На Миколаївщині родина вирощує тропічні фрукти на власній грядці
Мало хто може собі дозволити скуштувати тропічні делікатесні фрукти навіть за святковим столом. А родина Прокоф’євих з Миколаївщини чи не весь рік підживлюється вітамінами зі справжнього едемського саду.
Його вже 16 років плекає голова сімейства Валерій Прокоф’єв. Не лише смак, а й назви деяких рослин дивують. Гуава, пітахайя, маракуйя, пандероза, пасифора, кумкват, папайя. Як і більш знайомі, але все одно незвичні навіть для південного краю плоди — лимони, мандарини, апельсини, ананаси, гранати. Вирощує їх садівник в теплиці, поруч з приватним будиночком у спальному районі обласного центру.
Перед новим роком родина не встигла придбати ананас в магазині, тож довелося зрізати власний з теплиці. Також до новорічного столу достигли з три десятки мандаринів. Причому, як розповіла донька Валерія Анастасія: «З дитинства страждаю на страшенну алергію на мандарини. Коли всі ласують мандаринами на Новий рік, навіть не хотілося того свята. А на батькові цитруси жодної алергічної реакції немає». Бо своє, натуральне.
Першою рослиною Валерія Прокоф’єва, з якої почалося його захоплення екзотами, став інжир. Нині п’ять сортів інжиру садівник вирощує просто на городі. Рослина не дуже вимоглива, любить спеку та полив, приживається в будь-якому регіоні країни. З одного куща чоловік зазвичай збирає до 40 кілограмів інжиру. Плодоносить біблейський фрукт двічі на рік — наприкінці червня та наприкінці серпня. За словами Валерія Прокоф’єва, єдина проблема у вирощуванні інжиру в тому, що на зиму його слід утеплити. Родина Прокоф’євих дуже любить цей смачний фрукт. Але він довго не зберігається у свіжому вигляді, тож роблять джеми та варення, сушать і консервують.
Почалося хобі Валерія після того, як він повернувся додому після тривалих морських походів. За довгий час у морях він встиг занудьгувати за землею, рослинністю. Ще під час рейсів почав експериментувати з розведенням екзотичних рослин. Розповідає: «Бувало, у районі екватора вирву якусь рослину і висаджую у горщику в своїй каюті. Добре, що ті екзоти виявляються невибагливими. Що не встромиш — коріння пускає. У мене каюта була найжаркіша на судні й найзеленіша».
Про таких людей, що мають особливий хист навіть з сухої гілочки виростити квітучу рослину, кажуть: «зелені ручки». Своїми «зеленими ручками» Валерій Прокоф’єв збудував теплицю, де рослинам за постійної температури не менш як 20 градусів тепла комфортно, як в рідних тропіках чи субтропіках. Звісно, екзотичне хазяйство потребує догляду та кропіткої праці. Але і віддячує свого дбайливого господаря. Він і досі згадує, що почав займатися розведенням незвичних рослин після того, як захворів. Зелені «вихованці» сприяли одужанню чоловіка.
«Пробую вирощувати все, про що дізнаюся. Нині чимало груп в Інтернеті, соціальних мережах, які діляться своїм досвідом з приводу екзотів. Спілкуємося, дізнаємося про нове. Були і невдалі спроби, — ділиться садівник.
— Приміром, авокадо. Три роки з ним промучився, але так нічого і не вийшло, зав’язі так і не отримав». Саджанці рослин Валерій купує на виставках або вирощує просто із кісточки. Кісточки часто приносять друзі та знайомі.
Садівництво, безумовно, дає задоволення. Особливо, коли бачиш та смакуєш власні плоди своєї праці. Пішла перша гуава — в радість, тільки встигай поливай. Заквітла мушмула — нарешті, після шести років очікування.
Любимий цитрус Прокоф’єва — лимон мейєра, висаджений у ґрунт. Всього в господарстві чотири види лимонів, але вони зростають у горщиках, скоріше для колекції. Валерій найбільше любить, коли його міні-сад починає цвісти. Тоді він і зовсім не виходить зі своєї теплиці, насолоджуючись п’янкими ароматами лимонів та апельсинів.
Захоплення приносить не лише фізичне та моральне задоволення, але і незначний дохід. Частину врожаю Валерій Анатолійович продає на ринку або через Інтернет, формує фруктові кошики. Хто знає його продукцію, залюбки купує. Адже різниця між вирощеними в домашніх умовах плодами і тими, що завозять напівзрілими та несмачними із-за кордону — очевидна.
Валерій Прокоф’єв вирощує не лише тропічні рослини, а й наші рідні овочі та фрукти. Огірки та помідори, перець і баклажани в нього смачні та великі. Винограду декілька сортів, є ожина та лісовий горіх. Він переконаний:
«Немає нічого неможливого, якщо людина прагне гарних результатів, вкладає свою працю, а до рослин ставиться з любов’ю та турботою». А у зв’язку із глобальними змінами клімату досвід любителя екзотики може бути витребуваний у садівників вже в найближчі роки. І вирощування гуави чи маракуйї десь в північній частині України вже не здасться чимось дивним.
Джерело: Голос України