186395

Україна очолила міжнародний рейтинг ризику посухи: основні причини та способи вирішення проблеми

За даними досліджень, проведених Інститутои світових ресурсів, Україна посідає друге місце в світовому рейтингу країн з найбільшим ризиком втрати вологи та виникнення посухи у найближчі 20 років. Українська аграрна конфедерація занепокоєна поточною ситуацією та серйозними негативними наслідками, що можуть статися, якщо керівні органи нашої Держави вчасно не приймуть необхідні міри для подолання даної загрози.

«Щоб економіка та населення України не постраждали та були впевнені у майбутньому, перш за все необхідно проаналізувати, чи має можливості наша країна бережно і ефективно використовувати ті ресурси, які є в наявності? Як відомо, їх всього три: морські джерела, поверхневі та підземні води. Отже ми маємо унікальні можливості - два моря, які омивають нас з півдня, понад 60 тисяч річок і струмків, які пронизують нашу країну, понад 1000 водосховищ, а також потужні підземні джерела, які можуть суттєво забезпечувати наші потреби. Тоді виникає запитання, в чому ж ризик, та чому весь світ так занепокоєний, що Україна може постраждати від посухи?

Насамперед, це пов’язано із забрудненням стічними водами, також негативно впливає на водопостачання неконтрольований належним чином площинний змив та розорення прибережних смуг. Водночас, негативний вплив має на водозбереження нітратне забруднення, а також те, що ми не займаємося належним чином поглибленням і очищенням підземних річок та водосховищ.  Усе це, безумовно, збільшує втрати води щороку. Наразі, порівнюючи показники водоємності в Україні та країн ЄС, Україна за збором прісної води на душу населення має найгірший показник. Доступні запаси прісної води в середній за водністю рік складають 1,09 тис. м3/душу населення, що відносить Україну до водонезабезпечених країн. Потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 км3. Без стоку Дунаю ця цифра становить 52,4 км3.

За останні роки використання води теж зменшується. Якщо брати загальну кількість споживання, то поверхневі води задовольняють майже 90% потреб у використанні води, і лише 10%, за статистичними даними, це підземні води. При цьому ми практично ще не використовуємо морські води, які шляхом опріснення могли б бути придатні для використання» - коментує ситуацію президент УАК Леонід Козаченко.

Українська аграрна конфедерація підтримує нового очільника Міністерства аграрної політики Романа Лещенка у тому, що головним пріоритетом для нашої Держави, наразі, має бути збільшення під поливом площ сільськогосподарських угідь. Леонід Козаченко наголошує, що варто звернути увагу на те, чому необхідно збільшити кількість водокористування, адже сьогодні Україна є одним із найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції. Адже ще 30 років тому під зрошенням перебувало понад 2 млн. га землі, і це давало можливість ефективно та інтенсивно використовувати родючі сільськогосподарські угіддя на півдні країни, насамперед в Херсонській, Миколаївській областях та в Криму. Сьогодні ми маємо на цих територіях величезні втрати через брак вологи, а загальна площа поливу зменшилась у 5 разів.

«Найголовніша проблема у тому, що діючих систем зрошення сьогодні приблизно 400 тис. га, що дуже мало і, на жаль, площа зрошувальних земель не збільшується, а подекуди навпаки. Тому ці питання важливо розглядати як перспективний аспект на шляху до вирішення проблеми, адже якщо ми не будемо відроджувати систему зрошення, то в найближчі роки Херсонська і Миколаївська область перетворяться на пустелю» - цитує Леонід Козаченко.

"Що потрібно зробити, щоб відродити систему зрошення та водопостачання? Серйозним проблемним питанням є забруднення стічними водами річок та водойм, нітратне забруднення, розорення прибережних зон. Тільки в Дніпро скидається величезна кількість води, яка забруднює та робить не придатною річкову воду для подальшого використання. Ми щороку бачимо, як найбільша річка України покривається водоростями, змінює свій колір, що є досить шкідливим як для здоров’я людей, так і для всього живого загалом» - зазначає Леонід Козаченко.

Щоб зупинити процес забруднення, необхідно працювати над відновленням системи водокористування, виконувати Угоди з ЄС, Угоду про Асоціацію та Водну Рамкову Директиву № 2000/60/ЄС, це безумовно важливі документи, які передбачають систему контролю та належного водокористування. Для отримання бажаного результату необхідно дотримуватися належним чином існуючого законодавства. Насамперед, це стосується постанови Кабінету Міністрів №758, яка була прийнята у 2018 році, також обов’язковим є виконання наказу Міністерства Довкілля, який був підписаний у 2020 році, про Програму діагностичного та операційного моніторингу масивів поверхневих вод". Це повинно виконувати Держводагенство, яке нажаль, останній час перебуває у стані невизначеності свого подальшого існування, що значно гальмує вирішення такої серйозної проблеми, як ризик поглиблення посухи. Відповідний державний орган повинен бути збережений та функціонувати налагоджено, аби далі ми могли говорити про більш чіткі кроки та дії. Під його контроль та відповідальність важливо взяти погоджену рішенням Уряду «Стратегію зрошення та дренажу в Україні до 2030 року», а також план заходів по реалізації даної Стратегії, де передбачені всі необхідні засоби для того, аби зупинити негативний процес та забезпечити належне використання водних ресурсів.

"Безумовно дана Стратегія потребує подальшого вдосконалення і при цьому мені імпонує позиція Президента Володимира Зеленського, який заявив про своє бажання звернутись до Уряду США з проханням надання нам професійної допомоги, адже США є провідною країною у світі по збереженню, контролю та імплементації сучасних методів водокористування та використання новітніх систем зрошення сільськогосподарських угідь, іригаційних систем.

Україна разом із США є одним з найбільших постачальників продовольства на всі континенти, і для того, щоб примножити те, що вже досягнуто, нам  потрібно використовувати сучасні системи водокористування, які, насамперед, підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва, а також інші потреби цивілізованого водокористування.  Тому такий досвід був би корисним не лише нам, адже проблема дифіциту продовольсва і загроза посухи має загальносвітові масштаби» - підсумував Леонід Козаченко.

Джерело: ІЦ УАК



Jacto оголошує про нову сферу у Бразилії, орієнтовану на послуги з рішеннями для сільського господарства 4.0

Jacto представляє “Jacto Next” на бразильському ринку, нову сферу діяльності компанії, відповідальну за комерціалізацію та надання спеціалізованих послуг для виробництва. Мета Jacto Next - запропонувати фермеру об’єднані та комплексні рішення, які роблять Сільське Господарство 4.0 життєздатним, спрощуючи впровадження нових технологій та допомагаючи досягти високого рівня продуктивності, якості та сталості у своєму бізнесі.

«Подібно до Індустрії 4.0, четверта революція в сільському господарстві потребує впровадження цифрових технологій у сільськогосподарських об’єктах, щоб бути швидшими, мати більшу автономію, зв’язок та інтеграцію у виробничі та управлінські процеси. За цим сценарієм ми все частіше отримуємо запити запропонувати інтегровані та повні цифрові рішення для сільськогосподарських об'єктів, які роблять це можливим», - пояснює Фернандо Гонсалвес, генеральний директор Jacto. "З запуском сфери послуг Jacto Next ми посилили свою мету - служити фермеру продуктами, інформацією та послугами. Сучасне сільське господарство запитує нові інструменти, що дозволяють повністю розкрити свій потенціал", - додає він.

Рік тому Jacto запустла в Бразилії свою Цифрову Екосистему, яка за допомогою додатку Jacto Connect об’єднала чотирьох важливих учасників у сільськогосподарському середовищі: фермера, бізнес-екосистему, інформаційні системи та всі “речі”, що є у сільськогосподарському обєкті.

У цьому контексті бізнес-екосистема включає торгових посередників, партнерів та громади у виробничих процесах та поза виробництвом; інформаційні системи - це платформи, додатки та інші інтегративні рішення; а "речі", що знаходяться у виробничому процесі, - це машини, ділянки, датчики, посіви, ґрунт, дрони, метеостанції тощо.

Таким чином, Jacto Connect була розроблена з метою забезпечення простору для інтеграції цих чотирьох елементів сільськогосподарського середовища, пропонуючи безкоштовно або за передплатою різні послуги, що надаються Jacto та іншими ринковими партнерами.

Тепер, із Jacto Next, компанія робить ще один стрибок у своїй пропозиції послуг для сільського господарства 4.0.

Jacto надає ринку послуги, що дозволяють повністю забезпечити ферму цифровими технологіями, рішеннями для покриття сигналу інтернет, інструментами, підключення багатофункціональних машин, датчиків, метеостанцій, дронів, супутникових знімків та програмного забезпечення для моніторингу та управління операціями. Нова сфера також пропонує послугу передплати на сигнал корекції GPS.

Одночасно з цим розробляються і найближчим часом будуть доступні інші послуги, такі як спеціалізоване навчання, спеціальні операції з дронами та автономними транспортними засобами, оперативний та агрономічний консалтинг, а також Інтелектуальна Розвідка для покращення здоров'я рослин, включаючи шкідників, хвороби та стан поживності ґрунту.

“Місія Jacto Next полягає в тому, щоб бути спеціалізованим постачальником надійних наскрізних рішень, з власними технологіями та технологіями партнерів, в інтегрованому вигляді, з високою якістю і, в той же час, у простий і прозорий спосіб” , - каже Феліппе Антонелле Гонсалвес, менеджер з бізнесу Jacto Next.

next8.jpeg

EKOS: програмне забезпечення Jacto для управління сільськогосподарськими операціями

Одним із важливих моментів поточного асортименту послуг, представлених у Jacto Connect, що продаються та надаються Jacto Next, є EKOS, програмне забезпечення Jacto, яке дозволяє інтегрувати рішення для впровадження цифрових технологій в полі та візуалізації інформації.

EKOS був розроблений для управління всіма сільськогосподарськими операціями, що пов’язані із зерновими культурами, волокнами, плодовими культурами та енергією, за допомогою багатофункціонального онлайн моніторингу, покращеної операційної ефективності та всієї інформації як на долоні для швидкого та точного прийняття рішень. Програмне забезпечення створює карти, керує робочими замовленнями, формує показники ефективності та експлуатаційної продуктивності та забезпечує звіти для детальної роботи на екрані пристрою.

«За допомогою програмного забезпечення EKOS виробник має повний онлайн огляд діяльності та сільськогосподарських операцій, що відбуваються на сільськогосподарському об’єкті. Він може слідкувати за ходом робіт і отримувати повідомлення в разі зупинки машин, максимальної робочої швидкості, а також отримувати інші різноманітні оперативні попередження, які можна налаштувати», - завершує Фелліпе.

Результати в Полі

Трансформація в цифровому контексті в полі приносить дуже конкретні потреби, щоб Сільське господарство 4.0 могло показати свій потенціал та можливості.
Зважаючи на цей сценарій, AMAGGI (Група AMAGGI - велика бразильська товарна компанія, що займається соєвою промисловістю, найбільший у світі приватний виробник сої) працює над забезпеченням правильного середовища для цих нових технологій вже більше десяти років, вивчаючи, сприяючи та розвиваючи партнерство з використанням нових цифрових технологій. Починаючи з 2019 року, деякі ферми групи користуються послугами Сільського Господарства 4.0, підключаючи машини та здійснюючи детальне управління всіма операціями з сервісними рішеннями Jacto.

«Працювати в партнерстві у пошуках інноваційних рішень проблем в полі вже є частиною культури AMAGGI», - резюмує керівник відділу інновацій компанії Леонардо Маггі.

За словами Рікардо Морейри, менеджера з контролю за виробництвом в AMAGGI, попит, викликаний цифровою трансформацією, впливає на спосіб управління бізнесом, який повинен бути спритним і наполегливим, і ця спритність представляє виграш у сільськогосподарських операціях.

«Вся ця еволюція змусила нас розглянути питання мінімізації помилок і часу на прийняття рішень, і відкрила нам нову перспективу оцінки процесів, впроваджених в полі. Зараз ми маємо системний погляд у реальному часі на дії наших машин, діючи за операційними, кліматичними та агрономічними прогнозами, надісланими заздалегідь через Замовлення на обслуговування. Ми розуміємо, що це принесе більший виграш у експлуатаційних показниках та збільшить нашу сільськогосподарську продуктивність. Оцінки та інсайти дозволяють пом'якшити помилки та роблять весь процес сталішим», - пояснює Морейра

Це контекст, в якому була розроблена EKOS: щоб технологія забезпечувала клієнта інформацією та інсайтами, які без її використання були б неможливими.

«Завдяки телеметричним даним ми змогли зменшити до 80% площі перекриття в процесі обприскування. У цьому випадку, як виробник сої та бавовни, заощадження пестицидів сягнуло 120 тис доларів на рік на кожні 1000 га», - додає Антонель з Jacto.



Як відкрити бізнес у селі: 10 небанальних ідей

Звичайно ж що у бізнесу в сільській місцевості є особливості, які подеколи кардинально відрізняють його від звичної для міського населення моделі ведення підприємницької діяльності.

Попри мінуси, які можуть виражатись у відсутності кваліфікованого персоналу та складності отримання кредитів на початок бізнесу у сільському напрямку, є й очевидні переваги у вигляді значно меншої конкуренції аніж у місті, дешевшій робочій силі, низькій орендній вартості виробничих площ та доступність природних ресурсів, необхідних для розвитку певних видів бізнесу.

Отож пропонуємо вам ознайомитись із 10-ма небанальними бізнес-ідеями, які допоможуть вам стати успішним підприємцем у сільській місцевості та значно покращити власний фінансовий стан при правильному плануванні та впевненості у власних силах.

Домашнє варення завжди актуальний тренд
Що може бути смачнішим за запашне домашнє варення? Для багатьох людей у сучасному стрімкому світі банально не вистачає часу на те аби потішити себе домашнім конфітюром. Для тих у селі, хто все ще гадає як не дати пропасти гарному врожаю ягід та фруктів, ідея домашнього варення може стати одразу розв'язання двох проблем. Як не зберегти врожай та примножити власні кошти. Зараз домашні консервовані фрукти та варення без консервантів насправді дуже популярні. Багато хто відмовляється від промислового продукту позаяк вважає, що він не має такої користі, як справжнє домашнє варення. Та й одиниці з промислових виробників можуть похизуватись такими смаколиками, які багато кому відомі з дитинства, як для прикладу трояндове варення чи конфітюр з агрусу.

Зважаючи на коливання ціни на цукор, і якщо ви справді готові до цього бізнесу поставитись серйозно, ви можете звернутись за солодким консервантом не у магазини, а напряму до виробника та замовити оптову партію. Цукор, при правильному зберіганні, довго не втрачає свої якості, і ви зможете без зайвих витрат, займатись варінням джемів та конфітюру у той період, коли сировина достигне на ваших угіддях, або коштувати мінімально. В будь-якому випадку, навіть якщо ви вирішите відмовитись від виготовлення домашнього варення, цукор можна буде без проблем реалізувати, і можливо навіть із прибутком.

Коптильня
Якщо ви готові до відповідальності, і впевнені у тому, що вам до снаги виконувати вимоги регулюючих та контрольних органів у сфері виготовлення харчових продуктів, які швидко псуються, то бізнес у форматі коптильні м'ясних і рибних продуктів, можливо саме для вас.

В залежності від регіонів та сировинної спрямованості регіону, ви можете обрати саме той напрямок продукції, який дозволить вам отримати максимальний прибуток. Цілком очевидно, що селам, які розкинулись по берегах великих річок, чи оточені озерами, де вирощується риба, не потрібно буде багато логістичних витрат, аби доставити сировину до місця коптіння. Натомість у тваринницьких регіонах країни, виготовлення копчених виробів: з курятини, свинини, телятини чи баранини, також потенційно може збагатити власника бізнесу цеху-коптильні.

Проте нагадуємо, що перед стартом такого бізнесу вартує дати собі відповідь на запитання, чи готові ви нести відповідальність за якість ваших продуктів, оскільки це те, що не лише стане запорукою успіху, але й має прямий вплив на життя та здоров'я споживачів вашої продукції.

Перед початком бізнесу також слід обдумати напрямки реалізації готових виробів та їх зберігання до продажу. При цьому вартує також обговорити із бодай кількома постачальниками сировини цінові рамки на найближчий час, щоб сформувати початковий кошторис витрат на виробництво.

А також забезпечити виробництво, навіть якщо це буде невелике приміщення, відповідними санітарними нормами, оскільки такого роду бізнеси доволі вразливі до перевірок на дотримання норм та правил при виготовленні продукції. Водночас забезпечення таких норм дозволить вам отримати необхідні дозвільні документи на виготовлення та продаж цієї продукції для оптових клієнтів.

Виготовлення та продаж заморожених ягід, овочів і фруктів
На полицях сучасних супермаркетів стає все більшим асортимент заморожених виробів. Якщо колись традиційно у морозилках можна було побачити лише напівфабрикати та морозиво, то тепер для нас звично бачити за склом холодильної установки упаковки заморожених ягід, овочів та фруктів.

Звичайно для цього бізнесу, який також розв'язує питання зберігання та отримання максимального прибутку від врожаю, потрібно капіталовкладення та стабільне джерело електроенергії. Зазвичай такого роду бізнес розпочинають кілька фермерів, які втомились віддавати врожай за безцінь, перекупникам. Для цього потрібно буде щонайменше мати орендувати або виділити приміщення, придбати обладнання для шокової заморозки, а також джерела резервного живлення на кшталт дизель-генераторів і запаси пального для їх роботи.

В залежності від того, які обсяги врожаю ви плануєте піддавати заморожуванню, для подальшого продажу, ви можете вибрати та відповідне обладнання для подальшого зберігання готової мороженої продукції.

Не слід одразу намагатись вийти із пропозиціями вашої продукції на великих споживачів на кшталт харчових комбінатів. На початку віддайте перевагу перемовинам із закладами харчування, що розміщені неподалік. Не виключайте і роздрібний продаж через маркетплейси у мережі. Багато із містян із задоволення взимку поласують компотом із розморожених та ароматних ягід. А пікові продажі у цьому сегменті зазвичай припадають на Новорічні свята та подальші свята такі як День Валентина чи 8-е березня, коли місцевих свіжих ягід та фруктів, годі й шукати.

Садовий розплідник з продажу насіння і саджанців
Зазвичай розпочати такого роду бізнес у селі доволі просто, адже потрібний для нього інвентар є у більшості сільського населення країни. Багато хто приходить до цього після того, як розуміє що його хобі із вирощування кущових рослин – малини, смородини, порічки та агрусу – може приносити прибуток. Проте зазвичай на такому напрямку, без великої земельної ділянки, важко розраховувати на серйозні прибутки.

При готовності більш серйозно зануритись у цей бізнес, вам може сподобатись ідея вирощуванню саджанців плодових дерев. Саджанці груш, яблунь, черешень чи слив, завжди становлять інтерес як для пересічного дачника, так і для невеликих садових господарств.

Проте пальму лідерства у сегменті саджанців вже тривалий час утримують декоративні та хвойні дерева. Звичайно їх вирощування вимагає певного досвіду та додаткового обладнання, проте саме вони найбільш популярні в контексті декоративного оздоблення приватних будинків, котеджів та прибудинкової інфраструктури.

Садові доріжки з дерева
Продовжуючи тему декорування прибудинкової території та території приватних угідь, доволі перспективним для початку у селі виглядає бізнес зі створення та монтування садових доріжок із дерева. Втомлені від бетонних поверхонь міські мешканці на власних заміських угіддях все більше віддають перевагу новому декоративному тренду – дерев'яним садовим доріжкам.

Найпривабливіше у цьому бізнесі те, що для його початку вам лише знадобиться верстат для нарізки дерева та джерело якісної сировини. Технологічно виготовлення садових доріжок із дерева є доволі простим: стовбури дерева нарізають циліндричними відрізками завтовшки від 10 до 15 сантиметрів. Надалі проводиться їх обробка протигрибковими розчинами, полірування та лакування. І тут вже від вас залежить чи готові ви особисто займатись укладанням готового матеріалу чи наймете іншу особу, яка буде займатись кінцевим монтажем на території замовників садових доріжок із дерева.

Квітковий тепличний бізнес
У багатьох українців при слові "теплиця" спрацьовує доволі усталений стереотип і вони уявляють собі грядки огірків, помідорів та полуниці. Проте мало хто знає, що вирощування квітів у теплицях, це один із найбільш популярних бізнесів серед молодих бізнесменів. Одні отримуючи у спадок від попереднього покоління теплицю одразу ж розуміють, що квіти це бізнес, який не потребує великого стартового капіталу. Інші, які займались квітникарством як хобі, вирішують заробити на власному досвіді та вміннях. Насправді квітковий тепличний бізнес у селищі може дозволити заробляти доволі немалі кошти, зважаючи на низьку собівартість та стабільні ринки збуту.

Для початку такого бізнесу вочевидь потрібна земельна ділянка, та теплиця, яку можна опалювати та освітлювати у разі потреби. Для того аби мінімізувати витрати електроенергії та максимізувати переваги сонячного освітлення використовуються теплиці-термоси, що побудовані на землі, а на фундаменті.

Також вам потрібно подбати про якість посадкового матеріалу, і купувати його не на базарах, а у спеціальних розсадниках, що спеціалізуються саме на високопродуктивних сортах квітів. І наостанок сплануйте куди і як ви плануєте реалізувати власну продукцію. Тут варіантів достатньо: власна торгова точка, оптовий продаж у квіткові магазини та онлайн-торгівля.

Бізнес на опалому листі: паливо та компост
Для багатьох може видатись справжнім шоком скільки можна заробити на опалому листі, яке масово спалюють кожного року, тим самим забруднюючи повітря та погіршуючи екологічний стан в країні.

Проте заробити кошти на цьому доволі не складно. Почати бізнес із компостування, тобто перетворення органічних відходів на добрива для отримання екологічно чистої продукції для покращення ґрунту, дуже просто. Звичайно при промислових масштабах вам доведеться навіть шукати сировину, але багато парків та садових товариств готові будуть вам навіть заплатити, якщо ви самі вивезете з їх території опале листя.

Для того аби зрозуміти, як працює цей бізнес вам не потрібно буде великих знань у біології чи маркетингу, всі основні процеси відбуваються природнім шляхом. Від вас буде потрібно лише час, місце, сировина та мінімальне обладнання.

Крім того, що опале листя можна вигідно перетворювати на компост, існує й інший напрямок його використання у бізнесі. Йдеться про виготовлення паливних брикетів з опалого листя. Тут звичайно потрібно буде вже інвестувати певну суму в обладнання, проте ринок паливних брикетів в Україні постійно зростає, тому ймовірно ваша продукція швидко знайде покупців.

Верміферми – бізнес на хробаках

Ще більш дивним для сільського мешканця може видатись ідея заробітку на … хробаках. Так, звичайно йдеться не про звичайного дощового хробака відомого нам із дитинства, а про його промислово виведених родичів: каліфорнійського хробака.

Цей напрямок бізнесу зазвичай поєднують із компостуванням, адже саме хробаки у процесі компостування відіграють визначальну роль у перетворенні біоматеріалу на добриво. Ті хто вклався у вирощування каліфорнійського хробака кажуть, що він «найкраща домашня тваринка»: не галасує, не пахне, та стригти і купати не треба.

Насправді ринок збуту як хробаків, так і біогумусу, який вони залишають після перероблення біовідходів, величезний. Багато рибалок впродовж сезону готові платити за якісну наживку немалі кошти, і оптові покупці це добре знають. Біогумус це прекрасна альтернатива хімічним добривам, і це також відомо багатьом.

Єдине, на що слід зважати у цьому бізнесі, що промислово виведені хробаки попри неймовірну швидкість розмноження до 500 разів у рік, на відміну від 4-6 разів нашого звичайного хробака, не морозостійкі, тому заздалегідь слід подумати як убезпечити їх від морозів.

Організація поїздок у міста
Може це звучатиме банально, але з початком коронакризи, все більше городян прагнуть виїхати на природу та подихати свіжим повітрям, а мешканці сільських регіонів, які були відрізані від цивілізації припиненням маршрутних сполучень, все більше прагнуть потрапити у місто. Особливо це актуально у літній період, коли школи на канікулах, а студенти повернулись додому.

Якщо ви достатньо впевнені у свої силах, пошукайте в інтернет, які культурні атракції пропонує вам те чи інше місто. Зараз, в епоху віддалених комунікацій вам не складе труднощів сконтактуватись із представниками кінотеатрів, театрів, аквапарків чи гідами-екскурсоводами. Також нескладно знайти транспорт, багато послуг з перевезень ви можете знайти на сайтах безплатних оголошень. Після цього запропонуєте місцевим громадам власні послуги в організації дозвілля для них та їх дітей.

"Зелений" туризм
Також екскурсійна діяльність можлива і в напрямку місто-село. Тим паче якщо у вашому селі чи його околицях є історичні місця та пам'ятки. Ви, за умови впевненості у власних силах, зможете провести для туристів цікаву подорож і організувати для прикладу ночівлю у палатках із багаттям та частуваннями місцевими наїдками. Цим ви не лише поповните власні накопичення, а й допоможете прорекламувати місцеві атракції для широкої аудиторії.

В "зеленому" туризмі дуже важлива природа. Шукайте незаймані, чисті місця в сільській місцевості, з гарними видами, де можливо проводити піші та кінні прогулянки. Ідеально, якщо поруч буде схил, з якого взимку можна кататися на лижах, сноубордах, а також озеро або річка.

Варіанти розміщення туристів: наметовий табір або дерев'яні хати. Звичайно ж другий варіант дорожче, зате він більш прийнятний для холодної пори року. Враховуючи особливості доріг нашої країни деколи просто необхідно подбати про якісний трансфер до "бази" "зеленого" туризму. Особливо, коли ми говоримо про заповідні та незаймані місця, тому враховуйте і розраховуйте витрати на дорогу з міста до точки звідки туристи підуть далі пішки, або змінять транспорт на засоби підвищеної прохідності.

Також в даному бізнесі особливу увагу слід приділяти правильному підбору персоналу. Це повинні бути витривалі, сильні люди, які вміють орієнтуватися на у горах чи лісах, люблять та бережуть природу, вміють спілкуватися як з дорослими, так і дітьми.

Джерело: business.24tv.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Макарони замість пшениці: як Україні заробити 100 мільярдів доларів на зерні

Україна в 2021 році, багато в чому завдяки погоді, збере один з найкращих за свою історію врожаїв зернових. Значна його частина піде на експорт, що принесе державній скарбниці мільярди доларів. Однак, якби це зерно було направлено на переробку, то отриману в результаті неї продукцію можна було б продати за кордон в кілька разів дорожче. "Апостроф" розбирався, чому Україна залишається ресурсно-сировинною економікою, і що потрібно зробити, щоб змінити цю модель.

Урожай зернових і зернобобових в Україні в 2021 році, як очікується, перевищить 70 мільйонів тонн. Такий прогноз зробив "Інститут аграрної економіки".

Нагадаємо, в 2020 році в нашій країні був не найкращий урожай - всього 65 мільйонів тонн, тоді як в 2019 році аграрії зібрали рекордний за всю історію незалежної України врожай - 75 мільйонів тонн.

Таким чином, нинішній рік може стати другим за обсягами виробництва зерна після 2019-го.

Незважаючи на холодну весну, очікуються хороші показники по озимій пшениці - на рівні 28,5 мільйона тонн. Урожай ярої пшениці також має стати краще торішнього.

У 2019-2020 маркетинговому році (з початку липня по кінець червня) на експорт пішло понад 20 мільйонів тонн пшениці (у поточному маркетинговому році експорт може виявитися трохи менше).

За підрахунками фахівців, продаж за кордон 20 мільйонів тонн пшениці може принести близько 4 мільярдів доларів.

Безумовно, вигідніше вирощену сільськогосподарську продукцію переробляти в продукти харчування з більш високою доданою вартістю - у випадку з пшеницею, наприклад, в макаронні вироби - і вже ці товари продавати на експорт.

Найчастіше ж виходить навпаки - ми продаємо пшеницю за кордон, а звідти, наприклад, з Польщі, імпортуємо ті ж макарони, які є якіснішими, а іноді при цьому і дешевшими за вітчизняні.

Але, знову-таки, за підрахунками фахівців, навіть якщо згадані 20 мільйонів тонн пшениці спрямувати не на переробку, а на корм курям, а потім цих курей продати за кордон, то заробіток складе 15 мільярдів доларів. Тобто на 11 мільярдів доларів більше, ніж від експорту зерна.

При цьому ці гроші пішли б на створення робочих місць, на зарплати, податки.

До речі, про податки - з цих 15 мільярдів доларів їх було б сплачено на 4,5 мільярда - тобто більше, ніж, весь дохід від експорту 20 мільйонів тонн пшениці.

Відшкодування без доданої вартості
У зв'язку з вищевикладеним виникає логічне запитання: якщо продукцію тваринництва і промислово перероблені товари з фінансової точки зору експортувати вигідніше, ніж зерно, то чому відбувається прямо протилежне?

Відповідь на це питання досить просте - в нинішній моделі української економіки це вкрай складно.

"В Україні склалася традиція робити швидкі гроші. Ми звикли швидко отримувати прибуток, швидко щось кудись експортувати, потім знову швидко отримувати ресурс і знову його експортувати. Тобто ми змушені констатувати, що у нас ресурсно-сировинна економіка, і це накладає відбиток на розвиток всього бізнесу", - сказав в коментарі "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.
В результаті, за його словами, промисловість, складне виробництво, все те, що вимагає залучення інвестицій, використання технологій, розвивається досить слабо.

Тим більше, що уряд (і це стосується не тільки нинішнього Кабміну, а й попередніх) цьому всіляко сприяє.

Ключовим елементом в цій моделі займає податок на додану вартість (ПДВ), а, точніше, його відшкодування експортерам. Ставка ПДВ в Україні становить 20%, але в нинішньому році для аграріїв вона була знижена до 14%, що, тим не менш, все одно досить багато.

"За певними категоріями товарів, наприклад, в аграрному секторі, прибуток створюється не на експорті як такому, тому що дуже часто продукція експортується за її собівартістю або взагалі з демпінгом, а саме від відшкодованого ПДВ", - говорить Єгор Киян.

Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ згоден. За його словами, дуже часто експортери, коли приходять в банк брати кредит, як джерело погашення цього кредиту вказують відшкодування ПДВ. "Тобто держава забезпечує рентабельність експортерів і, фактично, формує їхній прибуток", - сказав він в коментарі виданню.

При цьому в сировині якраз немає доданої вартості - вона з'являється в результаті більш складного тваринницького і обробного виробництва.

"Тому, якщо ми говоримо про податок на додану вартість, держава повинна відшкодовувати саме додану вартість", - зазначив Кущ.

Є також питання мотивації, додає експерт. Якщо запропонувати фермеру виробляти більш складну агропродукцію - ягоди, фрукти, овочі, а також молочну і тваринницьку продукцію, він скаже: "А навіщо мені цим займатися абсолютно без будь-яких державних дотацій, якщо можна експортувати зерно і ще отримувати відшкодування ПДВ?"

Про квоти і мита
Тому, поки ця порочна модель буде і далі функціонувати, нічого не зміниться.
"Неможливо поміняти економіку, якщо економічні стимули працюють в протилежному напрямку, - говорить Олексій Кущ. - І тут не потрібно шукати якийсь підступності агротрейдерів - вони працюють в тих умовах, які для них створили".

При цьому нинішня модель, крім іншого, негативно позначається на всіх сферах економіки.

"У нас відбувається руйнування виробничого ланцюжка, у нас йде експорт, але незрозуміло, скільки ми зможемо працювати за такою схемою", - зазначив Єгор Киян.

А це означає, що чинну економічну модель потрібно міняти.

Зокрема, можна регулювати експорт. Хоча це - досить дискусійне питання, так як напевно такий захід не сподобається експортерам.

Одним із способів регулювання є квотування експорту.

До речі, зараз щось подібне діє у вигляді щорічного меморандуму про обмеження експорту зернових, який уряд підписує з трейдерами. Однак цей меморандум, скоріше, направлений на те, щоб з України не вивезли все зерно, тобто це - питання продовольчої безпеки.

"До того ж, якщо говорити про квоти, їх будуть отримувати ті, хто наближений до влади, тому доцільніше встановити експортні мита і регулювати їх, як це робиться в інших країнах", - зазначив Єгор Киян.

Найцікавішим є те, що у України подібний досвід теж є, і стосується він соняшнику.

"Були створені правильні податкові стимули - мита на експорт насіння, і зараз ми - найбільші експортери соняшникової олії в світі", - говорить Олексій Кущ.

Те ж саме можна було б зробити і на ринку зернових.

Секрет соняшникової олії
Але переробка не з'являється на порожньому місці - її потрібно стимулювати.

"Для того, щоб вона виникла, потрібен дуже потужний інвестиційно-кредитний важіль. Тому держава повинна створити джерело формування цього фінансового важеля. Зокрема, потрібно вводити мито на експорт сировини та за рахунок коштів від цього мита сформувати національний резервний фонд, і його потім використовувати для пільгового кредитування та субсидування переробних галузей, - розповідає Олексій Кущ. - Якби підприємці мали можливість взяти кредит на будівництво переробного заводу під 1%, а держава компенсувала б їм витрати на підключення до інфраструктури, то через чотири-п'ять років багато трейдерів, які зараз експортують сировину, стали б найбільшими переробниками та експортерами вже переробленої продукції".

За словами експерта, в України потенційно є можливості в три-чотири рази збільшити експорт аграрної продукції до 100 мільярдів доларів: "Нічого, насправді, в цьому складного немає. Але це має бути продукція переробки, а не сировини".

Рецепт, як це зробити, відомий, і потрібно тільки, щоб влада їм скористалася. Тому що, як сказав співрозмовник "Апострофа", наближений до владних кіл, який попросив не називати його ім'я, якщо залишити все як є, це буде рівносильно "злочину проти майбутнього України".


Автор: Віктор Авдєєнко



Як дрони, екороботи та GPS-системи ростять нам врожаї

Великі агрофірми покладатися лиш на природні багатства і робочі руки давно вже не можуть. На допомогу їм прийшли розробники хитромудрих технологій, що дозволяють процеси спростити, уточнити, полегшити, все наперед прорахувати… Рішення, що використовуються нині у світі, вражають. А ще більше вражає й радує, що і наші аграрії задніх не пасуть та на інвестиціях у смарт-рішення останніми роками не економлять. Щоправда, не у кожного вітчизняного господарства на те є кошти… Але на прикладі одного з найбільших і найсучасніших агрокомбінатів Польщі ТОВ “Кєтш” можемо бачити, яким чином на теренах західної сусідки України провідні аграрії навіть на держпідприємстві запроваджують інновації, що дозволяють підвищувати врожайність, а відтак і прибутки, одночасно дбаючи про людей та навколишнє середовище. Таке враження, що й у нас великі масові зміни не за горами.

СІЛЬСЬКЕ НА МЕЖІ З КОСМІЧНИМ

Крістіна Кузнецова, заступниця директора UHBDP (український проєкт бізнес-розвитку плодоовочівництва), до пандемії багато подорожувала за кордоном, вивчаючи досвід іноземних інновацій. Вивчати насправді є що. От хоч би й теплиці шейха в Абу-Дабі на пісках посеред пустелі, що особливо вразили експертку: для виробництва овочів і фруктів беруть воду з моря та знесолюють її. Сучасні технології дозволяють вирощувати овочі, зелень, виноград (всього близько 50 видів рослин) без натяку на чорнозем, подача і розрахунок вологи автоматизовані, а для боротьби зі шкідниками (дивно, звідки взялися у пустелі) використовують не хімікати, а, скажімо, органічну суміш часнику. Або ж методики IMP (Integrated Pest Management) – це коли проти шкідників виставляють їхніх природних ворогів: проти фруктових мошок випускають колонію сонечок, що їх з’їдають і гинуть самі, коли закінчується харч.

Крістіна Кузнецова

Крістіна перелічує кілька особливо, на її погляд, вдалих і доречних смарт-рішень, що вже успішно застосовуються в економічно успішних країнах світу. Безпілотні трактори теж у переліку є. «Якось познайомилась із компанією у Німеччині, що пропонує знищувати бур’яни на полі спеціальним лазером. Машина їздить по полю та «відстрілює» будяки – пошкоджує їх і рослини гинуть, – розповідає експертка. – Також у Європі впроваджують для боротьби з бур’янами систему Ecorobotix – автономного робота, якій працює на сонячних батарейках. Здійснює екологічне та економне прополювання, вносить пестициди».

Ecorobotix

Серед побаченого Крістіну особливо вразила іспанська розробка Agrobot: Agricultural Robots – робот, який акуратно збирає полуницю, а ізраїльські технології – вирощування м’яса (білку) з клітин у спеціальних контейнерах. Дуже ефективно спрацьовує додаток зі сканером від «AgroCares», що дозволяє агрономам і фермерам відслідковувати стан родючості ґрунту безпосередньо на полі в період вегетації й перевіряти варіацію стану ґрунту в межах різних зон поля.

Agrobot

AgroCares

Ще одне цікаве рішення – «Лікування по фотографії». Сфотографувавши хвору-кволу рослину, система пропонує можливі «діагнози». Завдяки технології OCR (оптичне розпізнавання символів) та аналізу попереднього накопиченого досвіду, програма може одразу визначити, якою конкретно хворобою пошкоджена кукурудза.

Xarvio field manager

 

«В Україні доступний українською мовою Xarvio field manager, що розпізнає бур’яни та хвороби, класифікує й підраховує комах, аналізує пошкодження листя, проростання насіння та навіть рівень азоту в рослинах, – розповідає Крістіна. – Хоча, за моїми спостереженнями, поки що не набув широкого застосування: інформація залишається не точною і все одно потрібно око фітопатолога, щоб винести остаточний вердикт». 

ДРОН УСЬОМУ ГОЛОВА

Застосування безпілотників у сільському господарстві – це вже окрема сфера. Так, внесення засобів захисту дронами в Китаї, за словами Кузнецової, звична справа. Місцеві органи влади в Китаї заохочують фермерів використовувати дрони та вносити хімію на поля саме ними. Отримання ліцензії пілота дрона займає 15 днів. Компанії, які виробляють та продають дрони, мають центри навчання й видачі ліцензії пілотам.

XAG

«Наприклад, співзасновник агрокомпанії XAG має у своєму флоті 42000 дронів, які здійснюють 1,2 мільйона польотів для проведення польових робіт на добу протягом сезону, – розповідає експертка. – Він стверджує, що внесення пестицидів дронами відбувається в 50 разів швидше, ніж традиційною технікою (обприскувачем)». У Бразилії дрони використовують, щоб зменшити використання гербіцидів на полях, засіяних соєю, каже Кузнецова. Для цього дрон спочатку облітає поля та робить їх високоякісні зображення. Наприклад, за 90 хвилин польоту дрон моделі eBee X облітає до 500 гектарів. На основі зображень створюється мапа зараженості бур’янами, вона використовується для точного внесення гербіцидів. «Цей підхід у середньому зменшив використання гербіцидів на 52% для фермерів у сезоні 2018/19 у Бразилії», – уточнює експертка.

eBee X

В Україні є власна компанія-виробник дронів для обприскування посівів, яка зараз працює над проєктом такого собі «рою» дронів, розповідає Крістіна. «Ідея така: на поле приїжджає машина, в ній, скажімо, 6 «дроників», вони вилітають одночасно і роблять обробку 100-гектарного поля за 20 хвилин (інакше на це витрачалося б 3-5 годин», – пояснює вона.

І взагалі у нас послуга моніторингу дронами вже є досить поширеною, на неї є попит. «Я спостерігаю за розвитком ринку моніторингу дронами через знімки з 2015 року, і на той час необхідно було створювати ринок, розказувати, що взагалі таке – ці знімки та яка з них користь, – пригадує експертка. – Наразі він дуже розвинений – близько 10 компаній пропонують такі послуги».

LoRa

Також українські виробники активно встановлюють датчики для моніторингу полів й управління теплицями (останнім часом ці технології (LORA) знизились в ціні, що зробило їх ще доступнішими для аграріїв). Роль датчиків – збирати інформацію про зволоженість та температуру ґрунту, концентрацію азоту. «Великий мінус – коли по полю іде техніка, є вірогідність пошкодити датчики. В теплицях використовувати простіше, це досить поширено і недорого в Україні, – розповідає Крістіна. – А фермер із телефона може вмикати вентиляцію, провітрювання, опалення, полив, світло».

ЗЕКОНОМИТИ ВДАСТЬСЯ, ЗАМІНИТИ ЛЮДИНУ – НІ

Аграрні інновації в Україні теж не дивина – з 2014-2015 років цей напрям успішно розвивається, каже Сергій Ярошенко, провідний інженер групи сервісу систем точного землеробства МХП-Урожайна країна. «Всі сучасні технології успішно впроваджуються у нас. Навіть часом оперативніше, аніж у Польщі, де підприємства аграрні дрібніші, а їх можливості більш обмежені, аніж в українських агрохолдингів. І ми активніше в інновації інвестуємо», – пояснює він.

Сергій Ярошенко / Фото: latifundist.com

Так, наприклад, з 2014 року на українських полях уже освоєна система автопілоту трактора. Він автоматично виїздить на потрібну лінію з точністю до 2 см і виконує задану операцію – посів, культивацію, внесення добрив. «А точний посів – це гроші. Потрібен, щоб не використовувати зайвий матеріал, не виникло додаткової конкуренції рослин, які в тісняві дають до 30% менше урожайності, – пояснює Сергій. – А завдяки точності посівів лише на посівному матеріалі економимо 4-7% коштів».

Добрива вносяться диференційно на основі карт, розроблених різними лабораторіями. Спочатку підприємство випробувало новий спосіб на дослідних ділянках, а нині левову частину кукурудзи засіяно диференційовано і лишається тільки фіксувати результативність.

От із дронами в «Урожайній країні» поки не поспішають. Кілька років тому пробували, та масштабно застосувати не виходило – замала норма внесення речовин у безпілотника, до 5-7 л на га. «Дрони можуть покрити 90-100 га на добу, а для підприємства з великими площами того замало, враховуючи, що один обприскувач за зміну закриває 300-400 га, – прояснює Сергій. – Тому чекаємо нових рішень із дронами, що могли б покрити нашу потребу». А от для точкового внесення безпілотники дуже доречні: якщо поля біля сіл, відправляють саме їх, щоб не розпилювати хімікати на заселену зону. Дрони розпиляють точно по краю поля, і всі задоволені, каже Ярошенко. «А ще вони незамінні для обстеження полів після злив, бур, коли треба перевірити, чи якісно виконані роботи», – пояснює провідний інженер.

Все частіше аграрії звертаються до даних супутників – все точніші вдається дістати прогнози. А аналізуючи їхні дані за кілька років, можна робити висновки про більш чи менш продуктивні зони поля і відповідно обирати стратегію посівів на майбутнє. Та що казати – трактори також обладнані системами, що автоматизує обробку ґрунту максимально. Машина сама виїде, куди вказано, набере швидкість, виконає завдання, розвернеться… «Участі оператора вже ніби й не треба. Але не можемо бути впевнені, що з місцевістю все гаразд – а раптом ямка, стовп, інша перешкода? – пояснює експерт. – Погоджуюся з думкою, що ці нові технології не замінять людину, але допоможуть виконати її роботу краще».

НЕ ТРЕНД, А ВИКЛИК ЧАСУ

Оскільки вище вже згадувалася наша сусідка Польща, давайте познайомимося з тим, як працюють польські аграрії, ближче.

Польща хоч і не вражає, може, надвеликими об’єднаннями, зате розвинула цілу інноваційну стратегію. Інновації тут не точкові, а стабільно й надійно впроваджені навіть без участі приватного капіталу. Так, вищезгаданий агрокомбінат “Кєтш”, розташований в Опольському воєводстві на південному заході Польщі – державний. Це сільськогосподарське підприємство володіє 9,2 тис. гектарів земель та пасовищ (з яких 8,5 тис. га орних земель), займається як рослинництвом (вирощування пшениці, кукурудзи, ріпака, цукрового буряка), так і тваринництвом (утримує 9 тис. голів корів, з яких понад 3,7 тис. дійних, та кількасот коней гуцульської породи).

Державна власність польської агрофірми не повинна вводити в оману. Підприємство є самодостатнім, не дотується з боку держави, а його підходам до організації та ефективності праці можна позаздрити.

“Я не маю впливу на погоду, формування ринку (скільки коштуватимуть пшениця чи ріпак на світових ринках), але маю вплив на кошти, які я можу витратити на вирощування культур, оптимізувати їх використання», – каже з цього приводу голова правління агрокомбінату Маріуш Сікора.

Маріуш Сікора

Сучасне сільське господарство швидко цифровізується, пояснює він. Зараз впровадження новітніх технологій – це не модний тренд, а виклик часу.

«Хто б міг подумати ще кілька років тому, що тракторист на полі зможе управляти трактором, не торкаючись керма, а зараз це вже стає нормою”, – говорить керівник агрофірми.

Це польське підприємство акцентує особливу увагу на підвищенні врожайності культур, точності виконання польових робіт (так зване smart-управління) та оптимальне використання людських ресурсів.

 

ДО ВРОЖАЙНОСТІ ЧЕРЕЗ СЕЛЕКЦІЮ ТА GPS-СИСТЕМИ

В ТОВ “Кєтш” щороку ретельно підбирають насіння нових сортів культур, які найкраще підходять під породу ґрунтів, якими володіє агрофірма. Для цього використовують щорічні дані щодо нових сортів культур, підготовлених Центральним закладом досліджень сортів сільськогосподарських культур (COBORU) Польщі. Навіть це не гарантує високу врожайність у конкретній агрофірмі – ґрунти різні. Тому агрофірмам доводиться експериментувати. “Ми ретельно підбираємо сорти з цього переліку, які підходять під нашу землю. Для цього нам не потрібні лабораторії: ми маємо невеликі дослідні поля, де сіється насіння нових сортів культур”, – пояснює Сікора.

За його словами, лише кукурудзи сільгосппідприємство випробовує на своїх полях 140 нових сортів, так само робиться з пшеницею, ріпаком і цукровим буряком. Якщо якісь із них демонструють дуже хороші показники врожайності – у наступному році вони засіваються у промислових масштабах.

Польське агропідприємство робить ставку на точність виконання польових робіт, що дає можливість використовувати рівно стільки посівних культур чи міндобрив, а також палива для роботи сільськогосподарської техніки, скільки це необхідно. Для цього на техніці встановлюються GPS-системи точного місцезнаходження на полі.

“Це не лише допомагає заощаджувати фінансові ресурси, але також є важливим фактором дбання про екологію”, – підкреслює Сікора.

Агрофірма має великі ділянки полів, кожне з яких розміром приблизно 100 га. Відтак, агротехніка в посівних кампаніях є великогабаритною, навіть до 12-ти метрів завширшки. Часом погодне вікно для виконання польових робіт є нетривалим і потрібно працювати цілодобово. Раніше, працюючи вночі, тракторист, аби уникнути необроблених відрізків поля, робив накладку в 1-2 метри. Тобто, у деяких місцях робота, фактично, виконувалася двічі, а загальна площа цих накладок на одному полі становила навіть 5-10 га. Це призводило до перевитрат, зокрема палива і часу праці тракториста, який вже міг би працювати на іншому полі. Тому, вдалим рішенням було встановлення GPS-систем на сільгосптехніці, що дає можливість обробляти землю з точністю до 2 см.

“Зараз тракторист може не тримати кермо в руках, система сама визначатиме маршрут руху з точністю до сантиметра”, – розповідає керівник агрофірми.

Ще одним новим цифровим рішенням, яке агрофірма намагається втілити в життя, є розрахунок часу роботи тракториста в полі. Для цього у сільгосптехніці також планується встановлення спеціальних датчиків.

“Йдеться про те, скільки з 8-ми чи 12-ти годин праці тракторист реально орав, а скільки часу заправляв транспортний засіб, їхав на поле, виконував ремонтні чи інші роботи, відпочивав”, – пояснює пан Сікора.

 

ЦИФРОВІ КАРТИ ПОЛІВ

Якщо можна сіяти поле з філігранною точністю, то чому не піти і на крок далі? Агрофірма створила цифрову карту своїх угідь, яку завантажують у комп’ютери сільгосптехніки і, наприклад, регулюють інтенсивність застосування міндобрив.

“Поле – це завжди мозаїка: десь ямка, десь вологіше, десь сухіше, десь врожайність вища, десь нижча. Детальна цифрова карта якості ґрунту у конкретних місцях завантажується, наприклад, в комп’ютери розкидачів міндобрив. Відтак, їдучи трактор збільшує кількість міндобрив, де це потрібно, або зменшує, де в цьому немає необхідності”, – розповідає аграрій.

Бази цифрових карт агрофірмі створили зовнішні IT-компанії на базі аналізу ґрунту у конкретних місцях поля. Причому створення цифрових карт полів на базі фізичного аналізу ґрунтів, це вже майже учорашній день. Зараз такі карти вже успішно робляться на базі супутникових знімків полів.

На підставі таких знімків спеціальні програми можуть проаналізувати якість земель навіть без механічного отримання зразків ґрунту.

“IT-компанії ще вчаться створювати точні цифрові карти, які б точно корелювалися з аналізом механічного аналізу ґрунту. Але майбутнє – саме за картами на базі супутникових знімків”, – переконаний Сікора. Ще б пак – це також і значна економія коштів.

Для створення такого роду цифрових карт полів агрофірма співпрацює з польськими та іноземними IT-компаніями. Воно того варте: smart-рішення дозволяють дозовано використовувати міндобрива, що добре з екологічної точки зору, чи регулювати густоту посіву, наприклад буряка чи кукурудзи. Крім того, цифрова система дозволяє вирівнювати врожайність культури по цілому полю, відтак зростає її закупівельна ціна.

За словами пана Сікори, застосування “розумних” цифрових рішень дозволяє на одному гектарі заощаджувати до 1 тис. злотих (приблизно 7,5 тис. грн). Ще й працювати навчилися практично безвідходно.

Маріуш Сікора

“Такого поняття, що ми щось вивозимо на смітник, просто не існує. Немає такої культури, яку ми не використали б”, – підкреслює Сікора.

Відходи тваринного походження працюють у закритому циклі. Зокрема, рідкі відходи з коров’ячих ферм збираються у гігантські контейнери круглої форми, які згодом використовуються для удобрення полів. Тверді відходи висушуються і використовуються в якості сухої підстилки у корівниках. Зручно й вигідно.

 

Виходить, що хороші й корисні зміни однаково добре приживаються хоч в Україні, хоч у Польщі – бо вигідні й продиктовані часом. Ринок примушує підтягуватися усіх, інновації стали не розкішшю, а вимогою до його учасників.

ЗАВДАННЯ №2 – ПРАВИЛЬНО ПРОДАТИ

Технології технологіями, а й без перегляду схем збуту – успіху сьогодні не досягнеш. «Маркетингова інновація – це, наприклад, коли дрібні виробники в Словенії продають свої продукти через спеціальні кіоски-автомати. Всього кілька кнопок – і не треба продавців, приміщень, щоб придбати молоко, яйця, фрукти-овочі. Під час карантину – виявилось, саме те, що треба. Крім того, за словами Крістіни, в Європі турбуються про долю некондиційної продукції. «Нещодавно обговорювали з колегами по UHBDP рішення, які б допомогли вирішити проблему викидання на смітник нестандартної продукції, другого сорту, який не змогли продати, – пояснює суть завдання Кузнецова. – Капусту, буряк, що не підійшли за параметрами, викидають або лишають у полі. Але ми вже чули про різні ініціативи переробки такої продукції або її використання в сфері КаБаРе (кафе-бари-ресторани)». Так, вже зо 5 років тому вперше досвідом ділився супермаркет у Швейцарії, який залюбки продає нестандартні овочі, позиціонує їх особливо – і продає дорожче. Також Крістіна згадує про ресторан у Берні, де готують лише з тих продуктів, які фермери збирались викидати або ж залишили в полі й не збирали. «5 років тому такі проєкти здавалися нереальними для України, але бачу, що занепокоєність суспільства відходами, переробкою сміття зростає і скоро українці будуть готові (можливо) повторювати досвід швейцарців». 

 

Автори: Юрій Банахевич Тетяна Негода 

Джерело: Укрінформ



Як незаконно обробляються тисячі гектарів радіоактивно забруднених земель

За декілька років після аварії на ЧАЕС, всі землі, що зазнали суттєвого радіоактивного забруднення були поділені на 3 категорії, залежно від рівня забруднення та наявності населення.

Передбачив різний режим подальшого використання цих земель закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Окрім зони відчуження, яка повністю розташована у межах Київської області і лише в якій було повністю евакуйоване населення у 1986 році, з господарського обігу були також виведені значні площі земель у Житомирській області, що потрапили до зони безумовного (обов’язкового) відселення, або так званої 2-ї зони радіоактивного забруднення.

Офіційно вилучені з обігу сільськогосподарські землі
Згідно зі згаданим вище законом, на радіоактивно забруднених землях у межах зони безумовного відселення, як і в зоні відчуження, забороняється ведення сільськогосподарської діяльності без спеціального дозволу  Державного агентства з управління зоною відчуження (ДАЗВ).

За даними Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, станом на початок 2016 року на Житомирщині налічувалось понад 33 тисячі гектарів радіоактивно забруднених с/г угідь, які заборонено використовувати у виробництві.

Найбільша їх площа припадала на колишній Народицький район – 22,19 тис. гектарів.

Новіші дані в Держгеокадастру відсутні, а тому будемо орієнтуватись на найсвіжішу офіційну інформацію.

Всі ці землі перебувають у державній власності, юридично не потрапили під приватизацію, і так само не підпадають під передачу у власність громад в рамках підписаного 24 травня закону щодо "дерегуляції земельних відносин".

…, які де-факто активно використовуються
Однак, реальність така, що значна площа цих земель перебуває в господарському обігу вже досить тривалий час, і вона постійно збільшується.

Співставивши межі земельних ділянок 2-ї зони забруднення, кадастрові номери яких було отримано від Держгеокадастру, зі свіжими супутниковими знімками, ми виявили, що значна частина цих земель вже тривалий час використовуються для орного землеробства.

Для прикладу, розглянемо земельні ділянки категорії земель запасу, які розташовані на північ та схід від колишнього містечка Базар (кадастрові номери 1823780400:02:002:0009, 1823786000:04:006:0001, 1823786000:04:004:0001 та інші).

Витяги із земельного кадастру по кожній із цих ділянок показують, що до них застосовується обмеження у використанні "Зона радіоактивно забрудненої території".

Також всі ці ділянки зазначені в переліку вилучених із використання земель, наданому Держгеокадастром у відповідь на запит.

Проте, супутниковий знімок Google показує, що наразі більшість їх території засіяна сільськогосподарськими культурами.

Поруч також обробляються землі приватної та комунальної власності, які не були офіційно включені до 2-ї зони радіоактивного забруднення.

Якщо взяти супутникові знімки за попередні роки, наприклад за 2017, то побачимо схожу картину – вирощування с/г рослин на землях, які офіційно визнані радіоактивно забрудненими і виключеними з господарського використання.

Однак, деякі ділянки почали оброблятись пізніше, але жодна не була вилучена з використання за цей час.

Така сама ситуація і з землями навколо смт. Народичі.

Тільки тут площі залучених у вирощування с/г культур радіаційно забруднених земель значно більші – близько 2,5 тис. га, які обробляються щонайменше із весни 2017 року.  

При цьому, ДАЗВ, у відповідь на наш запит чітко вказало, що "не видавало жодних спеціальних дозволів на ведення сільськогосподарської діяльності на землях зони безумовного відселення". 

А отже, вся сільськогосподарська діяльність в межах цієї зони, зокрема на розглянутих вище ділянках здійснюється незаконно.

Аналогічна ситуація спостерігається і в інших районах Житомирщини.

Наприклад, в Овруцькому районі (у межах до початку 2021 року) ділянки з номерами 1824281300:05:000:0254, 1824281300:05:000:0257, 1824281900:16:000:0398 мають статус радіаційно забруднених і, водночас, розорюються, а ділянка з номером 1823787000:10:000:0003 – частково викошується.

При цьому офіційно, згідно з даними Публічної кадастрової карти, ці ділянки не надані нікому в оренду, і обробляються нелегально.

Тому можна констатувати, що держава абсолютно не виконує своїх функції із забезпечення контролю за природокористуванням на радіаційно забруднених землях, що проявляється не тільки в масових рубках у Чорнобильській зоні, але й у відкритому вирощуванні сільськогосподарських культур та заготівлі сіна на небезпечних радіаційно забруднених землях.

Перспективи заповідання та заліснення радіаційно забруднених земель
Варто додати, що між Базаром та Народичами розташовується Древлянський природний заповідник, який було створено на місці лісів та полів, що зазнали сильного радіоактивного забруднення.

Тому всі села були відселені із цієї території ще на початку 1990-х років.

Ще частину колишніх полів передали в постійне користування Народицькому спецлісгоспу і наразі там вже виріс молодий сосново-березовий ліс, якому не загрожує перетворення на ріллю.

Однак, більшість забруднених сільськогосподарських земель не були включені ані до заповідника, ані до лісгоспу.

Через це, як ми переконались вище, на частині цих земель не було забезпечено належного контролю і почалось їх незаконне використання, за повної відсутності радіологічного контролю продукції (принаймні, офіційного).

На практиці це означає, що в кожного із нас на столі можуть опинитись радіоактивно забрудненні продукти харчування, вживання яких становить загрозу для життя та здоров’я.

В цій ситуації найкращим способом забезпечити збереження решти забруднених с/г земель від залучення в незаконне господарське використання може стати створення на них нових об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ).

Зокрема, біля 10-15 тис. га земель на межі із Древлянським ПЗ (наприклад на захід від с. Базар) варто включити до його складу, при цьому реорганізувавши заповідник у біосферний.

Це забезпечить належну охорону земель з боку служби державної охорони ПЗФ, і водночас дозволить розвивати на цій території туризм.

Адже на покинутих вже майже 30 років землях активно тривають процеси відновлення природних екосистем, і вони можуть "на рівних" конкурувати із Чорнобильською зоною відчуження.

Що стосується земель, які вже були повторно залучені у використання, то питання правомірності цих дій мають вивчити правоохоронні органи та Держгеокадастр, а ДАЗВ та Житомирська ОДА визначити їх подальшу долю.  

При цьому, на першому місці має стояти питання радіаційної безпеки і недопущення продажу забруднених продуктів харчування.

Тому найбільш логічним рішенням була б передача цих земель у постійне користування Народицькому спецлісгоспу з подальшим залісненням – бо інакше немає жодних гарантій, що їх обробіток не буде продовжуватись.

Богдан Кученко, еколог, МБО "Екологія – Право – Людина",

Джерело: УП.Життя

Ваш вибір 'Нічого сказати'.