178171

В Україні починається нова ера молочного бізнесу

Таку думку висловила генеральний директор «Асоціації виробників молока» Ганна Лавренюк під час онлайн-заходу в рамках EuroTier Digital на тему: «Сучасне тваринництво — потенціал для інвестицій в Україні».

«Молочне скотарство є головним джерелом надходження коштів до бюджету, оскільки близько 12% всіх працюючих у сфері сільського господарства — люди, які залучені в молочне виробництво, і близько 11% всього валового сільгоспвиробництва складає молочна продукція. Також один працівник молочно-товарної ферми генерує робочі місця як мінімум для 10 працівників суміжних галузей і кожен 1 млн т сировини — це близько 1 млрд грн надходжень до бюджетів у вигляді податків із зарплат людей, які працюють на фермі», — зазначає Ганна Лавренюк.

За її словами, розвитку молочного скотарства заважає відсутність кадрового потенціалу та кормової стратегії.

«У 2020-му вперше за останні 20 років ми зіткнулися з тим, що аграрії в південних регіонах не змогли виростити грубі корми, а східні області змогли заготовити лише 40% від їхньої потреби до наступного сезону. Кліматичні кризи не зникнуть, і до 2050 року зона Степу пошириться майже на 70% України», — пояснює Ганна Лавренюк.

Експерт додала, що для виходу української молочної продукції на зовнішні ринки потрібно формування великих партій продукції стабільної якості. І цього ніяк не досягти без потужних, сучасних, ефективних ферм у кооперації з переробними підприємствами.

«За оцінками Світового банку, для того щоб Україна зайняла нішу на зовнішньому ринку, має бути створене переробне підприємство потужністю не менше 500 тис. т молока/рік. Потрібно забезпечити необхідну сировинну базу — не менше 10 промислових молочно-товарних ферм потужністю утримання від 10 тис. корів із відповідним земельним банком», — зазначає Ганна Лавренюк.

Вона додала, що Україні потрібна потужна стратегія розвитку молочної галузі до 2040 року з ключовими факторами, які сконцентровані навколо розвитку кадрового потенціалу, залучення передових технологій, розвитку кооперації у питаннях виробництва і торгівлі, розвитку генетичного потенціалу в молочному скотарстві на національному рівні.

Джерело: AgroPortal.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Ціни на соняшникову олію продовжують зростати

Внаслідок дефіциту пропозицій соняшника ціни української соняшникової олії з поставкою у квітні-травні перевищили 1400 $/т FOB. Проте покупці на тендерах віддають перевагу дешевшій соєвій олії, або купують обмежені партії соняшникової за мінімальними цінами.

Єгипетський GASC на тендері 18 лютого придбав 30 тис т соєвої олії у компанії ADM з поставкою у квітні за ціною 1084 $/т CIF, та відмовився від запланованої закупівлі 10 тис т соняшникової олії внаслідок зависоких цін пропозицій, які складали 1419-1426 $/т CIF, через що різниця між соєвою та соняшниковою оліями сягнула рекордні 335 $/т.

Турецька агенція ТМО на тендері 19 лютого придбала лише 5 тис т соняшникової олії (із запланованих 25 тис т) з поставкою в березні за ціною 1394$/т CIF, оскільки ціни пропозицій виросли до 1420-1448 $/т CIF та перевищували єгипетські.

На тлі цих тендерів ціни пропозицій української соняшникової олії різко виросли, проте ціни попиту не перевищували 1350-1370 $/т FOB, що наприкінці тижня дещо охолодило ринок.

Джерело: graintrade.com.ua

Ваш вибір 'Подобається'.

Вчені розробили пристрій для виробництва азотного добрива – потрібні тільки сонце, повітря та вода

Дослідники з Технологічного університету Ейндговена розробили плазмовий міні-завод-пристрій, який здатен  виробляти дешеві азотні добрива з використанням лише сонця, води та повітря, говориться в повідомленні на сайті університету.

Йдеться про використання найсучасніших плазмових технологій для виготовлення дешевих добрив для дрібних фермерів. Це може звучати як магія, але зараз це стало реальністю. Дослідники з Ейндговенського технологічного університету побудували невеликий завод-пристрій на плазмі, який виробляє рідкі добрива на основі азоту лише із використанням сонця, води та повітря.

«Завод-пристрій простий у створенні, стійкий і дуже ефективний”, – говорить дослідник Фаусто Галлуччі, професор з Факультету хімічної інженерії та хімії, який разом з партнерами з Африки, Німеччини та Португалії провів успішні випробування пристрою в Уганді. «Зараз ми хочемо вивести міні-завод на ринок, щоб він став доступним для фермерів у всьому світі».

«Наша система невелика, проста і дуже швидка. Після того, як ви його ввімкнете, це справді питання кількох секунд, як він почне виробляти добрива. Це робить його також дуже гнучким: ви запускаєте його лише тоді, коли світить сонце і вам потрібні добрива», – говорить професор.

То як працює цей «чарівний» пристрій? Професор Галлуччі пояснює: «Наш міні-завод використовує плазмові технології. Як відомо, плазма є четвертим станом речовини і складається з іонізованих атомів і молекул”.

Плазма, що використовується на пристрої-заводі добрив, не є тепловою: в той час як електрони, що рухають реакцію, досягають надзвичайно високих температур, газ, що оточує, може залишатися відносно холодним. Це, звичайно, економить енергію. Це робить плазмову технологію привабливою альтернативою традиційному способу отримання азоту, так званому процесу Габера – Боша, який вимагає як високого тиску, так і високих температур. За підрахунками, процес Габера-Боша споживає від 1 до 2 відсотків загальної світової енергії, щороку викидаючи в повітря близько 300 мільйонів тонн СО2.

The plasma reactor that was tested in Uganda

Створення добрива на основі азоту в плазмовому реакторі передбачає процес, відомий як фіксація азоту. Хоча на 78 відсотків повітря складається з азоту (N2), газ не реагує з іншими елементами (він хімічно інертний). Це ускладнює його використання рослинами.

Процес фіксації азоту вирішує цю проблему. Він перетворює азот (N2) з повітря в NOx, який, у свою чергу, реагує з киснем і водою, утворюючи нітрат (NO3-), який можна використовувати як інгредієнт для рідких добрив.

«Щоб розпочати процес перетворення, – пояснює Сіруй Лі, дослідник у групі професора Галлуччі, – молекули N2 спочатку потрібно «активувати», вводячи електричний заряд. Це гарантує, що зв’язки, що утримують атоми азоту разом, розриваються, створюючи плазму». У випадку міні-заводу Leap Agri електроенергія для виробництва плазми забезпечується сонячною енергією, дешевим та стійким джерелом, широко доступним у країнах, що розвиваються.

Джерело: прес-служба УЗА

Російські зернотрейдери активізують експорт перед веденням мита, а українські очікують високих цін

Зазвичай, високі світові ціни призводять до активізації експорту, проте в Україні виробники продовжують стримувати продажі в очікуванні ще вищих цін або сезонного зниження. Російські експортери готові знижувати ціни, щоб прискорити продажі напередодні запровадження з 15 березня мита, що посилює тиск на світовий ринок.

У 2020/21 МР станом на 11 лютого експорт зерна з Росії збільшився у порівнянні з аналогічним періодом попереднього сезону на 28,5% до 36,3 млн т, зокрема:

пшениці – на 28,2% до 30,1 млн т,
ячменю – на 48,5% до 4,1 млн т,
кукурудзи – скоротився на 0,6% до 1,8 млн т.

Загалом у 2019/20 МР Росія експортувала 41,7 млн т зерна, в тому числі 33,2 млн т пшениці.

За даними Мінсільгоспу РФ, за тиждень ціни на пшеницю з протеїном 12,5% на базисі FOB – Новоросійськ знизились на 7 $/т до 280 $/т, на ячмінь – на 3 $/т до 247 $/т, тоді як на кукурудзу виросли на 4 $/т до 264 $/т.

З 15 березня в Росії експортні поставки, що здійснюватимуться до 30 червня 2021 р. в межах квоти 17,5 млн т, обкладатимуться митом: пшениця - 50 €/т, кукурудза – 25 €/т, ячмінь – 10 €/т. Мито на зерно, що експортуватиметься понад квоту, складатиме 50% митної вартості продукції, але не менше 100 €/т.

З 2 червня запроваджується плаваюче мито, яке буде стягуватися при досягненні біржової ціни 200 $/т та складатиме 70% різниці між ціною контракту та 200 $/т.

За даними ДМС України, у 2020/21 МР станом на 19 лютого експорт зерна з країни скоротився у порівнянні з аналогічним періодом попереднього сезону на 26,3% до 30,869 млн т, зокрема:

пшениці – на 22% до 13,312 млн т,
кукурудзи – на 40% до 13,08 млн т,
ячменю – на 20 тис т до 3,956 млн т.

Уповільнення темпів експорту пшениці обумовлене різким зниженням цін на російську пшеницю та посиленням конкуренції, тоді як продажі кукурудзи зменшились внаслідок зависоких цін пропозицій та стримуванням продажів виробниками, хоча ціни на кукурудзу в порту складають 250-254 $/т, а на пшеницю – 270-2752 $/т.

Попит на українську кукурудзу знижується, оскільки Китай почав купувати американську кукурудзу, а країни ЄС скорочують імпорт кукурудзи, заміняючи її більш дешевою фуражною пшеницею.

 

Джерело: graintrade.com.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

На Полтавщині переробляють яблука на соки прямого віджиму та джеми

Про це в коментарі AgroTimes розповів директор ТОВ «Сади Карлівщини» Анатолій Наретя.

«Весь наш прибуток ми більшою мірою інвестували в будівництво цеху переробки. Ми не захотіли віддавати за безцінь технічне яблуко та іншу продукцію садівництва і вирішили піти на цей крок. У 2017-му всі кошти вкладали в будівництво цеху, а 2019-й та частково 2020 рік — у будівництво сховища-холодильника. Зараз цей проект завершено», — розповів він.

Останні роки «Сади Карлівщини» лише 20-30% яблук реалізують відразу після збору врожаю, решту закладає на зберігання. В холодильниках залишається запас товару для продажів до Великодня. Господарство використовує холодильники на німецькому обладнанні Bitzer, змонтованими харківською компанією «Альфа Інжиніринг Груп».

«Якщо проводити паралелі, воно надійне, як «Мерседес». 1200 тонн яблук я спокійно закладаю в холодильник до весни, не турбуючись про їхнє збереження, — розповідає пан Наретя. — Зараз у нас повним ходом йде сортування і продаж».

Цех з переробки овочів і фруктів працює на обладнанні фірми Kreuzmayr (Австрія), має сертифікат HACCP та виготовляє соки прямого віджиму з усіх фруктів, джеми та фруктові і фруктово-овочеві мікси на основі яблучного соку (яблуко-гарбуз, яблуко-морква, яблуко-буряк). Також цех виробляє березовий, березово-яблучний, березово-вишневий та березово-смородиновий соки. Потужність цеху: 500 л на годину соку і 200 кг на годину — джему.

Господарство продає соки та джеми під власною маркою «Докучаєвський продукт» у Полтавській, Харківській та Дніпропетровській областях через власну торговельну мережу міні-маркетів типу «магазин біля дому». Цього року компанія підписала договір з місцевою територіальною громадою на поставку соків та джемів в школи та дошкільні установи.



 

Ваш вибір 'Подобається'.

Основні покупці українських олійних культур та олії

У товарній структурі вітчизняного експорту традиційно переважає продукція рослинництва. Головними продуктами у ній, крім зернових, є олійні культури, рослинна олія та продукти їх переробки.

За даними Державної митної служби України, у 2020 році вартість експорту насіння та плодів олійних культур склала 1,8 млрд дол. США. Це на 29 % менше, ніж 2019 року, зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Микола Пугачов.

Обсяги поставок цієї продукції на зовнішні ринки знизились на 36 % – до 4,4 млн т. Експорт ріпаку у натуральному виразі після рекордної для України позначки у 3,2 млн т 2019 року зменшився торік до 2,4 млн т. Більш ніж наполовину впали і закордонні продажі соєвих бобів – до 1,8 млн т, поінформував науковець.

За його словами, основними покупцями українських олійних культур та олії у 2020 році, як і в попередні роки, є країни Азії та Європи.

Характерною рисою 2020 року стало подальше посилення позицій Європейського Союзу в імпорті насіння вітчизняних олійних культур. Торік країни цього регіону закупили понад 2/3 від вартісних обсягів поставок всіх олійних культур з України, зауважив Микола Пугачов.

За його словами, топ-3 основних споживачів вітчизняної продукції цієї групи залишився без змін. Лідируючу позицію серед імпортерів українських олійних культур третій рік поспіль утримує Німеччина (18,9%). Значними є також частки Туреччини (14,7%) та Бельгії (13,0%).

За ними йдуть Нідерланди (10,2 %), Білорусь (7,9 %), Велика Британія (5,9 %), Франція (5,6 %).

Звертає на себе увагу поява в цьому переліку Великої Британії. За 10 років ця європейська країна збільшила обсяги закупівель українських олійних культур більш ніж у 27 разів: з 4 млн дол. США у 2010 році – до 110 млн дол. США у 2020 році.

Сумарно ці сім країн забезпечили Україні понад 76 % експортних доходів від усіх закордонних поставок олійних.

У 2020 році зменшення обсягів експортних поставок фіксувалось як по соєвій олії – 302 тис. т, так і по ріпаковій олії – 137 тис. т, поінформував експерт.

Втім, у групі жирів та олій визначальним товаром для експортних ринків залишається соняшникова олія вітчизняного виробництва. У 2020 році її експорт з України вдруге поспіль сягнув рекордного показника – 6,9 млн т, тим самим на 12 % перевищивши рекорд 2019 року у 6,1 млн т. Виручка від продажу соняшникової олії становила 5,3 млрд дол. США, що на 24 % більше, ніж у попередній рік, зазначив Микола Пугачов.

За його словами, 2020 року найбільший попит на українську олію традиційно спостерігався з боку Індії (25,1 %). Близько 1/5 частки зарубіжних поставок цього виду агропродукції закупив Китай (19,3 %).

Решта важливих країн – імпортерів вітчизняної олії помітно їм поступилися: Нідерланди (9,2 %), Іспанія (5,9 %), Ірак (5,6%), Італія (5,0%), Польща (4,8 %).

Сукупно ці країни акумулюють близько 75 % вартісних поставок української олії на зовнішні ринки, підсумував Микола Пугачов.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.