178171

"На нас наплювали й розчавили". Як живеться селам із великими агрохолдингами і без них

"Я хочу звернутися до самого президента Зеленського, щоб не тільки за землю думали, а й за людей", - каже продавчиня Катерина з села Яцини, що на Полтавщині. Її село занепадає, а колись тут були і школа, і садочок, і навіть своя амбулаторія.

За два десятиліття населення Яцинів скоротилося в чотири рази, а місцеві мешканці визнають: люди втратили надію на майбутнє.

Деякі українські села успішно пережили всі можливі катаклізми, інші зникають. Десь є приватні комбайни, трактори, освітлені вулиці, водогін, садочки, а в інших - криниця-журавель, руїни на місці току й закрита наглухо школа.

Ми побували в селах на Полтавщині, щоб порівняти, як із місцевими громадами взаємодіють різні сільгоспвиробники - від дрібних фермерів до найбільших агрохолдингів.

А ще з'ясували, як живе село, що лишилося взагалі на самоті, без жодних господарів.

села
"Нам лишили руїни"
Із даху над зруйнованою ремонтною майстерною звисає самотній кран. Колись він допомагав перевертати сівалки та культиватори догори дриґом. Схожий на гігантську стрілку годинника, що зупинився - нагадування про згублений час.

Рік тому тут справді час зупинився. І вказує ця стрілка на штучно створені завали та пустку. Вони виникли зовсім не через розпад СРСР чи економічну кризу.
Олександр Трубка проводить нам екскурсію руїнами - залишками тракторної бригади. Це ангар, ремонтна майстерня, адмінбудівля, зведені ще в 30-х роках минулого століття.

"Оця вся територія була заасфальтована для того, щоб зберігати тут техніку. Представники Kernel (агрохолдинг - Ред.) приїхали й все це зруйнували", - розводить руками Олександр Трубка.

села

Ліворуч - вигляд тракторної бригади до руйнувань. Праворуч - Олександр Трубка поруч із розвалинами, що лишилися на її місці

Нині він судиться з агрохолдингом через реєстрацію права власності на ангар на території бригади. За його словами, він не ввійшов у те майно, яке в селі викупив Kernel. Поліція також розслідує дії агрохолдингу щодо ангара за статтею "самоправство".

У минулому Олександр Трубка працював головним інженером СТОВ "Світанок", місцевого підприємства, що кілька разів перепродавали в різні руки. В кращі часи там працювали близько пів тисячі людей.

Зрештою дві третини орендованого ним майна та виробничих потужностей викупив один із найбільших агрохолдингів країни. Він орендує земельні паї в місцевих мешканців.

Крок за кроком компанія закрила викуплені ферми.

села

Місцеві мешканці розповідають, як її представники разом зі своєю озброєною охороною в 2019-му зруйнували приміщення тракторної бригади, два автомобільні гаражі, критий тік.

"Коли проходила ця руйнація, працівники Kernel пригнали сюди будівельну техніку, зокрема екскаватор, просто взяли й зірвали асфальтове покриття, не забираючи ніяких будівельних матеріалів. Просто, щоб знищити", - пригадує Олександр Трубка.

ВВС звернулася за коментарями до Kernel щодо їхньої версії подій. У компанії на наш запит так і не відповіли.

"Що Kernel для себе з цього придбав, не можна пояснити. Щоб зруйнувати майно, щоб його не було", - коментує ці дії агрохолдингу колишній інженер підприємства, що працювало тут до приходу великої компанії.

Гіпотетично цю інфраструктуру могли б використати фермери чи приватні підприємства.

Купи цегли, розбиті стіни та іржаві труби тепер їх не приваблять.

Спогади та руїни в Мацківцях лишилися й від колишнього господарського двору, зерноочисного комплексу, двох молочнотоварних ферм, складських приміщень, складу паливно-мастильних матеріалів.

села
На місці автомобільних гаражів нині зяють прямокутні ями, вони нагадують обкладені цеглою могили. Кожного дня мешканці села ходять повз ці символічні "могильники". Живуть з-поміж них. Виховують на цих руїнах дітей.

"Школу у нас закрили. Їздимо в інше село. На нас наплювали й розчавили", - каже місцева жителька Ольга, дивлячись на свого онука, другокласника. Хлопчик гасає понад краєм тутешніх ям.

"Маємо самі руїни. Це наслідки роботи такої великої агрокомпанії в селі. Моя думка така, що їй не потрібна вся ця інфраструктура на території села. Їй цікава земля. А також те, щоб місцеві люди погоджувалися на будь-які умови", - вважає Олександр Трубка.

Селяни отримують за оренду пая розміром 1,6 га близько 6100 грн на рік. Приблизно ж стільки платить і місцевий фермер.

Дорога між Мацківцями та сусіднім селом Лукім'я розбита й вибоїста. Нею користується й сільгосптехніка.

Формально агрохолдинги мають платити податки й не зобов'язані ремонтувати дороги. Місцеві ж мешканці вимушені мовчки спостерігати, як місцеву інфраструктуру зношують чи руйнують. Це лише посилює почуття гніву, розпачу й безвиході.

Але й у цих умовах дехто домагається хоч якихось змін для себе. Наталя, продавчиня в місцевій крамниці, з допомогою адвоката забрала свій земельний пай у Kernel і передала його в оренду місцевому фермеру.

"Вони все зруйнували до нуля: те, що будували наші батьки та діди. Робочих місць немає, дитсадка й школи немає. Мені досі не виплатили гроші за оренду. Сказали, що я нелояльна до них. Іншим людям виплатили", - розповідає жінка.

села
ВВС News Україна поспілкувалася з аграрними експертами, щоб розібратися, що ж пішло не так у Мацківцях. А разом із ними й багатьох інших селах Лубенського району та інших районів України, де працюють великі агрохолдинги.

"Така компанія, як Kernel керується суто бізнес-логікою. Їх може цікавити лише те, що приносить прибуток", - пояснює Олексій Мушак, народний депутат VIII скликання, що був радником із земельних питань експрем'єра Олексія Гончарука. Його уряд розробляв нинішню земельну реформу.

Пан Мушак звертає увагу на те, що агрохолдинги створюють велику кількість робочих місць в переробці сировини. У масштабах країни це має особливу цінність. Це те, що поки що не до снаги фермерам, адже вимагає великих інвестицій та виробничого масштабу.

Однак є чимало критики тих правил гри, які діють загалом для агрохолдингів в Україні.

"Можна сказати, що вони розвивалися за рахунок розбитих доріг, непобудованих водогонів, вимирання сіл. Користуючись спрощеним оподаткуванням, агрохолдинги отримують податкову пільгу в 36 доларів з гектара", - пояснює Олег Нів'євський, професор Київської школи економіки.

Такі податки, як-от: земельний чи з доходів фізичних осіб - мають сплачувати власники землі. Компанії, орендуючи землю в селян, сплачують їх самі. Але при цьому зменшують плату за земельні паї.

Іншими словами, великі агровиробники сплачують менше податків, ніж якби на них поширювалися загальні податкові правила. А це - недоотримані кошти в державний та місцеві бюджети. І, своєю чергою, менше ресурсів для покращення життя на селі.

Доля Мацківець та інших сіл, де агрохолдинги не принесли щастя, залежить значною мірою від місцевої влади, наголошує Олексій Мушак. Зокрема від того, чи зможе домовитися сільський голова й голова ОТГ з агрохолдингом, щоб той врахував інтереси сільської громади.

"Ми їм казали, а вони нам не відповідають, як і вам. Що я міг зробити?" - парирує ексголова Засульської ОТГ Сергій Бондаренко. Мацківці належать саме до цієї територіальної громади.

Пан Бондаренко бачить проблему в тому, що місцеві мешканці хочуть бути лише найманими працівниками. Тому й скаржаться на Kernel, що той не створює робочих місць для громади. Звертає увагу, що не знайшлося охочих орендувати приміщення місцевої школи для якого-небудь бізнесу після того, як її закрили.

Але школу закрили вже тоді, коли село почало занепадати.

Але місцеві жителі скаржаться насамперед на інше. Агрохолдинг позбавив їх тих робочих місць, які існували в селі до його приходу. Компанія тут працює лише останні десять років.

А от колишній очільник ОТГ вважає: це село поступово вимирає природним чином. Мовляв, нічого не вдієш.

Експерти ж радять не узагальнювати досвід Лубенського району, бо існують протилежні приклади.

Так, агрохолдинги допомагають селянам адресно: можуть оплатити операцію, підтримати самотніх літніх людей, оплатити навчання в університеті, розповідає Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою, доктор наук з аграрної економіки.

Він є одним з авторів дослідження, що встановило, скільки саме українські агрохолдинги витрачають на соціальні програми. Це від 1,5 до 5 доларів із гектара. Дохід із гектара може сягати 200 доларів.

"Цих коштів не достатньо, але компанії не повинні цього робити. Це їхня добровільна ініціатива", - наголошує Тарас Гагалюк.

"Чому вони це роблять? По-перше, їх стримує страх втратити орендовані землі, адже селяни можуть відмовитися їх здавати саме їм. По-друге, менеджери агрохолдингів бачать, що держава не вирішує деякі проблеми селян", - додає дослідник.

Радить розглядати кожен випадок окремо й Лариса Гук, координаторка інформаційно-аналітичного центру "Агро Перспектива".

"Мені відомі приклади, коли великі агрокомпанії дуже добре допомагають місцевим громадам в Україні. Якщо керівник сільськогосподарського підприємства мешкає поруч із громадою, то зазвичай усе складається чудово. Якщо менеджмент розташований у Києві чи й далі, то можуть виникати проблеми, які ви описали", - пояснює експертка.

"Ми тут органічні"

У Мацківцях не зустрінеш людей із відрами, що йдуть по воду. У селі є централізоване водопостачання.

"Оце ж ті хутори. У нас Солохи є (відьма, персонаж "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" Миколи Гоголя - Ред.). Так само літають, як і раніше. Ми їх запускаєм. Буває успішно, а буває не успішно. Але ми не жалієм їх. У нас Солох хватає", - жартує місцевий фермер Павло Троян.

Водяна Балка - це село на 700 дворів за 150 км від Лубенщини - в Диканському районі Полтавської області.

"Ось бачите - малесенький комбайн стоїть, он два трактори стоять. Тут більший. А будемо до мене під'їжджати, там комбайн John Deer стоїть, такий здоровенний, що тільки держись", - проводить екскурсію селом фермер.

"З нашого села на заробітки в Польщу ніхто не їздить", - додає він.

Його родина обробляє 200 га землі. Вирощують ще з 1993 року кукурудзу, соняшник, ячмінь, горох.

село
Щороку він віддає на розвиток села 20 тисяч гривень. Нещодавно допомагав разом з іншими господарями місцевій медичній амбулаторії. Встановлювали там нові вікна та пандус.

"Я сам тут лікуюся", - каже про свою мотивацію вкладатися в інфраструктуру села.

"Як ти можеш бути відірваним від цих людей? Ти органічно з ними разом живеш. Ще в часи Російської імперії, коли провели столипінську реформу, у нас була хутірська система. Кожен господарював на своїй землі. Ці гени тут лишилися", - каже Павло Троян.

Фермер побудував також у своєму селі Свято-Покровський храм. На рік сплачує 3-4 млн грн податків. На 200 га наймає 2-3 працівників.

Павло Троян учився в США. Каже, що й нині постійно слідкує за аграрними інноваціями.

"У мене один чоловік років десять пропрацював. Опанував справу й створив своє господарство. Нині робить на себе разом із сином", - пригадує він.

Цей фермер реінвестує зароблені кошти в місцеву економіку.

"Йдеться не лише про обробіток землі. Вони купують хліб, масло у локальних виробників. Вони йдуть у тамтешні крамниці й перукарні. А керівники агрохолдингів мешкають у Києві, ходять до столичних ресторанів та купують яхти в Монако", - пояснює Олег Нів'євський, як це відбувається на практиці.

Втім, лише одне село з чотирьох-п'яти в Полтавській області може похвалитися розвиненим фермерством. "У Полтавському районі області є 26 сільрад. Було, відповідно, 26 колгоспів. З них розвинені фермерські господарства нині є лише в п'ятьох", - розповідає Олег Слизько, представник Асоціації фермерів та приватних землевласників регіону.

В області працюють також місцеві агрохолдинги. "Під час першої хвилі реформи децентралізації громади створювали під них. У місцевих радах таких громад голова та більша частина депутатського корпусу представляють інтереси великих землевласників", - відзначає Олег Слизько.

Добробут місцевих громад залежатиме від того, чи встановиться розумний баланс між великими, середніми й дрібними агровиробниками.

"До людей у селах не можна ставитися як до засобів виробництва", - наголошує представник фермерської організації.

Нині ж доводиться говорити про дисбаланс. Фермерам бракує власних представників у парламенті та можливостей для створення кооперативів. Законодавство про сільгоспкооперативи застаріло.

А саме кооперативи відкривають нові обрії для фермерів та допомагають вистояти в конкуренції: це й продаж своєї продукції супермаркетам, й експортні поставки.

Здорова конкуренція

Куди оком не кинеш - скрізь фундукові дерева. Восени земля в саду всіяна корисними горіхами. Але не вони є головними плодами праці на фермі Валентини Піддубної. Її господарство розташоване в селі Малий Кобелячок у Новосанжарському районі Полтавщини.

Підприємиця разом із чоловіком та двома синами тримають птахоферму. Нині там 20 тисяч курей.

"Тут хлопчики у нас маленькі. Коли воно маленьке, то просто дитина. І коли в руку візьмеш: тільки притулиш - а воно вже хоп і спить", - розповідає фермерка про курчат.

села
Таке господарство дає 15 постійних робочих місць, близько десятка сезонних, ще 2-3 людини доглядають за садами.

Також фермери побудували водонапірну башту, звідки за символічні 45 грн на місяць воду отримують 16 навколишніх дворів.

П'ять років тому їхнє фермерське господарство відремонтувало місцеву дорогу.

"Мені дуже допомагає родина. Чоловік - це надійне плече. Сини - ерудовані й сучасні. Завжди можуть знайти вихід із ситуації", - пояснює основи сімейної справи фермерка.

село
Загалом же село Валентини Іванівни пішло ще далі за Водяну Балку. Тут ціле розмаїття підприємств аж до здорової конкуренції. В селі на 400 дворів працюють вісім ферм, сім приватних підприємців та одна агрофірма.

"У нашому селі нічого не розкрали, нічого не розпалося. Після розпаювання майна колгоспу все одразу передали в приватні руки", - пояснює секрет успіху секретар сільради Тетяна Степаненко.

Дрібні й середні агровиробники допомагають селу по-різному: і гроші дають, і сміття вивозять, і майно для садочка забезпечують, і медичне обладнання купують.

Йдемо центром села - бачимо, як навколо місцевої школи кипить робота. Діти разом з учителями збирають опале листя.

Ні господаря, ні кіз

Село Яцини в Пирятинському районі Полтавщини розташоване в глибокому яру. В осінні дні його ще й огортають смоги з городів, де палять листя.

Навколо - зяючі остови розвалених корівників, сараїв, ангарів, сільської бані. Величезні покинуті ангари видаються скелетами якоїсь далекої аграрної доби.
Здається, це край світу. Й на ньому зовсім немає господаря: в самих Яцинах немає жодного фермера, агрофірми чи агрохолдингу. Є лишень поодинокі одноосібники.

"Як би це отак усе тут полити, щоб почало рости?" - питає нас місцевий чоловік, що несе повне відро води. Жінки, що стоять поруч, починають сміятися й підказувати, щоб не слухали його. Натякають на його любов до чарки.

Місцеві мешканці здають свої земельні паї двом великим агровиробникам. Але ті не мають стосунку саме до майна на території села. Його колись викупив іноземець.

За словами Василя Грицая, голови сільради сусідніх Білоцерківців, до якої приписані Яцини, нині вже й не можуть встановити, хто саме цим майном володіє. А без того його ніхто й не купить. Нібито були охочі розводити тут кіз. На жаль, не склалося.

"От скоро буде реформа землі. Я хочу звернутися до самого президента Зеленського, щоб не тільки за землю думали, а й за людей. Коли беруть в оренду землю, то мають ще думати, що місцевим людям треба якось тут жити", - каже Катерина Росоха, продавчиня в місцевому магазині, стоячи в колі місцевих жінок.

"Коли був колгосп "Зоря", господар був, тут усе було. Школа була дев'ятирічка. Дітей у школі було до 80 чоловік. Садочок був. Магазини були. Амбулаторія. Все було", - каже жінка.

За два десятиліття населення Яцинів скоротилося в чотири рази. Місцеві мешканці визнають: село втратило надію.

"Через років 3-4 цього села зовсім не буде. Через те, що кожна людина, яка має молоду сім'ю, тікає звідси", - резюмує реалії Яцинів Катерина Степанівна.
Навіть у Мацківцях у людей більше оптимізму. Там є все ще драйвер для змін: селяни забирають земельні паї в агрохолдингу й шукають кращої долі, судяться за спірне майно, звертаються до журналістів.

Всього на Полтавщині - 1790 сіл. Пів тисячі з них не мають жодного фермера чи підприємця.

І у великих, і в малих агровиробників є свої сильні сторони. Секрет успіху українського села в тому, щоб знайти адекватний баланс між громадами та різними агровиробниками - від дрібного фермера до холдингу.

Експерти побоюються, що земельна реформа дасть змогу агрохолдингам викупити орендовані в селян землі. Як наслідок - зникатиме ця вагома мотивація зважати на інтереси місцевих громад.

З іншого боку, саме великі компанії володіють найсучаснішими технологіями, виробництвами та експортним потенціалом.

Водночас дрібні фермери швидше за все й далі матимуть труднощі із заставою для отримання кредитів у банках. Навіть за умови підтримки держави.

У цій ситуації держава має визначитися, чи важливі для неї люди на землі. Оскільки попіклуватися про землю без людей буде кому й без неї.

Жанна Безп'ятчук
BBC News Україна

Ваш вибір 'Подобається'.

Підготовка до відкриття ринку землі – від А до Я

Чотири тижні більш як 70 слухачів отримували вичерпні знання стосовно майбутнього для ринку землі. Курс «Управління земельними ресурсами» став відповіддю за цілу низу питань: неможливість традиційного навчання, заплутаність законодавства, новітні технології та людський фактор в галузі. Програма курсу була побудована таким чином, щоб охопити всі аспекти управління земельним банком: його моніторинг та аналіз, юридичний захист та протидія рейдерським діям, законодавче забезпечення та взаємодія з усіма стейкхолдерами.

Зібрали для вас найважливіші тези з виступів усіх спікерів першого онлайн-курсу «Управління земельними ресурсами».

Тиждень перший. Захист земельного банку

Спікерами законодавчого блоку стали Володимир Ігонін та Олег Качмар – партнери юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери» та спеціалісти з питань вирішення земельних і митних спорів, злиття та поглинання, технологій та банкрутства.

Вони розповідали про умови відкриття ринку сільськогосподарських земель, про юридичний аудит земельних договорів та про дієві інструменти боротьби із земельним рейдерством. Володимир Ігонін спеціально для слухачів курсу проаналізував структуру земельної реформи та корпусу законів, проектів, які регулюють та регулюватимуть ринок землі.

В першу чергу, досвідчений юрист радить зробити наступні кроки:

1.Навчитись відстежувати рух законопроектів

2. Провести аудит договорів оренди землі

3. Актуалізувати контакти легальних орендодавців

4. Визначити коло пов’язаних осіб

5. Забюджетувати фінансування на придбання землі

6. Підготуватися до різних сценаріїв

    Ще спікер розповідав про юридичний аудит земельних договорів. Він навів чотири істотні умови договору оренди, на які необхідно звертати увагу:

    1. Об’єкт оренди

    2. Дата укладання

    3. Строк дії: від 7 (для с/г) до 50 років

    4. Орендна плата

      Окрему лекцію щодо боротьби зі земельним рейдерством прочитав Олег Качмар. Він надав слухачам інструментарій для боротьби зі спробами та випадками незаконного захопленні активів:

      -  Звернення до Міністерства юстиції України

      - Звернення до суду

      - Ініціювання кримінальних проваджень

      - Пред’явлення цивільного позову

      - Створення інформаційного поля

      Зустрічне забезпечення (вважається одним з найефективніших процесуальних інструментів)

      - Внесення коштів на депозит суду

      Також порадив, чому варто приділити увагу:

      • Аналіз корпоративної структури та установчих документів підприємства, грамотне структурування бізнесу
      • Обмеження повноважень керівників агропідприємств та реєстрація цих обмежень в реєстрі
      • Встановлення вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису учасника на рішеннях з питань діяльності товариства, вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка учасника у статутному капіталі
      • Контроль за належним оформленням документів і зберіганням печатки на підприємстві, впровадження ЕДО на підприємстві
      • Належне оформлення орендних, трудових, договірних відносин підприємства
      • Щорічний аудит земельного банку, поновлення договорів оренди
      • Належне оформлення проведення розрахунків з орендарями та контрагентами
      • Страхування активів
      • Сплата усіх обов’язкових платежів, подача звітів у статистику
      • Постійний моніторинг змін у публічних реєстрах

         

        Тиждень другий. Взаємодія із Держгеокадастром

        Лекції цього блоку читав Денис Башлик, директор із зв'язків з органами державної влади УКАБ, голова Держгеокадастру у 2019-2020 рр.

        На лекціях блоку розглядались питання цифрових послуг, що їх надає Держгеокадастр та загальний процес цифровізації роботи цієї державної інституції. Кілька лайфхаків від спікера:

        1. При співпраці з кадастровою службою варто використовувати цифровий підпис
        2. Всі адміністративні послуги Держгеокадастру зібрані на сторінці https://e.land.gov.ua/
        3. Портал загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земельних ділянок є на сторінці https://ngo.land.gov.ua/

            Одну лекцію блоку прочитав Дмитро Макаренко, експерт за питань геопросторових даних та екс-директор Департаменту міжнародної співпраці та ринку земель Держгеокадастру. У лекції йшлося про геопросторові дані загалом та про українську Національну інфраструктуру геопросторових даних: що це, навіщо це потрібно і як використовувати геопросторові дані у бізнесі та на державному рівні.

            Важливість цих даних та цих інфраструктурних систем важко переоцінити, адже, наприклад, у Німеччині на основі таких даних приймається до 80% рішень. І мова не лише про землі сільськогосподарського призначення, але й про рішення у галузях охорони здоров’я, податкової політики, навіть у питаннях урбанізації – адже геопросторові дані, доступ до яких обмежується лише на рівні «відкриті дані» та «оплата за дані», дозволяють проаналізувати неймовірну кількість параметрів. Окрім Німеччини, європейськими лідерами у галузі впровадження національних інфраструктур є Норвегія та Словенія, гарний доробок має Польща.

            Тиждень третій. Цифрові технології в управлінні земельним банком

            Протягом третього тижня курсу говорили про діджиталізацію земельного банку, його аналітику та трансформацію роботи земельного відділу. Спікер – директор компанії Vkursi Agro Роман Граб, який із своєю компанією розробляє IT-продукти для аналітики земель аграріїв і територіальних громад.

            Актуальність теми пов’язана не лише із існуючим станом справ, але й зі змінами, які лише починають впливати на регулювання земельних банків. Окрім змін чинного законодавства, до яких доведеться адаптуватись, що простіше робити за допомоги програмного забезпечення, ці зміни містяться у:

            - процесі децентралізації (формування громад);

            - передачі земель державної власності у власність громад;

            - посиленні контролю за використанням та охороною земель;

            - запровадженні обігу земель сільськогосподарського призначення.

            Це все вимагає від аграріїв уважного ставлення до земельного банку, якого легше досягти через його автоматизацію та цифровізацію. Це допоможе максимально, наскільки це можливо в Україні, застрахуватися від можливих проблем через випадкові помилки, створити більшу інвестиційну та кредитну привабливість, а також підвищити конкурентоздатність вітчизняних агропідприємств.

            Одна з лекцій була присвячена процесу та результатам цифрової трансформації роботи земельного відділу сучасної аграрної компанії. Розглянули принципи роботи програмного комплексу: як саме інформація у цифровому форматі потрапляє у програмні комплекси підприємства, де зберігається та як (і, дуже важливо, хто) із цією інформацією працюють.

            За словами Романа Граба, цифровий земельний банк дозволяє передбачати цілу низку потенційних ризиків, серед яких:

            - рівень консолідації земель господарства;

            - зони та площі земель оброблюваних поза межами ділянок в оренді;

            - земельні ділянки (їх частини) які орендуються, але не обробляються;

            - накладання земельних ділянок;

            - місцезнаходження та площі земельних ділянок, які відсутні на публічній Кадастровій карті;

            - відповідність цільового призначення;

            - дотримання обмежень у користуванні  земельних ділянок тощо.

            Тиждень четвертий. Комунікації у галузі земельних відносин

            Тему «Стратегічні і тактичні комунікації у галузі земельних відносин» розкрили Василь Берков, заступник директора з соціального розвитку аграрного холдингу HarvEast, та Людмила Кравченко, заступниця директора агрохолдингу HarvEast з земельних питань.

            На початку обговорювалися питання ефективної взаємодії з пайовиками. У фундаменті теми, пояснив Василь Берков, є ставлення компаній до пайовиків. Деякі компанії розглядають орендодавців свого земельного банку як до людей, які проживають на території присутності компанії та передають їй свою землю у володіння, після чого про них можна забути. Такі господарства через деякий час стикаються із відтоком пайовиків та успішними діями конкурентів.

            Найкращим варіантом побудови взаємовигідних стосунків із пайовиками є нематеріальна мотивація, у випадку холдингу Harveast – Програма соціального партнерства.

            Ще одним об’єктом комунікації бізнесу є органи місцевого самоврядування – розпорядники земель. Порада від експерта: будь-якими методами уникати «латання дир» – вирішення проблем, які мають вирішувати органи влади, коштом компанії. Оскільки у випадку скрутного становища бізнесу та перебоїв із фінансуванням непрофільних напрямків соціальний негатив впаде саме на бізнес.

            Приклади розумної співпраці від Василя Беркова:

            - медичні проекти: підтримка регіональних медичних підприємств в обмін на консультування та виїзд лікарів вищої категорії у села компактного проживання пайовиків. Загальний позитив від таких проектів стає активом компанії, а персоналізація допомоги полягає у тому, що пайовики холдингу отримають більше безкоштовних послуг, аніж їхні сусіди;

            - освітні проекти, в рамках яких діти пайовиків отримають пріоритетний доступ до отримання сучасних знань: інформаційні технології, іноземні мови і багато іншого;

            - проєкти у галузі ЖКГ: створення комунальних підприємств та соціальних кооперативів, які ведуть власну діяльність, та в обмін на підтримку з боку бізнесу надають його пайовикам послуги безкоштовно або за пільговими тарифами. Бізнес стає головним замовником для таких структур, дозволяючи їм заробляти та підвищувати рівень надання послуг.

            Така діяльність дозволяє утримувати пайовиків, а також залучати нових партнерів-власників земель.

            Людмили Кравченко, в свою чергу, присвятила свою лекцію взаємодії з нотаріусами та державними реєстраторами щодо прав на землю, розглянувши низку дуже нагальних питань, серед яких:

            - зміни у законодавстві про нотаріат та їхній вплив на земельні відносини;

            - роз’ясненні від Мінюсту щодо земельних питань у роботі нотаріусів;

            - перелік дій, які можуть (та не можуть) виконувати нотаріуси;

            - бази, до яких мають доступ нотаріуси, та що землевпорядники можуть завдяки цьому доступу отримати;

            - довіреності: види, призначення, правила використання;

            -  емфітевзис: перспективи при відкритті ринку землі;

            - земельна ділянка у спадщину: порядок оформлення;

            - договори купівлі-продажу землі після 01.07 2021 року, що треба зробити, аби бути готовими до змін.

            Окрім цього спікер розповідала, яким чином відбувається продаж землі без оформленої земельної ділянки, які бувають види нотаріального оформлення землі (обов’язкове та добровільне), та що таке Кадастровий номер земельної ділянки.

            Підсумок. Панельна дискусія «Як підготуватись до відкриття ринку землі?»

            По закінченні занять курсу провели панельну дискусію із усіма лекторами, модератором якої традиційно виступила Елліна Юрченко з УКАБ.

            Важливість цієї дискусії полягала у тому, що викладачі отримали змогу резюмувати матеріали своїх блоків та відповісти на питання слухачів, які з’явились після лекцій.

            Висновки експертів за результатами спілкування зі студентами:

            - орендарям землі варто вже зараз починати перевірку усіх договірних документів із землевласниками, готуватися до переговорів та планувати свої дії;.

            - для поліпшення земельної реформи не вистачає прийняття законопроекту 2194 та швидкого проходження законопроекту про консолідацію земель, які мають бути прийняті до Нового року;

            - варто час від часу оновлювати знання про науковий прогрес, щоб гарна справа, яка майже доведена до стану реалізованого проекту, не виявилась відсталою;

            - представникам агробізнесу варто готуватися до дуже прозорих та непростих переговорів із землевласниками.

            Таким чином закінчився перший освітній онлайн-курс «Управління земельними ресурсами» від проєкту «Агрокебети Онлайн». Він виявився затребуваним, тому ми вже плануємо нові освітні ініціативи. 

            Джерело: УКАБ

             

            Ваш вибір 'Нічого сказати'.

            В Україні масово продають фальшиву ікру: як розпізнати підробку

            В Україні в інтернеті продають до 80% фальшивої ікри. Неякісна продукція також трапляється і в супермаркетах. Водночас розпізнати підробку можна відразу на прилавках супермаркету, керуючись кількома простими правилами.

            Про це OBOZREVATEL розповіла керівниця відділу тестувань Центру експертиз ТЕСТ Ніна Кальдій. За її словами, у торговельних мережах може трапитися неякісний продукт, а якщо купувати в інтернеті, найімовірніше, можна придбати несправжню ікру.

            Як розпізнати справжню ікру.

            Перше – купувати там, де можуть дотримуватися умов зберігання: у фірмових магазинах або торговельних мережах. Просто на прилавках можна перевірити температурний режим (часто в холодильниках є градусники). Крім того, варто перевірити і "вік" баночки (не повинен бути більш ніж 12 місяців).

            Друге – не купувати ікру без маркування або з Росії. Закон забороняє продавати в Україні російський продукт. І якщо він уже потрапляє на прилавок, можна сміливо стверджувати, що це контрафакт.

            Третє – не купувати дешевий продукт і прислухатися до "хлюпання" в баночках. "Ікру, у якої закінчився термін зберігання, перефасовують, вона реалізується в баночках, часто за акційними цінами, як вироблена цього сезону. Така ікра буде хлюпати під час струшування, а в ікринок будуть тріснуті оболонки. Вона буде дешевою, але це продукт, який, крім шкоди, нічого хорошого нам не принесе", – розповіла професорка кафедри товарознавства, управління безпекою та якістю Київського національного торгово-економічного університету Олена Сидоренко.

            Якщо ви вже придбали ікру, то розпізнати справжню можна за допомогою простого експерименту: залити невелику кількість продукту гарячою водою. Якщо рідина стане молочного кольору, значить, ікра справжня. Якщо вода стане рожевою або не змінить колір – підробка. Крім того, справжня ікра лопається просто на зубах, а білкова – жується.

            Рейдери «Дніпромлин» перетворили благополучне підприємство в токсичний актив і через фіктивне банкрутство мають намір «кинути» всіх партнерів

            В кінці серпня 2020 року організоване рейдерське угруповання (як повідомляють ЗМІ, її очолює екс-секретар міськради Дніпра часів Януковича Максим Романенко) здійснила захоплення і контроль над борошномельним комбінатом «Дніпромлин» і хлібозавод №10. Обидва підприємства розташовані в місті Дніпро і входять до складу багатопрофільного агрохолдингу Ristone Holdings. Обидва захоплених підприємства були рентабельними і вносили суттєвий внесок в забезпечення продовольчої безпеки Дніпропетровщини.

            Однак, 10 листопада відбулося засідання суду, на якому борошномельний комбінат і хлібозавод введені в процедуру банкрутства і ліквідації. У керівництві холдингу Ristone Holdings впевнені в тому, що дане банкрутство має всі ознаки фіктивності і є шахрайством. Рейдерське угруповання почало «розпил» захоплених активів.

            Це класична схема знищення і «переведення в готівку» захоплених активів. Зайшовши на підприємство, рейдери швидко на папері «продають» все його майно афілійованій з ними третій фірмі. А потім випотрошене підприємство кидають в процедуру банкрутства. І все, кому підприємство-банкрут щось повинно, йдуть з порожніми руками, активів немає, вони продані і виведені. Шахраї та рейдери тим і відрізняються від реальних бізнес-партнерів, що у них завдання полягає не в розвитку бізнесу, а в його швидкому банкрутство і виведенні активів. Як говоритися, прибіг - пограбував - втік.

            У зв'язку з банкрутством ТОВ «Дніпромлин» напевно виникнуть проблеми у Аграрного фонду України. Фонд був неодноразово проінформований про те, що Дніпромлин захоплений рейдерами, проте передав на зберігання підприємству державне зерно. Де вони сьогодні будуть шукати це зерно? У підприємства-банкрута? Правоохоронцям області не завадить провести перевірку: чи немає зв'язки у менеджменту Аграрного фонду з рейдерами? Аж надто явно не державницьку позицію проявив цей самий менеджмент щодо державних інтересів.

            - Подальша доля Дніпромлин і Хлібозаводу № 10 в руках рейдерів викликає великі сумніви. Фінансово-економічна ситуація для рейдерів складається плачевно. Ціни на пшеницю, як на базову сировину, злетіли вгору за рахунок експорту, тому виробництво борошна та хліба балансує на межі рентабельності, ближче до мінусів. Скоріш за все рейдерам доведеться закривати дірку в фінансових результатах підприємств за рахунок невиконання фінансових зобов'язань перед постачальниками та іншими партнерами, - аналізують ситуацію експерти ринку. - У цьому суть проблеми, з якою не врахувавши наслідки зіткнулися рейдери - вони не в змозі забезпечити диверсифікацію ризиків, і захоплений у холдингу привабливий актив перетворився в токсичний, коли ціни на їхню продукцію заморожені, а ціни на сировину - злетіли вгору. Скоріш за все борошномельний комбінат просто поріжуть на металобрухт.

            Про такі потенційні плани рейдерів свідчить і те, наскільки грубо і протиправно реалізується процедура фіктивного банкрутства. Ці очманілі від безкарності громадяни навіть не маскуються. У випадку з банкрутством Дніпромлин юрособа-кредитор і юрособа-дебітор навіть зареєстровані за однією і тією самою юридичною адресою. Це прямо свідчить про те, що реалізується відкрите і навіть демонстративне шахрайство.

            І саме судове засідання по процедурі банкрутства в обласному Господарському суді Дніпропетровщини виглядало як відверта змова. Холдинг заявив свої мотивовані вимоги, однак суддя їх повністю проігнорувала.

            Листопадова ситуація навколо рейдерського захоплення борошномельних і хлібопекарських активів агрохолдингу Ristone Holdings змушує підняти принаймні три принципових питання.

            Перше - чи розуміє обласна влада, повністю зайнята сьогодні виключно виборами, що потенційна зупинка найбільшого в Україні борошномельного комбінату «Дніпромлин» і найбільшого в м.Дніпро Хлібокомбінату № 10 ставить під загрозу питання забезпечення населення хлібобулочною продукцією і борошном?

            Друге питання: Чи розуміють керівники області і міста, що розвиток цієї ситуації за сценарієм фіктивного банкрутства захоплених рейдерами Романенко підприємств неминуче призведе до стрибкоподібного зростання цін на соціальний продукт - хліб? А це, в свою чергу, вкрай негативно може позначитися на соціально-політичну обстановку в регіоні.

            Якщо відповіді на обидва питання позитивні, то виникає третє питання: чому правоохоронна система області діє і фактично стала на бік рейдерів? Чи не вбачається в цій демонстративній бездіяльності правоохоронців ознаки того, що мовою Кримінального кодексу називається корупцією?

            Утримання корів: не райдужні перспективи

            Про це повідомляє Аналітичний відділ Асоціації виробників молока.

            «Найбільше загальне поголів’я корів (промисловий і присадибний сектори) скоротилося   у Херсонській (50,6 тис. голів; -17,2%), Чернігівській (86 тис. голів; -13,2%),  Запорізькій (41 тис. голів; -11,8%) та Миколаївській (52,7 тис. голів; -11%) областях» - повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко.

            Промислові молочні ферми на 01.11.2020 утримують на 4,3% менше корів проти аналогічної дати минулого року — 421,6 тис. голів. Позитивна динаміка — тільки у Тернопільській області (+5,5%), тоді як у решті регіонів — скорочення. Навіть області-лідери за промисловим поголів’ям корів демонструють низхідну динаміку. Так, Полтавщина показала мінус 2,7% в порівнянні з минулим роком — 54,3 тис. голів. На Черкащині скоротили утримання на 1,6% — до 43,1 тис. голів. А Київщина на 3,1% — 31,1 тис. голів. Найбільше падіння спостерігається у Рівненській (- 27,6%), Одеській (- 21,9%) та Закарпатській  (-14,3%) областях.

            У присадибному секторі утримання корів зменшилося на 6,4% у порівнянні із січнем-жовтнем минулого року — до 1 326,3 тис. голів. Висхідну динаміку демонструє лише Рівненська область — +1,4%, до 64,3 тис. голів. На 0,7% збільшилося поголів’я корів у Луганській області — 15,4 тис. голів. Всі решта областей суттєво скорочують поголів’я.

            «Ймовірніше всього, ситуація до кінця року буде мати лише поглиблюючий негативний характер. Адже Уряд не досить прихильно ставиться до молочарів, судячи з виділеного на наступний рік бюджету. А ціновий ажіотаж на кормову складову тільки набирає обертів і до нового року може досягнути свого апогею. Собівартість виробництва молока зростатиме. Відповідно, вітчизняна молочна продукція буде втрачати і так хиткі позиції не лише на зовнішніх ринках, але й на внутрішньому», - підсумовує Яна Музиченко.

            «Повіривши у наміри Уряду підтримати відновлення та розвиток молочної галузі, господарства ризикують вкотре «обпектися»: не зважаючи на кризовий і карантинний період, промислові підприємства у 2020-му році продовжували проєкти із модернізації та будівництва сучасних молочно-товарних ферм, щоб відповідати новим вимогам харчового і  ветеринарного законодавства. Проте наприкінці року аграрії ставлять всі інвестиції у скотарство на паузу. Адже замість декларованих і неодноразово оголошених 8,2 млрд грн на підтримку АПК у 2021-му Уряд після першого читання проєкту бюджету врізав фонд удвічі  – до 4,5 млрд грн. Програми часткової компенсації втрачених посівів досі лише у повітрі, хоча найбільші скорочення поголів’я корів саме серед південних регіонів, що знаходяться в критичній ситуації через збитки, спричинені посухою. АВМ та інші молочні асоціації спільно із Мінекономрозвитку закликають Кабмін та Уряд переглянути своє ставлення до підтримки молочної галузі, адже інакше ми стрімко дійдемо до «точки неповернення», коли підтримувати і розвивати вже буде нікого», - наголошує віцепрезидентка Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк.

             

            Ваш вибір 'Нічого сказати'.

            Землю - громадам: які зміни у земельних відносинах очікуються найближчим часом

            Законопроект №2194 про передачу державних земель за межами населених пунктів (окрім земель, де розміщуються об'єкти держвласності) в комунальну власність територіальних громад буде винесено на розгляд Верховної Ради в другому читанні наступного тижня. Про це повідомив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький під час конференції USAID з аграрного та сільського розвитку "Інсайти земельної реформи. Які питання на порядку денному?".

            "Якщо ми говоримо про законопроект №2194, який стоїть на порядку денному на наступний тиждень, першочергове завдання передати землі за межами населених пунктів у розпорядження громад. Ні в кого немає сумніву, що це необхідно зробити, і це треба було зробити давно. Є указ президента від 15 жовтня, ми очікуємо завтра або на найближчі засідання уряду винесення відповідного рішення Кабміну на виконання указу та реалізації його Держгеокадастром. Але для повної картини необхідно ухвалити законопроект №2194", - сказав Тарас Висоцький.

            За словами першого заступника керівника Всеукраїнської асоціації громад Івана Фурсенка, законопроект №2194 відкриває перед громадами можливість самостійно планувати розвиток власних територій у межах і за межами населених пунктів в інтересах та за участю місцевого бізнесу й населення.

            "Закон дасть змогу громадам визначати допустиме цільове призначення земель на підставі єдиної комплексної документації, встановлювати межі між територіями громад і затверджувати детальні плани території за межами населених пунктів ", - прокоментував Фурсенко.

            Крім того, законопроект №2194 передбачає перегляд функцій Держгеокадастру в частині розпорядження землями сільгосппризначення, зокрема, відомство перетвориться на сервіс-орієнтовану службу для ведення Державного земельного кадастру та забезпечення функціонування Національної інфраструктури геопросторових даних.

            "Контрольні повноваження Держгеокадастру буде передано місцевим радам й обласним державним адміністраціям, контрольні повноваження з додержання екологічного законодавства у сфері земельних відносин збереже Держекоінспекція. Також скасовується державна експертиза землевпорядної документації та узгодження майже всіх видів документації із землеустрою", - пояснив перший заступник голови Держгеокадастру Анатолій Мірошниченко.

            Щодо запобіжників проти зловживань стосовно розпорядженням земель головами ОТГ, жоден спікер змістовно не зміг відповісти, наголошуючи лише на тому, що громада може з "вилами та граблями протестувати". 

            Згідно із законопроектом №2194 також пропонується скасування частини дозволів і дублювання процедур перевірки документації із землеустрою; запровадження контролю документації із землеустрою через громадську експертизу/рецензування; надання відомостей документації із землеустрою статусу публічних, відкритих та загальнодоступних даних; інтеграція та уніфікація землевпорядної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; запровадження страхування відповідальності виконавців робот із землеустрою та зниження вартості робіт із проведення землеустрою та їхньої тривалості за часом.

            Ваш вибір 'Подобається'.