178171

Держава нехтує продовольчою безпекою: незабаром доведеться завозити зерно та борошно

Про це пише на своїй сторінці у  Фейсбук Ігор Уманський, колишній міністр фінансів.

«Боротьба із пандемією» витіснила майже все з порядку денного у деяких головах. 
Ціни на житній хліб, батон тощо з початку року зростали приблизно у двічі швидше за інфляцію. І найближчим часом це зростання може лише прискоритися. 
Причини? Посуха, неврожай і не тільки в Україні. Цього та наступного року попит на «прості» продукти харчування (хліб, макарони, молоко тощо) стрімко збільшується. Ми матимемо зовсім інші структури та баланси в усіх сегментах. 

До відома, річне споживання лише пшениці складе близько 9 млн.т, залишки на сьогодні за різними оцінками ще лишаються близько 10 млн.т. Покищо (!) дефіциту на ринку немає. Але тенденція на найближчі місяці зрозуміла вже! Сподівання на інтервенції держави марні - у Держрезерві «миші подохли». При цьому, експорт зерна продовжується, ціни як на зерно, так і на цукор, масло, енергоносії, логістику також зростають. Держава перестала контролювати хоча б щось - закономірний результат «реформ».  

Що далі? Пекарі ще два місяці тому попереджали Уряд, що ситуація загрозлива. Втрачаємо час! А далі доведеться вже завозити зерно та, що ймовірніше, борошно. Борошно, яке зараз в інших країнах виробляють з українського зерна. Не потрібно повторювати «історію з масками», коли вивезли задешево, а потім довелося завозити у рази дорожче", - підкреслив Ігор Уманський. 

Що можна зробити вже зараз? 
1.Негайно зупинити експорт зерна та провести інвентаризацію усіх залишків зернових у розрізі регіонів та номенклатури. 
2. Скласти нарешті ключові баланси на продовольчу групу - у розрізі як виробнцва, так і споживання. 
3. Забезпечити державний контроль за цінами на основні складові виробництва зокрема хлібо-булочні та макаронні вироби.
4. Визначити як один із ключових постулатів державної економічної політики - експорт із України будь-якої сировини без бодай мінімальної переробки у найближчі роки стане неможливий. 
5. Визначити кінцеві терміни та етапність запровадження цього рішення за кожною групою товарів - бізнес має отримати час на перелаштування та створити в Україні потужності із переробки та виробництва із цієї сировини товарів кінцевого споживання. 

"Якщо зараз цього не зробити та знехтувати продовольчою безпекою (в умовах «замороження» соціальних стандартів, пандемічної та економічної криз), то майже гарантовано за декілька місяців отримаємо «голодні бунти» щонайменше!", - резюмував Ігор Уманський.

"Країна фактично розграбована, землю уже поділили" - голова Держгеокадастру

В українців вкрали одну "Словаччину". Саме такими є масштаби втрачених державою сільськогосподарських земель, якщо вірити Держгеокадастру.

Хоча це не зовсім так. Словаччина за територією, насправді, трохи менша, і не дотягує до тих шокуючих цифр, які напередодні озвучив очільник земельного відомства Роман Лещенко.

5 мільйонів гектарів. Саме стільки державної землі, за його даними, за роки незалежності було виведено у приватну власність через "схеми" з безоплатною приватизацією.

Голова земельного відомства каже, що увесь цей час влада обманювала громадян, надаючи неправдиві дані про баланс державної землі. Усі ці роки очільники Держгеокадастру запевняли, що держава володіє 10,4 мільйонами га земель, але це виявилось фікцією.

Однак те, що розповів в інтерв’ю Економічній правді нинішній голова відомства, може шокувати навіть найбільш досвідчених корупціонерів. Оборудки, зловживання, погрози, зовнішні втручання і таємниче зникнення землі, яка дорівнює площі двох областей.

В розмові з ЕП Лещенко в подробицях розповів, що показав аудит відомства, як держава втратила землю, як здійснювались зовнішні втручання в земельний кадастр, та як його погрожували "обнулити".  

Як держава втратила землю

— В одному зі своїх постів у Фейсбуці ви писали, що президент поставив вам завдання: навести лад в Держгеокадастрі та повернути цей державний орган в правове поле. Як ви це збираєтеся робити?

— Коли мене призначили керівником (10 червня 2020 року. – ЕП) ми разом з новою командою розпочали роботу за трьома базовими напрямами. Перше – це аудит системи реєстрації земельних ділянок. Друге – технічний аудит земельної бази. Третє – це аналіз інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Коли ми почали аудит, то одразу відчули внутрішню протидію цьому процесу. Ми  побачили серйозні проблеми в системі, зокрема, відсутність запобіжника "подвійній приватизації". Всі IT-спеціалісти, які безпосередньо обслуговували документообіг, звільнилися. Щоб довести процеси до ладу, ми зупинили на два місяці – у липні-серпні – реєстрацію земельних ділянок.

— Що показав аудит?

— Виявилось, що з середини 2013 року до 2020 року з державної в приватну власність через механізм безоплатної приватизації було виведено більше 700 тисяч гектарів землі. Тобто, йдеться про територію однієї невеликої європейської країни.

Коли ми почали з’ясовувати саму механіку цієї безоплатної приватизації, то виявили, що в системі реєстрації речових прав у Міністерства юстиції і в системі Державного земельного кадастру відсутні верифікатори первинного набувача земельної ділянки при безоплатній приватизації.

Тобто, немає процедури перевірки особи у двох системах. (йдеться про те, що не було обліку громадян, які скористалися правом безоплатної приватизації, і була відсутня інформація, хто отримав одну ділянку, а хто – 10. –  ЕП).

— Хто відповідає за наявність та перевірку таких верифікаторів – міністерство юстиції чи Держгеокадастр?

— У Міністерства юстиції є реєстр речових прав на нерухоме майно, а у Держгеокадастра – на землю. Вони синхронізовані протоколом обміну даних, але кожен живе своїм життям. Ми унікальна країна: у нас земля реєструється окремо, а нерухомість окремо. Хоча в усьому цивілізованому світі реєстри об’єднані, і земля є первинна щодо всього, що є на цій землі.

В Україні ж фактично система документообігу в Мінюсті одна, в Земельному кадастрі – своя. Ми переконані, що це все було зроблено штучно.

Ми зробили аудит існуючого з 2013 року електронного реєстру лише на 27% і виявили тисячі дублюючих записів. Є групи людей, які отримували земельні ділянки по 2 гектари енну кількість разів, часто – в дуже вигідних місцях.

Це люди наближені до чиновників. Вони, наприклад, могли бути пов’язані з отриманням земельних ділянок в Житомирській області, де видобувають ільменіти, або в Рівненській області – де бурштин.

— Скільки землі державної власності взагалі сьогодні лишилось?

— Коли вам казали, що в країні 10 мільйонів гектарів земель державної власності, то це була брехня. Країна фактично розграбована. Залишилося надзвичайно мало – близько 2 мільйонів га ми передаємо в об'єднані територіальні громади, і лишається вільних 0,75 мільйона га.

30 років держава жила у викривленому дзеркалі. Держгеокадастр інституційно існував як механізм дерибану української землі державної форми власності з метою її акумулювання в окремих сім’ях, які сьогодні є надзвичайно багатими і можуть бути учасниками окремого земельного Forbes.

Всі аграрні холдинги просто відпочивають зі своїми орендними правами на фоні тих власників, які сьогодні тримають землі. Не просто чорноземи, а землі, під якими знаходяться унікальні корисні копалини.

Деякі з цих людей досі розповідають, що земельна реформа Україні не потрібна. Проте я знаю, скільки в них землі, де вона знаходиться, якими надрами вони володіють і чому вони "переживають", щоб українська земля, не дай Бог, у вагонах не поїхала в Китай.

 

— Яку максимальну кількість ділянок отримувала одна особа?

— Десять ділянок і більше. Деякі громадяни навіть не знали, що вони скористалися своїм правом на два гектари землі десять разів. Тобто, це "схема" з підробкою документів, звичайне шахрайство.

Скуповували паспорти по 800–1000 гривень, люди підписували відповідні документи і їх просто використовували для безоплатної приватизації. Окреме питання з учасниками бойових дій. На жаль, їх теж використовували в таких ситуаціях. Є ситуації, коли учасник бойових дій звертається для отримання земельної ділянки, а згідно з нашим реєстром, він вже скористався своїм правом і не раз.

Тобто, це була відпрацьована організована злочинна система, в якій безоплатну приватизацію вивели в окремий вид діяльності і сформували під це в 2013 році спеціальний правовий статус.

В чому тут цинізм ситуації? Закон передбачає, що можна отримати за процедурою безоплатної приватизації земельну ділянку до 2 га для ведення "особистого селянського господарства" (ОСГ). Такі земельні ділянки не підпадають під дію мораторію, їх можна продавати, купувати, здавати в заставу, навіть іноземцю продати – взагалі без проблем.

Тож, в той час, коли політики боролись за продовження мораторію на продаж землі і рвали на собі сорочки, мільйони гектарів землі в правовому статусі ОСГ уже вільно продавались і усіх це влаштовувало.

— Для реєстрації земельної ділянки достатньо було паспорта?

— Так, достатньо було паспорта і клопотання. А в клопотанні громадянин пише, що він ніколи раніше не користувався правом безоплатної приватизації. І коли ми бачимо, що він уже п'ять разів отримував землю, то іде по частині 1 статті 91 Кримінального Кодексу – шахрайство.

Уже є більше 100 кримінальних справ, по яких МВС зараз проводить відповідний аналіз.

Коли ми намагаємося притягнути до відповідальності посадову особу, керівника управління, то з’ясовується, що в системі не було наказу чи доручення голови Держгеокадастру щодо ідентифікації особи, наприклад, через перевірку відомостей в частині наявності ідентифікаційного коду.

— У випадку відкриття судових справ, хто винен: громадянин України, який оформив на себе 10 ділянок, чи чиновник з Держгеокадастру, який надав ці ділянки?

— Чиновник з Держгеокадастру теж буде відповідати. У Земельному Кодексі є статті, які зобов’язують перевіряти факт наявності земельної ділянки.

У Житомирські області, наприклад, є ситуація, коли за один-два місяці одному тому ж самому громадянину один і той же самий керівник головного управління видає кілька земельних ділянок. Одна – під бурштин, одна – під ільменіт, це титанові залежі в Хорошівському (Володарськ-Волинському) районі, за які там стріляють, інша – окрема земельна ділянка на фасаді Житомирської траси.

Це все відпрацьована схема. Паралельно ми з’ясували, що в системі електронного документообігу Держгеокадастру є "липові" накази, за якими здійснювалась реєстрація ділянок. Тобто, люди отримували земельні ділянки, але в системі електронного документообігу їх немає.

— Попередні керівники Держгеокадастру знали про ці схеми?

— Принцип роботи Держгеокадастру з 2013 року формувався на рівні так званих команд. З 2013 до 2014 року була донецька команда. Історично склалося так, що в Держгеокадастрі, Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ) і Держгеонадрах завжди були куратори. Тому що надра, земля і будівництво – тісно пов’язані.

В донецькій команді були свої легендарні особистості і по них є десятки журналістських розслідувань.

Після Майдану був рік перехідного міжсезоння, але 2015-2020 – це вже епоха так званої "вінницької" команди. Формально змінювався тільки керівник Держгеокадастру, але вся середня ланка чітко була або в родинних відносинах, або в "корпоративних" відносинах.

Після мого приходу ми з центрального апарату звільнили більше ста людей. Проте вони не втратили роботу, а автоматично перейшли працювати в центральні апарати інших міністерств, де залишаються працювати представники "вінницької" команди. Наприклад, я звільнив одного з моїх заступників, а через шість годин він став заступником міністра екології (згаданий заступник – Олександр Краснолуцький. – ЕП).

Люди, які останні п'ять років контролювали Держгеокадастр, в тому числі контролювали і ДАБІ, і Держгеонадра. І коли ми аналізуємо безоплатну приватизацію по країні, то чітко бачимо, скільки десятків тисяч гектарів державної землі вивели в приватну власність у Вінницькій області.

— В яких областях найбільш кричуща ситуація?

— Там їх чимало. Найбільша динаміка – це Одеська область. Вся прибережна смуга за п’ять років повністю була "вирізана". Київська область – все, що в радіусі 70 кілометрів від столиці, все "порізано". Полтавська область – газові родовища, Житомирська область – ільменіти, бурштин, поклади міді.

Коли "вінницька" команда контролювала Держгеонадра, вони володіли всією необхідною інформацією щодо корисних копалин. На них накладали по 2 га безоплатної приватизації і отримували там землю.

Тільки унікальні запаси титану в Хорошівському та Коростенському районах Житомирської області оцінюються від 1,5 до 2 мільярдів доларів. Газові родовища на Полтавщині оцінюються мільярдами.

— Правоохоронці займаються пошуком винних?

— Разом з Державним бюро розслідувань і безпосередньо Службою безпеки України ми 10 вересня отримали ухвалу Печерського районного суду і до кінця жовтня повністю вивантажимо систему документообігу, по якій вже з правоохоронцями будемо робити аудит.

Ключі доступу до цієї системи були в групи осіб за межами України. Фактично сторонні люди управляли документооборотом і "відконтрольовували" відповідні процеси щодо розкрадання земельних ділянок.

Про "обнулення" земельного кадастру, зовнішні втручання в систему і земельних рейдерів з АТО 

— Ви сказали, що другим етапом аудиту був технічний. Які його результати?

— Коли ми зупинили систему реєстрації, щоб провести аудит, то перше, що нас цікавило  – скільки земель передали під безоплатну приватизацію.

Друге – як ця "безоплатка" відбувалася, чи є випадки подвійної, потрійної приватизації? Чи були протиправні втручання в систему? Чи люди поза межами Державного земельного кадастру (ДЗК) мали можливість втручатися в роботу системи? Чи є захист документообігу?

Після отриманих відповідей були відкриті кримінальні провадження, правоохоронці зайшли з відповідними обшуками, виїмками на певні підприємства.

Головна перемога за ці сто днів роботи в тому, що ми зробили нарешті бекап (резервна копія. – ЕП) системи державного земельного кадастру та системи електронного документообігу. Завдяки СБУ. Тобто, зроблена резервна копія системи кадастру і правоохоронні органи зараз контролюють ситуацію.

Також зараз стартував незалежний технічний аудит, який проводять фахівці Світового Банку.

— Навіщо робити фактично дублікат двох систем з інформацією про стан земельних ресурсів в Україні? Це взагалі законно?

— Коли ми почали аудит, на мене особисто вийшли з погрозами: "початком твого кінця буде те, що ми просто обнулимо систему". Тобто, сторонні люди мали програмно-технічні можливості "обнулити" всю систему Держгеокадастру з даними. Попереднє керівництво штучно сформувало такі обставини, щоб електронний кадастр, вся інформаційна земельна система була в повітрі.

Державна земельна кадастрова карта (ДЗК) знаходиться сьогодні на прострочених системах зберігання даних без будь-яких гарантійних зобов’язань. Фактично вона висить в повітрі. Немає обслуговування від постачальника, немає належного фінансування.

В кінці 2019 року був проведений фейковий тендер під окремо взятого учасника – ТОВ "Фірма "Кит". СБУ і ДБР з’ясували, що службові особи Держгеокадастру за попередньою змовою з цією фірмою шляхом обману заволоділи 37 мільйонами гривень держпідприємства "ДЗК".

Так, у грудні 2019 року через систему закупівель Prozorro провели тендери і компанія поставила обладнання, яке не відповідає відповідним параметрам. Через це у нас закінчилося гарантійне обслуговування інформаційних систем. А це терабайти інформації, це вся земля нашої держави.

Але це ще півбіди. Крім того, що база висіла в повітрі, встановлені факти протиправного втручання в неї. Сторонні люди мали програмно-технічний код, завдяки чому змінювали коди цільового призначення окремих об’єктів нерухомості у великих містах.

— Можете пояснити більш детально?

— Що це означає? Наприклад, є торговий центр в місті Києві, який сплачує податки, зокрема і земельний, як комерційний об’єкт. Податкова в автоматичному режимі, за номером КВЕДу, виставляє такому рахунок на оплату податків через державне казначейство, частина з яких сплачується до місцевого бюджету.

Ми встановили, що у великих містах – Харків, Львів, Одеса – відбулася зміна статусу об’єкта з комерційного призначення на промисловий і фактично бюджет втрачав більше половини доходів по земельному податку.

— Можете назвати торгові центри в Києві, по яким є факти зміни статусу об’єкта?

— Таких фактів дуже багато. За нашими оцінками, міський бюджет міста Києва через такі схеми по земельному податку недоотримав близько мільярда гривень. Все це тривало роками і я говорив про це Віталію Володимировичу (Віталій Кличко, мер Києва. – ЕП), коли зустрічався з його командою.

Проте зміна коду цільового призначення – це "квіточки" на фоні того, як змінювали контури земельних ділянок, коли між двома ділянками утворювали ще одну.

Це яскраво видно в Конча-Заспі, де "створювалося" таким чином чимало нових земельних ділянок. Частина з них реєструвалися на "липових" документах. Якщо взяти елітні приміські райони Києва, то є земельні ділянки, на які є 2-3 власники з різними документами. При цьому між цими ділянками утворені інші земельні ділянки. І це, фактично, колапс.

Обухівське управління Держгеокадастру горіло кілька разів, документи зникали, відновлювалися і так далі. При цьому можновладці, які безпосередньо там проживають, самі між собою воюють і породжують такі речі.

Колишні президенти так само не соромилися цієї схеми і використовували такий механізми реєстрації. На жаль, таких речей дуже багато є не тільки біля Києва, а й біля Львова.

Ми фіксуємо жахливі речі, пов’язані з природно-заповідним фондом. Буквально недавно в природно-заповідному парку, навпроти Тустані, "нарізали" під садівництво  землю природозаповідного фонду. Бо там, буцімто, земля сільськогосподарського призначення. Ми скасували накази.

Загалом виходить, що система Державного земельного кадастру знаходилася в управлінні окремих суб’єктів, які взагалі ніякого відношення до посадових осіб не мали. На цьому вони робили окремий бізнес. Будь-який файл у кадастрі можна було просто обнулити, змінити і на основі цього робити рейдерські захоплення.

— У 2017 році перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк спільно з Державним агентством електронного  урядування та Transparency International Ukraine представили технологію Blockchain, яка мала б унеможливити стороннє втручання в систему даних кадастру. Вона взагалі працює?

— Система Blockchain – це фейк. Це просто кидалася пилюка в очі.

Система Blockchain працює тоді, коли в тебе коректно внесені відомості в системі кадастру або будь-якій іншій інформаційній системі. А коли в тебе кадастр не повністю наповнений, і землі сільськогосподарського призначення, наприклад, знаходяться прямо в річці Дніпро, або в кадастрі острів з’являється нізвідки, то це не працює.

На цьому проєкті просто гарно відмили міжнародні донорські кошти. Наших міжнародних партнерів просто використали. Жодного проектно-технічного рішення Blockchain немає. Це все було просто фейком.

— Ви можете сказати, хто вам погрожував щодо обнулення інформаційної кадастрової системи?

— Колишні посадові особи Держгеокадастру, які безпосередньо були залучені до процесу реалізації відповідних заходів. При цьому вони дуже коректно пояснювали правові наслідки такої роботи.

Їхня логіка така – турбулентність влади велика, люди приходять і йдуть. Так вони хотіли показати мою інституційну недієздатність на посаді. Казали, що я ніколи не був на державній службі, що я просто "пацан, селянин, колгоспник і з позором звідси піду". Тому з самого початку діалог не склався.

Вимоги, які вони ставили, зводилися до того, що контрольовані особи продовжуватимуть здійснювати таку ж саму роботу.

Ми одразу налагодили зв'язок з правоохоронними органами і почали працювати над збереженням даних, бо це питання національної безпеки. Все так само як з ДАБІ. Різні тільки механізми й підходи.

— Вам особисто чи вашій сім’ї погрожували?

— Два місяці тому голова ГО "Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій" В’ячеслав Вовченко увірвався в офіс моєї дружини, закрив її в кабінеті і погрожував. Мовляв, якщо я не буду виконувати його команди, ця історію дуже погано закінчиться. Потім була спроба викрадення моїх дітей із садочка. Через це президент забезпечив мене державною охороною.

Пан Вовченко – це класичний випадок суб’єкта, який "розриває" державні підприємства. Саме така доля спіткала  ДП "Дослідне господарство "Озерна" у Білоцерківському районі, яке належить Національній академії аграрних наук.

Інша історія із землею – він підготував близько 1500 заяв на виділення по 2 га з ДП "Конярство України" в Кіровоградській області для учасників бойових дій. Це при тому, що жоден з цих учасників бойових дій не був з Кіровоградської області. Всі вони переважно з Київської області. При цьому 55 осіб з цих  учасників бойових дій скористались правом безоплатної приватизації раніше.

Найцікавіше те, що по ДП "Конярство України" знищені акти постійного користування землею і Вовченко каже, що ця земля нічийна. Але ми знайшли архівні копії актів, які підтверджують державний статус цих земель.

— Учасників бойових дій в зоні АТО часто використовують для рейдерського захоплення земель в регіонах.

— Трагедія полягає в тому, що є учасники бойових дій, які роками не отримують земельні ділянки. А ця організація – комерційна. Маючи відповідні зв’язки і тиск, вона займається незаконним відчуженням державних земель.

Кілька тижнів тому Вовченко перекривав траси під Києвом, привозив вінки до Держгеокадастру та погрожував мені та членам моєї родини. Фактично він є класичним рейдером, який розриває державні активи, кошмарить фермерів.

Уже відкриті кримінальні провадження по факту залякування фермерів, які "добровільно" відмовлялися від своїх земельних ділянок і по два гектари оформляли на учасників бойових дій. Є ціла сітка таких угруповань у регіонах, які ніякого відношення до порядних учасників ветеранських організацій взагалі не мають.

Чому безоплатну приватизацію треба припинити 

— Якою є схема виведення великих земельних масивів через безоплатну приватизацію?

— Класична історія формування земельних масивів тисячами гектарів по Україні зводиться до стандартної парадигми: землю оформлюють на бухгалтера, водіїв, коханок, троюрідних братів, кумів, колишніх працівників, благодійні фонди, осіб, які мають відносини нотаріального характеру, пов’язані борговими розписками.

Одна із "схем" – землі передають, але дають боргові розписки на мільйони доларів, щоб у випадку, якщо людина не погасить, то заставний інструмент – це земля, яка в нього перебуває у власності. Ми по реєстрах це бачили.

Фактично у кожній області сформовані сім’ї, які володіють, великими масивами землі. Є умовно клан вінницький, донецький, дніпропетровський, київський. Але залежно від груп регіональних еліт, клан ділиться по сферах впливу. Наприклад, у мене по Вінницькій області є громадянин, який має 5000 довіреностей на відчуження земельних ділянок для учасників бойових дій.

— Виходить, що звичайна людина, яка ще не скористалася своїм правом безоплатної приватизації на два гектари, уже не матиме можливості це зробити. Що взагалі з цим робити?

— Безоплатна приватизація, введена в 2001 році Земельним Кодексом, була прийнята комуністами і соціалістами як схема дерибану української землі. Вона була закладена з механізмом мораторію. Логіка процесу така: землі сільськогосподарського призначення продавати не можна, бо на них діє мораторій, а по два гектари привілейованим громадянам можна.

Де 10 млн га земель державної власності? Моя відповідь: дивіться, будь ласка, в корінь безоплатної приватизації. Країну за 30 років незалежності розграбували через цей механізм. Це базова "схема".

При цьому є факти отримання двох гектарів тримісячними дітьми, тринадцятирічними, десятирічними, чиновниками, їх дітьми, коханками, міністрами і так далі. Один із народних депутатів в Конча-Заспі на членів своєї сім’ї в режимі безоплатної приватизації отримав земельні ділянки по 2 га.

— Що з цим робити, яке тут може бути рішення?

— Зупинити шляхом відповідної монетизації. Треба публічно сказати громадянам України, що земель сільськогосподарського призначення в Україні менше 33 мільйонів. У нас немає 42 мільйони га земель.

В Україні був некоректно порахований баланс землі. Ми брехали суспільству про те, що в нас є земля. Ми користувалися формою "зем-6" з 70-х років для обліку і вважали, що в нас є ця земля. У нас її немає.

Країну грабували, не давали точних даних. Всі керівники Держгеокадастру, які були до мене, керівництву держави повідомляли некоректні цифри. Нема ні десяти, ні семи мільйонів гектарів державної землі. Цифри щодо кількості землі сільськогосподарського призначення, які висять сьогодні на сайті Держгеокадастру – 43,8 мільйона – некоректні.

Досі не відбулася демаркація державного кордону України. Країна 30 років не має своїх меж як держава. Ми не маємо точних цифр по калькуляції своєї землі, тому що не встановили межі кордонів.

Підприємство, яке відповідає за демаркацію кордонів, десятки мільйонів гривень списувало на бензини, на зарплати і нічого не робило.

Тому весь баланс землі в Україні, зазначений в енциклопедії Великобританії та Вікіпедії, є брехливим і некоректним. Ми не можемо наводити будь-який порядок в економіці, коли ми не маємо навіть банального балансу землі.

— Чи конституційною буде зупинка безоплатної приватизації землі, якщо це передбачено Земельним кодексом?

— Це буде конституційно, якщо ми внесемо зміни до Земельного кодексу і зафіксуємо монетизацію безоплатної приватизації в першу чергу для учасників бойових дій.

В чому найбільша проблема? В нас нема вже що роздавати. Для тих учасників бойових дій, які у нас є сьогодні в черзі, землі вже немає.

Моя пропозиція наступна: нам треба здійснити монетизацію виплат учасникам бойових дій. Більше 70% учасників бойових дій, які отримали по 2 га, відчужували цю землю і отримали відповідну грошову винагороду. Середньостатистично це приблизно десь тисяча доларів гектар.

Тобто, ми можемо здійснити виплати і не видавати землю. Як це зробити? Дуже просто, треба ухвалити законопроект №2195 про електронні аукціони, і чітко прописати, що на землях НААН, Міністерства оборони, Пенітенціарної служби, Міністерства освіти, всіх державних підприємств, у тому числі і Міністерства економічного розвитку, заборонені договори про спільну діяльність.

Бо на цих землях сидять бандити, криміналітет, там стріляють, вбивають, а обробляють ці землі фактично люди і компанії народних депутатів.

Ваш вибір 'Подобається'.

Вадим Нестеренко: «Рейдери - це не covid-19, з рейдерами ми впораємося швидше»

Про причини і приховані сенси того, що відбувається ми говоримо з головою наглядової ради холдингу Вадимом Нестеренко.

- Вадиме Григоровичу, судячи з усього, ваш аргохолдинг теж не минула доля рейдерських захоплень?

- Так, і тут є закономірність - чим складніше економічна ситуація в країні, тим сильніше активізуються рейдери. Особливо, якщо мова йде про успішні і прибуткові підприємства. Сьогодні рейдери захопили ТОВ Дніпромлин і ТОВ Хлібзавод № 10 в Дніпрі, що входять до групи підприємств нашого холдингу.

Ми зараз докладаємо всіх зусиль, щоб повернути підприємства. Скажу відверто, завдання не просте, оскільки дуже складно домогтися підтримки правоохоронних органів в області.

- Так, а що сьогодні відбувається з самим холдингом?

- У фінансовому плані все добре. Запорука успішного розвитку холдингу, яке ми демонструємо понад двадцять років - його багатопрофільність, єдиний виробничий ланцюжок, в який взаємопов'язані різні підприємства, можливість маневрування засобами, як власними, так і позиковими.

У холдингу 26 напрямків діяльності. Хлібо-борошняний напрямок, який зараз намагаються у нас вкрасти, найбільш ризикований і в фінансовому плані далеко не надприбутковий, я б навіть сказав, що найбільш важкий в плані бізнесу. Хлібопекарська галузь - вона специфічна, має дуже серйозний соціальний тиск, в ній безліч економічних, соціальних, політичних обмежень. Тут найтонша грань між рентабельністю і соціальною відповідальністю, адже хліб - це чи не основний продукт для зубожілих українців, на нього неможливо різко піднімати ціни. Як би вижив хлібозавод в умовах, коли шалено зростають тарифи на електроенергію, розмір мінімальної зарплати, витрати на виробництво і інгредієнти хлібобулочної продукції, а ціни на готову продукцію підняти можна буквально на 2-3%, не більше. Чи не вижив би завод, якби не мав фінансової та сировинної підтримки з боку підприємств всього холдингу. Тут повинна бути вибудувана ефективна політика залучення внутрішнього і зовнішнього фінансового ресурсу, мова йде про кредитування в ім'я стабільного розвитку. Про те, про що й гадки не мають рейдери.

- Я нещодавно слухала одну з їх прес-конференцій та трохи не зрозуміла логіки. З одного боку вас звинувачують в тому, що холдинг бере кредити, з іншого боку - пишаються тим, що в розвиток Дніпромлин і Хлібозаводу № 10 вкладалися ефективні інвестиції. Ви можете пояснити цю суперечність і розповісти більш докладно про кредитно-інвестиційну політику холдингу?

- Для початку скажу, що я як і ви теж здивувався відсутністю елементарної логіки. Той же Дніпромлин або Хлібозаводи холдингу 8 років стабільно розвиваються, але при цьому «все погано» і треба повертати позичені кошти. А давайте задамо зустрічне запитання - за рахунок чого відбувається розвиток в бізнесі? Перш за все, за рахунок грамотно вибудуваного і обгрунтованого залучення кредитних коштів, це фундаментальне правило бізнесу. Інше питання, що кредити потрібно брати на нові технології і нові виробництва, а не на яхти та вертольоти.

Мені легко говорити про наші фінанси і кредитну політику, оскільки Ristone Holdings строго дотримується міжнародних стандартів фінансової звітності та консалтингу. З 2012 року нашим партнером є міжнародне об'єднання аудиторських і консультаційних компаній BDO зі штаб-квартирою в Бельгії, що є п'ятою в світі після «великої четвірки» аудиторською і консалтинговою структурою. Всі рухи коштів, співвідношення позикових і власних ресурсів, обґрунтованість інвестиційних проектів - все прозоро і відповідає світовим стандартам і нормативам. Саме тому всі наші проекти розвитку, всі інвестиції дають в результаті очікуваний результат.

Наприклад, завдяки цим інвестиціям ми в 2018 році ввели в експлуатацію високотехнологічний і найсучасніший в регіоні олійно-екстракційний завод. Причому, будували його за рахунок власного прибутку, а кредитна лінія була відкрита для поповнення оборотних коштів на закупівлю сировини для переробки. А як по-іншому? Всі, хто в цій галузі не має кредитування на «оборотку», вони давно збанкрутували і пішли з ринку. А у нас за підсумками фінансового року стабільний фінансовий результат, що дозволяє обслуговувати кредит і акумулювати кошти на подальший розвиток підприємства.

В цілому у нас діє негласне, але тверде правило, згідно з яким розвиток аграрних підприємств холдингу фінансується за рахунок прибутку, в цьому секторі є стабільна рентабельність. З переробними підприємствами ситуація інша. Коли ми купували Дніпромлин, підприємство було в дуже складному фінансово - економічному стані. Щоб воно піднялося хоча б до точки рентабельності, Дніпромлин повинен переробляти 10 тисяч тонн продовольчої пшениці на місяць. Тільки те, що понад - це теоретично можна назвати прибутком, але звичайно при стабільних цінах на зерно та борошно. Так ось 10 тисяч тонн у Дніпромлин не було, оскільки не було ринку збуту, потреб одного 10-го хлібзаводу не вистачало, щоб завантажити борошномельне виробництво. Частково ми це зробили за рахунок збільшення роздробу, використовуючи і розфасовку, і мішок, знаходячи клієнтів для вагонних норм. Але зростання було повільним, а збитки росли. Тому керівництво холдингу дійшло висновку, що без придбання додаткових хлібозаводів ми вийти на точку рентабельності не зможемо.

Прийняли рішення - придбали за кредитні кошти ще 4 хлібозаводи в регіоні, як постійних споживачів продукції Дніпромлин. Розрахунок виявився вірним, ми змогли завантажити потужності підприємства до рівня рентабельності. Це обґрунтована і зважена стратегія розвитку бізнесу - в комплексі і взаємодії всіх підприємств холдингу. Тому не можна висмикнути зі структури Ristone Holdings одне або два благополучних підприємства і сподіватися, що це благополуччя буде вічним.

Мене щиро дивує наївність тих, хто вирішив що можна «віджати» Дніпромлин, як стабільний бізнес, і спокійно його доїти. Ні, так не вийде. Усе взаємопов'язано, скрізь присутні взаємні фінансові зобов'язання і економічні зв'язки. І не потрібно дивуватися кредитам та кредитним зобов'язанням, в структурі холдингу вони спокійно і планово обслуговуються, дають можливість підвищувати рентабельність господарств.

Ну а Дніпромлин, поки він законним порядком через судові рішення повернеться в холдинг, цілком може виявитися банкрутом. Рейдери це не врахували, а коли все підрахували і розплакалися, стали спішно перекидати свою відповідальність зі своєї хворої голови на мою здорову.

На одну з прес-конференції рейдери витягли керівництво Дніпромлин і 10-го хлібзаводу. Ті, звичайно, люди підневільні, підкорилися, хоча по бігаючим очам було видно, що відчувають вони себе не в своїй тарілці. Обидва директора в один голос розповідають про те, що на підприємствах за останні роки суттєво оновилися техніка і технології, радіють тому, що в підприємства інвестували достатню кількість коштів для розвитку. Ну, так договорюйте - розкажіть про кредити, як про джерела інвестування, про фінансові зобов'язання, що випливають з них, про фінансові плани. Ні, про це мовчать. Розкажіть, як довго будете залишатися на плаву без цих інвестицій - теж мовчать. А фінансовий директор Дніпромлин могла б сміливо додати, що саме з її приходом на посаду склалася та фінансова ситуація, про яку вона так драматично розповідала. Два роки тому вона не знала ситуацію, і рік тому не знала? «Прозріла» тільки тоді, коли з'явилися рейдери? Це смішно слухати.

- Скажіть, а як ви оцінюєте їх висловлювання про те, що у холдингу фінансові проблеми?

- Оцінюю як хвору фантазію, не підтверджену цифрами і фактами. Фінансовий стан холдингу стабільний, йде в розрахункових параметрах, і немає ніяких передумов для того, щоб він змінився на гірше. Я так думаю, що головна мета такого роду заяв рейдерів - відвести увагу від себе і викинути сфальсифіковану інформацію для банків, які гостро реагують на подібного роду чутки. Банкіри правильно реагують, однак, у кожного з них на столі лежить кредитне досьє клієнта. З досьє нашого холдингу слідує, що навіть в найважчі 2014-15 роки, коли багато позичальників «кидали» свої банки, посилаючись на курс долара та інші непереборні перешкоди, ми обслуговували свої кредити відповідно до кредитного договору. Коли деякі фірми уникали платежів під «політичними» гаслами про те, що їх банк «неправильний», у нього там якесь «російське коріння» або «зв'язок із збіглим президентом, з Путіним» або ще з кимось, а тоді це було масовим явищем, наш холдинг ніколи не ховався за подібного роду нісенітницею. Ми були, є і будемо надійним фінансовим партнером. У нас на першому місці неразова теперішня вигода, а довгострокова репутація.

Riston Holdings не заради красного слівця або зайвого сертифіката офіційно став членом Європейської Бізнес Асоціації (EBA), це філософія нашого бізнесу - працювати прозоро, стабільно, відповідати критеріям ЕВА. Кредитують нас банки про це знають, претензій з обслуговування кредитів до нас не було і не буде, власне кажучи, найкраще підтвердження тому - наша сьогоднішня робота з кредитними лініями.

- Так в чому тоді сенс цих інформаційних атак на холдинг, якщо є результати міжнародного аудиту, і ви спокійно можете погасити реальними цифрами будь-який наклеп?

- Ви ж не забувайте, що мова йде про рейдерів, а у них свої поняття про чесність і про правила гри. Рейдери сьогодні дуже занервували, по-перше, вони розуміють, що рано чи пізно їм доведеться за всі свої дії відповісти. По-друге, вони намагаються всім арсеналом своїх рейдерських і корупційних методів натиснути на підприємства холдингу. Наприклад, домовляються якимось чином, ми-то з вами розуміємо яким, і насилають позапланові перевірки. Докотилися до фізичних погроз нашим працівникам, від яких вимагають сфальсифікувати бухгалтерську документацію, щоб фіктивним чином піти від боргів. Нічого цього у них не вийде. Дай Бог, щоб не догосподарювались до того, що не матимуть можливість своєчасно платити зарплату персоналу.

Я прекрасно розумію, що процес повернення підприємств буде довгим і нелегким. Перш за все тому, що в нашому випадку стався специфічний вид рейдерства, я б його назвав «злодійство на довірі» - за безпосередньої участі керівного менеджменту підприємства. У нас зараз укладені контракти з двома новими авторитетними юридичними фірмами, оскільки головний юрист підприємства сьогодні виходить на прес-конференції з табличкою не «юрист», а «співвласник». Знадобилося чимало часу, щоб сформулювати тексти заяв в правоохоронні органи і позовні вимоги відповідно до процесуальних і юридичних норм. Але цей процес йде, вже стали зрозумілими багато юридичних нюансів механізму захоплення підприємств холдингу, і холдинг від своєї правди і відновлення справедливості не відступиться.

Але при цьому я, цінуючи свою ділову репутацію, просто зобов'язаний попередити всіх бізнес-партнерів про те, що оскільки не можу контролювати господарську діяльність захоплених підприємств, то не можу брати на себе відповідальність за результати цього господарювання.

В першу чергу я офіційно попередив Аграрний фонд України про те, що якщо вони мають намір передати на зберігання в Дніпромлин запаси державного резерву продовольчої сировини, то ризики такого рішення в першу чергу лягають на саме на керівництво Фонду. Чим глибше будуть в'язнути рейдери в фінансових проблемах, тим більше варто окремо зазначити їх майбутні спроби швидко перевести підприємство в стадію фіктивного або повноцінного банкрутства. І куди при цьому потрапить державне зерно, що з ним трапиться - це питання з багатьма невідомими. Я б так не ризикував. Якщо менеджери АФУ думають по-іншому, це їх персональний ризик і персональна відповідальність.

А в цілому наш Ristone Holdings продовжує працювати в стабільному режимі. Ми не згорнули жодної інвестиційної програми, виходимо в цьому році на хороші фінансові результати, акуратно і вчасно гасимо свої кредитні зобов'язання. Якщо бізнес чесний і прозорий, якщо він побудований на точному економічному розрахунку та плануванні, на повазі до партнерів, то такий бізнес фінансово стабільний і розвивається навіть в умовах кризи. А рейдери, це ж не covid-19, з яким поки не може впоратися весь світ. З рейдерами ми впораємося.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Навіть на нуль не виходять: малим фермерам цьогоріч буде непереливки

Про цьогорічний врожай розповів керівник приватного сільськогосподарського підприємства «Гельмязів Агротех» на Черкащині Олександр Балабуха.

В обробітку  фермер має 130 гектарів землі, які знаходяться в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради. Поля засіяні кукурудзою, соєю та соняшником.

Якщо з двома останніми культурами ситуація більш-менш стабільна, то з кукурудзою − не зовсім. Бо рослина є, а ось качана на ній немає, розповідає аграрій.

"Окрім пандемії коронавірусу, не тішить і погода, − ділиться Олександр. – Стоїть спека. Кукурудза вже згоріла, урожаю не буде. Як для аграрника, ситуація не дуже втішна. Ми залежимо від погоди: що вона нам пошле на землю, те й матимемо. Для нас коронавірус завдав не такої шкоди, як цьогорічні погодні умови.
Стрес для рослин − коли немає вологи. А якщо не буде врожаю, то й не буде вигідної ціни на зерно. Тоді, можливо, теж матиму занепокоєння. Бо за мною стоять 55 пайовиків, які дали мені в оренду землю. Якщо матиму неврожай, нічим буде розраховуватися з ними. А це щорічно близько 700 тисяч гривень з податками і виплатами людям за оренду паїв. Для мого господарства це досить велика сума. Ні людей, ані податківців не цікавить, де маю взяти на все кошти", - розповідає Олександр Балабуха.

Він зазначив, що нещодавно проаналізували цьогорічну ситуацію на полях.

"Виходить, що отримаємо кукурудзи по 45-50 ц/га, а це зовсім нічого, бо були врожаї вдвічі більші. Торішні прибутки також були мізерними. Бо коли навесні закуповували для посівної насіння, міндобрива, гербіциди тощо, то долар коштував 28 гривень. А вже як довелося продавати зерно - 24 грн. На одному гектарі я втратив від 4 до 10 тисяч гривень, в залежності від культури.

Цьогоріч великі холдинги і господарства можливо й витримають, а ось малим фермерам буде непереливки. Торік найдорожчою були соя та соняшник. За тонну правили до 9 тисяч гривень, позаторік — 11 тисяч. Як буде тепер, ще невідомо", — ділиться своїми переживаннями Олександр Балабуха.

Щодо впливу карантину на ціни на зерно, фермер каже, що у будь-якій, навіть найнесприятливішій ситуації, люди все одно хочуть їсти.

"Якщо населення менше купуватиме нашу продукцію, це матиме негативний вплив не тільки для мого невеликого господарства, а й для інших аграрників. Нашу продукцію ми також продаємо за кордон. Переважно − кукурудза, соя, пшениця, ячмінь. Щоб напряму робити поставки, такої можливості я не маю. Врожай продаю зернотрейдерам, які формують великі партії. Знаю, що експортують у Китай, Єгипет, Іспанію. Якими будуть міжнародні ціни, такі й у нас. Все залежатиме від зернотрейдерів, як вони спрацюють. А поки мені треба думати, як зібрати врожай і далі працювати", - підсумовує Олександр Балабуха.

Джерело: zoloto.city

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Питання приватної залізничної тяги має вирішитися до кінця вересня

Про це заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій, повідомляє пресслужба відомства.

Він сказав, що перед Укрзалізницею поставлене питання узгодити договір про допуск приватних локомотивів вирішено до кінця вересня.

"Цей проєкт є вкрай важливим та очікуваним для бізнесу протягом останніх років. Завдяки йому ще до набрання чинності закону “Про залізничний транспорт” ми зможемо дослідити, як функціонує ринок у зовсім інших умовах – за наявності одразу кількох перевізників. Відпрацюємо технічні та інші особливості в реалізації доступу до залізничної інфраструктури, визначимо можливі ризики в організації безпеки руху під час експлуатації приватних локомотивів”, - розповів Криклій.

Міністр зазначив, що незважаючи на відсутність прогресу в прийнятті нового закону “Про залізничний транспорт України”, Мініфраструктури продовжує реалізовувати плани, визначені Президентом, щодо створення конкурентного ринку залізничних перевезень.

Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Підсумки збирання ранніх сільгоспкультур в одному з найбільших агрохолдингів Південно-Сходу України Ristone Holdings прокоментував для Аgroreview.com Вадим Нестеренко – співвласник і голова наглядової ради холдингу.

- Вадиме Григоровичу, в середині весни прогнози у всіх аграріїв Південно-Сходу були похмурі. Як ви оціните результати збору врожаю?

- Урожай не рекордний, але і не критичний, я б назвав його середньо-високим. Як я і припускав раніше, ми зібрали десь 75% від того, що ми збираємо в найкращі роки.

Врожайність пшениці в цьому році в середньому по господарствам 45-50 центнерів з гектара (у рекордні роки доходила до показника в 65 ц/га), ріпак дав середні показники, для нього погодні умови в цьому році були не найкращими. А ось ячмінь порадував – дав дуже хороші показники для цієї культури – 40-45 ц/га. Для холдингу традиційно – чим далі на південь розташоване господарство, тим врожайність нижче. В цілому, це є тенденцією для всього українського АПК.

- А що допомогло вашому холдингу зібрати пристойний урожай? Технології, насіння, добрива?

- Насамперед, звичайно, допомогли травневі дощі, вони, по суті, врятували посіви. Ви ж пам'ятаєте, що осінь була суха, сіяли ми в неоптимальні пізні терміни. Потім боялися, що взимку посіви замерзнуть, але зима була теплою, тут пощастило. Природа все ж таки грає в сільгоспвиробництві домінуючу роль. Безумовно, є така закономірність – від вкладених в технології ресурсів залежить обсяг і якість врожаю. Важливо знайти золоту середину між витратами і результатом. Ми ж взагалі боремося не за врожайність, а за фінансовий результат. Тобто при мінімально необхідних вкладеннях отримати максимальну фінансову віддачу.

Можна, наприклад, внести добрив у п'ять разів більше, ніж визначено нормою, але врожайність при цьому в п'ять разів вище не стане, може, буде більше на 20%, але з точки зору фінансів такі надвитрати не мають економічного сенсу.
Баланс здорової економіки вирощування зернових в холдингу тримається на кількох китах, серед яких я б виділив власне виробництво насіння, суворе дотримання правил сівозміни, боротьба за збереження природної вологи в ґрунті, гарне технічне оснащення господарств.

- Могли б більш детально зупинитися на кожному з них. Наприклад, чому ви вважаєте, що насіння краще не купувати, а вирощувати?

- Всі аграрії, які мають власне насіннєве господарство, знають, як це позначається не стільки на врожайності, скільки на собівартості врожаю. Власне насіння помітно зменшує собівартість вирощування. І, одночасно, додає упевненості. Адже вже не раз люди стикалися з тим, що навіть у купленого в пристойних імпортних фірмах садивного матеріалу, вирощеного в тій же Угорщині, періодично проскакує проблемна партія. Звичайно, такі фірми для збереження власного іміджу швидко реагують на скарги, задовольняють різноманітні претензії, тим не менш, людський фактор присутній і в таких серйозних компаніях.

Коли ж ми використовуємо власний посадковий матеріал, ми чітко розуміємо, що отримаємо на виході. Вирощуючи своє насіння, ми вже заздалегідь бачимо і знаємо, який в кожному з гібридів закладений потенціал зростання. І потім коли вже це насіння сіємо на товарну продукцію, чітко розуміємо, чого очікувати.
Всі сорти ячменю і пшениці ми в основному вирощуємо самі для себе. Вони добре районовані та адаптовані до умов клімату тих територій, де розташовані наші господарства, будь то південь – Дніпропетровська і Запорізька області, або більш північні райони Харківської області.

- Ви згадали про важливість сівозміни, але як застосовувати ці правила у сьогоднішніх умовах, коли більшість господарств має монокультурну спеціалізацію?

- Дотримання вимог сівозміни має істотний вплив на врожай. Посів зернових після кормових культур відразу дає підвищення врожайності, це аксіома. Але, на жаль, сьогодні мало хто займається тваринництвом серйозно, тому у більшості аграріїв, націлених тільки на зернові культури, є проблеми з сівозміною.

Ми розуміємо, що високорентабельних культур залишилося не так багато, по суті це тільки пшениця і соняшник. А сіяти поперемінно ці культури за правилами сівозміни не можна, це гарантована втрата врожайності. Але що робити маленьким господарствам? У них вибору немає.

Наш багатопрофільний холдинг, у нас є тваринництво, ми утримуємо ферми, тому можемо застосовувати правила сівозміни. Я вам скажу так: де поле після кормових засівається зерновими, там відразу помітний ріст урожаю на 20, 25, а то і 30%.

Але все це, передусім, впирається в питання економіки. Ось я вам наведу простий приклад - ми сьогодні чи не кожен день читаємо панічні новини про те, як агрогосподарства спалюють стерню після збору врожаю. Цього робити не можна, але якщо цього не робити, то постає питання про додаткові витрати на кілька обробок землі, що, відповідно, знижує рентабельність господарства. Дим на полях – це наслідок бажання фермерів скоротити витратну частину.

По розуму, потрібно збирати солому, але виникає питання – куди її дівати? Вона завжди йшла в тваринництво, проте галузь ВРХ неухильно скорочується, тому солома – це не додатковий прибуток, а додаткові витрати. А якщо стоїть питання – витратити більше або витратити менше, то наш український фермер, природно, вибирає друге.

Це ще одна грань переваг багатопрофільного агрохолдингу, яким є наш Ristone Holdings. У нас солома йде на приготування кормів для ферм ВРХ, на виготовлення компосту, який застосовується для вирощування грибів на наших підприємствах. У цьому економічні переваги великого багатопрофільного господарства.

А дрібні агрогосподарства вони в основній своїй масі мають одну спеціалізацію – рослинництво експортоорієнтованих культур, все. У них немає ні бажання, ні можливостей розвиватися в бік переробки. І якщо все ж буде прийнятий законопроект 3131, якщо всі аграрії будуть поставлені в однакові умови щодо оплати землі, то дрібні виробники опиняться в ситуації, коли їм доведеться, образно кажучи, «згадати про колгоспи». Тобто думати про кооперацію та укрупнення. Іншого шляху для підвищення рентабельності в АПК немає, без цього у них не буде жодних шансів вижити. Поки багато виживають тільки за рахунок роботи «в чорну», без податків, але нескінченно так тривати не може. Адже ми будуємо правову державу, адже правда?

- Ваш холдинг вклав чимало коштів у придбання гарної імпортної сільгосптехніки. Затрати чималі, а чи вони дали якийсь суттєвий економічний ефект?

- Звичайно, це якість і швидкість обробки землі, збору врожаю. Але на сьогоднішній день придбання хорошої техніки для багатьох господарств стало проблематичним.

Великі агрогосподарства вийшли на досить пристойний технічний рівень не сьогодні, а за ті 10-12 років, коли вони мали можливість користуватися спецрежимом ПДВ. Ці кошти акумулювалися на спецрахунки і використовувалися для розвитку виробництва. Безумовно, мова йде про легальних і працюють в білу агрогосподарствах. Про тих, хто думав про перспективи розвитку, хто пристойно вклався в техніку. Зараз з цим набагато складніше, ПДВ у аграріїв забирають в бюджет.

Я не втомлююся повторювати, що спецрежим ПДВ для аграріїв – це була найкраща, сама не корупційна і найбільш проста в адмініструванні державна підтримка АПК України. Саме в силу своєї некорупційності та прозорості ця пільга давала аграріям хороше зростання конкурентоспроможності, власне кажучи, саме тому лобісти транснаціональних корпорацій продавили її скасування. На мій погляд, першою ознакою формування серйозної державної політики України в галузі АПК стане як раз повернення спецрежиму ПДВ для агровиробників.

- Кліматичні умови, як ми бачимо, всі останні роки стають все більш несприятливими. Як до них пристосовуватися? Є сенс говорити про мережі зрошення, наприклад, для Дніпропетровської області?

- Якщо Південь України турбує нестача вологи, то Захід з року в рік навпаки заливає дощами. Там природне зрошення, часто навіть надлишок вологи, але якщо поля не вимокають, врожайність там вища. Але на Західній Україні ніхто ніколи масштабно зрошенням не займався, цього не вимагають їх кліматичні умови.

Зрошенням як раз намагаються займатися на Півдні, де з кожним роком стає все сухіше, постійно присутня загроза посухи. Однак для переходу до зрошуваного землеробства є одна поки непереборна перешкода – розпайована земля.

Розумієте, один-два пайовика з господарства вийшли, і пропало для зрошення все поле. Це питання економіки і політики в стратегії розвитку АПК. Те, про що ми говорили вище – легалізація всіх земельних та податкових відносин, цивілізований ринок землі і наступні процеси кооперації.

В нинішніх умовах, розмірковуючи про кліматичні загрози, потрібно говорити про сучасні технології обробітку ґрунту. Щоб максимально зберегти природну вологу в грунті, слід зменшувати кількість технічних прийомів обробки землі. Чим менше ти пройшовся культиватором по полю, тим більше ти зберіг вологи.

Над цим і працюють господарства нашого холдингу – як зберегти хоча б невеликі залишки вологи в грунті. Є, звичайно, так звані «нульові технології» no-till, які активно пропагують. Це, якщо пояснити просто, заганяють спеціальну сівалку і сіють по полю. Але ця технологія у нас не дуже придатна. Господарства холдингу працюють за технологією mini-till – тобто мінімально, дбайливо, але все ж обробляємо землю, прибираємо залишки перед посівами, намагаючись максимально зберегти в грунті вологу. Це теж запорука стабільності врожаїв.

- Зрозуміло, що сільськогосподарський рік ще не закінчився, але його екватор вже пройдено. Ваша загальна оцінка економічної ситуації для холдингу?

- Головне полягає в тому, що ми впевненіше стали дивитися у завтрашній день. Багато було занепокоєнь із-за погодних сюрпризів, але в глобальному сенсі вони нам не завадили досягти позитивного економічного результату. Сьогодні і на пізні культури хороші перспективи відкриваються.

Зміна курсу валют теж з нашої точки зору позитивне, оскільки, так чи інакше, у нас є частина експортоорієнтованих зернових позицій і виробництво соняшникової олії. Ставки банківські впали, це теж позитивний момент з точки зору оборотних коштів.

Я не думаю, що все це результат якоїсь цілеспрямованої економічної політики влади, тут скоріш діє збіг багатьох обставин, тон яким задає пандемія коронавіруса. Але все це разом узяте дає перспективу вважати, що нинішній рік з точки зору економіки для холдингу буде набагато успішнішим, ніж попередній.

- Ви згадали про пандемію Сovid-19 і карантин, як, на ваш погляд, вони позначаться на можливості та перспективи цінових продукції АПК?

- Я думаю, що з урахуванням уроків коронавірусу і закриття кордонів, всі країни в цьому році будуть більш активно орієнтуватися на формування досить потужних національних продовольчих запасів. А наша Україна буде орієнтуватися на задоволення їх потреб. Тому що своїх запасів ми практично не формуємо, чомусь завжди фатально впевнені, що нам завжди всього вистачить.

На мій погляд, це неправильний підхід і відсутність осмисленої політики в цьому питанні. Якщо бездумно йти таким шляхом далі, то рано чи пізно ми відправимо все вирощене на експорт і навіть не помітимо, що залишилися ні з чим. Але це ж питання реального суверенітету і самодостатності держави перед обличчям загальносвітових загроз.

Мені так здається, що наші попередні і нинішня державна влада питання про продовольчу безпеку України звикли сприймати просто як слова, як абстрактне і не наповнене реальним змістом гасло. А це неправильно. У держави у цьому питанні повинна бути чітка і вивірена політика.

Сьогодні ситуація така, що АПК України розвивається не завдяки, а всупереч тим умовам, в яких знаходиться. Але на тлі зростання світової загрози нестачі продовольчих ресурсів, саме ця галузь стає для України державноутворюючою. Колись це дійде і до влади, і тоді в нашій країні з'явиться грамотна і перспективна політика для АПК, слова про продовольчу безпеку набудуть реального сенсу і змісту.