Україна може стати головним експортером сої до ЄС — переваги та виклики
Україна має всі передумови, щоб стати основним постачальником сої до Європейського Союзу. На цьому наголосив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький під час дискусії в Європейському парламенті. Основними чинниками є значний обсяг виробництва та готовність українських аграріїв адаптуватися до нових європейських вимог.
Про це розповідає AgroReview
Дефіцит протеїну в ЄС та роль української сої
Європейський Союз стикається з серйозним дефіцитом білка для тваринництва: власне виробництво сої становить близько 3 млн тонн на рік, а потреба перевищує 35 млн тонн. Україна ж щорічно вирощує приблизно 6 млн тонн сої, значна частина якої вже надходить до ЄС. Таким чином, український ринок сої є важливим інтегрованим сегментом у європейській агропромисловості, оскільки йдеться не лише про експорт сировини, а й про розвиток переробки, сертифікації та відповідності стандартам ЄС.
«Українська соя — це не просто великі обсяги. Це стратегічна присутність на європейському ринку: висока продуктивність, здатність працювати за новими екологічними правилами і відповідати жорстким стандартам ЄС. Наш аграрний сектор уже фактично інтегрований у європейську систему і водночас досить швидко змінює свою роль — від постачальника сировини до учасника ланцюгів доданої вартості. Йдеться не просто про експорт. Змінюється логіка виробництва: збільшуються обсяги переробки, процеси стають прозорішими, а якість — вищою», — наголосив Тарас Висоцький.
Переваги та виклики для експортерів сої з України
Понад чверть української сої, яка вирощується без використання ГМО, вже відповідає стандартам ЄС. Це свідчить про структурні зміни у вітчизняних господарствах — фермери активно впроваджують сучасні технології та оновлюють виробничі практики. Україна має низку ключових переваг: географічну близькість до ринку ЄС, зменшення логістичних витрат, значний виробничий потенціал і сильні позиції у сегменті «без ГМО». Саме цей напрям є найбільш привабливим для європейських споживачів та вигідним для українських виробників, оскільки дозволяє отримувати додану вартість.
Водночас перед галуззю стоять серйозні виклики. Регуляторні вимоги ЄС, зокрема впровадження регламенту EUDR, вимагають детального підтвердження походження продукції та її непричетності до вирубування лісів. Це означає обов’язкову простежуваність кожної партії сої аж до конкретної земельної ділянки. Крім того, директива RED III, що регулює використання сировини для біопалива, встановлює жорсткі критерії сталості й передбачає обмеження для культур, які можуть спричинити непрямі зміни землекористування. Сою планують віднести до таких культур, що зумовить додаткові адміністративні процедури, цифрове відстеження, а також збільшення витрат на сертифікацію. Для малих і середніх виробників це стане особливо складним викликом, оскільки необхідні ресурси для швидкої адаптації обмежені.
Тарас Висоцький підкреслив необхідність вже зараз формувати чітку стратегію щодо розвитку ринку рослинних протеїнів у ЄС, відзначивши готовність України активно долучитися до цього процесу.