Що посіють аграрії та чи буде Україна з хлібом
Символом весни 2022 року став український трактор, який буксирує трофейний російський танк. Втіленням весни 2023 року можуть стати сапери, які розмінують поля на звільненій українській землі. Фокус з’ясував, як пройде посівна кампанія, зокрема на звільнених територіях.
Повномасштабна війна, розпочата Росією, згубно діє на всі галузі української економіки. Але агросектор, який укорінився в землю, особливо вразливий через ризик фізичної втрати посівних площ у процесі окупації, бойових дій і мінування.
Як повідомив Петро Мельник, президент Українського Клубу аграрного бізнесу (УКАБ), виконавчий директор і співвласник компанії Agricom Group, порівняно з довоєнним 2021 роком скорочення посівних площ сягає 26%. При цьому відносно 2022 року значного зменшення не очікується і показник залишається приблизно на тому ж рівні — майже 20,5 млн га під основними сільськогосподарськими культурами.
Маленька площа. Чому аграрії обробляють менше земель, ніж раніше
За словами Петра Мельника, скорочення посівних площ в Україні відбувається через такі фактори:
- тимчасова окупація частини території України;
- ведення активних бойових дій;
- забруднення територій вибухонебезпечними предметами;
- знаходження земель поруч із кордоном Росії та Білорусі.
Але скорочення площ — не єдиний негативний фактор, який впливатиме на майбутній урожай українських аграріїв.
“Через низьку ціну на основні сільськогосподарські культури на внутрішньому ринку в цьому році аграрії мають значні фінансові складнощі. Проте все одно проводитимуть посівну на всіх своїх територіях, швидше за все, без дотримання необхідних технологічних процедур, що позначиться на рівні врожайності”, — попереджає Петро Мельник.
Справді, на старті посівної на ринку зберігається велика невизначеність, а ризики залишаються високими.
“Внутрішні ціни на сільгосппродукцію під час війни поводилися аномально і втратили зв’язок зі світовими орієнтирами. І зараз сільгоспвиробники вичікують, намагаються отримати будь-які сигнали і зрозуміти, що далі відбуватиметься з цінами на фінальну продукцію та фактори виробництва і як протягом пів року розвиватиметься ситуація з безпекою та експортом зерна”, — розповідає про настрої у галузі Роман Нейтер, аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки.
Що посіють? Які культури будуть головними для весняної посівної
Якщо в 2022 році війна почалася на етапі активної підготовки до посівної, аграріям на той момент було вже важко відкоригувати свої плани. Але зараз, готуючись до нової кампанії, виробники намагаються врахувати ризики війни та перспективи збуту врожаю.
Роман Нейтер з погляду перспективи експорту з урахуванням фізичних обмежень пропускної спроможності інфраструктури та високої вартості логістики вважає, що привабливішим для агровиробників зараз виглядає соняшник, який можна переробити на олію чи шрот.
У такій ситуації, за оцінками Петра Мельника, у 2023 році спостерігатиметься зменшення посівних площ під зерновими культурами на 2,4 млн до 8,7 млн га, та збільшення під олійними, відповідно, на 2,4 млн до 9,7 млн га.
Олександр Нечипоренко, заступник директора Національного наукового центру Інститут аграрної економіки, виконавчий директор Північного міжрегіонального наукового центру НААН, також прогнозує, що питома вага зернових і зернобобових зменшиться проти довоєнного періоду більш ніж на 7% та становитиме майже 50% усіх посівних площ, а частка пшениці знизиться до 20-21%, тоді як до війни цей показник у середньому сягав 25,8%.
“Скорочення площ під кукурудзу очікується на 1,5-2%. Виросте у структурі посівів і частка соняшнику з 23% до 26,5%, що разом із соєю і ріпаком приносить аграріям найбільш суттєві доходи”, — продовжує Нечипоренко.
За оцінками вчених Інституту аграрної економіки, подібні зміни структури посівів не несуть загрози продовольчій безпеці України, адже прогнозоване в 2023 році валове виробництво сільськогосподарських культур значно перевищить внутрішню потребу в них.
Головним стимулом перегляду структури посівів для аграріїв стали спровоковані війною проблеми зі збутом продукції.
“Через напад Росії ми отримали дуже високу вартість логістики й обмеження експортної пропускної спроможності. Тому зараз вигідніше вирощувати олійні культури, які мають удвічі вищу ціну порівняно із зерновими, що дозволяє хоч трохи компенсувати логістичні витрати“, — пояснює мотив виробників Петро Мельник.
Кукурудза зараз виглядає менш привабливою, адже частина торішнього врожаю якої просто залишилася на полях — її не стали збирати, бо для її зберігання потрібні спеціальні умови.
“Найбільше насіємо соняшнику, — продовжує Олександр Буюклі, виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу (ПУСК). — Зазвичай, до війни, найбільші площі відводилися під “царівну полів” — кукурудзу. Але з одного гектара кукурудзи збирають 7-9 тонн, а того ж соняшника — 2,5-3,5 тонни. Відповідно, місця для зберігання потрібно менше, а ціна вища. Тому в період війни олійні — більш привабливі”.
Олександр Вержиховський, операційний директор компанії ІМК, підтверджує, що зараз вигідніші ті культури, які з одиниці площі дають менший валовий урожай. Тому з трьох культур, що традиційно вирощуються компанією ІМК, вирішили віддати перевагу озимій пшениці та соняшнику за рахунок зменшення обсягу посівів кукурудзи.
У групи “Агротрейд” у фокусі також більш рентабельні культури. “Якщо у 2022 році кукурудзою ми засіяли 15,5 тис. га, то на цей рік запланували всього 6,7 тис., — ділиться планами директор агропромислового департаменту групи “Агротрейд” Олександр Овсяник. — При цьому ми вдвічі збільшили посіви озимого ріпаку Також у нас стратегічно було передбачено накопичення насіння ярої пшениці, й оскільки ситуація з ціною пшениці вирівнюється, цьогоріч ми плануємо засіяти цією культурою 12 тис. га”.
Компанія “Континентал” у 2023 році планує зібрати із 79,6 тис. га урожай озимих — ріпаку, пшениці та ячменю, а ярими культурами збираються засіяти 104,6 тис. га.
“Компанія вже взялась до посіву, почавши з ярого ріпаку. Наступними сіятимемо соняшник, кукурудзу, сою, цукрові буряки та гречку, — розповідає Фокусу Віталій Ставничук, операційний директор Компанії “Континентал”. За словами співрозмовника Фокусу, у цьому сезоні новою культурою для компанії став ярий ріпак, площі під який відвели за рахунок коригування обсягів кукурудзи. Адже вал збирання ріпаку набагато менший, а ця культура високорентабельна.
Олександр Буюклі додає, що під час війни аграрії також віддають перевагу сої, оскільки вона має високий попит, як на внутрішньому ринку, так і за кордоном, і має хороше співвідношення низької собівартості та досить високої ціни в поточному сезоні. При цьому, ячмінь став одним з аутсайдерів за рентабельністю і в структурі посівних площ посідає одне із заключних місць.
Структура посівів матиме й регіональні відмінності. “У розрізі областей традиційно значна частка посівів озимих концентрується в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Кіровоградській і Черкаських областях, де зниження площ під пшеницею і ячменем мінімальне. Проте висока вартість логістики робить непривабливою озимі зернові для північних і західних областей”, — розповів Фокусу Буюклі.
Горох, гречка, конопля. Які нішеві культури будуть популярні в агровиробників
Ті підприємства, які не бояться експериментувати, можуть зробити ставку на нішеві культури. За словами Олександра Буюклі, для українських фермерів це, насамперед, горох, обсяг землі під який стабільно сягає 120-130 тис. га, і під новий урожай планують засіяти 132,9 тис. га (на 10,4 тис. га більше., ніж у 2022 році). Також значні площі відводять під овес і гречку — 155,4 тис. га (+3,9 тис. га) та 116,2 тис. га (+1,6 тис. га) відповідно.
Справді, гречка, посіви якої до війни рік у рік скорочувалися, нині стає для агровиробників привабливішою.
“У минулі сезони значну частину гречки Україна імпортувала, й основну частку імпорту становила гречка російського походження. Але зараз українські аграрії наростили посівні площі та вирощують гречку поблизу переробних заводів у Житомирській, Волинській, Рівненській, Кіровоградській та інших областях, а посівних площ тис. га вистачає, щоб повністю покрити українські потреби цієї продукції“, — коментує Буюклі.
Звернути увагу на гречку, зокрема, спонукало ускладнення експорту іншої агропродукції. Адже вирощування гречки обіцяє аграріям гарантований збут на ринку.
“Після різкого скорочення імпорту гречки в Україну, де факто — його зупинки, внутрішній ринок відреагував значним підвищенням цін. Тоді інтерес до цієї культури зріс, особливо серед тих виробників, хто вже мав досвід і володів технологіями її вирощування, — розповідає Роман Нейтер. — Зараз гречка може бути більш цікавою, ніж стандартні рішення. І для малих господарств із земельним банком 100-200 га може бути доцільним відвести під неї до 10% земель”. Співрозмовник Фокусу очікує, що посівні площі під гречку виростуть і в 2023 році ми навряд чи побачимо такий стрибок цін на цю крупу, як у минулому році. Ба більше, цілком можливо, що роздрібна ціна на гречку знизиться.