Старовинний млин у Клекотині відновили: унікальне борошно на кам’яних жорнах
У селі Клекотина на Вінниччині подружжя Кузь вдихнуло нове життя в історичну пам’ятку — млин, що має понад двохсотлітню історію. Колись напівзруйновану будівлю вони відновили власними силами та перетворили на крафтове виробництво “Сивий млин 1825”, де виготовляють борошно за традиційною технологією помолу на кам’яних жорнах.
Про це розповідає AgroReview
Відновлення млина та унікальна технологія виробництва
Стан млина на момент купівлі був критичним: дах протікав, підлога прогнила, а механізми потребували повної реставрації. Родина Кузь зберегла автентичні кам’яні жорна та частину дерев’яних конструкцій, а інші елементи відновила згідно з традиціями. Микола Кузь, власник підприємства, підкреслює, що млин тепер працює за класичною схемою жорнового помелу — зерно спочатку перемелюється на жорнах, після чого борошно надходить до просіювача, де його розділяють на різні гатунки: вищий, перший, другий і висівку. Також є можливість отримати цільнозернове борошно без просіювання.
“По суті, ми придбали саме приміщення в частково зруйнованому стані. Тут були частини механізмів, але, на жаль, не всі. Збереглися кам’яні жорна та частина тогочасних дерев’яних конструкцій. Усе інше — підлогу, дах — потрібно було відновлювати. Наразі це жорновий млин, відтворений за давніми традиціями”, — розповів власник крафтового виробництва борошна “Сивий Млин 1825” Микола Кузь.
Стародавні традиції та сучасний підхід
Архівні документи свідчать, що млини на річці Мурафа почали з’являтися у Клекотині ще з кінця XVIII століття — перші з них запрацювали у 1799 році. Саме на основі одного з таких млинів родина відродила своє виробництво. Особливість технології полягає в тому, що жорна обертаються повільніше, ніж на сучасних механізованих млинах. Це дозволяє уникати перегрівання зерна і зберігати його натуральні властивості. За словами Олени Кузь, таке борошно зберігає всі важливі мікроелементи та поживні речовини, що робить його корисним для здоров’я.
Сировину для виробництва ретельно відбирають у місцевих аграріїв, адже не кожен сорт пшениці підходить для жорнового борошна — особливу увагу приділяють вмісту білка і клейковини. Процес пошуку потрібного зерна зайняв чимало часу: зразки перевіряли в лабораторіях, і лише після численних випробувань вдалося знайти оптимальний варіант для якісного продукту.
Наразі “Сивий млин 1825” працює у форматі невеликого виробництва: за добу тут перемелюють до 200 кілограмів борошна. Продукцію вже замовляють місцеві пекарні, а також хлібопекарі, які спеціалізуються на випічці на заквасках. Родина активно просуває свою продукцію через соціальні мережі — Instagram, Facebook та TikTok, демонструючи процеси виробництва та популяризуючи переваги жорнового помелу.
“Ми закуповуємо пшеницю у місцевих аграріїв, адже після кількох аналізів з’ясували: не всі сорти підходять для нашого борошна. У зерні має бути високий вміст білка та клейковини. Це був складний процес: купували зерно, здавали на аналізи, отримували незадовільні результати й продовжували пошуки. Це зайняло чимало часу. Найважче для нас було показати людям цінність цього борошна, розповісти про традиції та довести, чому воно найкраще, якісне й потрібне для організму”, — розповіла жінка.
У планах подружжя — розширення виробництва та запуск великого млина, здатного виготовляти до двох тонн борошна на добу. Окрім того, вони працюють над створенням власної пекарні, щоб пропонувати покупцям не лише борошно, а й традиційний український хліб за старовинними рецептами.
Для родини Кузь відродження млина — це не лише бізнес, а й важлива культурна місія. Вони прагнуть популяризувати забуті традиції та зберегти частину історії для наступних поколінь.