Китай встановив новий рекорд збору зерна — понад 715 млн тонн у 2025 році
Китай укотре продемонстрував провідні позиції у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки, суттєво збільшивши обсяги збору зернових культур у 2025 році. За інформацією Національного бюро статистики КНР, урожай зерна сягнув 715 мільйонів тонн, що стало новим історичним максимумом для країни.
Про це розповідає AgroReview
Попри нестабільність світових ринків, уряд Китаю впевнено звітує про рекордні досягнення в аграрному секторі. Такий результат робить державу незалежнішою від зовнішніх ризиків і підсилює її економічну стійкість у складних геополітичних умовах.
Кукурудза та соя зміцнюють аграрний сектор
Ключовим фактором зростання стала кукурудза, врожай якої збільшився на 2,1%, досягнувши понад 301 мільйона тонн. Це свідчить про посилення внутрішньої переробки та розвиток тваринництва в країні. Водночас соя, яка довгий час залишалася слабкою ланкою в структурі імпорту Китаю, також показала позитивну динаміку зростання — плюс 1,3% порівняно з минулим роком.
Результати збору зернових залежать від циклів посівної. Осінні зернові культури дали найбільший приріст — на 1,5%, тоді як літні залишилися на рівні попереднього року, скоротившись лише на 0,1%. Така стабільність у галузі, що традиційно залежить від погодних факторів, демонструє ефективність сучасних агротехнологій у Китаї.
Врожайність рису та пшениці: стабільне зростання
Рис і пшениця залишаються базовими культурами для харчування населення КНР. Урожай пшениці склав 140 мільйонів тонн, що майже відповідає минулорічним показникам. Виробництво рису зросло до понад 209 мільйонів тонн, демонструючи стабільний приріст. Особливо відзначилися ранні сорти рису, врожай яких збільшився на 1,2%.
“Загальний приріст у 8,38 мільйона тонн порівняно з попереднім роком — це потужний сигнал усім гравцям зернового ринку. Пекін чітко дає зрозуміти: вони готові до будь-яких сценаріїв, і залежність від зовнішніх постачальників буде лише знижуватися”.
Аграрний сектор Китаю продовжує демонструвати стабільне зростання, підтверджуючи спроможність країни забезпечувати власну продовольчу безпеку та зменшувати вплив зовнішніх факторів на внутрішній ринок.