Посуха набирає обертів та стає справжнім випробуванням для аграріїв

Українські агровиробники підраховують збитки через закриття ринків – тонни продукції продані за безцінь або гниють. Утім для фермерів в Україні – це не єдина проблема. На додачу до карантину вони стикнулись з нечуваною посухою та іншими екстремальними змінами погодних умов.

Великих втрат зазнали як виробники зернових так і фермери, які вирощують фрукти та овочі. Найбільше не пощастило агровиробникам на півдні і сході України – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська та Запорізька області.

Так, міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства вже переглянуло свій прогноз урожаю зернових на 2020 рік. Тепер замість прогнозованих у лютому 65-70 млн тонн очікується лише 60 млн тонн зернових та зернобобових культур.

Звісно, прогнози – справа невдячна і протягом року залежно від погоди їх переглядатимуть, проте говорити про минулорічний рекорд урожаю в 75,1 млн тонн у 2020 навряд чи доведеться.

Нагадаємо, що Україна споживає ¼ свого врожаю, іншу частину експортує. З початку 2019/2020 маркетингового року (червень 2019 – липень 2020) країна експортувала більше 50 млн тонн зерна.

Що сталося

Засуха в Україні почалася ще в липні минулого року. В деяких районах на півдні Україні (центральні і південні райони Одеської області) в осінньо-зимовий період випало 2 чи 3 дощі. Частина фермерів в південно-східних областях України змушені були сіятися в "сухий" грунт, а зима була безсніжною.

Відсутність дощів по всій території України та зміління річок Держводагентство вже назвало гідрологічною посухою.

"Норма опадів – 160 мм за "холодний" період, а наприклад, в Ізмаільському районі Одеської області випало 30 мм. Там – критичний стан", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

Регіональний менеджер компанії Corteva Agriscience в Україні Антон Крючков повідомив, що за даними метеорологічних служб за зимовий період відбулося зменшення надходження опадів до 70% від середнього показника за останні 10 років.

Причому є площі, на яких нестача вологи нижче історичного показника на 80-90%.

Крім нестачі вологи, нічні заморозки наприкінці березня і першій половині квітня суттєво пошкодили листкову поверхню озимини.  "На поверхні грунту температура сягала  мінус 10–20 градусів. Це були екстремальні заморозки", – пояснює Адаменко.

Ті посіви, які пережили заморозки і відсутність вологи, 14-16 квітня чекали ще пилові бурі. Цього року вони були не лише на півдні України, а й в Запорізькій, Чернігівській, Сумській та Київській областях.У результаті частину посів повидувало вітром чи позаносило пилом.

"Відсутність достатнього рівня зволоження у верхньому шарі ґрунту, відсутність рослинного покриву в цей час на полях, а також недостатнє структурування ґрунту призвели до розвитку активної вітрової ерозії. Особливо сильно і нетипово це проявилося в регіонах Полісся на легких за гранулометричним складом ґрунтах", – зазначає заступник директора агробізнесу "Кернел" з виробництва Костянтин Шитюк.

За його словами, є ризики зменшення ефективності ґрунтового захисту, однорідності появи сходів культур, порушення глибини розміщення насіння. Найбільш несприятливим наслідком вітрової ерозії може стати втрата гумусового шару ґрунтів.

Що кажуть аграрії

Алла Стоянова, власниця фермерського господарства "Стоянова, А.А" Ізмаїльський район, Одеська область

"Ситуація на півдні Одещини катастрофічна. За нашими підрахунками, 70% озимини уже загинули безповоротно: пшениця, ячмінь, ріпак.

Ми збирали інформацію саме по Бессарабії, респондентами стали близько 300 агропідприємств із земельним банком від 150 до 10 тисяч га. Якщо не буде дощу у найближчі кілька днів, ще 11% посівів буде втрачено. Із опитаних 12% сказали, що вони уже банкроти – кошти брати нізвідки.

У нас засуха другий рік поспіль. Були втрати і минулого року, а цього – ще гірше. Якщо у підприємства земельні наділи у різних місцях, то якийсь відсоток їм вдасться зберегти – десь пройшла смуга дощу, десь упав туман. А ті, у кого до 100–300 га і їхні наділи в одному місці, втратили все".

Олексій Шурхал, власник ТОВ "Компанія "Скіф-ХХІ, "Більмацький район, Запорізької області.

"У нас зими не було. Постійно – то відлига, то похолодання. Пшениця по справжньому так і не ввійшла у сон: як тільки вона ввійде в нього – тут відлига, і вона починає вегетувати. І так всю зиму. Відповідно, вся енергія її пішла на те, щоб цю зиму пережити.

Нам трохи допоміг сніг, який випав наприкінці лютого-початку березня. Але у пшениці не розвинулась вторинна коренева система. Зараз сходи є, але ослаблені. Весняного кущення немає, оскільки були сильні заморозки. Ріпак теж дуже сильно постраждав від заморозків та відсутності вологи.

Про якийсь урожай поки що говорити не доводиться. Якщо у найближчі тиждень-два пройдуть дощі, то ситуація покращиться. Але все одно матимемо недобір урожаю у 20–30% порівняно з минулим роком".

 

Микола Муравйов, власник СТОВ "Аграрник", Новотроїцький район, Херсонська область.

"Зашкодили квітневі морози. На зрошуваних землях втратили близько 30% сильної пшениці. Плюс ще посуха. Маємо досить складну ситуацію.

Судячи із того, що бачимо зараз на полях, то якщо до 1 травня не буде опадів, – на богарних, неполивних, землях посіви пропадуть: пшениця, озимий і ярий ячмінь. У моєму господарстві – це близько 150 га, загалом ми посіяли 360 га озимих.

Соняшник не сіяли і сіяти не будемо. Волога була на рівні до 50 см, а повинна бути хоча б на рівні метра. Ще одна проблема – маловодність Дніпра. Згодом можемо мати проблему із браком вологи для поливу полів".

Віктотрія Доценко, власниця фермерського господарства "Вікторія",  Березнегуватський район Миколаївської області

"Запасів вологи  в ґрунті немає зовсім. Озимі зернові отримали стрес через погодні умови і призупинили розвиток. Причина – заморозки, у нас було до мінус 10 і все це супроводжувалось сильними вітрами.

Стрес триває, чим нівелює внесені добрива та дію пестицидів. Зрозуміло, що така ситуація  спричинить суттєву втрату врожаю. На даному етапі йдеться десь про 30%, а загалом можливо і до 50%.

Чимало посівів втрачено. У нашому господарстві це майже третина площі – із 270 га близько 100 га не вижило".

Чи насправді все це критично

Наразі ситуація не виглядає критичною. На початку травня Гідрометцентр прогнозує дощі. Проте частину площ під озимими буде втрачено і фермери пересіватимуть їх яровими культурами.

За оцінками генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Романа Сластьона, йдеться про пересів 400-600 тис. га озимої пшениці та ріпаку. Це незначні цифри і становлять 1-2% від загальної площі під озимими культурами в Україні (7,6 млн га).

"Ситуація по озимим культурам поки не виглядає безнадійною. Так, були проблеми на півдні країни, але ситуація в інших регіонах стабільна. В середині травня буде закладка колосу і стане зрозуміло, що очікувати від цього урожаю", – зазначає керівник відділу агрометеорології Гідрометцентру Тетяна Адаменко.

 

І хоч пересівати озимі доведеться переважно фермерам півдня і сходу України, все ж урожайність  їх по всій території буде нижчою, ніж минулого року.

"Для північних областей, де фіксувались максимальні врожайності озимої пшениці на рівні 7–10 тонн/га, зараз можна казати про можливі  5–7 тонн/га, середні показники 4–6 тонн/га впадуть до 3–5 тонн/га і менше. У південних та східних регіонах, де історично отримували 2–3 тонн/га, врожайність цього року ризикує зменшитися до 1–1,5 і менше", – прогнозує регіональний менеджер Corteva Agriscience в Україні.

Разом з тим, відсутність вологи зараз може погано позначитися на майбутній урожайності ярових культур, зокрема кукурудзи, соняшнику, сої, які активно сіють зараз.

"Для кукурудзи потрібна волога – 80-100 мм в грунтовому шарі – це мало для кукурудзи, потрібно, щоб постійно випадав дощик, якщо його не буде, то кукурудза теж не зможе дати великого урожаю", – вважає заступник генерального директора ТОВ СП "Нібулон" з виробництва Костянтин Хмельницький.

Джерело: Економічна правда

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Нагодувати всіх і самим з голоду не вмерти: що буде з вітчизняним АПК

Навіть попри шалені зміни в агросекторі, цей сегмент бізнесу зміниться та постраждає менше за інші сфери. Тому аграрієм бути зараз порівняно непогано. Адже, на відміну від ресторатора чи туроператора, на продукти все ще є попит — людям необхідно їсти. Але структура попиту зміниться дуже суттєво, і не для всіх підгалузей агробізнесу ці зміни будуть позитивними.

Дешева нафта є негативним фактором для українського агробізнесу, хоча пально-мастильні матеріали — це суттєва витратна частина для аграрія. Зниження ціни на нафту призводить до різкого зменшення імпорту країнами, які буквально купалися в нафтодоларах. А такі країни є серед ключових імпортерів українських продуктів харчування. І навіть якщо ми офіційно до РФ нічого не постачаємо, то неофіційно українські продукти туди продовжують потрапляти через реекспорт. Крім того, зменшення попиту в одній країні призводить до збільшення пропозиції на ринки інших країн. Багато нафтових країн заробляли гроші також на туризмі, наприклад Єгипет або ОАЕ. І от у цих країнах споживання впаде ще суттєвіше, адже туристична галузь фактично перестала існувати, і це погано для України.

Більшість людей і компаній у світі стануть біднішими, і не лише в нафтових країнах. Тому попит на дорогі і необов'язкові продукти, які легко замінити в споживанні, може різко впасти, тоді як попит на більш базові, незамінні продовольчі товари може навіть зрости.

Глобальний ринок унаслідок закриття кордонів і обмеження торгівлі продовольством перестає бути глобальним. Країни часто приймають хаотичні і непродумані рішення. Це теж невигідно для всіх. Зараз можливі ситуації, коли в одній країні ціни на певний вид стратегічного продовольства можуть злетіти до небес, і багато жителів не зможуть його собі дозволити, в той час як в іншій країні цей продукт продаватиметься за низькою ціною, невигідною для фермера, тому що ця країна обмежує експорт певного товару, який вважає для себе стратегічним. Відповідно, вже в наступному сезоні виробництва країна, що обмежувала експорт, може й справді відчути дефіцит стратегічного продукту, бо фермери відмовляться від збиткового для них виробництва.

Для українського уряду дуже важливо було б дати чіткий сигнал про гарантовану відсутність перепон експорту продовольства в період, коли аграрії приймають рішення щодо посівних площ та їх структури. Але замість цього ми чуємо забагато розмов про обмеження експорту, що може змусити аграріїв зменшити площі під стратегічними культурами.

Хочу нагадати, що вже зараз перспективи врожаю зернових та олійних культур в Україні під великим сумнівом. Ярові культури все ще можуть врятувати дощі, якщо вони, звісно, будуть, але зізнаймося, що такої посухи в Україні не було дуже давно. Відповідно, озимі культури перебувають у поганому стані. Настільки, що навіть були ушкодження від приморозків у квітні, які зазвичай для них не є проблемою.

Повертаючись до глобальних тенденцій, хочу зазначити, що попит на продовольчі зернові культури, такі як продовольча пшениця, рис, круп'яні культури та інші, може істотно зрости, тому що це базові і недорогі стратегічні продукти, які люди починають споживати в кризових ситуаціях.

Водночас дешева нафта та коронакриза вдарять по галузях сільського господарства, які безпосередньо пов'язані з цінами на енергоносії: по виробництву біоетанолу, де головними джерелами сировини є цукрова тростина і кукурудза, а також біодизелю, де використовується переважно ріпак.

У сукупності з очікуваним падінням попиту на червоне м'ясо довгостроковий вплив на глобальні ціни на кукурудзу буде найбільшим з усіх культур. Уже зараз заводи з виробництва біоетанолу в США зупинилися. Він нікому не потрібен за таких цін на нафту. А значить, кукурудзу пропонують на ринку кормів. Але й там фіксується зниження попиту, бо падає попит на м'ясо. І ми ще не відчули сповна цієї тенденції, що тільки починається, особливо на тлі послаблення української гривні. На жаль для України, кукурудза є експортною позицією №1.

Ціновий тиск також відчуватиметься на ринках цукру і ріпаку. Заводи в Бразилії зараз почали переробляти тростину не на біоетанол, а на цукор. Пропозиція зростає. Аналогічно з ріпаком для біодизелю, це зараз просто невигідно. Відповідно, більше піде на ріпакову олію для харчового споживання та на технічні цілі, де попит теж упав. Це матиме довгостроковий негативний вплив.

Ціни не обов'язково знизяться всюди, тому що зросте кількість нових торгових обмежень, і можливі серйозні локальні потрясіння і цінові диспаритети, тобто цукор або кукурудза цілком може коштувати надто дорого в країні-імпортері і занадто дешево в країні-експортері.

Галузь олійних культур і рослинної олії теж може розділитися, і дешеві олії отримають певну перевагу. Найнеприємніше тут — це ймовірне падіння попиту на протеїнові шроти, які є значною частиною доходів галузі. Однак великою перевагою зернової та олійної галузей є відсутність проблем із робочою силою, — майже все виробництво та переробка механізовані.

Продукти переробки продовольчих зернових культур також навряд чи зазнають суттєвих втрат. На них найменше позначилося падіння в сегменті HoReCa (Hotel, Restaurant, Cafe), тобто ресторанно-туристичного бізнесу, тому що такі продукти простіше приготувати вдома.

М'ясна галузь може постраждати більше за інші, тому що попит на дорожчі види м'яса помітно впаде. При цьому птахівництво може навіть виграти, бо це найдешевший вид м'яса. А рибна галузь може постраждати ще істотніше за м'ясну, адже це найдорожче джерело білка.

Втрат зазнає і молочна галузь, особливо ті її сегменти, які орієнтовані на виробництво дорогих сирів та інших продуктів із високою доданою вартістю, а також продуктів для HoReCa. Цілком імовірно, що ціни на молочний білок і жир знову зблизяться, бо в останні роки жир (читай — масло) був значно дорожчим за білок. В Україні галузь, можливо, також зазнає втрат, але не дуже суттєвих, бо ми вже перестали бути великим експортером. Тут багато що залежатиме від курсу гривні: якщо справдяться прогнози девальвації, то знизиться імпорт молокопродуктів, що дасть змогу місцевим виробникам не втратити обсягів продажів. Але у виробників сирів проблеми точно будуть.

Яєчна галузь, до речі, від кризи може навіть виграти. Споживання яйця різко зросло, — люди готують удома, закуповують яйця, адже це відносно недороге джерело дієтичного білка. Крім того, яйця досить легко готувати. Більш того, зараз роблять багато страв і домашньої випічки, — і це все глобальна тенденція.

Плодоовочева галузь розвиватиметься неоднорідно: одні сегменти можуть різко вирости, а інші — практично зникнуть. Приміром уже зараз різко впав попит на горіхи. Є проблеми з попитом на дорогі види фруктів та ягід. Ця продукція швидко псується, тому подорожчання та ускладнення логістики вже чинять негативний вплив. Крім того, ця галузь потребує найбільше робочих рук, а з цим у багатьох країнах нині великі проблеми.

Уже починають з'являтися неприємні сигнали про погіршення доступу до фінансів. Але банки поки що переважно розуміють, що аграрний сектор буде менш враженим за інші. Тому не так часто блокують або обмежують кредитні лінії для аграрних компаній, як для компаній з інших сфер бізнесу.

Також зараз ми зауважуємо, що втрати продуктів зростають, тому що люди рідше ходять до магазинів, беруть за один раз більше, що збільшує втрати у споживача. Порушилася логістика — теж багато втрат. Частина ягід та овочів уже залишилася в полях в ЄС, бо бракує робочих рук.

Цікаво, що інвестиції в аграрну галузь, попри кризу, можуть навіть збільшитися, тому що ситуація в інших сферах буде ще гіршою. Але перевагу надаватимуть галузям із максимальним рівнем механізації. А на тлі очікуваного падіння цін на нерухомість (будинки, квартири тощо) інвестиції в сільгоспземлі можуть стати спасінням для капіталів.

Дуже сильно зміниться і глобальна логістика, торговельні потоки і виробництво продуктів харчування FMCG (брендованих, готових до вживання і упакованих). Різко знизиться попит на продукти для ресторанів, готелів і галузі громадського харчування, тому відбудеться відкіт у додаванні вартості.

У рази зросла торгівля продуктами харчування онлайн. Найшвидше, цей сегмент розвиватиметься і після закінчення карантинів, адже це є додатковою зручністю для споживача. Більш того, чимало дрібних сімейних фермерів налагодили прямі продажі та доставки споживачам, особливо якщо вони вирощують/виробляють досить дорогу продукцію.

Однак усе-таки для невеликих фермерів, особливо в Україні, цей рік буде дуже складним. На превеликий жаль, парламент так і не спромігся остаточно прийняти сучасне кооперативне законодавство, яке за нашої підтримки було розроблено галузевими асоціаціями вже кілька років тому. Зараз у багатьох регіонах закрили роздрібні і навіть оптові ринки, які були основним каналом збуту продукції, особливо плодоовочевої та молочної.

Наші урядовці не розуміють, що саме ці дві категорії (а не зернові чи олійні) годують селян, а супермаркети України продають максимум 5–7% від усього обсягу ягід, а решта йде через лотки та ринки. Щоб потрапити туди, вони проходять ланку оптових ринків. Якщо ці канали збуту буде і далі заблоковано, то споживач залишиться без якісних і свіжих вітамінних продуктів і платитиме за них шалену ціну в супермаркеті, а селяни будуть змушені викидати продукцію на смітник.

Проблема легалізації торгівлі плодоовочевою продукцією стоїть дуже давно, і ми спільно з галузевими асоціаціями вже багаторазово пропонували уряду механізми її вирішення. Крім зазначеної вище кооперації, дієвим способом було б зниження ставки ПДВ на цей вид продукції до 7–10%, щоб її було вигідніше закуповувати у дрібних виробників. Це світова практика, але у нас не працює жоден із цих двох механізмів.

Якщо підбити невеликий проміжний підсумок, то перевага буде у тих країн, які виробляють усе необхідне для повного забезпечення власного населення продуктами харчування і не дуже залежать від імпорту чи експорту. Зокрема, високим є рівень продовольчої безпеки в України, яка є нетто-експортером практично всіх основних продуктів харчування.

Крім того, Україна порівняно недавно (у 90-х роках минулого століття) отримала безцінний досвід забезпечення продовольчої безпеки шляхом масового обробітку населенням присадибних ділянок і виробництва всього необхідного власними силами. Ми бачимо, що цей досвід уже зараз змусив багатьох посадити картоплю та розширити площі під овочами. 

Автор: Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО)

Джерело: Дзеркало тижня

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що посієш - те й пожнеш: заврожайні озимі, що побороли негоду

Останні роки Україна хизувалась гарними врожаями. Проте нинішній рік виявився складним для сільського господарства через несприятливі погодні умови. Суха осінь, аномально тепла зима та весна без дощів, – все це погано впливає на озимі та майбутній врожай.

Цього року погода влаштувала справжні температурні гойдалки для озимої, та дуже багато сортів не пройшли випробування аномальними умовами. 

Розпочались негаразди з погодою ще восени минулого року, адже при посіві озимини в багатьох регіонах України спостерігалась посуха. Майже безсніжна зима призвела до того, що на більшості посівних площ запаси продуктивної вологи в ґрунті оцінювалися як найнижчі за останні декілька років.

У виграші опинилися ті  аграрії, які пристосувалися до змін клімату та посіяли сучасні високопродуктивні посухостійки сорти озимих рослин.

В минулому році компанія Vitagro Partner вивела на ринок нові сорти від Semelita: Мулан, Мескаль, Турандот, Нота Одеська, Практік, Перепілка, які цього роки пройшли випробування кліматичними змінами та показали відмінний результат. 

Ми вирішили  проїхатися полями та зробити фото звіт, щоб наочно продемонструвати результати на посівних площах. Рослини всі забаганки стихії пережили на диво успішно, а урожай обіцяє бути відмінним.

Мулан

 

Ріверо

 

Турандот

 

Мескаль

 

Щороку науковий відділ компанії Vitagro Partner розробляє декілька десятків сортів та адаптує під умови клімату для досягнення максимально високих результатів. Не секрет, що наразі дуже важливо дотримуватись технології задля максимального результату. Агрономи консультанти в філіях компанії постійно контролюють посіви та  покращують технологію в залежності від потреби рослини. 

Отже вдалий сорт та вдало підібрана технологія вирощування – запорука високих врожаїв та гарних результатів! 

Довідка: Агрохімічна компанія Vitagro Partner – сучасна національна  аграрна компанія, що використовує у роботі передові канадські технології та інтегрує їх в український досвід. Компанія має новітню наукову базу, а передові агрономічні технології тестуються та вдосконалюються на власних полях  агрохолдингу.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

«Правильне живлення» для рослин: як збільшити врожайність

Сьогодні аграрії зіткнулися з значним браком вологи в ґрунті, тому вибір дієвих та ефективних добрив для сільгоспвиробників актуальний як ніколи, адже від  врожайності поточного сезону, залежить і прибуток підприємства, і його можливості щодо розвитку в майбутньому.

Вітчизняні фермери намагаються реагувати на нові виклики та використовують ефективні новітні препарати та стимулятори росту. Як це роблять у ТОВ «Прогрес», що в Чернігівській області, розповів заступник директора з рослинництва Олександр Антоновський. 

«Наше господарство має в обробітку 4800 га землі. Вирощуємо озиму пшеницю, кукурудзу на зерно та силос, соняшник, сою, ріпак. Коли плануєш отримати великий урожай, необхідно застосовувати якісні препарати нового покоління. Якось на дослідницькому полігоні «R&D центрі КОМПО Експерт», який організовано на базі господарства «Дружба-Нова» агрохолдингу «Кернел», побачили в дії мікродобрива та стимулятори росту виробництва німецької компанії COMPO Expert Gmbh та комплексні гранульовані добрива під торговою маркою FERTIS NPK, які пропонує компанія BINFIELD, захотілося і собі попробувати. Зразу почали з великої партії і застосували препарати на половині площі, відведеної під пшеницю. Вже на ранніх етапах побачили різницю між добривами і звичайною амофоскою. Тоді вже навесні почали працювати і з добривами з мікроелементами, які забезпечують збалансоване живлення сільгоспкультурам», - розповів Олександр Антоновський. 

Продукти в господарстві застосовували на таких культурах як соняшник та кукурудза, озима пшениця та соя, починаючи від передпосівної обробки насіння, основного внесення, позакореневого підживлення.

«Для позакореневого підживлення ми брали «Басфоліар Мульті Фло» на зернові пшеницю та кукурудзу. «Басфоліар Екселент Фло» застосовували на соняшник та сою. Антистресант та стимулятор росту «Басфоліар Авант Натур» ми використовували для пшениці та соняшника. Хочу відзначити, що минулорічну засуху оброблені рослини перенесли краще. У пшениці покращилася стресостійкість», - розповідає Олександр Антоновський.

За його словами, пересвідчувалися в ефективності добрив в господарстві дослідним шляхом: контролювали, спостерігали за розвитком кореневої системи і підраховували прибавку врожаю. 

«Ефект від застосування препаратів можна було побачити візуально. Якось оглядаю я посіви і питаю в агронома, тут точно один сорт пшениці посіяний, адже ділянки дуже відрізнялися. Як проявив себе той чи інший продукт легко побачити в період кущення.  Коли збирали врожай, то на цьому полі з 10 гектарів отримали 1,500 тонни прибавки при використанні добрив FERTIS NPK для внесення при сівбі», - зазначає Олександр Антоновський.

Читайте також: Як ефективно підживити сад, щоб отримати гарний врожай

У теперішніх погодних умовах рослинам вкрай важливо забезпечити збалансоване живлення та захист, адже брак вологи в ґрунті аграрії фіксують на всій території України. Експерти радять сільгоспвиробникам використовувати комплексне добриво FERTIS NPK. За рахунок високого вмісту водорозчинного фосфору відбувається швидкий старт росту рослин, насамперед, інтенсивний розвиток кореневої системи та вегетативної маси, а завдяки калію забезпечується накопичення пластичних речовин, покращується якість врожаю. Сірка в складі формули стабілізує азотне живлення рослини, а мікроелементи бор та цинк допомагають активувати та регулювати синтез цукрів і крохмалю. Добриво не потребує великої кількості вологи для розчинення, швидко вивільнює елементи в доступній для рослин формі та живить протягом усієї вегетації культури.

Але, як зазначає Олександр Антоновський, для забезпечення сталої врожайності важливо також робити хімічний аналіз ґрунту по дефіциту елементів, які потрібно скорегувати. 

«Ми дослідили 1500 га своїх ґрунтів. По аналізах десь плюс мінус побачили, що за останні 10 років у нас вміст гумусу піднявся у середньому на 1%. Був 3,8-3,6%, а став 4,2- 4,6%. Зараз плануємо попрацювати з добривами і зробити аналіз ґрунту через 3-4 роки. Хочемо ще попробувати застосовувати інгібітор нітрифікації Новатек ONE при внесенні КАСу, а на наступний  рік мікроелементи та добрива застосовувати для всіх культур», - розповідає Олександр Антоновський.

Для кращого росту рослин в нетипових погодних умовах цьогорічного сезону експерти радять використовувати «БАСФОЛІАР КЕЛП СЛ». Дане мінеральне добриво з ефектом стимулятора росту рослин на основі екстракту натуральних фітогормонів росту призначене для позакореневих підживлень та передпосівної обробки насінн. За рахунок того, що в складі продукту переважають фітогормони ауксини, стимулюється розвиток кореневої системи, що підвищує стійкість рослин до складних ґрунтово-кліматичних умов та покращує поглинання поживних речовин. Синтез цитокінінів посилюється одночасно із розвитком кореневої системи, що забезпечує збільшення надземної маси рослини. 

«Ми намагаємося крокувати в ногу з часом та застосовувати на своїх посівах  новітні препарати.  Також завжди зважаємо на співвідношення ціна — якість.  Якщо хочеш отримати добрий урожай - не заощаджуй на хімії. Саме тому ми задоволені співпрацею з компанією BINFIELD, адже на власному досвіді переконалися в дієвості та ефективності препаратів від провідних виробників та можемо рекомендувати їх всім аграріям», - підсумовує Олександр Антоновський.

Про компанію BINFIELD
Заснована 2011 року компанія BINFIELD пропонує українським аграріям продукцію провідних європейських виробників — COMPO Expert GmbH (Німеччина), UAB Arvi Fertis (Литва), холдингу Grupa Azoty (Польща), Achema (Литва) та ICL (Ізраїль). Це широке портфоліо продуктів: комплексні гранульовані добрива, зокрема і безхлорні, азотні добрива, водорозчинні та рідкі добрива для позакореневих підживлень, стимулятори росту на основі фітогормонів, антистресанти з амінокислотами рослинного походження. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українська соя між нескінченними правками і світовими тенденціями

У світі продовжує зростати попит на соєві боби. У перший весняний місяць 2020 року основні країни-постачальники цієї продукції зберігали високі темпи відвантаження. І це, незважаючи на те, що багато держав саме в цей період оголошували про введення жорстких карантинних заходів з причини пандемії COVID-19. При цьому запаси соєвих бобів на світовому ринку залишаються досить високими, в зв’язку з чим провідні агентства у своїх останніх звітах знижують прогнози виробництва сої.

Тож не дивно, що в поточних умовах і на українському ринку сої формується невизначеність, яка виражається в коливаннях показників як виробництва даної культури, так і її розподілу.

Масла у вогонь підливає і особисто сам президент України відтягуванням моменту підписання закону, який дозволить повернути виробникам сої можливість отримувати повернення ПДВ при експорті продукції.

Так, вже в сезоні-2019/20 в Україні фіксується скорочення валового збору сої до 4,3 млн. тонн за рахунок скорочення площ під культурою на 7%, а також зниження середньої врожайності на 3% відносно показників попереднього МР. Як вважають аналітики АПК-Інформ, зменшення валового збору сої в більшому ступені відіб’ється на внутрішньому споживанні культури. Так, за підсумками сезону очікується, що перероблено всередині країни буде близько 1,9 млн. тонн сої, що на 14% менше показника попереднього сезону. В т.ч. переробка на масло може досягти 1,7 млн. тонн (-15%).
Що стосується експорту, то в даному сегменті очікується менш істотне зниження. Згідно з оцінками ІА «АПК-Інформ», в сезоні-2019/20 на зовнішній ринок може бути поставлено 2,4 млн. тонн української сої, що всього на 4% поступається показнику 2018/19 МР, але на 12% менше, ніж обсяги експорту в 2017/18 МР.

Основними імпортерами української сої протягом трьох останніх сезонів є Туреччина, Єгипет і Білорусь, які з вересня 2017 р. по лютий 2020 р. сумарно закупили близько 61% всіх експортних партій даної культури. Ситуативним імпортером є Іран. Так, в 2017/18 МР Іран посів другу позицію серед імпортерів з часткою закупівель в 13% від загального обсягу поставок. При цьому в 2018/19 МР Іран не фігурував в ТОП-10 імпортерів. За підсумками вересня-лютого поточного сезону дана країна посідає 7 позицію в списку імпортерів української сої з часткою 4%.

Що стосується експорту сої в 2019/20 МР, то за підсумками вересня-лютого Україна експортувала трохи більше 2,3 млн. тонн сої, що становить понад 96% прогнозованого експортного потенціалу. Лідерство за обсягами закупівель за минулий період зберегли Туреччина – 775,6 тис. тонн, Єгипет – 437,8 тис. тонн і Білорусь – 286,1 тис. тонн. Також 198,2 тис. тонн сої було поставлено до Італії і 101,2 тис. тонн – до Греції.

За розглянутий період серед ТОП-5 імпортерів Єгипет і Італія істотно наростили обсяги закупівель української сої в порівнянні з показниками за весь попередній сезон. Так, постачання до Єгипту збільшилися на 58%, а експорт в Італію – практично в 3,5 рази. З урахуванням глобального карантину і сформованого експортного потенціалу ринку сої в Україні, до кінця сезону не очікується істотного приросту постачання, в т.ч. в напрямку ключових імпортерів.

На думку виконавчого директора Насіннєвої асоціації України Сюзани Григоренко, на розвиток ринку соєвих бобів в Україні особливим чином впливає невизначеність з відміною так званих «соєвих правок».

До цього часу актуальним залишається питання фіналізації скасування «соєвих правок». Незважаючи на те, що Верховна Рада України підтримала дане рішення шляхом прийняття ще в січні ц.р. законопроекту №1210 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податків, усунення технічних і логічних неузгодженостей в податковому законодавстві», президент його ще не підписав. А аграрії, як правило, вже в другій декаді січня намагаються формувати чіткі плани зі структури посівних площ. Відповідно, ясності у вирішенні даного питання так і не з’явилося, що зведе нанівець докладені зусилля, і триватиме тенденція дискримінації малих і середніх сільськогосподарських виробників. Весь ринок, і не тільки український, продовжує спостерігати за розвитком даної ситуації в очікуванні якогось рішення. Особливо зараз, коли потреба в продовольстві і його забезпеченні стоїть на першому плані. Адже, як ми бачимо, попит на бобові культури і, зокрема, на сою збільшується, особливо в країнах Середньої Азії. Так чому б не стимулювати вирощування цієї продукції і не реалізовувати експортний потенціал?

Необхідно відзначити, що якісне насіння соєвих бобів в Україні є, що важливо зараз в умовах запитів ринку на не ГМ продукцію. Тільки в 2020 році (період 01.01-01.04) в Україні офіційно було сертифіковано, за даними Мінекономіки, 12762,872 тонни насіння сої (української та іноземної селекції) для сівби. Імпортованого насіння зареєстровано тільки 74,537 тонни (Канада, Франція, Чехія). Посівний матеріал сої в 2019 році вирощувався на площі 13262,41 га.

Соя – дійсно перспективна культура для українських аграріїв. Тим більше, що насіннєві компанії пропонують посівний матеріал, який все більше підходить під агрокліматичні реалії України, що зможе зробити її вирощування ще більш рентабельним.

Автор: Юлія Шевченко

Джерело: АПК-Інформ 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Мораторій відмінили: хто зможе купувати землю

У ніч на вівторок, 31 березня, Верховна Рада ухвалила закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Законопроєкт № 2178-10 передбачає запуск ринку землі в Україні з 1 липня 2021 року, а відповідно, і зняття мораторію на продаж сільськогоспділянок.

"Зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення – це вагомий поштовх для розвитку економіки, фермерства, аграрного комплексу в Україні", – прокоментував рішення Ради прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.

Суперечки щодо закону про відкриття ринку землі тягнулися кілька місяців, а під Верховною Радою в цей час тривали протести противників зняття земельного мораторію. У першому читанні документ був прийнятий ще 13 листопада 2019 року. Спочатку планувалося, що закон ухвалять у другому читанні до початку 2020 року, проте через велику кількість правок (4018) депутати не встигли зайнятися документом. Останній "раунд" розгляду законопроєкту в другому читанні тривав з 6 лютого.

В результаті ліміт на концентрацію землі встановлюється на рівні 10 тисяч гектарів (раніше пропонувалося 200 тис.), а купівля-продаж землі здійснюватиметься тільки в безготівковій формі. Такий спосіб продажу потребує підтвердження походження грошей.

Крім того, депутати вирішили, що доступ до ринку землі отримають:

- громадяни України;
- територіальні громади, держава;
- юрособи, що створені і зареєстровані в Україні без іноземних учасників;
банки.

При цьому банки зможуть стати власниками землі тільки за умови, що ділянка дісталася їм як заставне майно за непогашеним кредитом.

Доступ до ринку землі забороняється для таких категорій:

-іноземці та іноземні компанії (планується референдум з цього питання);
- компанії у власності громадян країни-агресора;
- компанії під санкціями;
- компанії у власності іноземних держав, офшорів, або ж ті, бенефіціара яких неможливо встановити;
- юрособи, зареєстровані в країнах, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів.

А ось орендарі, що працюють на землі з 2010 року або довше, зможуть викупити "свої" ділянки без проведення земельних торгів – за ціною нормативної грошової оцінки. Крім того, вони можуть отримати розстрочку до 10 років.

Земля державної та комунальної власності не продаватиметься. Забороняється продавати і ділянки на тимчасово окупованій території – їх можна тільки передати у спадок. Також не можуть бути передані в приватну власність ділянки, розташовані ближче ніж за 50 км від державного кордону. Останнє правило не поширюється на кордони, що проходять по морю.

Нагадаємо, мораторій на продаж землі діяв в Україні з 2001 року. Він вводився як тимчасовий захід, але постійно продовжувався. Востаннє мораторій на продаж землі продовжили до кінця 2019 року. Втім, мораторій не міг бути остаточно знято до того, як ВР ухвалить законопроєкт про обіг с/г земель.

Джерело: Сьогодні

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview