Польські аграрії відстають від України в розвитку агротехнологій та агробізнесу, тому й допомагають росії

Польща створює постійні проблеми для агробізнесу України шляхом незаконних заборон на імпорт агропродукції з України, які йдуть всупереч законодавству Євросоюзу. Аналогічно наразі ця країна блокує пункти пропуску на кордоні, що перешкоджає проїзду транспорту і призводить до величезних додаткових витрат для українських аграріїв, зокрема й садівників, які експортують зараз яблуко і низку інших фруктів та овочів, а також заморожені ягоди. При цьому Польща не висуває жодних вимог, а українські аграрії, які й так зазнають втрат через війну, внаслідок таких дій втрачають ще більше грошей.

Про це пише EastFruit.

Фактично, створюючи проблеми для України, Польща грає на руку російським агресорам, які зараз з останніх сил намагаються знищити Україну і фізично, і економічно. Водночас польські фермери та трейдери самі охоче заробляють на постачанні яблука і груші на ринок росії, з одного боку, підживлюючи свіжими фруктами російську армію, а з іншого, не даючи змоги Україні, що захищає від цих агресорів усю Європу, отримати можливість продавати власну продукцію, щоб мати змогу й надалі захищатися.

Українські експортери кажуть, що Польща, навіть до повномасштабного вторгнення, була вкрай складним партнером як для поставок продукції, так і для транзиту. Завжди, під час поставок продукції через Польщу або в Польщу, саме в цій країні створювали максимальні бар’єри у вигляді затягування процедур, неправомірних вимог щодо надання документів, звичайних прискіпувань з метою створити максимальні проблеми для українського аграрія.

Експерти EastFruit, які часто спілкуються з представниками польського агробізнесу, зазначають, що в Польщі дійсно є серйозні побоювання конкуренції з боку України. Польські виробники читають і чують про те, як активно Україна впроваджує сучасні цифрові технології в усі сегменти агробізнесу, знають про високу продуктивність і якість української продукції, при дуже конкурентному рівні собівартості продукції. Однак замість того, щоб використати ці знання як стимул для прискорення власного розвитку, польський бізнес прагне захищатися за допомогою бар’єрів у торгівлі. А це, як показує практика, ще ніколи нікого не робило сильнішим та ефективнішим – скоріше навпаки.

Українські аграрії розвивалися набагато швидше за польських в останні два десятиліття саме тому, що поки польські фермери насолоджувалися величезними субсидіями Євросоюзу, українські змушені були шукати способи зниження собівартості виробництва продукції, підвищення її якості та ефективності всіх логістичних ланцюжків. А найпотужнішим стимулом для розвитку агробізнесу України став вступ України до СОТ у 2008 році, що призвело до різкого зниження імпортних мит і відкрило український ринок продовольства для іноземних постачальників.

Тому Польща, намагаючись захиститися від України бар’єрами, діє вельми недалекоглядно і робить гірше собі. Тому що бар’єри все одно її не захистять. Ринок агропродукції вже давно є глобальним. І якщо Польща непогано заробляла на транзиті та реекспорті української продукції, залишаючи додаткову вартість у себе, то тепер ці гроші просто підуть іншим країнам. А ефективність агровиробництва Польщі, яке дедалі більше відстає від України, від цього точно не підвищиться.