«Деметанізація» корів: чому українським аграріям варто боятися кліматичних обіцянок України
Конференція ООН зі змін клімату (СОР26) нарешті позаду. Натомість попереду — зобов’язання, взяті Україною. А наобіцяли ми віз і невеличкий возик. До 2030-го — знизити викиди парникових газів на 65%, порівняно з 1990-м, до 2035-го — відмовитися від вугілля і років за десять істотно знизити емісію метану в довкілля. Свої обіцянки Україна скріпила підписом під глобальною ініціативою Global Methane Pledge. До неї долучилося понад 100 країн. Завдання — до 2030-го скоротити викиди метану на 30% від рівня 2020 року. Для України це означатиме серію модернізацій у нафтогазовому та вугільному секторах, АПК, а також налагодження системи поводження з відходами.
Свердловина на ратицях
Але що робити конкретно — питання. Якщо брати АПК, то аграрії перш за все мають оговтатись від усвідомлення того, що кожна корова в новій кліматичній нормальності — це майже свердловина на ратицях. Ще й шкідлива. Як зазначило агентство DPA (Deutsche Presse-Agentur GmbH), негативний вплив кожної корови на атмосферу на рік дорівнює викидам малолітражного автомобіля, який проїжджає за цей час приблизно 18 тис. км.
Ось тільки автовласник платить за користування авто податками, купуючи саму машину й потім заправляючи її пальним, у ціну якого вмонтовано акциз. Натомість власник корови не платить нічого, а лише гребе гроші лопатою за безкоштовні молоко, сир та сметану. Суцільний профіт. Сміх крізь сльози.
Утім, небезпеку телиць цілком серйозно виводять на геополітичний рівень. За даними дослідження Коаліції з питань клімату та чистого повітря (ССAC) і Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), саме АПК є ключовим емітентом метану — глобально викидає його 40% від загального обсягу. Навіть більше, ніж нафтогазовий сектор, який коптить метаном на 35%. Ще чверть — за сектором відходів.
Тло під проблему заметанювання планети зроблено неабияке. Численні наукові дослідження, переконливі цифри та факти. Дослідження Global Carbon Project показало, що концентрація метану в атмосфері наразі на 150% вища, ніж у доіндустріальний період. Викиди метану є другим найбільшим фактором, що сприяє зміні клімату, після викидів вуглекислого газу від спалювання викопного палива. Тонна метану за 20 років нагріває атмосферу у 83 рази більше, ніж тонна вуглекислого газу.
Орбітальні інспектори
Відтак, «метаноцид» оголошено другою ногою колоса, який рятуватиме планету від перегріву. Першою, звісно, є боротьба проти CO₂. Західні країни взялися створювати системи виявлення, обліку та верифікації метанових викидів. З цією метою 2020-го Єврокомісія започаткувала «Метанову стратегію ЄС». Ключовий її пріоритет — вдосконалення вимірювання, обліку та звітування викидів метану. Додатково Єврокомісія ініціювала створення Міжнародної обсерваторії викидів метану (IMEO) у партнерстві з UNEP, CCAC та Міжнародним енергетичним агентством. Тишком-нишком спускати в атмосферу парникові гази — не вийде. На орбіті снує низка апаратів, які виявляють навіть невеликі концентрації CH4.
Наприклад, космозонд Iris, запущений канадською Global Emissions Monitoring, фіксує точки викиду метану з точністю до 25 метрів. На кінець 2022-го таких орбітальних інспекторів буде вже 10. Тим часом Королівський інститут міжнародних відносин, більше відомий як Chatham House, провів дослідження, з якого виснував, що загалом тваринництво викидає 39% усього метану, та ще 65% — діоксиду азоту. Тож можна вважати, що кліматичний каток запущено і спрямовано на агросектор.
Карбонні податки
Що з цього Україні? Йдеться про де-факто виживання наших агрогосподарств у новій системі координат. Україна зобов’язалася впровадити «нову нормальність» найближчими роками. Зниження метанових викидів в АПК — це передусім обтяження виробників додатковими екологічними зборами, так званими карбонними податками. Вони вже діють. Наприклад, викинута в довкілля метрична тонна CO₂ обкладається 10-ма гривнями. Умовна сума. Але хто сказав, що її не підвищать до рівня середньоєвропейської. За словами фінансового аналітика Олексія Куща, в ЄС ставлять для нас орієнтир — 30 доларів за тонну CO₂. Окремого податку за метан поки що немає. Але це, радше, питання часу. Оскільки ж метан, як вважають, має в десятки разів потужніший парниковий ефект, то й податок на нього може бути вищим.
«Це буде знищення, по-перше, малих одноосібних господарств, насамперед сімейного типу. По друге — малих і середніх фермерів. Тримати корів дозволятиметься тільки великим компаніям, які могтимуть залучити великі пільгові ресурси для створення або закупівлі цих установок, із допомогою яких вони вловлюватимуть метан», — сказав Олексій Кущ.
Маска для корови і «зелене» молоко
Так, стоп. Яких установок? Фільтри ж, наскільки відомо, ставлять лише на труби заводів, фабрик і електростанцій. Досі було так. Але вже не сьогодні. Американська Cargill на повному серйозі готується з 2022 року масово продавати європейським фермерам спеціальний пристрій Zelp (британський стартап), з допомогою якого вловлюється майже весь коров’ячий метан. Близько 95% метану, який продукують жуйні тварини, виділяється у вигляді відрижки й через ніс. Zelp — така собі маска для корови. Вона розміщується над ротом і діє як каталітичний нейтралізатор в авто. Вентилятори, які працюють від сонячних батарей (їх змонтують на тварині), всмоктують відрижку і вловлюють у камеру з фільтром. Коли фільтр насичується, в результаті хімічної реакції метан перетворюється на CO₂ — теж парниковий газ, але разів у 30 слабший.
А тепер найголовніше: користування таким пристроєм обходитиметься фермеру, щонайменше, у 80 доларів на рік для однієї корови. Зайве казати, що ці витрати ляжуть на кінцевого споживача і вдарять по рентабельності. Молоко стане «зеленим», але дорожчим.
А що українські фермери? Зможуть купити такі стартапи, щоб залишитися на плаву? На початку 2021 року набув чинності Закон «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», який передбачає впровадження системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Відтак, система вже на порозі, й згодом виробників зобов’яжуть окремим стовпчиком у звітності вказувати дані про свій «вуглецевий слід», який неодмінно доведеться оплатити податком. Або ж інвестувати в коров’ячі «деметанізатори», щоб уникнути карбонних зборів. За словами голови Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, принцип простий — «забруднювач платить».
«Для емітентів є два виходи — або скорочувати викиди парникових газів, і тоді для них цей податок буде нижчий, або не скорочувати і платити вищий. Відповідно, такий податок впливатиме на ціну кінцевої продукції виробників і на їхню конкурентоздатність. Адміністративно санкції не застосовуватимуться й підприємства не закриватимуться. Але при досить високому рівні податку продукція цих підприємств може стати неконкурентною», — пояснив він.
Добровільно-примусова орієнтація
Якщо підбити підсумок, у зобов’язання України скорочувати парникові викиди, і зокрема метан, зашито жорсткі вимоги до забруднювачів — себто до виробників. Тож усе «цікаве» попереду. За словами Олексія Куща, Україну таким чином орієнтують на технічне рослинництво — вирощування сировинних культур, на які добрий попит у розвинених країнах.
«За західною стратегією, у найближчі 10 років Україна має перейти на вирощування сільськогосподарських технічних культур, яких європейці вирощувати вже не хочуть. Ті ж таки соняшник, кукурудзу, сою, ріпак. Для їх вирощування в нас застосовують такі пестициди, як гліфосат, що в Європі вже заборонені. Європейці вирощуватимуть полуницю, капусту, плекатимуть садівництво. А технічні монокультури — це буде наша спеціалізація», — вважає Олексій Кущ.
Щоб уникнути карбонної сегрегації, аграріям уже зараз слід подумати над тим, як запобігти появі жорстких «зелених» податків. Вочевидь, знадобляться потужні галузеві об’єднання, які зможуть впливати на рішення у високих кабінетах. Слід негайно починати масштабну дискусію про те, який розмір карбонних податків по кишені вітчизняному агробізнесу. Як і на що ці кошти витрачати. Тішитись, ігноруючи проблему, можна, але триватиме це недовго. Декарбонізація як еволюція економіки — річ прийнятна. А як інструмент лобізму і конкурентної війни — вкрай небезпечна.
Автор: Романа Яненко, голова ГО “Carbon Free Ukraine”
Джерело: Дзеркало тижня