178171

"Країна фактично розграбована, землю уже поділили" - голова Держгеокадастру

В українців вкрали одну "Словаччину". Саме такими є масштаби втрачених державою сільськогосподарських земель, якщо вірити Держгеокадастру.

Хоча це не зовсім так. Словаччина за територією, насправді, трохи менша, і не дотягує до тих шокуючих цифр, які напередодні озвучив очільник земельного відомства Роман Лещенко.

5 мільйонів гектарів. Саме стільки державної землі, за його даними, за роки незалежності було виведено у приватну власність через "схеми" з безоплатною приватизацією.

Голова земельного відомства каже, що увесь цей час влада обманювала громадян, надаючи неправдиві дані про баланс державної землі. Усі ці роки очільники Держгеокадастру запевняли, що держава володіє 10,4 мільйонами га земель, але це виявилось фікцією.

Однак те, що розповів в інтерв’ю Економічній правді нинішній голова відомства, може шокувати навіть найбільш досвідчених корупціонерів. Оборудки, зловживання, погрози, зовнішні втручання і таємниче зникнення землі, яка дорівнює площі двох областей.

В розмові з ЕП Лещенко в подробицях розповів, що показав аудит відомства, як держава втратила землю, як здійснювались зовнішні втручання в земельний кадастр, та як його погрожували "обнулити".  

Як держава втратила землю

— В одному зі своїх постів у Фейсбуці ви писали, що президент поставив вам завдання: навести лад в Держгеокадастрі та повернути цей державний орган в правове поле. Як ви це збираєтеся робити?

— Коли мене призначили керівником (10 червня 2020 року. – ЕП) ми разом з новою командою розпочали роботу за трьома базовими напрямами. Перше – це аудит системи реєстрації земельних ділянок. Друге – технічний аудит земельної бази. Третє – це аналіз інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Коли ми почали аудит, то одразу відчули внутрішню протидію цьому процесу. Ми  побачили серйозні проблеми в системі, зокрема, відсутність запобіжника "подвійній приватизації". Всі IT-спеціалісти, які безпосередньо обслуговували документообіг, звільнилися. Щоб довести процеси до ладу, ми зупинили на два місяці – у липні-серпні – реєстрацію земельних ділянок.

— Що показав аудит?

— Виявилось, що з середини 2013 року до 2020 року з державної в приватну власність через механізм безоплатної приватизації було виведено більше 700 тисяч гектарів землі. Тобто, йдеться про територію однієї невеликої європейської країни.

Коли ми почали з’ясовувати саму механіку цієї безоплатної приватизації, то виявили, що в системі реєстрації речових прав у Міністерства юстиції і в системі Державного земельного кадастру відсутні верифікатори первинного набувача земельної ділянки при безоплатній приватизації.

Тобто, немає процедури перевірки особи у двох системах. (йдеться про те, що не було обліку громадян, які скористалися правом безоплатної приватизації, і була відсутня інформація, хто отримав одну ділянку, а хто – 10. –  ЕП).

— Хто відповідає за наявність та перевірку таких верифікаторів – міністерство юстиції чи Держгеокадастр?

— У Міністерства юстиції є реєстр речових прав на нерухоме майно, а у Держгеокадастра – на землю. Вони синхронізовані протоколом обміну даних, але кожен живе своїм життям. Ми унікальна країна: у нас земля реєструється окремо, а нерухомість окремо. Хоча в усьому цивілізованому світі реєстри об’єднані, і земля є первинна щодо всього, що є на цій землі.

В Україні ж фактично система документообігу в Мінюсті одна, в Земельному кадастрі – своя. Ми переконані, що це все було зроблено штучно.

Ми зробили аудит існуючого з 2013 року електронного реєстру лише на 27% і виявили тисячі дублюючих записів. Є групи людей, які отримували земельні ділянки по 2 гектари енну кількість разів, часто – в дуже вигідних місцях.

Це люди наближені до чиновників. Вони, наприклад, могли бути пов’язані з отриманням земельних ділянок в Житомирській області, де видобувають ільменіти, або в Рівненській області – де бурштин.

— Скільки землі державної власності взагалі сьогодні лишилось?

— Коли вам казали, що в країні 10 мільйонів гектарів земель державної власності, то це була брехня. Країна фактично розграбована. Залишилося надзвичайно мало – близько 2 мільйонів га ми передаємо в об'єднані територіальні громади, і лишається вільних 0,75 мільйона га.

30 років держава жила у викривленому дзеркалі. Держгеокадастр інституційно існував як механізм дерибану української землі державної форми власності з метою її акумулювання в окремих сім’ях, які сьогодні є надзвичайно багатими і можуть бути учасниками окремого земельного Forbes.

Всі аграрні холдинги просто відпочивають зі своїми орендними правами на фоні тих власників, які сьогодні тримають землі. Не просто чорноземи, а землі, під якими знаходяться унікальні корисні копалини.

Деякі з цих людей досі розповідають, що земельна реформа Україні не потрібна. Проте я знаю, скільки в них землі, де вона знаходиться, якими надрами вони володіють і чому вони "переживають", щоб українська земля, не дай Бог, у вагонах не поїхала в Китай.

 

— Яку максимальну кількість ділянок отримувала одна особа?

— Десять ділянок і більше. Деякі громадяни навіть не знали, що вони скористалися своїм правом на два гектари землі десять разів. Тобто, це "схема" з підробкою документів, звичайне шахрайство.

Скуповували паспорти по 800–1000 гривень, люди підписували відповідні документи і їх просто використовували для безоплатної приватизації. Окреме питання з учасниками бойових дій. На жаль, їх теж використовували в таких ситуаціях. Є ситуації, коли учасник бойових дій звертається для отримання земельної ділянки, а згідно з нашим реєстром, він вже скористався своїм правом і не раз.

Тобто, це була відпрацьована організована злочинна система, в якій безоплатну приватизацію вивели в окремий вид діяльності і сформували під це в 2013 році спеціальний правовий статус.

В чому тут цинізм ситуації? Закон передбачає, що можна отримати за процедурою безоплатної приватизації земельну ділянку до 2 га для ведення "особистого селянського господарства" (ОСГ). Такі земельні ділянки не підпадають під дію мораторію, їх можна продавати, купувати, здавати в заставу, навіть іноземцю продати – взагалі без проблем.

Тож, в той час, коли політики боролись за продовження мораторію на продаж землі і рвали на собі сорочки, мільйони гектарів землі в правовому статусі ОСГ уже вільно продавались і усіх це влаштовувало.

— Для реєстрації земельної ділянки достатньо було паспорта?

— Так, достатньо було паспорта і клопотання. А в клопотанні громадянин пише, що він ніколи раніше не користувався правом безоплатної приватизації. І коли ми бачимо, що він уже п'ять разів отримував землю, то іде по частині 1 статті 91 Кримінального Кодексу – шахрайство.

Уже є більше 100 кримінальних справ, по яких МВС зараз проводить відповідний аналіз.

Коли ми намагаємося притягнути до відповідальності посадову особу, керівника управління, то з’ясовується, що в системі не було наказу чи доручення голови Держгеокадастру щодо ідентифікації особи, наприклад, через перевірку відомостей в частині наявності ідентифікаційного коду.

— У випадку відкриття судових справ, хто винен: громадянин України, який оформив на себе 10 ділянок, чи чиновник з Держгеокадастру, який надав ці ділянки?

— Чиновник з Держгеокадастру теж буде відповідати. У Земельному Кодексі є статті, які зобов’язують перевіряти факт наявності земельної ділянки.

У Житомирські області, наприклад, є ситуація, коли за один-два місяці одному тому ж самому громадянину один і той же самий керівник головного управління видає кілька земельних ділянок. Одна – під бурштин, одна – під ільменіт, це титанові залежі в Хорошівському (Володарськ-Волинському) районі, за які там стріляють, інша – окрема земельна ділянка на фасаді Житомирської траси.

Це все відпрацьована схема. Паралельно ми з’ясували, що в системі електронного документообігу Держгеокадастру є "липові" накази, за якими здійснювалась реєстрація ділянок. Тобто, люди отримували земельні ділянки, але в системі електронного документообігу їх немає.

— Попередні керівники Держгеокадастру знали про ці схеми?

— Принцип роботи Держгеокадастру з 2013 року формувався на рівні так званих команд. З 2013 до 2014 року була донецька команда. Історично склалося так, що в Держгеокадастрі, Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ) і Держгеонадрах завжди були куратори. Тому що надра, земля і будівництво – тісно пов’язані.

В донецькій команді були свої легендарні особистості і по них є десятки журналістських розслідувань.

Після Майдану був рік перехідного міжсезоння, але 2015-2020 – це вже епоха так званої "вінницької" команди. Формально змінювався тільки керівник Держгеокадастру, але вся середня ланка чітко була або в родинних відносинах, або в "корпоративних" відносинах.

Після мого приходу ми з центрального апарату звільнили більше ста людей. Проте вони не втратили роботу, а автоматично перейшли працювати в центральні апарати інших міністерств, де залишаються працювати представники "вінницької" команди. Наприклад, я звільнив одного з моїх заступників, а через шість годин він став заступником міністра екології (згаданий заступник – Олександр Краснолуцький. – ЕП).

Люди, які останні п'ять років контролювали Держгеокадастр, в тому числі контролювали і ДАБІ, і Держгеонадра. І коли ми аналізуємо безоплатну приватизацію по країні, то чітко бачимо, скільки десятків тисяч гектарів державної землі вивели в приватну власність у Вінницькій області.

— В яких областях найбільш кричуща ситуація?

— Там їх чимало. Найбільша динаміка – це Одеська область. Вся прибережна смуга за п’ять років повністю була "вирізана". Київська область – все, що в радіусі 70 кілометрів від столиці, все "порізано". Полтавська область – газові родовища, Житомирська область – ільменіти, бурштин, поклади міді.

Коли "вінницька" команда контролювала Держгеонадра, вони володіли всією необхідною інформацією щодо корисних копалин. На них накладали по 2 га безоплатної приватизації і отримували там землю.

Тільки унікальні запаси титану в Хорошівському та Коростенському районах Житомирської області оцінюються від 1,5 до 2 мільярдів доларів. Газові родовища на Полтавщині оцінюються мільярдами.

— Правоохоронці займаються пошуком винних?

— Разом з Державним бюро розслідувань і безпосередньо Службою безпеки України ми 10 вересня отримали ухвалу Печерського районного суду і до кінця жовтня повністю вивантажимо систему документообігу, по якій вже з правоохоронцями будемо робити аудит.

Ключі доступу до цієї системи були в групи осіб за межами України. Фактично сторонні люди управляли документооборотом і "відконтрольовували" відповідні процеси щодо розкрадання земельних ділянок.

Про "обнулення" земельного кадастру, зовнішні втручання в систему і земельних рейдерів з АТО 

— Ви сказали, що другим етапом аудиту був технічний. Які його результати?

— Коли ми зупинили систему реєстрації, щоб провести аудит, то перше, що нас цікавило  – скільки земель передали під безоплатну приватизацію.

Друге – як ця "безоплатка" відбувалася, чи є випадки подвійної, потрійної приватизації? Чи були протиправні втручання в систему? Чи люди поза межами Державного земельного кадастру (ДЗК) мали можливість втручатися в роботу системи? Чи є захист документообігу?

Після отриманих відповідей були відкриті кримінальні провадження, правоохоронці зайшли з відповідними обшуками, виїмками на певні підприємства.

Головна перемога за ці сто днів роботи в тому, що ми зробили нарешті бекап (резервна копія. – ЕП) системи державного земельного кадастру та системи електронного документообігу. Завдяки СБУ. Тобто, зроблена резервна копія системи кадастру і правоохоронні органи зараз контролюють ситуацію.

Також зараз стартував незалежний технічний аудит, який проводять фахівці Світового Банку.

— Навіщо робити фактично дублікат двох систем з інформацією про стан земельних ресурсів в Україні? Це взагалі законно?

— Коли ми почали аудит, на мене особисто вийшли з погрозами: "початком твого кінця буде те, що ми просто обнулимо систему". Тобто, сторонні люди мали програмно-технічні можливості "обнулити" всю систему Держгеокадастру з даними. Попереднє керівництво штучно сформувало такі обставини, щоб електронний кадастр, вся інформаційна земельна система була в повітрі.

Державна земельна кадастрова карта (ДЗК) знаходиться сьогодні на прострочених системах зберігання даних без будь-яких гарантійних зобов’язань. Фактично вона висить в повітрі. Немає обслуговування від постачальника, немає належного фінансування.

В кінці 2019 року був проведений фейковий тендер під окремо взятого учасника – ТОВ "Фірма "Кит". СБУ і ДБР з’ясували, що службові особи Держгеокадастру за попередньою змовою з цією фірмою шляхом обману заволоділи 37 мільйонами гривень держпідприємства "ДЗК".

Так, у грудні 2019 року через систему закупівель Prozorro провели тендери і компанія поставила обладнання, яке не відповідає відповідним параметрам. Через це у нас закінчилося гарантійне обслуговування інформаційних систем. А це терабайти інформації, це вся земля нашої держави.

Але це ще півбіди. Крім того, що база висіла в повітрі, встановлені факти протиправного втручання в неї. Сторонні люди мали програмно-технічний код, завдяки чому змінювали коди цільового призначення окремих об’єктів нерухомості у великих містах.

— Можете пояснити більш детально?

— Що це означає? Наприклад, є торговий центр в місті Києві, який сплачує податки, зокрема і земельний, як комерційний об’єкт. Податкова в автоматичному режимі, за номером КВЕДу, виставляє такому рахунок на оплату податків через державне казначейство, частина з яких сплачується до місцевого бюджету.

Ми встановили, що у великих містах – Харків, Львів, Одеса – відбулася зміна статусу об’єкта з комерційного призначення на промисловий і фактично бюджет втрачав більше половини доходів по земельному податку.

— Можете назвати торгові центри в Києві, по яким є факти зміни статусу об’єкта?

— Таких фактів дуже багато. За нашими оцінками, міський бюджет міста Києва через такі схеми по земельному податку недоотримав близько мільярда гривень. Все це тривало роками і я говорив про це Віталію Володимировичу (Віталій Кличко, мер Києва. – ЕП), коли зустрічався з його командою.

Проте зміна коду цільового призначення – це "квіточки" на фоні того, як змінювали контури земельних ділянок, коли між двома ділянками утворювали ще одну.

Це яскраво видно в Конча-Заспі, де "створювалося" таким чином чимало нових земельних ділянок. Частина з них реєструвалися на "липових" документах. Якщо взяти елітні приміські райони Києва, то є земельні ділянки, на які є 2-3 власники з різними документами. При цьому між цими ділянками утворені інші земельні ділянки. І це, фактично, колапс.

Обухівське управління Держгеокадастру горіло кілька разів, документи зникали, відновлювалися і так далі. При цьому можновладці, які безпосередньо там проживають, самі між собою воюють і породжують такі речі.

Колишні президенти так само не соромилися цієї схеми і використовували такий механізми реєстрації. На жаль, таких речей дуже багато є не тільки біля Києва, а й біля Львова.

Ми фіксуємо жахливі речі, пов’язані з природно-заповідним фондом. Буквально недавно в природно-заповідному парку, навпроти Тустані, "нарізали" під садівництво  землю природозаповідного фонду. Бо там, буцімто, земля сільськогосподарського призначення. Ми скасували накази.

Загалом виходить, що система Державного земельного кадастру знаходилася в управлінні окремих суб’єктів, які взагалі ніякого відношення до посадових осіб не мали. На цьому вони робили окремий бізнес. Будь-який файл у кадастрі можна було просто обнулити, змінити і на основі цього робити рейдерські захоплення.

— У 2017 році перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк спільно з Державним агентством електронного  урядування та Transparency International Ukraine представили технологію Blockchain, яка мала б унеможливити стороннє втручання в систему даних кадастру. Вона взагалі працює?

— Система Blockchain – це фейк. Це просто кидалася пилюка в очі.

Система Blockchain працює тоді, коли в тебе коректно внесені відомості в системі кадастру або будь-якій іншій інформаційній системі. А коли в тебе кадастр не повністю наповнений, і землі сільськогосподарського призначення, наприклад, знаходяться прямо в річці Дніпро, або в кадастрі острів з’являється нізвідки, то це не працює.

На цьому проєкті просто гарно відмили міжнародні донорські кошти. Наших міжнародних партнерів просто використали. Жодного проектно-технічного рішення Blockchain немає. Це все було просто фейком.

— Ви можете сказати, хто вам погрожував щодо обнулення інформаційної кадастрової системи?

— Колишні посадові особи Держгеокадастру, які безпосередньо були залучені до процесу реалізації відповідних заходів. При цьому вони дуже коректно пояснювали правові наслідки такої роботи.

Їхня логіка така – турбулентність влади велика, люди приходять і йдуть. Так вони хотіли показати мою інституційну недієздатність на посаді. Казали, що я ніколи не був на державній службі, що я просто "пацан, селянин, колгоспник і з позором звідси піду". Тому з самого початку діалог не склався.

Вимоги, які вони ставили, зводилися до того, що контрольовані особи продовжуватимуть здійснювати таку ж саму роботу.

Ми одразу налагодили зв'язок з правоохоронними органами і почали працювати над збереженням даних, бо це питання національної безпеки. Все так само як з ДАБІ. Різні тільки механізми й підходи.

— Вам особисто чи вашій сім’ї погрожували?

— Два місяці тому голова ГО "Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій" В’ячеслав Вовченко увірвався в офіс моєї дружини, закрив її в кабінеті і погрожував. Мовляв, якщо я не буду виконувати його команди, ця історію дуже погано закінчиться. Потім була спроба викрадення моїх дітей із садочка. Через це президент забезпечив мене державною охороною.

Пан Вовченко – це класичний випадок суб’єкта, який "розриває" державні підприємства. Саме така доля спіткала  ДП "Дослідне господарство "Озерна" у Білоцерківському районі, яке належить Національній академії аграрних наук.

Інша історія із землею – він підготував близько 1500 заяв на виділення по 2 га з ДП "Конярство України" в Кіровоградській області для учасників бойових дій. Це при тому, що жоден з цих учасників бойових дій не був з Кіровоградської області. Всі вони переважно з Київської області. При цьому 55 осіб з цих  учасників бойових дій скористались правом безоплатної приватизації раніше.

Найцікавіше те, що по ДП "Конярство України" знищені акти постійного користування землею і Вовченко каже, що ця земля нічийна. Але ми знайшли архівні копії актів, які підтверджують державний статус цих земель.

— Учасників бойових дій в зоні АТО часто використовують для рейдерського захоплення земель в регіонах.

— Трагедія полягає в тому, що є учасники бойових дій, які роками не отримують земельні ділянки. А ця організація – комерційна. Маючи відповідні зв’язки і тиск, вона займається незаконним відчуженням державних земель.

Кілька тижнів тому Вовченко перекривав траси під Києвом, привозив вінки до Держгеокадастру та погрожував мені та членам моєї родини. Фактично він є класичним рейдером, який розриває державні активи, кошмарить фермерів.

Уже відкриті кримінальні провадження по факту залякування фермерів, які "добровільно" відмовлялися від своїх земельних ділянок і по два гектари оформляли на учасників бойових дій. Є ціла сітка таких угруповань у регіонах, які ніякого відношення до порядних учасників ветеранських організацій взагалі не мають.

Чому безоплатну приватизацію треба припинити 

— Якою є схема виведення великих земельних масивів через безоплатну приватизацію?

— Класична історія формування земельних масивів тисячами гектарів по Україні зводиться до стандартної парадигми: землю оформлюють на бухгалтера, водіїв, коханок, троюрідних братів, кумів, колишніх працівників, благодійні фонди, осіб, які мають відносини нотаріального характеру, пов’язані борговими розписками.

Одна із "схем" – землі передають, але дають боргові розписки на мільйони доларів, щоб у випадку, якщо людина не погасить, то заставний інструмент – це земля, яка в нього перебуває у власності. Ми по реєстрах це бачили.

Фактично у кожній області сформовані сім’ї, які володіють, великими масивами землі. Є умовно клан вінницький, донецький, дніпропетровський, київський. Але залежно від груп регіональних еліт, клан ділиться по сферах впливу. Наприклад, у мене по Вінницькій області є громадянин, який має 5000 довіреностей на відчуження земельних ділянок для учасників бойових дій.

— Виходить, що звичайна людина, яка ще не скористалася своїм правом безоплатної приватизації на два гектари, уже не матиме можливості це зробити. Що взагалі з цим робити?

— Безоплатна приватизація, введена в 2001 році Земельним Кодексом, була прийнята комуністами і соціалістами як схема дерибану української землі. Вона була закладена з механізмом мораторію. Логіка процесу така: землі сільськогосподарського призначення продавати не можна, бо на них діє мораторій, а по два гектари привілейованим громадянам можна.

Де 10 млн га земель державної власності? Моя відповідь: дивіться, будь ласка, в корінь безоплатної приватизації. Країну за 30 років незалежності розграбували через цей механізм. Це базова "схема".

При цьому є факти отримання двох гектарів тримісячними дітьми, тринадцятирічними, десятирічними, чиновниками, їх дітьми, коханками, міністрами і так далі. Один із народних депутатів в Конча-Заспі на членів своєї сім’ї в режимі безоплатної приватизації отримав земельні ділянки по 2 га.

— Що з цим робити, яке тут може бути рішення?

— Зупинити шляхом відповідної монетизації. Треба публічно сказати громадянам України, що земель сільськогосподарського призначення в Україні менше 33 мільйонів. У нас немає 42 мільйони га земель.

В Україні був некоректно порахований баланс землі. Ми брехали суспільству про те, що в нас є земля. Ми користувалися формою "зем-6" з 70-х років для обліку і вважали, що в нас є ця земля. У нас її немає.

Країну грабували, не давали точних даних. Всі керівники Держгеокадастру, які були до мене, керівництву держави повідомляли некоректні цифри. Нема ні десяти, ні семи мільйонів гектарів державної землі. Цифри щодо кількості землі сільськогосподарського призначення, які висять сьогодні на сайті Держгеокадастру – 43,8 мільйона – некоректні.

Досі не відбулася демаркація державного кордону України. Країна 30 років не має своїх меж як держава. Ми не маємо точних цифр по калькуляції своєї землі, тому що не встановили межі кордонів.

Підприємство, яке відповідає за демаркацію кордонів, десятки мільйонів гривень списувало на бензини, на зарплати і нічого не робило.

Тому весь баланс землі в Україні, зазначений в енциклопедії Великобританії та Вікіпедії, є брехливим і некоректним. Ми не можемо наводити будь-який порядок в економіці, коли ми не маємо навіть банального балансу землі.

— Чи конституційною буде зупинка безоплатної приватизації землі, якщо це передбачено Земельним кодексом?

— Це буде конституційно, якщо ми внесемо зміни до Земельного кодексу і зафіксуємо монетизацію безоплатної приватизації в першу чергу для учасників бойових дій.

В чому найбільша проблема? В нас нема вже що роздавати. Для тих учасників бойових дій, які у нас є сьогодні в черзі, землі вже немає.

Моя пропозиція наступна: нам треба здійснити монетизацію виплат учасникам бойових дій. Більше 70% учасників бойових дій, які отримали по 2 га, відчужували цю землю і отримали відповідну грошову винагороду. Середньостатистично це приблизно десь тисяча доларів гектар.

Тобто, ми можемо здійснити виплати і не видавати землю. Як це зробити? Дуже просто, треба ухвалити законопроект №2195 про електронні аукціони, і чітко прописати, що на землях НААН, Міністерства оборони, Пенітенціарної служби, Міністерства освіти, всіх державних підприємств, у тому числі і Міністерства економічного розвитку, заборонені договори про спільну діяльність.

Бо на цих землях сидять бандити, криміналітет, там стріляють, вбивають, а обробляють ці землі фактично люди і компанії народних депутатів.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Навіть на нуль не виходять: малим фермерам цьогоріч буде непереливки

Про цьогорічний врожай розповів керівник приватного сільськогосподарського підприємства «Гельмязів Агротех» на Черкащині Олександр Балабуха.

В обробітку  фермер має 130 гектарів землі, які знаходяться в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради. Поля засіяні кукурудзою, соєю та соняшником.

Якщо з двома останніми культурами ситуація більш-менш стабільна, то з кукурудзою − не зовсім. Бо рослина є, а ось качана на ній немає, розповідає аграрій.

"Окрім пандемії коронавірусу, не тішить і погода, − ділиться Олександр. – Стоїть спека. Кукурудза вже згоріла, урожаю не буде. Як для аграрника, ситуація не дуже втішна. Ми залежимо від погоди: що вона нам пошле на землю, те й матимемо. Для нас коронавірус завдав не такої шкоди, як цьогорічні погодні умови.
Стрес для рослин − коли немає вологи. А якщо не буде врожаю, то й не буде вигідної ціни на зерно. Тоді, можливо, теж матиму занепокоєння. Бо за мною стоять 55 пайовиків, які дали мені в оренду землю. Якщо матиму неврожай, нічим буде розраховуватися з ними. А це щорічно близько 700 тисяч гривень з податками і виплатами людям за оренду паїв. Для мого господарства це досить велика сума. Ні людей, ані податківців не цікавить, де маю взяти на все кошти", - розповідає Олександр Балабуха.

Він зазначив, що нещодавно проаналізували цьогорічну ситуацію на полях.

"Виходить, що отримаємо кукурудзи по 45-50 ц/га, а це зовсім нічого, бо були врожаї вдвічі більші. Торішні прибутки також були мізерними. Бо коли навесні закуповували для посівної насіння, міндобрива, гербіциди тощо, то долар коштував 28 гривень. А вже як довелося продавати зерно - 24 грн. На одному гектарі я втратив від 4 до 10 тисяч гривень, в залежності від культури.

Цьогоріч великі холдинги і господарства можливо й витримають, а ось малим фермерам буде непереливки. Торік найдорожчою були соя та соняшник. За тонну правили до 9 тисяч гривень, позаторік — 11 тисяч. Як буде тепер, ще невідомо", — ділиться своїми переживаннями Олександр Балабуха.

Щодо впливу карантину на ціни на зерно, фермер каже, що у будь-якій, навіть найнесприятливішій ситуації, люди все одно хочуть їсти.

"Якщо населення менше купуватиме нашу продукцію, це матиме негативний вплив не тільки для мого невеликого господарства, а й для інших аграрників. Нашу продукцію ми також продаємо за кордон. Переважно − кукурудза, соя, пшениця, ячмінь. Щоб напряму робити поставки, такої можливості я не маю. Врожай продаю зернотрейдерам, які формують великі партії. Знаю, що експортують у Китай, Єгипет, Іспанію. Якими будуть міжнародні ціни, такі й у нас. Все залежатиме від зернотрейдерів, як вони спрацюють. А поки мені треба думати, як зібрати врожай і далі працювати", - підсумовує Олександр Балабуха.

Джерело: zoloto.city

Питання приватної залізничної тяги має вирішитися до кінця вересня

Про це заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій, повідомляє пресслужба відомства.

Він сказав, що перед Укрзалізницею поставлене питання узгодити договір про допуск приватних локомотивів вирішено до кінця вересня.

"Цей проєкт є вкрай важливим та очікуваним для бізнесу протягом останніх років. Завдяки йому ще до набрання чинності закону “Про залізничний транспорт” ми зможемо дослідити, як функціонує ринок у зовсім інших умовах – за наявності одразу кількох перевізників. Відпрацюємо технічні та інші особливості в реалізації доступу до залізничної інфраструктури, визначимо можливі ризики в організації безпеки руху під час експлуатації приватних локомотивів”, - розповів Криклій.

Міністр зазначив, що незважаючи на відсутність прогресу в прийнятті нового закону “Про залізничний транспорт України”, Мініфраструктури продовжує реалізовувати плани, визначені Президентом, щодо створення конкурентного ринку залізничних перевезень.

Ваш вибір 'Подобається'.

Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Підсумки збирання ранніх сільгоспкультур в одному з найбільших агрохолдингів Південно-Сходу України Ristone Holdings прокоментував для Аgroreview.com Вадим Нестеренко – співвласник і голова наглядової ради холдингу.

- Вадиме Григоровичу, в середині весни прогнози у всіх аграріїв Південно-Сходу були похмурі. Як ви оціните результати збору врожаю?

- Урожай не рекордний, але і не критичний, я б назвав його середньо-високим. Як я і припускав раніше, ми зібрали десь 75% від того, що ми збираємо в найкращі роки.

Врожайність пшениці в цьому році в середньому по господарствам 45-50 центнерів з гектара (у рекордні роки доходила до показника в 65 ц/га), ріпак дав середні показники, для нього погодні умови в цьому році були не найкращими. А ось ячмінь порадував – дав дуже хороші показники для цієї культури – 40-45 ц/га. Для холдингу традиційно – чим далі на південь розташоване господарство, тим врожайність нижче. В цілому, це є тенденцією для всього українського АПК.

- А що допомогло вашому холдингу зібрати пристойний урожай? Технології, насіння, добрива?

- Насамперед, звичайно, допомогли травневі дощі, вони, по суті, врятували посіви. Ви ж пам'ятаєте, що осінь була суха, сіяли ми в неоптимальні пізні терміни. Потім боялися, що взимку посіви замерзнуть, але зима була теплою, тут пощастило. Природа все ж таки грає в сільгоспвиробництві домінуючу роль. Безумовно, є така закономірність – від вкладених в технології ресурсів залежить обсяг і якість врожаю. Важливо знайти золоту середину між витратами і результатом. Ми ж взагалі боремося не за врожайність, а за фінансовий результат. Тобто при мінімально необхідних вкладеннях отримати максимальну фінансову віддачу.

Можна, наприклад, внести добрив у п'ять разів більше, ніж визначено нормою, але врожайність при цьому в п'ять разів вище не стане, може, буде більше на 20%, але з точки зору фінансів такі надвитрати не мають економічного сенсу.
Баланс здорової економіки вирощування зернових в холдингу тримається на кількох китах, серед яких я б виділив власне виробництво насіння, суворе дотримання правил сівозміни, боротьба за збереження природної вологи в ґрунті, гарне технічне оснащення господарств.

- Могли б більш детально зупинитися на кожному з них. Наприклад, чому ви вважаєте, що насіння краще не купувати, а вирощувати?

- Всі аграрії, які мають власне насіннєве господарство, знають, як це позначається не стільки на врожайності, скільки на собівартості врожаю. Власне насіння помітно зменшує собівартість вирощування. І, одночасно, додає упевненості. Адже вже не раз люди стикалися з тим, що навіть у купленого в пристойних імпортних фірмах садивного матеріалу, вирощеного в тій же Угорщині, періодично проскакує проблемна партія. Звичайно, такі фірми для збереження власного іміджу швидко реагують на скарги, задовольняють різноманітні претензії, тим не менш, людський фактор присутній і в таких серйозних компаніях.

Коли ж ми використовуємо власний посадковий матеріал, ми чітко розуміємо, що отримаємо на виході. Вирощуючи своє насіння, ми вже заздалегідь бачимо і знаємо, який в кожному з гібридів закладений потенціал зростання. І потім коли вже це насіння сіємо на товарну продукцію, чітко розуміємо, чого очікувати.
Всі сорти ячменю і пшениці ми в основному вирощуємо самі для себе. Вони добре районовані та адаптовані до умов клімату тих територій, де розташовані наші господарства, будь то південь – Дніпропетровська і Запорізька області, або більш північні райони Харківської області.

- Ви згадали про важливість сівозміни, але як застосовувати ці правила у сьогоднішніх умовах, коли більшість господарств має монокультурну спеціалізацію?

- Дотримання вимог сівозміни має істотний вплив на врожай. Посів зернових після кормових культур відразу дає підвищення врожайності, це аксіома. Але, на жаль, сьогодні мало хто займається тваринництвом серйозно, тому у більшості аграріїв, націлених тільки на зернові культури, є проблеми з сівозміною.

Ми розуміємо, що високорентабельних культур залишилося не так багато, по суті це тільки пшениця і соняшник. А сіяти поперемінно ці культури за правилами сівозміни не можна, це гарантована втрата врожайності. Але що робити маленьким господарствам? У них вибору немає.

Наш багатопрофільний холдинг, у нас є тваринництво, ми утримуємо ферми, тому можемо застосовувати правила сівозміни. Я вам скажу так: де поле після кормових засівається зерновими, там відразу помітний ріст урожаю на 20, 25, а то і 30%.

Але все це, передусім, впирається в питання економіки. Ось я вам наведу простий приклад - ми сьогодні чи не кожен день читаємо панічні новини про те, як агрогосподарства спалюють стерню після збору врожаю. Цього робити не можна, але якщо цього не робити, то постає питання про додаткові витрати на кілька обробок землі, що, відповідно, знижує рентабельність господарства. Дим на полях – це наслідок бажання фермерів скоротити витратну частину.

По розуму, потрібно збирати солому, але виникає питання – куди її дівати? Вона завжди йшла в тваринництво, проте галузь ВРХ неухильно скорочується, тому солома – це не додатковий прибуток, а додаткові витрати. А якщо стоїть питання – витратити більше або витратити менше, то наш український фермер, природно, вибирає друге.

Це ще одна грань переваг багатопрофільного агрохолдингу, яким є наш Ristone Holdings. У нас солома йде на приготування кормів для ферм ВРХ, на виготовлення компосту, який застосовується для вирощування грибів на наших підприємствах. У цьому економічні переваги великого багатопрофільного господарства.

А дрібні агрогосподарства вони в основній своїй масі мають одну спеціалізацію – рослинництво експортоорієнтованих культур, все. У них немає ні бажання, ні можливостей розвиватися в бік переробки. І якщо все ж буде прийнятий законопроект 3131, якщо всі аграрії будуть поставлені в однакові умови щодо оплати землі, то дрібні виробники опиняться в ситуації, коли їм доведеться, образно кажучи, «згадати про колгоспи». Тобто думати про кооперацію та укрупнення. Іншого шляху для підвищення рентабельності в АПК немає, без цього у них не буде жодних шансів вижити. Поки багато виживають тільки за рахунок роботи «в чорну», без податків, але нескінченно так тривати не може. Адже ми будуємо правову державу, адже правда?

- Ваш холдинг вклав чимало коштів у придбання гарної імпортної сільгосптехніки. Затрати чималі, а чи вони дали якийсь суттєвий економічний ефект?

- Звичайно, це якість і швидкість обробки землі, збору врожаю. Але на сьогоднішній день придбання хорошої техніки для багатьох господарств стало проблематичним.

Великі агрогосподарства вийшли на досить пристойний технічний рівень не сьогодні, а за ті 10-12 років, коли вони мали можливість користуватися спецрежимом ПДВ. Ці кошти акумулювалися на спецрахунки і використовувалися для розвитку виробництва. Безумовно, мова йде про легальних і працюють в білу агрогосподарствах. Про тих, хто думав про перспективи розвитку, хто пристойно вклався в техніку. Зараз з цим набагато складніше, ПДВ у аграріїв забирають в бюджет.

Я не втомлююся повторювати, що спецрежим ПДВ для аграріїв – це була найкраща, сама не корупційна і найбільш проста в адмініструванні державна підтримка АПК України. Саме в силу своєї некорупційності та прозорості ця пільга давала аграріям хороше зростання конкурентоспроможності, власне кажучи, саме тому лобісти транснаціональних корпорацій продавили її скасування. На мій погляд, першою ознакою формування серйозної державної політики України в галузі АПК стане як раз повернення спецрежиму ПДВ для агровиробників.

- Кліматичні умови, як ми бачимо, всі останні роки стають все більш несприятливими. Як до них пристосовуватися? Є сенс говорити про мережі зрошення, наприклад, для Дніпропетровської області?

- Якщо Південь України турбує нестача вологи, то Захід з року в рік навпаки заливає дощами. Там природне зрошення, часто навіть надлишок вологи, але якщо поля не вимокають, врожайність там вища. Але на Західній Україні ніхто ніколи масштабно зрошенням не займався, цього не вимагають їх кліматичні умови.

Зрошенням як раз намагаються займатися на Півдні, де з кожним роком стає все сухіше, постійно присутня загроза посухи. Однак для переходу до зрошуваного землеробства є одна поки непереборна перешкода – розпайована земля.

Розумієте, один-два пайовика з господарства вийшли, і пропало для зрошення все поле. Це питання економіки і політики в стратегії розвитку АПК. Те, про що ми говорили вище – легалізація всіх земельних та податкових відносин, цивілізований ринок землі і наступні процеси кооперації.

В нинішніх умовах, розмірковуючи про кліматичні загрози, потрібно говорити про сучасні технології обробітку ґрунту. Щоб максимально зберегти природну вологу в грунті, слід зменшувати кількість технічних прийомів обробки землі. Чим менше ти пройшовся культиватором по полю, тим більше ти зберіг вологи.

Над цим і працюють господарства нашого холдингу – як зберегти хоча б невеликі залишки вологи в грунті. Є, звичайно, так звані «нульові технології» no-till, які активно пропагують. Це, якщо пояснити просто, заганяють спеціальну сівалку і сіють по полю. Але ця технологія у нас не дуже придатна. Господарства холдингу працюють за технологією mini-till – тобто мінімально, дбайливо, але все ж обробляємо землю, прибираємо залишки перед посівами, намагаючись максимально зберегти в грунті вологу. Це теж запорука стабільності врожаїв.

- Зрозуміло, що сільськогосподарський рік ще не закінчився, але його екватор вже пройдено. Ваша загальна оцінка економічної ситуації для холдингу?

- Головне полягає в тому, що ми впевненіше стали дивитися у завтрашній день. Багато було занепокоєнь із-за погодних сюрпризів, але в глобальному сенсі вони нам не завадили досягти позитивного економічного результату. Сьогодні і на пізні культури хороші перспективи відкриваються.

Зміна курсу валют теж з нашої точки зору позитивне, оскільки, так чи інакше, у нас є частина експортоорієнтованих зернових позицій і виробництво соняшникової олії. Ставки банківські впали, це теж позитивний момент з точки зору оборотних коштів.

Я не думаю, що все це результат якоїсь цілеспрямованої економічної політики влади, тут скоріш діє збіг багатьох обставин, тон яким задає пандемія коронавіруса. Але все це разом узяте дає перспективу вважати, що нинішній рік з точки зору економіки для холдингу буде набагато успішнішим, ніж попередній.

- Ви згадали про пандемію Сovid-19 і карантин, як, на ваш погляд, вони позначаться на можливості та перспективи цінових продукції АПК?

- Я думаю, що з урахуванням уроків коронавірусу і закриття кордонів, всі країни в цьому році будуть більш активно орієнтуватися на формування досить потужних національних продовольчих запасів. А наша Україна буде орієнтуватися на задоволення їх потреб. Тому що своїх запасів ми практично не формуємо, чомусь завжди фатально впевнені, що нам завжди всього вистачить.

На мій погляд, це неправильний підхід і відсутність осмисленої політики в цьому питанні. Якщо бездумно йти таким шляхом далі, то рано чи пізно ми відправимо все вирощене на експорт і навіть не помітимо, що залишилися ні з чим. Але це ж питання реального суверенітету і самодостатності держави перед обличчям загальносвітових загроз.

Мені так здається, що наші попередні і нинішня державна влада питання про продовольчу безпеку України звикли сприймати просто як слова, як абстрактне і не наповнене реальним змістом гасло. А це неправильно. У держави у цьому питанні повинна бути чітка і вивірена політика.

Сьогодні ситуація така, що АПК України розвивається не завдяки, а всупереч тим умовам, в яких знаходиться. Але на тлі зростання світової загрози нестачі продовольчих ресурсів, саме ця галузь стає для України державноутворюючою. Колись це дійде і до влади, і тоді в нашій країні з'явиться грамотна і перспективна політика для АПК, слова про продовольчу безпеку набудуть реального сенсу і змісту.

 

Роман Гіршфельд: «LOZOVA MACHINERY гідно подолали кризу, стали гнучкішими і більш диверсифікованими»

Роман Гіршфельд, президент компанії LOZOVA MACHINERY, розповів про політику компанії в умовах коронакризи та як вона розширює ринки збуту.

- Розкажіть, будь ласка, про LOZOVA MACHINERY: як компанія витримала удар коронакризи?

‑ LOZOVA MACHINERY – сучасна компанія, яка динамічно розвивається  більш ніж 20 років. Ми випускаємо широку лінійку енергоефективних та інноваційних ґрунтообробних і посівних агрегатів, трейлерів для перевезення продукції й обприскувачів. Ми знаємо, що наша продукція затребувана в усьому світі.

COVID-19 став справжнім випробуванням на міцність як для нас, так  і для всієї світової економіки. Однак в компанії готові до труднощів і вміють з ними гідно справлятися. Ми не зупинялися ні на хвилину, LOZOVA MACHINERY продовжили працювати з дотриманням усіх необхідних санітарних норм і заходів захисту.

Ми запустили певні ділянки виробництва таким чином, щоб мінімізувати взаємний контакт між робітниками. Ряд фахівців компанії переведені на віддалену роботу.

- Як цей форс-мажор позначився на економіці підприємства?

- Незважаючи на кризу, нашій компанії вдалося зберегти стабільність: ми перезапустили деякі процеси, оптимізували витрати, посилили експортно-орієнтовані напрямки і сфокусувалися на роботі з клієнтами. Ми стрімко змінюємося і хочемо використовувати цю кризу для того, щоб повністю перезавантажитися і активізувати абсолютно нові напрямки. Попереду маємо багато планів і нових цікавих проєктів. Переконаний, що компанія гідно пройде цей складний для світової економіки етап і стане сильнішою!

Сьогодні продовжуються відвантаження продукції нашим партнерам і покупцям як новинок, так і серійних виробів. Ми максимально тісно взаємодіємо з дилерами і замовниками, швидко реагуємо на будь-яку ситуацію та намагаємося втілити всі їхні побажання в наших агрегатах. Незабаром будемо впроваджувати знаряддя з вертикальним і ультраповерхневим обробітком ґрунту, працюємо також над агрегатами для підживлення рослин.

- Окрім України, на яких ринках ви розширюєте присутність своєї продукції?

- LOZOVA MACHINERY успішно розвивають ринок Канади і Великобританії, розширюють дилерську мережу і збільшують географію продажів. Ми освоїли канадські провінції на сході – Квебек і Онтаріо, почали продаж в Саскачеван, а також відкрили нові області в Великобританії, зміцнюючи співробітництво з клієнтами і партнерами.

Завдяки консолідації нашої команди, за рік, включаючи кризовий період, продажі техніки до Великобританії і Канади виросли в два рази, а також значно збільшилася дилерська мережа.

‑ Які стратегічні плани компанії в напрямку розширення виробництва?

‑ В квітні 2020 року LOZOVA MACHINERY відкрили нову сучасну виробничу лінію з виготовлення обприскувачів. Плановані обсяги для українського ринку в найближчій перспективі – 50 обприскувачів в рік для України (обприскувачі від 3000 літрів до 6000 літрів) плюс обсяги на експорт.

‑ Які цінності для компанії найважливіші?

‑ Компанія LOZOVA MACHINERY націлена на проектування і виробництво високоякісної, надійної і продуктивної техніки, яка приносить нашим клієнтам максимальний прибуток і робить роботу комфортною, безпечною і ефективною.

При веденні бізнесу LOZOVA MACHINERY дотримуються принципу чесності, прозорості та інформаційної відкритості. Компанія користується довірою і повагою у замовників і ділових партнерів. Торгова марка має велику дилерську мережу по всій території України, а також має офіційні ексклюзивні і регіональні представництва в країнах Європи, Азії, Африки, СНД.

Ми регулярно обмінюємося інформацією, висновками і рекомендаціями з клієнтами і колегами, прагнемо вести конструктивний діалог і рішуче діємо в складних ситуаціях.

Наші цінності допомагають нам ефективно працювати разом і бути єдиною глобальною командою. У наших співробітниках ми цінуємо професіоналізм і знання, відданість справі і прагнення до досягнення поставлених цілей, ми поважаємо особистісні якості наших колег.

‑ Чого очікуєте від такої масштабної події як «УКАБ Агротехнології»?

‑ Ми раді взяти участь у такому важливому і масштабному агрозаході як «УКАБ Агротехнології». У нас найсміливіші і оптимістичні очікування. У показах минулого року наші агрегати відмінно проявили себе в роботі й отримали вищі оцінки аграріїв і експертів галузі. Впевнені, що цей рік не стане винятком.

Нагадаю, що LOZOVA MACHINERY стали першим вітчизняним виробником сільгосптехніки, що приєднався до УКАБ. Наша компанія є постійним учасником активностей, що проводяться асоціацією.

Джерело: прес-служба УКАБ

Охоплений корупцією Держгеокадастр: новопризначений голова окреслив першочергові завдання

Роман Лещенко став головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 11 червня 2020 року. У своїй колонці на Інтерфакс-Україна він окреслив першочергові завдання на новій посаді.

"Я прийняв новий виклик, очоливши  один із найбільш корумпованих державних органів - Держгеокадастр. Я розумію, які складні і масштабні завдання попереду. 

Я бачу історичну місію Держгеокадастру у тому, щоб допомагати Україні ефективно розпоряджатися своїми сільськогосподарськими угіддями та унікальними природними ресурсами, забезпечувати основу для планування та збору надходжень до місцевих бюджетів, сприяти розвитку приватного сектору, особливо у сфері сільського господарства, і, головне – захищати права громадян на землю та забезпечити їм безперешкодний доступ до якісних послуг", - зазначив Роман Лещенко.

За його словами, охоплений тотальною корупцією Держгеокадастр провалив свою місію у попередні роки. Водночас його робота зараз, як ніколи, потрібна, аби допомогти країні швидко подолати негативні наслідки кризи.

"Відтак трансформація Держгеокадастру у вільного від корупції провідного провайдера геопросторових даних відкриває для усіх нас величезні можливості. 

Перше, з чого почну свою роботу на посаді, - це боротьба з розкраданням нашого спільного скарбу – державних земель. Чесним співробітникам із незаплямованою репутацією немає чого боятися, проте будь-які свідчення незаконної або неналежної поведінки будуть негайно розслідуватись.

Друге пріоритетне завдання – докласти всіх можливих зусиль для ухвалення необхідного законодавства, яке забезпечить передачу державних земель у розпорядження органів місцевого самоврядування, дозволить нам спростити та перевести «в цифру» усі процеси управління земельними ресурсами, проводити електронні земельні аукціони, а також створить для фермерів стимули для виходу з тіні та отримання доступу до банківських кредитів і державної підтримки.

Для реалізації нашої місії нам знадобиться підтримка багатьох урядових структур, а також громадянського суспільства, приватного сектору та міжнародних партнерів. Це допоможе нам викривати корупцію на всіх рівнях та боротися із нею, водночас чітко фокусуючи увагу на складних технічних завданнях та відповідному оснащенні нашого персоналу для чесного й гідного служіння країні", - підкреслює Роман Лещенко.