178171
182818

Ціни на свинину: експерти відповіли на 3 питання споживачів

Відповіді на три питання від любителів посмакувати свининою підготували аналітики Асоціації «Свинарі України».

Як змінилися ціни на свинину за рік?

Наразі роздрібні ціни на свинину нижчі, ніж роком раніше. Згідно з моніторингом цін національних торгових мереж, у середині квітня 2020-го середня ціна кілограма охолодженої свинини становила 131,6 грн/кг. Водночас, станом на кінець минулого тижня цей показник «не дотягував» до 128,4 грн/кг, а зміна цін окремих охолоджених частин (напівфабрикатів) складає від 2 до 6 грн/кг.

Чому в квітні-травні свинина дорожчає?

Друга половина весни є традиційним періодом підвищення цін на ринку свинини через найбільшу споживчу активність. Так, з року в рік за місяць до Великодня пожвавлюється торгівля після зимового спаду попиту.

Ціни на свинину перед святами будуть відрізнятися залежно від того, де м’ясо купувати. Так, наприклад, зміни цінників у супермаркетах переважно плавніші. При цьому окремі позиції можна придбати за нижчою ціною за рахунок акційної пропозиції від мережі.

На продуктових ринках ціни напередодні свят можуть підніматися відчутніше. Тож якщо плануєте закуповувати свинину на ринках, зволікати до останніх днів перед Великоднем не варто.

Що впливає на роздрібні ціни на свинину?

Зміна цін в національних мережах роздрібної торгівлі зберігають певну прив’язку до закупівельних цін на свиней забійних кондицій. Так, однією з причин нижчих споживчих цін нині є в тому числі нижчі ціни закупівлі живця: у першому кварталі 2021-го вони майже на 6% менші, ніж рік тому. Загалом зв’язок між динамікою цін реалізації живця та готової продукції впродовж року неоднорідний: співставлення цих показників за кілька останніх років свідчить, що коефіцієнт їх кореляції варіює в широких межах — від 40% до 90%. А значить, говорити, що ціна реалізації свиней — єдиний та основний чинник формування ціни для споживача, некоректно!

Наразі стимулом для росту цін є очікуване сезонне відновлення попиту, а обмежуючим чинником —погіршення купівельної спроможності населення. Проте останнім часом зв’язок між динамікою закупівельних та роздрібних цін істотно послабився, тож більший вплив мають інші фактори.



Аграрні реформи в Україні: чи однаково їх бачить влада та учасники ринку

ГС «Всеукраїнський аграрний форум» провела онлайн-конференцію «Діалоги про аграрні реформи в Україні», під час якої учасники озвучили нагальні питання реформування української аграрної галузі, перспективи та виклики, що постануть перед її учасниками, а також інструменти, що допоможуть підтримати сільгоспвиробників у процесі реформ та після їх впровадження.

Під час вступного слова міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко повідомив, що відновлення міністерства, на яке сьогодні чекають усі аграрії, відбувається доволі складно через велику кількість бюрократичних процедур. Станом на 8 квітня, законопроект щодо фінансування діяльності Мінагрополітики  вже пройшов перше читання у Верховній Раді і, ймовірно, що бюджет міністерства буде прийнятий Верховною Радою України на позачерговому засіданні вже цього тижня. Потім має бути розроблена організаційна структура та розпочнеться процес формування кадрів. Зокрема, планується призначення кількох заступників міністра (за кожним з ключових напрямків діяльності), переведення з Мінекономіки до Мінагрополітики відповідних працівників.

Також він окреслив пріоритетні напрямки роботи міністерства на наступні роки. Серед них: відкриття ринку землі та прийняття законопроєктів №2194 та №2195, національний проєкт зрошення, розширення та відкриття нових експортних ринків.

«Наша мета — забезпечити стимулюючу дорадчу державну політику, максимально забезпечити усіх суб’єктів ринку якісною наскрізною інфраструктурою, надати повноцінне право власності на землю та зробити її обіг максимально прозорим, забезпечити функціонування зрошувальних систем, надати належне фінансування, розвивати аграрну освіту та науку, налагодити логістику і розширити потужності для зберігання. Ну і, безумовно, для нас стратегічно важливим є збільшення динаміки приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і розширення структури експорту», — зазначив Роман Лещенко.

За словами Голови Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександра Бакуменка, український агросектор, який усі звикли вважати локомотивом української економіки зараз переживає складні часи. Окрім несприятливих погодних умов та зменшення урожайності деяких сільгоспкультур, у 2020 році колосальна проблема виникла і у галузях з доданою вартістю.

«Я вже 35 років працюю у птахівництві і за останні двадцять років не пам’ятаю подібного надзвичайного стану, який сьогодні переживає птахівництво: за рік на 25% скоротилося поголів’я несучки, компанії понесли 5 млрд грн збитків, зруйнувався другий за розміром виробник м’яса птиці, інвестиційна привабливість українського аграрного бізнесу за рік скоротилася майже вдвічі. Це свідчить про те, що у нас виникли серйозні системні проблеми, над якими терміново потрібно працювати», — говорить Олександр Бакуменко.

Для вирішення проблемних питань він пропонує повернути підтримку агросектору на рівні не менше 1% від ВВП, яку аграрний комітет Верховної Ради минулого скликання спільно з колишнім Міністром аграрної політики Тарасом Кутовим зміг «відстояти» для сектору, але яку потім прийняли на рівні до 1%. Тому на сьогоднішній день, за словами Олександра Бакуменка, агросектор замість 8-9 млрд грн підтримки отримує 4-4,5 млрд грн.

Також він пропонує якнайшвидше прийняти рамковий законопроєкт «Про основні засади державної аграрної політики та формування політики сільського розвитку», що був розроблений спільно з учасниками ринку та представниками Європейського Союзу й народними депутатами попереднього скликання.

«Такі рамкові закони має майже кожна країна ЄС. Вони показують куди рухається країна у найближчі 20-30 років у тій чи іншій галузі. Такий закон дозволив би міністерству розробляти на його основі 5-річні стратегії аграрної політики з чітким розумінням пріоритетів на кожен рік та напрямків державної підтримки і тоді можна було б відслідковувати як виконується чи не виконується стратегія загалом. Нам не вдалося прийняти цей законопроєкт наприкінці минулої каденції виключно через політичні причини, але нові депутати можуть взяти його за основу, доопрацювати і прийняти як своєрідний дороговказ для розвитку АПК», — говорить Олександр Бакуменко.

За його словами, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, то Україна зможе сподіватися, в тому числі, на допомогу від Європейського Союзу, адже вони нарешті будуть розуміти, яку стратегію щодо аграрної галузі має наша країна.

Президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко підтримав думку про те, що починати треба зі стратегії, адже, за його словами, саме в стратегії зазвичай прописані напрями реалізації політики конкретної галузі. А для того, щоб ця стратегія виконувалася, потрібно формувати структуру: установи та органи на державному та місцевому рівнях, які і будуть відповідальними за реалізацію стратегії. Також він презентував власне бачення того, як має виглядати вертикаль державного управління розвитком агропродовольчого комплексу.

Голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков наголосив, що сьогодні, напередодні відкриття ринку землі, малим та середнім сільгоспвиробникам не вистачає фінансових інструментів. З отриманням кредитів ситуація, хоч і дещо покращилася, проте доступ до них досі є не у всіх. Наприклад, хоч програма «5-7-9%» і працює, застава під такі кредити є непосильною для малих господарств. Крім того, такі програми є короткостроковими, а під земельну реформу необхідно запроваджувати довгострокові рішення.

«Члени «Аграрного союзу України» наголошують, що напередодні відкриття ринку землі потрібно створити фінансові інструменти, якими б українці могли скористатися для купівлі землі. Інакше його відкриття має бути відтерміноване. Ми пропонуємо створити державну іпотечну установу, яка би надавала кредити саме під купівлю землі, а також вела реєстр акцій купівлі-продажу землі. Відповідний законопроєкт «Про іпотечну установу» вже розроблений нашими експертами», — говорить Геннадій Новіков.

Заступник голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов, серед іншого, у своєму виступі звернувся до депутатів та представників Уряду з проханням посилити увагу щодо питання ліцензування паливних складів.

«Ми хочемо всерйоз поставити питання скасування ліцензування як такого. Отримавши результати перевірок, ми з’ясували, що протягом усього 2020 року був лише один випадок, коли сільгоспвиробника оштрафували за торгівлю паливом без необхідної ліцензії, решта ж штрафів пов’язана з тим, що виробники вчасно не отримали ліцензію. Тобто система, що створювалася для контролю нелегальних продажів, не працює за призначенням, по факту, вона лише створює проблеми», — пояснює Михайло Соколов.

За його словами, другий болісний момент стосується Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”. Адже, попри те, що прийняли закон, не відбулося змін у Податковому кодексі, які б дозволили запровадити в Україні інститут патронажних дивідендів для кооперативів.

«Це працює в Штатах, Канаді та більшості країн ЄС, але цього досі немає у нас. Відповідний законопроєкт розроблений та внесений до Верховної Ради, але процес загальмував, а без прийняття цього законопроєкту повноцінний динамічний розвиток кооперації буде неможливим», — наголосив Михайло Соколов.

Голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський розповів про те, які питання комітет планує вирішити цього року. Найпершим, за його словами, є вирівнювання податків для сільгоспвиробників.

«Поки немає єдиного рішення яким буде підхід при вирішенні цього питання: чи за рахунок збільшення ставки земельного податку, чи за рахунок поставленого податкового зобов’язання на гектар, який був запропонований в законопроєкті №3131, і доплата різниці. Це технічна сторона, основне ж — це усунення диспропорції, яка після відміни спецрежиму ПДВ, значно збільшилася», — говорить він.

Також цього року комітет сподівається провести зміни пов’язані з меліорацією. Наступного тижня відповідний законопроєкт розглядатиметься в комітеті і цілком імовірно, що після засідання одразу буде направлений до сесійної зали.

Крім того, комітет опрацьовує низку законопроєктів, пов’язаних з євроінтеграцією та держпідтримкою сільгосптоваровиробників, зокрема і непрямою. Як, наприклад, спрощення процедур пов’язаних з будівництвом нових об’єктів в аграрній сфері.

Генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон наголосив, що найбільшим пріоритетом наразі є прийняття законопроєкту №2194, який врегульовує земельні відносини і є одним із ключових для продовження реформи. Після цього уся аграрна спільнота очікує на прийняття низки законопроєктів по опціонах, по фонду гарантування кредитів для сільського господарства, консолідації земель.

«Не менш важливим є прийняття законопроєкту №2289, який має розблокувати доступ до інноваційних засобів захисту рослин для українських аграріїв, бо з тестуванням та дослідженнями нових препаратів у нас вже втрачений шостий сезон. І це величезний виклик для нашого сільського господарства», — говорить він.

І ще один великий виклик, за словами Романа Сластьона, це рішення Окружного адміністративного суду Києва на користь групи компаній OSTCHEM, яке змушує Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати своє попереднє рішення і ввести квоти на ввезення мінеральних добрив. Це загрожує повною монополізацією ринку міндобрив однією групою компаній.

Перший заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації громад Іван Фурсенко зазначив, що члени їх асоціації так само чекають на прийняття законопроєкту №2194, адже, попри те, що місцевим органам самоврядування землі почали передавати ще з 2017 року, це відбувалося за окремими постановами і це були лише ті ділянки, які Держгеокадастр попередньо погодив. На сьогоднішній день у кожної громади є ряд земельних ділянок, які їй не передають. Їх потрібно самостійно знаходити і звертатися з ними до Держгеокадастру, а він, в свою чергу, не завжди на такі звернення реагує.

«Ми зацікавлені в тому, щоб усі подвійні трактування відкинути, прийнявши законопроєкт №2194, і врешті-решт передати сільськогосподарські землі місцевому самоврядуванню через закон, а не окремими постановами. Громади є різні, і кожна з них має свої підходи до управління землями, проте головне — те, що відбудеться суттєве зниження корупції у частині земельних відносин, оскільки рішення приймається не призначеним чиновником у закритому кабінеті, а обраними посадовими особами колегіально, на сесії селищної, сільської чи міської ради», — пояснив Іван Фурсенко.

Також він розповів, що зараз асоціація має пул громад, з якими хоче запустити проєкти зі створення фермерських хабів. Для цього на землях, що передані державою у комунальну власність, будуть створені комунальні сільськогосподарські підприємства, які самостійно вироблятимуть продукцію для харчування дітей у дитсадках та школах, а надлишки продаватимуть.

«Це водночас і додаткові надходження до місцевих бюджетів, і міні-продовольча безпека населених пунктів, які мають земельні ресурси», — говорить він.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький прокоментував стан справ щодо імплементації європейських норм законодавства у галузі садівництва. За його словами, урядовий законопроєкт № 4593 поданий, і 31 березня був представлений на засіданні аграрного комітету. 13 квітня планується засідання підкомітету по цьому законопроєкту і, попередньо, 14 квітня — розгляд на комітеті. Також він закликав профільні асоціації активніше комунікувати з Урядом, як з приводу зазначеного законопроєкту, так і з інших питань, щоб не виникало непорозумінь на етапі, коли закон уже прийнятий, а учасники ринку вчасно не внесли до нього своїх пропозицій.

Увесь захід підсумувала директорка ГС «Всеукраїнський аграрний форум» Марія Дідух. За її словами, головне, чого зараз з нетерпінням чекають аграрії – це повноцінне відновлення роботи профільного аграрного міністерства. Після цього аграріям буде зрозуміліше, яка структура міністерства, який функціонал департаментів, і до кого звертатися. Наразі ж, аграрну спільноту в Україні чують, і озвучені напрямки роботи, як Парламенту, так і Кабміну, збігаються з тим, чого прагнуть сільгоспвиробники.

Прес-служба УКАБ

Ваш вибір 'Подобається'.


Підготувати «розвідників»: в Україні запускають навчання для агроскаутів

Агроскаутинг — термін, добре знаний у світі. Це процедура збору з полів інформації, яка може стосуватися обробки ґрунтів та поливів, визначення стану посівів, наявності захворювань рослин. Мета – не допустити втрати врожаю.
Власне, «scout» у перекладі з англійської означає «розвідник». У багатьох країнах послуги агроскаутів давно є традиційними. В Україні поки що про них відомо небагато.
 
«Термін не дуже поширений, — визнає Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії Таврійського ДАТУ. — Я знайшов у гуглі лише одне повідомлення від агрокомпанії про найм агронома-скаута. З іншого боку, це позитивний сигнал і означає, що ми рухаємося в правильному напрямку».
Університет бере участь у проекті з підготовки агроскаутів, започаткованому Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО. Агроскаутингу та його перспективам в Україні було присвячено дводенну онлайн дискусію із залученням українських та зарубіжних фахівців.
 
Як працюють агроскаути в Ізраїлі
 
Світлана Добринін — консультант-референт, спеціаліст із захисту рослин Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій Ізраїлю. 
«У нас агроскаути — це приватні підприємці, що займаються саме дослідженням сільськогосподарських територій, — каже Світлана Добринін. — Вони не проводять лабораторних аналізів, а дають рекомендації на підставі того, що знаходять на полях. Фермер в Ізраїлі не займається захистом рослин — це робить агроскаут».
 
За словами Світлани, це дуже важлива місія для країни зі спекотним кліматом і, відповідно, великою кількістю шкідників.
 
Агроскаутів у Ізраїлі готує департамент консультаційних послуг Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій. Навчальний курс спрямовано на отримання ними знань у обсягах, необхідних для професійних досліджень полів. Курс складається із введення в ентомологію та фітопатологію; ознайомлення з методами захисту рослин, включно з біологічними; вивчення шкідників під час лабораторних занять та польових заняття. Додатково можуть бути курси з органічного виробництва та щодо застосування біоагентів, якщо агроскаут планує працювати з відповідними фермерами.
 
Курси для агроскаутів у Ізраїлі спеціалізовані — окремо для овочівництва, плодових культур і так далі. Після їх завершення і початку роботи раз на рік треба пройти підвищення кваліфікації. 
 
«Для кожної культури є своя система моніторингу, — розповідає Світлана Добринін про специфіку роботи агроскаута. — Наприклад, для плодових є безпечний і небезпечний періоди з точки зору загрози від шкідників. При небезпечних агроскаут може приїздити на плантацію двічі на тиждень, а в безпечні — раз на тиждень або навіть на два. На культурах інтенсивного овочівництва від повинен відвідати теплицю або поле раз на тиждень або і два, якщо є якась проблема чи культура цього вимагає» . 
 
Як і для будь-якого бізнесу, важливими є фінансові питання. Хоча ізраїльські агроскаути зазвичай працюють як підрядники консультаційних компаній, їхня зарплатня формується переважно напряму фермером. Відповідно, агроскаутам потрібно якомога більше клієнтів. Інколи вони можуть отримувати додаткові кошти від компанії, з якою працюють.
 
Дещо інакше в Сполучених Штатах. 
 
«Послуги агроскаута субсидуються з державного бюджету, це звичайна практика в США, — каже Патрік Байєрс з університету Міссурі. Він має 35 річний досвід супроводу фермерів. — У моєму випадкові зарплата частково фінансується з державних коштів, частково забезпечується самими фермерами».
 
Спеціаліст за 24 дні: що передбачено програмою
 
Американський досвід значною мірою ліг в концепцію центрів агроскаутингу, підготовлену в рамках програми АГРО. Пілотний проєкт буде реалізовано спільно з Таврійським державним агротехнічним університетом та Херсонським державним аграрно-економічним університетом. У цих вишах створять два центри, що займатимуться підготовкою агроскаутів та наданням послуг з агроскаутингу фермерам. 
 
«Проєкт передбачає підвищення рівня знань у студентів старших курсів через залучення їх до агроскаутингу, за рахунок чого виробники також матимуть можливість отримати необхідні для них послуги, — каже директор Програми АГРО Ксенія Сидоркіна. — Тож разом із партнерами сподіваємося вирішити низку системних проблем, таких як відсутність або брак кваліфікованих кадрів для агропідприємств, брак певних послуг, які би могли робити бізнес успішнішим».
 
Патрік Байєрс входить до числа експертів, задіяних у реалізації проєкту. Саме він представив напрацьовану концепцію центрів агроскаутингу. Найважливіші рекомендації щодо майбутнього навчання такі.
 
На агроскаутів слід готувати студентів-бакалаврів та студентів випускних курсів ВНЗ. Відбором учасників займатимуться спільно програма та університети. Для майбутніх агроскаутів розроблено 24-денний тренінговий курс, що складатиметься з чотирьох сесій.
 
Перша — розуміння агроскаутингу. Йтиметься про набуття знань щодо шкідників та хвороб рослин, родючості, питань захисту довкілля. Студентам розповідатимуть про діагностування проблем із використанням відповідних інструментів, відбір зразків, навчатимуть роботі в лабораторії тощо.
 
Під час другої сесії майбутні агроскаути отримають знання щодо ключових культур, які вирощують в Україні: помідорів, перцю, полуниці, яблук та інших.
 
Далі на учасників програми чекатимуть польові навчання з фермерами, а завершальна сесія буде присвячена процесу агроскаутингу: документуванню, відео-та фотозйомці, подальшому вдосконаленню навичок.
 
«Агроскаут повинен мати істотні знання в предметній галузі для основних культур. Розуміти, як можна діагностувати проблему, знайти причину її виникнення та рекомендувати, як її можна усунути. Повинен вміти ефективно провадити процес агроскаутингу та мати гарні міжособистісні навички, що допомагатимуть роботі з клієнтами», — перераховує Патрік Байєрс основні якості, які повинен отримати на виході учасник програми.
 
Моделлю передбачено базові потреби центрів агроскаутингу — приміщення, місця для тренінгів, комп’ютерне обладнання, набір необхідних для агроскаутингу інструментів, транспорт для виїзду на поля. 
 
«Спочатку в Україні програма агроскаутингу буде отримувати фінансування від проєкту, який покриватиме зарплати, витрати на відрядження агроскаутів та їх стимулювання. Також передбачен дохід від надання послуг для фермерів», — каже Патрік Байєрс про пропоновану фінансову модель. У подальшому планується залучення державних та грантових коштіву різних комбінаціях.
 
Університети у стані готовності
 
Дискусія засвідчила, що в університетах-партнерах програми АГРО уже ретельно продумували майбутнє навчання агроскаутів і надають проєкту значної уваги.
 
«У ближчому майбутньому агроскаути стануть «ключовими фігурами» агросектору, здатними впоратися з мікропроцесорами, інноваційними GIS-системами, системами моніторингу та іншим, — переконаний Олександр Аверчев, проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності Херсонського ДАЕУ. — Кінцевим результатом від впровадження програми агроскаутингу буде покращена якість освіти здобувачів ВНЗ та підвищена економічна ефективність сільськогосподарських виробників плодоовочевої продукції». 
 
«Завдяки високому темпу розвитку консалтингових послуг та цифровізації в АПК агроскаутинг уже стає необхідністю, — вважає Геннадій Подшивалов, директор Інституту підвищення кваліфікації Таврійського державного агротехнологічного університету. — Це новий напрям діяльності в агропромисловому секторі України, на стику агрономічної, інформаційно-консультаційної та аналітичної професій».
 
У Таврійському університеті також уже є чітке бачення навчального процесу з підготовки агроскаутів та факторів, необхідних для його успішної реалізації — матеріально-технічних, кадрових та інших. Завершувати курс з агроскаутингу має атестаційний екзамен, після чого агроскаут отримуватиме відповідний сертифікат. Акцент у навчанні робитимуть на здатності студентів до швидкого застосування отриманих знань та навичок на практиці. 
 
«Це будуть не повноцінні наукові дисципліни, а «екстракт» з них — виключно прикладного сучасного характеру», — каже Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії.
 
Зрозуміло, для успішної реалізації майбутньої програми з агроскаутингу потрібні мотивовані учасники. Тож під час дискусії йшлося ще про одне важливе завдання — інформування про переваги участі в ній для студентів. Це важливо, адже навчання агроскаутингу буде факультативним.
 
«Студенти можуть отримати додаткові знання, також агроскаутинг може стати для них кроком до подальшої повноцінної кар'єри», — переконаний Патрік Байєрс.
 
Тим часом Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО має намір мотивувати інші ВНЗ до створення центрів агроскаутингу.
 
«Програма називатиметься «Створення центрів надання послуг агроскатуингу та підвищення рівня знань та практичних навичок молодих фахівців», — зазначив експерт програми Юрій Бакун. За його словами субгрантовий конкурс оголошено з метою підтримки створення та розвитку двох центрів агроскаутингу у співпраці з профільними вищими навчальними закладами для впровадження комплексу відповідних консультаційних та сервісних послуг. Участь у конкурсі можуть взяти українські недержавні організації, бізнес-асоціації та освітні установи. Прийом заявок триває до 18:00 26 квітня 2021 року. 
 
Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) за посиланням.
 
Автор - Анатолій Марциновський
 
 
 


Введення квот на імпорт міндобрив через суд: театр абсурду, за який заплатять аграрії

Окружний адміністративний суд міста Києва вийшов за рамки своїх повноважень при прийнятті рішень щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив, зобов’язавши Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі ввести їх. Це негативно вплине на економіку України загалом, а найбільше від такого кроку постраждають аграрії. Про це йшлося під час спільної пресконференції аграрних асоціацій, передає прес-служба ВАР.

На тому, що рішення суду є неправомірним і що суд не може зобов’язати Комісію голосувати певним чином наголосив заступник голови ВАР Михайло Соколов.

«Що в цьому з юридичної точки зору є неправильним? Суд дійсно міг встановити, що, приміром, були формальні порушення у ході розслідування. Якщо таке було – певні документи не були розглянуті, комісії була представлена не вся інформація – тоді максимум, що можна було вирішити, – це зобов’язати комісію переглянути своє рішення на основі повної інформації, яка була виявлена під час судових засідань. Тим не менш, ми почули, що потрібно ввести відповідні захисні заходи. В даному випадку, за оцінкою наших юристів, суд просто вийшов за рамки своїх повноважень. Адже взагалі не зрозуміло, як можна колегіальний орган – а саме таким є Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі – зобов’язати прийняти те чи інше рішення. Тому що кожен член Комісії зобов’язаний голосувати відповідно до того, як він розуміє цю конкретну ситуацію. Це те ж саме, що зобов’язати Верховну Раду прийняти той чи інший закон, що є неможливим», – наголосив Михайло Соколов.  

Заступник голови ВАР зазначив, що ключовим питанням в рамках прийняття рішення Міжвідомчою комісією щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив є питання про те, чи відповідає дане рішення національним інтересам України.

Разом з тим, професор Київської школи економіки Олег Нів'євський підтвердив, що рішення, прийняте Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі у червні минулого року про незастосування обмежувальних заходів щодо імпорту мінеральних добрив є правильним і відповідає національним інтересам України. Згідно із дослідженням, проведеним КШЕ, запровадження квот на імпорт міндобрив негативно вплине на економіку країни.

«Україна втратить в середньому 120 млн доларів. Безумовно, від запровадження квот виграють виробники міндобрив. Їхня вигода складе близько 90 млн дол. США. Також вигодонабувачами є трейдери, імпортери добрив. Їх вигода складе 64 млн дол. США. А ось основними, хто програє, будуть сільгоспвиробники. Вони втратять приблизно 275 млн дол. США. Разом з тим, серед аграріїв найбільше постраждають малі с/г виробники. У їхній структурі собівартості продукції, витрати на міндобрива становлять пропорційно більшу частку, ніж у середніх та великих. Також є й інші негативні наслідки, на як потрібно зважати. Потрібно враховувати корупційну складову. Також квотування добрив негативно відобразиться на  гнучкості споживачів міндобрив. Бо невідомо з яких країн дозволятиметься імпорт. Наприклад, якщо одна країна в  силу різних причин перекриє імпорт добрив в Україну, то чи можна буде швидко переорієнтуватися на іншу країну», – пояснив Олег Нів’євський.

На тому, що в Україні ринок мінеральних добрив уже сьогодні монополізований однією компанією наголосив голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков.

«Фактично, один виробник – група компаній «Остхем» – займає дуже значну частину виробництва добрив. Тому до цього часу сільгоспвиробники України переплачували за добрива на 20%-40% більше, ніж наші колеги у сусідніх країнах. Сьогодні в нас немає дефіциту добрив, пропозиції найрізноманітніші і сільгоспвиробник має можливість обирати виробника за якістю, ціною, умовами поставки і планувати свою діяльність. На наш погляд, монополісту треба звикати працювати у ринкових, а не в тепличних умовах, у яких він працював багато-багато років. Ми хочемо бути впевнені в тому, шо отримаємо гарантовану якість, кількість та ринкову ціну на добрива. Ми вважаємо, що рішення суду не відображає сьогоднішніх позицій і є досить заангажованим», – сказав Геннадій Новіков.

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон зауважив, що імпорт добрив наразі є єдиним стримуючим фактором від  зростання цін на внутрішнього ринку та балансом для конкуренції. Разом з тим, ніхто не говорить про те, чому в Україні збільшилась частка імпортних добрив.

«Дійсно, у 2017-2018 роках було просідання виробництва добрив. Але причиною цього були самі представники галузі. Зокрема, група компаній «Остхем» раптово у березні 2018 року просто призупинила виробництво і не поставила товар, який вже був проплачений аграріями. Це стало причиною того, що всі почали шукати альтернативні шляхи поставки добрив. І лише переорієнтація на імпорт дала можливість сільгоспвиробникам виростити нормальний урожай. Адже без добрив сільське господарство не є рентабельним. У 2019 році відновилось виробництво добрив і навіть розпочався їх експорт, а імпорт скоротився. За підсумками 2020 року цей тренд продовжився. Причому, моніторинг експортних цін підтверджує той факт, що українські сільгоспвиробники переплачують на внутрішньому ринку за добрива. Більше того: за підсумками 2020 року, згідно наших оцінок, частка групи компаній «Остхем» у ринку мінеральних азотних добрив склала 65%. А виробництвом аміачної селітри в Україні займаються лише заводи групи компаній «Остхем». Звісно, що можливість відсікти імпорт шляхом квотування є дуже цікавою ідеєю для національного виробника», – сказав Роман Сластьон

Директор ГС “Всеукраїнський аграрний форум” Марія Дідух запевнила, що українські виробники не відмовляються від українських добрив. Однак, вони бажають мати якісну продукцію та конкурентну ціну.

«Ми готові споживати вітчизняне. Але хочеться сказати виробнику: будь-ласка, працюйте в ринкових умовах, забезпечуйте хорошу якість продукції і ми відкриті для співпраці. Але залишати агровиробника без вибору – це неприпустимо. Адже ми розуміємо, що квотування теж може мати «ручний режим». Який буде механізм цих квот? Чи не станеться так, що коли ми готуватимемось до польових робіт, введуть квоти і вибору в українського виробника не буде, окрім як купити добрива на внутрішньому ринку за тою ціною, яку йому встановлять? Тому ми будемо тримати цю ситуацію на контролі. І сподіваємося, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подасть апеляцію на рішення суду. А ще більше ми сподіваємося, що в судовому рішенні буде прописано повернутися до розгляду і він відбудеться на основі фактів, аналізу і цифр. Ми готові надавати аналітичну підтримку, робити розрахунки, брати участь у переговорах і обговореннях для того, щоб прийняти правильне, справедливе рішення, яке відповідає національним інтересам», – підсумувала Марія Дідух.  

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Земельна реформа: проєкт на грані зриву

Запуск ринку сільгоспземлі, який Верховна Рада благословила з такими боями рік тому і призначила на 1 липня 2021 року, під загрозою. Перша причина: депутати відправились на тритижневий карантин, загрузнувши по вуха в «земельному питанні». Парламент так і не розглянув тисячі правок, що були внесені опозицією у два законопроєкти (№2194 та 2195), які унормовують торгівлю землею. Тобто маємо відсутність нормативної бази. Друга причина – ще глибинніша. Мова про бардак в державних органах, що мали б налагодити і супроводжувати увесь процес. А вишенька на торті –  опозиція, яка намагається заблокувати запуск ринку двома шляхами – через Конституційний суд та референдум.

Тому версії про те, що держава просто не буде готовою до відкриття земельного ринку 1 липня, і «час Х» доведеться переносити, мають все більше підстав для реалізації.

При цьому земля – один з ключових маркерів для президента Володимира Зеленського. Запуск прозорого земельного ринку був одним з пунктів його передвиборчої програми. А на останньому з’їзді партії «Слуга народу» глава держави ще раз похвалився тим, як його команда притиснула до стінки тих, хто роками наживався на тіньових земельних оборудках.

За замислом, все має буде чітко: українці, що хочуть купити землю, зможуть її купити, відповідно українці, які хочуть її продати, також зможуть це зробити. Здавалося б, от вона – ідилія та «рука ринку», що сама все розсудить. Але, як-то кажуть, є нюанси… 


Фактично затятими супротивниками земельної реформи в нинішньому вигляді виступають дві парламентські фракції – «Батьківщина» та ОПЗЖ. 

Фракція Юлії Тимошенко на словах також виступає за ринок землі, але зі своїм баченням – для дрібних фермерів, а не великих агрохолдингів. Сама Юлія Володимирівна недвозначно оголосила, що відкриття земельного ринку в нинішньому вигляді не допустить. Втім «Батьківщина», яка чи то збирається в коаліцію з провладною фракцією, чи то ні, вже свої численні правки до законопроєкту № 2194 відкликала і фактично відкрила шлях до його прийняття. Принаймні до липня депутати якось з ним розберуться.

Але партія Тимошенко грає й на іншому фланзі цього фронту. «Батьківщина» вже давно спрямувала до Конституційного суду два подання. Одне стосується тлумачення 13 та 14 статей Конституції: у суддів запитали, чи при тому статусі землі, що вказаний в Конституції, Верховна Рада може без референдуму приймати рішення про її продаж. Друге подання стосується самого закону, який, на думку представників «Батьківщини», є неконституційним і за формою, і за способом прийняття. 

Також «Батьківщина» збирається проводити референдум щодо ринку землі, який може заблокувати рішення Верховної Ради. Але, зважаючи на те, що президент досі не підписав розпіарений та обіцяний ним ще під час виборів закон про референдум, зробити це поки неможливо. Та рухи в цьому напрямку вже відбуваються. «Батьківщина» вже готує збори громадян щодо організації референдуму. Звісно, багато залежить від формулювання питання, що може бути на нього винесене, але гіпотетично через цей механізм продаж землі таки можна заблокувати.

При цьому в «Батьківщині» припускають, що такий референдум може бути проведений і вже після запуску ринку. Або влада сама злякається власної неготовності до вирішення такого чутливого питання та відтермінує його до кращих часів.

«Теоретично Верховна Рада взагалі може прийняти закон, який перенесе запуск ринку землі, – каже нардеп від «Батьківщини», що представляє подання в Конституційному суді, Сергій Власенко. – Бо, окрім «нормативки», найголовніша проблема — відсутність повної інвентаризації земельних ділянок, є купа спорів щодо них, незрозуміло, хто їхній власник. Наприклад, є території, які незрозуміло, до якого міста належать, хоча це і не землі сільгосппризначення. У нас навіть досі нема єдиної думки, де проходить адміністративний кордон міста Києва».

Власенко зауважує, що нормативна база, яка зараз розглядається парламентом, розбалансовує систему держконтролю – зокрема, повністю прибирається контроль держави над категорією особливо цінних земель. Це питання планується спустити на рівень сільради.

«Є «велика каша» з реформуванням районів, – стверджує нардеп. – Зараз повноваження з контролю за розподілом земель між державою, облрадами, райрадами та громадами повністю розбалансовані. Також цим законопроектом хочуть дозволити власникам ділянок знімати верхній шар грунту та надають їм пріоритетне право на користування надрами на цій землі. Я зараз перебільшую, але, умовно кажучи, можна буде на такій ділянці встановити газову свердловину».

У «Батьківщини» є, скажімо так, «бойове аграрне крило». Яскравим його представником є голова громадської спілки «Союз українського селянства» та експрезидент Асоціації фермерів та землевласників України Іван Томич, який вже давно палко підтримує аграрні ініціативи Юлії Тимошенко. При цьому Томич підкреслює, що не є членом «Батьківщини». На його думку, в нинішньому вигляді відкриття ринку землі в ньому візьмуть участь переважно «схематозники» та спекулянти, а для транснаціональних покупців, якими так люблять лякати пересічних українців, існуючі механізми просто не будуть цікавими. Власне, великі «агробарони» і не приховують, що скупка землі «клаптиками» по 100 га їх не надто приваблює.

Свого часу Томич очолював аграрний комітет в парламенті та пишається тим, що саме він «пробив» закон про виділення земельних паїв в натурі, що регулював отримання землі українцями. Проте, на думку Томича, з 2003 року закон досі не запрацював, а біля шести мільйонів власників землі досі не мають витягів з геокадастру. Проблеми зі з’ясуванням права на землю і можуть призвести до перетворення запуску цього ринку з 1 липня у профанацію.

«До цього часу потрібно зробити ще 90% завдань, яких вимагає земельна реформа, але ні теоретично, ні практично шансів на це нема, – впевнений Томич. – З інвентаризацією землі – також повний хаос. 30% (10–11 млн га) перебувають у тіні – а це десятки мільярдів доларів. Ті, хто її контролюють, ніколи не дозволять, щоб цю землю у них відібрали, – от вам і відповідь на питання, чому земельну ревізію досі не роблять».

Томич повторює мантру політиків від «Батьківщини», що селяни та фермери після запуску ринку землі залишаться ні з чим: «Банківська система не готова і навіть не готується до кредитування під заставу землі. Під нинішні відсотки ніхто нічого купувати не буде. Та навіть за низької ставки фермери не зможуть оформити кредит, бо у них не буде цієї застави. А от аби продати свій гектар за тисячу доларів, повірте, селяни стануть у чергу». Зауважимо, що рівень стартової ціни за гектар землі одразу після запуску ринку очікують в діапазоні $1,5–2 тис.

Ще одне питання – кому саме селяни продаватимуть свою земельку. Наразі до 2024 року ділянки сільськогосподарського призначення можуть придбати лише фізичні особи з українським паспортом і не більше 100 гектарів «в руки». Але лунають думки, що затіяна владою ініціатива з можливим запровадженням подвійного громадянства може бути запланована якраз під відкриття ринку землі для нерезидентів. Офіційно на підтримку подвійного громадянства оголошується аргумент, що другий паспорт має допомогти українцям, які відправляться на заробітки та подальше життя до Євросоюзу, не відмовляючись при цьому від українського громадянства.

Але є підозри, що ця анонсована норма буде працювати «у зворотній бік»: українське громадянство буде роздаватися іноземцям, які завдяки цьому зможуть офіційно купувати українську землю. Такої думки дотримується відомий український адвокат Андрій Федур. При цьому він зазначає, що запустити інститут подвійного громадянства в Україні буде вкрай важко: «Подвійне громадянство можливо запровадити не просто законом, а лише через зміни в статтю 4 першого розділу Конституції. Розумні люди, що її писали, заклали дуже складний механізм внесення таких змін. Це фактично на сьогодні неможливо реалізувати».

Політолог Володимир Фесенко дуже скептично ставиться до планів тим чи іншим чином скасувати земельну реформу. І саме через політичні причини. Нагадаємо, що «Батьківщина» настирливо намагається увійти до коаліції з розхристаною монобільшістю, тож земельна карта може використовуватись як елемент торгів.

«Це може зірвати гру «Батьківщини» щодо взаємодії з Зеленським та його партією, – впевнений Фесенко. – А будь-яке політично резонансне рішення Конституційного суду викличе новий вибух емоцій та якісь дії у відповідь. Президенту вже не можна відступати: сказавши «А» щодо ринку землі, треба говорити «Б». Навіщо тоді взагалі було ініціювати це непопулярне рішення, яке б’є по іміджу та рейтингу? Звісно, проблеми та конфлікти будуть, але блокувати запуск ринку для президента буде ударом по самому собі».

Але нараз схоже на те, що Банкова в екстреному порядку намагається залатати дірки, які раптом виявились за три місяці до «історичної події».

Павло Вуєць, «Главком»

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Зниження ПДВ для аграріїв: боротьба з податковими «скрутками» чи головний біль для бухгалтерів?

Під час семінару мова йшла про зміни до Податкового кодексу України (ПКУ), які вступають у силу з 1 березня 2021 року та стосуються зниження ставки ПДВ до 14% на постачання деяких видів продукції.

Зокрема, згідно з підпунктом «г» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставка у 14% застосовується до операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України живої ВРХ, живих свиней, овець, молока незбираного, пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, насіння льону, насіння свиріпи та ріпаку, насіння соняшнику, насіння та плодів інших олійних культур та цукрових буряків, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ.

Щодо постачання іншої сільгосппродукції на митній території України та імпорт застосовується ставка ПДВ 20%. Експорт усієї сільгосппродукції, як і раніше, здійснюється за ставкою 0%.

Володимир Метелиця, генеральний партнер Центру професійних бухгалтерів, д.е.н., розповів про перехідні операції, тобто ті, в яких перша подія відбулася до 1 березня, а друга — після. За його словами, таких операцій може бути три.

«Наприклад, аванс отриманий до 1 березня 2021 року, а постачання сільгосппродукції зазначених категорій, відбулося після 1 березня 2021 року. У цьому випадку відвантаження здійснюється за ставкою 20%», — говорить він.

Якщо відвантаження здійснюється після 1 березня на суму, що перевищує отриманий до 1 березня аванс, то до суми перевищення буде застосовано ставку 14%.

«Зворотна ситуація у Податковому кодексі не виписана, але, на нашу думку, має застосовуватися аналогічний підхід: якщо відвантаження продукції відбулося до 1 березня, а оплата — після 1 березня, то потрібно застосовувати ставку 20%», — зазначає Володимир Метелиця.

Друга перехідна операція стосується коригування податкових зобов’язань при поверненні авансу або поверненні продукції. Тобто, коли аванс або відвантаження продукції відбулося до 1 березня 2021 року, а їх повернення (частково або повністю) відбувається уже після цієї дати. У такому випадку так само буде застосовуватися ставка у 20%.

Третя перехідна операція стосується зміни ціни. Ставка у 20% буде застосовуватися у розрахунку коригування на зміну ціни, якщо перша подія відбулася до 1 березня, а коригування (друга подія) — після.

«Також необхідно розглянути питання формування податкового кредиту. Якщо перша подія з постачання сільгосппродукції відбулася до 1 березня і покупець сформував по ній податковий кредит за ставкою 20%, то при подальшій реалізації продукції у межах митної території України, цей податковий кредит не буде коригуватися з 20 на 14%», — говорить Володимир Метелиця.

Також він зазначив, що застосовувати ставку у 14% ПДВ мають не лише сільгоспвиробники, а й інші суб’єкти, як наприклад, посередники, якщо постачають чи імпортують сільгосппродукцію, перелічену у підпункті «г» п. 193.1 ПКУ.

Леонід Тулуш, завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н., у свою чергу нагадав, що це вже третя спроба Державної податкової служби запровадити зміни, що унеможливлять маніпуляції з відшкодуванням ПДВ. Перша спроба була у 2015 році, коли запроваджували систему електронного адміністрування (СЕА) ПДВ. Тоді обіцяли, що маніпуляції зникнуть як явище, але цього не відбулося. Наступним етапом стало призупинення блокування податкових накладних, і після нього також кардинальних змін не відбулося.

«Це вже третій етап, і мені хочеться, щоб представники податкових органів розповіли, наскільки ці зміни допоможуть галузі, адже, якщо позитивних зрушень знову не буде, то незрозуміло навіщо робити цей крок. У кожній новації має бути логіка і обґрунтування, як від неї виграють виробники, які витрачають ресурс на її впровадження», — говорить Леонід Тулуш.

За його словами, формально виробникам краще було б, якби ставка лишалася на рівні 20%, а позитивну різницю вони платили не до бюджету, а наприклад, постачальникові техніки.

«Будь-яка зміна у податковому законодавстві, з одного боку, закриває якісь «скрутки», направлена на боротьбу з чимось, а з іншого боку — створює можливості для нових податкових схем. Тому я повністю погоджуюся з тими, хто говорить, що більшість проблем, які ми собі створили цими новаціями, ми поки навіть уявити не можемо. А от очевидних переваг для сільгосппідприємств від цієї податкової новації наразі не видно», — підсумував експерт.

Джерело: УКАБ