Як Китай підштовхує Україну до вирощування генно-модифікованих культур

Найбільший споживач української кукурудзи скорочуватиме її закупівлю через розвиток ГМО. Україна втрачає експортний потенціал. Чому так сталось?

Китай збирається змінити свій статус найбільшого в світі імпортера кукурудзи та сої. Для цього місцеве Мінагро в жовтні схвалило перелік сортів генетично модифікованого (ГМ) насіння кукурудзи та сої, дозволених до вирощування. Мова про 37 сортів кукурудзи, та 14 сортів сої. Всі вони створені китайськими компаніями: Syngenta, Dabeinong та Yuan Longping High-tech Agriculture.

Сорти ГМ кукурудзи та сої на дослідних ділянках в Китаї дали врожаї на 10-11% більші, ніж традиційні. Враховуючи, що Китай вирощує 270 млн т кукурудзи на рік, 10-відсоткова прибавка повністю закриває дефіцит кукурудзи в країні.

До чого тут Україна?

По-перше, Китай головний імпортер української кукурудзи. До речі, серед суден-зерновозів, які отримують свій вантаж в портах великої Одеси, значна частка саме із кукурудзою для Китаю. Це одна із причин, чому їх не чіпають російські військові.

По-друге, серед провідної десятки світових експортерів кукурудзи, лише Україна та частково ЄС обмежують вирощування її генно-модифікованих сортів. Загалом в 19 з 27 країн ЄС заборонено вирощування ГМО кукурудзи.

Якщо врахувати, що в Іспанії та Португалії зустрічаються легальні поля із ГМ кукурудзою, то Україна на цьому фоні “святіша за папу римського”. Наш новий закон про обіг ГМО просто забороняє вирощування ГМ кукурудзу.

Який результат такої ГМ “цнотливості”? Завищена, у порівнянні з іншими експортерами, собівартість. За даними директора ВНІС (Всеукраїнський науковий інститут селекції) Мирослава Парія, витрати на вирощування “класичних” сортів кукурудзи більші від ГМ в середньому на $100 на 1 га. Адже потрібно вносити гербіциди та інсектициди. Це додаткові витрати як на ці хімікати, так і на техніку і пальне для їх внесення.

В період до 2022 року, коли ціни на зернові були високі, фермери не дуже переймалися через це. Тепер вже другий рік ця культура генерує збитки – через падіння світових цін.

За даними свіжого дослідження Світового Банку та Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), якщо в 2021 році прибуток з тони кукурудзи становив $67, то в 2022 році це був вже збиток – $48. А цього року мінус складає $21. В таких умовах економія на витратах дуже вчасна.

Не дивно, що вже близько 5% кукурудзи з України – ГМ, хоч і вирощують її неофіційно. Причому цей показник поступово збільшується. Сім років тому він складав 3%. Це фіксують торговці українським зерном та сюрвеєри (оцінщики якості транспорту та товару). Цю інформацію періодично анонімно збирають аналітики – наприклад, з USAID.

Противники ГМО по іншому дивляться на проблему. Сюзанна Григоренко, виконавча директорка “Насіннєвої асоціації України” зазначає, що традиційне, не модифіковане зерно має вищу ціну на світових ринках. Це премія за органічність.

Але тут є одне але. Така премія логічна для продуктів, які безпосередньо вживає людина – продукти із пшениці, яблука і таке інше. Кукурудза не відноситься до таких, адже її здебільшого використовують як корм для тварин, або в переробці на олію. Попкорн, пластівці та консервоване зерно – це крапля в морі від загального її споживання.

Показово, що Китай дозволив імпорт ГМ кукурудзи з Бразилії саме після того, як через війну, розв’язану Росією, почалися перебої із поставкою традиційної української кукурудзи.

Але в новому українському законі суворо заборонили ГМО саме для кукурудзи. Для вирощування ГМ пшениці, черешні чи яблук такої заборони немає.

До гори дригом, але логічно

Такий український парадокс має просте пояснення. Виключення по кукурудзі “пробили” постачальники засобів захисту рослин та насіннєві компанії, повідомили LIGA.net декілька учасників ринку. Чому саме кукурудза?

По-перше, кукурудза є третя по площі посівів культура в Україні. За прогнозом, в поточному маркетинговому році посіви кукурудзи в країні сягатимуть майже 4 млн гектарів.

По-друге, в передвоєний 2021 рік імпорт хімікатів (засобів) для захисту рослин (ЗЗР) в Україну перевищив $1 млрд на рік. А є ще українські виробники. Саме для кукурудзи потреба в ЗЗР найбільша серед зернових.

Згідно з дослідженням Світового Банку та УКАБ, в цьому році витрати на ЗЗР при вирощування ячменю в два рази менші, а пшениці – в півтори рази менші в порівнянні з кукурудзою. На гектар вони становлять: для ячменю – $47, для пшениці – $62, а для кукурудзи – $81.

При вирощування ГМ культур зменшуються витрати саме на ЗЗР, та на їх внесення. По оцінкам директора ВНІС, лише по гербіцидам економія складає $15-20 на гектар. Якщо врахувати ще зменшення витрат на інсектицидах, то набігає економія до $30 на гектар. Тобто, в такому разі продавці ЗЗР втрачають більше $110 млн на рік.

Ще одна сторона – це продавці насіння кукурудзи. Обсяг цього ринку оцінюється в $150 млн на рік. І якщо в сегменті традиційного насіння українські компанії ще конкурують з імпортом, то постачальниками ГМ насіння кукурудзи є виключно закордонні компанії. За одним виключенням: Мирослав Парій запевняє, що вже через два роки ВНІС зареєструє свій першій ГМ сорт кукурудзи.

“Якщо на цю культуру буде знято законодавчу заборону, не буде виключення в законі про обіг ГМО”, – каже він.

Магія технологій

В Китаї із комуністичною прямотою заявляють про цілі прискореного впровадження ГМО. В аналітичній записці китайських чиновників зазначено, що за наступних п’ять років “рівень проникнення генетично модифікованого насіння кукурудзи, як очікується, досягне піку в 90%”. Там прогнозують збільшення урожайності на 11,6%, що дозволить відмовитися від імпорту кукурудзи.

Подібна ціль у китайців і по сої: використовувати ГМ сорти для нарощування урожаю та скорочення імпорту. З іншого боку, Єврокомісія ініціює лібералізацію правил поводження із ГМО та визнання деяких генних технологій (цисгенез, інтрогенез і редагування геному) такими ж безпечними, як і класична селекція.

Якщо до цієї технології відкривається найбільший аграрний ринок світу, то, можливо, майбутнє – одне суцільне ГМО?

Джерело: biz.liga.net