Як конкуренція за посівні площі впливає на аграрний ринок Чорноморського регіону
У нинішньому сезоні ціни на зернові культури в Дунайському та Чорноморському регіонах підвищилися у півтора раза. Попри стабільність ф’ючерсних контрактів на пшеницю на Чиказькій товарній біржі, вартість українських зернових зросла через сукупність внутрішніх факторів: стабільний експортний попит, посушливе літо 2024 року та зміни у логістичних ланцюгах. Уперше за останні три роки ціноутворення на зернові базується на ринкових механізмах, а не на геополітичних чинниках.
Про це розповідає AgroReview
Традиційний експортний ритм та нові ринки для української пшениці
Україна, як один із головних експортерів пшениці в Чорноморському та Дунайському регіонах, відновлює традиційні темпи поставок: основний обсяг експорту відбувається у першій половині сезону, а в другій частині підтримку цінам забезпечують дедалі менші запаси зерна. Відновлена робота морського коридору дозволила українській пшениці повернутися на ринки Південно-Східної Азії – активно експортуються партії до Індонезії, В’єтнаму, Таїланду та Бангладеш. Наприклад, у Індонезії Україна витіснила Болгарію з позиції основного постачальника.
На тлі зростання цін фермери в Україні розширюють площі під озимою пшеницею. Також збільшення посівних площ планують інші країни регіону, за винятком росії, яка скорочує посіви через економічні та адміністративні причини. У 2025 році аналітики прогнозують на Чорноморському та Дунайському ринку врожай пшениці на рівні 143 млн тонн – це відповідає минулорічним показникам. Зменшення виробництва в росії, ймовірно, компенсують Україна та країни Європи шляхом збільшення врожайності й площ посіву.
«Загалом наступного сезону в Чорноморському та Дунайському регіонах ми очікуємо збільшення врожаю олійних культур до 67 млн т, і цей сезон може стати другим після рекордного. Щодо зернових, то врожай передбачається на рівні 225 млн т, але новий сезон не буде рекордним внаслідок зменшення врожаю зернових у росії», — підсумовує Максим Харченко.
Конкуренція між зерновими та олійними: вплив на структуру посівів
Собівартість вирощування зернових культур цього року зросла на 3–6%, тоді як форвардні ціни підвищилися значно більше: на пшеницю – на 25%, на кукурудзу – на 37%. У результаті фермери планують подальше розширення площ під кукурудзою, очікуючи високої маржинальності виробництва. Проте олійні культури зберігають свою привабливість, тому конкуренція за посівні площі між цими групами культур буде дуже гострою.
Після рекордних посівів сої у поточному сезону аналітики прогнозують певне скорочення площ під цією культурою, натомість зростання очікується для кукурудзи. У світі зафіксовано рекордний урожай олійних, переважно завдяки сої; водночас урожайність ріпаку та соняшнику знизилася. Це вплинуло на цінову динаміку: вартість сої поступово знижується, хоча не так стрімко, як на соняшникову олію та ріпак. На ціни тисне збір нового врожаю, але вартість соняшнику зростає як у світі, так і в Україні.
Попри рекордні площі під олійними, не всюди вдалося отримати рекордні врожаї через вплив погодних чинників. Зокрема, урожай соняшнику та ріпаку виявився меншим через посуху, хоча збір сої зріс завдяки суттєвому збільшенню площ. У Чорноморському та Дунайському регіонах цьогоріч очікується зростання виробництва сої до 14,9 млн тонн, а врожай ріпаку – до 14,5 млн тонн. Скорочення площ під ріпаком в Україні компенсується їх збільшенням у Болгарії та Румунії.
Соняшник традиційно дає високий урожай у Чорноморському регіоні. У сезоні 2025/2026 Україна також планує наростити площі під цією культурою. Очікується, що сукупний врожай олійних у регіоні складе 67 млн тонн, а зернових – 225 млн тонн, проте показники не стануть рекордними через зниження виробництва зернових у росії.
Експорт української кукурудзи та вплив глобальних торговельних тенденцій
Через посуху зросла потреба ЄС у імпорті кукурудзи. Україна, Польща та Румунія є основними постачальниками цієї культури на європейський ринок, проте Україна експортує значно більші обсяги. На сьогодні її частка в імпорті кукурудзи до ЄС становить 57%. Водночас посилюється конкуренція зі США, особливо на таких напрямках, як Іспанія та Португалія. Китай цього сезону майже не закуповував українську кукурудзу, однак Туреччина збільшила імпорт у два рази, що частково компенсувало втрати.
У регіоні спостерігається тенденція до скорочення площ під кукурудзою – це стосується Болгарії та Румунії, де вважають її вирощування надто ризикованим. В Україні ж прогнозується зростання врожаю завдяки розширенню посівів.
Щодо глобальних тенденцій, рішення адміністрації президента США Дональда Трампа щодо тарифної політики вже впливають на світові ринки та аграрні потоки. Якщо торговельне протистояння між США та Європою триватиме, Україна може отримати додаткові можливості для експорту кукурудзи та сої до ЄС. Також ймовірне розширення присутності на китайському ринку. Очікується, що країни активно працюватимуть над захистом власної економіки та забезпеченням продовольчої безпеки, адаптуючись до змін клімату.