Майбутнє дрібного свинарства: експерти прогнозують заборону подвірного забою
Дрібне свинарство, зосереджене у приватних господарствах, може зникнути найближчим часом через можливу заборону подвірного забою. Такі зміни, на думку фахівців галузі, обумовлені необхідністю дотримання сучасних санітарних вимог, як це вже реалізовано у багатьох розвинених країнах.
Про це розповідає AgroReview
Які зміни чекають на свинарство після війни
Співзасновник ТОВ «Рябушківський бекон» та голова громадської спілки «Асоціація тваринників та птахівників Сумщини» Ігор Вощенко переконаний, що після завершення воєнних дій в Україні буде ухвалено низку законодавчих змін, які істотно вплинуть на галузь. Зокрема, очікується запровадження значних штрафів за жорстоке поводження з тваринами, а також за забруднення навколишнього середовища при утилізації відходів забою.
«Переконаний: після війни буде ухвалено відповідні законодавчі зміни, які передбачатимуть великі штрафи за жорстоке поводження з тваринами й забруднення довкілля через заховання відходів після забою», — зазначив він.
Фахівець також наголосив, що відсутність належного контролю за вирощуванням свиней у приватних домогосподарствах значною мірою сприяє поширенню африканської чуми свиней. Це одна із головних причин, чому державі варто посилити вимоги до галузі.
Вихід — створення сучасної інфраструктури забою
Ігор Вощенко підкреслює, що для розвитку малих фермерських господарств необхідно будувати сучасні бойні у кожному районі. Це дозволить селянам офіційно забивати свиней і реалізовувати якісну продукцію на ринках. Однак наразі будівництво таких об’єктів залишається нерегламентованим: відсутні типові проєкти та системний підхід, а жорсткі ветеринарно-санітарні вимоги ускладнюють відкриття бойні навіть на відстані кілометра від населеного пункту. Законодавство не містить чітких вимог щодо захисних зон навколо таких об’єктів.
Фахівець переконаний, що держава, а саме територіальні громади, мають розробити типовий проєкт, визначити вимоги до бойні та створити забійний майданчик із необхідними комунікаціями. Поруч має бути побудоване переробне підприємство, щоб комплекс міг ефективно працювати. Після цього об’єкти варто передавати в оренду бізнесу через аукціони, а будівництво бойні має завершуватися протягом одного року.
За словами експерта, такі комплекси мають розташовуватися на відстані 20–30 км від фермерських господарств, що забезпечить економічну доцільність співпраці.
Ще одним варіантом є використання модульних або пересувних бойнь, які вже застосовуються у багатьох країнах світу. Проте в Україні така форма діяльності досі не має чіткого законодавчого регулювання.
Ігор Вощенко також звертає увагу на позицію великих виробників та переробників свинини, які не зацікавлені у розвитку дрібних свинарських господарств. На його думку, вони не підтримують ідею зменшення розміру ферм до 300–500 голів, які могла б обслуговувати одна особа.