Індонезія централізує імпорт соєвого шроту: як постраждає прибуток птахівників у 2026 році
Уряд Індонезії ухвалив рішення щодо передачі контролю над імпортом соєвого шроту (SBM) від приватних компаній державному підприємству Berdikari, починаючи з 2026 року. Така зміна може суттєво вплинути на фінансові результати публічних птахівничих компаній.
Про це розповідає AgroReview
Причини централізації імпорту та її наслідки
Нововведення спрямоване на досягнення більшого контролю над поставками кормових компонентів та формуванням цін на ринку. Соєвий шрот є ключовим інгредієнтом у виробництві кормів для птиці, складаючи 20-25% їх вартості. Індонезія традиційно імпортує SBM з Бразилії та Аргентини, а централізація поставок може обмежити вибір постачальників і знизити гнучкість ринку.
До 31 березня приватним компаніям ще дозволено самостійно імпортувати SBM, однак обсяги будуть погоджуватися з Berdikari із можливістю додаткових квот у разі потреби. Також уряд заборонив накопичення надлишкових запасів для стабілізації цін.
Фінансові ризики для галузі
Аналітики відзначають, що у разі частішого закуповування SBM зі США, де ціни мають преміальну надбавку, базова собівартість кормів може зрости приблизно на 2%. Додатково, торговельні націнки, за оцінками BRI Danareksa, складуть близько 5%. У сукупності це може призвести до підвищення вартості SBM на 7% із квітня 2026 року.
Очікується, що таке зростання витрат може знизити показник EBITDA сектору за 2026 рік на 1,1–3,8%, а чистий прибуток — на 1,4–8,1%. Уряд вважає, що централізація дасть змогу уникнути ринкових потрясінь, однак для підприємств це означає скорочення маржі.
“Хоча нові правила в короткостроковій перспективі завдадуть шкоди маржі і доходам інтеграторів, ми вважаємо, що великі гравці в довгостроковій перспективі виграють завдяки ефекту масштабу”, – зазначив Стефано.