Особливі традиції та обряди на Великдень в Україні
На Великдень в Україні зберігаються багаті народні традиції та обряди, що відрізняються у регіонах і мають історичне коріння. Від освячення пасок і фарбованих яєць до унікальних звичаїв, які збереглися ще з часів дохристиянських вірувань.
Про це розповідає AgroReview
Маловідомі великодні обряди та пісенна культура
Фольклорист Володимир Гнатюк у своїй праці згадував про молодь, яка зберігає звичай “алаловників” — молодих людей, що збираються в громади для прославлення воскресіння Христа. Вони обходять сільські дворики, співаючи пісні та отримуючи дари від господарів. У селі Наконечне на Львівщині на Великдень співали “риндзівки”, які схожі на колядки й супроводжуються рефреном “Же Христос, же воскрес, же воїстину воскрес”. Це допомагало молоді не лише святкувати, а й знаходити пару, а також глузувати з одинаків.
Згідно з дослідженнями Віктора Давидюка, з Великодня до Купала, що припадає на 24 червня, українці співають різноманітні пісні: гаївки, ягілки, маївки, бабойки та рогульки. Ці пісні мають не лише розважальний характер, а й виконують функцію сприяння знайомствам або ж глузують із самотніх. Першу рогульку зазвичай співає молода жінка, яка ще не народила дитину, передаючи досвід іншим дівчатам.
Обрядові дійства та ігри під час Великодня
На Львівщині та на Поділлі популярним є обряд “оборіг”, що символізує силу та захист. Це коло, яке кілька парубків формують, з’єднуючись за руки й ставлячись один на плечі іншого, обходять навколо церкви та осель. У селі Старий Самбір “оборіг” обходить церкву тричі, а на Поділлі цей обряд називають “дзвіницею” або “баштою” і виконується складніше, з кількома ярусами та більшою кількістю учасників.
Загалом, у західних регіонах України поширена гра “церква”, коли кілька парубків у колі на плечах тримають інших чоловіків і обходять навколо церкви. Такий обряд символізує єдність і оборону громади.
Ще один цікавий обряд — танець “сербен”, що зберігся у селі Чортовець Івано-Франківської області. Це масовий танець чоловіків, що тримаються за руки і тричі обходять церкву, притупуючи і нахиляючись. За легендою, він виник у відповідь на монголо-татарське нашестя і є символом захисту і вдячності за порятунок. Цей обряд зберігає давні традиції та історичний зміст.
Також у різних регіонах поширені дохристиянські звичаї, що пов’язані з вірою у підземних померлих — рахманів. Це обряд “Переполовення” або “Права середа”, коли за народними віруваннями шкаралупи від писанок або яєць пливуть у річку і таким чином визначають дату святкування Великодня.
У західних регіонах України збереглися обряди “волочебного понеділка”, коли після Пасхи люди ходили один до одного у гості та обмінювалися писанками й пасками, а в селі Четверня викопували ями для запуску крашанок у гру з яйцями — “каток”.
Не менш цікавими є й обряди водіння “сербена” в селі Чортовець, що символізують побудова ланцюга з чоловіків для оберегу громади. Ці традиції зберігаються і досі, відображаючи давні вірування та історичні події українського народу.