Дефіцит азотних добрив ускладнює посів ярих зернових і олійних культур в Україні
Українські аграрії у березні 2026 року стикаються з суттєвим дефіцитом азотних добрив, що може негативно вплинути на врожайність ярих зернових і олійних культур. За підрахунками експертів, загальна річна потреба України в мінеральних добривах перевищує 5 мільйонів тонн, проте на весняну посівну цього року необхідно забезпечити 0,7–0,9 мільйона тонн у діючій речовині або близько 2–2,5 мільйона тонн у фізичній масі.
Про це розповідає AgroReview
Нестача азотних добрив і ключові ризики для врожаю
Окрему стурбованість фахівців викликає гострий дефіцит азотних добрив, серед яких особливо бракує карбамідно-аміачних сумішей та аміачної селітри. Оцінки свідчать, що нестача аміачної селітри може сягати 150–170 тисяч тонн. Вітчизняне виробництво добрив зараз перебуває на рівні лише 20–50% довоєнних обсягів, а імпорт ускладнений через безпекові й логістичні обмеження, особливо на морських шляхах.
Фахівці підкреслюють, що дефіцит насамперед вплине на культури з високою потребою в азоті. Найбільший ризик втрат врожаю спостерігається для ярої пшениці, кукурудзи, соняшнику, а також цукрового буряку і картоплі.
«Передовсім страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно вимагають інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його дефіциту врожайність знижується особливо сильно. Менший вплив азотного дефіциту може спостерігатися в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Інакше кажучи, через затягування проблеми добрив найбільше можуть ослабнути врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недобір – залежно від умов і строків постачання добрив – може сягати 10–20% і більше», – прокоментував Захарчук.
Проблеми логістики та необхідні дії
Для стабілізації ситуації експерти акцентують на необхідності якнайшвидшого розблокування морських логістичних шляхів, що дозволило б оперативно закупити аміачну селітру й закрити дефіцит у 170 тисяч тонн. Однак навіть такі заходи не зможуть повністю вирішити проблему через нестабільність і небезпеку морських перевезень.
Серед першочергових кроків називають комплексне нарощування як імпорту, так і внутрішнього виробництва азотовмісних добрив, адже поточних поставок замало, щоб компенсувати дефіцит у піковий для агросектору період.