178171

Скільки коштуватиме з 1 липня українська земля

Згідно з остаточною версією закону, в перші 2,5 роки після відкриття ринку землі, тобто з 1 липня 2021 року, можна буде купувати не більше 100 га в одні руки, а потім — до 10 тис. га., і тільки фізичним особам - громадянам України (юрособам - з 2024 року). 

Купувати українську землю іноземцям можуть дозволити тільки на всеукраїнському референдумі, а відчизняні банки зможуть отримувати землю лише в порядку звернення стягнення на ділянки як на предмет застави. Причому вони повинні бути відчужені на торгах протягом двох років з дня набуття права власності. Також закон забороняє продаж землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

Втім, аналіз показує, що більшість із зазначених обмежень можна обійти. 

Хто і скільки заробить на українській землі 

Нинішня модель земельних відносин, як це не парадоксально звучить, є основою конкурентоспроможності нашого аграрного сектора (фактор доступної оренди і можливості не відволікати інвестиційні ресурси на викуп землі, направляючи їх на нові технології і техніку). Оренда землі сформувала в Україні унікальну тріаду землекористувачів: особисті господарства, фермери і великі агрохолдинги.

Останні, до речі, зацікавлені у відкритті ринку землі, оскільки сьогодні вони конкурують з фермерами та одноосібниками за право користування нею за допомогою розміру орендної ставки, яка в свою чергу залежить від рівня доданої вартості кінцевого продукту, що генерується на даній ділянці. І тут все залежить від продуктового різноманіття: фермер, що вирощує різні види культур, заробляє з одного гектара більше і може запропонувати власнику землі вищу ставку оренди, ніж агрохолдинг, що спеціалізується на вирощуванні технічних монокультур і заробляє на валі і ефекті від масштабу. Так, у фермера середньої руки рівень доданої вартості кінцевої продукції з гектара може досягати $600-800 і, відповідно, він може заплатити за оренду $150-200 за га. У агрохолдингу товарний випуск з гектара становить в середньому $250, а значить ставка оренди, прийнятна для нього, — $50-100.

У разі відкриття ринку землі, в тому числі офіційно для компаній в 2024 році, конкуренція між землекористувачами відбуватиметься не за ставками оренди, а за ціною викупу землі у первинних власників, і тут ключовий фактор — обсяг і ставка залучених для викупу кредитних ресурсів. Очевидно, що в цій гонці виграють саме великі агрохолдинги, які зможуть залучати зовнішні позики під 5-6% під заставу землі. Природно, зроблять це не відразу, а протягом перехідного періоду, який встановлено законом в контексті етапності відкриття ринку. Тобто процес концентрації земельних наділів розтягнеться приблизно на пʼять років. З огляду на те, що попит на землю в Україні формуватимуть якраз великі гравці і саме "під концентрацію", перші роки не обіцяють жодних сюрпризів ні в частині цінової динаміки, ні в частині впливу на економіку в цілому. Дрібні і середні фермерські господарства, з урахуванням рівня їхніх оборотних коштів, не зможуть сформувати активний попит на землю в масштабах цілої країни.

Скільки землі продається

Земель сільськогосподарського призначення в Україні приблизно 27 млн га, з яких 17 млн, або 62%, передано в оренду. Продати свій наділ, згідно з опитуваннями, бажають приблизно 10% власників, тобто йдеться приблизно про 2 млн га. Навіть якщо бажаючих позбутися наділів буде більше, в умовах вже укладених договорів оренди захищені права орендаря на переважний викуп землі в разі активації ринку.

Є ще, правда, землі в державній власності. Зовсім недавно Геокадастр надав президенту інформацію, яка в більш чутливому суспільстві викликала б ефект вибуху бомби: з семи мільйонів гектарів державної ріллі пʼять були нібито вкрадені і залишилися лише два, які і були передані в користування обʼєднаних територіальних громад (ОТГ). По суті, йдеться про розкрадання приблизно $5 млрд, якщо взяти середню нормативну оцінку землі на рівні 25-26 тис. грн за гектар. І це могло бути розкраданням століття, якби не одне "але". Земля — це не портрет Джоконди, її не можна "вкрасти". Її можна незаконно переоформити на іншого власника. Тобто при наявності ефективних судів і прокуратури все відіграється назад.

Але, швидше за все, процедура передачі земель у відання ОТГ і була затіяна для того, аби максимально ускладнити згадане вище "перегравання". До речі, цим частково пояснюється і нечувана бійка на нинішніх місцевих виборах, коли бюджети політичних партій зашкалювали, а "собівартість" депутатського крісла в деяких випадках піднімалася до $500 тис. Основна причина — відкриття ринку і передача державної землі місцевим громадам для подальшого продажу або здачі в оренду.

Таким чином, сумарну пропозицію земельних ділянок сільськогосподарського призначення на момент відкриття ринку землі можна оцінити в 3-4 млн га, як з боку приватних власників, так і з боку держави (приблизно порівну).

Гібридна скупка: кому і як землі дістанеться найбільше 

Згадуючи про обмеження на скупку землі в одні руки і до 2024 р. юрособами, на першому етапі, скоріш за все, відбудеться гібридна скупка земельних наділів. Великі компанії отримають можливість укладати договори купівлі-продажу з відкладальною умовою — датою підвищення ліміту покупки, коли до операцій підключаться юридичні особи. А умова про 10 тис. га в одні руки обходиться за допомогою підставних юросіб (на холдинг вистачить 30-40). Крім того, найбільшими інструментами по концентрації землі можуть стати банки, які отримають землю у володіння за допомогою кредитно-заставних схем.

У місцевих ОТГ також буде можливість "гібридизувати" ринок землі. Тим більше що обкатані схеми вже є: в минулі роки активно застосовувалися механізми включення земель сільськогосподарського призначення у межі населеного пункту з подальшою приватизацією на "студентів і пенсіонерів". На фініші землю у підставних власників скуповували реальні власники, а вагома цінова дельта йшла в кишені чиновників, а не до місцевих бюджетів. В цьому році зміна цільового призначення землі буде істотно спрощена, так само як і посилені повноваження місцевих органів влади в частині контролю за обігом земель. Тобто можливості обійти законодавчі обмеження з купівлі землі відкриваються широкі, як посмішка нашого нинішнього президента.

Ще до 2 млн га складе так званий фіктивний ринок, метою якого буде процедура узаконення сірих схем продажу землі, яка активно застосовується в останні роки. Йдеться про особливе успадковане і передане право користування земельною ділянкою (емфітевзис), оренду з пріоритетним правом викупу і землі, що виділяються під особисте сільське господарство. Незважаючи на чутки про те, що мораторієм скористалися схематозники, які за допомогою тіньових угод скупили всі землі, обсяг сірих механізмів отримання сільгоспземель, за оцінними даними, не перевищив кількох мільйонів гектарів, тобто охопив близько 10% загальної площі активних наділів. Цей сегмент буде активований після 2024 р.

Отже, сумарно ринок землі в 2021-2022 рр. складе до 4 млн га, і це на чверть буде ринок з купівлі земель фермерами та одноосібниками, але в основному — гібридні операції великих компаній, банків і ОТГ.

Загальний обсяг інвестицій на ринку землі в 2021-2022 рр. складе близько $2-3 млрд, які будуть вкладені, в основному, великими агрохолдингами, фермерами і спекулянтами, наближеними до чиновників ОТГ. Покупки будуть здійснюватися як за рахунок залучення кредитних ресурсів під заставу землі, в українських банках, так і за кордоном — у західних пенсійних, венчурних та інвестиційних фондів, так і за рахунок внутрішніх ресурсів.

Буде сформовано кілька шарів власників землі: фермери, банки (опосередковано через кредитно-заставні механізми), тисячі підставних осіб, які беруть участь у купівлі державних наділів, переданих у відання ОТГ. Тобто буде створюватися прошарок для первинного перерозподілу земельного капіталу, який скупить за безцінь, блокуючи прихід на ринок легальних інвесторів, які апріорі не можуть брати участь в сірих схемах вкладень. Завдання даного етапу скупити все найсмачніше, щоб продати на піку зростання цін після допуску до ринку юридичних осіб та збільшення ліміту продажу до 10 тис. га, тобто після 2024 р.

Найбільш легальними гравцями в цій моделі будуть лише фермери і агрохолдинги: перші куплять за законом, другі спробують мінімізувати цінові ризики за рахунок форвардних контрактів на покупку землі (з відкладальною умовою).

Якою буде ціна на землю

Інвестиції в землю і ціноутворення на неї в майбутньому стануть чітко корелювати з оцінкою рентного земельного доходу, так як земля — це яскраво виражений рентний актив. Виникнення даної кореляції добре видно на прикладі ринку житлової нерухомості в Україні, де криві price/rent (ціна нерухомості/ставка оренди) вже чітко взаємодіють і навіть стають предметом аналізу з боку НБУ. І якщо оренда формується платоспроможністю орендаря і його економічною активністю, то вартість активу у вигляді нерухомості частково визначається покупцем, виходячи з його очікувань прибутковості. В оптимальній моделі крива динаміки оренди і ціни нерухомості повинні майже збігатися.

На рентну модель ціноутворення активу у вигляді землі впливають два базових чинника: альтернативна дохідність (як правило, це або банківський депозит, або ставка за державними цінними паперами) і мультиплікатор рентного доходу (оренди) на певну кількість років. У розвинених країнах період розрахунку мультиплікатора становить до 20 років.

У попередні роки ми вже намагалися моделювати ціновий діапазон. Зараз базові чинники змінилися: ставку прибутковості слід брати на рівні 10%, а мультиплікатор — на термін до 15 років (з урахуванням ризиків).

Середня ставка оренди землі в Україні коливається в діапазоні 1700-2000 грн за га, тобто стартує від $60. У прогнозах Кабміну на 2024 р. фігурує показник в 4000 грн, що з урахуванням девальвації може скласти в два рази більше.

За методом альтернативної ренти отримуємо орієнтовну вартість землі в діапазоні $600 (на старті ринку) — $1300 (в 2024 р.). За методом капіталізації ренти і цінового мультиплікатора: $900 на старті і $1900 в 2024-му на етапі зрілого ринку. У будь-якому випадку не йдеться про суми, які називають деякі експерти, вимірюючи ціну на наш чорнозем десятками тисяч доларів

До моменту повного відкриття ринку землі ціна на ріллю буде дисконтуватися за рахунок ризиків сірих схем і визначатися, виходячи з методу капіталізації орендної плати, який максимально підходить фермерам і агрохолдингам (в частині укладення договорів з відкладальною умовою). Після 2024-го, з приходом великих інвесторів (хто захоче купити близько 100 тис. на 10 структур), домінувати буде метод альтернативної ренти.

Міцні села збережуть свою структуру землекористування, а депресивні зникнуть
Зараз землю можна реалізувати, в середньому, за 15-річну вартість оренди. Тобто це продаж як би для себе, в той час як оренда — це збереження активу для дітей та онуків. Швидше за все, українці так і будуть робити: хто не повʼязує себе з цією країною або не планує залишити після себе потомство — продасть. Хто мислить категоріями наступності поколінь — залишить в оренді. Тільки позиція традиціоналістів буде істотно ослаблена специфікою земельних паїв як товару: це все ж не окрема квартира. Пай в центрі поля нікому не потрібен.

І якщо власник останньої квартири в будинку, де банк скуповує житло під офіси, продасть свою нерухомість за мільйон, то власник землі, яка оточена проданими паями, продасть її за копійки. Тобто міцні села збережуть свою структуру землекористування, а вимираючі будуть остаточно розпродані і приречені на повне зникнення.

Більші інвестиції в чорнозем у нас зʼявляться лише на зрілому етапі ринку, тобто після 2025 року. Ефективність їх буде визначатися цілісністю масиву землі: від ста гектарів, цільним клином, тобто ціна вхідного квитка на цей ринок складе від $100 тис.

Джерело: depo.ua

Агрохолдингам стане приємно, а бюджету – не факт: до чого призведе зниження ПДВ на агропродукцію

Чергова ініціатива щодо пільги полягає у зниженні податку на додану вартість (ПДВ) з 20% до 14% для окремих категорій товарів на митній території України.

БізнесЦензор намагався розібратись, якими будуть наслідки нової аграрної пільги. Юристи кажуть, що наслідки новації передбачити важко.

З одного боку, послаблення податкового тиску для визначеного переліку продукції має призвести до збільшення виробництва цієї продукції.

Крім того, автори новації вказують, що вона може знизити обсяги так званих скруток ПДВ. Нібито, профіт від порушення законодавства стане меншим через зниження податкових кредитів. Таким чином вартість "скруток" стане менш вигідною, зважаючи на можливі ризики.

З іншого боку, новація може призвести до зниження надходжень до держбюджету при внутрішніх продажах і імпорті пільгових груп товарів. Це має компенсувати збільшення обсягів виробництва і продажу, що є лише прогнозом.

До того ж, різні ставки ПДВ для окремих груп товарів завжди несуть ризик підміни одного товару іншим, щоб отримати пільгу.

Хто лобіював законопроєкт?

Відповідний проєкт закону №3656 зі змінами до Податкового кодексу (ПКУ) був зареєстрований в червні двома десятками депутатів з різних фракцій.

Він передбачає зниження ПДВ до 14% для 15 видів продукції згідно українського класифікатора товарів зовнішньо економічної діяльності (УКТ ЗЕД) на митній території України.

Це означає, що ПДВ знижується для продажів всередині країни. При експорті, як відомо, ставка ПДВ складає 0%.

До переліку пільгових увійшли найбільші експортні товари агропромислового комплексу (АПК) – кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь, соя. А також сировина для експортних товарів.

В першу чергу це насіння соняшнику. Як відомо, Україна – найбільший експортер соняшникової олії в світі.

Загалом проєкт "штовхають" лобісти великих українських агрохолдингів, які мають вертикальну інтеграцію: вирощують пшеницю, кукурузу для експорту, або сировину (соняшник, сою, рапс), яку переробляють на власних масло-екстракційних заводах (МЕЗ).

Як повідомляв БЦ, в першу п'ятірку операторів потужності з переробки олії входять Kernel Андрія Веревського, МХП Юрія Косюка, міжнародні корпорації Cargill, Bunge і Delta Wilmar.

Ці гравці купують сировину через внутрішньогрупові оборудки, тому не використовують "скрутки". Через зниження ПДВ до 14% на сировину для цих холдингів, вони зможуть зекономити свої обігові кошти.

Закупивши сировину для переробки олії на експорт, вони сплатять менше ПДВ. При цьому, держбюджет не зазнає особливих втрат, бо сплачене ПДВ буде відшкодовано при експорті. Для бюджету немає великої різниці - 20% ПДВ він протримає до експорту, або 14%.

Відповідно, серед авторів проєкту №3656, відмітились відомі аграрні лобісти. В основному, вони пов'язані з Kernel Веревського.

Це Олег Кулініч (Довіра) – помічник екс-нардепа Веревського, Мар'ян Заблоцький (СН) – помічник екс-нардепа Олексія Мушака, родича Веревського.

Також співавтором проєкту виступив Микола Сольский (СН) – голова аграрного Комітету Ради, який є співвласником компанії "Український аграрний холдинг".

Історія розгляду

Проєкт був прийнятий у першому читанні у вересні. За нього проголосували представники майже всіх фракцій парламенту, крім фракції Голос.

Але до другого читання між депутатами стався конфлікт. Проти проєкту раптом виступив голова фінансового комітету Ради Данило Гетманцев (СН), який сьогодні близький до умовної депутатської групи Ігоря Коломойскього на чолі з нардепом Олександром Дубінським.

Гетманцев заявив, що новація принесе збитки держбюджету, хоча сам голосував за проєкт - за основу.

Під час розгляду проєкту фінансовим Комітетом Ради 16 листопада група Дубінського виступила різко проти нього. Ольга Василевська-Смаглюк, екс-журналіст 1+1 Коломойського, навіть заявила, що "читала, як за позитивне голосування по цьому проєкту дають $10 тис".

В чому інтерес Гетманцева і групи Коломойського у протистоянні прийняттю цього проєкту – не дуже зрозуміло. На правах анонімності колеги Гетманцева розповідають, що в нього "особиста ненависть" до депутатської групи "Довіра".

Прикметно, що перед другим читанням в документ, який складається з трьох абзаців, було подано 545 правок.

Серед найбільших "спамерів" – Богдан Торохтій (СН), Олексій Ковальов (СН) та Тетяна Плачкова (ОПЗЖ).

Втім, були враховані лише чотири правки. Одна з додавання до списку пільг вівець і декілька технічних. Документи до другого читання були зареєстровані в Раді 2 грудня.

Які товари підпали під дію законопроєкту

Всього пропонується надати пільгу у 14% ПДВ для внутрішніх продажів товарів по 15 кодам УКТ ЗЕД. Як вже зазначалось, в основному – це експорті товари.

Згідно даних Митної служби, за 11 місяців 2020 року, загальна вартість експорту товарів по вцих кодах склала $10,1 млрд, а імпорту – 0,39 млрд.

Якими будуть наслідки введення пільг для цих товарів?

Ймовірне зменшення обсягу скруток

У пояснювальній записці до законопроєкту автори зазначають, що зменшення ставки ПДВ приведе до зменшення обсягів "скруток". Бо купувати фіктивний податковий кредит у "схемних" компаній буде менш вигідно.

Відповідно, законопроєкт ніяк не унеможливлює "скрутки", а лише робить їх менш привабливими.

Ймовірні втрати держбюджету

Не дивлячись на те, що запропоновані до пільгового ПДВ товари в основному експортні, частина їх споживається на внутрішньому ринку. В тому числі – імпортується.

В цьому разі не діє модель: менше податковий кредит – менше відшкодування при експорті.

В разі внутрішнього споживання продукції, бюджет отримає суму ПДВ на 6% менше. Прихильники проєкту зазначають, що ці втрати будуть компенсовані збільшенням обсягів виробництва та продажів. Втім, це лише прогноз.

Ймовірні зловживання з кодами УКТ ЗЕД

Різні ставки ПДВ для агропродукції створюють ризики маніпуляцій з кодами. За умови відсутності у контролюючих органів знань про специфіку товару, не складно видати насіння однієї культури за насіння іншої.

Чим більше ставок, тим більш заплутана система. Чим заплутаніша система, тим більше простору для зловживань.

Ваш вибір 'Подобається'.

Соняшник знову у лідерах: прогнози по посівам зернових на 2021 рік

Про це повідомила прес-служба УКАБ.

“З одного боку, це є певним критерієм і показником того, наскільки цей рік був складним для аграріїв. З іншого ж боку, це може слугувати певним рушієм для майбутнього збільшення посівних площ під інші культури. Базуючись на врожайності різних культур в 2020 році, ми в УКАБ вважаємо, що збільшення посівних площ буде для наступних культур: кукурудза, соняшник, соя, ячмінь”, - коментує Іван Колодяжний, аналітик УКАБ. 

З 900 тис. га «вільних» земель, трохи більше ніж половина, а саме 472 тис. га буде засіяно соняшником. Чому саме соняшник? Як вже описувалося раніше, більшість земель, які були не засіяні озимими культурами знаходяться на півдні України: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя. Саме в цих областях останні декілька років спостерігалася посушлива погода, а соняшник серед усіх інших культур є однією з найбільш придатних культур до сухої погоди, і до того ж, саме соняшник є головною культурою, яка вирощується в цих областях (доля посівних площ під соняшник більше ніж будь-які інші культури). Також, варто враховувати те, що ціни на соняшник та соняшникову олію знаходяться на рекордно високому рівні, що дозволить аграріям заробити більше грошей. 

Найбільше земель засіяних соняшником буде в таких областях:

  • Миколаївська область - +75 тис. га;
  • Одеська область - + 137 тис. га;
  • Запорізька область - + 58 тис. га;
  • Дніпропетровська область - +38 тис. га;
  • Херсонська область - +26 тис. га.

piktochart_51510152

Таким чином, в 2021 році посівні площі під соняшник можуть сягнути рекордних 6,86 млн га, що дозволить Україні зібрати рекордний врожай соняшника на рівні – 17,8 млн т (якщо враховувати гарні погодні умови та урожайність по областям на рівні завершення збору врожаю 2019 року).

З 900 тис. га, майже 270 тис. га може бути засіяно кукурудзою

Найбільше кукурудзи буде засіяно в:

  • Одеська область -  + 59, 3 тис. га;
  • Черкаська область - + 48 тис. га;
  • Хмельницька область - + 35,1 тис. га.

my-visual-copy_51510285 (2)

Майже 99 тис. га буде засіяно ячменем та 70 тис. га соєю.

piktochart_51510737copy_51511121

"На нас наплювали й розчавили". Як живеться селам із великими агрохолдингами і без них

"Я хочу звернутися до самого президента Зеленського, щоб не тільки за землю думали, а й за людей", - каже продавчиня Катерина з села Яцини, що на Полтавщині. Її село занепадає, а колись тут були і школа, і садочок, і навіть своя амбулаторія.

За два десятиліття населення Яцинів скоротилося в чотири рази, а місцеві мешканці визнають: люди втратили надію на майбутнє.

Деякі українські села успішно пережили всі можливі катаклізми, інші зникають. Десь є приватні комбайни, трактори, освітлені вулиці, водогін, садочки, а в інших - криниця-журавель, руїни на місці току й закрита наглухо школа.

Ми побували в селах на Полтавщині, щоб порівняти, як із місцевими громадами взаємодіють різні сільгоспвиробники - від дрібних фермерів до найбільших агрохолдингів.

А ще з'ясували, як живе село, що лишилося взагалі на самоті, без жодних господарів.

села
"Нам лишили руїни"
Із даху над зруйнованою ремонтною майстерною звисає самотній кран. Колись він допомагав перевертати сівалки та культиватори догори дриґом. Схожий на гігантську стрілку годинника, що зупинився - нагадування про згублений час.

Рік тому тут справді час зупинився. І вказує ця стрілка на штучно створені завали та пустку. Вони виникли зовсім не через розпад СРСР чи економічну кризу.
Олександр Трубка проводить нам екскурсію руїнами - залишками тракторної бригади. Це ангар, ремонтна майстерня, адмінбудівля, зведені ще в 30-х роках минулого століття.

"Оця вся територія була заасфальтована для того, щоб зберігати тут техніку. Представники Kernel (агрохолдинг - Ред.) приїхали й все це зруйнували", - розводить руками Олександр Трубка.

села

Ліворуч - вигляд тракторної бригади до руйнувань. Праворуч - Олександр Трубка поруч із розвалинами, що лишилися на її місці

Нині він судиться з агрохолдингом через реєстрацію права власності на ангар на території бригади. За його словами, він не ввійшов у те майно, яке в селі викупив Kernel. Поліція також розслідує дії агрохолдингу щодо ангара за статтею "самоправство".

У минулому Олександр Трубка працював головним інженером СТОВ "Світанок", місцевого підприємства, що кілька разів перепродавали в різні руки. В кращі часи там працювали близько пів тисячі людей.

Зрештою дві третини орендованого ним майна та виробничих потужностей викупив один із найбільших агрохолдингів країни. Він орендує земельні паї в місцевих мешканців.

Крок за кроком компанія закрила викуплені ферми.

села

Місцеві мешканці розповідають, як її представники разом зі своєю озброєною охороною в 2019-му зруйнували приміщення тракторної бригади, два автомобільні гаражі, критий тік.

"Коли проходила ця руйнація, працівники Kernel пригнали сюди будівельну техніку, зокрема екскаватор, просто взяли й зірвали асфальтове покриття, не забираючи ніяких будівельних матеріалів. Просто, щоб знищити", - пригадує Олександр Трубка.

ВВС звернулася за коментарями до Kernel щодо їхньої версії подій. У компанії на наш запит так і не відповіли.

"Що Kernel для себе з цього придбав, не можна пояснити. Щоб зруйнувати майно, щоб його не було", - коментує ці дії агрохолдингу колишній інженер підприємства, що працювало тут до приходу великої компанії.

Гіпотетично цю інфраструктуру могли б використати фермери чи приватні підприємства.

Купи цегли, розбиті стіни та іржаві труби тепер їх не приваблять.

Спогади та руїни в Мацківцях лишилися й від колишнього господарського двору, зерноочисного комплексу, двох молочнотоварних ферм, складських приміщень, складу паливно-мастильних матеріалів.

села
На місці автомобільних гаражів нині зяють прямокутні ями, вони нагадують обкладені цеглою могили. Кожного дня мешканці села ходять повз ці символічні "могильники". Живуть з-поміж них. Виховують на цих руїнах дітей.

"Школу у нас закрили. Їздимо в інше село. На нас наплювали й розчавили", - каже місцева жителька Ольга, дивлячись на свого онука, другокласника. Хлопчик гасає понад краєм тутешніх ям.

"Маємо самі руїни. Це наслідки роботи такої великої агрокомпанії в селі. Моя думка така, що їй не потрібна вся ця інфраструктура на території села. Їй цікава земля. А також те, щоб місцеві люди погоджувалися на будь-які умови", - вважає Олександр Трубка.

Селяни отримують за оренду пая розміром 1,6 га близько 6100 грн на рік. Приблизно ж стільки платить і місцевий фермер.

Дорога між Мацківцями та сусіднім селом Лукім'я розбита й вибоїста. Нею користується й сільгосптехніка.

Формально агрохолдинги мають платити податки й не зобов'язані ремонтувати дороги. Місцеві ж мешканці вимушені мовчки спостерігати, як місцеву інфраструктуру зношують чи руйнують. Це лише посилює почуття гніву, розпачу й безвиході.

Але й у цих умовах дехто домагається хоч якихось змін для себе. Наталя, продавчиня в місцевій крамниці, з допомогою адвоката забрала свій земельний пай у Kernel і передала його в оренду місцевому фермеру.

"Вони все зруйнували до нуля: те, що будували наші батьки та діди. Робочих місць немає, дитсадка й школи немає. Мені досі не виплатили гроші за оренду. Сказали, що я нелояльна до них. Іншим людям виплатили", - розповідає жінка.

села
ВВС News Україна поспілкувалася з аграрними експертами, щоб розібратися, що ж пішло не так у Мацківцях. А разом із ними й багатьох інших селах Лубенського району та інших районів України, де працюють великі агрохолдинги.

"Така компанія, як Kernel керується суто бізнес-логікою. Їх може цікавити лише те, що приносить прибуток", - пояснює Олексій Мушак, народний депутат VIII скликання, що був радником із земельних питань експрем'єра Олексія Гончарука. Його уряд розробляв нинішню земельну реформу.

Пан Мушак звертає увагу на те, що агрохолдинги створюють велику кількість робочих місць в переробці сировини. У масштабах країни це має особливу цінність. Це те, що поки що не до снаги фермерам, адже вимагає великих інвестицій та виробничого масштабу.

Однак є чимало критики тих правил гри, які діють загалом для агрохолдингів в Україні.

"Можна сказати, що вони розвивалися за рахунок розбитих доріг, непобудованих водогонів, вимирання сіл. Користуючись спрощеним оподаткуванням, агрохолдинги отримують податкову пільгу в 36 доларів з гектара", - пояснює Олег Нів'євський, професор Київської школи економіки.

Такі податки, як-от: земельний чи з доходів фізичних осіб - мають сплачувати власники землі. Компанії, орендуючи землю в селян, сплачують їх самі. Але при цьому зменшують плату за земельні паї.

Іншими словами, великі агровиробники сплачують менше податків, ніж якби на них поширювалися загальні податкові правила. А це - недоотримані кошти в державний та місцеві бюджети. І, своєю чергою, менше ресурсів для покращення життя на селі.

Доля Мацківець та інших сіл, де агрохолдинги не принесли щастя, залежить значною мірою від місцевої влади, наголошує Олексій Мушак. Зокрема від того, чи зможе домовитися сільський голова й голова ОТГ з агрохолдингом, щоб той врахував інтереси сільської громади.

"Ми їм казали, а вони нам не відповідають, як і вам. Що я міг зробити?" - парирує ексголова Засульської ОТГ Сергій Бондаренко. Мацківці належать саме до цієї територіальної громади.

Пан Бондаренко бачить проблему в тому, що місцеві мешканці хочуть бути лише найманими працівниками. Тому й скаржаться на Kernel, що той не створює робочих місць для громади. Звертає увагу, що не знайшлося охочих орендувати приміщення місцевої школи для якого-небудь бізнесу після того, як її закрили.

Але школу закрили вже тоді, коли село почало занепадати.

Але місцеві жителі скаржаться насамперед на інше. Агрохолдинг позбавив їх тих робочих місць, які існували в селі до його приходу. Компанія тут працює лише останні десять років.

А от колишній очільник ОТГ вважає: це село поступово вимирає природним чином. Мовляв, нічого не вдієш.

Експерти ж радять не узагальнювати досвід Лубенського району, бо існують протилежні приклади.

Так, агрохолдинги допомагають селянам адресно: можуть оплатити операцію, підтримати самотніх літніх людей, оплатити навчання в університеті, розповідає Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою, доктор наук з аграрної економіки.

Він є одним з авторів дослідження, що встановило, скільки саме українські агрохолдинги витрачають на соціальні програми. Це від 1,5 до 5 доларів із гектара. Дохід із гектара може сягати 200 доларів.

"Цих коштів не достатньо, але компанії не повинні цього робити. Це їхня добровільна ініціатива", - наголошує Тарас Гагалюк.

"Чому вони це роблять? По-перше, їх стримує страх втратити орендовані землі, адже селяни можуть відмовитися їх здавати саме їм. По-друге, менеджери агрохолдингів бачать, що держава не вирішує деякі проблеми селян", - додає дослідник.

Радить розглядати кожен випадок окремо й Лариса Гук, координаторка інформаційно-аналітичного центру "Агро Перспектива".

"Мені відомі приклади, коли великі агрокомпанії дуже добре допомагають місцевим громадам в Україні. Якщо керівник сільськогосподарського підприємства мешкає поруч із громадою, то зазвичай усе складається чудово. Якщо менеджмент розташований у Києві чи й далі, то можуть виникати проблеми, які ви описали", - пояснює експертка.

"Ми тут органічні"

У Мацківцях не зустрінеш людей із відрами, що йдуть по воду. У селі є централізоване водопостачання.

"Оце ж ті хутори. У нас Солохи є (відьма, персонаж "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" Миколи Гоголя - Ред.). Так само літають, як і раніше. Ми їх запускаєм. Буває успішно, а буває не успішно. Але ми не жалієм їх. У нас Солох хватає", - жартує місцевий фермер Павло Троян.

Водяна Балка - це село на 700 дворів за 150 км від Лубенщини - в Диканському районі Полтавської області.

"Ось бачите - малесенький комбайн стоїть, он два трактори стоять. Тут більший. А будемо до мене під'їжджати, там комбайн John Deer стоїть, такий здоровенний, що тільки держись", - проводить екскурсію селом фермер.

"З нашого села на заробітки в Польщу ніхто не їздить", - додає він.

Його родина обробляє 200 га землі. Вирощують ще з 1993 року кукурудзу, соняшник, ячмінь, горох.

село
Щороку він віддає на розвиток села 20 тисяч гривень. Нещодавно допомагав разом з іншими господарями місцевій медичній амбулаторії. Встановлювали там нові вікна та пандус.

"Я сам тут лікуюся", - каже про свою мотивацію вкладатися в інфраструктуру села.

"Як ти можеш бути відірваним від цих людей? Ти органічно з ними разом живеш. Ще в часи Російської імперії, коли провели столипінську реформу, у нас була хутірська система. Кожен господарював на своїй землі. Ці гени тут лишилися", - каже Павло Троян.

Фермер побудував також у своєму селі Свято-Покровський храм. На рік сплачує 3-4 млн грн податків. На 200 га наймає 2-3 працівників.

Павло Троян учився в США. Каже, що й нині постійно слідкує за аграрними інноваціями.

"У мене один чоловік років десять пропрацював. Опанував справу й створив своє господарство. Нині робить на себе разом із сином", - пригадує він.

Цей фермер реінвестує зароблені кошти в місцеву економіку.

"Йдеться не лише про обробіток землі. Вони купують хліб, масло у локальних виробників. Вони йдуть у тамтешні крамниці й перукарні. А керівники агрохолдингів мешкають у Києві, ходять до столичних ресторанів та купують яхти в Монако", - пояснює Олег Нів'євський, як це відбувається на практиці.

Втім, лише одне село з чотирьох-п'яти в Полтавській області може похвалитися розвиненим фермерством. "У Полтавському районі області є 26 сільрад. Було, відповідно, 26 колгоспів. З них розвинені фермерські господарства нині є лише в п'ятьох", - розповідає Олег Слизько, представник Асоціації фермерів та приватних землевласників регіону.

В області працюють також місцеві агрохолдинги. "Під час першої хвилі реформи децентралізації громади створювали під них. У місцевих радах таких громад голова та більша частина депутатського корпусу представляють інтереси великих землевласників", - відзначає Олег Слизько.

Добробут місцевих громад залежатиме від того, чи встановиться розумний баланс між великими, середніми й дрібними агровиробниками.

"До людей у селах не можна ставитися як до засобів виробництва", - наголошує представник фермерської організації.

Нині ж доводиться говорити про дисбаланс. Фермерам бракує власних представників у парламенті та можливостей для створення кооперативів. Законодавство про сільгоспкооперативи застаріло.

А саме кооперативи відкривають нові обрії для фермерів та допомагають вистояти в конкуренції: це й продаж своєї продукції супермаркетам, й експортні поставки.

Здорова конкуренція

Куди оком не кинеш - скрізь фундукові дерева. Восени земля в саду всіяна корисними горіхами. Але не вони є головними плодами праці на фермі Валентини Піддубної. Її господарство розташоване в селі Малий Кобелячок у Новосанжарському районі Полтавщини.

Підприємиця разом із чоловіком та двома синами тримають птахоферму. Нині там 20 тисяч курей.

"Тут хлопчики у нас маленькі. Коли воно маленьке, то просто дитина. І коли в руку візьмеш: тільки притулиш - а воно вже хоп і спить", - розповідає фермерка про курчат.

села
Таке господарство дає 15 постійних робочих місць, близько десятка сезонних, ще 2-3 людини доглядають за садами.

Також фермери побудували водонапірну башту, звідки за символічні 45 грн на місяць воду отримують 16 навколишніх дворів.

П'ять років тому їхнє фермерське господарство відремонтувало місцеву дорогу.

"Мені дуже допомагає родина. Чоловік - це надійне плече. Сини - ерудовані й сучасні. Завжди можуть знайти вихід із ситуації", - пояснює основи сімейної справи фермерка.

село
Загалом же село Валентини Іванівни пішло ще далі за Водяну Балку. Тут ціле розмаїття підприємств аж до здорової конкуренції. В селі на 400 дворів працюють вісім ферм, сім приватних підприємців та одна агрофірма.

"У нашому селі нічого не розкрали, нічого не розпалося. Після розпаювання майна колгоспу все одразу передали в приватні руки", - пояснює секрет успіху секретар сільради Тетяна Степаненко.

Дрібні й середні агровиробники допомагають селу по-різному: і гроші дають, і сміття вивозять, і майно для садочка забезпечують, і медичне обладнання купують.

Йдемо центром села - бачимо, як навколо місцевої школи кипить робота. Діти разом з учителями збирають опале листя.

Ні господаря, ні кіз

Село Яцини в Пирятинському районі Полтавщини розташоване в глибокому яру. В осінні дні його ще й огортають смоги з городів, де палять листя.

Навколо - зяючі остови розвалених корівників, сараїв, ангарів, сільської бані. Величезні покинуті ангари видаються скелетами якоїсь далекої аграрної доби.
Здається, це край світу. Й на ньому зовсім немає господаря: в самих Яцинах немає жодного фермера, агрофірми чи агрохолдингу. Є лишень поодинокі одноосібники.

"Як би це отак усе тут полити, щоб почало рости?" - питає нас місцевий чоловік, що несе повне відро води. Жінки, що стоять поруч, починають сміятися й підказувати, щоб не слухали його. Натякають на його любов до чарки.

Місцеві мешканці здають свої земельні паї двом великим агровиробникам. Але ті не мають стосунку саме до майна на території села. Його колись викупив іноземець.

За словами Василя Грицая, голови сільради сусідніх Білоцерківців, до якої приписані Яцини, нині вже й не можуть встановити, хто саме цим майном володіє. А без того його ніхто й не купить. Нібито були охочі розводити тут кіз. На жаль, не склалося.

"От скоро буде реформа землі. Я хочу звернутися до самого президента Зеленського, щоб не тільки за землю думали, а й за людей. Коли беруть в оренду землю, то мають ще думати, що місцевим людям треба якось тут жити", - каже Катерина Росоха, продавчиня в місцевому магазині, стоячи в колі місцевих жінок.

"Коли був колгосп "Зоря", господар був, тут усе було. Школа була дев'ятирічка. Дітей у школі було до 80 чоловік. Садочок був. Магазини були. Амбулаторія. Все було", - каже жінка.

За два десятиліття населення Яцинів скоротилося в чотири рази. Місцеві мешканці визнають: село втратило надію.

"Через років 3-4 цього села зовсім не буде. Через те, що кожна людина, яка має молоду сім'ю, тікає звідси", - резюмує реалії Яцинів Катерина Степанівна.
Навіть у Мацківцях у людей більше оптимізму. Там є все ще драйвер для змін: селяни забирають земельні паї в агрохолдингу й шукають кращої долі, судяться за спірне майно, звертаються до журналістів.

Всього на Полтавщині - 1790 сіл. Пів тисячі з них не мають жодного фермера чи підприємця.

І у великих, і в малих агровиробників є свої сильні сторони. Секрет успіху українського села в тому, щоб знайти адекватний баланс між громадами та різними агровиробниками - від дрібного фермера до холдингу.

Експерти побоюються, що земельна реформа дасть змогу агрохолдингам викупити орендовані в селян землі. Як наслідок - зникатиме ця вагома мотивація зважати на інтереси місцевих громад.

З іншого боку, саме великі компанії володіють найсучаснішими технологіями, виробництвами та експортним потенціалом.

Водночас дрібні фермери швидше за все й далі матимуть труднощі із заставою для отримання кредитів у банках. Навіть за умови підтримки держави.

У цій ситуації держава має визначитися, чи важливі для неї люди на землі. Оскільки попіклуватися про землю без людей буде кому й без неї.

Жанна Безп'ятчук
BBC News Україна

Ваш вибір 'Подобається'.

«Немолочна» молочка: для виробників хочуть встановити особливі вимоги щодо маркування молоковмісних продуктів

Зобов’язати маркувати молочні продукти, які не на 100% складаються з молока, та розміщувати їх окремо від «молочки» на полицях магазинів, має на меті законопроєкт  №3516 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів, що імітують молоко та молочні продукти».

Про необхідність введення подібних норм, які розмежовують молочну продукцію і таку, що її імітує, Всеукраїнська Аграрна Рада (ВАР) та Асоціація Виробників Молока (АВМ) наголошують ще з 2012  року, тому виступили ініціатором даного законопроєкту. До його розробки долучились фахівці аналітичного центру ВАР «Розумна країна» та АВМ.

Представив законопроєкт №3516 Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики народний депутат Олег Тарасов. 2 грудня, комітет його розглянув та рекомендував парламенту прийняти у першому читанні за основу.

Законопроєкт №3516 передбачає заборону використання жирів і білків немолочного походження у виробництві молочних продуктів. А також — зміну вимог до маркування та реалізації молочної і немолочної продукції та відповідальність за порушення даних вимог. Зокрема, на обгортках усіх продуктів, які не складаються на 100% з молока, виробник має розмістити напис: «Імітаційний продукт. Містить замінники складових молока». Крім того, забороняється використання:

- слів «молоко» та будь-яких похідних від нього;
- назв молочних продуктів та тварин (корів, овець, кіз, буйволиць, кобил);
- зображень молока, молочних продуктів.

Магазин у свою чергу має окремо розмістити на полиці молочні продукти і такі, що імітують молоко і молочні продукти.

За недотримання даних вимог передбачається штраф. Виробник, який видає за молочну продукцію таку, в якій молоко міститься на певний відсоток, або відсутнє взагалі, загрожуватиме штраф у розмірі 100% вартості такої продукції. Приміром, якщо вартість партії, яка не відповідає нормам маркування, становить 1 мільйон гривень, на таку ж суму виробник і буде оштрафований.

Магазин за порушення норми щодо розміщення продуктів змушений буде заплатити штраф від 5 до 8 мінімальних заробітних плат. На сьогодні це – від 23 615 грн до 37 784 грн.

«Річ у тім, що сьогодні недобросовісних виробників молочної продукції практично неможливо притягнути до відповідальності. Наразі відповідальність передбачається, якщо продукт призвів до заподіяння шкоди життю чи здоров’ю людини, що у свою чергу важко встановити і довести. Наочним прикладом може слугувати резонансний факт накладення штрафних санкцій Антимонопольним комітетом на п’ятьох великих виробників масла на початку листопада загальною сумою понад 30 мільйонів гривень. Так, Держпродспоживслужба виявила наявність у вершковому маслі рослинних жирів. Але лише за це до відповідальності притягнути неможливо, бо сам рослинний жир не є небезпечним для життя і здоров’я. Тому інформацію передали до Антимонопольного комітету, який наклав штраф, згідно із законом про недобросовісну конкуренцію. Із прийняттям законопроєкту №3516 все проститься: якщо молочні продукти не складаються на 100% з молока і при цьому відповідно не промарковані – штраф. Таким чином ми зможемо «вибілити» український ринок молочної продукції», — пояснює експерт аналітичного центру ВАР «Розумна Країна» Андрій Мастило.  

Після прийняття законопроєкту з полиць магазинів мають зникнути так звані молоковмісні та сирні продукти, а залишитись лише молочні та імітаційні. Таким чином, споживач зможе свідомо вирішувати, який з них обрати.

Джерело: ВАР

Підготовка до відкриття ринку землі – від А до Я

Чотири тижні більш як 70 слухачів отримували вичерпні знання стосовно майбутнього для ринку землі. Курс «Управління земельними ресурсами» став відповіддю за цілу низу питань: неможливість традиційного навчання, заплутаність законодавства, новітні технології та людський фактор в галузі. Програма курсу була побудована таким чином, щоб охопити всі аспекти управління земельним банком: його моніторинг та аналіз, юридичний захист та протидія рейдерським діям, законодавче забезпечення та взаємодія з усіма стейкхолдерами.

Зібрали для вас найважливіші тези з виступів усіх спікерів першого онлайн-курсу «Управління земельними ресурсами».

Тиждень перший. Захист земельного банку

Спікерами законодавчого блоку стали Володимир Ігонін та Олег Качмар – партнери юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери» та спеціалісти з питань вирішення земельних і митних спорів, злиття та поглинання, технологій та банкрутства.

Вони розповідали про умови відкриття ринку сільськогосподарських земель, про юридичний аудит земельних договорів та про дієві інструменти боротьби із земельним рейдерством. Володимир Ігонін спеціально для слухачів курсу проаналізував структуру земельної реформи та корпусу законів, проектів, які регулюють та регулюватимуть ринок землі.

В першу чергу, досвідчений юрист радить зробити наступні кроки:

1.Навчитись відстежувати рух законопроектів

2. Провести аудит договорів оренди землі

3. Актуалізувати контакти легальних орендодавців

4. Визначити коло пов’язаних осіб

5. Забюджетувати фінансування на придбання землі

6. Підготуватися до різних сценаріїв

    Ще спікер розповідав про юридичний аудит земельних договорів. Він навів чотири істотні умови договору оренди, на які необхідно звертати увагу:

    1. Об’єкт оренди

    2. Дата укладання

    3. Строк дії: від 7 (для с/г) до 50 років

    4. Орендна плата

      Окрему лекцію щодо боротьби зі земельним рейдерством прочитав Олег Качмар. Він надав слухачам інструментарій для боротьби зі спробами та випадками незаконного захопленні активів:

      -  Звернення до Міністерства юстиції України

      - Звернення до суду

      - Ініціювання кримінальних проваджень

      - Пред’явлення цивільного позову

      - Створення інформаційного поля

      Зустрічне забезпечення (вважається одним з найефективніших процесуальних інструментів)

      - Внесення коштів на депозит суду

      Також порадив, чому варто приділити увагу:

      • Аналіз корпоративної структури та установчих документів підприємства, грамотне структурування бізнесу
      • Обмеження повноважень керівників агропідприємств та реєстрація цих обмежень в реєстрі
      • Встановлення вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису учасника на рішеннях з питань діяльності товариства, вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка учасника у статутному капіталі
      • Контроль за належним оформленням документів і зберіганням печатки на підприємстві, впровадження ЕДО на підприємстві
      • Належне оформлення орендних, трудових, договірних відносин підприємства
      • Щорічний аудит земельного банку, поновлення договорів оренди
      • Належне оформлення проведення розрахунків з орендарями та контрагентами
      • Страхування активів
      • Сплата усіх обов’язкових платежів, подача звітів у статистику
      • Постійний моніторинг змін у публічних реєстрах

         

        Тиждень другий. Взаємодія із Держгеокадастром

        Лекції цього блоку читав Денис Башлик, директор із зв'язків з органами державної влади УКАБ, голова Держгеокадастру у 2019-2020 рр.

        На лекціях блоку розглядались питання цифрових послуг, що їх надає Держгеокадастр та загальний процес цифровізації роботи цієї державної інституції. Кілька лайфхаків від спікера:

        1. При співпраці з кадастровою службою варто використовувати цифровий підпис
        2. Всі адміністративні послуги Держгеокадастру зібрані на сторінці https://e.land.gov.ua/
        3. Портал загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земельних ділянок є на сторінці https://ngo.land.gov.ua/

            Одну лекцію блоку прочитав Дмитро Макаренко, експерт за питань геопросторових даних та екс-директор Департаменту міжнародної співпраці та ринку земель Держгеокадастру. У лекції йшлося про геопросторові дані загалом та про українську Національну інфраструктуру геопросторових даних: що це, навіщо це потрібно і як використовувати геопросторові дані у бізнесі та на державному рівні.

            Важливість цих даних та цих інфраструктурних систем важко переоцінити, адже, наприклад, у Німеччині на основі таких даних приймається до 80% рішень. І мова не лише про землі сільськогосподарського призначення, але й про рішення у галузях охорони здоров’я, податкової політики, навіть у питаннях урбанізації – адже геопросторові дані, доступ до яких обмежується лише на рівні «відкриті дані» та «оплата за дані», дозволяють проаналізувати неймовірну кількість параметрів. Окрім Німеччини, європейськими лідерами у галузі впровадження національних інфраструктур є Норвегія та Словенія, гарний доробок має Польща.

            Тиждень третій. Цифрові технології в управлінні земельним банком

            Протягом третього тижня курсу говорили про діджиталізацію земельного банку, його аналітику та трансформацію роботи земельного відділу. Спікер – директор компанії Vkursi Agro Роман Граб, який із своєю компанією розробляє IT-продукти для аналітики земель аграріїв і територіальних громад.

            Актуальність теми пов’язана не лише із існуючим станом справ, але й зі змінами, які лише починають впливати на регулювання земельних банків. Окрім змін чинного законодавства, до яких доведеться адаптуватись, що простіше робити за допомоги програмного забезпечення, ці зміни містяться у:

            - процесі децентралізації (формування громад);

            - передачі земель державної власності у власність громад;

            - посиленні контролю за використанням та охороною земель;

            - запровадженні обігу земель сільськогосподарського призначення.

            Це все вимагає від аграріїв уважного ставлення до земельного банку, якого легше досягти через його автоматизацію та цифровізацію. Це допоможе максимально, наскільки це можливо в Україні, застрахуватися від можливих проблем через випадкові помилки, створити більшу інвестиційну та кредитну привабливість, а також підвищити конкурентоздатність вітчизняних агропідприємств.

            Одна з лекцій була присвячена процесу та результатам цифрової трансформації роботи земельного відділу сучасної аграрної компанії. Розглянули принципи роботи програмного комплексу: як саме інформація у цифровому форматі потрапляє у програмні комплекси підприємства, де зберігається та як (і, дуже важливо, хто) із цією інформацією працюють.

            За словами Романа Граба, цифровий земельний банк дозволяє передбачати цілу низку потенційних ризиків, серед яких:

            - рівень консолідації земель господарства;

            - зони та площі земель оброблюваних поза межами ділянок в оренді;

            - земельні ділянки (їх частини) які орендуються, але не обробляються;

            - накладання земельних ділянок;

            - місцезнаходження та площі земельних ділянок, які відсутні на публічній Кадастровій карті;

            - відповідність цільового призначення;

            - дотримання обмежень у користуванні  земельних ділянок тощо.

            Тиждень четвертий. Комунікації у галузі земельних відносин

            Тему «Стратегічні і тактичні комунікації у галузі земельних відносин» розкрили Василь Берков, заступник директора з соціального розвитку аграрного холдингу HarvEast, та Людмила Кравченко, заступниця директора агрохолдингу HarvEast з земельних питань.

            На початку обговорювалися питання ефективної взаємодії з пайовиками. У фундаменті теми, пояснив Василь Берков, є ставлення компаній до пайовиків. Деякі компанії розглядають орендодавців свого земельного банку як до людей, які проживають на території присутності компанії та передають їй свою землю у володіння, після чого про них можна забути. Такі господарства через деякий час стикаються із відтоком пайовиків та успішними діями конкурентів.

            Найкращим варіантом побудови взаємовигідних стосунків із пайовиками є нематеріальна мотивація, у випадку холдингу Harveast – Програма соціального партнерства.

            Ще одним об’єктом комунікації бізнесу є органи місцевого самоврядування – розпорядники земель. Порада від експерта: будь-якими методами уникати «латання дир» – вирішення проблем, які мають вирішувати органи влади, коштом компанії. Оскільки у випадку скрутного становища бізнесу та перебоїв із фінансуванням непрофільних напрямків соціальний негатив впаде саме на бізнес.

            Приклади розумної співпраці від Василя Беркова:

            - медичні проекти: підтримка регіональних медичних підприємств в обмін на консультування та виїзд лікарів вищої категорії у села компактного проживання пайовиків. Загальний позитив від таких проектів стає активом компанії, а персоналізація допомоги полягає у тому, що пайовики холдингу отримають більше безкоштовних послуг, аніж їхні сусіди;

            - освітні проекти, в рамках яких діти пайовиків отримають пріоритетний доступ до отримання сучасних знань: інформаційні технології, іноземні мови і багато іншого;

            - проєкти у галузі ЖКГ: створення комунальних підприємств та соціальних кооперативів, які ведуть власну діяльність, та в обмін на підтримку з боку бізнесу надають його пайовикам послуги безкоштовно або за пільговими тарифами. Бізнес стає головним замовником для таких структур, дозволяючи їм заробляти та підвищувати рівень надання послуг.

            Така діяльність дозволяє утримувати пайовиків, а також залучати нових партнерів-власників земель.

            Людмили Кравченко, в свою чергу, присвятила свою лекцію взаємодії з нотаріусами та державними реєстраторами щодо прав на землю, розглянувши низку дуже нагальних питань, серед яких:

            - зміни у законодавстві про нотаріат та їхній вплив на земельні відносини;

            - роз’ясненні від Мінюсту щодо земельних питань у роботі нотаріусів;

            - перелік дій, які можуть (та не можуть) виконувати нотаріуси;

            - бази, до яких мають доступ нотаріуси, та що землевпорядники можуть завдяки цьому доступу отримати;

            - довіреності: види, призначення, правила використання;

            -  емфітевзис: перспективи при відкритті ринку землі;

            - земельна ділянка у спадщину: порядок оформлення;

            - договори купівлі-продажу землі після 01.07 2021 року, що треба зробити, аби бути готовими до змін.

            Окрім цього спікер розповідала, яким чином відбувається продаж землі без оформленої земельної ділянки, які бувають види нотаріального оформлення землі (обов’язкове та добровільне), та що таке Кадастровий номер земельної ділянки.

            Підсумок. Панельна дискусія «Як підготуватись до відкриття ринку землі?»

            По закінченні занять курсу провели панельну дискусію із усіма лекторами, модератором якої традиційно виступила Елліна Юрченко з УКАБ.

            Важливість цієї дискусії полягала у тому, що викладачі отримали змогу резюмувати матеріали своїх блоків та відповісти на питання слухачів, які з’явились після лекцій.

            Висновки експертів за результатами спілкування зі студентами:

            - орендарям землі варто вже зараз починати перевірку усіх договірних документів із землевласниками, готуватися до переговорів та планувати свої дії;.

            - для поліпшення земельної реформи не вистачає прийняття законопроекту 2194 та швидкого проходження законопроекту про консолідацію земель, які мають бути прийняті до Нового року;

            - варто час від часу оновлювати знання про науковий прогрес, щоб гарна справа, яка майже доведена до стану реалізованого проекту, не виявилась відсталою;

            - представникам агробізнесу варто готуватися до дуже прозорих та непростих переговорів із землевласниками.

            Таким чином закінчився перший освітній онлайн-курс «Управління земельними ресурсами» від проєкту «Агрокебети Онлайн». Він виявився затребуваним, тому ми вже плануємо нові освітні ініціативи. 

            Джерело: УКАБ

             

            Ваш вибір 'Нічого сказати'.