Tempo950x100

Tempo300x100

Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Підсумки збирання ранніх сільгоспкультур в одному з найбільших агрохолдингів Південно-Сходу України Ristone Holdings прокоментував для Аgroreview.com Вадим Нестеренко – співвласник і голова наглядової ради холдингу.

– Вадиме Григоровичу, в середині весни прогнози у всіх аграріїв Південно-Сходу були похмурі. Як ви оціните результати збору врожаю?

– Урожай не рекордний, але і не критичний, я б назвав його середньо-високим. Як я і припускав раніше, ми зібрали десь 75% від того, що ми збираємо в найкращі роки.

Врожайність пшениці в цьому році в середньому по господарствам 45-50 центнерів з гектара (у рекордні роки доходила до показника в 65 ц/га), ріпак дав середні показники, для нього погодні умови в цьому році були не найкращими. А ось ячмінь порадував – дав дуже хороші показники для цієї культури – 40-45 ц/га. Для холдингу традиційно – чим далі на південь розташоване господарство, тим врожайність нижче. В цілому, це є тенденцією для всього українського АПК.

– А що допомогло вашому холдингу зібрати пристойний урожай? Технології, насіння, добрива?

– Насамперед, звичайно, допомогли травневі дощі, вони, по суті, врятували посіви. Ви ж пам’ятаєте, що осінь була суха, сіяли ми в неоптимальні пізні терміни. Потім боялися, що взимку посіви замерзнуть, але зима була теплою, тут пощастило. Природа все ж таки грає в сільгоспвиробництві домінуючу роль. Безумовно, є така закономірність – від вкладених в технології ресурсів залежить обсяг і якість врожаю. Важливо знайти золоту середину між витратами і результатом. Ми ж взагалі боремося не за врожайність, а за фінансовий результат. Тобто при мінімально необхідних вкладеннях отримати максимальну фінансову віддачу.

Можна, наприклад, внести добрив у п’ять разів більше, ніж визначено нормою, але врожайність при цьому в п’ять разів вище не стане, може, буде більше на 20%, але з точки зору фінансів такі надвитрати не мають економічного сенсу.
Баланс здорової економіки вирощування зернових в холдингу тримається на кількох китах, серед яких я б виділив власне виробництво насіння, суворе дотримання правил сівозміни, боротьба за збереження природної вологи в ґрунті, гарне технічне оснащення господарств.

– Могли б більш детально зупинитися на кожному з них. Наприклад, чому ви вважаєте, що насіння краще не купувати, а вирощувати?

– Всі аграрії, які мають власне насіннєве господарство, знають, як це позначається не стільки на врожайності, скільки на собівартості врожаю. Власне насіння помітно зменшує собівартість вирощування. І, одночасно, додає упевненості. Адже вже не раз люди стикалися з тим, що навіть у купленого в пристойних імпортних фірмах садивного матеріалу, вирощеного в тій же Угорщині, періодично проскакує проблемна партія. Звичайно, такі фірми для збереження власного іміджу швидко реагують на скарги, задовольняють різноманітні претензії, тим не менш, людський фактор присутній і в таких серйозних компаніях.

Коли ж ми використовуємо власний посадковий матеріал, ми чітко розуміємо, що отримаємо на виході. Вирощуючи своє насіння, ми вже заздалегідь бачимо і знаємо, який в кожному з гібридів закладений потенціал зростання. І потім коли вже це насіння сіємо на товарну продукцію, чітко розуміємо, чого очікувати.
Всі сорти ячменю і пшениці ми в основному вирощуємо самі для себе. Вони добре районовані та адаптовані до умов клімату тих територій, де розташовані наші господарства, будь то південь – Дніпропетровська і Запорізька області, або більш північні райони Харківської області.

– Ви згадали про важливість сівозміни, але як застосовувати ці правила у сьогоднішніх умовах, коли більшість господарств має монокультурну спеціалізацію?

– Дотримання вимог сівозміни має істотний вплив на врожай. Посів зернових після кормових культур відразу дає підвищення врожайності, це аксіома. Але, на жаль, сьогодні мало хто займається тваринництвом серйозно, тому у більшості аграріїв, націлених тільки на зернові культури, є проблеми з сівозміною.

Ми розуміємо, що високорентабельних культур залишилося не так багато, по суті це тільки пшениця і соняшник. А сіяти поперемінно ці культури за правилами сівозміни не можна, це гарантована втрата врожайності. Але що робити маленьким господарствам? У них вибору немає.

Наш багатопрофільний холдинг, у нас є тваринництво, ми утримуємо ферми, тому можемо застосовувати правила сівозміни. Я вам скажу так: де поле після кормових засівається зерновими, там відразу помітний ріст урожаю на 20, 25, а то і 30%.

Але все це, передусім, впирається в питання економіки. Ось я вам наведу простий приклад – ми сьогодні чи не кожен день читаємо панічні новини про те, як агрогосподарства спалюють стерню після збору врожаю. Цього робити не можна, але якщо цього не робити, то постає питання про додаткові витрати на кілька обробок землі, що, відповідно, знижує рентабельність господарства. Дим на полях – це наслідок бажання фермерів скоротити витратну частину.

По розуму, потрібно збирати солому, але виникає питання – куди її дівати? Вона завжди йшла в тваринництво, проте галузь ВРХ неухильно скорочується, тому солома – це не додатковий прибуток, а додаткові витрати. А якщо стоїть питання – витратити більше або витратити менше, то наш український фермер, природно, вибирає друге.

Це ще одна грань переваг багатопрофільного агрохолдингу, яким є наш Ristone Holdings. У нас солома йде на приготування кормів для ферм ВРХ, на виготовлення компосту, який застосовується для вирощування грибів на наших підприємствах. У цьому економічні переваги великого багатопрофільного господарства.

А дрібні агрогосподарства вони в основній своїй масі мають одну спеціалізацію – рослинництво експортоорієнтованих культур, все. У них немає ні бажання, ні можливостей розвиватися в бік переробки. І якщо все ж буде прийнятий законопроект 3131, якщо всі аграрії будуть поставлені в однакові умови щодо оплати землі, то дрібні виробники опиняться в ситуації, коли їм доведеться, образно кажучи, «згадати про колгоспи». Тобто думати про кооперацію та укрупнення. Іншого шляху для підвищення рентабельності в АПК немає, без цього у них не буде жодних шансів вижити. Поки багато виживають тільки за рахунок роботи «в чорну», без податків, але нескінченно так тривати не може. Адже ми будуємо правову державу, адже правда?

– Ваш холдинг вклав чимало коштів у придбання гарної імпортної сільгосптехніки. Затрати чималі, а чи вони дали якийсь суттєвий економічний ефект?

– Звичайно, це якість і швидкість обробки землі, збору врожаю. Але на сьогоднішній день придбання хорошої техніки для багатьох господарств стало проблематичним.

Великі агрогосподарства вийшли на досить пристойний технічний рівень не сьогодні, а за ті 10-12 років, коли вони мали можливість користуватися спецрежимом ПДВ. Ці кошти акумулювалися на спецрахунки і використовувалися для розвитку виробництва. Безумовно, мова йде про легальних і працюють в білу агрогосподарствах. Про тих, хто думав про перспективи розвитку, хто пристойно вклався в техніку. Зараз з цим набагато складніше, ПДВ у аграріїв забирають в бюджет.

Я не втомлююся повторювати, що спецрежим ПДВ для аграріїв – це була найкраща, сама не корупційна і найбільш проста в адмініструванні державна підтримка АПК України. Саме в силу своєї некорупційності та прозорості ця пільга давала аграріям хороше зростання конкурентоспроможності, власне кажучи, саме тому лобісти транснаціональних корпорацій продавили її скасування. На мій погляд, першою ознакою формування серйозної державної політики України в галузі АПК стане як раз повернення спецрежиму ПДВ для агровиробників.

– Кліматичні умови, як ми бачимо, всі останні роки стають все більш несприятливими. Як до них пристосовуватися? Є сенс говорити про мережі зрошення, наприклад, для Дніпропетровської області?

– Якщо Південь України турбує нестача вологи, то Захід з року в рік навпаки заливає дощами. Там природне зрошення, часто навіть надлишок вологи, але якщо поля не вимокають, врожайність там вища. Але на Західній Україні ніхто ніколи масштабно зрошенням не займався, цього не вимагають їх кліматичні умови.

Зрошенням як раз намагаються займатися на Півдні, де з кожним роком стає все сухіше, постійно присутня загроза посухи. Однак для переходу до зрошуваного землеробства є одна поки непереборна перешкода – розпайована земля.

Розумієте, один-два пайовика з господарства вийшли, і пропало для зрошення все поле. Це питання економіки і політики в стратегії розвитку АПК. Те, про що ми говорили вище – легалізація всіх земельних та податкових відносин, цивілізований ринок землі і наступні процеси кооперації.

В нинішніх умовах, розмірковуючи про кліматичні загрози, потрібно говорити про сучасні технології обробітку ґрунту. Щоб максимально зберегти природну вологу в грунті, слід зменшувати кількість технічних прийомів обробки землі. Чим менше ти пройшовся культиватором по полю, тим більше ти зберіг вологи.

Над цим і працюють господарства нашого холдингу – як зберегти хоча б невеликі залишки вологи в грунті. Є, звичайно, так звані «нульові технології» no-till, які активно пропагують. Це, якщо пояснити просто, заганяють спеціальну сівалку і сіють по полю. Але ця технологія у нас не дуже придатна. Господарства холдингу працюють за технологією mini-till – тобто мінімально, дбайливо, але все ж обробляємо землю, прибираємо залишки перед посівами, намагаючись максимально зберегти в грунті вологу. Це теж запорука стабільності врожаїв.

– Зрозуміло, що сільськогосподарський рік ще не закінчився, але його екватор вже пройдено. Ваша загальна оцінка економічної ситуації для холдингу?

– Головне полягає в тому, що ми впевненіше стали дивитися у завтрашній день. Багато було занепокоєнь із-за погодних сюрпризів, але в глобальному сенсі вони нам не завадили досягти позитивного економічного результату. Сьогодні і на пізні культури хороші перспективи відкриваються.

Зміна курсу валют теж з нашої точки зору позитивне, оскільки, так чи інакше, у нас є частина експортоорієнтованих зернових позицій і виробництво соняшникової олії. Ставки банківські впали, це теж позитивний момент з точки зору оборотних коштів.

Я не думаю, що все це результат якоїсь цілеспрямованої економічної політики влади, тут скоріш діє збіг багатьох обставин, тон яким задає пандемія коронавіруса. Але все це разом узяте дає перспективу вважати, що нинішній рік з точки зору економіки для холдингу буде набагато успішнішим, ніж попередній.

– Ви згадали про пандемію Сovid-19 і карантин, як, на ваш погляд, вони позначаться на можливості та перспективи цінових продукції АПК?

– Я думаю, що з урахуванням уроків коронавірусу і закриття кордонів, всі країни в цьому році будуть більш активно орієнтуватися на формування досить потужних національних продовольчих запасів. А наша Україна буде орієнтуватися на задоволення їх потреб. Тому що своїх запасів ми практично не формуємо, чомусь завжди фатально впевнені, що нам завжди всього вистачить.

На мій погляд, це неправильний підхід і відсутність осмисленої політики в цьому питанні. Якщо бездумно йти таким шляхом далі, то рано чи пізно ми відправимо все вирощене на експорт і навіть не помітимо, що залишилися ні з чим. Але це ж питання реального суверенітету і самодостатності держави перед обличчям загальносвітових загроз.

Мені так здається, що наші попередні і нинішня державна влада питання про продовольчу безпеку України звикли сприймати просто як слова, як абстрактне і не наповнене реальним змістом гасло. А це неправильно. У держави у цьому питанні повинна бути чітка і вивірена політика.

Сьогодні ситуація така, що АПК України розвивається не завдяки, а всупереч тим умовам, в яких знаходиться. Але на тлі зростання світової загрози нестачі продовольчих ресурсів, саме ця галузь стає для України державноутворюючою. Колись це дійде і до влади, і тоді в нашій країні з’явиться грамотна і перспективна політика для АПК, слова про продовольчу безпеку набудуть реального сенсу і змісту.

 

Перегляди: 4
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/vadym-nesterenko-vazhlyva-ne-prosto-vrozhaynist-kincevyy-finansovyy-rezultat
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати