178171

Утримання корів: не райдужні перспективи

Про це повідомляє Аналітичний відділ Асоціації виробників молока.

«Найбільше загальне поголів’я корів (промисловий і присадибний сектори) скоротилося   у Херсонській (50,6 тис. голів; -17,2%), Чернігівській (86 тис. голів; -13,2%),  Запорізькій (41 тис. голів; -11,8%) та Миколаївській (52,7 тис. голів; -11%) областях» - повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко.

Промислові молочні ферми на 01.11.2020 утримують на 4,3% менше корів проти аналогічної дати минулого року — 421,6 тис. голів. Позитивна динаміка — тільки у Тернопільській області (+5,5%), тоді як у решті регіонів — скорочення. Навіть області-лідери за промисловим поголів’ям корів демонструють низхідну динаміку. Так, Полтавщина показала мінус 2,7% в порівнянні з минулим роком — 54,3 тис. голів. На Черкащині скоротили утримання на 1,6% — до 43,1 тис. голів. А Київщина на 3,1% — 31,1 тис. голів. Найбільше падіння спостерігається у Рівненській (- 27,6%), Одеській (- 21,9%) та Закарпатській  (-14,3%) областях.

У присадибному секторі утримання корів зменшилося на 6,4% у порівнянні із січнем-жовтнем минулого року — до 1 326,3 тис. голів. Висхідну динаміку демонструє лише Рівненська область — +1,4%, до 64,3 тис. голів. На 0,7% збільшилося поголів’я корів у Луганській області — 15,4 тис. голів. Всі решта областей суттєво скорочують поголів’я.

«Ймовірніше всього, ситуація до кінця року буде мати лише поглиблюючий негативний характер. Адже Уряд не досить прихильно ставиться до молочарів, судячи з виділеного на наступний рік бюджету. А ціновий ажіотаж на кормову складову тільки набирає обертів і до нового року може досягнути свого апогею. Собівартість виробництва молока зростатиме. Відповідно, вітчизняна молочна продукція буде втрачати і так хиткі позиції не лише на зовнішніх ринках, але й на внутрішньому», - підсумовує Яна Музиченко.

«Повіривши у наміри Уряду підтримати відновлення та розвиток молочної галузі, господарства ризикують вкотре «обпектися»: не зважаючи на кризовий і карантинний період, промислові підприємства у 2020-му році продовжували проєкти із модернізації та будівництва сучасних молочно-товарних ферм, щоб відповідати новим вимогам харчового і  ветеринарного законодавства. Проте наприкінці року аграрії ставлять всі інвестиції у скотарство на паузу. Адже замість декларованих і неодноразово оголошених 8,2 млрд грн на підтримку АПК у 2021-му Уряд після першого читання проєкту бюджету врізав фонд удвічі  – до 4,5 млрд грн. Програми часткової компенсації втрачених посівів досі лише у повітрі, хоча найбільші скорочення поголів’я корів саме серед південних регіонів, що знаходяться в критичній ситуації через збитки, спричинені посухою. АВМ та інші молочні асоціації спільно із Мінекономрозвитку закликають Кабмін та Уряд переглянути своє ставлення до підтримки молочної галузі, адже інакше ми стрімко дійдемо до «точки неповернення», коли підтримувати і розвивати вже буде нікого», - наголошує віцепрезидентка Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк.

 

Інноваційна іригація земель: чи наступить ера відродження

Відтак вже спільними зусиллями бізнесу, науки і державних органів взялися за розвиток інноваційної іригації в Україні. Для створення майданчику обміну ідеями ВГО УАК разом із Київським міжнародним контрактовим ярмарком у рамках Міжнародної виставки ІнтерАгро 2020 організувала конференцію, присвячену зрошенню земель.  Чи наступить ера відродження галузі – однозначно, що так. Коли ж чекати ефективних зрушень?

Традиційно прийнято говорити про реформування системи державного регулювання, усунення штучних невиправданих бар'єрів, роботу над помилками та впровадження кращого світового досвіду. Однак цього разу учасники конференції зосередили увагу довкола таких пріоритетних завдань:

на що робити ставку, коли йдеться про зрошення в нашій країні і світі;
якою є економіка використання водних ресурсів  і як впровадити інноваційні систем зрошення, нові технології обробітку ґрунту та живлення рослин.
Якщо предметніше, то для ефективної експлуатації вже наявної мережі систем зрошення і дренажу та для будівництва нових систем потрібно розуміти:  хто має бути власником водних ресурсів, чи мають вони бути тільки державними і де брати кошти на їх ефективне використання.

У заході взяли участь Тарас Висоцький (Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства), Вячеслав Розгон (Держводагентство України), Ірина Грузінська (Офіс ефективного регулювання), Раїса Вожегова (Інститут зрошуваного землеробства НААН), Олександер Ковалів (Інститут агроекології і природокористування НААН), Сергій Іващенко (Українська зернова асоціація), В’ячеслав Шебанін (Миколаївський НАУ), Михайло Ромащенко (Інститут водних проблем і меліорації НААН), Анатолій Кузьмич (компанія «Нетафім»), Владислав Разкевич (компанія «Евкаліпт-Р»). Дискусію модерував президент ВГО УАК Леонід Козаченко.

За даними Офісу ефективного регулювання, сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, можуть збільшити урожайність на 30 – 50%. Все залежить від культур та територіального розташування земельних ділянок. Держводагенство інформувало, що в 2017 році в Україні обліковувалося близько 5,5 млн га меліорованих, у тому числі 2,2 млн га зрошуваних і 3,3 млн га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою. Лише незначна частина наявної інфраструктури є модернізованою. Крім того, потенціал для розширення площі поливу оцінюється у 1,5 – 1,8 млн га земель. Відтак, інвестиційна привабливість поливних систем зростає. Експерти кажуть про $3 млрд інвестицій, що потрібні для модернізації наявних систем, аби додатково проводити полив на 1,2 млн га земель, а також про $2,5 млрд інвестицій на відновлення дренажних систем на площі 2 млн га. Вартість встановлення системи зрошення оцінюється у $3000–3500 на гектар, проте вже сьогодні розумні системи зрошення заощаджують кошти аграріям. Інвестовані кошти повертаються протягом 3 – 5 років.

Наталія Зарицька, аналітичний департамент УАК

Ваш вибір 'Подобається'.

Законопроєкт №2194 – здоровий глузд у земельних відносинах

Законопроєкт №2194 щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин пройшов перше читання ще в листопаді 2019 року. Проте через численні зміни концепції обігу сільськогосподарських земель потребував суттєвого доопрацювання початкової редакції, повідомляє прес-служба УКАБ.

«У зв’язку з тим, що в країні відбулись значні зміни в основоположному законопроєкті про обіг с/г земель, довелось також коригувати велику частину положень законопроєкту №2194. В результаті декількох циклів обговорення, десятків нарад робочих груп, опрацювання сотень пропозицій та поправок Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики 7 жовтня 2020 року узгодив фінальний варіант законопроєкту №2194 до другого читання. Розгляд  законопроєкту в залі Верховної Ради планується цього місяця, тож можна незабаром очікувати прийняття ще одного основоположного документу із пакету земельної реформи», – розповідає Роман Сластьон, генеральний директор УКАБ. 

Законопроєкт №2194 є вагомою частиною земельної реформи та містить низку важливих положень. Зокрема, про передачу державних с/г земель у комунальну власність, дерегуляцію землеустрою, передачу функцій контролю в земельній сфері на місця, забезпечення переважного права на купівлю земельних ділянок, запровадження принципу «єдиного вікна» у оформленні земельних ділянок, усунення різних дефектів земельного законодавства та ряд інших положень.

Анатолій Мірошниченко, перший заступник Голови Держгеокадастру, наголосив, що Держгеокадастр підтримує положення законопроєкту №2194: «Так, відомство втратить певні важливі функції за набуття чинності документу, що сильно позначиться на роботі Держгеокадастру, адже буде зменшення не лише його функцій, а й повний перегляд структури органу. Проте ми до цього готові, тому що ті новації, які пропонуються законопроєктом №2194, потрібні для суспільства».

За словами експерта, передача земель у комунальну власність для місцевого самоврядування – це перевага територіальної громади і від децентралізації  суспільство може лише виграти. Основна маса функцій управління повинна здійснюватись на місцевому рівні, а для того, щоб місцеве самоврядування ефективно функціонувало, йому необхідна матеріальна основа, якою безумовно є земля. Законопроєкт 2194 передбачає, що всі землі за межами населених пунктів мають бути передані в комунальну власність.

«Що стосується дерегуляції, на сьогодні в Держгеокадастру є багато механізмів землевпорядного контролю, які значною мірою дублюються і виникає багато бюрократичних перешкод на набуття права на земельну ділянку, – пояснює Анатолій Мірошниченко. – На наше переконання, потрібно оптимізувати землевпорядний процес, залишити єдину точку контролю при державній реєстрації земельних ділянок. Велика кількість контролюючих – це засіб забезпечення безвідповідальності, тому і тут повністю підтримуємо ті зміни, які пропонує законопроєкт 2194. Ми покладаємо на нього великі надії, і сподіваємось, що розгляд законопроєкту дійде до логічного завершення».

«Законопроєкт має довгу історію, – йому біля 8 років, і це вже третя редакція. До документу було подано близько 2,5 тис. змістовних поправок і пропозицій, тому розгляд зайняв скільки часу. Крім того, специфікою законопроєкту є те, що до нього було імплементовано як мінімум 6 значних законопроектів, і в результаті з’явилось багато осіб та відомств, інтереси яких зачіпає даний документ, і з якими потрібно знайти спільну мову. На сьогодні всі конфліктні питання знято, а документ став більшим і має 800 сторінок», – коментує Сергій Біленко, Радник Комітету з питань аграрної та земельної політики.

Досить великий блок в документі по дерегуляції, – відмінюються всі погодження документації, що стосуються формування земельних ділянок, залишаються лише деякі щодо планувальної земельної документації. «Скасовується інститут державної землевпорядної експертизи, – більш того, завдяки законопроєкту буде проведено пілотний проєкт здійснення внесення відомостей про земельні ділянки до земельного кадастру сертифікованими інженерами землевпорядниками. Ідеологія розвитку земельного законодавства повинна ґрунтуватись  на тому, що головною функцією Держгеокадастру має бути не розпорядження землями, а наповнення державного земельного кадастру, саме тоді можна буде говорити про нормальний розвиток територій, інвестиційну привабливість тощо», – наголосив Сергій Біленко.

За словами Івана Фурсенка, першого заступника керівника Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, право громад розпоряджатись землями було забрано в 2002 році, і передано районним адміністраціям: «З ними співпраця місцевого самоврядування була значно краща, ніж починаючи з 2013 року, коли ці функції забрала державна агенція, і відбулась повна централізація земельних відносин в Україні, а села позбавили основного елементу планування своїх територій і подальшого розвитку. Ми як асоціація, підтримуємо законопроєкт №2194, тому що крім передачі земель с/г призначення за межами населених пунктів, він вирішує ще ряд нагальних питань для громад, таких як: встановлення меж між громадами, можливість планувати території за межами населених пунктів, контроль за ефективним використанням земельних ділянок тощо. Тому, законопроєкт невід’ємним елементом проведення земельної реформи».

Аграрна спільнота сподівається, що народні депутати підтримають цей законопроєкт, як важливу і масштабну складову земельної реформи.

Ваш вибір 'Подобається'.

Чи сіятиме Україна в грудні?

Пізня озима сівба є вже традиційною для українських аграріїв, оскільки стали частішими і жорсткими посушливі умови в серпні-вересні, що змушує зрушувати терміни проведення посівної. І озима посівна 2020 р. не стала винятком.

Згідно з даними Укргідрометеоцентру, кумулятивна кількість опадів в період з 1 серпня по 20 вересня 2020 р. на більшості території України не перевищувала 10-30% від норми, що менше, ніж під час посухи 2015 г. У зв'язку з цим вчені рекомендували змістити строки сівби на другу декаду вересня - першу декаду жовтня. У той же час в деяких регіонах ризик затягування посівної аж до першої декади грудня є високим, якщо це дозволять зробити погодні умови.

«Згадуючи посівну 2015 р., можна відзначити, що, згідно з даними профільного міністерства, досить активно сівба тоді здійснювалася в листопаді і навіть в першій половині грудня. Так, за підсумками листопада 2015 р. було засіяно близько 274 тис. га озимою пшеницею (4% від загальної посівної площі під культурою) і близько 126 тис. га - озимим ячменем (12%). Що стосується збільшення посівних площ в грудні, то ці значення могли бути обумовлені коригуванням даних у деяких регіонах і не відображати реальної картини сівби, але фактом залишається дуже пізня посівна, яка формує ризики зниження врожайності за рахунок входу в зиму в недостатньо розвиненому стані», - зазначив начальник служби бізнес-проектів ІА «АПК-Інформ» Андрій Купченко.

У той же час, додав аналітик, підсумкові дані щодо врожаю 2016 р. показали, що навіть в умовах такої пізньої посівної врожайність озимої пшениці збільшилася на 8% (до 42,2 ц/га), а озимого ячменю - на 16% (до 36,2 ц/га). Безумовно, ключовий вплив на виробничі показники озимих культур мають погодні умови в зимовий період і в період весняної вегетації, але, з іншого боку, дані значення показують, що пізня сівба не є такою критичною для формування майбутнього врожаю.

Для формування врожаю озимих культур 2021 р. окрім дефіциту вологи характерний ще й дефіцит оперативної інформації щодо посівної кампанії, що буде впливати на формування ринкової ситуації і цінових трендів. Оперативна інформація про хід осінньої посівної, яка з'явилася тільки 30 вересня, показує, що станом на 28 вересня озимою пшеницею засіяно 1,5 млн га з прогнозованих 6,1 млн га (25%), що є мінімальним показником за 10 останніх років, при порівнянних підсумкових площах під даною культурою.

«Так, в 2019 р. на аналогічну дату озимою пшеницею було засіяно 2,9 млн. га, в схожому через погодні умови 2015 р. - 2,8 млн. га. Найближчим до поточного показника виявилося значення 2013 р., коли на звітну дату було посіяно лише 1,8 млн га озимої пшениці», - резюмував А.Купченко.

Джерело: АПК-інформ

Ситуація критична: врожайність пшениці впала по всій території України

2020 рік - рік випробувань та перешкод для всього світу і аграрії України не виключення. Тепла зима і прохолодна весна, особливо в квітні-травні, дощі та повені ставили врожаї аграріїв під велике питання, передає прес-служба УКАБ.

На початку вересня Держстат розмістив дані щодо обсягів виробництва, урожайності та зібраної площі сільськогосподарських культур за їх видами по регіонах. Так, нарешті, з’явилися більш-менш офіційні дані зборів пшениці.

На жаль, вони є не втішними для більшості областей України.
Збори пшениці на 1 вересня 2020 року склали 25,096 млн т, що майже на 3,5 млн т менше ніж це було минулого року. Врожайність пшениці по всій території України впала на 3,6 ц/га до 38,7 ц/га в порівнянні з аналогічним періодом (на 1 вересня) 2019 року.

Більше всього постраждали такі області: Вінницька – -12,6 ц/га (43.9 ц/га в 2020 році); Одеська – - 12.5ц/га (18.8 ц/га в 2020 році); Хмельницька – -10.9 ц/га (47.3 ц/га в 2020 році); Черкаська – -10.6 ц/га (44.3 ц/га в 2020 році) та Київська – -9.9 ц/га (43.7 ц/га в 2020 році).

Ситуація доволі критична, адже навіть для ринку пшениці це втрачені мільйони доларів – (3,5 млн т*211,3 дол/т = 739 млн $). Загалом, втрати аграріїв в 2020 році вимірюються мільярдами доларів США.

«Екстремальна посуха в центрі та на півдні України, зокрема в Бессарабії, спричинила суттєві втрати врожаю та оголила наріжну проблему агросектору - недорозвиненість страхування посів сільгоспкультур. Відсутність діючих програм страхування та неспроможність держави покривати збитки, завдані надзвичайними погодними умовами, залишили багатьох сільгоспвиробників сам-на-сам перед загрозою банкрутства. Саме тому перезапуск агрострахування в найближчі терміни є одним з ключових пріоритетів аграрної політики», - коментує ситуацію Роман Сластьон, генеральний директор УКАБ.

my-visual_49073973 (1)

Застосування біологічного інсектициду Бітоксибацилін-БТУ в садівництві

Головним чином мова йде про скорочення застосування хімічних засобів, високотоксичних препаратів, як результат - зменшення пестицидного навантаження на садові агроценози, а також в майбутньому, як перспективний напрямок перехід на вирощування екологічно безпечної продукції.

Одним з таких біологічно препаратів є інсектицид Бітоксибацилін-БТУ, який інтенсивно використовується при вирощуванні плодової і ягідної продукції. Діюча речовина препарату - живі клітини бактерій Bacillus thuringiensis, а також, продукти їх життєдіяльності, ендо- та екзотоксини. Потрапляючи в кишечник шкідників бактерії починають розвиватися, комахи припиняють харчуватися, втрачають активність і незабаром гинуть. Препарат ефективний проти більшості плодожерок, молей, листокруток, попелиць, пильщиків, кліщів і інших  комах, які шкодять плодовим і ягідним культурам. При використанні препарату в садівництві ефективною нормою вважається внесення 5-7 л / га. У разі несприятливих погодних умов (низькі температури), інтенсивного наростання популяції шкідників або в залежності від їх стадій розвитку, норму використання препарату можна збільшити до 10-15 л / га.

Потрібно пам'ятати, що біологічні агенти контролю шкідників не мають моментального стоп ефекту, і при їх використанні не потрібно чекати максимального поширення шкідників, а вносити завчасно при їх виявленні. Періодичність обробок також залежить від поширення шкідливого об'єкта, погодних умов і коливається від 5-7 днів у весняний період і початку літа, до 10-14 днів у другій половині вегетації.

Так які ж переваги ми отримуємо при використанні біоінсектеціда Бітоксибацилін-БТУ?

Ми зберігаємо корисну ентомофауну, яка буде розвиватися в вашому саду і допомагати вам боротися зі шкідниками. Препарат має короткий термін очікування і його можна використовувати незадовго до збору врожаю. Бітоксибацилін-БТУ не викликає резистентності у комах шкідників, не накопичується в фруктах і ягодах.