178171

Утримання корів: не райдужні перспективи

Про це повідомляє Аналітичний відділ Асоціації виробників молока.

«Найбільше загальне поголів’я корів (промисловий і присадибний сектори) скоротилося   у Херсонській (50,6 тис. голів; -17,2%), Чернігівській (86 тис. голів; -13,2%),  Запорізькій (41 тис. голів; -11,8%) та Миколаївській (52,7 тис. голів; -11%) областях» - повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко.

Промислові молочні ферми на 01.11.2020 утримують на 4,3% менше корів проти аналогічної дати минулого року — 421,6 тис. голів. Позитивна динаміка — тільки у Тернопільській області (+5,5%), тоді як у решті регіонів — скорочення. Навіть області-лідери за промисловим поголів’ям корів демонструють низхідну динаміку. Так, Полтавщина показала мінус 2,7% в порівнянні з минулим роком — 54,3 тис. голів. На Черкащині скоротили утримання на 1,6% — до 43,1 тис. голів. А Київщина на 3,1% — 31,1 тис. голів. Найбільше падіння спостерігається у Рівненській (- 27,6%), Одеській (- 21,9%) та Закарпатській  (-14,3%) областях.

У присадибному секторі утримання корів зменшилося на 6,4% у порівнянні із січнем-жовтнем минулого року — до 1 326,3 тис. голів. Висхідну динаміку демонструє лише Рівненська область — +1,4%, до 64,3 тис. голів. На 0,7% збільшилося поголів’я корів у Луганській області — 15,4 тис. голів. Всі решта областей суттєво скорочують поголів’я.

«Ймовірніше всього, ситуація до кінця року буде мати лише поглиблюючий негативний характер. Адже Уряд не досить прихильно ставиться до молочарів, судячи з виділеного на наступний рік бюджету. А ціновий ажіотаж на кормову складову тільки набирає обертів і до нового року може досягнути свого апогею. Собівартість виробництва молока зростатиме. Відповідно, вітчизняна молочна продукція буде втрачати і так хиткі позиції не лише на зовнішніх ринках, але й на внутрішньому», - підсумовує Яна Музиченко.

«Повіривши у наміри Уряду підтримати відновлення та розвиток молочної галузі, господарства ризикують вкотре «обпектися»: не зважаючи на кризовий і карантинний період, промислові підприємства у 2020-му році продовжували проєкти із модернізації та будівництва сучасних молочно-товарних ферм, щоб відповідати новим вимогам харчового і  ветеринарного законодавства. Проте наприкінці року аграрії ставлять всі інвестиції у скотарство на паузу. Адже замість декларованих і неодноразово оголошених 8,2 млрд грн на підтримку АПК у 2021-му Уряд після першого читання проєкту бюджету врізав фонд удвічі  – до 4,5 млрд грн. Програми часткової компенсації втрачених посівів досі лише у повітрі, хоча найбільші скорочення поголів’я корів саме серед південних регіонів, що знаходяться в критичній ситуації через збитки, спричинені посухою. АВМ та інші молочні асоціації спільно із Мінекономрозвитку закликають Кабмін та Уряд переглянути своє ставлення до підтримки молочної галузі, адже інакше ми стрімко дійдемо до «точки неповернення», коли підтримувати і розвивати вже буде нікого», - наголошує віцепрезидентка Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк.

 

Найбільші покупці української олії - дослідження

Компанія Stark Shipping підготувала щорічне дослідження «Експорт української олії з портів України». Аналіз відображає період з 1 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року.

У дослідженні опубліковані дані по всіх країнах, які купували українську олію, а також наводиться Рейтинг компаній-експортерів і фрахтувальників.

Рекордний показник

У 2019-2020 маркетинговому році морським шляхом Україна експортувала 6,63 млн т рослинної олії (+300 тис. тонн). Танкерами було відправлено 5,69 млн тонн, в контейнерах - 933 тис. тонн. Це рекордний показник для України. При цьому контейнерні відправки за рік зросли на 42%.

Сьогодні на олію, за відповідний календарний період, припадає 5% всього українського експорту, який здійснюється морським шляхом (не враховуючи контейнерні відправки).

Індія - кожна третя тонна

Індія імпортує 33,1% української соняшникової олії і залишається незмінним лідером рейтингу. У 2019-2020 МР ця країна скоротила імпорт наших рослинних олій відразу на 16% в порівнянні з попереднім сезоном. Пов'язано це з тим, що в даний час серйозну конкуренцію українській соняшниковій олії на ринку Індії складає соняшникова олія з російського ринку. Тільки в цьому сезоні з Чорноморських портів Росії в Індію було експортовано 457,5 тисяч тонн, що на 309,4 тисяч тонн більше ніж у попередньому МР. Таке зростання експорту пов'язане зі збільшенням пропозиції, сприятливою ціновою кон'юнктурою і зростанням впевненості у індійських покупців щодо якості російської продукції.

Китай продовжує нарощувати імпорт олії - плюс 11% проти попереднього МР. Але ця цифра могла бути вище, якби не велика конкуренція з боку Росії (752,7 тис. тонн рослинної олії в цьому сезоні проти 227,7 тис. тонн в минулому МР). Такий високий попит на соняшникову олію з боку КНР залишається через скорочення внутрішньої переробки олійної сировини і відповідно зниження виробництва рослинних олій.

ЄС. В умовах дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, триває нарощування експорту соняшникової олії в європейські країни - до 32% від загального числа відправок. Основне зростання показали: Іспанія + 23%, Італія + 10%, Франція + 100%. Але є ряд країн, які в цьому МР показали негативну динаміку імпорту: Великобританія -15%, Португалія -61% і Греція -9%. Вперше Україною партія соняшникової олії була експортована до Румунії.

В цілому перша п'ятірка країн покупців української олії виглядає так:

Індія  - 1 883 358 тонн (33,1% ринку)
Китай - 968 124 тонн (17,0%)
Нідерланди - 593 034 тонн (10,4%)
Ірак - 487 335 тонн (8,6%)
Іспанія - 484 100 (8,5%)

Перші 6 компаній - 80% ринку

Перша шістка компаній лідерів серед експортерів соняшникової олії залишається незмінною і в цьому році. На частку шести найбільших компаній припадає майже 80% ринку. Але зростання кількості експортованої олії простежується не у кожної з компаній.

Топ експортерів (всі види олії, без урахування контейнерів) виглядає так:

Kernel - 1 467 219 тонн (25,8% ринку)
Cofco - 944 232 тонн (16,6%)
Bunge 603 660 тонн (10,6%)
Alfa Trading (Wilmar) 575 074 тонн (10,1%)
Cargill 457 528 тонн (8,0%)
Allseeds 450 217 тонн (7,9%)

Перше місце як експортер займає компанія Kernel, яка відправила 1,467 млн ​​тонн, що на 5% більше, ніж в попередньому році. Крім того, в цьому році компанія продовжує нарощувати співпрацю з терміналами ABS і Nika-Tera, а також перевалку за допомогою барж.

Підрозділ Kernel швейцарська торгова компанія Avere Commodities SA поставила на міжнародні ринки 1,571 млн т рослинної олії, що на 28% більше ніж у попередньому МР. Дана цифра становить 28% від всього обсягу експортованої Україною олії. Компанія почала фрахтувати річкові баржі для догрузок основних судів - 20'516 тонн. Також в цьому сезоні компанія стала купувати олію на Російському ринку, цифра склала 58'736 тонн. Істотно розширився ряд країн, в які йдуть поставки: Китай (165'450 тонн), Судан (13'150 тонн), Саудівська Аравія (14'570 тонн), Малайзія (11'220 тонн), Оман (3'000 тонн) , ОАЕ (2'500 тонн).

COFCO експортувала в цьому сезоні 944 тис. тонн олії, що на 10% більше попереднього. В основному компанія виробляла відвантаження з терміналів: Евері (40%), ЮПСС (24%) в Миколаївському порту, О'Лірі (19%) в Чорноморську і Маріупольського морського порту (16%). Частина вантажу (10'350 тонн) була довантажена баржами на зовнішньому рейді Миколаївського порту.

Четвертий сезон поспіль компанія Bunge займає 3-є місце рейтингу експортерів, в цьому МР цифра склала 603'660 тонн олії. І незважаючи на те, що компанія як фрахтувальник відправила на 12% менше ніж у минулому сезоні, їй вдалося зберегти за собою позицію в трійці лідерів рейтингу. На 17% виріст обсяг річкових поставок олії, що вироблена в Дніпрі на маслоекстракційному заводі компанії, після чого її за допомогою барж доставляють в морські порти для перевантаження на основне судно.

278.png

Ваш вибір 'Подобається'.

Гастрономічні ідеї: як закарпатські підприємці випустили нові продукти під час пандемії

Zaholovok.com.ua підготував три смачних історії з Ужгорода, герої яких побачилиCOVID-19 не кінець світу, а можливості для розвитку та консолідації.

Непоєднувані смаки для «антикризового» меню

Олександр Ляхін вже 8 років виробляє закарпатські пряники. Колись з дружиною на Різдво у батьків побачив пряниковий будиночок , з того часу популяризує ці солодощі. ТМ «Закарпатський пряник» випускає 35 різних видів пряної продукції, планує запустити ще 8 рецептур. Але новий «антикоронавірусний» продукт зовсім не пряниковий. Хоча й з тіста.

«Ми, як і всі, закрилися на карантин у березні і перейшли у онлайн замовлення. На карантині була можливість обдумати процеси, створити новинки і більш поглибитись у таку інтелектуальну роботу.  У кав`ярні, де пряники, ми запустили  невеличку кухню, де можна перекусити. І однією з родзинок стала піца з лекваром і бринзою, - розповідає Олександр Ляхін, власник ТМ «Закарпатський пряник». Здається, що ці компоненти абсолютно не можна поєднати, але всім подобається, відгуки є позитивними».

Олександр власне і є автором оригінальної піци. « Сидів о першій ночі за комп`ютером: вигадував, вигадував, хотів зробити якусь цікаву  піцу. Якщо брати класичну закуску, до вина це сир і леквар або мед. І це дуже цікаве поєднання сиру з солодким. Тому виникла ідея зробити таку піцу. Наступного дня я прийшов на роботу, розповів колективу. Вони спочатку подивилися на мене такими круглими очима, але спробували і їм сподобалось. Всі очікують, що ця піца солодка, але вона не є такою. Леквар практично без цукру», - пояснює винахідник..

Для піци використовують овечу бриндзу місцевого виробництва – із Селиської сироварні, леквар варять самі. Саме тепер готуються запаси леквара на наступний сезон. Минулого року, щоб отримати 50-55 літрів продукту, закупили 200 кг слив.

Особливо припав до душі новий гастрономічний винахід місцевим споживачам. За словами Олександра Ляхіна, туристи пробують, але поки не так часто. Більше полюбляють основну продукцію - пряники. До речі, виготовляються вони із сливовим лекваром теж. «Найоригінальніший і найпопулярніший -- це пряник з нашим закарпатським лекваром. На другому місті -- фундук в шоколаді, далі горіх, родзинки, мак, перець чілі. З перцем, мабуть, в світі ніде немає.  Його дуже добре купують туристи. Місцеві в основному купують медові пряники, з горіхами, маком, фундуком в них більш класичні смаки»,- розповідає Олександр.

На початку жовтня «Закарпатський пряник» знову запускає новий продукт-- медові коржі для тортів. Більшість продукції, яка присутня на ринку, за словами Олександра, пов`язана з медом лише назвою. «Там немає меду: або він штучний, або абсолютно не їстівний. На основі цих коржів ми будемо готувати класичний Мезешколач. Це чотири шари тіста з сметанним кремом та різними горіхами, таких буде декілька видів», - ділиться антикризовими планами закарпатський виробник.

Хліб, який роздавав король Штефан

16 березня цього року, коли вся сфера громадського харчування закрилась на невизначений термін, командаВалентина Штефаньо, відомого в цілій Україні закарпатського кондитера, вирішила переформатувати роботу. «Ми почали виготовляти те, щоб було б цікаве на кожен день. Не тільки раз у тиждень, як тістчека чи торт. Почали робити хліб, - розповілає Валентин. - Розробили більше різновидів хліба на заквасках. Це такий асортимент, який дозволяв нам працювати щодня, хоча і не  у звичному обсязі. У результаті підприємство тільки тиждень було на карантині, в інший час працювали «на винос».  Цей час був для того, що можна було придумати щось нове. І ми його використали, пропрацювали досить непогано».

Зараз пекарня готує  10-12 сортів різного хліба, акцент робиться на хліб на заквасках. По-перше, це -- здорове харчування, по-друге, можливість зберігати замішаний хліб в холодильній камері при температурі  +4 – +5 градусів, і випікати за потреби, пояснюють у пекарні.

Та головною «антикризовою фішкою» Штефаня став хліб Сирний Штефан. «Того дня я їхав на роботу. Пам’ятаю, на вулицях було взагалі пусто, жодної людини, собаки чи кота, - згадує, як виникла ідея новинки Валентин Штефаньо. - У пекарні я приготував хліб на заквасці і вирішив  поексперементувати з готовим тістом, додати якийсь закарпатський інгредієнт. Подумав: непогано, якщо це буде сир. У нас же винний регіон, Вино, хліб і сир -- це їжа, яка  буде постійно з людьми. Я знайшов Селиський сир, дуже смачний, і додав його до хліба. Трохи змінив технологію. Спочатку це був хліб більше м`який, але потім я вирішив: до вина потрібно щось хрусткіше із скоринкою і змінив його форму. Так народився цей хліб. Назву допоміг придумати Федір Шандор, він знайшов історію про короля Штефана. Про те, як він платив людям не грошима, а їжею. Ця їжа була більш багатою, бо це були люди «Штефана». Тому ми назвали хліб «Сирний Штефан».

Спочатку у пекарні ми не встигали навіть випікати цей хліб, за день розкуповували 90 хлібин і замовляли ще. Зараз виробництво випускає щодня від 30 до 50 «Штефанів». Людям подобається, каже Валентин, покупці навіть рахують відстані по Ужгороду «штефанами», за скільки десятків метрів можна з’їсти всю хлібину. Додому таку смакоту донести складно.

Відомий кондитер, який пережив за час роботи не одну кризу, каже: «В якийсь момент, коли приходить криза, бізнес повинен швидко, мобільно переорієнтуватися. Я не кажу, що повністю змінити свою сферу діяльності, а підлаштуватися під умови. Тому, що так або інакше ми повинні пережити цей коронавірус, він не вічний. І було б добре, щоб ми його пережили з мінімальними втратами».

Напій, який має зробити Ужгород центром «пивних» гурманів

Крафтова пивоварня Yuber в Ужгороді відкрилася наприкінці минулого року, у листопаді почали працювати у тестовому режимі, у грудні пивоварня отримала ліцензію.  А потім прийшов коронавірус і зіпсував масштабні плани. Вже у червні виробництво набрало обертів і випустило іменне пиво міста -- «Ужгородське».

«Почали з того, що привезли каміон продукції -12 сортів солоду з Чехії, Німеччини та США, - каже Юрій Бережник, господар пивоварні. -- Я купив в одних з найкращих виробників пива в Чехії технологію та рецептуру. Допомагав у запуску виробництва теж чеський пивовар, фахівець, який 27 років працював на заводі у Пльзені, 18 з яких був головним пивоваром.  Я мав свою уяву, як запустити процес, але ми все зробили, як рекомендували чехи».

У приміщеннях із солодом сторожами - коти. Продукція недешева і якісна, миші йдуть не гірше, ніж клієнти на пиво.

Юрій Бережник коротко пояснює процес пивоваріння та демонструє обладнання: «30 градусна рідина закачується у чан, 2 години проходить температурні режими, щоб була ферментація. Поті надходить у чани для фільтрації, знову у варочний чан і з додаванням хмелю. Після того, як пиво зварене, міряється рівень цукру, рідина охолоджується.  вариться, після чого пиво готове, міряється цукор, готове можна охолоджувати.

Ми не працюємо поки що 100%, бо обладнання дуже дороге. Запускаємося поступово, потужність пивоварні - 300 тис.літрів, наразі ми виготовляємо 100 тис. літрів. Якби не було коронавірусу, ми б працювали на повну потужність. Три місяці карантина нас вбили і незрозуміло, коли це все закінчиться. Але все влаштовано так, що у будь-який момент ми можемо довстановити обладнання і розширити виробництво».

У пивоварні спеціальна базальтова підлога, яка не піддається впливу кислот та іншим руйнівним процесам. Так само багато інших речей, які  витримують агресивне середовище.

Юрій Бережник розказує, що з початку реалізації своєї ідеї зіштовхнувся з купою скептиків, але хотів зробити справді якісний місцевий продукт, за який не соромно. «Я не мав завдання зробити тільки пивоварню, продавати кудись пиво і не відповідати за продукт. Пивоваріння, особливо крафтове, -- це культура, до котрої Україна лише йде. Ми на початковій стадії. Потрохи крафтові виробники забирають ринок у не дуже чесних пивоварвів –монополістів, які під себе зробили закони з купою перепон для малих виробників. Я розраховував на одну суму. Думав впишемся у 300-400 тис. євро, коли приїхали чехи пояснили, що потрібно мінімум 700-800 тис.євро. У результаті на все пішло півтора мільйона євро». 

Криза, навіть світового коронавірусного рівня, - не привід згортати виробництво, переконують всі три герої нашої історії. Це час мобілізувати всі ідеї, які не мали часу на доопрацювання, привід обєднатися з іншими виробниками та запропонувати цікаві продукти. Які принесуть успіх підприємству і задоволення споживачам.

 Ірина Бреза

Антибіотикорезистентність: у чому небезпека?

Сьогодні все частіше можна зустріти поняття «антибіотикорезистентність». Що це таке та в чому небезпека розбиралися у Асоціації «Свинарі України».

Передісторія

З 40-х років минулого століття у медицині активно використовують протимікробні препарати. Завдяки їм вдалося значно зменшити захворюваність та смертність від інфекційних хвороб. Проте, внаслідок цього виникли й побічні явища — антибіотикорезистентність — мутація мікроорганізмів, у наслідок якої протимікробні препарати стають менш ефективними або зовсім безпорадними. Вже у 60-х роках ХХ століття з’явилися перші повідомлення про резистентність бактерій до пеніциліну.

Упродовж останніх кількох десятиліть ситуація сягнула критичної точки. Антибіотикорезистентність посилюється через надмірне та недоцільне використання протимікробних препаратів як у галузі охорони здоров’я людини, так і в сільському господарстві. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) кількість людей, які щорічно помирають у європейському регіоні через інфекційні захворювання, викликані стійкими бактеріальними штамами становить близько 25 000 із 400 000. Близько 700 тис. людей щороку гине у світі через стійкі до антибіотиків інфекції.

У чому проблема?

Нині у тваринництві стало звичним використовувати протимікробні препарати з терапевтичною та профілактичною метою. Хоча все більше країн забороняють використовувати антибіотики як стимулятори росту, ця практика залишається поширеною у багатьох частинах світу.

За прогнозами науковців, використання антибіотиків у тваринництві та в галузі охорони здоров’я, швидше за все, зростатиме у найближчі десятиліття у наслідок економічного розвитку, зростаючого населення та більшого попиту на продукцію тваринництва. Очікують, що їх використання у різних галузях тваринництва зросте удвічі упродовж 20-х років.

Відповідно, чим більше протимікробними препаратами зловживають, тим менша їх ефективність як лікарських засобів як у ветеринарії, так і у охороні здоров’я людей.

Як діяти?

Наразі головна мета — зменшити використання протимікробних засобів. Зокрема, Асоціація «Свинарі України» долучилася до Проєкту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) «Зміцнення національного потенціалу для подолання ризиків антимікробної резистентності (АМР)». Проєкт покликаний:

оцінити реальну ситуацію застосування протимікробних препаратів у тваринництві;
покращити нормативно-правову базу та політику у країні щодо цієї проблеми;
покращити потенціал національних лабораторій та можливості моніторингу;
дослідити кращі практики та схеми використання протимікробних препаратів, перспективи зменшення їх застосування у майбутньому.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Глибокорозпушувачі LOZOVA MACHINERY - огляд та відгуки

Цього року п'ятирічний ювілей відзначають глибокорозпушувачі LOZOVA MACHINERY - ФРАНК і ГУЛЬДЕН.

Вони вийшли на ринок разом, якраз після надзвичайно посушливої осені  2015 року. Земля просто «скам'яніла» і багато аграріїв перейнялися проблемою оранки та глибокої обробки грунту.

«У нас залишилася ділянка зі стернею ячменю, який не встигли зорати - на ньому просто ламалися плуги. В результаті поле було кинуто. Навесні ж пройшлися глибокорозпушувачем «Франк» на глибину 25 см і посіяли соняшник. «Франк» дуже і дуже виручив», - розповідає Володимир Артеменко, головний інженер господарства «Гарант».

Що це за глибокорозпушувачі? Для чого їх найкраще використовувати? Що кажуть про них аграрії? Розберемося разом.

глубокорыхлители-lozova-machinery_04.jpg

АГРОТЕХНІЧНИЙ ЕФЕКТ - 3-4 РОКИ!
«Наші глибокорозпушувачі призначені для основної глибокої обробки грунту і руйнування плужної підошви для поліпшення ґрунтового водно-повітряного режиму, - зазначає головний конструктор Олексій Гриненко. - Після роботи наших глибокорозпушувачів поліпшується здатність грунту вбирати і пропускати через себе воду з поверхні».

Агрегати обробляють грунт на великій глибині, без обороту пласта, залишаючи на поверхні від 30 до 60% рослинних залишків, що вирішує проблему ерозії грунту, зберігаючи органічний склад і, отже, гарантуючи її довгострокове родючість.

Так функціональні випробування інституту ім. Л. Погорілого показали, що глибокорозпушувачі ГУЛЬДЕН і ФРАНК збільшують водопроникність грунту на 75%, що в рази покращує водно-повітряний стан грунту та його врожайність.

глубокорыхлители-lozova-machinery_01.jpg

«Грунт дійсно дихає. Перевірено на своїй землі », - підкреслив Юрій Сергієнко, директор «Біловодськ-Агро», високо оцінивши роботу глибокорозпушувача.

ЕКОНОМИТЬ ЧАС І ГРОШІ.
Одна з найважливіших переваг при використанні глибокорозпушувачів  LOZOVA MACHINERY - економія ресурсів завдяки продуманій конструкції, технологічного суміщення декількох операцій і можливості застосовувати агрегати в усі періоди польових робіт.

глубокорыхлители-lozova-machinery_02.JPG

«Ми брали (цей) глибокорозпушувач якраз з розрахунку, щоб він не простоював весну і літо. Намагаємося брати багатофункціональні машини. - каже Юрій Степанов (Одеська обл). - І не пошкодували. Дійсно використовуємо два сезони в році, що, вважаю, дуже вигідно. А для нас - зручно».

«НУЛЬ ОБСЛУГОВУВАННЯ»
Як і у всій техніці LOZOVA MACHINERY, в глибокорозпушувача запроваджено принцип «НУЛЬ ОБСЛУГОВУВАННЯ». Підшипники і вузли не потребують змащування. У балансир встановлюються біметалічні підшипники ковзання. Шпоровий каток - самоочищається. А робочі органи оснащуються зносостійкими наконечниками HARD-SHELL. Рама і інші елементи агрегату «невбивані». Все це практично виключає технічне обслуговування глибокорозпушувача протягом усього сезону.

глубокорыхлители-lozova-machinery_06.jpg

«Я один з перших покупців ГУЛЬДЕНу, - розповідає Леонід Артеменко, агрофірма «Зорі». - Ганяю його постійно, причому по самим засміченим землям - ну він же якраз тут мені і потрібен. Що скажу - ще не варили і не ремонтував. Накінечники міняв, так, ну це й зрозуміло за стільки років то! А все інше в нормі ».

НАДЗНОСОСТІЙКІ НАКІНЕЧНИКИ HARD-SHELL
Робочі органи ФРАНК і гульден оснащуються долотами з твердосплавними накінечниками, торгової марки HARD-SHELL.

У цих робочих органів збільшений термін служби, що значно знижує експлуатаційні витрати і забезпечує стабільну робочу глибину. Носок швидкозмінний, що в поєднанні з довгим терміном служби, не вимагає часу на заміну і обслуговування. При цьому сама конструкція робочих органів полегшує розпушування грунту, знижує опір ґрунту і вимагає меншого тягового зусилля.

глубокорыхлители-lozova-machinery_05.JPG

«Ви розумієте, що ФРАНК вимагає трактора меншої потужності, і яку економію це дає «на круг»? - каже Олександр Столбовий, директор СП «Колос». - Тисячі і десятки тисяч тільки на паливі, це очевидно. А збільшення ресурсу трактора? А зменшення витрат на масло, на профілактику, на ремонт в кінці кінців? Ось де ще прихована прибуток!»

Випробування і експертизи незалежних інститутів, а також польові роботи в дослідних господарствах показали, що термін служби робочих органів з твердосплавними наконечниками HARD-SHELL збільшений в 3-3,5(!) рази, в порівнянні зі стандартними наконечниками.

ПРУЖИННИЙ ЗАХИСТ
Стандартно глибокорозпушувачі оснащуються зрізними болтами для захисту стійок і рами, але в нових моделях застосовується і пружинний  захист. У разі зіткнення з перешкодами пружинний механізм захищає стійки від зламів, що особливо актуально в умовах складних кам'янистих грунтів. Такий захист підвищує комфорт і зручність експлуатації агрегату, покращує якість грунту, мінімізує простої і знижує витрати на техобслуговування.

глубокорыхлители-lozova-machinery_03.JPG

СИСТЕМА ВНЕСЕННЯ ГРУНУЛІРОВАННИХ ДОБРИВ
Останні пару років, на прохання аграріїв, глибокорозпушувачами LOZOVA MACHINERY можуть комплектуватися системою точного внесення гранульованих добрив під час розпушування (на рівні 150 і 250 мм). Така система отримала масу позитивних відгуків за свою зручність і ефективність. Вона істотно заощаджує добрива, підвищує врожайність і зберігає природний грунтовий баланс.

глубокорыхлители-lozova-machinery_08.jpg

Застосування глибокорозпушувачів LOZOVA MACHINERY ФРАНК і ГУЛЬДЕН зберігає органічний склад грунту, покращує водно-повітряний режим і родючість грунту.

Ваш вибір 'Подобається'.

Загроза на столі: навіщо хочуть знищити систему харчової безпеки в Україні

Такий ризик може стати реальним у разі реалізації урядом свого плану ліквідувати Держпродспоживслужбу, розподіливши її між МОЗ та Мінекономіки.

Відповідний проєкт постанови 19 серпня було винесено на розгляд Кабміну, проте рішення ще не прийняте.

Це дає надію, що Україна уникне чергового порушення Угоди про асоціацію, яке здатне завдати суттєвого удару по нашому експорту.

Тож варто детальніше розглянути, навіщо знищувати Держпродспоживслужбу, до чого тут Угода про асоціацію та які наслідки це може мати.


Лабораторне рейдерство

Відповідно до розділу 5 Угоди про асоціацію, Україна взяла на себе відповідальність прозорого контролю за безпечністю харчових продуктів, адаптувавши систему контролю до вимог ЄС.

Задля цього за технічного сприяння ЄС у вересні 2014 року створили Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу).

Її основою стала Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, із приєднанням до неї Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, а також Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Таке об'єднання відповідало логіці проєвропейських реформ: відповідати за всі питання, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, мала одна служба, відслідковуючи безпечність всього ланцюжка виробництва за принципом "від лану до столу".

Утворення єдиного органу контролю було ключовою вимогою ЄС для того, щоби вважати Україну надійним постачальником продуктів харчування, що дозволяло. відкрити європейський ринок для українських виробників.

Тож навіщо уряду руйнувати цю працюючу схему? Формальне пояснення – через коронавірус.

У Міністерстві охорони здоров’я вже давно бідкалися через нестачу лабораторій, здатних проводити ПЛР-тестування, і пропонували відновити санітарно-епідеміологічну службу. Фактично, саме це й пропонує проєкт урядової постанови, "вбиваючи двох зайців" одночасно.

Відповідно до його тексту, достовірність якого підтвердила ЄвроПравді низка джерел, пропонується створити новий орган – Державну службу по контролю захворювань, що буде у сфері управління МОЗ.

Новий орган отримує "у спадок" усі лабораторії Держпродспоживслужби, що ліквідується. Очільником ліквідаційної комісії пропонується призначити заступника голови МОЗ та головного санітарного лікаря Віктора Ляшка.

Зауважимо, що лабораторії, що проводять дослідження для комерційних компаній і генерують доходи для відомства – найсмачніший шматочок служби, яку пропонується ліквідувати.

Натомість решту функцій, які непритаманні МОЗ, Кабмін пропонує віддати Мінекономіки.

Фактично Мінекономіки має створити нову Держспоживслужбу, проте вже без лабораторій. І як вона зможе виконувати свої функції – невідомо. Втім, не виключено, що МОЗ захоче забрати собі й контроль за безпекою харчових продуктів, залишивши Мінекономіки лише захист прав споживачів.


Шанс для європейських виробників

Головним та ледь не єдиним бенефіціаром нової реформи стає МОЗ. А хто постраждає від неї?

В першу чергу – споживачі, тобто пересічні українці. А ще – постраждають виробники, які замість налагодження системи харчової безпеки будуть вимушені знову відбиватися від перевіряючих кількох служб. Але особливо постраждають виробники, що працюють на експорт.

Невідомо, як довго Мінекономіки буде створювати новий орган і що з цього вийде. Щонайменше, у час трансформації забезпечити повноцінний контроль за якістю продуктів харчування, які купують українці, буде проблематично. Якщо не сказати – неможливо.

Проте якщо можливий опір та критику всередині країни уряд ще може проігнорувати, то критика і реакція з боку ЄС може стати набагато небезпечнішою.

Співрозмовники ЄвроПравди запевняють, що висновок ЄС про відповідність цих змін Угоді про асоціацію буде негативний. Щоправда, через сезон відпусток, його варто чекати не раніше початку вересня.

Чим може дорікнути нам ЄС?

Йдеться не лише про те, що Угода про асоціацію вимагає від України впровадження європейського підходу до контролю за безпекою продуктів. А в Євросоюзі ці функції контролю сконцентровані в одному органі. Невипадково створення Держпродспоживслужби відбувалося за технічної допомоги ЄС.

Але це не головне.

Євросоюз має право (і напевно ним скористається) перевірити, наскільки ретельно забезпечено захист якості українських харчових продуктів під час трансформації.

А також, виходячи з реалій, він напевно висловить сумніви, чи матиме роз’єднаний орган можливість забезпечувати повноцінний контроль за безпекою продуктів. І матиме підстави для цього – як показав попередній досвід співпраці з Україною, розпорошування контролю призводило до хаосу та появи "сірих зон", за які невідомо хто відповідає. 

А оскільки тепер йдеться про безпеку ще й європейського споживача, то відповіддю на цю реформу може стати тимчасова заборона на весь чи частину українського харчового експорту. Принаймні, поки уряд не доведе, що нова система здатна забезпечити рівноцінний контроль за безпекою.

Зауважимо, що такий сценарій вдарить і по нашому експорту до інших країн (наприклад, до Китаю), які, дозволяючи експорт українським виробникам, орієнтувалися на оцінки ЄС. 

Чи скористається Євросоюз такою можливістю? Ризикнемо припустити, що з високою ймовірністю – так. Бо Брюссель має стимули жорстко поводитися з українськими виробниками

Не є таємницею, що за останні роки українські експортери стали потужним гравцем на харчовому ринку ЄС. Що вже непокоїть європейських виробників.

Ініціатива Кабміну дає цим виробникам підстави вимагати легального обмеження харчового експорту з України. Звісно, винятково в інтересах європейських споживачів. А те що Україна від цього постраждає – то це її проблема, та ще й створена нею власноруч.

Цікаво, чи замислилися в уряді над цими наслідками? І чи готові нести за них відповідальність?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"