Як фермери Хмельниччини підвищують прибутковість садівництва інноваційною переробкою
В українському садівництві спостерігається тенденція: попри збільшення обсягів вирощування фруктів, їх рентабельність знижується. Причиною таких змін є перевиробництво, особливо яблук, що призводить до цінових коливань та ускладнює планування прибутку для фермерів. Саме тому багато господарств шукають нові підходи для стабілізації бізнесу та нарощування доданої вартості виробленої продукції. Серед найефективніших методів — впровадження сучасних технологій переробки фруктів.
Про це розповідає AgroReview
Інновації у практиці ФГ «Власник»
Одним із прикладів успішної адаптації до ринкових викликів стало фермерське господарство «Власник» із Хмельниччини. Тут впровадили інноваційну лінію з виробництва натуральних соків, придбану у австрійської компанії Voran. Це дозволило не лише зберегти традиції садівництва, але й диверсифікувати бізнес та підвищити його рентабельність в умовах мінливого ринку.
Фермерське господарство «Власник» було засноване 5 березня 1997 року в селі Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області. Його засновник, Віктор Косюк, працював головним інженером у місцевому колгоспі та передбачав перспективи приватного фермерства. Саме з 50 гектарів землі, отриманих за державною програмою, і почалась історія цього сімейного бізнесу, який згодом став прикладом для інших.
Розвиток господарства та особливості садівництва
Сьогодні у розпорядженні господарства — 460 гектарів ріллі, з яких 25 гектарів займає яблуневий сад. Також вирощуються персики, абрикоси та фундук, хоча спроби вирощувати груші виявилися невдалими через хвороби дерев. Важливим чинником успіху стало залучення до роботи обох синів засновника — Олександра та Андрія. Зі слів Олександра Косюка, він допомагав батькові з 12 років, а молодший брат також активно долучався до господарювання.
«Починали ми буквально з нуля. Батько придбав першого маленького тракторця моделі Т-25 і почав на ньому працювати. То десь сівалку позичить, посіє собі й заодно за неї відпрацює, то вантажівку невелику купить тощо. Так і викручувалися», – згадує Олександр Косюк.
Поступове розширення господарства стало можливим завдяки оренді земельних паїв та обміну ділянками з іншими фермерами, зокрема й іноземними інвесторами, що дало змогу сформувати цілісний масив сільськогосподарських угідь. Перша садова ділянка з’явилася у 2005 році, коли землю для садівництва було взято у довготривалу оренду на 50 років. З 4 гектарів сад поступово збільшився до 25. Вирощування яблуневого саду принесло господарству окремий успіх, хоча не обійшлося і без труднощів.
Олександр Косюк зазначає, що на початку садівництва доводилося вчитися на власних помилках:
«Ніхто не казав, як треба сади ти дерева, на яку глибину, що пеньочком у напрямку півночі тощо. Тобто навчання як такого ми майже не проходили. Уже набагато пізніше почали проводити різні інформаційно-практичні семінари та конференції. Та в основному ми всьому вчилися на своїх помилках».
Серед викликів — неправильна глибина посадки, невдалий напрямок рядків, проблеми з приживленням саджанців на горбистих ділянках та значні втрати дерев через гризунів. Основну частину саджанців господарство закуповує в Україні: близько 70 % яблунь походить із села Ведмеже Вушко на Вінниччині, також садивний матеріал надходить з Києва та Чернівців.