Війна в Ірані створює ризики для української кукурудзи та соняшникової олії
Збройний конфлікт в Ірані може найбільше вплинути на експортні позиції України, зокрема на ринок кукурудзи та соняшникової олії, які формують значну частину валютних надходжень країни — по $5 млрд щорічно.
Про це розповідає AgroReview
Вплив війни на собівартість агропродукції
Аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев зазначає, що наслідки війни перш за все проявляться у зростанні собівартості вирощування кукурудзи та соняшника. Витрати на добрива і пальне вже зараз складають від 25% до 30% загальної собівартості цих культур, і подальше подорожчання енергоносіїв чи азотних добрив може збільшити цей показник понад третину.
«Ми отримуємо удар по собівартості насамперед кукурудзи і соняшника. Добрива та пальне складають близько 25-30% собівартості кукурудзи та соняшнику. Тобто приблизно третина витрат на виробництво. Якщо ціни на енергоносії та азотні добрива ще зростатимуть у вартості, то ця частка може зрости вище третини загальної собівартості», – пояснив Мартишев.
Ситуація на світових ринках та перспективи
Попри загострення ситуації в регіоні, світові ціни на зерно залишаються відносно стабільними. Причиною цього є те, що Іран та сусідні країни не є ключовими виробниками зерна на глобальному ринку, а також завдяки високим врожаям у світі. Водночас експерт звертає увагу на те, що Іран є вагомим імпортером кукурудзи, і бойові дії в регіоні призводять до тиску на ціни цієї культури.
Серед основних факторів, які впливають на ситуацію, фахівець виділяє:
- високі врожаї зернових у світі;
- некритичність регіону конфлікту для глобального виробництва зерна;
- можливе зменшення імпорту кукурудзи з боку Ірану.
На думку аналітика, на ринок одночасно діють два протилежних за впливом чинники: геополітичний ризик стимулює зростання цін, а зниження попиту через можливе випадіння Ірану як імпортера кукурудзи стримує їх підвищення.
- Геополітичний ризик — потенційне здорожчання агропродукції;
- Втрати окремих імпортерів — обмеження попиту на зерно.