178171

Не лише сало: як українські устриці стали доступним делікатесом

Андрій Пігулевський - один з тих, хто стояв у витоків нової гастрономічної моди, а його компанія "Устриці Скіфії" дозволила вивести її мало не на масовий рівень.

Води Тилігульського лиману стали новим домом для мешканців, побачити яких у цих краях вже заледве хтось сподівався.

"Для устриці дуже важлива солоність води. Чим вона вища - тим устриця краще почувається, частіше дихає. Тому ми обрали це місце", - розповідає Андрій Пігулевський.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

Хоча колись устриці були звичними представниками фауни для українського Причорномор'я.

"Якщо копнути глибше в історію, ми побачимо, що цей регіон завжди був устричним. Абсолютно всі древні поселення завалені устричними мушлями", - продовжує власник ферми.

До 1907 року, за його словами, українське узбережжя від Ізмаїла до Севастополя було найбільшим експортером устриць у світі на ту мить.

"Не виробником - Франція і США виробляли більше, але звідси вивозили 11-13 мільйонів устриць щороку. Українську устрицю їли в Парижі, в Санкт-Петербурзі, в Москві, навіть в Норвегії навіть, Швеції".

Чорноморська устриця становила такий інтерес, бо це - окремий вид, зі своїми особливостями і смаком.

Однак у 20 столітті цей вид майже зник - через екологічні катастрофи. Спершу змінилася солоність його води, через що устриць стало значно менше. А потім ті, що лишилися, почали страждати від хижака, який потрапив до Чорного моря на днищах кораблів - рапани.

Тож зараз у лимані вирощують тихоокеанську гігантську устрицю. Її на стадії малька закуповують у Франції - Андрій їздить туди кілька разів на рік, відколи заснував свою справу у 2014-му.

В Україні приблизно за півтора роки його дорощують до розмірів, достатніх для того, аби їсти.

Цей промисел ручний - устриць селять у спеціальних сітках, які періодично перетрушують - щоб молюски не "приростали" одне до одного, а мушля формувалася правильної форми. Взагалі цей процес називається тріажем, але на фермі просто кажуть, що "виховують" молюсків.

Щороку тут вирощують приблизно 20 тон устриць. Це маленьке підприємство - невелике господарство у Франції може вирощувати вдесятеро більше. Тому на "Устрицях Скіфії" працюють менше десяти людей.

Відновлювати довелося не лише популяцію молюска, але й культуру його споживання.

"Коли я починав реалізовувати свій перший врожай, словосполучення "українська устриця" викликало у багатьох насмішку, нерозуміння або навіть недовіру", - каже Андрій.

Тому, можливо, 20 тон - це не так вже й мало. Вони, здебільшого, роз'їжджаються до великих українських міст. Але загалом компанія працює з чотирма торговими мережами і трьома сотнями ресторанів, цілий рік доставляючи устрицю по всій країні.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

Тепер Україна входить у п'ятірку європейських лідерів за обсягом споживання устриць.

"Українці люблять морепродукти і зокрема устриці, з кожним роком ринок споживання зростає, і для багатьох наших співвітчизників устриця стала вже звичним продуктом у щоденному раціоні", - розповідає власник ферми.

Як наслідок, попит, за його словами, вже перевищує можливості ферми.

Одна з причин такого успіху - доступна ціна. Скуштувати українську устрицю можна за 30-40 гривень.

Але і це не межа - Андрій хоче в майбутньому вийти на 15-20 гривень за штуку.
За словами підприємця, це цілком реально. Щоправда, зараз є кілька перешкод для подальшого розвитку.

Перша - очевидна. Коронавірус боляче вдарив по індустрії гостинності.

"Мій дистриб'юторський бізнес дуже постраждав від ковіду, багато ресторанів закрилися, багато вивели устриці з меню. Періодичні локдауни взагалі звели торгівлю устрицями майже на нуль", - пояснює Андрій Пігулевський.

Хоча загалом ситуацію за рік допомогло вирівняти саме господарство на березі лиману. Окрім власне ферми там є невеликий ресторан на відкритому повітрі, який щороку додає щось нове - і до меню, і до інфраструктури.

Окрім їжі і напоїв, там тепер можна отримати екскурсію і докладніше дізнатися про устричний промисел.

Влітку тут юрбилися черги туристів - за словами Андрія, господарство стало одним із найвідвідуваніших місць на півдні України.

Ще одна проблема - це те, що Андрій називає законодавчим вакуумом у сфері аквакультури, оскільки вирощування морепродуктів все ще є досить екзотичним заняттям для України.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

"Важливі питання, які дозволили б тисячам підприємців освоювати море і лагуни, залишилися без уваги законодавців".

Він, проте, сподівається, що вже до закінчення чинної каденції Верховної Ради все ж вдасться привернути увагу депутатів і врегулювати "такий важливий елемент продовольчої безпеки в Україні".

Попри перешкоди, Андрій Пігулевський налаштований рухатися далі.

Окрім зниження вартості, він має й амбітніші плани. Зокрема, відновити популяцію чорноморської устриці.

Експерименти з цією метою тривають вже другий рік і, за словами Андрія, приблизно 30% популяції, що бере в них участь, вижило.

"Це дає надію, що вони дадуть потомство, певною мірою вже адаптоване до умов лиману і Чорного моря".

Але навіть той тихоокеанський молюск, який зараз вирощують у лимані, має відмінний від решти смак за рахунок середовища вирощування, і експерти з легкістю можуть розпізнати його унікальність.

Андрій радить куштувати їх свіжими і сирими - із додаванням хіба що свіжого соку лимона.

"Устриці - це моя пристрасть, якій я присвятив усе своє життя", - каже він.

Джерело: ВВС-Україна

Ваш вибір 'Подобається'.

Україні загрожують серйозні проблеми з урожаєм: метеорологи назвали ризики снігового апокаліпсису й дали прогноз на весну

Про це пише OBOZREVATEL.

На сході можуть бути проблеми з урожаєм

Начальниця відділу агрометеорології Українського гідрометцентру Тетяна Адаменко говорить, що незважаючи на снігопади, які покрили частину території України, ситуація з урожаєм цього року буде нерівномірною.

"Те, що зараз Київ завалений снігом, ще не означає, що так всюди. У нас Херсонська, Одеська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська та більша частина Харківської областей практично без снігу. Сніговий покрив заввишки 1-3 см – це майже нічого", – говорить Адаменко.

Вона сподівається, що нинішній циклон покриє снігом Одеську й Миколаївську області, а ось ситуація на решті території поки під питанням.

"Щоб зберегти посіви озимих, необхідна висота снігу понад 5 см за морозу нижче ніж -15 градусів. Поки ми спостерігаємо, що в тих районах, де вже були морози навіть до -23, сніговий покрив високий, до 40 см, й урожай збережеться. Але зараз ми чекаємо сильне похолодання, яке протримається до 19 лютого, і стає тривожно за ті регіони, де снігу практично немає", – каже Адаменко.

Багато снігу – багато вологи

Після двох років посухи цьогоріч фермери України можуть сподіватися на те, що земля буде наповнена вологою.

"Спрогнозувати опади на весну зараз неможливо. Але що стосується снігу, то він ліг на не дуже промерзлий ґрунт, висота промерзання становила всього 15-20 см. Це говорить про те, що під час танення волога не скотиться в річки, хоча це теж непогано. А піде в ґрунт і створить запас води. А в тих регіонах, де зараз немає снігу або його шар дуже тонкий, з приходом морозів земля може сильно промерзнути. І тоді там виникнуть серйозні проблеми з озимими", – розповідає спеціалістка.

Синоптикиня зазначає, що слідом за Одеською областю проблемною стала Луганська. Восени там по 50-60 днів не було дощів. "Я знаю навіть випадки, коли люди посіяли озимі, а вони не зійшли й доводилося пересівати", – підкреслює Адаменко.

Самі фермери з Луганщини розповідали, що через посуху в них уже пропало до 30% врожаю озимих. Оскільки рослини хоч і зійшли, але не змогли розпуститися, тобто вони зіпсувалися.

А ось фермер Василь Драч із Черкаської області такій погоді радий. "У нас земля не промерзла, а снігу багато. Це означає, що буде багато вологи і врожай буде хороший. До цього ми три роки жили за посухи. Коли земля на метр має бути зволожена, у нас волога була на кілька сантиметрів. Тому ми дуже сподіваємося на цей рік. Головне тепер, щоб під час танення не утворилася крижана скоринка і рослини не задихнулися", – каже Драч.

Яка весна нас чекає

Якою буде цьогорічна весна, українські синоптики поки не наважуються сказати. Але якщо вірити раннім прогнозам, а точніше раннім тенденціям на погодні умови весни від західних учених, то нас чекає теплий сезон із помірними опадами.
Більш прохолодну погоду обіцяють Західній Європі, сюди можуть заходити холодні повітряні маси. І навіть проникати в Центральну Європу. А ось чим ближче на схід, тим погода буде теплішою. І температура повітря навіть може бути вищою за норму. Хоча не виключено й тимчасові похолодання, але вони будуть рідше, ніж зазвичай.

Що стосується опадів, то вони прогнозуються помірними. Але тенденції до посухи не спостерігається. А в районі Британських островів і Скандинавії кількість опадів буде навіть вищою за норму

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Соняшник. Важливі елементи живлення

Плануєте сіяти соняшник у сезоні - 2021 - тоді ця інформація саме для вас. Бо ця культура має певні особливості оптимального живлення, окрім стандартних NPK, зазначають в «Інституті здоров’я рослин», і їх варто враховувати, якщо прагнете отримати щедрий врожай.

«Надзвичайно важливим для культури є й магній, оскільки його дефіцит знижує масу тисячі насінин. Однак варто звернути увагу на його співвідношення з калієм, оскільки елементи можуть перешкоджати засвоєнню одне одного. Втричі більша, ніж у зернових, потреба соняшника в сірці: за її нестачі гальмується ріст і розвиток рослини. На розвиток надземної частини та кореневої системи впливає також забезпеченість культури кальцієм: за його дефіциту затримується ріст листків, спостерігається їх хлоротичність, вони можуть відмирати», - консультує науковий співробітник Інституту Сергій Сальніков.

Читайте також: Перевіряємо якість та безпечність посівного матеріалу

Щодо мікроелементів, Сергій акцентує на потребі соняшника в борі, марганці, молібдені, залізі, міді та цинку. За дефіциту бору соняшник повільніше розвивається, кошики деформуються, сім’янки не виповнюються, і спостерігається зменшення врожаю. За нестачі марганцю стебло формується тоншим і слабшим, на листках з’являються хлорози, а молібдену - проявляються міжжилкові хлорози на молодих листках. Дефіцит заліза спричиняє порушення процесів фотосинтезу; візуально він проявляється у пожовтінні молодих листків. А недостатня забезпеченість міддю, хоч культура й потребує її у незначних кількостях, може призвести до загибелі сходів, оскільки цей елемент відповідає за стресостійкість, бере участь у диханні, накопиченні білків, фіксуванні азоту та ще ряді життєво важливих процесів. Щодо цинку, то він важливий для ростових процесів; за його дефіциту порушується азотний обмін та синтез білків, знижується стійкість рослин до різного роду стресів.

Згідно з науковими даними, на формування 1 т продукції соняшника потрібно: N-55 кг, Р-24 кг, КО2-110 кг, Са-60 кг, МgО-20 кг, S-30 кг, Fe- 88 г, Mn-60 г, Zn-50 г, В-65 г, Сu-12 г, Мо-0,5 г.

Крім того, варто взяти до уваги доступність елементів живлення, на яку можуть впливати різноманітні фактори, як то: рівень рН ґрунту, вологість, вміст органічної речовини та інші показники. Тож обирайте комплексне дослідження ґрунту полів під соняшник. 

 

Поради аграрію: яку модель сівалки точного висіву обрати

Компанія Väderstad  розпочинає серію інформативних блоків для аграріїв, щоб допомогти у виборі, яка саме модель сівалки точного висіву буде найкраще підходити для того чи іншого господарства.  

В цьому блоці ми розглянемо дві моделі Tempo F 6-8 та Tempo V 6 -12. Ці моделі добре підійдуть для господарств у яких до 1000 га площ відведені під посів технічних культур. Ці моделі в залежності від типорозміру здатні за добу засівати до 120 га площі. Всі вони можуть висівати різноманітні культури від ріпаку до сої і кукурудзи, проте мають ряд деяких відмінностей. 

Так, Tempo V - це навісні на триточкову навіску трактора сівалки точного висіву, які мають раму відкритої конструкції, що дає змогу легко змінювати відстань між рядками від 450 мм до 800 мм, мають від 6 до 12 висівних секцій, зокрема може бути і непарна кількість 7,  9, 11 рядків, можливості обмежуються лише вибором ширини рами. Підійдуть для господарств з широким асортиментом висіваємих культур: від ріпаку, цукрового буряку до кукурудзи та сої тощо. У якості додаткової опції можуть дообладнуватися  системою внесення гранульованих мінеральних добрив у вигляді аплікатора FH2200 на передню навіску трактора, розподільчої головки та сошників. Моделі Tempo V складаються у вертикальному положенні, транспортна ширина становить 3 м. 

523.jpg

Tempo F – це напівпричіпні сівалки точного висіву, які мають чітко фіксовану ширину міжряддя 70 см, 75 см, 76,2 см або 80 см в залежності,  яка технологія у господарстві і яку сівалку замовили на заводі. Чудовий вибір для господарств, які вирощують переважно кукурудзу, соняшник, можливо сорго. Змінювати відстань між рядками не можливо. На саму сівалку встановлюється бункер для добрив 1275 л  або 1700 л в залежності від типорозміру, сошники та система дозування з можливістю посекційного контролю. Сівалка здатна демонструвати стабільні показники роботи за різних технологій обробітку ґрунту, навіть висівати безпосередньо в стерню попередника за певних умов. Вага повністю завантаженої сівалки Tempo F8 становить більше 6 тонн. Транспортна ширина також становить 3 метра.

522.jpg

Для підбору трактора слід виходити з розрахунків приблизно 16-18 к.с. на висівну секцію, щоб забезпечити робочу швидкість 12-17 км/год. Продуктивність гідравлічного насосу  трактора для Tempo V - 80 л/хв для Tempo F 110 л/хв тут враховано і 20 л/хв потреба на функціонування самого трактора. Трактор повинен мати зворотній злив без підпору, одну пару з постійним потоком та можливістю його регулювання. Для роботи вистачить 2-3 гідравлічні пари подвійної дії на тракторі.

Більше про сівалки Tempo читайте за посиланням.

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Чи є світло в кінці «молочного» тунелю для України

За результатами аналітичних досліджень Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC), презентованих під час Загальних Зборів Асоціації виробників молока, попит на молочні продукти в світі зростає, і Україна може стати одним з глобальних гравців.

На слайді презентації Анни Клименко, керівника консультаційних програм IFC в агробізнесі в Україні, показані прогнози стосовно того, де очікується дефіцит споживання молочних продуктів: яким він є зараз і яким буде через 5 років.

472.jpg

Анна Клименко зазначила, що загальний висновок для нас, як для молочної галузі України, дуже позитивний – ринок зростає. Враховуючи цей фактор, українські виробники та переробники мають мобілізувати ресурси та скооперуватися, поки вікно можливостей ще відчинене.

«Які це будуть ринки – залежить від нас. Їх доволі багато. Навіть якщо обрати Китай, Саудівську Аравію, Єгипет, Кенію, то в порівнянні з іншими, більш відомими конкурентами (Німеччина, США, Нова Зеландія), логістично ми є на порядок ближче до цих ринків. У нас вже є перевага в тому, що ми можемо бути вигіднішими з точки зору логістичних витрат», - повідомляє Анна Клименко.

Яким чином мобілізувати ресурси та скооперуватися виробникам та переробникам молока – треба вирішувати, адже ефективного ланцюжка постачань в Україні, який би міг конкурувати на глобальному ринку, поки що, нажаль, не існує.

473.jpg

«Згідно з оцінками міжнародних експертів, для переробника, який би хотів вигідно експортувати свою продукцію, економічно-доцільним є мати один сучасний завод з потужністю переробки щонайменше 500,000 т молока на рік. І такого заводу в Україні поки що не існує. А для виробництва цих 500,000 т молока необхідно, якщо брати за базис американську модель великих ферм, 5 сучасних молочних ферм по 10,000 корів кожна з продуктивністю 10 т молока на корову в рік. Що в свою чергу вимагає біля 60 тис. га землі для вирощування та заготівлі грубих кормів. З точки зору глобальних ринків, це – невеликі обсяги, але цього ланцюжка постачань поки що не існує в Україні. Тому від початку Проекту розвитку молочної галузі в Україні IFC шукає партнерів для створення такого ланцюжка», - повідомляє Анна Клименко.

Джерело: прес-служба АВМ

"Тихий переворот": що відбувається в аграрному комітеті ВРУ і чому Сольський не має шансів залишитись його головою

Журналісти УНН поцікавились в експертів, чому народні депутати незадоволені роботою Сольського та ким, за їхніми прогнозами, замінять неефективного голову.

Народний депутат, член комітету Лабазюк: йде очищення від людей Богдана

Нардеп Лабазюк наголосив, що робота Сольського в інтересах “клану” колишнього очільника Офісу Президента Андрія Богдана не йшла на користь комітету.

“Моя особиста думка — починається очікуваний процес: слуги борються між слугами. Ініціатори рішення були „слуги“ і голова комітету теж „слуга“. У них була більшість рік, і вони мали можливість багато чого зробити. Але комітет був не дієвим, бо постійно відчувалася оця внутрішня клановість. Станом на сьогодні чітко видно, що пан Сольський мав прив’язку до Богдана, Богдан пішов. (...) Зараз це питання має зайти в сесійну залу. На це має бути політична воля керівника Ради Разумкова — внести це питання. Якщо голосів в раді буде достатньо — тоді буде новий голова”, — зазначив нардеп.

Політолог Віктор Таран: Сольський — “ні риба ні м’ясо”

Експерт звернув увагу, що головною проблемою Сольського на посаді голови аграрного комітету є тотальна безініціативність у просуванні потрібних галузевих реформ.

“Як голова комітету він був геть не публічною людиною. Він не прославився публічно ані в позитиві, ані в негативі. Навколо нього не було... великих скандалів, а також він не був лідером реформ. Тієї ж земельної, яка писалася на Банковій, а Сольський закон просто легітимізував”, — зазначив він.

Політолог також прогнозує, що новим главою комітету може стати нардеп від “Батьківщини”, але прізвища ймовірного кандидата не назвав.

Політичний аналітик Олександр Кочетков: комітет з Сольським працював неефективно

“Претензії до роботи Сольського, звісно, були. Комітет не є самостійною одиницею структури, він навіть менше самостійний, ніж міністерство, тому що воно може впливати на якісь фінансові питання. Тому претензії пред’явити, звісно, можна: мені особисто, як фахівцю, підхід Сольського до реформи землі зовсім не сподобався, зовсім”, — підкреслив він.

Кочетков також зазначив, що на посаду глави комітету в політичних колах зараз активно обговорюється оптимальна для всіх кандидатура нардепа від “Батьківщини” Вадима Івченка. Але рішення, знову ж таки, залишається за Верховною Радою, наголосив він.

Політолог Микита Трачук: голосів за відставку Сольського вистачить

Те, що відбулось вчора на засіданні аграрного комітету політолог назвав “тихим переворотом”. Він також згоден з іншими експертами в тому, що “Слуги народу” остаточно звільняються зараз від “клану” Богдана.

“Була інформація, що призначать замість Сольського кандидата від „Батьківщини“, адже тема землі завжди була їхньою темою. Що стосується голосів за відставку — їх зберуть, бо у людини Богдана підтримки серед „Слуг народу“ не буде. Та й серед інших партій також”, — зазначив політолог.

Нагадаємо, члени аграрного комітету Верховної Ради 27 січня проголосували за висловлення недовіри голові комітету нардепу Миколі Сольському. Мотивацією стала низька ефективність роботи комітету і лобізм окремих законів. Підтримали рішення більшість членів комітету. Тепер Микола Сольський повинен бути відсторонений від посади.

Питання про відкликання Миколи Сольского з посади керівника аграрного комітету парламенту “Слуги народу” розглянуть на засіданні фракції 1 лютого в понеділок.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.