Дані про НГО доступні на Порталі нормативної грошової оцінки по всіх областях України.

Цього недостатньо, щоб об'єктивно оцінити пай, адже, у такий спосіб, ви просто дізнаєтеся мінімальну ціну на нього.

Делікатне питання відносин з орендарем. Закон не встановлює переважного права орендаря на викуп ділянки.

Це логічно, оскільки орендар найчастіше є юридичною особою, яка на першому етапі на ринок не допускаються.

Однак його права в разі зміни власника ділянки захищені і зберігаються повною мірою, що також, безумовно, правильно і дозволяє забезпечити стабільність в АПК.

6. Перевірити реєстрацію договору оренди на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав. Така реєстрація необхідна для того, щоб надалі уникнути судових спорів.

Купуючи ділянку, покупець бере на себе договірні зобов'язання попереднього власника і орендаря, в договорі купівлі-продажу цей момент буде окремо прописано.

На практиці зобов'язанням зареєструвати договір іноді нехтують, щоб не включати державу в "затишні господарські взаємовідносини".

Тому якщо ваш договір оренди раптом не зареєстрований і "за паперами" ділянка продається без обтяжень, то див. попередній пункт.

7. Виберіть нотаріуса. Зазвичай покупець переймає ці турботи на себе, але краще спиратися на перевіреного фахівця, якому ви довіряєте.

 

Посуха набирає обертів та стає справжнім випробуванням для аграріїв

Українські агровиробники підраховують збитки через закриття ринків – тонни продукції продані за безцінь або гниють. Утім для фермерів в Україні – це не єдина проблема. На додачу до карантину вони стикнулись з нечуваною посухою та іншими екстремальними змінами погодних умов.

Великих втрат зазнали як виробники зернових так і фермери, які вирощують фрукти та овочі. Найбільше не пощастило агровиробникам на півдні і сході України – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська та Запорізька області.

Так, міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства вже переглянуло свій прогноз урожаю зернових на 2020 рік. Тепер замість прогнозованих у лютому 65-70 млн тонн очікується лише 60 млн тонн зернових та зернобобових культур.

Звісно, прогнози – справа невдячна і протягом року залежно від погоди їх переглядатимуть, проте говорити про минулорічний рекорд урожаю в 75,1 млн тонн у 2020 навряд чи доведеться.

Нагадаємо, що Україна споживає ¼ свого врожаю, іншу частину експортує. З початку 2019/2020 маркетингового року (червень 2019 – липень 2020) країна експортувала більше 50 млн тонн зерна.

Що сталося

Засуха в Україні почалася ще в липні минулого року. В деяких районах на півдні Україні (центральні і південні райони Одеської області) в осінньо-зимовий період випало 2 чи 3 дощі. Частина фермерів в південно-східних областях України змушені були сіятися в "сухий" грунт, а зима була безсніжною.

Відсутність дощів по всій території України та зміління річок Держводагентство вже назвало гідрологічною посухою.

"Норма опадів – 160 мм за "холодний" період, а наприклад, в Ізмаільському районі Одеської області випало 30 мм. Там – критичний стан", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

Регіональний менеджер компанії Corteva Agriscience в Україні Антон Крючков повідомив, що за даними метеорологічних служб за зимовий період відбулося зменшення надходження опадів до 70% від середнього показника за останні 10 років.

Причому є площі, на яких нестача вологи нижче історичного показника на 80-90%.

Крім нестачі вологи, нічні заморозки наприкінці березня і першій половині квітня суттєво пошкодили листкову поверхню озимини.  "На поверхні грунту температура сягала  мінус 10–20 градусів. Це були екстремальні заморозки", – пояснює Адаменко.

Ті посіви, які пережили заморозки і відсутність вологи, 14-16 квітня чекали ще пилові бурі. Цього року вони були не лише на півдні України, а й в Запорізькій, Чернігівській, Сумській та Київській областях.У результаті частину посів повидувало вітром чи позаносило пилом.

"Відсутність достатнього рівня зволоження у верхньому шарі ґрунту, відсутність рослинного покриву в цей час на полях, а також недостатнє структурування ґрунту призвели до розвитку активної вітрової ерозії. Особливо сильно і нетипово це проявилося в регіонах Полісся на легких за гранулометричним складом ґрунтах", – зазначає заступник директора агробізнесу "Кернел" з виробництва Костянтин Шитюк.

За його словами, є ризики зменшення ефективності ґрунтового захисту, однорідності появи сходів культур, порушення глибини розміщення насіння. Найбільш несприятливим наслідком вітрової ерозії може стати втрата гумусового шару ґрунтів.

Що кажуть аграрії

Алла Стоянова, власниця фермерського господарства "Стоянова, А.А" Ізмаїльський район, Одеська область

"Ситуація на півдні Одещини катастрофічна. За нашими підрахунками, 70% озимини уже загинули безповоротно: пшениця, ячмінь, ріпак.

Ми збирали інформацію саме по Бессарабії, респондентами стали близько 300 агропідприємств із земельним банком від 150 до 10 тисяч га. Якщо не буде дощу у найближчі кілька днів, ще 11% посівів буде втрачено. Із опитаних 12% сказали, що вони уже банкроти – кошти брати нізвідки.

У нас засуха другий рік поспіль. Були втрати і минулого року, а цього – ще гірше. Якщо у підприємства земельні наділи у різних місцях, то якийсь відсоток їм вдасться зберегти – десь пройшла смуга дощу, десь упав туман. А ті, у кого до 100–300 га і їхні наділи в одному місці, втратили все".

Олексій Шурхал, власник ТОВ "Компанія "Скіф-ХХІ, "Більмацький район, Запорізької області.

"У нас зими не було. Постійно – то відлига, то похолодання. Пшениця по справжньому так і не ввійшла у сон: як тільки вона ввійде в нього – тут відлига, і вона починає вегетувати. І так всю зиму. Відповідно, вся енергія її пішла на те, щоб цю зиму пережити.

Нам трохи допоміг сніг, який випав наприкінці лютого-початку березня. Але у пшениці не розвинулась вторинна коренева система. Зараз сходи є, але ослаблені. Весняного кущення немає, оскільки були сильні заморозки. Ріпак теж дуже сильно постраждав від заморозків та відсутності вологи.

Про якийсь урожай поки що говорити не доводиться. Якщо у найближчі тиждень-два пройдуть дощі, то ситуація покращиться. Але все одно матимемо недобір урожаю у 20–30% порівняно з минулим роком".

 

Микола Муравйов, власник СТОВ "Аграрник", Новотроїцький район, Херсонська область.

"Зашкодили квітневі морози. На зрошуваних землях втратили близько 30% сильної пшениці. Плюс ще посуха. Маємо досить складну ситуацію.

Судячи із того, що бачимо зараз на полях, то якщо до 1 травня не буде опадів, – на богарних, неполивних, землях посіви пропадуть: пшениця, озимий і ярий ячмінь. У моєму господарстві – це близько 150 га, загалом ми посіяли 360 га озимих.

Соняшник не сіяли і сіяти не будемо. Волога була на рівні до 50 см, а повинна бути хоча б на рівні метра. Ще одна проблема – маловодність Дніпра. Згодом можемо мати проблему із браком вологи для поливу полів".

Віктотрія Доценко, власниця фермерського господарства "Вікторія",  Березнегуватський район Миколаївської області

"Запасів вологи  в ґрунті немає зовсім. Озимі зернові отримали стрес через погодні умови і призупинили розвиток. Причина – заморозки, у нас було до мінус 10 і все це супроводжувалось сильними вітрами.

Стрес триває, чим нівелює внесені добрива та дію пестицидів. Зрозуміло, що така ситуація  спричинить суттєву втрату врожаю. На даному етапі йдеться десь про 30%, а загалом можливо і до 50%.

Чимало посівів втрачено. У нашому господарстві це майже третина площі – із 270 га близько 100 га не вижило".

Чи насправді все це критично

Наразі ситуація не виглядає критичною. На початку травня Гідрометцентр прогнозує дощі. Проте частину площ під озимими буде втрачено і фермери пересіватимуть їх яровими культурами.

За оцінками генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Романа Сластьона, йдеться про пересів 400-600 тис. га озимої пшениці та ріпаку. Це незначні цифри і становлять 1-2% від загальної площі під озимими культурами в Україні (7,6 млн га).

"Ситуація по озимим культурам поки не виглядає безнадійною. Так, були проблеми на півдні країни, але ситуація в інших регіонах стабільна. В середині травня буде закладка колосу і стане зрозуміло, що очікувати від цього урожаю", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

І хоч пересівати озимі доведеться переважно фермерам півдня і сходу України, все ж урожайність  їх по всій території буде нижчою, ніж минулого року.

"Для північних областей, де фіксувались максимальні врожайності озимої пшениці на рівні 7–10 тонн/га, зараз можна казати про можливі  5–7 тонн/га, середні показники 4–6 тонн/га впадуть до 3–5 тонн/га і менше. У південних та східних регіонах, де історично отримували 2–3 тонн/га, врожайність цього року ризикує зменшитися до 1–1,5 і менше", – прогнозує регіональний менеджер Corteva Agriscience в Україні.

Разом з тим, відсутність вологи зараз може погано позначитися на майбутній урожайності ярових культур, зокрема кукурудзи, соняшнику, сої, які активно сіють зараз.

"Для кукурудзи потрібна волога – 80-100 мм в грунтовому шарі – це мало для кукурудзи, потрібно, щоб постійно випадав дощик, якщо його не буде, то кукурудза теж не зможе дати великого урожаю", – вважає заступник генерального директора ТОВ СП "Нібулон" з виробництва Костянтин Хмельницький.

Джерело: Економічна правда

 

 

Молочна галузь vs коронавірус

Останні роки молочне виробництво, а також сфера переробки молочних продуктів, переживають не найкращі часи, про що свідчать, зокрема, й дані статистичні дані. Так, за 1-ий квартал 2020 року надходження молока на переробні підприємства скоротилось на 3,5%, порівняно з показниками за аналогічний період минулого року. І це не єдиний від’ємний показник для галузі…Розглянемо ситуацію детальніше.

Є два базових фактори, що визначатимуть рівень виробництва молока в країні: поголів’я молочного стада та продуктивність однієї корови. Середній надій молока від однієї корови у січні-березні 2020 року склав 1639 кг, що на 7,3% більше, від показника за аналогічний період минулого року. Також за перший квартал поточного року вартість закупівлі молока у населення та підприємств зросла на 14,2%, та 9,5%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.Алетака ситуація із закупівельними цінами може погіршитись найближчим часом. З моменту введення карантину попит на молочні продукти серед населення знизився. Через встановлення жорсткіших вимог щодо якості та умов зберігання молока, молоко для переробних підприємств від населення падатиме в ціні, як таке, якість якого низька. Зростає і вартість кормів, а значить – собівартість молока підвищуватиметься, що зменшує усі шанси для виробників на отримання прибутку від його виробництва на внутрішньому ринку.Значний тиск на вітчизняну продукцію створює дешевший імпорт. Станом на початок березня 2020 року, в Україні було придбано майже в 8 разів більше молока, порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Щодо поголів’я, то воно продовжує скорочуватись. Так, станом на 1 квітня 2020 року кількість корів зменшилася на 6,5% (-123,3 тис. гол), порівняно з аналогічним періодом 2019 року. Через невизначеність з низкою питань щодо відкриття ринку землі, більшість підприємств заморозило будь-які інвестиції у розвиток молочного скотарства, деякі взагалі прибрали цей напрямок бізнесу, а дехто скоротив поголів’я до мінімуму. Ще не зрозуміло, як саме прийнятий земельний закон вплине на настрої молочників, але цифри щодо скорочення поголів’я поки що не свідчать про перспективи розвитку галузі.

У більшості тваринників існували побоювання, що зміни у бюджеті через боротьбу з COVID-19 стосуватимуться скорочення підтримки на розвиток тваринництва. Але, у новому бюджеті прописано дотації на 1 корову у розмірі 5 тис грн. При цьому не варто забувати, що в минулому році більшість тваринників так і не змогли отримати в повному обсязі виділенні їм кошти. Таким чином, до існуючих проблем молочної галузі додались нові: пандемія, рецесія світових економік та можливаглибока економічна кризавсередині країни.

Беляєва Катерина, аналітичний департамент УАК