174499

Кількість сільськогосподарської землі, яка обробляється нелегально, з кожним роком збільшується і з цим треба боротись

Тема виведення агросектору з тіні  стала однією з найактуальніших під час круглого столу «Актуальні агроподаткові та земельні питання», який відбувся в Умані за участі аграріїв, представників міністерств, парламенту, місцевої влади, українських та міжнародних організацій.

«Із понад 33 млн га с/г землі, які сьогодні в Україні обробляються – це  без врахування окупованого Криму та тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей, - понад 13,2 млн га обробляються повністю в чорну. І найстрашніше те, що кількість землі, яка обробляється нелегально, з кожним роком збільшується і з цим треба боротись», - зазначив голова ВАР Андрій Дикун.

Наразі у Верховній Раді розглядається три законопроєкти - №3131, №3131-1 та №3131-2  - які покликані вивести агросектор із тіні. Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики рекомендував парламенту до прийняття основний законопроєкт №3131 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції».
Заступниця міністра фінансів Світлана Воробей наголосила, що міністерство офіційно підтримало усі три законопроєкти, оскільки вони спрямовані на боротьбу із використанням необлікованої землі, на якій  вирощується сільськогосподарська продукція. 

 «Разом з тим, з усіх трьох законопроєктів Мініфін надав перевагу базовому законопроєкту – №3131, бо він найбільше вирішує питання навантаження на 1 га, незалежно від обсягів підприємства. Земля повинна ефективно використовуватись всіма господарями і держава повинна отримувати від цього певний розмір податків. Це стимулюватиме власників паїв, які здають свою землю в оренду нелегально, оформлювати прозорі відносини з орендарями власників паїв, які здають свою землю в оренду нелегально. Це стимулюватиме до легальної роботи ті господарства, які продають продукцію за готівку і не сплачують податки, викривлюючи таким чином конкурентне середовище», - зазначила Світлана Воробей.

Разом з тим,  заступниця голови ВАР, експерт з питань податкової політики, практикуючий сертифікований аудитор, партнер компанії Crowe Erfolg Ukraine та Crowe A&A Ukraine (член Crowe Global) Ольга Богданова наголосила, що законопроєкт 3131 – є революційним для аграрної галузі.  

«Зараз у нас 40-50% обігу сільгосппродукції знаходиться в тіні. Саме цей законопроєкт передбачає мінімальне податкове навантаження на всіх – від користувача, фізичної особи, – до орендаря, юридичної особи. Тому саме цей законопроєкт буде проривним, який змінить правила гри в агросекторі. Завдяки йому будуть наповнюватись місцеві бюджети, адже податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) сплачується за місцем розташування земельної ділянки», - наголосила Ольга Богданова.
Окрему увагу приділили питанню оподаткування сімейних фермерських господарств. Радник першого заступника голови ВРУ Олена Київець ознайомила присутніх із варіантами оподаткування для такої форми господарювання.

 Голова Черкаської облдержадміністрації Роман Боднар відзначив важливість заходу, який ініціювала Всеукраїнська Аграрна Рада:  

«Дані законодавчі ініціативи, які ви вже не один місяць обговорюєте, можуть вплинути на ефективність аграрного сектору та на наповненість місцевих бюджетів. У нас велика частина і обласного, і місцевих бюджетів складає плата за землю і ПДФО від використання земельних паїв. Якщо сьогодні в дискусії буде знайдений консенсус, а потім – і у Верховній Раді, то дані рішення дадуть змогу швидкими темпами розвивати аграрний сектор і, найголовніше, підвищувати ефективність та створювати додану вартість у регіоні» - зазначив Роман Боднар.

Законопроєкт №3131 може бути розглянутий Верховною Радою уже в липні цього року. 

Квоти на імпорт добрив: як фермери рятуватимуть хімічний бізнес олігархів

Щойно українське міністерство економіки наприкінці минулого тижня оголосило своє рішення запровадити квоти, всі ключові аграрні асоціації України гостро розкритикували такий крок, у низці регіонів відбулися протести фермерів.

Про це пише DW.

Економіст з Київської школи економіки Олег Нів'євський поділяє побоювання аграріїв. "Еластичність попиту на цьому ринку дуже низька. Аграріям нема куди діватися: на певну посівну площу їм завжди потрібна певна кількість добрив, і на підвищення цін вони не зможуть відповісти зниженням споживання. За таких умов ринок дуже чутливий до будь-яких змін у пропозиції, вони одразу призводять до значних коливань у ціні", - пояснив експерт.

За розрахунками Нів'євського, мінеральні добрива у собівартості продукції фермерів сягають 20 відсотків, що у середньому на 7 відсоткових пунктів більше, ніж у великих агровиробників. Це при тому, що дрібним і середнім підприємствам важче отримати кредитування і оптимізувати податкове навантаження.

30 відсотків - імпорт, решта - Фірташ і Коломойський

Квоту на імпорт азотних добрив, як повідомило міністерство економіки учасникам ринку, планується встановити на рівні близько 30 відсотків ринку. Решту має заповнити український виробник: три заводи групи Ostchem Дмитра Фірташа, завод "Дніпроазот" Ігоря Коломойського і державний Одеський припортовий завод. Саме ці виробники торік ініцювали запровадження квот. Торік Антимонопольний комітет України визнав групу Фірташа монополістом через домінуючу роль на ринку і розпорядився примусово розділити її. Нині це рішення оскаржується у судах.

Заступник міністра економіки і сільського господарства Тарас Качка називає квоти способом збереження робочих місць у хімічній галузі. У пресслужбі Group DF Дмитра Фірташа наголосили, що на хімічних підприємствах холдингу працюють близько 15 тисяч людей. А загалом у хімічній і супутніх галузях - близько ста тисяч. "Ми вважаємо, що квоти на імпорт азотних добрив мають бути запроваджені у розмірі, який забезпечуватиме завантаження вітчизняних потужностей мінімум на 80 відсотків", - повідомили у пресслужбі холдингу.

Водночас, аграрії обурюються, що завантаження хімічних підприємств відбуватиметься фактично їхнім коштом. А в інтересах ста тисяч хіміків уряд нехтує інтересами майже трьох мільйонів людей, зайнятих у сільському господарстві, кажуть критики.

Імпорт - як цінова альтернатива

Наскільки важливою в умовах де-факто монополії на ринку є можливість вільно імпортувати добрива, відчув на собі й фермер Сергій Іващук. У другому півріччі 2019 року він перейшов на азотні добрива імпортного виробництва. "Вони подешевшали на 20 відсотків порівняно з українськими. Для мене це економія у мільйон гривень на рік лише на пшениці", - пояснює Іващук. В умовах економічної кризи через пандемію COVID-19 додаткова ліквідність життєво важлива, каже фермер.

Імпортні азотні добрива торік подешевшали через зміцнення курсу гривні. Ціни в Україні через активний імпорт з ЄС і Білорусі впали попри те, що влітку 2019 року Україна запровадила ембарго на імпорт добрив з Росії, які традиційно дешеві через низьку вартість газу. Протягом року, за даними аналітиків ринку, частка імпорту коливалася від 15 до 50 відсотків.

Ostchem: "здоровий протекціонізм"

Однак вже цього року українські добрива повертають собі домінуючі позиції завдяки падінню цін на газ. Адже газ - левова частка собівартості мінеральних добрив. А заводи, збудовані ще за радянських часів, залишаються малоефективними з точки зору енергоспоживання, кажуть критики.

За даними Української енергетичної біржі, 22 травня ціни на газ встановили рекорд, впавши до близько двох тисяч гривень за тисячу кубометрів. Ще у лютому середньозважена ціна становила 5,7 тисячі гривень. Голова Спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії Сергій Рубан у розмові з DW висловив прогноз, що за таких цін на газ імпорт добрив у найближчі місяці буде значною мірою витіснений з ринку. "Проблема однак у тім, що в умовах квот, а отже викривленої конкуренції, ціни не падатимуть так швидко, як дешевшає газ. А коли газ знову почне дорожчати, ціни швидко зростатимуть, а в аграріїв не буде цінової альтернативи, яку давав вільний імпорт", - каже Рубан.

Заступник міністра економіки Тарас Качка запевняє, що уряд розуміє небезпеки зростання цін. "Моїм завданням є збалансувати внутрішнє виробництво і імпорт, а не збільшувати ціну", - запевнив чиновник, пояснюючи свою позицію на сторінці у Facebook. Як "страховку від зловживань ціною" він пропонує передбачити, що квоти діятимуть доти, доки ціни на внутрішньому ринку коливаються синхронно зі світовими.

У холдингу Group DF Дмитра Фірташа вважають квоти "здоровим протекціонізмом" і вказують на те, що Європейський Союз також захищає своїх виробників хімії, зокрема, обмежує ввезення одного з видів азотних добрив - аміачної селітри. "То чому Україна має повністю відкрити свої ринки?" - каже речник холдингу, відповідаючи на запитання DW. Водночас, підприємства Фірташа, за даними бази митних декларацій ImportGenius, успішно експортують значні обсяги інших видів селітри до Угорщини, Польщі та Румунії. З огляду на падіння цін на газ експорт до ЄС має всі передумови для збільшення.

Ведмежа послуга на переговорах з ЄС?

Збільшувати експорт своєї продукції до Європейського Союзу хоче і фермер Сергій Іващук. Нині на експорт йде близько 40 відсотків продукції його агрофірми. "Українським фермерам дуже потрібне збільшення квот на експорт продукції до ЄС. Адже це - виручка в євро. За ці гроші ми купуємо в країнах ЄС сучасну техніку", - каже Іващук. Україна вже кілька років веде з Брюсселем перемовини про збільшення квот.  Економіст Олег Нів'євський застерігає, що удар по польських постачальниках добрив може стати ведмежою послугою. "Євросоюз може запровадити дзеркальні санкції у відповідь. Крім того, говорити про підняття квот на українську агропродукцію буде дуже важко", - каже експерт.

Після гучного протесту аграріїв уряд, у понеділок, 25 травня провів додаткові консультації з учасниками ринку. Як повідомив один з учасників зустрічі, Мінекономіки після емоційних дискусій відклало запровадження квот на місяць "для проведення подальшого діалогу".

Сім простих кроків: як власнику паю підготуватися до ринку землі

З 1 липня 2021 року в Україні запускається ринок сільськогосподарських земель.

За різними оцінками, на першому етапі після запуску ринку землі продати свій пай готові не більше 10% власників.

Тобто потенційно мова йде про понад півмільйона людей, які мають у своєму розпорядженні, з огляду на середній  розміру паю в 3,7 га, близько 2 млн гектарів сільгоспземлі. Про це пише у своєму блозі на Економічній правді голова Держгеокадастру Денис Башлик.

На його думку, найімовірніше, першу хвилю продажів сформують жителі міст, які отримали землю у спадок, можливо, ніколи не були на ділянці і не вважали за потрібне займатися її оформленням.

Голова Держгеокадастру дав кілька практичних порад людям, які планують продаж своєї ділянки, аби вони могли ефективно використати час, який лишається до запуску ринку.

1. Почати процес передпродажної підготовки варто з перевірки: чи зареєстрована ваша ділянка в Державному земельному кадастрі.

Зробити це дуже просто, ввівши у вікно пошуку на порталі Публічної кадастрової карти її кадастровий номер.

Найімовірніше, на цьому етапі багато власників для себе з'ясують, що такого номера у них нема. Ті, у кого він є, і хто бачить свою ділянку на карті, можуть переходити відразу до пункту № 3.

2. Якщо ділянка не внесена в Кадастр, доведеться пройти процедуру її реєстрації. Тут виникає дві опції:

2.1 У випадку якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та відповідна землевпорядна документація є у громадянина, або у місцевому відділі Держгеокадастру, необхідно буде лише подати заявку про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

2.2 В іншому випадку необхідно укласти договір із землевпорядною організацією на виготовлення технічної документації.

На все це знадобиться приблизно місяць. Зрештою ви отримаєте витяг, який підтверджує внесення ділянки до Державного земельного кадастру та в якому вказано її кадастровий номер.

Перевірити, чи внесені дані про вас, як про власника ділянки, до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Мін'юст надає такі дані онлайн за символічну плату.

3.1. Якщо ви володіє ділянкою на правах спільної власності, наприклад, успадкували його навпіл з вашим родичем — це відображено у Реєстрі, і  вам потрібно заручитися згодою співвласників на угоду. Згода власників сусідніх ділянок вам не потрібна.

Ознайомитися з нормативною грошовою оцінкою своєї ділянки. Відповідно до закону, це той ціновий мінімум за якого угода може здійснюватися.

Дані про НГО доступні на Порталі нормативної грошової оцінки по всіх областях України.

Цього недостатньо, щоб об'єктивно оцінити пай, адже, у такий спосіб, ви просто дізнаєтеся мінімальну ціну на нього.

Делікатне питання відносин з орендарем. Закон не встановлює переважного права орендаря на викуп ділянки.

Це логічно, оскільки орендар найчастіше є юридичною особою, яка на першому етапі на ринок не допускаються.

Однак його права в разі зміни власника ділянки захищені і зберігаються повною мірою, що також, безумовно, правильно і дозволяє забезпечити стабільність в АПК.

6. Перевірити реєстрацію договору оренди на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав. Така реєстрація необхідна для того, щоб надалі уникнути судових спорів.

Купуючи ділянку, покупець бере на себе договірні зобов'язання попереднього власника і орендаря, в договорі купівлі-продажу цей момент буде окремо прописано.

На практиці зобов'язанням зареєструвати договір іноді нехтують, щоб не включати державу в "затишні господарські взаємовідносини".

Тому якщо ваш договір оренди раптом не зареєстрований і "за паперами" ділянка продається без обтяжень, то див. попередній пункт.

7. Виберіть нотаріуса. Зазвичай покупець переймає ці турботи на себе, але краще спиратися на перевіреного фахівця, якому ви довіряєте.

 

Посуха набирає обертів та стає справжнім випробуванням для аграріїв

Українські агровиробники підраховують збитки через закриття ринків – тонни продукції продані за безцінь або гниють. Утім для фермерів в Україні – це не єдина проблема. На додачу до карантину вони стикнулись з нечуваною посухою та іншими екстремальними змінами погодних умов.

Великих втрат зазнали як виробники зернових так і фермери, які вирощують фрукти та овочі. Найбільше не пощастило агровиробникам на півдні і сході України – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська та Запорізька області.

Так, міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства вже переглянуло свій прогноз урожаю зернових на 2020 рік. Тепер замість прогнозованих у лютому 65-70 млн тонн очікується лише 60 млн тонн зернових та зернобобових культур.

Звісно, прогнози – справа невдячна і протягом року залежно від погоди їх переглядатимуть, проте говорити про минулорічний рекорд урожаю в 75,1 млн тонн у 2020 навряд чи доведеться.

Нагадаємо, що Україна споживає ¼ свого врожаю, іншу частину експортує. З початку 2019/2020 маркетингового року (червень 2019 – липень 2020) країна експортувала більше 50 млн тонн зерна.

Що сталося

Засуха в Україні почалася ще в липні минулого року. В деяких районах на півдні Україні (центральні і південні райони Одеської області) в осінньо-зимовий період випало 2 чи 3 дощі. Частина фермерів в південно-східних областях України змушені були сіятися в "сухий" грунт, а зима була безсніжною.

Відсутність дощів по всій території України та зміління річок Держводагентство вже назвало гідрологічною посухою.

"Норма опадів – 160 мм за "холодний" період, а наприклад, в Ізмаільському районі Одеської області випало 30 мм. Там – критичний стан", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

Регіональний менеджер компанії Corteva Agriscience в Україні Антон Крючков повідомив, що за даними метеорологічних служб за зимовий період відбулося зменшення надходження опадів до 70% від середнього показника за останні 10 років.

Причому є площі, на яких нестача вологи нижче історичного показника на 80-90%.

Крім нестачі вологи, нічні заморозки наприкінці березня і першій половині квітня суттєво пошкодили листкову поверхню озимини.  "На поверхні грунту температура сягала  мінус 10–20 градусів. Це були екстремальні заморозки", – пояснює Адаменко.

Ті посіви, які пережили заморозки і відсутність вологи, 14-16 квітня чекали ще пилові бурі. Цього року вони були не лише на півдні України, а й в Запорізькій, Чернігівській, Сумській та Київській областях.У результаті частину посів повидувало вітром чи позаносило пилом.

"Відсутність достатнього рівня зволоження у верхньому шарі ґрунту, відсутність рослинного покриву в цей час на полях, а також недостатнє структурування ґрунту призвели до розвитку активної вітрової ерозії. Особливо сильно і нетипово це проявилося в регіонах Полісся на легких за гранулометричним складом ґрунтах", – зазначає заступник директора агробізнесу "Кернел" з виробництва Костянтин Шитюк.

За його словами, є ризики зменшення ефективності ґрунтового захисту, однорідності появи сходів культур, порушення глибини розміщення насіння. Найбільш несприятливим наслідком вітрової ерозії може стати втрата гумусового шару ґрунтів.

Що кажуть аграрії

Алла Стоянова, власниця фермерського господарства "Стоянова, А.А" Ізмаїльський район, Одеська область

"Ситуація на півдні Одещини катастрофічна. За нашими підрахунками, 70% озимини уже загинули безповоротно: пшениця, ячмінь, ріпак.

Ми збирали інформацію саме по Бессарабії, респондентами стали близько 300 агропідприємств із земельним банком від 150 до 10 тисяч га. Якщо не буде дощу у найближчі кілька днів, ще 11% посівів буде втрачено. Із опитаних 12% сказали, що вони уже банкроти – кошти брати нізвідки.

У нас засуха другий рік поспіль. Були втрати і минулого року, а цього – ще гірше. Якщо у підприємства земельні наділи у різних місцях, то якийсь відсоток їм вдасться зберегти – десь пройшла смуга дощу, десь упав туман. А ті, у кого до 100–300 га і їхні наділи в одному місці, втратили все".

Олексій Шурхал, власник ТОВ "Компанія "Скіф-ХХІ, "Більмацький район, Запорізької області.

"У нас зими не було. Постійно – то відлига, то похолодання. Пшениця по справжньому так і не ввійшла у сон: як тільки вона ввійде в нього – тут відлига, і вона починає вегетувати. І так всю зиму. Відповідно, вся енергія її пішла на те, щоб цю зиму пережити.

Нам трохи допоміг сніг, який випав наприкінці лютого-початку березня. Але у пшениці не розвинулась вторинна коренева система. Зараз сходи є, але ослаблені. Весняного кущення немає, оскільки були сильні заморозки. Ріпак теж дуже сильно постраждав від заморозків та відсутності вологи.

Про якийсь урожай поки що говорити не доводиться. Якщо у найближчі тиждень-два пройдуть дощі, то ситуація покращиться. Але все одно матимемо недобір урожаю у 20–30% порівняно з минулим роком".

 

Микола Муравйов, власник СТОВ "Аграрник", Новотроїцький район, Херсонська область.

"Зашкодили квітневі морози. На зрошуваних землях втратили близько 30% сильної пшениці. Плюс ще посуха. Маємо досить складну ситуацію.

Судячи із того, що бачимо зараз на полях, то якщо до 1 травня не буде опадів, – на богарних, неполивних, землях посіви пропадуть: пшениця, озимий і ярий ячмінь. У моєму господарстві – це близько 150 га, загалом ми посіяли 360 га озимих.

Соняшник не сіяли і сіяти не будемо. Волога була на рівні до 50 см, а повинна бути хоча б на рівні метра. Ще одна проблема – маловодність Дніпра. Згодом можемо мати проблему із браком вологи для поливу полів".

Віктотрія Доценко, власниця фермерського господарства "Вікторія",  Березнегуватський район Миколаївської області

"Запасів вологи  в ґрунті немає зовсім. Озимі зернові отримали стрес через погодні умови і призупинили розвиток. Причина – заморозки, у нас було до мінус 10 і все це супроводжувалось сильними вітрами.

Стрес триває, чим нівелює внесені добрива та дію пестицидів. Зрозуміло, що така ситуація  спричинить суттєву втрату врожаю. На даному етапі йдеться десь про 30%, а загалом можливо і до 50%.

Чимало посівів втрачено. У нашому господарстві це майже третина площі – із 270 га близько 100 га не вижило".

Чи насправді все це критично

Наразі ситуація не виглядає критичною. На початку травня Гідрометцентр прогнозує дощі. Проте частину площ під озимими буде втрачено і фермери пересіватимуть їх яровими культурами.

За оцінками генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Романа Сластьона, йдеться про пересів 400-600 тис. га озимої пшениці та ріпаку. Це незначні цифри і становлять 1-2% від загальної площі під озимими культурами в Україні (7,6 млн га).

"Ситуація по озимим культурам поки не виглядає безнадійною. Так, були проблеми на півдні країни, але ситуація в інших регіонах стабільна. В середині травня буде закладка колосу і стане зрозуміло, що очікувати від цього урожаю", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

І хоч пересівати озимі доведеться переважно фермерам півдня і сходу України, все ж урожайність  їх по всій території буде нижчою, ніж минулого року.

"Для північних областей, де фіксувались максимальні врожайності озимої пшениці на рівні 7–10 тонн/га, зараз можна казати про можливі  5–7 тонн/га, середні показники 4–6 тонн/га впадуть до 3–5 тонн/га і менше. У південних та східних регіонах, де історично отримували 2–3 тонн/га, врожайність цього року ризикує зменшитися до 1–1,5 і менше", – прогнозує регіональний менеджер Corteva Agriscience в Україні.

Разом з тим, відсутність вологи зараз може погано позначитися на майбутній урожайності ярових культур, зокрема кукурудзи, соняшнику, сої, які активно сіють зараз.

"Для кукурудзи потрібна волога – 80-100 мм в грунтовому шарі – це мало для кукурудзи, потрібно, щоб постійно випадав дощик, якщо його не буде, то кукурудза теж не зможе дати великого урожаю", – вважає заступник генерального директора ТОВ СП "Нібулон" з виробництва Костянтин Хмельницький.

Джерело: Економічна правда

 

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Молочна галузь vs коронавірус

Останні роки молочне виробництво, а також сфера переробки молочних продуктів, переживають не найкращі часи, про що свідчать, зокрема, й дані статистичні дані. Так, за 1-ий квартал 2020 року надходження молока на переробні підприємства скоротилось на 3,5%, порівняно з показниками за аналогічний період минулого року. І це не єдиний від’ємний показник для галузі…Розглянемо ситуацію детальніше.

Є два базових фактори, що визначатимуть рівень виробництва молока в країні: поголів’я молочного стада та продуктивність однієї корови. Середній надій молока від однієї корови у січні-березні 2020 року склав 1639 кг, що на 7,3% більше, від показника за аналогічний період минулого року. Також за перший квартал поточного року вартість закупівлі молока у населення та підприємств зросла на 14,2%, та 9,5%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.Алетака ситуація із закупівельними цінами може погіршитись найближчим часом. З моменту введення карантину попит на молочні продукти серед населення знизився. Через встановлення жорсткіших вимог щодо якості та умов зберігання молока, молоко для переробних підприємств від населення падатиме в ціні, як таке, якість якого низька. Зростає і вартість кормів, а значить – собівартість молока підвищуватиметься, що зменшує усі шанси для виробників на отримання прибутку від його виробництва на внутрішньому ринку.Значний тиск на вітчизняну продукцію створює дешевший імпорт. Станом на початок березня 2020 року, в Україні було придбано майже в 8 разів більше молока, порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Щодо поголів’я, то воно продовжує скорочуватись. Так, станом на 1 квітня 2020 року кількість корів зменшилася на 6,5% (-123,3 тис. гол), порівняно з аналогічним періодом 2019 року. Через невизначеність з низкою питань щодо відкриття ринку землі, більшість підприємств заморозило будь-які інвестиції у розвиток молочного скотарства, деякі взагалі прибрали цей напрямок бізнесу, а дехто скоротив поголів’я до мінімуму. Ще не зрозуміло, як саме прийнятий земельний закон вплине на настрої молочників, але цифри щодо скорочення поголів’я поки що не свідчать про перспективи розвитку галузі.

У більшості тваринників існували побоювання, що зміни у бюджеті через боротьбу з COVID-19 стосуватимуться скорочення підтримки на розвиток тваринництва. Але, у новому бюджеті прописано дотації на 1 корову у розмірі 5 тис грн. При цьому не варто забувати, що в минулому році більшість тваринників так і не змогли отримати в повному обсязі виділенні їм кошти. Таким чином, до існуючих проблем молочної галузі додались нові: пандемія, рецесія світових економік та можливаглибока економічна кризавсередині країни.

Беляєва Катерина, аналітичний департамент УАК

Нагодувати всіх і самим з голоду не вмерти: що буде з вітчизняним АПК

Навіть попри шалені зміни в агросекторі, цей сегмент бізнесу зміниться та постраждає менше за інші сфери. Тому аграрієм бути зараз порівняно непогано. Адже, на відміну від ресторатора чи туроператора, на продукти все ще є попит — людям необхідно їсти. Але структура попиту зміниться дуже суттєво, і не для всіх підгалузей агробізнесу ці зміни будуть позитивними.

Дешева нафта є негативним фактором для українського агробізнесу, хоча пально-мастильні матеріали — це суттєва витратна частина для аграрія. Зниження ціни на нафту призводить до різкого зменшення імпорту країнами, які буквально купалися в нафтодоларах. А такі країни є серед ключових імпортерів українських продуктів харчування. І навіть якщо ми офіційно до РФ нічого не постачаємо, то неофіційно українські продукти туди продовжують потрапляти через реекспорт. Крім того, зменшення попиту в одній країні призводить до збільшення пропозиції на ринки інших країн. Багато нафтових країн заробляли гроші також на туризмі, наприклад Єгипет або ОАЕ. І от у цих країнах споживання впаде ще суттєвіше, адже туристична галузь фактично перестала існувати, і це погано для України.

Більшість людей і компаній у світі стануть біднішими, і не лише в нафтових країнах. Тому попит на дорогі і необов'язкові продукти, які легко замінити в споживанні, може різко впасти, тоді як попит на більш базові, незамінні продовольчі товари може навіть зрости.

Глобальний ринок унаслідок закриття кордонів і обмеження торгівлі продовольством перестає бути глобальним. Країни часто приймають хаотичні і непродумані рішення. Це теж невигідно для всіх. Зараз можливі ситуації, коли в одній країні ціни на певний вид стратегічного продовольства можуть злетіти до небес, і багато жителів не зможуть його собі дозволити, в той час як в іншій країні цей продукт продаватиметься за низькою ціною, невигідною для фермера, тому що ця країна обмежує експорт певного товару, який вважає для себе стратегічним. Відповідно, вже в наступному сезоні виробництва країна, що обмежувала експорт, може й справді відчути дефіцит стратегічного продукту, бо фермери відмовляться від збиткового для них виробництва.

Для українського уряду дуже важливо було б дати чіткий сигнал про гарантовану відсутність перепон експорту продовольства в період, коли аграрії приймають рішення щодо посівних площ та їх структури. Але замість цього ми чуємо забагато розмов про обмеження експорту, що може змусити аграріїв зменшити площі під стратегічними культурами.

Хочу нагадати, що вже зараз перспективи врожаю зернових та олійних культур в Україні під великим сумнівом. Ярові культури все ще можуть врятувати дощі, якщо вони, звісно, будуть, але зізнаймося, що такої посухи в Україні не було дуже давно. Відповідно, озимі культури перебувають у поганому стані. Настільки, що навіть були ушкодження від приморозків у квітні, які зазвичай для них не є проблемою.

Повертаючись до глобальних тенденцій, хочу зазначити, що попит на продовольчі зернові культури, такі як продовольча пшениця, рис, круп'яні культури та інші, може істотно зрости, тому що це базові і недорогі стратегічні продукти, які люди починають споживати в кризових ситуаціях.

Водночас дешева нафта та коронакриза вдарять по галузях сільського господарства, які безпосередньо пов'язані з цінами на енергоносії: по виробництву біоетанолу, де головними джерелами сировини є цукрова тростина і кукурудза, а також біодизелю, де використовується переважно ріпак.

У сукупності з очікуваним падінням попиту на червоне м'ясо довгостроковий вплив на глобальні ціни на кукурудзу буде найбільшим з усіх культур. Уже зараз заводи з виробництва біоетанолу в США зупинилися. Він нікому не потрібен за таких цін на нафту. А значить, кукурудзу пропонують на ринку кормів. Але й там фіксується зниження попиту, бо падає попит на м'ясо. І ми ще не відчули сповна цієї тенденції, що тільки починається, особливо на тлі послаблення української гривні. На жаль для України, кукурудза є експортною позицією №1.

Ціновий тиск також відчуватиметься на ринках цукру і ріпаку. Заводи в Бразилії зараз почали переробляти тростину не на біоетанол, а на цукор. Пропозиція зростає. Аналогічно з ріпаком для біодизелю, це зараз просто невигідно. Відповідно, більше піде на ріпакову олію для харчового споживання та на технічні цілі, де попит теж упав. Це матиме довгостроковий негативний вплив.

Ціни не обов'язково знизяться всюди, тому що зросте кількість нових торгових обмежень, і можливі серйозні локальні потрясіння і цінові диспаритети, тобто цукор або кукурудза цілком може коштувати надто дорого в країні-імпортері і занадто дешево в країні-експортері.

Галузь олійних культур і рослинної олії теж може розділитися, і дешеві олії отримають певну перевагу. Найнеприємніше тут — це ймовірне падіння попиту на протеїнові шроти, які є значною частиною доходів галузі. Однак великою перевагою зернової та олійної галузей є відсутність проблем із робочою силою, — майже все виробництво та переробка механізовані.

Продукти переробки продовольчих зернових культур також навряд чи зазнають суттєвих втрат. На них найменше позначилося падіння в сегменті HoReCa (Hotel, Restaurant, Cafe), тобто ресторанно-туристичного бізнесу, тому що такі продукти простіше приготувати вдома.

М'ясна галузь може постраждати більше за інші, тому що попит на дорожчі види м'яса помітно впаде. При цьому птахівництво може навіть виграти, бо це найдешевший вид м'яса. А рибна галузь може постраждати ще істотніше за м'ясну, адже це найдорожче джерело білка.

Втрат зазнає і молочна галузь, особливо ті її сегменти, які орієнтовані на виробництво дорогих сирів та інших продуктів із високою доданою вартістю, а також продуктів для HoReCa. Цілком імовірно, що ціни на молочний білок і жир знову зблизяться, бо в останні роки жир (читай — масло) був значно дорожчим за білок. В Україні галузь, можливо, також зазнає втрат, але не дуже суттєвих, бо ми вже перестали бути великим експортером. Тут багато що залежатиме від курсу гривні: якщо справдяться прогнози девальвації, то знизиться імпорт молокопродуктів, що дасть змогу місцевим виробникам не втратити обсягів продажів. Але у виробників сирів проблеми точно будуть.

Яєчна галузь, до речі, від кризи може навіть виграти. Споживання яйця різко зросло, — люди готують удома, закуповують яйця, адже це відносно недороге джерело дієтичного білка. Крім того, яйця досить легко готувати. Більш того, зараз роблять багато страв і домашньої випічки, — і це все глобальна тенденція.

Плодоовочева галузь розвиватиметься неоднорідно: одні сегменти можуть різко вирости, а інші — практично зникнуть. Приміром уже зараз різко впав попит на горіхи. Є проблеми з попитом на дорогі види фруктів та ягід. Ця продукція швидко псується, тому подорожчання та ускладнення логістики вже чинять негативний вплив. Крім того, ця галузь потребує найбільше робочих рук, а з цим у багатьох країнах нині великі проблеми.

Уже починають з'являтися неприємні сигнали про погіршення доступу до фінансів. Але банки поки що переважно розуміють, що аграрний сектор буде менш враженим за інші. Тому не так часто блокують або обмежують кредитні лінії для аграрних компаній, як для компаній з інших сфер бізнесу.

Також зараз ми зауважуємо, що втрати продуктів зростають, тому що люди рідше ходять до магазинів, беруть за один раз більше, що збільшує втрати у споживача. Порушилася логістика — теж багато втрат. Частина ягід та овочів уже залишилася в полях в ЄС, бо бракує робочих рук.

Цікаво, що інвестиції в аграрну галузь, попри кризу, можуть навіть збільшитися, тому що ситуація в інших сферах буде ще гіршою. Але перевагу надаватимуть галузям із максимальним рівнем механізації. А на тлі очікуваного падіння цін на нерухомість (будинки, квартири тощо) інвестиції в сільгоспземлі можуть стати спасінням для капіталів.

Дуже сильно зміниться і глобальна логістика, торговельні потоки і виробництво продуктів харчування FMCG (брендованих, готових до вживання і упакованих). Різко знизиться попит на продукти для ресторанів, готелів і галузі громадського харчування, тому відбудеться відкіт у додаванні вартості.

У рази зросла торгівля продуктами харчування онлайн. Найшвидше, цей сегмент розвиватиметься і після закінчення карантинів, адже це є додатковою зручністю для споживача. Більш того, чимало дрібних сімейних фермерів налагодили прямі продажі та доставки споживачам, особливо якщо вони вирощують/виробляють досить дорогу продукцію.

Однак усе-таки для невеликих фермерів, особливо в Україні, цей рік буде дуже складним. На превеликий жаль, парламент так і не спромігся остаточно прийняти сучасне кооперативне законодавство, яке за нашої підтримки було розроблено галузевими асоціаціями вже кілька років тому. Зараз у багатьох регіонах закрили роздрібні і навіть оптові ринки, які були основним каналом збуту продукції, особливо плодоовочевої та молочної.

Наші урядовці не розуміють, що саме ці дві категорії (а не зернові чи олійні) годують селян, а супермаркети України продають максимум 5–7% від усього обсягу ягід, а решта йде через лотки та ринки. Щоб потрапити туди, вони проходять ланку оптових ринків. Якщо ці канали збуту буде і далі заблоковано, то споживач залишиться без якісних і свіжих вітамінних продуктів і платитиме за них шалену ціну в супермаркеті, а селяни будуть змушені викидати продукцію на смітник.

Проблема легалізації торгівлі плодоовочевою продукцією стоїть дуже давно, і ми спільно з галузевими асоціаціями вже багаторазово пропонували уряду механізми її вирішення. Крім зазначеної вище кооперації, дієвим способом було б зниження ставки ПДВ на цей вид продукції до 7–10%, щоб її було вигідніше закуповувати у дрібних виробників. Це світова практика, але у нас не працює жоден із цих двох механізмів.

Якщо підбити невеликий проміжний підсумок, то перевага буде у тих країн, які виробляють усе необхідне для повного забезпечення власного населення продуктами харчування і не дуже залежать від імпорту чи експорту. Зокрема, високим є рівень продовольчої безпеки в України, яка є нетто-експортером практично всіх основних продуктів харчування.

Крім того, Україна порівняно недавно (у 90-х роках минулого століття) отримала безцінний досвід забезпечення продовольчої безпеки шляхом масового обробітку населенням присадибних ділянок і виробництва всього необхідного власними силами. Ми бачимо, що цей досвід уже зараз змусив багатьох посадити картоплю та розширити площі під овочами. 

Автор: Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО)

Джерело: Дзеркало тижня