Гастрономічні ідеї: як закарпатські підприємці випустили нові продукти під час пандемії

Zaholovok.com.ua підготував три смачних історії з Ужгорода, герої яких побачилиCOVID-19 не кінець світу, а можливості для розвитку та консолідації.

Непоєднувані смаки для «антикризового» меню

Олександр Ляхін вже 8 років виробляє закарпатські пряники. Колись з дружиною на Різдво у батьків побачив пряниковий будиночок , з того часу популяризує ці солодощі. ТМ «Закарпатський пряник» випускає 35 різних видів пряної продукції, планує запустити ще 8 рецептур. Але новий «антикоронавірусний» продукт зовсім не пряниковий. Хоча й з тіста.

«Ми, як і всі, закрилися на карантин у березні і перейшли у онлайн замовлення. На карантині була можливість обдумати процеси, створити новинки і більш поглибитись у таку інтелектуальну роботу.  У кав`ярні, де пряники, ми запустили  невеличку кухню, де можна перекусити. І однією з родзинок стала піца з лекваром і бринзою, - розповідає Олександр Ляхін, власник ТМ «Закарпатський пряник». Здається, що ці компоненти абсолютно не можна поєднати, але всім подобається, відгуки є позитивними».

Олександр власне і є автором оригінальної піци. « Сидів о першій ночі за комп`ютером: вигадував, вигадував, хотів зробити якусь цікаву  піцу. Якщо брати класичну закуску, до вина це сир і леквар або мед. І це дуже цікаве поєднання сиру з солодким. Тому виникла ідея зробити таку піцу. Наступного дня я прийшов на роботу, розповів колективу. Вони спочатку подивилися на мене такими круглими очима, але спробували і їм сподобалось. Всі очікують, що ця піца солодка, але вона не є такою. Леквар практично без цукру», - пояснює винахідник..

Для піци використовують овечу бриндзу місцевого виробництва – із Селиської сироварні, леквар варять самі. Саме тепер готуються запаси леквара на наступний сезон. Минулого року, щоб отримати 50-55 літрів продукту, закупили 200 кг слив.

Особливо припав до душі новий гастрономічний винахід місцевим споживачам. За словами Олександра Ляхіна, туристи пробують, але поки не так часто. Більше полюбляють основну продукцію - пряники. До речі, виготовляються вони із сливовим лекваром теж. «Найоригінальніший і найпопулярніший -- це пряник з нашим закарпатським лекваром. На другому місті -- фундук в шоколаді, далі горіх, родзинки, мак, перець чілі. З перцем, мабуть, в світі ніде немає.  Його дуже добре купують туристи. Місцеві в основному купують медові пряники, з горіхами, маком, фундуком в них більш класичні смаки»,- розповідає Олександр.

На початку жовтня «Закарпатський пряник» знову запускає новий продукт-- медові коржі для тортів. Більшість продукції, яка присутня на ринку, за словами Олександра, пов`язана з медом лише назвою. «Там немає меду: або він штучний, або абсолютно не їстівний. На основі цих коржів ми будемо готувати класичний Мезешколач. Це чотири шари тіста з сметанним кремом та різними горіхами, таких буде декілька видів», - ділиться антикризовими планами закарпатський виробник.

Хліб, який роздавав король Штефан

16 березня цього року, коли вся сфера громадського харчування закрилась на невизначений термін, командаВалентина Штефаньо, відомого в цілій Україні закарпатського кондитера, вирішила переформатувати роботу. «Ми почали виготовляти те, щоб було б цікаве на кожен день. Не тільки раз у тиждень, як тістчека чи торт. Почали робити хліб, - розповілає Валентин. - Розробили більше різновидів хліба на заквасках. Це такий асортимент, який дозволяв нам працювати щодня, хоча і не  у звичному обсязі. У результаті підприємство тільки тиждень було на карантині, в інший час працювали «на винос».  Цей час був для того, що можна було придумати щось нове. І ми його використали, пропрацювали досить непогано».

Зараз пекарня готує  10-12 сортів різного хліба, акцент робиться на хліб на заквасках. По-перше, це -- здорове харчування, по-друге, можливість зберігати замішаний хліб в холодильній камері при температурі  +4 – +5 градусів, і випікати за потреби, пояснюють у пекарні.

Та головною «антикризовою фішкою» Штефаня став хліб Сирний Штефан. «Того дня я їхав на роботу. Пам’ятаю, на вулицях було взагалі пусто, жодної людини, собаки чи кота, - згадує, як виникла ідея новинки Валентин Штефаньо. - У пекарні я приготував хліб на заквасці і вирішив  поексперементувати з готовим тістом, додати якийсь закарпатський інгредієнт. Подумав: непогано, якщо це буде сир. У нас же винний регіон, Вино, хліб і сир -- це їжа, яка  буде постійно з людьми. Я знайшов Селиський сир, дуже смачний, і додав його до хліба. Трохи змінив технологію. Спочатку це був хліб більше м`який, але потім я вирішив: до вина потрібно щось хрусткіше із скоринкою і змінив його форму. Так народився цей хліб. Назву допоміг придумати Федір Шандор, він знайшов історію про короля Штефана. Про те, як він платив людям не грошима, а їжею. Ця їжа була більш багатою, бо це були люди «Штефана». Тому ми назвали хліб «Сирний Штефан».

Спочатку у пекарні ми не встигали навіть випікати цей хліб, за день розкуповували 90 хлібин і замовляли ще. Зараз виробництво випускає щодня від 30 до 50 «Штефанів». Людям подобається, каже Валентин, покупці навіть рахують відстані по Ужгороду «штефанами», за скільки десятків метрів можна з’їсти всю хлібину. Додому таку смакоту донести складно.

Відомий кондитер, який пережив за час роботи не одну кризу, каже: «В якийсь момент, коли приходить криза, бізнес повинен швидко, мобільно переорієнтуватися. Я не кажу, що повністю змінити свою сферу діяльності, а підлаштуватися під умови. Тому, що так або інакше ми повинні пережити цей коронавірус, він не вічний. І було б добре, щоб ми його пережили з мінімальними втратами».

Напій, який має зробити Ужгород центром «пивних» гурманів

Крафтова пивоварня Yuber в Ужгороді відкрилася наприкінці минулого року, у листопаді почали працювати у тестовому режимі, у грудні пивоварня отримала ліцензію.  А потім прийшов коронавірус і зіпсував масштабні плани. Вже у червні виробництво набрало обертів і випустило іменне пиво міста -- «Ужгородське».

«Почали з того, що привезли каміон продукції -12 сортів солоду з Чехії, Німеччини та США, - каже Юрій Бережник, господар пивоварні. -- Я купив в одних з найкращих виробників пива в Чехії технологію та рецептуру. Допомагав у запуску виробництва теж чеський пивовар, фахівець, який 27 років працював на заводі у Пльзені, 18 з яких був головним пивоваром.  Я мав свою уяву, як запустити процес, але ми все зробили, як рекомендували чехи».

У приміщеннях із солодом сторожами - коти. Продукція недешева і якісна, миші йдуть не гірше, ніж клієнти на пиво.

Юрій Бережник коротко пояснює процес пивоваріння та демонструє обладнання: «30 градусна рідина закачується у чан, 2 години проходить температурні режими, щоб була ферментація. Поті надходить у чани для фільтрації, знову у варочний чан і з додаванням хмелю. Після того, як пиво зварене, міряється рівень цукру, рідина охолоджується.  вариться, після чого пиво готове, міряється цукор, готове можна охолоджувати.

Ми не працюємо поки що 100%, бо обладнання дуже дороге. Запускаємося поступово, потужність пивоварні - 300 тис.літрів, наразі ми виготовляємо 100 тис. літрів. Якби не було коронавірусу, ми б працювали на повну потужність. Три місяці карантина нас вбили і незрозуміло, коли це все закінчиться. Але все влаштовано так, що у будь-який момент ми можемо довстановити обладнання і розширити виробництво».

У пивоварні спеціальна базальтова підлога, яка не піддається впливу кислот та іншим руйнівним процесам. Так само багато інших речей, які  витримують агресивне середовище.

Юрій Бережник розказує, що з початку реалізації своєї ідеї зіштовхнувся з купою скептиків, але хотів зробити справді якісний місцевий продукт, за який не соромно. «Я не мав завдання зробити тільки пивоварню, продавати кудись пиво і не відповідати за продукт. Пивоваріння, особливо крафтове, -- це культура, до котрої Україна лише йде. Ми на початковій стадії. Потрохи крафтові виробники забирають ринок у не дуже чесних пивоварвів –монополістів, які під себе зробили закони з купою перепон для малих виробників. Я розраховував на одну суму. Думав впишемся у 300-400 тис. євро, коли приїхали чехи пояснили, що потрібно мінімум 700-800 тис.євро. У результаті на все пішло півтора мільйона євро». 

Криза, навіть світового коронавірусного рівня, - не привід згортати виробництво, переконують всі три герої нашої історії. Це час мобілізувати всі ідеї, які не мали часу на доопрацювання, привід обєднатися з іншими виробниками та запропонувати цікаві продукти. Які принесуть успіх підприємству і задоволення споживачам.

 Ірина Бреза

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Глибокорозпушувачі LOZOVA MACHINERY - огляд та відгуки

Цього року п'ятирічний ювілей відзначають глибокорозпушувачі LOZOVA MACHINERY - ФРАНК і ГУЛЬДЕН.

Вони вийшли на ринок разом, якраз після надзвичайно посушливої осені  2015 року. Земля просто «скам'яніла» і багато аграріїв перейнялися проблемою оранки та глибокої обробки грунту.

«У нас залишилася ділянка зі стернею ячменю, який не встигли зорати - на ньому просто ламалися плуги. В результаті поле було кинуто. Навесні ж пройшлися глибокорозпушувачем «Франк» на глибину 25 см і посіяли соняшник. «Франк» дуже і дуже виручив», - розповідає Володимир Артеменко, головний інженер господарства «Гарант».

Що це за глибокорозпушувачі? Для чого їх найкраще використовувати? Що кажуть про них аграрії? Розберемося разом.

глубокорыхлители-lozova-machinery_04.jpg

АГРОТЕХНІЧНИЙ ЕФЕКТ - 3-4 РОКИ!
«Наші глибокорозпушувачі призначені для основної глибокої обробки грунту і руйнування плужної підошви для поліпшення ґрунтового водно-повітряного режиму, - зазначає головний конструктор Олексій Гриненко. - Після роботи наших глибокорозпушувачів поліпшується здатність грунту вбирати і пропускати через себе воду з поверхні».

Агрегати обробляють грунт на великій глибині, без обороту пласта, залишаючи на поверхні від 30 до 60% рослинних залишків, що вирішує проблему ерозії грунту, зберігаючи органічний склад і, отже, гарантуючи її довгострокове родючість.

Так функціональні випробування інституту ім. Л. Погорілого показали, що глибокорозпушувачі ГУЛЬДЕН і ФРАНК збільшують водопроникність грунту на 75%, що в рази покращує водно-повітряний стан грунту та його врожайність.

глубокорыхлители-lozova-machinery_01.jpg

«Грунт дійсно дихає. Перевірено на своїй землі », - підкреслив Юрій Сергієнко, директор «Біловодськ-Агро», високо оцінивши роботу глибокорозпушувача.

ЕКОНОМИТЬ ЧАС І ГРОШІ.
Одна з найважливіших переваг при використанні глибокорозпушувачів  LOZOVA MACHINERY - економія ресурсів завдяки продуманій конструкції, технологічного суміщення декількох операцій і можливості застосовувати агрегати в усі періоди польових робіт.

глубокорыхлители-lozova-machinery_02.JPG

«Ми брали (цей) глибокорозпушувач якраз з розрахунку, щоб він не простоював весну і літо. Намагаємося брати багатофункціональні машини. - каже Юрій Степанов (Одеська обл). - І не пошкодували. Дійсно використовуємо два сезони в році, що, вважаю, дуже вигідно. А для нас - зручно».

«НУЛЬ ОБСЛУГОВУВАННЯ»
Як і у всій техніці LOZOVA MACHINERY, в глибокорозпушувача запроваджено принцип «НУЛЬ ОБСЛУГОВУВАННЯ». Підшипники і вузли не потребують змащування. У балансир встановлюються біметалічні підшипники ковзання. Шпоровий каток - самоочищається. А робочі органи оснащуються зносостійкими наконечниками HARD-SHELL. Рама і інші елементи агрегату «невбивані». Все це практично виключає технічне обслуговування глибокорозпушувача протягом усього сезону.

глубокорыхлители-lozova-machinery_06.jpg

«Я один з перших покупців ГУЛЬДЕНу, - розповідає Леонід Артеменко, агрофірма «Зорі». - Ганяю його постійно, причому по самим засміченим землям - ну він же якраз тут мені і потрібен. Що скажу - ще не варили і не ремонтував. Накінечники міняв, так, ну це й зрозуміло за стільки років то! А все інше в нормі ».

НАДЗНОСОСТІЙКІ НАКІНЕЧНИКИ HARD-SHELL
Робочі органи ФРАНК і гульден оснащуються долотами з твердосплавними накінечниками, торгової марки HARD-SHELL.

У цих робочих органів збільшений термін служби, що значно знижує експлуатаційні витрати і забезпечує стабільну робочу глибину. Носок швидкозмінний, що в поєднанні з довгим терміном служби, не вимагає часу на заміну і обслуговування. При цьому сама конструкція робочих органів полегшує розпушування грунту, знижує опір ґрунту і вимагає меншого тягового зусилля.

глубокорыхлители-lozova-machinery_05.JPG

«Ви розумієте, що ФРАНК вимагає трактора меншої потужності, і яку економію це дає «на круг»? - каже Олександр Столбовий, директор СП «Колос». - Тисячі і десятки тисяч тільки на паливі, це очевидно. А збільшення ресурсу трактора? А зменшення витрат на масло, на профілактику, на ремонт в кінці кінців? Ось де ще прихована прибуток!»

Випробування і експертизи незалежних інститутів, а також польові роботи в дослідних господарствах показали, що термін служби робочих органів з твердосплавними наконечниками HARD-SHELL збільшений в 3-3,5(!) рази, в порівнянні зі стандартними наконечниками.

ПРУЖИННИЙ ЗАХИСТ
Стандартно глибокорозпушувачі оснащуються зрізними болтами для захисту стійок і рами, але в нових моделях застосовується і пружинний  захист. У разі зіткнення з перешкодами пружинний механізм захищає стійки від зламів, що особливо актуально в умовах складних кам'янистих грунтів. Такий захист підвищує комфорт і зручність експлуатації агрегату, покращує якість грунту, мінімізує простої і знижує витрати на техобслуговування.

глубокорыхлители-lozova-machinery_03.JPG

СИСТЕМА ВНЕСЕННЯ ГРУНУЛІРОВАННИХ ДОБРИВ
Останні пару років, на прохання аграріїв, глибокорозпушувачами LOZOVA MACHINERY можуть комплектуватися системою точного внесення гранульованих добрив під час розпушування (на рівні 150 і 250 мм). Така система отримала масу позитивних відгуків за свою зручність і ефективність. Вона істотно заощаджує добрива, підвищує врожайність і зберігає природний грунтовий баланс.

глубокорыхлители-lozova-machinery_08.jpg

Застосування глибокорозпушувачів LOZOVA MACHINERY ФРАНК і ГУЛЬДЕН зберігає органічний склад грунту, покращує водно-повітряний режим і родючість грунту.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Загроза на столі: навіщо хочуть знищити систему харчової безпеки в Україні

Такий ризик може стати реальним у разі реалізації урядом свого плану ліквідувати Держпродспоживслужбу, розподіливши її між МОЗ та Мінекономіки.

Відповідний проєкт постанови 19 серпня було винесено на розгляд Кабміну, проте рішення ще не прийняте.

Це дає надію, що Україна уникне чергового порушення Угоди про асоціацію, яке здатне завдати суттєвого удару по нашому експорту.

Тож варто детальніше розглянути, навіщо знищувати Держпродспоживслужбу, до чого тут Угода про асоціацію та які наслідки це може мати.


Лабораторне рейдерство

Відповідно до розділу 5 Угоди про асоціацію, Україна взяла на себе відповідальність прозорого контролю за безпечністю харчових продуктів, адаптувавши систему контролю до вимог ЄС.

Задля цього за технічного сприяння ЄС у вересні 2014 року створили Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу).

Її основою стала Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, із приєднанням до неї Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, а також Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Таке об'єднання відповідало логіці проєвропейських реформ: відповідати за всі питання, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, мала одна служба, відслідковуючи безпечність всього ланцюжка виробництва за принципом "від лану до столу".

Утворення єдиного органу контролю було ключовою вимогою ЄС для того, щоби вважати Україну надійним постачальником продуктів харчування, що дозволяло. відкрити європейський ринок для українських виробників.

Тож навіщо уряду руйнувати цю працюючу схему? Формальне пояснення – через коронавірус.

У Міністерстві охорони здоров’я вже давно бідкалися через нестачу лабораторій, здатних проводити ПЛР-тестування, і пропонували відновити санітарно-епідеміологічну службу. Фактично, саме це й пропонує проєкт урядової постанови, "вбиваючи двох зайців" одночасно.

Відповідно до його тексту, достовірність якого підтвердила ЄвроПравді низка джерел, пропонується створити новий орган – Державну службу по контролю захворювань, що буде у сфері управління МОЗ.

Новий орган отримує "у спадок" усі лабораторії Держпродспоживслужби, що ліквідується. Очільником ліквідаційної комісії пропонується призначити заступника голови МОЗ та головного санітарного лікаря Віктора Ляшка.

Зауважимо, що лабораторії, що проводять дослідження для комерційних компаній і генерують доходи для відомства – найсмачніший шматочок служби, яку пропонується ліквідувати.

Натомість решту функцій, які непритаманні МОЗ, Кабмін пропонує віддати Мінекономіки.

Фактично Мінекономіки має створити нову Держспоживслужбу, проте вже без лабораторій. І як вона зможе виконувати свої функції – невідомо. Втім, не виключено, що МОЗ захоче забрати собі й контроль за безпекою харчових продуктів, залишивши Мінекономіки лише захист прав споживачів.


Шанс для європейських виробників

Головним та ледь не єдиним бенефіціаром нової реформи стає МОЗ. А хто постраждає від неї?

В першу чергу – споживачі, тобто пересічні українці. А ще – постраждають виробники, які замість налагодження системи харчової безпеки будуть вимушені знову відбиватися від перевіряючих кількох служб. Але особливо постраждають виробники, що працюють на експорт.

Невідомо, як довго Мінекономіки буде створювати новий орган і що з цього вийде. Щонайменше, у час трансформації забезпечити повноцінний контроль за якістю продуктів харчування, які купують українці, буде проблематично. Якщо не сказати – неможливо.

Проте якщо можливий опір та критику всередині країни уряд ще може проігнорувати, то критика і реакція з боку ЄС може стати набагато небезпечнішою.

Співрозмовники ЄвроПравди запевняють, що висновок ЄС про відповідність цих змін Угоді про асоціацію буде негативний. Щоправда, через сезон відпусток, його варто чекати не раніше початку вересня.

Чим може дорікнути нам ЄС?

Йдеться не лише про те, що Угода про асоціацію вимагає від України впровадження європейського підходу до контролю за безпекою продуктів. А в Євросоюзі ці функції контролю сконцентровані в одному органі. Невипадково створення Держпродспоживслужби відбувалося за технічної допомоги ЄС.

Але це не головне.

Євросоюз має право (і напевно ним скористається) перевірити, наскільки ретельно забезпечено захист якості українських харчових продуктів під час трансформації.

А також, виходячи з реалій, він напевно висловить сумніви, чи матиме роз’єднаний орган можливість забезпечувати повноцінний контроль за безпекою продуктів. І матиме підстави для цього – як показав попередній досвід співпраці з Україною, розпорошування контролю призводило до хаосу та появи "сірих зон", за які невідомо хто відповідає. 

А оскільки тепер йдеться про безпеку ще й європейського споживача, то відповіддю на цю реформу може стати тимчасова заборона на весь чи частину українського харчового експорту. Принаймні, поки уряд не доведе, що нова система здатна забезпечити рівноцінний контроль за безпекою.

Зауважимо, що такий сценарій вдарить і по нашому експорту до інших країн (наприклад, до Китаю), які, дозволяючи експорт українським виробникам, орієнтувалися на оцінки ЄС. 

Чи скористається Євросоюз такою можливістю? Ризикнемо припустити, що з високою ймовірністю – так. Бо Брюссель має стимули жорстко поводитися з українськими виробниками

Не є таємницею, що за останні роки українські експортери стали потужним гравцем на харчовому ринку ЄС. Що вже непокоїть європейських виробників.

Ініціатива Кабміну дає цим виробникам підстави вимагати легального обмеження харчового експорту з України. Звісно, винятково в інтересах європейських споживачів. А те що Україна від цього постраждає – то це її проблема, та ще й створена нею власноруч.

Цікаво, чи замислилися в уряді над цими наслідками? І чи готові нести за них відповідальність?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Ваш вибір 'Подобається'.

«Ми цього року двічі сіяли і двічі нічого не зібрали», - аграрії Одещини на межі повного банкрутства

Урожай озимих в області втрачено на понад 300 тис га. Частину цих площ агровиробники пересіяли ярими культурами – кукурудзою, соняшником, просом. Однак, через несприятливу погоду вони втратили і цей урожай, передає прес-служба ВАР.

«Ми цього року два рази сіяли і два рази нічого не зібрали. У Бессарабії 80% господарств, у яких загинули озимі, спромоглись, позичивши гроші в банках, посіяти ярі. Станом на сьогодні близько 30% площ уже загинуло. Ще на відсотках 30 бачимо, що немає шансів щось зібрати. Тому приблизно відсотків під 70 – це повторна загибель уже пересіяних культур», – зазначає керівник «Компанії Агро Юг» з Білгород-Дністровського району Одещини Олександр Денисенко.

Аграрій розповідає, що крім засухи полями «пройшлась» і буря, яка перейшла у град. В результаті у його господарстві вибило 82 га соняшнику і 130 га проса.  
В Ізмаїльському районі Одещини чимало господарств пересіяли площі озимих, однак тепер змушені кукурудзу переробляти на силос, а поля із соняшником – передисковувати: урожаю немає.

«Їх сіяли після пшениці, ячменю, ріпаку, – розповідає керівник «СФГ Ратушненка М.І.» Микола Ратушненко. –  Попередні культури витягнули на себе весь залишок вологи. Наприкінці травня дощі трохи пройшли, але вони були локальними і у вигляді злив, тому позитиву від них ніякого: все стекло і земля залишилась такою ж  сухою. Рослини піднялись до 50-60 см. Кукурудза навіть не викинула мітелку, а соняшник у деяких місцях головку сформував, а у деяких – ні. Ми у своєму господарстві нічого не пересівали. Після загибелі озимих, передискували ці площі і залишили під паром: не бачили економічної вигоди у пересіві», – розповідає агровиробник.

На урожай ярих сподівались і в господарстві Юрія Яловчука ТОВ «Колос», яке знаходиться у Великомихайлівському районі Одещини. Однак, перспективи невтішні.

«Ми посіяли восени пшеницю, ріпак, ячмінь, а з навесні з ярих – теж ячмінь, горох, кукурудзу, соняшник.  Загалом із 2 тисяч гектар зібрали всього 500 тонн зерна. Ріпак пропав ще з осені, а урожайність інших озимих – 2-3 ц з 1 га. Тисячу га ми взагалі не збирали. Думали, що за рахунок кукурудзи виправимо становище. Але вона висохла. І всю кукурудзу, яку ми посіяли на зерно, доводиться косити на силос. Маємо надію ще на соняшник, але втрачаємо її щодня, бо він також сохне. У нас 450 пайовиків. Згідно із договором, їм потрібно видати по 2 тонни зерна, на що треба 900 тонн. А ми маємо всього 500, тому наразі прийняли рішення видавати половину», – каже сільгоспвиробник. Податкові

Втрата двох урожаїв та ще й після попереднього неурожайного року – катастрофічна для агровиробників. Наразі немає чим платити орендну плату та податки. Аграрії відзначають: у регіоні наростає соціальна напруга, яка буде лише посилюватись. Місцеві бюджети недоотримають значні суми коштів.

Разом з тим, ще у травні Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства обіцяло виділити кошти для компенсації збитків за втрачені посіви озимих. Однак, аграрії так нічого і не отримали. Більше того: цього тижня Міністр Мінекономрозвитку Ігор Петрашко заявив, що «механізму виділення коштів на безповоротній основі для компенсації втрат аграріїв міністерство так і не знайшло».

«Це не відповідає дійсності: механізм відшкодування збитків аграріям є і Всеукраїнська Аграрна Рада неодноразово наголошувала на цьому та  пропонувала його до розгляду та реалізації. Про пропозиції ВАР чудово знають і в Міністерстві, і в уряді. Адже ми це питання підіймали ще навесні і озвучували під час наради з аграріями, яка відбулась після їхнього протесту під стінами Кабміну та Офісу Президента», – наголошує заступник голови ВАР Денис Марчук.    

Зокрема, Всеукраїнською Аграрною Радою пропонується:

перерозподілити кошти бюджетної програми «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників», на яку виділено 4 млрд. грн, шляхом внесення змін до постанови уряду від 8 лютого 2017 р. № 77.  На один із її напрямків – «Фінансова  підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» – передбачено 1,2 млрд грн. Кошти саме цього напрямку можна спрямувати на компенсацію збитків аграріям, які постраждали від посухи;

гроші для агровиробників можливо виділити також із резервного фонду бюджету. Умови використання таких коштів передбачають їх повернення. Однак, через внесення змін до пункту 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету можливо передбачити виділення коштів на безповоротній основі суб'єктам господарювання. Зокрема, в разі загрози продовольчій безпеці України, спричиненої наслідками надзвичайних ситуацій природного характеру.

ВАР закликає Мінекономрозвитку, уряд та парламент використати обидва запропоновані механізми для виділення коштів!

Ваш вибір 'Подобається'.

Гриб на захисті зернових: аграрії отримали унікальний препарат

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) близько половини світового врожаю втрачається через різноманітні хвороби зернових культур. Під впливом подібних захворювань у рослин спостерігається гальмування росту, ламкість стебел, зміна щільності колоса. Як зазначають у Держпродспоживслужбі останніми роками одними з найпоширеніших в Україні є такі хвороби, як кореневі гнилі та бактеріози.

«Зернові колосові культури уражуються багатьма хворобами переважно паразитарної природи. Немає жодного хімічного препарату, ефективність якого у боротьбі з бактеріозами та кореневими гнилями була би доведена.  Але наука не стоїть на місці, і вчені виявили, що одним із способів підвищення продуктивності сільськогосподарських культур  є мікоризація коренів рослин грибами. Прижившись на рослині, мікоризні гриби розмножуються на коренях і поширюються в навколишній ґрунт у вигляді великої маси абсорбуючих ниток, збільшуючи поглинання рослиною води і поживних речовин. Ці нитки більш ніж на порядок тонші за кореневі волоски і тому здатні проникати в найтонші пори ґрунтових мінералів. Гіфи грибів поступово руйнують ґрунтові мінерали, добуваючи з них мінеральні елементи живлення рослин, які не знаходяться в ґрунтовому розчині, особливо такий важливий елемент як фосфор. Ще одна важлива функція мікоризи - перешкоджання зараженню коренів паразитичними грибами і бактеріями, а також вплив на склад ризосферних організмів. На сьогодні не тільки експериментальні, а й виробничі показники доводять, що система вирощування сільськогосподарських культур, що контролюється мікоризою, є на кілька порядків стійкішою та ефективнішою для підвищення врожайності при зменшенні витрат на виробництво», - зазначає Микола Сучек, кандидат сільськогосподарських наук,  керівник відділу R&D компанії Vitagro Partner.

294.png

За його словами, найбільш швидкий та ефективний спосіб для насичення популяціями мікоризи – це застосування інноваційного та унікального інокулянту MycoFix, що вироблений на основі мікоризного гриба Glomus intraradices.

295.jpg

Препарат має біофунгіцидний ефект та дуже  добре бореться з кореневими гнилями та бактеріозами. При обробці препаратом зернові культури захищені, а гриб не дає розвиватися спорам бактеріозів і гнилей, створюючи природній бар'єр та посилюючи імунітет рослини.  

288.jpg

«Дані лабораторних досліджень впливу MycoFix  на посівні якості насіння свідчать про незаперечну ефективну дію мікоризанту ще на старті розвитку культури. У результаті утворення мікоризи (симбіоз гриба та кореня рослини), збільшується площа поглинання води та розчинів елементів живлення більше як у 100 разів. Рослини забезпечуються вітамінами, фітогормонами, амінокислотами, які продукує гриб. Крім того, підвищується імунітет та стійкість до хвороб, завдяки виробленню природних антибіотиків, що пригнічують розвиток збудників грибкових та бактеріальних хвороб, таких як фузаріоз, фітофтороз, бактеріози, кореневі гнилі. Все це сприяє доброму розвитку рослин навіть в умовах жорсткої ґрунтової посухи», - розповідає Микола Сучек.

315.jpg

Він зазначив, що препарат також сприяє прискоренню відновлення ґрунтів та його очищенню від важких металів.

318.jpg

«Ні для кого не секрет, що вітчизняні ґрунти виснажені,  хімічно завантажені, насичені важкими металами та втрачають свою родючість, особливо в південних районах країни. Мікоризація  - це перший крок до оздоровлення  ґрунту. Навіть мінімальна доза у  125 гр\ га за 4 роки здатна повністю відновити ґрунт, а в перспективі дає господарству  змогу працювати як органічне та продавати дорожче вирощену продукцію», - підкреслює експерт. 

Завдяки використанню препарату MycoFix  в залежності від культури врожайність збільшується на 30-80%.

317.jpg

«Широке використання MycoFix вже на початкових етапах може збільшити прибуток за рахунок прибавки врожаю і відразу ж зекономити кошти на добривах. Препарат збільшує площу поглинання, даючи можливість рослині поглинати важкодоступні форми фосфору та інші важливі мікроелементи. Також препарат захищає зернові культури від ґрунтових шкідників, хвороб сходів та кореневої системи, стимулює розвиток вторинної кореневої системи що  особливо важливо для  озимих. Крім того, мікоризація ґрунту буде працювати і на перспективу за рахунок покращення структури ґрунту, його оздоровлення, поліпшення фітосанітарного стану. Унікальний мікоризний засіб MycoFix від компанії Vitagro Partner бездоганно зарекомендував себе на полях господарств наших клієнтів», – зазначає Микола Сучек.

319.jpg

Довідка: Компанія Vitagro Partner – сучасна національна компанія по виробництву мікродобрив Energreen, засобів захисту Bayton, насіння Semelita, інокулянтів INOCULANT PREMIUM та мікоризантів MycoFix, використовує у роботі передові авторські технології. Компанія має новітню наукову базу та потужну агрономічну службу, а передові агрономічні технології тестуються та вдосконалюються на власних полях  агрохолдингу.
 

 

Що чекає на українську цукрову галузь?

Про це свідчать данні Держстату України.

Значне падіння обсягів виробництва спричинене багатьма факторами.

По-перше, зібрана площа у 2019 році порівняно з попереднім роком скоротилась на 35,4 тис. га (або на 8,3%) до 166,3 тис. га. А посівна площа під цей коренеплід скала 220, 6 тис. га, що на 20,2% менше, порівняно з 2018 роком. На кінець 2019 року врожайність цукрових буряків складала 423,9 ц/га, що на 46,3 ц/га менше, порівняно з 2018 роком.  Щодо прогнозів на поточний сезон, експерти НАЦУ Укрцукор повідомляють, що окрім очікуваного зменшення посівних площ, сезон 2020/21 характеризується і менш сприятливими погодними умовами що, в свою чергу, може суттєво вплинути на врожайність, яка у минулому році суттєво знизилася.

По-друге, у 2019 вартість вирощування 1 ц цукрових буряків зросла на 5,4% (до 104 грн 20 коп. за 1 ц). Найбільшу частку у структурі витрат на їх виробництво мають мінеральні добрива (у 2019 - 18,1% та у 2018 - 19,8%). Витрати мінеральних добрив на 100 ц у 2019 році склали приблизно 3 грн, а в 2018 році - 7 грн. Можливо, аграрії почали застосовувати дешевші добрива, що могло позначитися на врожайності цукрових буряків.

По-третє, ситуація з цінами на цукор у 2019 році стала головною причиною скорочення посівних площ під цукровий буряк. При цьому  ситуація з вартістю цього продукту на світовому ринку є неоднозначною. Якщо 2019 рік був періодом зниження цін на цукор та характеризувався значним профіцитом цукру у світі, то сезон 2020/21 має інші перспективи. Вартість ф’ючерсів на цукор у Нью-Йорку у 2020 році склала 328 $/т, що є максимальним показником за останні два роки. Це пояснюється тим, що через падіння котирувань на головні товари (у зв’язку з пандемією) інвестори вирішили вкладати кошти в цукор. Скорочення виробництва цього продукту у низці країн призвело до певного дефіциту цукру у світі у 2019/20 МР. У 2019/20 МР  значно скоротився експорт цукру з України. При цьому нарощення його виробництва в Росії до 7,3 млн т тиснуло на світовий ринок. Не варто забувати й про те, що сучасна мода на здорове харчування передбачає виключення цукру з раціону. В свою чергу, це теж може позначитися на скороченні попиту. Проте, поки що світові експерти прогнозують дефіцит цукру у наступні три роки, тож бачимо активне інвестування в цей продукт і зростання на нього ціни. 

Щодо виробництва цукру в Україні, то 2019 році працював 31 цукровий завод. Найбільше цукру було виготовлено на заводах  ТОВ Фірма «Астарта-Київ» - 301, 5 тис. т, ТзОВ «Радехівський цукор» - 296,3 тис. т та ТОВ Агрофірма «Світанок» - 88,6 тис. т. Загалом на заводах було перероблено 1,48 млн. т цукру, що на 18,6% менше, порівняно з 2018 роком. Для порівняння: у 2018 році відбулося скорочення виробництва цього продукту на 15%.

Отже, тенденція щодо зменшення посівних площ під цукровими буряками, обсягів його виробництва, зниження  урожайності, прогнозів щодо складних погодних умов на 2020/21 МР, свідчить про складні часи для цукрової галузі України на майбутній сезон. Однак, поточна ситуація з котируваннями цін на цей продукт на світовому ринку дає надію на те, що наш виробник активно переорієнтується у бік експорту та в новому сезоні обсяги виробництва цукру принаймні не зменшаться.

Беляєва Катерина, аналітичний департамент УАК

Ваш вибір 'Нічого сказати'.