В Україні розвивається змішана модель оборонного виробництва з державною і приватною кооперацією
Український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) з початку повномасштабної війни зазнав суттєвих трансформацій. На початку бойових дій виробничі потужності забезпечували лише 10% від потреб фронту, що стало поштовхом до глибоких змін у галузі. Значне зростання попиту зумовило необхідність впровадження нових рішень, включно з виробництвом безпілотних літальних апаратів різних типів, засобів захищеного зв’язку, систем управління бойовими діями та радіоелектронної боротьби.
Про це розповідає AgroReview
Особливості співпраці державного і приватного секторів
В Україні склалася змішана модель виробництва оборонної продукції, де державні та приватні підприємства взаємодіють у конкурентній кооперації. Державний сектор, навіть попри втрату частини виробничих можливостей, зберіг ключову роль у виробництві важкого озброєння та стратегічної техніки з тривалими виробничими циклами. Водночас приватний сектор продемонстрував стрімке зростання технологічного потенціалу, ставши провідним рушієм інновацій у галузі.
Через критичну залежність від міжнародних постачань Україна швидко гармонізувала свої стандарти із союзниками, впровадила прозорі механізми координації поставок та інтегрувала вітчизняних виробників у глобальні логістичні та планувальні процеси. Держава також запровадила низку регуляторних та податкових стимулів для активізації оборонного виробництва.
Оборонно-технологічна екосистема та перспективи розвитку
Завдяки цим змінам Україна створила одну з найбільш динамічних оборонно-технологічних екосистем у Європі, яка об’єднує близько 900 підприємств. За прогнозами, потенціал ОПК у 2026 році може сягнути 60 мільярдів доларів.
«Україна наразі не має можливості власними силами виробляти ракети для західних систем ППО (NASAMS, IRIS-T, Patriot) через відсутність відповідних ліцензій», — заявив президент Володимир Зеленський.
