“Можливий дефіцит імпортних продуктів, починаючи з солі”, – заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький
Перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Тарас Висоцький розповів УНІАН, яким продуктам загрожує дефіцит через блокаду кордону, як Україна розв’язує проблеми з експортом зерна, та які трансформації очікують на нашу аграрну галузь.
Як блокування кордону польськими перевізниками та нестабільна робота словацького кордону впливатимуть на продовольчу безпеку України? Які групи товарів, які ми імпортуємо, можуть стати дефіцитними та здорожчати?
Розуміємо, що повноцінно водний шлях ще не працює, тому що там є військові ризики. Раніше ми, в основному, імпортували продукцію контейнерами через Одесу, тепер це все пішло автомобільним транспортом. І альтернативи немає. Тому можуть виникати дефіцити, починаючи з солі, тому що, на жаль, українське виробництво в тимчасовій окупації. А також інших продуктів, які в нас не вирощуються. Наприклад, цитрусових, бананів. Також морепродуктів, бо в нас зараз немає доступу до моря, щоб повноцінно їх виловлювати. Це не обов’язково щось “лакшері” – це навіть звичайний хек і інша заморожена риба.
І якщо для експорту альтернативою є Одеса, то для імпорту її майже немає, окрім як їхати по довшому і дорожчому маршруту. А ми, українці, скажемо відверто, зараз не найзаможніші споживачі. Тому необхідність платити ще більше – означатиме скорочення споживання.
Тож є ризики, по-перше, дефіциту, а по-друге – такого здорожчання, яке більшість собі не зможуть дозволити. Тому з точки зору економіки, по імпорту того продовольства, яке в нас не вирощується і не збирається, блокування кордону б’є, на жаль, досить суттєво.
Щодо експорту, то базові зернові і олійні культури та продукти їхньої переробки, в основному, орієнтуються на експорт водним шляхом – або портами Одеси, через які, завдяки військовим і керівництву держави, ми бачимо, що постійно збільшуються об’єми, або Дунаєм.
Через сухопутний кордон, в основному, їхала і їде продукція з доданою вартістю. З точки зору об’ємів, а не вартості, топовими позиціями є цукор, м’ясо птиці, соки, газовані та негазовані води, спирт, кондитерка, мед, яйця. Звісно, зернові і олійні трохи їдуть, але для них не є таким критичним (ускладнений рух через кордон – УНІАН). А от для вищеназваної продукції – це критично.
Зараз виробникам і експортерам цієї продукції потрібно їхати по довшому маршруту через Румунію, Угорщину чи Словаччину. Це довше в часі, дорожче і також створює більші черги на цих пунктах. Це все збільшує кінцеву вартість продукції.
Ціна в країнах покупців стабільна, в нас не такі об’єми, щоб ми формували там ціну – ми приймаємо ту, яка там є. І зараз є ризик, що діяльність (експортерів – УНІАН) опиниться на межі рентабельності або навіть стане збитковою. Але, оскільки є репутація і довгострокові контракти, вони все рівно хочуть їх виконати, тому що це довго напрацьовувалось.
Наразі з Єврокомісією ведуться перемовини про те, що це питання треба вирішити найближчим часом. Адже збитки вже є, і треба, щоб виробники не пішли в процес стагнації чи системної збитковості, що в найгіршому випадку може призвести до закриття.
Також аграрії імпортують добрива і посівний матеріал. Який тепер з цим стан справ, враховуючи ситуацію на польському кордоні?
Поки що таких сигналів, що щось в дефіциті, немає. Якщо говоримо про засоби виробництва під весняну посівну кампанію, то основні поставки будуть в лютому-березні, частково в квітні. Якщо блокування кордону буде тривати, умовно, до березня, тоді треба буде дивитись по ходу.
Як блокування українсько-польського кордону може вплинути на загальні показники агроекспорту з України? На скільки вони можуть скоротитись?
На загальні обсяги в тонах майже не вплине. Автомобільним транспортом везуть десь 7-8 відсотків від загального експорту. Експорт через інші напрямки йде, в нас же не все зупинилось. Тому втрата з точки зору об’ємів складає 2-3%. З точки зору вартості, то це більше – можна втратити 5-7 відсотків. Якщо брати для всього агросектору, то це може й не є критично небезпечним, але для конкретних галузей це може бути дуже болісним.
На якому етапі вирішення питання відновлення експорту українського зерна до Польщі, Словаччини, Угорщини?
Ми знаємо, що на рівні Європейської комісії немає обмеження, його не продовжили. Це фактично рішення трьох країн.
В даному випадку для нас найважливіше – це системна робота портів Одеси і Дунаю, але кожен напрям – це плюс пару доларів на тонні. А коли ми на грані виживання, то це все рівно теж важливо. Тому ми продовжуємо діалог, чекаємо, поки оновлюються уряди в двох країнах, щоб з ними це питання врегулювати. Бо в середній чи довгостроковій перспективі так не повинно бути. Наразі в Словаччині уряд тільки сформувався, в Польщі – ще формується.
Серед цих країн основним ринком з точки зору об’ємів була Польща, тому вона що в рази більша, ніж, наприклад, Словаччина чи Угорщина. Тому чекаємо можливості розмови з новим сформованим урядом.
Чим ближче ми до Євросоюзу, тим сильніше відчувається тиск з боку його країн-членів. Очевидно, що вони не хочуть мати поруч такого сильного аграрного конкурента, як Україна. Які галузі нашого агросектору через це під загрозою? Можливо нам потрібна буде переорієнтація нашого виробництва чи щось на кшталт цього?
Насправді для нас дуже важливо рухатись в галузі з доданою вартістю. Ми розуміємо, що ринок ЄС великий, і виробників там багато.Тому будь-яка наша можливість виходити на цей ринок з готовим продуктом буде для нас позитивнішою. І це означатиме, що ми будемо конкурувати не з фермерами, а з виробниками. Це є боротьба ефективністю, собівартістю, ціною, якістю. Також їхній бізнес може інвестувати сюди, ми можемо мати спільні проекти. Умовно, йде боротьба за споживача, і немає як такої політичної складової.
Також додана вартість – це добре для нас, для нашої економіки. Нам скрізь, де можливо, треба збільшувати готову продукцію і конкурувати нею.
А з первинною продукцією нам треба орієнтуватись на треті країни, в тому числі в рамках членства в ЄС. Це Близький Схід, Південно–Східна Азія, Африка.
Які успіхи у альтернативного морського коридору? Скільки цим шляхом агропродукції вже вдалось вивезти, і які його перспективи?
Він з вересня тільки почав працювати, і це були пробні партії. В листопаді ми вже бачимо більш-менш системну його роботу.
Щодо обсягів, то у вересні ним вивезли 44 тисячі тонн, в жовтні – 1 мільйон 330 тисяч тонн, а за 15 днів листопада – 1 мільйон 226 тисяч тонн. Потенційно можна вийти на 2,5 мільйони тонн на місяць. Тобто динаміка дуже позитивна, але треба пам’ятати, що є ризики, бо війна триває. Поки що маємо такі цифри і сподіваємось, що далі вони будуть, як мінімум, такими ж, або й далі зростатимуть.
Marsh McLennon виділили 50 мільйонів доларів для компенсації страхування для суден із зерном. Це багато чи мало? Чи дозволить це покращити ситуацію з експортом?
Можливо. Ситуація наступна – увесь фонд складає 100 мільйонів доларів. Його ціль – зменшити вартість страховки. Наприклад, у вересні розпочався експорт цим маршрутом, була вартість страховки 7%, а в мирний час вона становила менше 1%. Тобто 7% – це від вартості судна, багажу – це величезні гроші. Почали з 7%, потім вартість почала знижуватись і закріпилась на 2,5-3%. Ціль – щоб цей показник знов був 1%.
Завдяки тому, що страхові компанії розуміють, що у випадку форс-мажорного випадку, вони зможуть отримати компенсацію з фонду, ми мали б прийти до вартості страховки в 1%.
Тобто це значить більше коштів для українських фермерів. Логіка дуже проста – є міжнародна ціна, від неї віднімаються витрати на логістику, страховку та інше, і потім фермер отримує свою ціну. Тобто, чим меншою буде страховка, тим більше отримає фермер. Плюс 10, 15, 20 доларів на тонну – це вже суттєво.
Можливо до цього фонду планують приєднатись інші учасники?
Все залежить від того, як коридор буде далі працювати. Ми сподіваємось, що страхових випадків не буде. Немає сенсу мати фонд розміром у 10 мільярдів доларів. Виплата буде у випадку форс-мажорної обставини. Якщо будуть якісь втрати, тоді з цього фонду власник судна отримає компенсацію.
Тому зараз не принципово цей фонд збільшувати. Він є – і це вже позитивний сигнал, бачимо, що страховка дешевшає.
Якщо, не дай бог, будуть досить часто такі випадки, і 100 мільйонів доларів закінчаться, тоді треба буде говорити про збільшення (обсягів фонду – УНІАН), а поки для старту цього достатньо.
Якщо узагальнити ситуацію з нашим експортом станом на зараз, які основні маршрути, якими Україна експортує свою аграрну продукцію?
В нас є два найбільших – це Дунайські порти і порти Великої Одеси. Це дійсно два основних маршрути. Вони формують десь 78 відсотків усіх відправлень, приблизно по 35-40% кожен.
Інший великий маршрут – це залізниця, вона складає 17 відсотків.
Як реагують аграрії на виклики сьогодення? Переорієнтовуються на вирощування інших культур, на чомусь економлять чи взагалі закривають свої господарства?
По-перше, ми бачимо, що всі продовжують працювати по-максимуму. За що ми їм щиро вдячні. Цього року всі площі, які були доступні, були засіяні. Осіння кампанія відбулась, посіяно не менше, ніж минулого року. Про весняну ще рано говорити, але націлені всі працювати постійно.
Єдине, що є очевидна переорієнтація і збільшення частки олійних культур. Наприклад, частка сої зростає, залишається досить висока частка ріпаку, соняшнику. Також бачимо, що збільшили об’єми цукрового буряку, зростає виробництво і переробка цукру.
Точно достатнім є виробництво культур, які необхідні для внутрішнього ринку. Наприклад, маємо рекордний врожай гречки. Також є овес, горох, інші нішеві культури.
Проте, де можливо, фермери намагаються зменшити кількість зернових – пшениці, ячменю, кукурудзи.
Також ми бачимо, що поступово відновлюється тваринництво, рік до року зростає виробництво молока в сільських господарствах, поголів’я свиней, птиці. Тобто інвестують туди, де можливо йти в додану вартість і в переробку зернових.
Також кількість садів збільшується. Уряд видав грантів на посадку більше 2 тисяч гектарів нових садів (на 720 мільйонів гривень) і на понад 40 гектарів теплиць (на 173 мільйони гривень).
Який у міністерства план розвитку українського агросектору на наступний рік? На чому буде сконцентрована увага?
У аграріїв досі є дефіцит обігових коштів, бо низькі ціни, проблеми з експортом. Тому будемо продовжувати програму “Доступні кредити 5-7-9” для аграріїв ще на наступний рік.
Другий великий блок – логістика. Будемо робити спільну координацію з Міністерством інфраструктури. Оскільки важливо, щоб експорт був, і логістика працювала, тому що ми експортоорієнтовний аграрний сектор. Неможливо все внутрішньо спожити – 70 відсотків треба вивезти.
Також важливо, щоб критична маса працівників була доступна для аграрного сектору.
Також є питання розмінування територій – це координує Мінекономіки, ми долучаємось. Це виклик, який ще не вирішений, ним треба буде активно цим займатись наступного року.
Потім підтримка найменших. В нас є підписаний договір зі Світовим банком про виділення коштів, щоб дати компенсацію найменшим фермерам.
І далі будемо продовжувати грантові програми по садах і теплицях. Тим паче, є попит.
Автор: Альона Кириченко