Як агропідприємства впроваджують енергетичну незалежність за допомогою сонячних панелей та акумуляторів
У сучасних умовах нестабільного електропостачання агропідприємства України активно впроваджують власні енергетичні рішення — від сонячних панелей до потужних акумуляторних сховищ та генераторів. Серед лідерів цього процесу — насіннєве господарство «Рост Агро» на Полтавщині та агрофірма «Маяк» із Черкаської області.
Про це розповідає AgroReview
Власна енергетика: нові реалії для аграріїв
Михайло Бернацький, керівник підприємства «Рост Агро», розповідає, що через високі енергетичні потреби господарство змушене було терміново шукати альтернативні джерела живлення. На підприємстві вже працює декілька генераторів потужністю від 100 до 250 кВт, а також завершується встановлення сонячних панелей на 300 кВт і акумуляторного сховища на 900 кВт.
Власне енергетичне обладнання дозволяє забезпечити найважливіші процеси: від поливу до сушіння качанів, де лише вентилятори мають двигуни на 200 кВт. Однак, як зазначає Бернацький, розрахунків собівартості кіловата у компанії не проводили:
– Ми її навіть не рахували. Дивилися лише на ціну обладнання, потужність панелей, акумуляторів, інверторів. Виробник дає гарантію на 10 років, але я хотів би їх через 10 років побачити.
Вартість рішення із резервного електроживлення сягає близько одного мільйона доларів США, що потребувало залучення кредитних коштів під 7% річних. Проте, за словами керівника, ці вкладення вже скоро можуть виявитися виправданими, оскільки очікується суттєве зростання тарифів на електроенергію.
Основна мета — повне самозабезпечення підприємства, без розрахунку на продаж надлишків енергії державі. Бернацький скептично ставиться до ефективності державного адміністрування у сфері викупу надлишків енергії, але вважає за доцільне співпрацювати з державою лише у частині фінансової підтримки.
Виклики для тваринництва та пошук енергонезалежності
Олексій Васильченко, генеральний директор агрофірми «Маяк», наголошує, що для тваринницьких комплексів стабільне електропостачання — питання виживання. Втрата живності через відключення електроенергії може стати катастрофічною для бізнесу. Саме тому підприємство активно розширює парк генераторів та встановлює сучасні акумулятори, які вже дозволяють спорткомплексу функціонувати автономно до 10 годин.
За його словами, сонячні батареї компанія почала монтувати ще п’ять років тому. Сьогодні на підприємстві вже є сонячна генерація на 2 МВт, що дозволяє у літні місяці повністю забезпечувати власні потреби без використання мережевої електроенергії.
Васильченко підкреслює, що співпраця з державою у питанні продажу надлишків енергії нецікава через адміністративну неспроможність та невизначеність ринку. Щодо біогазових проектів, то їх економічна доцільність можлива лише при потужностях від 1 МВт й за умови централізованої логістики гною. Менші технічні рішення, на його думку, реалізовуються лише за умов грантів чи державної підтримки.
У нинішніх умовах, коли електроенергія з’являється лише на 4–5 годин на добу, аграрії змушені приймати термінові рішення, не витрачаючи часу на багаторічні розрахунки окупності. Васильченко зазначає, що навіть якщо окупність проекту сягатиме 20 років, альтернативою стане лише повна зупинка виробництва.
Щодо співпраці з громадами, директор агрофірми «Маяк» висловлює сумніви у їх зацікавленості закуповувати надлишкову енергію, вважаючи, що громади мають фокусуватися на власному енергозабезпеченні та зниженні споживання.
