Роман Лещенко про земельну реформу: “Треба вийти з болота, в якому ми знаходимося 20 років”
1 липня в Україні відкривається ринок землі. Напередодні цієї події кореспондент сайту “Сьогодні” зустрівся з міністром агрополітики Романом Лещенком і дізнався, яку користь принесе реформа економіці держави, малим і середнім фермерським господарствам.
– Яку конкретну користь принесе економіці України відкриття земельного ринку?
– Ефект буде величезним. Земельна реформа кардинально змінить всі земельні відносини в Україні. Давайте я нагадаю, як ідуть справи зараз. Сірий ринок землі у нас в країні існує вже дуже давно.
Фактично в обороті знаходиться земля трьох груп. По-перше, п’ять мільйонів гектарів землі ОСГ, яка була виведена з державної власності в приватну через механізм безоплатної приватизації по 2 гектари, вільно продавалася і не перебувала під мораторієм. По-друге, пайові землі. Вони зараз під мораторієм, але через різні схеми відчужувалися. По-третє, землі, якими розпоряджалися, використовуючи напівкримінальні схеми: перереєстрацію, подвійні документи, липові державні акти.
В такому хаосі просто неможливо зрозуміти, скільки у нас землі і скільки вона коштує згідно із земельним кадастром. Так що там! Ми взагалі не знаємо, що на цій землі відбувається. Держава просто не контролює цей тіньовий ринок. Тому завдання земельної реформи – внести ясність в земельні відносини і зробити їх прозорими. Відразу стане зрозуміло, що кому належить. Хто скільки платить податків. Яка земля перебуває у віданні держави, яка в приватних руках або в комунальній власності. Ми провели аудит і з’ясували вражаючі речі. По-перше, з 10 мільйонів гектарів ОСГ – 5 мільйонів гектарів вже знаходяться в приватній власності. 24 мільйони гектарів сільськогосподарської землі в оподаткуванні, а понад 8 мільйонів – ні. Простіше кажучи, хтось ці землі обробляє, вирощує на них сільськогосподарську продукцію, продає її за готівку за допомогою “скруток” і не платить податки. Просто офшор якийсь! Необхідно легалізувати ринок. Вийти з болота, в якому вся країна перебуває вже 20 років.
– Виходить, що головний ефект земельної реформи – це оподаткування всієї землі?
– Це – по-перше. Крім, того доходи від використання землі підуть до місцевих бюджетів. Буде виведений з тіні ринок зерна. Всі землі виявляться в цивільному обороті. Ми зрозуміємо, що і за скільки продається. Тому що всі угоди проходитимуть офіційно у нотаріуса. Ми зможемо здійснювати земельний моніторинг. У режимі реального часу спостерігати за тим, хто і скільки купує. Хто продає, хто відчужує, звідки у них фінансові ресурси і скільки вони внесли податків. Не варто забувати і про те, що коли у людей з’являється право власності на землю – вони набагато дбайливіше до неї ставляться. А значить, будуть думати про правильну експлуатацію: зрошення, своєчасне внесення органіки і добрив. А також робити інвестиції в землю. Наприклад, в садівництво або розвиток нових технологій. На жаль, орендні відносини не є поштовхом до розвитку права власності. Орендарі – це перш за все підприємці, які зацікавлені в прибутку. Тому не завжди орендар готовий вкладати ресурси в довгострокову перспективу. З цього виникає проблема виснаження земель.
– Наскільки швидко, на Ваш погляд, земельна реформа почне приносити позитивні результати?
– Звичайно, ми не обіцяємо чудес. Але в найближчі 5-10 років ми побачимо результати реформи. Земля почне капіталізуватися і фактично стане банківським депозитом. Її ціна буде зростати, так само, як і оренда. В результаті власники паїв почнуть отримувати від орендарів гідну оплату за використання земельних ділянок.
– Чи передбачає земельна реформа підтримку малого і середнього фермерства? Яку користь вона принесе простим людям? Будь ласка, розкажіть про це докладно.
– Незабаром у Верховній Раді буде розглянуто законопроєкт “Про фонд часткового гарантування кредитів”. Якщо його приймуть, держава візьме на себе ризики з неповернення кредитів банкам. Крім того, держава надає бізнесу програму фінансування “П’ять, сім, дев’ять %”. В рамках цієї програми 27 мільярдів гривень уже видано аграріям. Держава також бере на себе зобов’язання в найближчі роки збільшити держпідтримку аграрної сфери на суму до 13-14 мільярдів грн (сьогодні мова йде лише про 4-5 мільярди грн). Чому ми вирішили виділити такі великі кошти? Тому що необхідно дати доступні кредити малому і середньому бізнесу, а також компенсувати їм кредитну ставку. Підтримати в розвитку фермерства та необхідної інфраструктури. Ця позиція вже погоджена в Бюджетній декларації. Кабмін її затвердив буквально кілька днів тому. У цьому документі вже чорним по білому написано, що аграрна сфера, зокрема малі та середні фермерські господарства, буде пріоритетом. Вони мають земельні ділянки площею від 1 до 10 000 гектарів, а це – 75% всього землекористування в Україні. Тому у 2022 році ми плануємо значно збільшити підтримку.
– Чи може земельна реформа позитивним чином вплинути на проблему рейдерства?
– У рамках земельної реформи Верховна Рада вже прийняла антирейдерський закон, який вирішує питання нотаріального посвідчення і змін в реєстрах. Будь-яка дія тепер відбувається нотаріально і з повідомленням. Крім того, ми відкрили всі дані в реєстрах – щоб усі бачили, що відбувається з точки зору корпоративних прав. Паралельно ми розробили законопроєкти, які повинні вирішити проблему земельного рейдерства. Зокрема, законопроєкт № 2194 “Про земельну децентралізацію” та законопроєкт № 2195 “Про земельні електронні аукціони” вже прийняті і підписані президентом. Будь-які транзакції тепер будуть відображатися в реєстрах. Простіше кажучи, буде вже неможливо змінити щось в реєстрах в “темну”. А якщо десь виникнуть нюанси і складності, Кабмін на рівні постанов, а Верховна Рада в законодавчому порядку ці проблеми усунуть. Підкреслю, що одне з основних завдань земельної реформи – оперативна реакція виконавчої влади та законодавців на будь-які нагальні питання. Тим більше що підтримка в парламенті у нас є. Реформування і прозорість земельних питань голосується 250-280 голосами. Крім того, при Міністерстві аграрної політики ми створюємо антирейдерський штаб, який спільно з Мін’юстом і правоохоронними органами в режимі реального часу відслідковуватиме всі рухи щодо землі, транзакцій, корпоративних прав. Все це робиться для того, щоб відразу реагувати на будь-які спроби рейдерства. Ми нікуди не поспішаємо. Будемо аналізувати ситуацію і допрацьовувати законодавство, якщо виникне така необхідність.
– Земля продається і купується в усьому світі. Чому в Україні земельна реформа зустріла такий опір?
– Так! У всіх наших сусідів (крім Білорусі) є ринок землі. Земельну реформу всі провели ще 20-25 років тому. Навіть Росія.
– Чому у нас так довго не вирішувалося це питання? Чому наші політики так завзято чинять опір відкриттю земельного ринку?
– Я теж довго цього не розумів. А потім, перебуваючи на посаді голови Держсгеокадастру, зробив аудит і зрозумів, що відбувається. Семи мільйонам українців купувати землю не можна – для них існує мораторій. Але чиновники з 10 мільйонів гектарів держвласності вже вивели 5 мільйонів гектарів у приватні руки. Зайдіть на будь-який сайт оголошень, вбийте в пошук “купити землю ОСГ” і самі все побачите. Купити землю в Україні можна без проблем! Як чиновники діяли? Вони цю землю розпайовували і формували корупційну ренту. А Держгеокадастр їх махінації покривав. Тому туди всі хотіли потрапити на роботу. При мені всі ці схеми були ліквідовані і ми запустили земельну реформу.
– А що таке 5 мільйонів гектарів з точки зору капіталізації активу?
– За найприблизнішими оцінками (візьмемо, наприклад, 2 тисячі доларів США за гектар), в обороті є 10 мільярдів доларів США, які перебувають у вільному обігу. Минулого року по мільйону гектарів землі ОСГ проходили угоди: купівлі-продажу, дарчі тощо. Коли на Земельному форумі президент підписав закон 2194 “Про земельну децентралізацію”, кількість земельних угод різко зросла. Всі почали продавати – перепродувати, переписувати з коханок і родичів на третіх осіб без постійного місця проживання. Чому? Тому що чиновники – власники цієї землі – брали участь у великій корупційній системі. Людям вони розповідали казки про мораторії і китайців, які вагонами будуть вивозити український чорнозем, а самі заробляли гроші. До слова, я цікавився, що відбувалося з землею за різної влади. І можу стверджувати, що кожна хвиля чиновників винаходила нові способи збагачення на земельному питанні. І паралельно грабувала надра України: газ, літій, бурштин… Зрозуміло, що коли почалася земельна реформа, чиновницька корупційна система почала себе захищати. Вона ж розуміє, що якщо відкривається реєстр – видно всі особисті дані (прізвище, ім’я та по батькові) кінцевого бенефіціара. Розуміє, що є ризик введення санкцій. А земельні активи коштують мільярди, і втрачати їх ніхто не хоче.
– Ви хочете сказати, що політики, які виступають проти земельної реформи, захищають себе, а не інтереси великих агрохолдингів, які обробляють орендовані у пайовиків величезні земельні площі? Чи вірно, що ці компанії платять пайовикам копійки і уклали договори оренди чи не на п’ятдесят років вперед – тому й не хочуть купувати землю. Адже, по суті, вона і так їм належить.
– Справа в тому, що агрохолдинги не є кінцевими бенефіціарами. Основні бенефіціари всіх цих схем – чиновницькі клани різних періодів. Раніше у кожного, хто підійшов до “пирога” під назвою Держгеокадастр, було завдання взяти якомога більше повноважень і землі. Перший чиновник, який, перебуваючи в кріслі глави Держгеокадастру, не захотів розпоряджатися всією землею України, був я. А саме такі в мене були повноваження! Природно, корупційна система такий поворот подій не сприйняла. Тому що після введення мораторію цілих 20 років для неї все йшло як по маслу. І тут ми почали блокувати корупційні потоки і схеми – система стала чинити опір. А захищатися зсередини вона вже давно навчилася. Ясно ж, що якщо вже обнулили – підуть у зворотний бік. Можуть наздогнати, відкрити кримінальну справу, відібрати землю…
– Виходить, що протидія, яку корупціонери чинять земельній реформі, не є політичною?
– Звісно! З нами ніхто не веде професійну дискусію. Я вважаю: критикуєш – пропонуй. А нічого запропонувати – який сенс критикувати? Все, що ми бачимо, – це неаргументована істерика. Нагадаю, що в початковій редакції земельної реформи уряду Олексія Гончарука йшлося про ліберальний ринок, 200 тис. гектарів в одні руки і продаж землі іноземцям. Ось тоді ці претензії мали під собою ґрунт. А зараз ми встановили контроль за походженням фінансових ресурсів (простіше кажучи, створили жорстко керований і консервативний ринок). Ввели обмеження не більше 100 гектарів в одні руки. Заявили, що питання продажу землі іноземцям може бути вирішене тільки через Всенародний референдум. Ще й ввели перехідний період до 2024 року.
– До речі, чому було вирішено переглянути пропозиції Кабміну Олексія Гончарука?
– Тому, що для нас важлива публічність, відкритість і максимальна комунікація з суспільством. Чому вдалася земельна реформа? Тому що ми були постійно в діалозі з суспільством. Коли пропозиції уряду викликали різко негативний резонанс, ми з командою поїхали по країні. Спілкувалися з людьми, дивилися, думали і в кінцевому підсумку зробили компромісну редакцію. Ось тільки один приклад. Тепер державна комунальна земля взагалі не є об’єктом купівлі-продажу. Її можна тільки орендувати і виключно через прозорі аукціони.
– А що Ви особисто (не як міністр, а як людина) думаєте про можливість продажу української землі іноземцям?
– Я вважаю, що рішення такого рівня повинні прийматися тільки через загальнодержавний всенародний референдум. Поясню, чому. Земля – базовий ресурс країни. Я не проти іноземців, я багато з ними працював і добре до них ставлюся. Але в питанні власності саме на сільськогосподарські землі треба, щоб була чітко зрозуміла позиція людей. Для українців земля є священною, і ми це розуміємо.
– Чи вірно я розумію, що остання редакція земельної реформи невигідна великим агрохолдингам?
– Так, ця земельна реформа розрахована на малого і середнього товаровиробника. А великих гравців цікавила редакція ліберального ринку. Коли є великі обсяги землі, коли можна концентрувати багато землі в одних руках. А сьогодні ми через механізм земельного моніторингу будемо все бачити. І якщо вони вийдуть за обмеження в 100 гектарів, у них можуть конфіскувати землю.
– Що зміниться для агрохолдингів після 1 липня?
– Вони будуть як і раніше орендувати землю і платити орендну плату власникам паїв. Так що по суті нічого не зміниться. Підкреслю, що зараз в руках агрохолдингів знаходяться лише 25% від загального землекористування. Більш того. Вони постійно втрачають землю, оскільки людям простіше здати свій пай в оренду малому фермеру (своєму сусіду), ніж столичному агрохолдингу.
– Цікавий нюанс. Люди, що володіють земельними паями, в більшості своїй виступають за продаж землі. А ті, у кого землі немає – проти цього. Як Ви думаєте, з чим пов’язаний такий феномен?
– Проти земельної реформи виступають люди, яких вона не стосується. Це просто їх особиста думка, яка ні на чому не обґрунтована, крім “страшилок”. А ці страшилки, як я вже говорив, поширюють представники корупційної чиновницької системи. Як ви і сказали, в більшості соцопитувань, якими маніпулюють противники реформи, беруть участь жителі великих міст. Земельних паїв у них немає. Водночас люди, які володіють землею, хочуть мати повноцінне право власності: володіти, користуватися, розпоряджатися, можливо, самостійно обробляти. Тому ми і маємо таку парадоксальну ситуацію. Власники – за, а ті, у кого землі немає, – проти. Але насправді якщо ви проведете опитування і запитаєте у людей, чи хотіли б вони користуватися і розпоряджатися землею – більшість скаже: так!