Скільки коштував Україні і світу російський «зерновий» шантаж
Тимчасовий вихід рф із зернової угоди на обсягах постань українського збіжжя морем майже не позначився, але спровокував підвищення цін
Новий кремлівський шантаж, пов’язаний з виходом рф наприкінці жовтня із зернової угоди, не спрацював. Як і у випадку з енергетичним шантажем, світ згуртувався, продемонстрував рішучість в дотриманні правила про неможливість іти на поступки терористам. Окремо аналітики наголошують на твердій позиції в цьому питанні президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, для якого збереження постачань на світові ринки українського зерна — може, й пафосно, – справа честі. Побачивши таку єдність та переконавшись, що ніхто не поспішає, як це раніше бувало, його “умиротворювати”, путін змушений був “увімкнути задню”: росія напередодні повідомила про повернення до угоди. І вже після полудня середи суховантажі відновили рух із та до українських портів.
Тож на обсягах постань нашого збіжжя черговий демарш рф майже не позначився, адже з робочого графіка по-суті випала лише середа (плюс незначні обмеження з 30 жовтня до 1 листопада). Натомість він змусив понервувати виробників, перевізників, страхувальників, а головне — багатьох споживачів українського зерна, для яких нова путінська вихватка могла обернутися загрозою голоду. І вже обернулася підвищенням цін, адже світові ринки відреагували на новий виклик миттєво.
путін – в істерику, ціни – вгору
Після удару по кораблях Чорноморського флоту в окупованому Севастополі 29 жовтня москва в істериці заявила про тимчасове припинення участі в зерновій ініціативі. Проте в Організації Об’єднаних націй продовжували наполягати: домовленість залишається чинною. Оонівські і турецькі інспектори продовжили перевірку суден в українських портах, а також на вході до протоки Босфор і на виході з неї. Водночас рух суховантажів у потенційно небезпечних водах, де після кремлівського демаршу зросли ризики російських провокацій, частково обмежили.
Світові ринки очікувано відреагували на ситуацію ціновим зростанням. Адже безпека перевезень опинилася під загрозою (москва вже навіть формально не брала на себе відповідних зобов’язань), а продовження дії зернової угоди після 19 листопада, доки чинні попередні домовленості, – під питанням.
На початку цього тижня вихід рф із зернової ініціативи призвів до нового підвищення вартості зернових, передовсім — пшениці. Її ціна на Чиказькій товарній біржі зросла на 6% – майже до $9 за бушель (приблизно $330 за тонну). Кукурудза подорожчала на 2,4% – до $7 за бушель ($280 за тонну). Базові грудневі ф’ючерси на борошномельну пшеницю на паризькій біржі Euronext зросли на 3,6% – до 349,5 євро за тонну.
“Ціна продукції на зерновому ринку залежить як від фундаментальних чинників – таких як урожайність, попит, активність імпортерів, баланс попиту та пропозиції, – так і від інформаційних, як-от заяви росії про вихід або призупинення участі в зерновій угоді. Така поведінка рф була якраз інформаційним та емоційним чинником, що потенційно міг призвести до скорочення пропозиції товару на ринку. І тому очікувано відбулося зростання біржових котирувань на зерно. Якщо зерновий коридор надалі працюватиме, то ціни стабілізуються і значних коливань на ринку найближчим часом не буде. Однак мусимо враховувати, що ринок достатньо емоційний, тож будь-які негативні новини чи погрози про закриття зернового коридору на нього впливатимуть”, – пояснює в коментарі Укрінформу керуючий партнер агрохолдингу “ОССОЙО” Марія Сітак.
Блокування зернового коридору, безумовно, посилить негативні очікування й неабияк вплине на продовольчу безпеку у світі, а в підсумку — може спровокувати значне підвищення цін на зерно в майбутньому. На цьому в ефірі телемарафону наголосив міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський. Він переконаний, що підвищення цін відчують на собі навіть ті країни, які ніколи не купували українського збіжжя. “Ціни на зерно реагують негативно, вони йтимуть вгору. І ми дуже сподіваємося на спільну роботу з партнерами, щоб виправити ситуацію”, – сказав урядовець.
За словами речника українського МЗС Олега Ніколенка, “Світові ціни на пшеницю зросли на 5% після припинення участі росії у зерновій угоді. Мільйони людей в Африці й Азії стикнуться з недоїданням і голодом через жорстокість москви. Україна хоче продовжити експорт зерна тим, хто його потребує. Не дозвольте росії морити світ голодом”.
Як відомо, більше половини українського зерна експортується до країн Африки, Азії та Близького Сходу. І переважно до незаможних та вкрай чутливих до світової цінової кон’юнктури держав. Експерти підрахували: якщо повториться ситуація цьогорічної весни, коли постачання зерна з України взагалі припинилися, а вартість пшениці підскочила до $400 за тонну, лише Єгипет переплатить за імпортоване збіжжя понад $1,5 мільярда! Певно, доволі потужна єгипетська економіка зможе собі це дозволити. Але ж є багато бідніших країн, для яких і кілька десятків додатково витрачених мільйонів — неабиякий фінансовий удар. Не кажучи вже про те, що це, альтернативне українському, зерно іще ж потрібно буде десь знайти…
Внутрішні проблеми: відсутність виручки й “зайві” запаси
Тим часом Україна не лише позбудеться критично важливих за нинішніх умов бюджетних доходів і валютної виручки, а й може знову стикнутися з проблемою надлишку зернових на внутрішньому ринку і нестачі потужностей для їх зберігання, ризиками втрати запасів через навмисні удари ворога. Аграрії, котрі завдяки зерновій ініціативі могли заробити якусь копійку, вже відчули на собі позитивні зміни, пов’язані з підвищенням внутрішніх закупівельних цін, які навесні та влітку були набагато нижчими за собівартість, а також сподівалися на підвищення вартості зерна в перспективі, ризикують залишитися без нічого. Навіть без коштів на посівну. За даними Миколи Сольського, восени селяни засіяли лише 40% запланованих озимих площ. А це вкрай негативно позначиться на врожаї 2023 року. Припинення дії зернової угоди загрожує ще й втратою ресурсу для сівби навесні на догляду за збіднілим озимим клином.
“Після відкриття зернового коридору ціни на внутрішньому ринку почали поступово зростати. Хоч і не суттєво, але знижувалася вартість логістичних послуг, а трейдери підвищували закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Тому за час дії зернового коридору українські сільгоспвиробники отримали приріст в ціні, але він ще дуже далекий від тих планових показників, на які вони розраховували до широкомасштабного вторгнення рф. Вартість аграрної продукції ще дуже близька до її собівартості, а в багатьох випадках, на жаль, навіть нижча”, – констатує Марія Сітак.
Прибуток аграріїв, за її словами, також багато в чому залежить від місця розташування сільськогосподарського підприємства й від того, наскільки на остаточну вартість його продукції впливає логістична складова — тобто, як далеко доводиться везти товар для збуту. Навіть, якщо дія зернової угоди продовжиться після 19 листопада, очікувати на стрімке підвищення внутрішніх цін сільгоспвиробникам, на жаль, не доводиться, – переконана Сітак.
При цьому жодної визначеності з пролонгацією угоди, на жаль, немає. У кремлі вже не раз натякали, що дію домовленостей можуть і не продовжити. І до ворожки не ходи — перед 19 листопада путін знову спробує пошантажувати світову спільноту й отримати для себе якісь преференції. Тож радіти швидкому поверненню держави-агресора до зернової угоди, на жаль, зарано.
Більше того, москва може і у найближчі тижні знайти привід для нового демаршу. Навіть ще більш абсурдний та “притягнутий за вуха”, ніж наприкінці жовтня. Бо ж усім зрозуміло, що підготовка до припинення дії угоди почалася ще задовго до дня ударів по російських військових кораблях у Севастополі. За даними керівника Моніторингової групи Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрія Клименка, відповідне завдання путін поставив своїм посіпакам щонайменше півтора місяця тому. “Ми цей день знайшли абсолютно точно – 18-19 вересня 2022 року – коли однозначно розпочалося кардинальне, в 5 разів одразу, збільшення тривалості очікування інспекції суднами із зерном”, – пояснює Клименко.
Нагадаємо, відповідно до умов зернової ініціативи, для виконання угоди було створено Спільний координаційний центр, при якому діють інспекційні групи, що перевіряють судна на вході до Босфорської протоки і на виході з неї. У складі цих груп представники ООН, України, Туреччини та рф. Донедавна таких груп було 5. Кожна могла за день перевірити три-чотири судна. Тобто, загалом від 15 до 20 суховантажів. При цьому кількість кораблів, які чекають на перевірку на двох спеціально відведених місцях для стоянки поблизу турецького узбережжя, — більше сотні. Тобто судна можуть чекати на інспекцію й по два тижні. До того ж, російські представники усіляко намагалися пригальмувати роботу. Також вони чинили спротив ідеї формування додаткових інспекційних груп.
Але спроба шантажувати міжнародну спільноту не лише війною, погрозами застосування ядерної зброї, енергоресурсами, а ще й (вже не вперше) через виклики світовій продовольчій безпеці, пришвидшила бодай часткове розв’язання цієї проблеми. ООН і Туреччина ухвалили рішення про збільшення кількості інспекційних груп до 10.
Світ підтримує зернову ініціативу й шукає для України “зернову альтернативу”
При вивезенні збіжжя в умовах перманентних спроб росії заблокувати морський коридор Україні та її партнерам варто розвивати альтернативні шляхи транспортування агропродукції, які неабияк прислужилися нам у перші місяці російської агресії.
“Зараз потрібно робити ставку на сухопутний шлях, адже важко розраховувати на постійне відновлення морського шляху. росія може й надалі вести якусь гру, тому на цьому не можна побудувати безпечного майбутнього”, – переконаний Єврокомісар із сільського господарства Януш Войцєховський.
За його словами, наземні коридори через Польщу та Румунію “склали іспит”. Більшість вивезеного під час війни з України зерна (12,5 млн тонн) транспортували залізницею й автошляхами. І лише 10 млн тонн – морем.
Звісно ж, морські перевезення інтенсивніші (адже зернова угода діє лише із початку серпня) й дешевші. Залізничні перевезення обходяться в середньому у 3-4 рази дорожче: $150-200 за тонну залізницею проти $50 за тонну морем. Тож у підсумку аграрії можуть розраховувати лише десь на третину у вартості експортованого збіжжя. При цьому заробити на кожній тонні їм вдається хіба що по $10, тоді як до війни вони могли розраховувати і на всі $100.
Окрім того, багато фахівців вважають, що можливості транспортування суходолом уже й так використовуються сповна. Трафік дуже напружений. Що призводить не лише до подорожчання логістики, а й навіть до псування вантажу. Оскільки, приміром, шлях до кордонів ЄС залізницею може тривати і кілька тижнів, а якість вагонів — іноді дуже низька. Є нарікання на загальну політику Укрзалізниці щодо аграрного сектору.
“Найбільш “недружній” крок: у червні, коли в Україні накопичилися мільйони тонн зерна, які фізично неможливо вивезти, Укрзалізниця влаштувала аукціони, і використання державних вагонів та, як наслідок, оренда приватних вагонів-зерновозів почали карколомно зростати в ціні. Бо поряд з аграріями, які йшли на ці аукціони від безвиході, за лот-вагон для одного і того ж вантажу змагалися посередники-трейдери та експедитори. Котрі, на відміну від виробника, спокійно могли піднімати ціну від 2 тисяч гривень початкової вартості до 14,6 тисячі – адже ці кошти після “перемоги на аукціоні” їм все одно компенсує той же виробник, бо в нього просто немає інших варіантів того, чим вивезти зерно”, – наводить приклад у блозі для Укрінформу експерт ринку логістики, радник голови Правління Укрзалізниці Юрій Щуклін.
Автомобільні ж перевезення зерна до Європи нерентабельні, на кордонах постійні черги, що вже й казати про руйнування важкими зерновими караванами українських доріг…
Але в умовах, коли доля мільйонів людей залежить від того, з якої ноги встав чи якою рукою схопився за стіл із ранку кремлівський диктатор, коли загроза припинення дії зернової угоди зберігається й Україна через війну не може сповна використовувати свою портову інфраструктуру, відмовлятися від альтернативи, звичайно ж, не варто.
Тим паче, що, за оцінками керуючого партнера агрохолдингу “ОССОЙО” Марії Сітак, ситуація з транспортуванням агропродукції, зокрема до західних кордонів порівняно з березнем-травнем значно покращилася. Цьому, звісно ж, сприяло відкриття зернового коридору. Та й усі учасники ринку адаптувалися до ситуації. “Звичайно, проблем багато і вдосконаленню немає меж, але в цілому логістична інфраструктура витримує навантаження, яке на неї зараз лягає, і катастрофічної ситуації зараз немає. Та загалом транспортна інфраструктура не дозволяє безперешкодно експортувати ті обсяги продукції, які виробляє Україна. І це стосується не лише нашої інфраструктури. Європейська транспортна система, зокрема залізнична, наразі не має тих потужностей, які б дали можливість нам відвантажувати необхідні обсяги аграрної продукції. Та й портові потужності європейських країн не готові забезпечити перевалку необхідних обсягів зерна”, – пояснює Сітак.
За даними аналітиків, приміром, румунські і польські портові потужності розраховані на перевалку 30-33 мільйонів тонн зерна на рік. Україна ж потребує транспортування понад 50 мільйонів тонн, а в урожайні роки – то й більше.
Натомість Єврокомісар Януш Войцєховський вважає, що можливості для інтенсифікації розвитку наземних шляхів транспортування збіжжя з України є. І ЄС при цьому підтримуватиме розвиток сухопутного коридору для експорту української агропродукції інвестиціями. Окрім будівництва сховищ та доведення колії, яка в нашій країні ширша, до спільних стандартів, Брюссель міг би допомогти з фінансуванням ініційованого Києвом будівництва трубопроводу з транспортування олії з України до Польщі.
Не забуваймо і про ще один варіант. Також із тих, що були для українських аграріїв і трейдерів рятівною паличкою упродовж кількох місяців до укладення зернової угоди. Мова про постачання збіжжя через українські порти на Дунаї.
Реагуючи на виклики, пов’язані із виходом росії з угоди, Українське дунайське пароплавство (УДП) інтенсифікувало проєкт “Дунайський зерновий шлях”. Про це повідомив генеральний директор УДП Дмитро Москаленко.
“Ще влітку ми передбачали, що РФ може в будь-який момент спробувати зірвати “зернову ініціативу”. Тому наполегливо і системно розвивали наш проєкт “Дунайський зерновий шлях”, – написав він. Для цього УДП інвестувало у створення власної перевалки зернових, а також домовилося з румунською компанією TTS про швидшу та ефективнішу схему перевалки у порту Констанци”.
На другому етапі втілення проєкту передбачено будівництво нових барж. Також найближчим часом починається модернізація тяги – капітальний ремонт самохідного флоту із заміною двигунів.
Важливо й те, що в розбудову логістичної інфраструктури на Дунаї активно інвестують приватні компанії. В УДП розраховують і на залучення до проєктів міжнародних інвесторів.
За словами представниці агрохолдингу “ОССОЙО” Марії Сітак, хоча вона і вважає, що повноцінної альтернативи експорту через порти Великої Одеси наразі не існує, “українські компанії не можуть собі дозволити не розвивати альтернативних шляхів експорту аграрної продукції. Зокрема наша компанія – «Оссойо», після відкриття зернового коридору, максимально використовує його можливості, але й експортує залізничним і автотранспортом через західні кордони, продовжує експортувати через Дунай”, – каже Сітак.
Загалом же українські аграрії сподіваються: Україні та світовій спільності (і зокрема керівництву Туреччини) вдасться домогтися від путіна продовження дії зернової угоди. Інакше на світові ринки зерна чекає нове цінове збурення, а сотням тисяч чи й мільйонам жителів бідних країн загрожуватиме спровокований діями рф голод.
Автор: Владислав Обух
Джерело: Укрінформ