Криваве зерно. ТОП-3 транснаціональні агрохолдинги, які працюють в Україні та водночас заробляють мільярди доларів в рф

ри глобальні продовольчі групи – Cargill, Louis Dreyfus та Glencore – у 2022-2023 роках успішно торгували продовольством на росії, яка крала зерно з окупованих територій України. Після повномасштабного вторгнення на території країни-агресорки вони заробили близько $6,4 млрд. Водночас сьогодні їх бізнес успішно працює і в Україні.

У той час як на кордоні з Польщею блокується ввіз української агропродукції, а ЄС вводить на неї додаткові обмеження, росія нарощує постачання продовольства в Європу. Вводити ембарго на російське збіжжя там не поспішають.

Про причини цього є безліч політичних та економічних заплутаних пояснень. Але менше говориться про те, що такий стан справ цілком влаштовує великі транснаціональні аграрні групи. Лідери цього ринку давно та успішно осіли на росії. І з початком повномасштабного вторгнення не дуже прагнуть позбавитись заробітку на харчовому ринку росії. Ба більше, сплачують там податки.

Враховуючи їх величезні статки та вплив, цілком можливо, що великі трейдери через лобізм стримують економічне покарання країни-терориста. Нікого не засмучує навіть той факт, що з росії експортується вкрадене українське зерно з окупованих територій. А також ніхто не переймається тим, що вони так само успішно торгують продовольством на українському ринку. Але в міжнародні спонсори тероризму потрапити не встигли.

“Свята” трійця?

За даними російських джерел, найбільш значущими експортерами зерна з рф серед глобальних транснаціональних компаній (які також мають там аграрні активи) були Cargill, Louis Dreyfus та Viterra (аграрна частина бізнесу Glencore). Їх підрозділи на росії стабільно входили в десятку зернотрейдерів та забезпечували близько 16% продажів у структурі російського експорту за 2022/2023 маркетинговий рік. А через чорноморські порти вони сукупно відвантажували близько 20% зернових.

У 2022 році, з початком вторгнення росії, трійця залишилась працювати на російському ринку, зробивши формальні заяви щодо обурення діями агресора та загальні обіцянки про плани щось десь чи то призупинити, чи то згорнути. І продовжили цілком успішно заробляти на рф. У 2022/2023 маркетинговому році, за оцінками російського зернового союзу, “МЗК Экспорт” (“дочка” Glencore) реалізувала на експорт 3,7 млн т (проти 2,9 роком раніше), Cargill – 2,3 млн т (проти 1,4 млн т раніше), Louis Dreyfus – 1,2 млн т (проти 0,8 млн т раніше). Тобто наростили продажі на 30-60%.

В сезоні 22/23, за даними Forbes, вони також потрапили в топ-10 експортерів зерна з України, з сукупною часткою в структурі експорту 15%: Louis Dreyfus (місце №2, 7%), Cargill (№3, 5%), Viterra (Glencore; №8, 3%).

Між тим, під тиском громадськості та через низку санкційних заходів їм таки довелось навесні 2023 року заявити про зупинку експорту зерна з рф. Але починаючи з маркетингового сезону 23/24 (тобто з 1 липня 2023 року). У певній мірі дана обіцянка була виконана. Більшість російських ЗМІ написали про те, що ці зернотрейдери припинили експортувати зерно. Але, як і у кожній ситуації, тут є свої нюанси. До того ж ці компанії мають зиск з російських харчових ланцюжків не тільки при експорті зерна.

ТОП-3 або гроші не пахнуть

Ми дослідили за рахунок яких бізнес-операцій та активів заробляти та/або заробляють ці компанії на рф. Загалом, за розрахунками на основі даних російських відкритих сервісів, у 2022-2023 році сукупна виручка структур Cargill, Louis Dreyfus та Glencore на російському ринку склала близько 470 млрд рублів, або $6,4 млрд (тут і далі – за мінусом податку на додану вартість та акцизів).

Як виглядає рейтинг ТОП-3 цих компаній у розрізі отриманої виручки, прибутку та виплати податку на прибуток див. на інфографіці нижче.

У 2022 році, коли почалось широкомасштабне вторгнення рф, трійця навіть збільшила свої доходи. Їх сукупна виручка збільшилась з 229 до 248 млрд рублів, або з $3,27 млрд до $3,65 млрд (середній курс рубля до долара у 2021-2022 рр. був майже однаковий). І це все на фоні заяв даних компаній про начебто припинення розвитку нових проєктів на рф.

У 2023 році їх сукупні доходи трохи знизились до 221,97 млн руб. ($2,8 млрд). При цьому сумарний чистий прибуток у 2023 році склав більше 17 млрд рублів. А сплачений податок на прибуток у держбюджет країни-терориста – більше 4,5 млрд рублів. І це без ПДВ (скоріше за все вони як експортери мали суми ПДВ на відшкодування). Та без інших податків та зборів (у тому числі, на зарплату). Їх російська податкова служба чомусь по цим компаніям не опублікувала.

Це узагальнені дані. А от результати господарської діяльності окремо по компаніям та їх поведінка за 2022-2023 рр. сильно відрізняються.

№1 Cargill

Американський Cargill – один з великих чемпіонів щодо співпраці з росіянами. Причому не тільки у зазначеному ТОП-3. Його річний дохід співмірний з доходом, який генерували у 2022 році глобальні компанії, що попали у перелік міжнародних спонсорів війни Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Це, наприклад, Auchan ($4,3 млрд), Metro ($3,4 млрд), Mars ($2,6 млрд), Procter & Gamble ($2,2 млрд), Raiffeisen Bank ($2,1 млрд) тощо.

Всі вони, як і Cargill, згідно з моніторингом KSE Institute (Київська школа економіки) отримали статус – залишаються працювати на рф.

Більше того, з указаної трійці у 2022 році саме російські структури Cargill більше всього наростили виручку – на 15 млрд рублів, до 146 млрд руб. У 2023 році вона знизилась до 130 млрд руб. Але при цьому у 2023 р., у порівнянні з 2022 р., їх чистий прибуток зріс з 8,1 млрд руб. до 16,3 млрд. руб. Також її компанії заплатили в бюджет країни-агресора податок на прибуток в сумі 4,1 млрд рублів, що у два рази вище, ніж роком раніше.

Ця продовольча американська корпорація працює на росії з 1991 року та володіє там розгалуженими активами, які наразі контролюються через декілька юросіб: ТОВ “Каргилл”, ТОВ ПКФ “Братья”, ВАТ “Зерно”, ТОВ “Провими”. Всі вони прямо чи опосередковано підконтрольні компанії “КАРГИЛЛ ИНТЕРНЕШНЛ ЛЮКСЕМБУРГ 2 С.А.Р.Л.”.

Основні доходи генерують ТОВ “Каргилл” та ТОВ “Провими”. Фірма “Провими” – це виробник кормів для тварин у Ростовській обл. У 2023 році її виручка незначно знизилась – на 0,7 млрд. руб, до 16 млрд руб. Водночас збільшився прибуток з 0,76 млрд руб. до 1,1 млрд руб.

Флагманом продажів завжди був ТОВ “Каргилл”. Через нього на рф Cargill зосередив низку активів: торгівля зерном та олійним насінням, виробництво рослинних олій та жирів, виробництво глюкозно-фруктозних сиропів (ГФС), елеватори у Краснодарському краї та Воронезькій обл., річковий термінал з відвантаження зерна в Ростові-на-Дону. Компанія зареєструвала на росії 27 торгових марок, останню з яких – 12 лютого 2024 року.

Також Cargill володів 25% у глибоководному зерновому терміналі “КСК” у порту Новоросійська (потужність 6 млн т зерна на рік). З осені 2023 року почав продажі цієї частки основному акціонеру (“ДелоПортс” – структура групи “Дело” Сергія Шишкарева та “Росатому”). Слід зазначити, що наразі продаж іноземними компаніями своїх активів на РФ – не проста процедура. Фактично низці бізнесів, які виходили з країни-агресорки, доводилось це робити з великими втратами. Як бачимо, у Cargill таких труднощів не виникає.

Більше того, у певних сегментах компанія нарощує діяльність. Згідно з даними російських аграрних ЗМІ, за перше півріччя 2023 року “Каргилл” – єдиний хто значно збільшив виробництво ГФС (на 11%) до 62 тис т (близько 44% ринку). Як пояснювали експерти, це може бути пов’язано з виходом з РФ глобальних виробників безалкогольних напоїв, які віддавали перевагу буряковому цукру.

Тобто одні відповідальні компанії через свою принципову позицію щодо засудження російської агресії несли збитки. Інші – такі як, наприклад, Cargill – отримували від цього додатковий профіт.

Нагадаємо, що у березні 2022 року Cargill зробив заяву із серії “не вашим і не нашим”: “…ми згортаємо нашу бізнес-діяльність там і припинили інвестиції. Ми продовжимо працювати з нашими основними харчовими та кормовими підприємствами в Росії. Їжа є основним правом людини, і її ніколи не можна використовувати як зброю. Цей регіон відіграє важливу роль у нашій глобальній продовольчій системі та є важливим джерелом ключових інгредієнтів для основних продуктів харчування, таких як хліб, дитячі суміші та каші”.

Досить туманно виглядає і обіцянка щодо припинення експорту зерна з рф. Формально російське ТОВ “Каргилл” не фігурує в аналітичних звітах щодо відвантаження збіжжя після 1 липня 2023 р. Разом з тим, ще у серпні 2023 року Reuters аналізував ситуацію з експортом зерна з рф.

З одного боку, видання підтвердило припинення зернотрейдерами з нашої трійки експортних продажів з рф. З іншого, – журналісти зазначили, що Cargill заявив, що продовжить доставку зерна з російських портів, але від подальших коментарів відмовився. Скоріше за все, мова йде про те, що корпорація просто змінила базис поставки, продовжуючи купувати продукцію “з іншого боку кордону” та далі торгувати ним з країнами-імпортерами.

Думку щодо такої схеми роботи висловлювали і російські аграрні експерти. Як заявив Forbes, директор аналітичного центру “СовЕкон” Андрій Сизов: “…ми побачимо ці ж компанії на ринку, просто з іншими вивісками. Обидві компанії (Cargill та Viterra – Ред.) не будуть проводити операції з зерном всередині країни, але легко зможуть купити його на умовах FOB (з поставкою в порт відправлення) й далі торувати на свій розсуд”.

Як пояснював Едуард Зернін, голова правління союзу експортерів зерна, “більшість іноземних гравців не припинять операції з російським зерном зовсім, вони, скоріше, перейдуть на інший базис закупівлі з CPT на FOB”.

Тут слід відзначити, що спочатку корпорація Cargill не мала намірів припиняти прямі відвантаження зерна з російських портів. Зокрема ще у грудні 2022 року Cargill в листі в Мінсельхоз (рф – Ред)… заявив, що працює у звичному режимі, а планів по уходу та перемовин про продаж активів не має.

У січні 2023 р. міжнародна організація B4Ukraine, яка відстежує компанії, що продовжують вести бізнес в рф, звернулась в Cargill з проханням пояснити, чому корпорація повним ходом веде бізнес на рф. У листі згадується професор Джеффрі А. Зонненфельд з Єльського університету, який зазначив, що невизначений характер заяв Cargill створює “ілюзорне” сприйняття, що компанія спрямована на протистояння війні росії, продовжуючи роботу в звичайному режимі.

Відповідь на листа отримано не було. Проте вже у березні 2023 року американська корпорація заявила про припинення прямого експорту з рф з початком нового маркетингового сезону.

Але як мінімум, у маркетинговому 23/34 р., російська “дочка” Cargill засвітилась на поставках продукції в Білорусь (нагадаємо через цю країну останнім часом збільшились відвантаження російського зерна в ЄС). Як писало у листопаді 2023 року білоруське видання, Мінсільсьгосппрод Білорусі виявило невідповідності в якості соняшникового шроту філії ТОВ “Каргилл” – дочірнього підприємства компанії Cargill. Про це повідомив россільгоспнагляд.

Схоже, що компанія веде досить закриту політику щодо своєї бізнес-діяльності на російському ринку. Як реально виглядають їх ланцюги постачань, можна тільки здогадуватись. При цьому, цікаво скільки теоретично вкраденого на тимчасово окупованих територіях українського зерна було у подальшому продано через іноземних трейдерів та перевалено через той же порт “КСК” у Новоросійську, яким донедавна частково володів Cargill?

У цьому контексті не менш цікавими виглядають повідомлення в українських медіа. Начебто за посередництва Сергія Желева (колаборант, власник “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”) та за участі адвоката Андрія Безуха корпорація Cargill вела перемовини з бійцями незаконних терористичних формувань ДНР та “чеченськими” батальйонами про вивіз зерна елеваторів на ТОТ.

Зрозуміло, що подібні кейси повинні підтверджуватись в ході розслідувань спецслужбами. Якоїсь публічної реакції на таку інформацію з їх боку не було. Як не було і заяв українського підрозділу Cargill.

№2 Glencore (Viterra)

KSE Institute призначив швейцарській торговій компанії Glencore та її аграрному підрозділу Viterra статус – вийшли з російського ринку. Та чи так це?

У травні 2023 року агротрейдер Viterra перейменував свою дочірню компанію “Витерра Рус”, через яку декілька років працював на РФ, в ТОВ “МЗК Экспорт”. Перед цим Viterra, слідом за Cargill, заявила про припинення експортних операцій та виходу з рф.

Показники роботи “Витерра Рус” менш значні, чим у №1 цього рейтингу, але все ж доволі вагомі. У 2022 році її виручка склала 80,7 млрд. руб., збільшившись на 15% у порівнянні з 2021 р. У 2023 році вже під назвою “МЗК Экспорт” дохід агротрейдера склав 81 млрд. руб. Якщо перераховувати по курсу, то щорічна виручка групи Viterra в рф складала десь $1-1,2 млрд, враховуючи інші юрсоби.

На росії “МЗК Экспорт” наразі підконтрольні ще два суб’єкти: ТОВ “Ростовский КХП” та ТОВ “Антэкс+”. Але їх показники роботи незначні.

Основні активи, які офіційно належали Viterra на рф: термінал у Ростові-на-Дону, що дозволяє експортувати до 1,5 млн т зерна на рік та на 50% термінал у порту Тамань (здатен відвантажувати на експорт до 5 млн т зерна на рік). Останнім терміналом Viterra володіла спільно “Деметра-Холдингом”, який на 45% належить банку ВТБ.

Пакет у 50% в Тамані, за даними російських змі, Viterra все ж реалізувала у квітні 2024 року. А от ростовський зерновий термінал залишився у власності “МЗК Экспорт”.

Восени 2023 року право власності на “МЗК Экспорт” через компанію “Управление агробизнесом” перейшли до п’яти фізосіб. Останні були менеджерами російських структур Viterra.

Залишається питання, як розцінювати цю передачу корпоративних прав своїм місцевим менеджерам? Заяв про продаж чи суми угод на активи з капіталом в 7,4 млрд руб. не було. Дуже схоже на намагання створити ілюзію виходу аграрного бізнесу Glencore з РФ.

Адже ще у листопаді 2022 року великий виробник мінеральних добрив “Уралхим” написав листа путіну з пропозицією погодити купівлю у Viterra та Cargill активи, у разі їх виходу з рф. На відміну від багатьох інших іноземних бізнесів це було реальне вікно можливостей для розриву бізнес-відносин з російським ринком. ЗМІ писали, що кремлівський “фюрер” навіть погодив можливість таких угод. Але тоді ці компанії заперечили свої наміри зупиняти роботу в країні-агресорі.

Хай там як, наразі “МЗК Экспорт” продовжує перебувати у десятці лідерів з експорту російського збіжжя. Яке, нагадаємо, на певну частку складається з краденого в Україні зерна

№3 Louis Dreyfus

У російських структур Louis Dreyfus (штаб-квартира в Нідерландах) самі скромні показники роботи в рф. Працює на рф він через ООО “Компания Луис Дрейфус Восток”.

Володіє (доля 21,75% через ООО “Агропорт “Устье Дона”) та управляє експортним зерновим терміналом на Азовському морі потужністю перевалки близько 1 млн т на рік.

У неї єдиної з трійки рейтингу скорочувались продажі після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. У 2022 році виручка склала 20,6 млрд рублів, що на 25% менше ніж у попередньому році.

А в 2023 році продажі впали до 9,9 млрд руб., отримавши збиток в 320 млн руб. Цілком схоже на те, що зернотрейдер припинив експортувати збіжжя після початку нового маркетингового сезону – з 1 липня 2023 року. Якщо звісно не переформатував свою діяльність на закупівлю замитненого зерна на умовах FOB у російських портах.

Тим не менше KSE Institute залишив компанії проміжний статус – виходить з російського ринку. Що вочевидь пов’язано з володінням портовим терміналом на Азовському морі.

Міжнародні спонсори тероризму

Ініціатива Національного агентства з запобігання корупції (НАЗК) щодо створення списку Міжнародних спонсорів тероризму вочевидь виявилась дуже ефективною. Цей перелік не має юридичних санкційних наслідків, але має потужний репутаційний медійний вплив.

Через це і постраждав.

У березні Кабмін ухвалив рішення закрити до нього доступ та передати до Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики. А керувати переліком буде апарат РНБО.

Як пояснюють експерти, уряд пішов на цей крок через юридичну невизначеність списку та тиск урядів іноземних країн. На засіданні Кабміну, де ухвалювалась відповідна постанова, були присутні аж 16 послів іноземних держав.

Вочевидь, Україні потрібно придумати як далі реанімувати подібний перелік, який виявився досить дієвим важелем тиску при майже нульових затратах. Адже багато транснаціональних компаній продовжують робити вигляд про підтримку України. А на практиці успішно заробляють на обох ринках, наповнюючи російський бюджет, з якого фінансується виробництво ракет та зброї, що вбивають українців. 

Джерело: https://biz.censor.net