Вплив системи живлення на врожайність сої: збільшення до 30%
Система живлення під час вирощування сої є ключовим чинником, який може забезпечити приріст урожайності культури до 30%. На цьому акцентує кандидат сільськогосподарських наук Жанна Молдован з Хмельницької ДСГДС Інституту кормів та сільського господарства НААНУ.
Про це розповідає AgroReview
Особливості живлення сої як культури
Соя належить до культур, що мають особливі вимоги до живлення порівняно з іншими зерновими та зернобобовими. Вона потребує значно більших обсягів поживних речовин для формування врожаю, а елементи живлення засвоює нерівномірно протягом різних фаз росту.
«Як сільськогосподарська культура соя характеризується специфічністю живлення. По-перше, вона споживає на формування врожаю більше поживних речовин, ніж інші зернові й зернобобові культури. По-друге, нерівномірно поглинає елементи живлення за фазами росту й розвитку рослин»,– зазначає Жанна Молдован.
Критичні етапи споживання елементів живлення
На початковому етапі розвитку — до цвітіння — соя використовує лише 5-15% загальної потреби в біогенних елементах. Проте після початку цвітіння рослина переходить у фазу інтенсивного росту, яка триває 60-70 діб, до стадії наливання насіння. Саме в цей період відбувається максимальне споживання поживних елементів.
Варто зазначити, що внесення мінеральних добрив у ґрунт не завжди гарантує повне забезпечення рослин усіма необхідними макро- і мікроелементами впродовж вегетації. Наприклад, азот, який вноситься під час сівби, вже не забезпечує потреби рослин до фази цвітіння, а калій підвищує стійкість до посухи та вилягання. Тому регулярні підживлення у процесі росту, особливо під час формування генеративних органів, є надзвичайно важливими для отримання високих врожаїв сої.