Tempo950x100

Tempo300x100

Вадим Нестеренко: «Роль АПК стає все важливішою для України, тому всупереч ситуації ми не зупиняємо інвестиції в розвиток холдингу»

Вадим Нестеренко: «Роль АПК стає все важливішою для України, тому всупереч ситуації ми не зупиняємо інвестиції в розвиток холдингу»

Глава наглядової ради агрохолдингу «РистонХолдинг» Вадим Григорович Нестеренко розповів нашому кореспонденту про те, з якими проблемами стикаються потенційні інвестори в український АПК, про дисбаланс внутрішнього і зовнішнього ринку сільгосппродукції, і про те, чому холдинг сьогодні не зупиняє свої інвестиційні програми.

– Вадиме Григоровичу, ваш «РистонХолдинг» – це багатопрофільна група господарств, а значить має свою специфіку з точки зору прибутковості тих чи інших галузей. Про виробництво зерна на експорт ми вже говорили, давайте обговоримо галузі, в яких відбувається наступний етап створення доданої вартості, але які вимагають досить великих інвестицій. Наприклад, виробництво соняшникової олії, тваринництво. Як ви оцінюєте перспективи цих підрозділів холдингу?

– Що стосується екстракційного заводу, який вийшов на запуск планових потужностей зовсім недавно, то ми вже другий рік отримуємо непогані фінансові результати і бачимо хороші перспективи. Тому зовсім недавно провели по ОЕЗ нараду з фахівцям, фінансистами та прийняли рішення збільшувати в півтора – два рази потужність заводу. Для цього є підстави.

По-перше, ми за ці два роки по-справжньому освоїли технологічний процес, навчилися працювати з максимальною віддачею. Інвестиції були вкладені великі, завод по-хорошому сучасний, енергоефективний, економічний. По-друге, соняшник як сировину з України нікуди не дінеться навіть в контексті зміни кліматичних умов, які позначаються на зернових.

В цьому році ми ввели в експлуатацію на ОЕЗ третю чергу будівництва – новий елеватор під зберігання сировини, з цього сезону він почне на повну потужність приймати насіння. Є достатня кількість ємностей під зберігання олії. Тобто нам для збільшення обсягів виробництва досить просто додати ще одну сучасну лінію і ще один екстрактор, який переробляє макуху на олію і шрот.

Обсяг інвестицій в дворазове збільшення обсягу виробництва ОЕЗ становить близько 6-7 мільйонів доларів. Капіталізація холдингу дозволяє нам самостійно інвестувати такі кошти без залучення зовнішнього фінансування, і ми це будемо робити.

– Так, світова кон’юнктура робить виробництво соняшникової олії в довгостроковій перспективі вигідним. Але чи не перетвориться в підсумку АПК України в один великий працюючий на експорт ОЕЗ, а всі поля будуть засіяні виключно соняшником? При цьому ціни на олію на внутрішньому ринку будуть нескінченно зростати?

– Жартома можна сказати, що все може бути саме так, поки ситуація розвивається в цьому напрямку. Але ситуацію потрібно розглядати з різних точок зору.

Зізнаюся, що розширити площі під соняшником в господарствах холдингу часом хочеться, але це буде неправильно. Є певні агрономічні норми сівозміни. Ми їх дотримуємося, щоб не виснажувати землю, адже в кінцевому рахунку – це головний наш актив, і грамотне поводження з ним – запорука нормальних перспектив в майбутньому. Звичайно, багато хто вже сіють соняшник рік через рік, але це неправильно, гонитва за швидким прибутком до добра не доведе.
Ви маєте рацію в тому, що сьогодні сектор переробки соняшникової олії багатьом видався дуже привабливим. Але при цьому не потрібно забувати, що технології агросектора складніше, ніж у багатьох інших галузях економіки, більш залежні від природних факторів. В результаті багато «одноразових» інвесторів вкладали гроші в ОЕЗ, але в підсумку далеко не всі впоралися з налагодженням технології та моделі виробництва. Тому сьогодні інвестори багатьох побудованих в останні роки олійніх заводів, особливо невеликих, виявилися в ситуації, коли в якийсь момент їм просто не вистачило оборотних коштів. І вони масово шукають можливості здати ці підприємства комусь в оренду. Наприклад, той же Кернел, який активно бере ці ОЕЗи собі в роботу, якщо вони підходять йому по локаціях і логістиці. Тому, вкласти інвестиції і побудувати завод – це ще не все. Потрібно вміти з ним працювати і в умовах гарної кон’юнктури, і в умовах її спаду.

Наш ОЕЗ вибудував хорошу модель організації та технології виробництва. До 35% сировини – це власний урожай підприємств холдингу, що дає нам можливість працювати стабільно і не «з коліс», у нас немає жодного дня зупинки через відсутність сировини.

Що ж стосується цін внутрішнього ринку на продукцію, то це питання не до аграріїв. Це питання до уряду, який не може впоратися з ситуацією. Щоб стабілізувати ціни на олію в роздробі, потрібні цільові точкові дотації. Причому спочатку влада повинна прорахувати і змоделювати результат своїх дій, а вже потім приймати рішення. Ні в якому разі не на оборот, як вийшло з регулюванням цін на ПММ – ввели граничні націнки, а в підсумку виявилися перед загрозою дефіциту бензину. Точно так же може статися й з маслом, якщо при собівартості тонни в 45 тисяч виставити вимогу продавати його по 40 тисяч – олія просто пропаде в продажу на внутрішньому ринку.

Наші реалії полягають у тому, що уряд не освоїв механізм державно-ринкового партнерства з вітчизняними виробниками, воно їм в принципі і не треба. Влада сьогодні обслуговує інтереси імпортерів агросировини, оскільки саме таку роль нам визначили на світовому ринку.

– Пам’ятається в минулому році ви говорили про низьку рентабельність підгалузі ВРХ в холдингу, у вас формувалися плани по оптимізації ферм. Ситуація змінилась?

– На жаль ні. Тому ми займаємося оптимізацією – з майже десятка наявних в господарствах холдингу ферм ВРХ сьогодні ми концентруємо їх на двох базових господарствах.

У цього питання є передісторія. Ми свого часу намагалися тримати ферми в кожному господарстві, змістом такої політики холдингу була підтримка села – ми зберігали легальні робочі місця, зарплати, податки в місцевий бюджет. Сьогодні ж економіка і ринок праці такі, що більшість працездатних їдуть на сезонні заробітки в ту ж Польщу, рентабельність м’ясного виробництва вкрай низька і утримання ферм втратило реальний економічний сенс. Але повністю від тваринництва ми відмовлятися не хочемо, тому приміряємо до нього нові економічно моделі.

Наприклад, ми свого часу вклали серйозні інвестиції в будівництво сучасного молочного комплексу з якісним імпортним обладнанням. На жаль, сьогодні вона не має того рівня рентабельності, на який ми розраховували. Хоча б тому, що коли ми інвестували в цю молочну ферму, курс долара був 8, а сьогодні 27, але при цьому вартість молока піднялася від 5 до 12 гривень. Цифри явно суперечать один одному і не мають відношення до економіки. Так, наша молочно-товарна ферма працює, звичайно, в плюс, але не в такій плюс, щоб з’явилося бажання продовжувати інвестиції в розвиток молочної галузі. Тобто ферма працювати буде, але поки без збільшення обсягів, а в перспективі – подивимося.

– Але ж Україні потрібно і молоко, ну смішно, справді, імпортувати в нашу багатющу можливостями для тваринництво країну молочні продукти з Польщі. Як вам здається, не вирішить цю проблему ініціатива влади про розвиток мережі сімейних молочних ферм?

– Закони економіки діють однаково і щодо великого агрогосподарства, і щодо сільського подвір’я. Якщо немає прибутку, то ніякі ініціативи результатів не дадуть. Ви подивіться сьогодні на села – скільки там залишилося корів? Одиниці. Ну і не забувайте всі супутні обставини, зокрема, готується ринок землі, передачу землі у відання рад ОТГ.

Я вам чесно зізнаюся, що будучи народним депутатом щиро вірив в те, що якщо забрати право розпорядження землею від скнари і корупціонерів в державний земельний кадастр та передати це право громадам, то вони захочуть і зможуть навести порядок із землекористуванням. Сьогодні ж я на практиці бачу, що дрібні шахраї в ОТГ ні чим не краще великих – також дерибанять і роздають землю наліво і направо, не думаючи про інтереси людей у ​​власних громадах. При цьому в масових масштабах відводять під орні землі сільські пасовища і сіножати. Як в таких умовах селяни можуть тримати корів? Та ніяк. Тому ніякі навіть грантові програми сімейних молочних ферм серйозних результатів дати не можуть. З такою політикою держави, точніше – з відсутністю будь-якої реальної політики в відношення села і АПК, щодо молочної галузі та ВРХ, років через 10-15 у нас корів, на жаль, взагалі може не залишитися.

– Ваш холдинг буквально з моменту створення активно займався свинарством. Які перспективи у цій галузі?

– У свинарстві сьогодні та ж історія, що і з ВРХ, з різних причин галузь пішла вниз. Головна серед цих причин полягає в тому, що 75% в собівартості м’яса становить ціна комбікормів. А ціна на зернову групу, яка прив’язана до експортних позицій і тому зростає, а уряд нічого з цим зробити не може, досягає 200 доларів за пшеницю або ячмінь. В результаті ми отримуємо цінову вилку: кілограм свинини в Європі становить 90 євроцентів, що в перекладі на наші гроші приблизно 30 гривень з ПДВ, а у наших виробників собівартість кілограма порядку 37-38 гривень. При закупівельній ціні в 32-34 гривні українські свинарі отримують мінус, тому потихеньку згортають і скорочують виробництво. І всі сьогодні, хто планував інвестувати в свинарство, всі стали на паузу. Тепер ситуація повністю залежить від ринку, регулювати який уряд не вміє або не хоче. Якщо ціни на зерно трохи підуть вниз, а ціни на свинину вгору, галузь отримає якийсь шанс на виживання.

Ну, а ми в холдингу не сидимо склавши руки в очікуванні чудес, як і раніше працюємо над інвестиційним проектом, пов’язаним з виробництвом свинини. Опрацьовуємо варіанти і нюанси, але остаточного рішення щодо інвестування ще не прийняли.

Ми хочемо збільшити кількість постановочних місць під свиноматки, збільшити їх кількість, поміняти повністю генетику – завести більш ефективне поголів’я, збільшити площі під відгодівлю. Власне, звичайна історія – за правилами свинарства, які рідко хто зараз дотримується, потрібно кожні шість років міняти поголів’я. Але це процес дуже дорогий, і крім того це перерва в роботі ферм як мінімум на півтора року, тому багато хто намагається ці правила ігнорувати, а в підсумку опускають рентабельність свіноферми до критичного рівня.

З моєї точки зору, можливо сьогодні і є якраз той самий кращий час, коли потрібно зайнятися зміною поголів’я, оскільки в цьому бізнесі все одно йде мінус, а значить є сенс і необхідність зупинитися і оновитися. Буквально минулого тижня ми проводили в холдингу нараду і близькі до прийняття рішення по одній з наших ферм – провести зачистку, поміняти поголів’я і готуватися до нового витка споживчого попиту на продукцію.

– А де ви знайдете інвестора для такого не дешевого проекту в галузі з умовною рентабельністю? І в чому ваш фінансовий інтерес?

– Як правило, в таких проектах модель інвестування виглядає наступним чином: існує імпортне сучасне обладнання, наприклад, німецьке або польське, і саме під це обладнання існує пул європейських фінансистів, який здійснює кредитування з відстрочкою платежів. Тобто в європейських країнах стимулюють власне виробництво і стимулюють потенційних клієнтів купувати це обладнання. Таке інвестиційне кредитування складає приблизно 50% інвестицій, а другу половину коштів на будівництво вишукує саме господарство. Фінансовий стан холдингу дозволяє почати проект на таких умовах.

Чому ми готові вкладати кошти в тваринництво? Це перший, нехай і невеликий, але крок до виробництва доданої вартості, оскільки ми тут з сировини, в даному випадку з зерна, виробляємо наступний продукт – м’ясо та молоко. Наступний етап переробки – м’ясні та молочні вироби. Те, що у нас виробляється виключно на внутрішній ринок. Це мінус. Плюс в тому, що ми вміємо працювати на перспективу.

Звичайно, сьогодні ми бачимо тільки те, що держава не хоче або не вміє регулювати український внутрішній ринок продовольства, точково стимулювати і допомагати виробникам, щоб обсяги ринку зростали, а ціни були доступними для більшості споживачів. Так, як це відбувається у всіх цивілізованих країнах Європи. Поки у нас держава цікавить тільки експортні позиції – зерно і соняшникова олія, у цього сектору АПК є преференції і певна підтримка, а внутрішній ринок продовольства повністю випав з сфери уваги влади. Але чому б не помріяти про те, що у нас з’явиться україно-орієнтована влада?

Наш інтерес у свинарстві полягає в тому, що по-перше, ми починаємо не з нуля. Якби мені хтось сказав сьогодні, мовляв, піди в чисте поле і інвестуй в свинарник, я б цим точно не займався. А холдинг вже має напрацьовану базу і результативний досвід, є колективи і хороші фахівці. І втрачати такі напрацювання, такий капітал досвіду – це неправильно з точки зору перспектив бізнесу.

З нашим досвідом і фінансовою стабільністю, холдинг може дозволити собі працювати на перспективу. До того ж, як правило останніх десятиліть, ситуація в свинарстві йде по синусоїді – кілька років підйом, потім такий же спад. Ми плануємо вбудуватися в цю синусоїду, щоб відразу вийти на стабільний прибуток.

Ну і, врешті-решт, є ж питання продовольчої безпеки України, людей потрібно годувати, і якщо уряд не готовий про це думати, то відповідальний агробізнес все ж намагається вибудувати таку модель, яка і прибуток дає, і відгукується на перспективні соціальні запити.

– Останнє запитання вам може здатися смішним, але я його все ж задам вам, як творцеві багатопрофільного агрохолдингу – держава сьогодні хоч чимось допомагає інвестиціям у вітчизняний АПК?

– Держава сьогодні зайнята ринком землі і, мабуть, більше нічим. Я відстежую економічну і політичну ситуацію навколо АПК, недавно не втримав сміху, коли почув заяву якогось чиновника або чийогось радника про те, що агрогосподарства отримали скільки то там мільярдів гривень кредиту під нуль відсотків, але це все вкрай далеко від українських реалій . Я не знаю, звідки вони там таких фахівців набрали, в якій реальності живуть ці люди, звідки вони отримують інформацію. Повторюся, що ніякої системної політики щодо українського АПК у держави немає.

Те, що у нашого холдингу відмінні фінансові показники, це не завдяки державі, а навпаки – всупереч багатьом державним рішенням. Поки ми, по суті справи, якщо говорити про роботу на внутрішній ринок, як-то виживаємо. Але я не втрачаю надії на те, що рано чи пізно, краще звичайно, щоб раніше, Україна повернеться обличчям до себе і до своїх інтересів, в яких роль АПК з кожним роком стає все важливішою.

Перегляди: 3
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/vadym-nesterenko-rol-apk-staye-vse-vazhlyvishoyu-dlya-ukrayiny-tomu-vsuperech-sytuaciyi-my
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати