182818
178171

Як свинарство стало рентабельнішим за птахівництво

Свинарство непомітно випередило птахівництво за рівнем рентабельності інвестицій повідомляє MeatNews із посиланням на Асоціацію “М’ясної галузі”.

Навіть у період пандемії COVID-19, свинарі зуміли випередити виробників курятини по рентабельності інвестицій і наростити поголів’я свиней. У той же час, за даними Держстату України, поголів’я птиці зменшилося.

Однак рівень прибутку у свинарстві розподілений нерівномірно, пояснює Микола Бабенко – виконавчий директор Асоціації “М’ясної галузі” та гендиректор Центру підвищення ефективності в тваринництві. Високу рентабельність за рік отримують репродуктори – продавці 25 кг поросят для відгодівельників, у самих відгодівельників рентабельність по року була в 10 разів менша. Наприклад,  у 2019-2020 рр собівартість 25 кг поросят могла бути в межах 700 грн/голова, тоді як середня ціна продажу трималася на рівні 2000 грн/голова – втричі більше ніж витрати. Свиноматки за рік дають 2,2 приплоди, отже репродуктори могли легко заробляти 400% рентабельності інвестицій в рік.

У той же час прибуток відгодівельників з однієї відгодованої свині складав 550 грн/голова при собівартості відгодівлі 4400 грн/голова. З трьома оборотами за рік – 40% рентабельність інвестицій в рік, тобто в 10 разів менше.

Для порівняння у 2020 році, за даними Євростату, вартість 25 кг поросят для відгодівлі у Нідерландах була 1000 грн/голова, тобто в 2 рази дешевше ніж в Україні.

Чому споживачам важливо розуміти як розподілений прибуток у свинарстві?
Наприкінці 2020 року неочікувано подорожчали корми на 50%. Це подорожчання неоднаково торкнулося всього ланцюга, більш чутливими до подорожчання кормів виявилися відгодівельники. Причина – вищі витрати коштів на відгодівлю і їх брак при купівлі річного запасу зернових у жнива (липень-жовтень 2020 року), коли традиційно ціни на зернові найнижчі.

Репродуктори ж, як правило, мають достатньо обігових коштів і формують запаси зернових у цей період на рік вперед.

Далі на ринку почалися маніпуляції і спроби тиску на підняття ціни на свиней у 2021 році. Від ціни на живих свиней залежить і ціна на свинину для населення.

Всі експерти вже відмітили подорожчання олії, цукру, яєць, курятини та інших продуктів, а свинина по відношенню до 2020 року не подорожчала, а навіть стала дешевшою.

Чому свинина дешевшає?
Попередні роки населення сплачувало, щонайменше, зайві 20 грн/кг свинини. Тут мова про перевитрати, які стали масовим явищем в українському свинарстві. Висока ціна за свинину, яку платили споживачі, лише «розслабила» виробників свинини і деякі з них просто перестали рахувати собівартість свиней у процесі вирощування, а фальшування з генетикою і кормами, перевитрати у свинарстві – стали масовим явищем. Як наслідок – собівартість свиней в Україні найвища в Європі.

Підтвердженням, що українські свині стали  найдорожчими в Європі є:

1. Збільшення імпорту свинини в рази, щомісяця, по відношенню до аналогічного періоду попереднього року.
2. Вдвічі вища ціна в Україні на 25 кг поросят.
3. При меншій на 30% ціні на корми в Україні вищі на 40% витрати кормів у собівартості свиней в Україні у порівнянні з країнами ЄС. Про це свідчать статистичні дані міжнародної мережі дослідників ефективності в свинарстві InterPIG.

Підприємства м’ясної галузі об’єктивно оцінюють ситуацію у вітчизняному свинарстві, тому докладають всіх зусиль, щоб допомогти українським свинарям знизити собівартість свиней, хоча б до рівня країн ЄС.

Щодо імпорту дешевшої свинини, в Асоціації «М’ясної галузі» вважають, що не імпорт свинини потрібно забороняти, а створювати можливості для експорту. Для експорту української свинини потрібні:

-Хороша генетика свиней;
- Низька собівартість;
- Унеможливлення нелегального продажу свиней інфікованих АЧС.

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Заманливі перспективи та поточні виклики: українська аквакультура потребує поштовху

У середньому, 2020-го українці спожили по 15 кг риби та морепродуктів. Це більше за рік попередній, та й загалом цифра останніми роками поступово зростає. З боку іншого, зростання відбувається головним чином за рахунок імпорту. Ну й Україна все ще суттєво не дотягує до 20 кг, рекомендованих ФАО – Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООH.

Такі факти та цифри натякають на важливе завдання.
 
«Сьогодні Україна імпортує  більшість рибної  продукції , яку споживає. Але віримо, що завдяки природним ресурсам, людському та освітньому потенціалу Україна має всі можливості для розвитку аквакультури і здатна не тільки забезпечити власне споживання, а й виходити на зовнішні ринки», – каже Ксенія Сидоркіна, директор Програми USAID з аграрного та сільського розвитку – АГРО.
 
Програма стала одним зі співорганізаторів виставки-форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021». Участь у заході взяли близько 200 осіб, так чи інакше пов’язаних з аквакультурою. Учасники з’ясовували, що маємо вже та що потрібно зробити для подальшого розвитку галузі.
   
У планах – спрощення оренди водойм і держпідтримка

Аквакультура — це штучне вирощування риби й інших водних продуктів, гідробіонтів. Здійснюється у повністю або в частково контрольованих умовах – ставки, садки та інше. Саме продукцію цього сектору сільського господарства ми найчастіше купуємо в рибних відділах супермаркетів чи спеціалізованих магазинах.
 
Україна багата на водойми, має протяжне морське узбережжя. Та й розведення риби практикується у нас із давніх давен.
 
«Аквакультура в Україні є третім за значимістю джерелом тваринного білка після вирощування худоби та птиці. Крім того, розвиток сектору робить значний внесок у зайнятість сільського населення та населення прибережних територій», – наголошує Олег Баздуганов, в.о. голови Державного рибного агентства України.
Він перелічує основні види риби, що вирощують в Україні зараз: коропові, райдужну форель, кілька різновидів сомів, карася, стерлядь, осетрів, бестера, вислоноса. Останніми роками дедалі популярнішою стає тилапія. Станом на 1 січня 2021 року в Україні було зареєстровано 4568 профільних підприємств різних форм власності. Загальний обсяг продукції аквакультури становив торік 18,5 тисяч тонн.
 
Очевидно, що галузь має потребу в поштовхові.
 
За словами Олега Баздуганова, нині готовий законопроект, покликаний спростити ведення аквакультури – зокрема, це стосується умов оренди водойм.
«Найближчим часом плануємо ініціювати запровадження нульової ставки ввізного мита на імпорт комбікормів для інтенсивної аквакультури та на дороговартісне обладнання для індустріальної аквакультури, – додає керівник Держрибагентства. – Також будемо просити державу про механізми державної підтримки на кілограм вирощеної риби, компенсацію вартості електроенергії, що використовується для цілей аквакультури суб’єктами господарювання, і компенсацію вартості води».
394.jpg
 
Швидше за все, необхідні для розвитку галузі кроки не мають обмежуватися лише різними компенсаційними механізмами. Всеохопний аналіз проблем і можливостей галузі аквакультури в Україні, кращі практики та рекомендації ще 2017 року було зібрано в Дорожній карті «Розвиток аквакультури в Україні». Її підготували за підтримки Міністерство промисловості, торгівлі та рибальства Норвегії та Норвезько-української торговельної палати.

Іноземний досвід в асортименті
 
На перший погляд, це може виглядати дещо суперечливо – Норвегія є на сьогодні і найбільшим імпортером рибної продукції в  Україну, і державою, що прагне допомогти їй розвинути власну аквакультуру.
 
«Є великі можливості та рішення для розвитку комерційно вигідного співробітництва між країнами, – переконаний, однак, посол Норвегії в Україні Ерік Сведал. – Тут недорога робоча сила, низька вартість оренди на землю, Україна географічно близька до важливих ринків. Це дуже суттєві фактори. Але зараз тут є й багато викликів, таких як регуляторні питання, відсутність кваліфікованого персоналу, кредитних коштів і технологій».
 
Норвегія чи не найкраще позиціонована в якості партнера чи консультанта. Аквакультура є найбільшим сектором економіки цієї країни, її експортна вартість перевищує експорт промислового рибальства. Загалом, Норвегія – друга в світі за обсягами експорту морської рибної продукції, торік її було продано 2,7 млн тонн. Лосось, форель, європейський лобстер і блакитні мідії є основними експортними морепродуктами Норвегії.

Говорячи про співпрацю з Україною в сфері аквакультури, посол Ерік Сведал наголошує на важливому факті: обидві країни є членами Конвенції Пан-Євро-Мед. Це інструмент, який стосується правил походження товарів у рамках угод про вільну торгівлю між договірними сторонами. Наприклад, перероблена в Україні продукція норвезького походження може експортуватися до Євросоюзу на умовах зони вільної торгівлі, що є частиною Угоди про асоціацію.

На форумі було представлено інші потенційно цікаві для України приклади та цифри.

Зокрема, досвід Ізраїлю. Свого часу через високу вартість землі, прісної води та робочої сили там обрали шлях інтенсивної аквакультури. Тобто, спрямованість на якомога більшу «врожайність» із гектару водойми.

Промовисті цифри озвучила Магарита Смирнова, провідний фахівець управління рибного господарства Міністерства сільського господарства Ізраїлю.

«У 1997 році вилов із гектару становив трохи більше 5 тонн риби, у 2011-му вже 7-8 тонн, а нині – 10-20 тонн. Інтенсифікація просто шалена», – розповіла вона. Разом із тим, процесу було притаманне скорочення кількості підприємств галузі (зараз їх усього 35) разом із де-факто збереженням площі водойм.

Особливістю аквакультури в Європі є участь у галузі малого бізнесу, наголосив старший офіцер із рибництва й аквакультури ФАО Гайдар Ферсой.

«У Великій Британії  станом на 2020 рік налічувалося 4100 рибних господарств. Із них лише 5 мають понад 250 співробітників. Натомість у 260 підприємствах працюють від 5 до 9 людей», – наводить він приклад.

До слова, трійка лідерів за споживанням риби в Європі виглядає так: Португалія (56,8 кг на людину на рік), Норвегія (54,3 кг), Іспанія (45,6 кг). 

3,6 мільярда доларів як привабливий приз за реформу галузі
 
Для розвитку будь-якої галузі критично важливими є інвестиції. Вони створюють нові підприємства та робочі місця, приносять нові технології.
 
Аквакультура не виняток. Більше того, вона добре позиціонована для капіталовкладень.
 
«Є низка переваг України для залучення інвестицій у галузь. Споживання риби та морепродуктів у світі продовжує зростати. За прогнозами, за період з 2019 по 2028 роки виробництво аквакультури зросте на 28%, – каже Оксана Ткачук, радник з питань інвестицій компанії UkraineInvest. – Україна має вільну торгівлю з ЄС, яка передбачає звільнення морепродуктів від митних зборів. Фактично, це для нас перепустка до другого за величиною ринку з торгівлі рибними продуктами і найбільшого імпортера риби в світі».
 
Це не всі переваги. Ще Україна має найбільшу площу прісноводних ресурсів, придатних для риболовлі й аквакультур у Європі – понад 1 млн. га. Щоправда, з них нині використовують лише 15%. Крім експортних перспектив, є потенціал до  збільшення споживання на внутрішньому ринку.
397.jpg
 
«За підрахунками аналітиків  UkraineInvest, за умови збільшення виробництва аквакультури на 400 тис. тонн на рік в економіку країни можна залучити близько 3,6 млрд доларів інвестицій, – каже Оксана Ткачук. – 2 млрд на виробництво і 1,6 млрд – на переробку».

UkraineInvest є державною компанією із залучення та підтримки інвестицій в Україні, допомогою якої можна скористатися і за наявності інвестиційних проектів у сфері аквакультури. Тим часом підтримку вже готовий надати Європейський інвестиційний банк.

У кінці минулого року стартував проєкт «Основний кредит для аграрної галузі – Україна». ЄІБ виділяє 400 млн євро, з них до 140 мільйонів – на підтримку аквакультури та рибальства.

«Це перший проєкт за історію незалежності України, коли безпосередньо було зроблено окремий акцент на аквакультурі», – наголошує Дмитро Христенко, ключовий експерт проєкту з питань аквакультури та рибальства. Основними напрямами технічної підтримки є спрощення кредитування для підприємців, зміцнення навичок і нарощування потужностей, дорадництво.

Ну і коли мова зайшла про різні види підтримки та заохочень, то варто згадати ще про такий.

Організатори форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021» оголосили конкурс студентських наукових робіт на тему: «Українська аквакультура: шлях до успіху». Конкурсанти мають підготувати наукові роботи за результатами заходу.

«Ми хотіли би почути їхнє бачення – що і як потрібно змінювати, які проводити реформи. Метою є також подальше долучення освічених, талановитих студентів до наших проєктів і співпраця з ними», – підкреслив директор Бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури» Юрій Шарило.

Приз для переможця організатори тримають у секреті, але обіцяють – він сподобається.

Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО).
 
 Автор: Анатолій Марциновський
 
Ваш вибір 'Подобається'.


Агрокорпорація VS фермер: попри рішення ВС, земельна війна на Тернопільщині триває

Три роки тривала судова тяганина фермерського господарства “Урожай ТЕО” з великою земельною компанією “Агропродсервіс”, і нарешті Верховний Суд у березні 2021 року виніс рішення на користь фермера. Здавалося б, перемога. Можна спокійно працювати на своїх 200 га.

Але вже на початку квітня літнього фермера Степана Сказка селяни терміново викликали на поле, бо, попри рішення судів, конкуренти вивели велику техніку на їхні поля і розпочали сівбу. Він примчав на поле. Побачив великогабаритний посівний комплекс “Агропродсервісу”. Можливо, згадав, що саме тут два роки тому ті самі люди побили під час посівної його доньку, маму двох його онучок. Можливо, згадав стареньких бабусь, які довірили йому свої паї: бо ж ми лише тобі, Степане, віримо. І просто кинувся під колеса цього трактора. Бо не знайшов іншого виходу як людина, що має на руках всі судові рішення, аж до Верховного Суду, де іменем України доведено його право працювати на цих землях…Про це детально у матеріалі Укрінформу.

ЯК ВЕРХОВНИЙ СУД ВПЕРШЕ ЗАХИСТИВ ФЕРМЕРА

У цьому році Верховний Суд ухвалив історично важливе рішення, яке стосується земельних відносин. Найвища судова інстанція України стала на захист фермера, визначивши, що саме йому належить право оренди земельних паїв у Козівському районі Тернопільської області, де він може здійснювати свою сільськогосподарську діяльність. Вперше за час новітньої української історії земельних відносин перемогла людина, яка обробляє 200 гектарів землі, а не великий аграрний капітал, який сконцентрував десятки тисяч гектарів ріллі. 

ПЕРЕДІСТОРІЯ АБО ЯК СЕЛЯН НАМАГАЛИСЯ ПОЗБАВИТИ ПРАВА РОЗПОРЯДЖАТИСЯ СВОЇМИ ПАЯМИ

Нагадаємо перебіг подій цієї “земельної битви”.

Селяни із трьох сіл Тернопільщини – Олесино, Уритви й Геленки – відмовилися продовжувати договір про здачу паїв ТОВ «Теофіпілка», що є структурним підрозділом великої агрокомпанії «Агропродсервіс», вирішивши віддати перевагу іншому підприємцю, фермеру з господарства «Урожай-ТЕО». Причин для зміни орендаря було кілька. Селяни були незадоволені сумою орендної плати, яку платив агрохолдинг, – деякі звинувачували агрохолдинг у недоплаті від 3 до 9 тисяч гривень на рік, передачі паїв у суборенду всупереч волі власників, як це відбулося з орендованими землями в с. Теофіпілка, крім того – вони хотіли мати справу з місцевим фермером Степаном Сказком, з яким і уклали нові угоди на оренду своїх паїв.

Але агрохолдинг не змирився з таким перебігом подій. Одного дня пайовики дізналися, що вони нібито «підписали» нові угоди із «Агропродсервісом» і віддали йому в оренду свої паї ще на 10 років. Тобто люди, які передали свої паї фермеру Сказку, одного дня прокинулися і побачили себе кріпосними агрохолдингу. Переглядаючи тогочасні відеосюжети з поля, яких багато в Інтернеті, ми почули таку фразу від учасників конфлікту: «Нас вважають рабами, прикріпленими до паїв…».

Справа про внесення в реєстр сфальсифікованих документів досі не розслідувана. Більше того, говорить донька фермера – юристка Ірина Сказко – жодного з селян, які заявили про фальсифікацію і підробку їхніх підписів під угодами, за три роки у справі не було допитано. Очевидно, що її “затягують”, передаючи розслідування з одного відділку до іншого, сподіваючись, що скоро завершиться термін позовної давності. І це має бути предметом для дослідження контролюючими органами. 

КОЛИ ОПОНЕНТИ ПОБАЧИЛИ, ЩО МИ ВИГРАЄМО В СУДАХ, ВОНИ ПІШЛИ ПО НАШИХ ПАЙОВИКАХ ІЗ ЗАГРОЗАМИ ТА ШАНТАЖЕМ

Ці роки, доки тривали суди, фермерське господарство «Урожай ТЕО», яке очолює Сказко, здійснювало посівну і збирало урожай лише за допомоги власників паїв, громадських активістів та учасників бойових дій на сході України. Бо їм постійно перешкоджали структури “Агропродсервісу”. Ситуація не обмежувалася лише словами: як ми писали, навесні на полі було побито 35-річну доньку Степана Сказка Ірину та інших активістів. 

Ірина Сказко розповіла агентству про сьогоднішній стан речей:

- Попри те, що всі три роки на мою адресу лунали погрози, ми пройшли всі судові інстанції, на нашу користь є п’ять рішень судів, у тому числі два рішення Верховного Суду. І після 9 березня 2021 року, коли вже було винесено останнє рішення Верховного Суду, яким залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду міста Києва на земельні ділянки, що знаходяться в законному користуванні «Урожай ТЕО», наші опоненти просто пішли на рейдерське захоплення.

- Розкажіть детальніше.

- На початку квітня на орендованому нами полі з’явилася техніка, землевпорядники. Коли я приїхала на поле, там уже стояла одна машина поліції, техніка «Агропродсервісу» і були землеміри, які вчиняли дії фактично під наглядом поліції. Представник холдингу представився, і сказав, що відбувається засів полів ПрАП «Агропродсервіс». Це була перша спроба посіятися на нашому полі. Невдала. Ми звернулися до поліції із заявою на перешкоджання здійснення нами господарської діяльності. Заяву не сприйняли. Потім, за кілька днів, була наступна спроба захоплення. 14 квітня 2021 року відбулися ці ж самі дії, проте вже були залучені представники не лише Бережанського відділу поліції, а й зігнано поліцію з усіх районів, на полі знаходилося більш як два десятки поліцейських. Вони виконували роль, як не помічників наших конкурентів, то просто статистів. Але посівну агрохолдингу зупинив мій батько, який кинувся під колеса трактора.

- А як зреагувала поліція, коли ваш батько так вчинив?

- Представники поліції просили його звільнити поле і не наражати себе на небезпеку. Натомість батько їм відповів, що ви три роки своєю бездіяльністю фактично зробили так, що я сам як фермер змушений зупиняти техніку, яка незаконно тут знаходиться. Потім “Агропродсервіс” почав показувати якісь нібито нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. Тобто, виходить, що коли наші опоненти побачили, що ми виграємо в судах, вони пішли по наших пайовиках та почали їм погрожувати, що якщо ви не підпишете з нами угоди, то ми стягнемо з вас мільйонні штрафи за те, що колись вкладали добрива у ваші паї. А наші пайовики – це переважно бабусі, яким сімдесят- вісімдесят років. І їх залякували та шантажували обіцянкою стягнути з їхніх пенсій мільйонні штрафи. По телефону наші пайовики сказали, що нічого не підписували, втім, представники “Агропродсервісу” заявили, що в них є нові договори оренди, зареєстровані в Державному реєстрі. 

Нагадаю, як працівники “Агропродсервісу” діяли три роки тому: підробили договір на оренду паїв, фальсифікат внесли в реєстр, а потім заявили, що оригінали договорів, які наші пайовики не те, що не підписували, а в очі не бачили, “вкрали”. Ця “крадіжка” слугує підтвердженням, що оригіналів просто не існувало. Протягом цих трьох років люди, яких обманули, неодноразово давали пояснення працівникам поліції, ми подавали багато заяв про порушення кримінальних справ за статтями шахрайство і фальсифікація підписів. Але за цими заявами жодних процесуальних дій, передбачених КПК, поліцією вчинено не було. Проводилися лише якісь незрозумілі “опитування”, хоча це не передбачено КПК. Ми цікавилися: чому людей, паї яких забрали, не допитували жодного разу як свідків? Відповіді немає. Натомість кримінальні справи за нашими заявами всі лягли мертвим каменем. Так і сьогодні діє поліція: фактично – допомагає рейдерам.

- Що ви маєте на увазі?

- Дві наші заяви про рейдерське захоплення не вносяться в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а вносяться в журнал і розглядаються як звичайні скарги. Нам відмовляють у реєстрації провадження, у внесенні до ЄРДР – і ми змушені фактично самі через суди зобов’язувати їх вносити ці дані в реєстр. Ми зараз якраз подаємо скаргу, оскільки наша від 9 квітня 2021 року в ЄРДР не внесена. А заява від 14.04.2021 року зараз під питанням, про її долю адвокати якраз будуть намагатися дізнатися. На цю заяву від 9.04.2021 адвокатом вже подано скаргу до слідчого судді, щоб зобов’язати правоохоронців внести її в ЄРДР. 

- Яка кількість гектарів землі зараз перебуває у користуванні “Урожай ТЕО”? 

- Згідно з рішеннями судів, у користуванні нашого фермерського господарства перебуває 180 гектарів орендованої землі, є договори оренди. Втім, “Агропродсервіс” стверджує, що на 60 га у них, мовляв, є нові договори і тому вони пішли на наше поле.

Ми робили адвокатські запити на сам «Агропродсервіс», на підставі чого вони знаходилися на наших земельних ділянках вже після рішення судів, однак, відповіді не надійшло. Коли ми кажемо про рішення судів на нашу користь, то правоохоронці, в свою чергу, заявляють про те, що вони не наділені повноваженнями надавати правову оцінку рішенням судів. Тобто вони не коментують рішень, що набрали законної сили, та є обов’язкові до виконання. Вони кажуть, що, якщо ми не погоджуємося з якихось підстав з тими договорами оренди, які нібито є в ПАТ «Агропродсервіс», то ми можемо це доводити в судовому порядку.

- Тобто це слід розуміти як новий механізм саботажу прийнятих судових рішень. Начебто укласти чи не укласти (враховуючи досвід фальсифікацій) нові угоди на частину землі та знову відправити в суд?

- Так. Це розрахунок на те, щоб виснажити нас, показати свою силу простим селянам та завадити працювати “Урожай ТЕО”.

- Скільки є часу на виконання рішення Верховного Суду, яке було ще у березні?

- Міністерство юстиції з моменту винесення цього рішення зобов’язане на наступний день після його отримання відновити порушені права. Саме це міністерство має моніторити Реєстр і, у разі таких рішень, самостійно без будь-яких примусів виконувати рішення судів. Проте пані Оніщук, заступниця міністра, написала, що вона не має можливості виконати рішення Північного апеляційного господарського суду, яке вже набрало законної сили, оскільки там уже є зареєстровані якісь інші майнові права і, якщо ми не погоджуємося, то повинні ці права оскаржувати в судовому порядку. Зараз ми готуємо заяву до Господарського суду міста Києва про роз’яснення виконання рішення суду і будемо звертатися в НАБУ, ДБР, оскільки невиконання рішення суду є кримінально караним діянням. Також будемо звертатися в правоохоронні органи, в Офіс генерального прокурора і ще раз – в Мінюст щодо невиконання рішення Верховного Суду.

- Чи передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду?

- Так, це однозначно тягне за собою порушення кримінальної справи.

*  *  *

Отже, суть моменту така. Після прийняття всіх судових рішень великий аграрний бізнес, щоб дотиснути та не дати реалізувати ці рішення, вдається до саботажу рішень, залякування та шантажу. І найгірше, що у цій правовій та й фізичній битві органи, які уповноважені стояти на варті закону, охороняють інтереси великого капіталу. Через півроку стартує продаж землі, і найвище керівництво країни обіцяє, що фермер, середній та аграрний виробник отримають пріоритетні права та можливості для купівлі землі. Але конкретний тернопільський кейс демонструє, що в реальності навіть рішення Верховного Суду не гарантує селянам їхніх прав. 

На момент написання матеріалу адвокати фермерського господарства, окрім заяв до поліції, звернулися в НАБУ та ДБР зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Бережанської поліції в Тернопільській області Артема Колодія та Володимира Діділівського. 

Адвокат фермерів – керуючий Адвокатським бюро "Віктора Дасюка" Віктор Дасюк у коментарі агентству повідомив:

- Пояснимо, що в рамках захисту від протиправних дій Міністерства юстиції України та захисту від стягнення надуманих збитків з боку агрохолдингу відбулось два господарських процеси і двічі крапку в цих процесах ставив своїм рішенням Верховний Суд. Перший – господарський процес, за яким агрохолдинг “Агропродсервіс” намагався стягнути мільйонні збитки нібито за те, що фермерське господарство обробляло землю, на яку агрохолдинг мав плани. Те рішення ВС підтвердило, що жодних порушень у користуванні землями з боку “Урожай ТЕО” немає, договори оренди є дійсними. З огляду на це, відсутні будь-які підстави на стягнення збитків. Фактично, цей процес був хоч і не вдалою, але спробою тиску гіганта-агрохолдинга на мале фермерське господарство.

Другий процес стосувався визнання протиправними рішення Мінюсту, яким, за скаргою агрохолдингу, було скасовано державну реєстрацію договорів оренди фермерського господарства. Верховний Суд визнав, що Мінюст діяв не в межах закону і протиправно скасував реєстрацію договорів оренди. Більше того, в Мінюсту взагалі були відсутні правові підстави для розгляду скарги агрохолдингу, оскільки вона була подана не в межах строку, визначеного законом. Далі – більше. Мінюст у порушення вимог закону належним чином не повідомляє фермерське господарство про розгляд скарги, чим фактично позбавляє останнього права на захист. І, на мою думку, ці та інші обставини вказують, що Мінюст не був арбітром у цій ситуації, а "грав" на боці агрохолдингу.

Минулого року після рішень першої та другої судової інстанцій адвокати надсилають запит до Мінюсту, пояснивши, що суд визнав їхні дії протиправними та поновив у реєстрі відповідні записи й права фермерського господарства. Через кілька тижнів Мінюст відповів, що не має можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19 та провести державну реєстрацію. 

Сьогодні фермерам просто заважають засіватися, блокують техніку, ігнорують звернення та заяви. Коли ми показуємо представникам агрохолдингу, поліції рішення суду, чуємо одноголосну відповідь: воно, мовляв, у процесі виконання. Хоча те, що воно в процесі, не нівелює саме рішення суду. Є рішення, є встановлені обставини, немає ніяких інших процедур для поліції. Коли фермери пишуть заяви про перешкоджання господарській діяльності, то, згідно з законом, заява має бути зареєстрована і відомості протягом 24 годин внесені до ЄРДР.

Натомість – кримінальна справа за перешкоджання діяльності фермерському господарству не порушується, запис в ЄРДР не вноситься. Поліція ігнорує звернення, не дає для ознайомлення матеріали справи, приховує докази. Під час подій були опитані присутні на полі особи, в тому числі – молодики в масках, але поліція не дає можливості з'ясувати, хто ці особи та з якою метою прибули на поле. Місцева поліція намагається вигадати найдивніші виправдання, останнім з яких є те, що матеріали справи передані до прокуратури нібито для роз'яснень, при цьому чудово розуміючи, що прокуратура такими повноваженнями не наділена. Все це відбувається з єдиною метою – не дати фермерам засіятися.  В аграрній галузі все просто: пропустиш строки – пропустиш урожай, господарство банкрутує, а вони перехоплюють землю.

Укрінформ звернувся за роз’ясненнями до “Агропродсервісу”. На що агрохолдинг відповів, що “веде свою господарську діяльність виключно на землях, по яких має в установленому порядку зареєстровані діючі документи на право володіння та користування цими земельними ділянками”. 

Крім того, Укрінформ звернувся за коментарем безпосередньо до керівництва “Агропродсервісу”. До речі, про керівництво. Зараз компанією “Агропродсервіс” керує Тетяна Чайківська, дружина народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Івана Чайківського (депутатська група "Партія "За майбутнє"), який до обрання в Верховну Раду був директором ТОВ "Корпорація "Агропродсервіс". 

Зазначимо, що це не перший випадок, коли “Агропродсервіс” втрапив у скандал через неправомірні дії. Наприкінці березня ц.р., коли поза чергою, в порушення наявного порядку вакцинації, були вакциновані працівники “Агропродсервісу”, заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко наголосив, що обласна влада Тернопільщини уже отримала «перше та останнє попередження щодо цього інциденту».

Очевидно, що цей земельний скандал також потребує втручання держави.

Адже цей випадок міг би бути показовим та давати надію тим тридцяти тисячам українських фермерських господарств, які не без тривоги очікують на старт продажу земель, бо не мають упевненості, що зможуть купити і захистити від зазіхань землі, які обробляють. Цей конфлікт – дистильований приклад історичного вибору, перед яким на даний момент стоїть Україна: чи перетвориться наша аграрна галузь на зразковий експортоорієнтований технологізований бізнес, чи ми, як уся Європа, разом з існуванням великих компаній, дамо можливість працювати на землі тим, хто там живе, – дрібному та середньому аграрію. І чи зможе держава Україна забезпечити права останнього. 

Випадок, про який ідеться, міг бути показовим – і ми сподіваємося, що стане. Бо сподіваємося, що держава забезпечить право селянина, гарантоване йому Верховним Судом. 

Описана вище ситуація – це не лише війна між малим та великим бізнесом. Це війна між державою та великим бізнесом. У ній аграрний капітал мімікрує під владу (бо ж один із членів родини засновників “Агропродсервісу” отримав депутатський мандат), нехтує рішенням найвищої судової інстанції України, отримує в союзники поліцію. Вона наче живий аргумент: що чекає селянина, якщо його паї приглянулись агрохолдингу.

Але ця історія не завершена. І саме від влади залежить, чи змусить вона великий капітал мирно і на законних підставах співіснувати поруч із фермерськими господарствами. Власне, так співіснують великі та малі господарства у всій Європі. І, можливо, саме цей випадок визначить вектор – якою буде аграрна Україна. Один відомий на всю Україну фермер колись сказав автору цих рядків: “Якщо держава допоможе фермерам, то вони, як ті мурашки, збудують на великих українських землях фортеці, до невпізнанності змінять сучасний образ села”. 

Автори: Лана Самохвалова, Олег Снітовський

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Ціни на свинину: експерти відповіли на 3 питання споживачів

Відповіді на три питання від любителів посмакувати свининою підготували аналітики Асоціації «Свинарі України».

Як змінилися ціни на свинину за рік?

Наразі роздрібні ціни на свинину нижчі, ніж роком раніше. Згідно з моніторингом цін національних торгових мереж, у середині квітня 2020-го середня ціна кілограма охолодженої свинини становила 131,6 грн/кг. Водночас, станом на кінець минулого тижня цей показник «не дотягував» до 128,4 грн/кг, а зміна цін окремих охолоджених частин (напівфабрикатів) складає від 2 до 6 грн/кг.

Чому в квітні-травні свинина дорожчає?

Друга половина весни є традиційним періодом підвищення цін на ринку свинини через найбільшу споживчу активність. Так, з року в рік за місяць до Великодня пожвавлюється торгівля після зимового спаду попиту.

Ціни на свинину перед святами будуть відрізнятися залежно від того, де м’ясо купувати. Так, наприклад, зміни цінників у супермаркетах переважно плавніші. При цьому окремі позиції можна придбати за нижчою ціною за рахунок акційної пропозиції від мережі.

На продуктових ринках ціни напередодні свят можуть підніматися відчутніше. Тож якщо плануєте закуповувати свинину на ринках, зволікати до останніх днів перед Великоднем не варто.

Що впливає на роздрібні ціни на свинину?

Зміна цін в національних мережах роздрібної торгівлі зберігають певну прив’язку до закупівельних цін на свиней забійних кондицій. Так, однією з причин нижчих споживчих цін нині є в тому числі нижчі ціни закупівлі живця: у першому кварталі 2021-го вони майже на 6% менші, ніж рік тому. Загалом зв’язок між динамікою цін реалізації живця та готової продукції впродовж року неоднорідний: співставлення цих показників за кілька останніх років свідчить, що коефіцієнт їх кореляції варіює в широких межах — від 40% до 90%. А значить, говорити, що ціна реалізації свиней — єдиний та основний чинник формування ціни для споживача, некоректно!

Наразі стимулом для росту цін є очікуване сезонне відновлення попиту, а обмежуючим чинником —погіршення купівельної спроможності населення. Проте останнім часом зв’язок між динамікою закупівельних та роздрібних цін істотно послабився, тож більший вплив мають інші фактори.

Ваш вибір 'Подобається'.


Чи виграє держава від запровадження зниженої ставки ПДВ для аграріїв?

З 1 березня діє знижена ставка ПДВ (14%) за операціями з постачання та ввезення на територію України деяких видів сільськогосподарської продукції. Йдеться, зокрема, про свиріпу, ріпак, соняшник, пшеницю та жито, ячмінь, кукурудзу, соєві боби та інші олійні культури, велику рогату худобу, молоко незбиране, тощо. Це один із рідкісних випадків, коли зниження ставки податку активно підтримали і Міністерство фінансів, і Державна податкова служба. І не підтримав комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики. Думка профільних асоціацій також розділилась. Прихильники Закону стверджують, що зменшиться економічна доцільність «скруток» та схем ухилення від оподаткування ПДВ операцій з сільськогосподарською продукцією. 

Також прогнозують зменшення обсягів відшкодування ПДВ, що знизить навантаження на бюджет і ризики шахрайства з ПДВ. Проте на практиці все не настільки однозначно. 

Про проблеми і вигоди різних гравців ринку
За результатами аналізу ТППУ спільно з дослідниками проекту «Німецько-український агрополітичний діалог», це рішення матиме негативний вплив на ринок, воно йде врозріз із тенденціями міжнародної практики застосування та адміністрування ПДВ, зменшує доходи державного бюджету та порушує зобов’язання перед міжнародними партнерами Украми, зокрема МВФ.

За словами Олега Юхновського, голови комітету підприємців АПК при ТПП України, ситуація на агроринку, зокрема в харчовій та переробній промисловості, залишає бажати кращого. В харчовій галузі обсяги виробництва за січень-лютий впали на 11%. Також пан Олег прогнозує збільшення кількості збиткових підприємств харчової та переробної промисловості за підсумками фінансового року. Негативно вплинули на переробників і високі ціни на сировину на внутрішньому ринку. За деякими товарними групами ціни на сировину вдвічі перевищували ціни на світових ринках. Серед інших негативних факторів: дефолт за форвардними контрактами та штучно занижені очікування щодо врожаю. Окремі галузеві асоціації харчової та переробної промисловості скаржились ТППУ на неможливість придбати сировину та звернулись до Антимонопольного комітету з проханням визначити, які позаринкові фактори вплинули на цю ситуацію. 

Координатор комітетів УКАБ Олег Нестеров зауважив, що хоч за підрахунками УКАБу і є певний ефект зменшення так званих податкових «скруток», попит на готівкові розрахунки за насіння, зерно та інші товари все одно залишається, і глобально це не вирішує ситуацію з тіньовим ринком. Натомість уже зрозуміло, що в бізнесу виникнуть проблеми зі сплатою ПДВ, оскільки не пропрацьована процедура адміністрування за нової ставки. Інша важлива проблема стосується інвестицій, а саме – як перекривати податковий кредит, зважаючи на те, що компанії закуповують техніку та низку інших товарів за ставкою ПДВ 20%, а продають вирощену продукцію за ставкою 14%.

Натомість Європейська бізнес-асоціація підтримала впровадження цієї ініціативи для зернових та олійних культур, проте виступає за виключення молока з переліку товарів, до яких застосовується знижена ставка ПДВ, оскільки це призведе до зростання вартості сировини для переробки та цін кінцевої продукції для споживача. 

Про вплив на публічні фінанси
Міністерство фінансів наполягає на нейтральному фіскальному ефекті даної ініціативи, проте через брак інформації з боку Державної податкової служби в розрізі потрібних КВЕДів неможливо верифікувати, чи дійсно це так. Проте очевидно, що державний бюджет не враховує зміни, які несе зниження ПДВ, для дохідної частини бюджету, оскільки вони були ухвалені через два дні після голосування за бюджет. Дарина Марчак, керівниця Центру аналізу публічних фінансів, звернула увагу, що це рішення йде в розріз з ідеєю ефективної та справедливої податкової політики. Різні ставки ускладнюють адміністрування ПДВ, тому податковій буде складніше верифікувати адекватність цих операцій. Збільшується простір для маніпуляцій та ухилень від сплати податків. Запроваджуються нерівні умови гри для різних галузей. Також Дарина зауважила, що такі кроки розмивають податкову базу, що зменшує обсяги надходжень до державного бюджету. 

Про варіанти вирішення ситуації
Експерти одностайно вважають за потрібне знижувати ставку по всьому ланцюжку виробництва – від сировини до кінцевого споживача. Паралельно EBA працює над змінами до Закону, щоб вилучити молоко незбиране з переліку, що підпадає під знижену ставку ПДВ. З цим не погоджується Олег Юхновський та наполягає на випрацюванні спільної комплексної позиції всіх учасників агроринку включно з харчовою та переробною промисловістю. На основі цієї позиції можна було б розробити відповідний законопроект. Ця позиція має бути обгрунтована розрахунками. Підсумовуючи, Дарина Марчак зазначила, що цим рішення держава дає хибний сигнал ринку про те, що лобізм може забезпечити ухвалення певного рішення, попри аналіз, аргументацію та позицію інших стейкхолдерів. 

Експерти висловили сподівання, що рішення про зниження ПДВ для певних видів аграрної продукції буде скориговане з метою вирівнювання конкурентного поля та забезпечення рівності та справедливості оподаткування, без вибіркового підходу. 

Джерело: voxukraine.org



Аграрні реформи в Україні: чи однаково їх бачить влада та учасники ринку

ГС «Всеукраїнський аграрний форум» провела онлайн-конференцію «Діалоги про аграрні реформи в Україні», під час якої учасники озвучили нагальні питання реформування української аграрної галузі, перспективи та виклики, що постануть перед її учасниками, а також інструменти, що допоможуть підтримати сільгоспвиробників у процесі реформ та після їх впровадження.

Під час вступного слова міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко повідомив, що відновлення міністерства, на яке сьогодні чекають усі аграрії, відбувається доволі складно через велику кількість бюрократичних процедур. Станом на 8 квітня, законопроект щодо фінансування діяльності Мінагрополітики  вже пройшов перше читання у Верховній Раді і, ймовірно, що бюджет міністерства буде прийнятий Верховною Радою України на позачерговому засіданні вже цього тижня. Потім має бути розроблена організаційна структура та розпочнеться процес формування кадрів. Зокрема, планується призначення кількох заступників міністра (за кожним з ключових напрямків діяльності), переведення з Мінекономіки до Мінагрополітики відповідних працівників.

Також він окреслив пріоритетні напрямки роботи міністерства на наступні роки. Серед них: відкриття ринку землі та прийняття законопроєктів №2194 та №2195, національний проєкт зрошення, розширення та відкриття нових експортних ринків.

«Наша мета — забезпечити стимулюючу дорадчу державну політику, максимально забезпечити усіх суб’єктів ринку якісною наскрізною інфраструктурою, надати повноцінне право власності на землю та зробити її обіг максимально прозорим, забезпечити функціонування зрошувальних систем, надати належне фінансування, розвивати аграрну освіту та науку, налагодити логістику і розширити потужності для зберігання. Ну і, безумовно, для нас стратегічно важливим є збільшення динаміки приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і розширення структури експорту», — зазначив Роман Лещенко.

За словами Голови Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександра Бакуменка, український агросектор, який усі звикли вважати локомотивом української економіки зараз переживає складні часи. Окрім несприятливих погодних умов та зменшення урожайності деяких сільгоспкультур, у 2020 році колосальна проблема виникла і у галузях з доданою вартістю.

«Я вже 35 років працюю у птахівництві і за останні двадцять років не пам’ятаю подібного надзвичайного стану, який сьогодні переживає птахівництво: за рік на 25% скоротилося поголів’я несучки, компанії понесли 5 млрд грн збитків, зруйнувався другий за розміром виробник м’яса птиці, інвестиційна привабливість українського аграрного бізнесу за рік скоротилася майже вдвічі. Це свідчить про те, що у нас виникли серйозні системні проблеми, над якими терміново потрібно працювати», — говорить Олександр Бакуменко.

Для вирішення проблемних питань він пропонує повернути підтримку агросектору на рівні не менше 1% від ВВП, яку аграрний комітет Верховної Ради минулого скликання спільно з колишнім Міністром аграрної політики Тарасом Кутовим зміг «відстояти» для сектору, але яку потім прийняли на рівні до 1%. Тому на сьогоднішній день, за словами Олександра Бакуменка, агросектор замість 8-9 млрд грн підтримки отримує 4-4,5 млрд грн.

Також він пропонує якнайшвидше прийняти рамковий законопроєкт «Про основні засади державної аграрної політики та формування політики сільського розвитку», що був розроблений спільно з учасниками ринку та представниками Європейського Союзу й народними депутатами попереднього скликання.

«Такі рамкові закони має майже кожна країна ЄС. Вони показують куди рухається країна у найближчі 20-30 років у тій чи іншій галузі. Такий закон дозволив би міністерству розробляти на його основі 5-річні стратегії аграрної політики з чітким розумінням пріоритетів на кожен рік та напрямків державної підтримки і тоді можна було б відслідковувати як виконується чи не виконується стратегія загалом. Нам не вдалося прийняти цей законопроєкт наприкінці минулої каденції виключно через політичні причини, але нові депутати можуть взяти його за основу, доопрацювати і прийняти як своєрідний дороговказ для розвитку АПК», — говорить Олександр Бакуменко.

За його словами, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, то Україна зможе сподіватися, в тому числі, на допомогу від Європейського Союзу, адже вони нарешті будуть розуміти, яку стратегію щодо аграрної галузі має наша країна.

Президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко підтримав думку про те, що починати треба зі стратегії, адже, за його словами, саме в стратегії зазвичай прописані напрями реалізації політики конкретної галузі. А для того, щоб ця стратегія виконувалася, потрібно формувати структуру: установи та органи на державному та місцевому рівнях, які і будуть відповідальними за реалізацію стратегії. Також він презентував власне бачення того, як має виглядати вертикаль державного управління розвитком агропродовольчого комплексу.

Голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков наголосив, що сьогодні, напередодні відкриття ринку землі, малим та середнім сільгоспвиробникам не вистачає фінансових інструментів. З отриманням кредитів ситуація, хоч і дещо покращилася, проте доступ до них досі є не у всіх. Наприклад, хоч програма «5-7-9%» і працює, застава під такі кредити є непосильною для малих господарств. Крім того, такі програми є короткостроковими, а під земельну реформу необхідно запроваджувати довгострокові рішення.

«Члени «Аграрного союзу України» наголошують, що напередодні відкриття ринку землі потрібно створити фінансові інструменти, якими б українці могли скористатися для купівлі землі. Інакше його відкриття має бути відтерміноване. Ми пропонуємо створити державну іпотечну установу, яка би надавала кредити саме під купівлю землі, а також вела реєстр акцій купівлі-продажу землі. Відповідний законопроєкт «Про іпотечну установу» вже розроблений нашими експертами», — говорить Геннадій Новіков.

Заступник голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов, серед іншого, у своєму виступі звернувся до депутатів та представників Уряду з проханням посилити увагу щодо питання ліцензування паливних складів.

«Ми хочемо всерйоз поставити питання скасування ліцензування як такого. Отримавши результати перевірок, ми з’ясували, що протягом усього 2020 року був лише один випадок, коли сільгоспвиробника оштрафували за торгівлю паливом без необхідної ліцензії, решта ж штрафів пов’язана з тим, що виробники вчасно не отримали ліцензію. Тобто система, що створювалася для контролю нелегальних продажів, не працює за призначенням, по факту, вона лише створює проблеми», — пояснює Михайло Соколов.

За його словами, другий болісний момент стосується Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”. Адже, попри те, що прийняли закон, не відбулося змін у Податковому кодексі, які б дозволили запровадити в Україні інститут патронажних дивідендів для кооперативів.

«Це працює в Штатах, Канаді та більшості країн ЄС, але цього досі немає у нас. Відповідний законопроєкт розроблений та внесений до Верховної Ради, але процес загальмував, а без прийняття цього законопроєкту повноцінний динамічний розвиток кооперації буде неможливим», — наголосив Михайло Соколов.

Голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський розповів про те, які питання комітет планує вирішити цього року. Найпершим, за його словами, є вирівнювання податків для сільгоспвиробників.

«Поки немає єдиного рішення яким буде підхід при вирішенні цього питання: чи за рахунок збільшення ставки земельного податку, чи за рахунок поставленого податкового зобов’язання на гектар, який був запропонований в законопроєкті №3131, і доплата різниці. Це технічна сторона, основне ж — це усунення диспропорції, яка після відміни спецрежиму ПДВ, значно збільшилася», — говорить він.

Також цього року комітет сподівається провести зміни пов’язані з меліорацією. Наступного тижня відповідний законопроєкт розглядатиметься в комітеті і цілком імовірно, що після засідання одразу буде направлений до сесійної зали.

Крім того, комітет опрацьовує низку законопроєктів, пов’язаних з євроінтеграцією та держпідтримкою сільгосптоваровиробників, зокрема і непрямою. Як, наприклад, спрощення процедур пов’язаних з будівництвом нових об’єктів в аграрній сфері.

Генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон наголосив, що найбільшим пріоритетом наразі є прийняття законопроєкту №2194, який врегульовує земельні відносини і є одним із ключових для продовження реформи. Після цього уся аграрна спільнота очікує на прийняття низки законопроєктів по опціонах, по фонду гарантування кредитів для сільського господарства, консолідації земель.

«Не менш важливим є прийняття законопроєкту №2289, який має розблокувати доступ до інноваційних засобів захисту рослин для українських аграріїв, бо з тестуванням та дослідженнями нових препаратів у нас вже втрачений шостий сезон. І це величезний виклик для нашого сільського господарства», — говорить він.

І ще один великий виклик, за словами Романа Сластьона, це рішення Окружного адміністративного суду Києва на користь групи компаній OSTCHEM, яке змушує Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати своє попереднє рішення і ввести квоти на ввезення мінеральних добрив. Це загрожує повною монополізацією ринку міндобрив однією групою компаній.

Перший заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації громад Іван Фурсенко зазначив, що члени їх асоціації так само чекають на прийняття законопроєкту №2194, адже, попри те, що місцевим органам самоврядування землі почали передавати ще з 2017 року, це відбувалося за окремими постановами і це були лише ті ділянки, які Держгеокадастр попередньо погодив. На сьогоднішній день у кожної громади є ряд земельних ділянок, які їй не передають. Їх потрібно самостійно знаходити і звертатися з ними до Держгеокадастру, а він, в свою чергу, не завжди на такі звернення реагує.

«Ми зацікавлені в тому, щоб усі подвійні трактування відкинути, прийнявши законопроєкт №2194, і врешті-решт передати сільськогосподарські землі місцевому самоврядуванню через закон, а не окремими постановами. Громади є різні, і кожна з них має свої підходи до управління землями, проте головне — те, що відбудеться суттєве зниження корупції у частині земельних відносин, оскільки рішення приймається не призначеним чиновником у закритому кабінеті, а обраними посадовими особами колегіально, на сесії селищної, сільської чи міської ради», — пояснив Іван Фурсенко.

Також він розповів, що зараз асоціація має пул громад, з якими хоче запустити проєкти зі створення фермерських хабів. Для цього на землях, що передані державою у комунальну власність, будуть створені комунальні сільськогосподарські підприємства, які самостійно вироблятимуть продукцію для харчування дітей у дитсадках та школах, а надлишки продаватимуть.

«Це водночас і додаткові надходження до місцевих бюджетів, і міні-продовольча безпека населених пунктів, які мають земельні ресурси», — говорить він.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький прокоментував стан справ щодо імплементації європейських норм законодавства у галузі садівництва. За його словами, урядовий законопроєкт № 4593 поданий, і 31 березня був представлений на засіданні аграрного комітету. 13 квітня планується засідання підкомітету по цьому законопроєкту і, попередньо, 14 квітня — розгляд на комітеті. Також він закликав профільні асоціації активніше комунікувати з Урядом, як з приводу зазначеного законопроєкту, так і з інших питань, щоб не виникало непорозумінь на етапі, коли закон уже прийнятий, а учасники ринку вчасно не внесли до нього своїх пропозицій.

Увесь захід підсумувала директорка ГС «Всеукраїнський аграрний форум» Марія Дідух. За її словами, головне, чого зараз з нетерпінням чекають аграрії – це повноцінне відновлення роботи профільного аграрного міністерства. Після цього аграріям буде зрозуміліше, яка структура міністерства, який функціонал департаментів, і до кого звертатися. Наразі ж, аграрну спільноту в Україні чують, і озвучені напрямки роботи, як Парламенту, так і Кабміну, збігаються з тим, чого прагнуть сільгоспвиробники.

Прес-служба УКАБ