182818
178171

За півтора року ми загубили 35% компанії - голова ради директорів "Укрлендфармінгу" Олег Бахматюк

Про це в ексклюзивному інтерв'ю голови ради директорів "Укрлендфармінг" Олега Бахматюка агентству "Інтерфакс-Україна".

- Агрохолдинг "Авангард" в кінці березня планував на зборах акціонерів затвердити фінансову звітність. Коли вона може бути опублікована, бо востаннє "Авангард" публічно звітувався за перше півріччя 2019 року, а його материнський "Укрлендфармінг" – за перше півріччя 2018 року.

- Це завдяки нашим славним правоохоронним структурам: вони нас так почистили і по серверах, і по документах, що ми собі ради не можемо дати. Минулого року ми чотири-п’ять місяців переживали буремні часи, в нас було багато "гостей", які з собою забирали матеріали та інші носії. Окрім документів постраждали ще й люди, бо далеко не всі витримували такий тиск, особливо в цих підрозділах, що займалися бухгалтерією, звітністю, юридичними питаннями. В нас персонал компанії зменшився на 30%, в основному, звісно, у тваринництві й птахівництві, але пішло й чимало фінансового персоналу. Однак зараз все поновлюємо та намагаємося звести докупи. Хоча це важко, бо носії ніхто й не думає повертати.

- Які ваші основні здобутки за минулий рік та перший квартал цього? Вдалося отримати якійсь зиск зі зростання світових цін на зернові та олію чи вас спіткала доля МХП, який днями звітував про значне зростання собівартості?

- Так, на жаль, ми зіткнулися з такими ж проблемами, як і МХП, й інші подібні виробники. Для "Авангарду" було болючим подорожчання сировинних інгредієнтів, зокрема олійно-жирової групи, жому та зернових.

Друга проблема, якої не було в інших - за минулий рік "Авангард" скоротив на 50% обсяг виробництва. Ми зараз 170 млн яйця на місяць виробляємо, а виробляли близько 300 млн, а в травні – 350 млн! З них 170 млн у травні ми віддали на експорт, а цього місяця відправимо на експорт може 20 млн.

- Таке падіння експорту!?

- Так! Ці шановні, в лапках, розказують що коли силова структура "кошмарить" будь-яку економічну структуру, то нема ніяких наслідків. Але ось вам наочний приклад. У нас було сім торгових домів: у Гонконзі, Сінгапурі, Малайзії, Іраку, Ліберії, Саудівській Аравії та в Дубаї. Ми залишили тільки в Дубаї. Ми витратили на відкриття торгових домів шість років і близько $25-30 млн. Але суть навіть не в доларах, а в принципі, бо ви самі розумієте, що таке зайти на ту територію й довести піковий експорт яйця до 150-170 млн на місяць.

В чому питання експорту? Це гроші в дорозі. Доставка до Сінгапуру – це 45 днів, Гонконг – ще кілька днів. Плюс ти маєш постачальнику дати відтермінування. Фактично на обслуговування цього в нас були кредитні лінії на $60-70 млн. Та завдяки доблесним діям НАБУ нам закрили всі кредитні лінії, й ми були змушені майже повністю закрити експортний напрямок. Держава нас не підтримала, та ще й пандемія ускладнила саму логістику: зробила її довшою та дорожчою на 30%.

Тобто до загальних проблем сектору додалася ще й ця репутаційна війна. Закрили фактично 12 птахофабрик, зараз буде закрита 13-та. Падіння 50% - це більше, ніж втрати від агресії в Криму, Донецьку та Луганську, які склали 35%. Потім ми трохи відновили виробництво, але завдяки діям (директора НАБУ Артема) Ситника знову втратили половину та звільнили близько 5,5 тис. людей по "Авангарду" й ще близько 7 тис. у тваринництві.

У тваринництві в нас було 52 тис. поголів’я, а зараз лишилося 15,7 тис. Тому воно також потребує ще обігових коштів, яких у нас, на жаль немає, бо закриваються кредитні лінії. Будемо об’єктивні, навряд чи тваринництво вже відновиться.

Намагаємося зберегти сільгоспбізнес. Ми сіємо, але всі через оці дії НАБУ вимагають від нас передоплату, тоді як конкуренти мають якусь відстрочку. У нас же все - міндобрива, паливо,засоби захисту рослин - все по передоплаті. Тож які результати? Вже півтора року стоїмо в жорсткому цейтноті, п’ять місяців взагалі був постійний шторм, але вижили, працюємо. Зберегли колектив 17 тис. людей.

- А скільки було на піку? Біля 30 тис?

- На піку колись було 32,2 тис, а зараз - 17,3-17,5 тис. За півтора року ми звільнили близько 13-13,5 тис. людей. Ще раз повторюсь: два основних напрямки - птахівництво і тваринництво, бо вони потребували кредитних ресурсів. Ця ситуація склалася за рахунок репутаційного терору, який ведеться проти компанії та особисто на мене як акціонера впродовж останніх півтора року.

- В липні 2020 року ви казали, що у вас 27 птахофабрик. Зараз кажете, що 13-та буде закрита. Тобто майже половина?

- Так, 12 вже закрили, ще дві на закритті. Ще Донецька буде закрита…

- Тобто у вас залишилось 12-13 птахофабрик, які працюють…

- Діючих на сьогодні 13.

- А що із земельним банком?

- Він зменшився на 170 тис. га і зараз складає 470-475 тис. га.

- Тобто земельний банк і елеватори вам вдалося зберегти?

- Так. Якщо й він піде під скорочення, то вже не буде 17 тис. людей. Наразі маємо відсіятися, правильно провести посівну при повній відсутності кредитування. Ми підготувалися до цього. Нам вдвічі важче, аніж всім, але старатимемося пройти це.

- Зростання цін на яйця, кукурудзу та інші зернові вам хоч трохи допомогло?

- Зростанням цін на зерно та кукурудзу ми не скористалися, тому що мусили продавати товар швидко: відсутність обігових коштів не передбачає можливості "грати в довгу".

Зростання цін на яйця вимушене. Ми йдемо на нульову рентабельність і навіть з невеличким мінусом. Тому що ціни на корми ростуть швидше, ніж росте попит і ціна на яйця.

- МХП стверджує, що до 30-40% зростання собівартості у них по м’ясу на внутрішньому ринку: зерно, тепло, е/е, паливо.

- Все дуже просто: в ціні м’яса птиці 76% - комбікорм, в ціні яйця – 74-78% комбікорм. Це базовий елемент. Окрім того, що ростуть енергоносії, комунальні платежі, треба підвищувати людям зарплати.

Собівартість в нас зростає ще й тому, що коли підприємство виробляє 350 млн яйця на місяць, то це одні постійні витрати на яйце, а коли завдяки діям наших правоохоронних органів вдвічі менше – то вони суттєво вищі. Це я знову про наше вимушене згортання експорту. "Авангард" міг би додатково експортувати мінімум на $10 млн в місяць, але ж ці чиновники ніколи в житті не побудували жодного торгового шляху й не пробували виходити на ринок Сінгапуру чи Гонконгу, де тебе ніхто не знає й тобі не дуже раді. Тож це закриття додало мінімум 20 копійок до собівартості яйця, а може й більше. Я вже не кажу про те, що ми менше податків стали платити.

- Які очікування від цього року? Припустимо, що все зберігатиметься в такому стані, як зараз. Вам вдасться втримати компанію в нинішньому розмірі?

- Я точно намагатимусь це зробити. Не хочу сказати, що за останні півтора року став сильнішим чи мудрішим, але навчився жити в умовах, яких багатьом не побажаю. Звісно, це не може тривати нескінченно. Ви також розумієте, що будь-яка оборона врешті решт відступає. Нехай не так різко, але якщо за півтора року ми загубили 35% компанії, то напевно за цей рік можемо загубити ще 15% чи 10%. І ви ж розумієте, що не можна відрізати до безкінечності, що є точки, з яких вже не повертаються.

Я апелюю до здорового глузду. Нещодавно Печерський суд прийняв рішення, яке знову не виконує генпрокурор. Тому що кон’юнктура та всякі активісти вищі за закон. І вимога (суду – ІФ) навіть не закрити справу, хоч вона порушена незаконно, а передати іншому будь-якому органу слідства - ДБР, СБУ, прокуратурі… Мені все рівно з ким, але щоб не було особистого конфлікту з Ситником. Півтора місяця не виконується це рішення суду, але я ще сподіваюсь. Ми далі стукатимемо у двері. Відкриються чи ні, ніхто не знає. Звісно, що я здаватись не збираюся, буду групувати зусилля та боротися за справедливість.

- Ви раніше активно прогнозували, що вага сільгосппродукції у світовій торгівлі зростатиме. Минулий рік, схоже, це підтвердив: з кризою багато чого подешевшало, а ось агропродукція якраз зросла в ціні. Наскільки ця тенденція збережеться після того, як людство подолає проблему COVID?

- Україна зараз в аграрному або, ширше, в сировинному тренді. Зокрема, бачимо, як зростала ціна на залізну руду. Але світ фундаментально зміниться впродовж наступних трьох-п’яти років, у тому числі через цю пандемію. Змінюються підходи й засоби комунікації між країнами, створюватимуться центри за географічним і політичним принципом. Це суттєво впливатиме на економіку. Вже зараз Китаєм, Сінгапуром, Кореєю та Японією створена величезна євразійська спільнота, до якої не увійшла лише Індія. Там орієнтовно 12-16 країн, де проживає майже 30% населення світу й зосереджено стільки ж світової економіки. Потім ЄС зі своїми проблемами. США. Росія, яка зараз із різних причин прибивається до Китаю. Ці фактори будуть скеровувати економічні й політичні речі.

Другий фактор – це величезна кількість грошей. Подивіться, за 100 днів Байден вже дав програму на $1,9 трлн, і ще фактично затверджено $3 трлн, загалом майже $5 трлн. Це 20% від ВВП США і 5% від світового ВВП буде влито в одну з економік. Що таке гроші? Це еквівалент товару й послуг. Якщо товару й послуг у світі стало менше, бо ВВП багатьох країн впав, а грошей стало більше й ще більшатиме, оскільки за прогнозами вакцинація розтягнеться на наступні два роки, то це веде до знецінення грошей. Триватиме світова інфляція. Наприклад, я знаходжусь у Швейцарії, Австрії, де здійснюють величезні вливання в підтримку протекціонізму економічних можливостей: виплату зарплати, оренди, доходів. Тобто без вироблення продукції відбувається величезне накопичення ресурсу, грошей. Подивіться, як рекордно зросли депозити в ЄС. Є величезний надлишок ресурсу і його потрібно бодай кудись розмістити.

Ну от як може компанія "Тесла" коштувати $800 млрд? Тому що 50% всього споживання пішло на фінансовий сектор, бо реальний сектор завжди потребує часу й інфраструктурного розподілу цих коштів: куди і на що? Щоб за $100 млн побудувати, умовно, п’ять елеваторів, потрібно мінімум три місяці вивчати матеріали. А тут просто вийшов на екран і за секунду забив у табличку.

Що позачергово зростає? Те, що ти споживаєш безпосередньо. Тому в цьому тренді є продукти харчування: зерно, олійні… Це стосується й усіх сировинних речей: дорожчатимуть нафта, руда, метали.

Тобто Україна зараз в тренді. Наступні три роки Україні, гадаю, не потрібна буде зовнішня допомога. Україна, на жаль, була сировинною державою й експортувала навіть своїх людей на роботу. Але зараз це її перевага в короткостроковій перспективі, яку можна використати для інноваційних, інфраструктурних речей. Світ зараз явно прямує до протекціонізму. Якщо подивитись оту програму США на $3 трлн, то половина спрямовується на інфраструктурні проекти, а половина, умовно, це "роздача слонів" - стимуляція попиту та згладжування соціальних негативів. В України таких можливостей немає, але в України є сировинна можливість. Я вважаю, що тренд буде лише на зростання.

От чому зараз росте ціна й, кажуть, великий попит на кукурудзу? Бо на початку року був прогноз, що Китай закупить на зовнішньому ринку 12 млн тонн, потім - 24, а зараз - 32. Я спілкуюся з аналітиками Сінгапуру, Шанхаю, і вважаю, що Китай купуватиме доти, допоки буде можливість. Чим більше він купить на склад, тим більшою в нього буде подушка безпеки. Інша річ, що він не може вийти і сказати відразу, що купує 50 млн тонн, бо ціна на кукурудзу одразу зросте до $350 за тонну. Тому він купує по 220, 230, 240, 250. І те саме відбувається із соєю. І все одно торгівельне сальдо в Китаю позитивне - $560 млрд. Та ще й резервів $7 трлн. Ціна в Китаї на $100-120 вища, аніж у світі. Він стимулює свого аграрного виробника, щоб він там вирощував культури. Тому що насправді в Китаї при 100 млн га землі лише 30 млн га, яку можна обробляти. І їх рівень технологій найефективніший у світі при тому, що земля і клімат не найкращі. Це їхня стратегія.

Окрім Китаю, в цій євразійській спільноті Японія, яка імпортує 92% продуктів харчування, Корея, яка імпортує 78%, Індонезія, яка є найбільшим імпортером. Тут тренд в наш бік очевидний. В нас побудований непоганий агросектор, який може генерувати 65 млн тонн зернових і 15 млн тонн олійних, є великі можливості з постачання руди. Обсяг поставок української продукції в країни ASEAN може становити до $10-15 млрд на рік в грошовому еквіваленті. Вважаю, що під гарантії поставок української сировини на ці ринки можна залучити до $100 млрд під поставки на 10 років. Тож ми можемо їм зробити їм цікаву пропозицію: ви зацікавлені імпортувати нашу продукцію на мільярди доларів? Тоді ми запрошуємо вас в інфраструктурну сферу: дороги, мости, порти, приватизація "Укрзалізниці" тощо. Наразі ми не учасники, а, в кращому випадку, спостерігачі цього процесу. А тут ми можемо стати суб’єктними, можливо, не надто, але достатньо для того, щоб перевести в економічну площину.

Другий напрям – близький Схід та Північна Африка. Наприклад, Саудівська Аварія. Цей регіон менший, але також цікавий. Для нас що важливо? Щоб зріс рівень економічного добробуту, покращилася інфраструктура життя й можливості кожного. Це можна зробити тільки через інвестиційні, інноваційні речі, покращення логістики. А далі правильність будування доданої вартості й просування на ринках. Але це наступний етап, і дай Боже до цього дійти. Мені в Еміратах показували фото 40-річної давнини: це була найвідсталіша країна регіону. І як вона змінилася. Ось ця концентрація можливостей змінила країну.

- В Україні з 1 липня стартує перший етап ринку землі. Як це вплине на вашу компанію? Ви казали, що у вас близько 200 тис. орендодавців. Запуск ринку землі стане для вас проблемою чи можливістю?

- Я позитивно оцінюю цей ринок землі. Ми вийдемо з цієї "совкової" парадигми вигаданих речей. Запуск ринку землі - це позитивна система для банків, тому що з’явиться система застави. Хоч, звісно, обмеження купівлі тільки фізособами й тільки 100 га на першому етапі (до 2024 року – ІФ) забороняють вихід на ринок великих гравців, які могли б запропонувати достойну ціну тому, хто продає.

Моя стратегія від самого початку – бути компанією, яка не є власником землі. Якщо подивитись у світі, то понад 70% аграрної продукції вироблено на орендованих землях. Є компанії, які здають в оренду - переважно великі фонди або ріел-естейт, які забирають певну дохідність - 3% чи 9% на рік. А є технологічні компанії: вони будують елеватори, закуповують трактори, вибудовують процеси від самого початку й платять орендну плату власникам землі.

Втім, мені як орендарю запуск землі не надто вигідний. Напевно, він збільшить конкуренцію, але він вибудує правила. Чи будемо ми готові? Ми цього не знаємо. Час покаже. Будь-яка зміна комфортного середовища на початку некомфортна. Але, вважаю, вона приведе до кращого, правильнішого ринку й певних можливостей банківської системи. І хоча 100 га – це несерйозно для ринку, але це добре для початку.



Вадим Нестеренко: «Рейдери - це не covid-19, з рейдерами ми впораємося швидше»

Про причини і приховані сенси того, що відбувається ми говоримо з головою наглядової ради холдингу Вадимом Нестеренко.

- Вадиме Григоровичу, судячи з усього, ваш аргохолдинг теж не минула доля рейдерських захоплень?

- Так, і тут є закономірність - чим складніше економічна ситуація в країні, тим сильніше активізуються рейдери. Особливо, якщо мова йде про успішні і прибуткові підприємства. Сьогодні рейдери захопили ТОВ Дніпромлин і ТОВ Хлібзавод № 10 в Дніпрі, що входять до групи підприємств нашого холдингу.

Ми зараз докладаємо всіх зусиль, щоб повернути підприємства. Скажу відверто, завдання не просте, оскільки дуже складно домогтися підтримки правоохоронних органів в області.

- Так, а що сьогодні відбувається з самим холдингом?

- У фінансовому плані все добре. Запорука успішного розвитку холдингу, яке ми демонструємо понад двадцять років - його багатопрофільність, єдиний виробничий ланцюжок, в який взаємопов'язані різні підприємства, можливість маневрування засобами, як власними, так і позиковими.

У холдингу 26 напрямків діяльності. Хлібо-борошняний напрямок, який зараз намагаються у нас вкрасти, найбільш ризикований і в фінансовому плані далеко не надприбутковий, я б навіть сказав, що найбільш важкий в плані бізнесу. Хлібопекарська галузь - вона специфічна, має дуже серйозний соціальний тиск, в ній безліч економічних, соціальних, політичних обмежень. Тут найтонша грань між рентабельністю і соціальною відповідальністю, адже хліб - це чи не основний продукт для зубожілих українців, на нього неможливо різко піднімати ціни. Як би вижив хлібозавод в умовах, коли шалено зростають тарифи на електроенергію, розмір мінімальної зарплати, витрати на виробництво і інгредієнти хлібобулочної продукції, а ціни на готову продукцію підняти можна буквально на 2-3%, не більше. Чи не вижив би завод, якби не мав фінансової та сировинної підтримки з боку підприємств всього холдингу. Тут повинна бути вибудувана ефективна політика залучення внутрішнього і зовнішнього фінансового ресурсу, мова йде про кредитування в ім'я стабільного розвитку. Про те, про що й гадки не мають рейдери.

- Я нещодавно слухала одну з їх прес-конференцій та трохи не зрозуміла логіки. З одного боку вас звинувачують в тому, що холдинг бере кредити, з іншого боку - пишаються тим, що в розвиток Дніпромлин і Хлібозаводу № 10 вкладалися ефективні інвестиції. Ви можете пояснити цю суперечність і розповісти більш докладно про кредитно-інвестиційну політику холдингу?

- Для початку скажу, що я як і ви теж здивувався відсутністю елементарної логіки. Той же Дніпромлин або Хлібозаводи холдингу 8 років стабільно розвиваються, але при цьому «все погано» і треба повертати позичені кошти. А давайте задамо зустрічне запитання - за рахунок чого відбувається розвиток в бізнесі? Перш за все, за рахунок грамотно вибудуваного і обгрунтованого залучення кредитних коштів, це фундаментальне правило бізнесу. Інше питання, що кредити потрібно брати на нові технології і нові виробництва, а не на яхти та вертольоти.

Мені легко говорити про наші фінанси і кредитну політику, оскільки Ristone Holdings строго дотримується міжнародних стандартів фінансової звітності та консалтингу. З 2012 року нашим партнером є міжнародне об'єднання аудиторських і консультаційних компаній BDO зі штаб-квартирою в Бельгії, що є п'ятою в світі після «великої четвірки» аудиторською і консалтинговою структурою. Всі рухи коштів, співвідношення позикових і власних ресурсів, обґрунтованість інвестиційних проектів - все прозоро і відповідає світовим стандартам і нормативам. Саме тому всі наші проекти розвитку, всі інвестиції дають в результаті очікуваний результат.

Наприклад, завдяки цим інвестиціям ми в 2018 році ввели в експлуатацію високотехнологічний і найсучасніший в регіоні олійно-екстракційний завод. Причому, будували його за рахунок власного прибутку, а кредитна лінія була відкрита для поповнення оборотних коштів на закупівлю сировини для переробки. А як по-іншому? Всі, хто в цій галузі не має кредитування на «оборотку», вони давно збанкрутували і пішли з ринку. А у нас за підсумками фінансового року стабільний фінансовий результат, що дозволяє обслуговувати кредит і акумулювати кошти на подальший розвиток підприємства.

В цілому у нас діє негласне, але тверде правило, згідно з яким розвиток аграрних підприємств холдингу фінансується за рахунок прибутку, в цьому секторі є стабільна рентабельність. З переробними підприємствами ситуація інша. Коли ми купували Дніпромлин, підприємство було в дуже складному фінансово - економічному стані. Щоб воно піднялося хоча б до точки рентабельності, Дніпромлин повинен переробляти 10 тисяч тонн продовольчої пшениці на місяць. Тільки те, що понад - це теоретично можна назвати прибутком, але звичайно при стабільних цінах на зерно та борошно. Так ось 10 тисяч тонн у Дніпромлин не було, оскільки не було ринку збуту, потреб одного 10-го хлібзаводу не вистачало, щоб завантажити борошномельне виробництво. Частково ми це зробили за рахунок збільшення роздробу, використовуючи і розфасовку, і мішок, знаходячи клієнтів для вагонних норм. Але зростання було повільним, а збитки росли. Тому керівництво холдингу дійшло висновку, що без придбання додаткових хлібозаводів ми вийти на точку рентабельності не зможемо.

Прийняли рішення - придбали за кредитні кошти ще 4 хлібозаводи в регіоні, як постійних споживачів продукції Дніпромлин. Розрахунок виявився вірним, ми змогли завантажити потужності підприємства до рівня рентабельності. Це обґрунтована і зважена стратегія розвитку бізнесу - в комплексі і взаємодії всіх підприємств холдингу. Тому не можна висмикнути зі структури Ristone Holdings одне або два благополучних підприємства і сподіватися, що це благополуччя буде вічним.

Мене щиро дивує наївність тих, хто вирішив що можна «віджати» Дніпромлин, як стабільний бізнес, і спокійно його доїти. Ні, так не вийде. Усе взаємопов'язано, скрізь присутні взаємні фінансові зобов'язання і економічні зв'язки. І не потрібно дивуватися кредитам та кредитним зобов'язанням, в структурі холдингу вони спокійно і планово обслуговуються, дають можливість підвищувати рентабельність господарств.

Ну а Дніпромлин, поки він законним порядком через судові рішення повернеться в холдинг, цілком може виявитися банкрутом. Рейдери це не врахували, а коли все підрахували і розплакалися, стали спішно перекидати свою відповідальність зі своєї хворої голови на мою здорову.

На одну з прес-конференції рейдери витягли керівництво Дніпромлин і 10-го хлібзаводу. Ті, звичайно, люди підневільні, підкорилися, хоча по бігаючим очам було видно, що відчувають вони себе не в своїй тарілці. Обидва директора в один голос розповідають про те, що на підприємствах за останні роки суттєво оновилися техніка і технології, радіють тому, що в підприємства інвестували достатню кількість коштів для розвитку. Ну, так договорюйте - розкажіть про кредити, як про джерела інвестування, про фінансові зобов'язання, що випливають з них, про фінансові плани. Ні, про це мовчать. Розкажіть, як довго будете залишатися на плаву без цих інвестицій - теж мовчать. А фінансовий директор Дніпромлин могла б сміливо додати, що саме з її приходом на посаду склалася та фінансова ситуація, про яку вона так драматично розповідала. Два роки тому вона не знала ситуацію, і рік тому не знала? «Прозріла» тільки тоді, коли з'явилися рейдери? Це смішно слухати.

- Скажіть, а як ви оцінюєте їх висловлювання про те, що у холдингу фінансові проблеми?

- Оцінюю як хвору фантазію, не підтверджену цифрами і фактами. Фінансовий стан холдингу стабільний, йде в розрахункових параметрах, і немає ніяких передумов для того, щоб він змінився на гірше. Я так думаю, що головна мета такого роду заяв рейдерів - відвести увагу від себе і викинути сфальсифіковану інформацію для банків, які гостро реагують на подібного роду чутки. Банкіри правильно реагують, однак, у кожного з них на столі лежить кредитне досьє клієнта. З досьє нашого холдингу слідує, що навіть в найважчі 2014-15 роки, коли багато позичальників «кидали» свої банки, посилаючись на курс долара та інші непереборні перешкоди, ми обслуговували свої кредити відповідно до кредитного договору. Коли деякі фірми уникали платежів під «політичними» гаслами про те, що їх банк «неправильний», у нього там якесь «російське коріння» або «зв'язок із збіглим президентом, з Путіним» або ще з кимось, а тоді це було масовим явищем, наш холдинг ніколи не ховався за подібного роду нісенітницею. Ми були, є і будемо надійним фінансовим партнером. У нас на першому місці неразова теперішня вигода, а довгострокова репутація.

Riston Holdings не заради красного слівця або зайвого сертифіката офіційно став членом Європейської Бізнес Асоціації (EBA), це філософія нашого бізнесу - працювати прозоро, стабільно, відповідати критеріям ЕВА. Кредитують нас банки про це знають, претензій з обслуговування кредитів до нас не було і не буде, власне кажучи, найкраще підтвердження тому - наша сьогоднішня робота з кредитними лініями.

- Так в чому тоді сенс цих інформаційних атак на холдинг, якщо є результати міжнародного аудиту, і ви спокійно можете погасити реальними цифрами будь-який наклеп?

- Ви ж не забувайте, що мова йде про рейдерів, а у них свої поняття про чесність і про правила гри. Рейдери сьогодні дуже занервували, по-перше, вони розуміють, що рано чи пізно їм доведеться за всі свої дії відповісти. По-друге, вони намагаються всім арсеналом своїх рейдерських і корупційних методів натиснути на підприємства холдингу. Наприклад, домовляються якимось чином, ми-то з вами розуміємо яким, і насилають позапланові перевірки. Докотилися до фізичних погроз нашим працівникам, від яких вимагають сфальсифікувати бухгалтерську документацію, щоб фіктивним чином піти від боргів. Нічого цього у них не вийде. Дай Бог, щоб не догосподарювались до того, що не матимуть можливість своєчасно платити зарплату персоналу.

Я прекрасно розумію, що процес повернення підприємств буде довгим і нелегким. Перш за все тому, що в нашому випадку стався специфічний вид рейдерства, я б його назвав «злодійство на довірі» - за безпосередньої участі керівного менеджменту підприємства. У нас зараз укладені контракти з двома новими авторитетними юридичними фірмами, оскільки головний юрист підприємства сьогодні виходить на прес-конференції з табличкою не «юрист», а «співвласник». Знадобилося чимало часу, щоб сформулювати тексти заяв в правоохоронні органи і позовні вимоги відповідно до процесуальних і юридичних норм. Але цей процес йде, вже стали зрозумілими багато юридичних нюансів механізму захоплення підприємств холдингу, і холдинг від своєї правди і відновлення справедливості не відступиться.

Але при цьому я, цінуючи свою ділову репутацію, просто зобов'язаний попередити всіх бізнес-партнерів про те, що оскільки не можу контролювати господарську діяльність захоплених підприємств, то не можу брати на себе відповідальність за результати цього господарювання.

В першу чергу я офіційно попередив Аграрний фонд України про те, що якщо вони мають намір передати на зберігання в Дніпромлин запаси державного резерву продовольчої сировини, то ризики такого рішення в першу чергу лягають на саме на керівництво Фонду. Чим глибше будуть в'язнути рейдери в фінансових проблемах, тим більше варто окремо зазначити їх майбутні спроби швидко перевести підприємство в стадію фіктивного або повноцінного банкрутства. І куди при цьому потрапить державне зерно, що з ним трапиться - це питання з багатьма невідомими. Я б так не ризикував. Якщо менеджери АФУ думають по-іншому, це їх персональний ризик і персональна відповідальність.

А в цілому наш Ristone Holdings продовжує працювати в стабільному режимі. Ми не згорнули жодної інвестиційної програми, виходимо в цьому році на хороші фінансові результати, акуратно і вчасно гасимо свої кредитні зобов'язання. Якщо бізнес чесний і прозорий, якщо він побудований на точному економічному розрахунку та плануванні, на повазі до партнерів, то такий бізнес фінансово стабільний і розвивається навіть в умовах кризи. А рейдери, це ж не covid-19, з яким поки не може впоратися весь світ. З рейдерами ми впораємося.



Навіть на нуль не виходять: малим фермерам цьогоріч буде непереливки

Про цьогорічний врожай розповів керівник приватного сільськогосподарського підприємства «Гельмязів Агротех» на Черкащині Олександр Балабуха.

В обробітку  фермер має 130 гектарів землі, які знаходяться в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради. Поля засіяні кукурудзою, соєю та соняшником.

Якщо з двома останніми культурами ситуація більш-менш стабільна, то з кукурудзою − не зовсім. Бо рослина є, а ось качана на ній немає, розповідає аграрій.

"Окрім пандемії коронавірусу, не тішить і погода, − ділиться Олександр. – Стоїть спека. Кукурудза вже згоріла, урожаю не буде. Як для аграрника, ситуація не дуже втішна. Ми залежимо від погоди: що вона нам пошле на землю, те й матимемо. Для нас коронавірус завдав не такої шкоди, як цьогорічні погодні умови.
Стрес для рослин − коли немає вологи. А якщо не буде врожаю, то й не буде вигідної ціни на зерно. Тоді, можливо, теж матиму занепокоєння. Бо за мною стоять 55 пайовиків, які дали мені в оренду землю. Якщо матиму неврожай, нічим буде розраховуватися з ними. А це щорічно близько 700 тисяч гривень з податками і виплатами людям за оренду паїв. Для мого господарства це досить велика сума. Ні людей, ані податківців не цікавить, де маю взяти на все кошти", - розповідає Олександр Балабуха.

Він зазначив, що нещодавно проаналізували цьогорічну ситуацію на полях.

"Виходить, що отримаємо кукурудзи по 45-50 ц/га, а це зовсім нічого, бо були врожаї вдвічі більші. Торішні прибутки також були мізерними. Бо коли навесні закуповували для посівної насіння, міндобрива, гербіциди тощо, то долар коштував 28 гривень. А вже як довелося продавати зерно - 24 грн. На одному гектарі я втратив від 4 до 10 тисяч гривень, в залежності від культури.

Цьогоріч великі холдинги і господарства можливо й витримають, а ось малим фермерам буде непереливки. Торік найдорожчою були соя та соняшник. За тонну правили до 9 тисяч гривень, позаторік — 11 тисяч. Як буде тепер, ще невідомо", — ділиться своїми переживаннями Олександр Балабуха.

Щодо впливу карантину на ціни на зерно, фермер каже, що у будь-якій, навіть найнесприятливішій ситуації, люди все одно хочуть їсти.

"Якщо населення менше купуватиме нашу продукцію, це матиме негативний вплив не тільки для мого невеликого господарства, а й для інших аграрників. Нашу продукцію ми також продаємо за кордон. Переважно − кукурудза, соя, пшениця, ячмінь. Щоб напряму робити поставки, такої можливості я не маю. Врожай продаю зернотрейдерам, які формують великі партії. Знаю, що експортують у Китай, Єгипет, Іспанію. Якими будуть міжнародні ціни, такі й у нас. Все залежатиме від зернотрейдерів, як вони спрацюють. А поки мені треба думати, як зібрати врожай і далі працювати", - підсумовує Олександр Балабуха.

Джерело: zoloto.city



Питання приватної залізничної тяги має вирішитися до кінця вересня

Про це заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій, повідомляє пресслужба відомства.

Він сказав, що перед Укрзалізницею поставлене питання узгодити договір про допуск приватних локомотивів вирішено до кінця вересня.

"Цей проєкт є вкрай важливим та очікуваним для бізнесу протягом останніх років. Завдяки йому ще до набрання чинності закону “Про залізничний транспорт” ми зможемо дослідити, як функціонує ринок у зовсім інших умовах – за наявності одразу кількох перевізників. Відпрацюємо технічні та інші особливості в реалізації доступу до залізничної інфраструктури, визначимо можливі ризики в організації безпеки руху під час експлуатації приватних локомотивів”, - розповів Криклій.

Міністр зазначив, що незважаючи на відсутність прогресу в прийнятті нового закону “Про залізничний транспорт України”, Мініфраструктури продовжує реалізовувати плани, визначені Президентом, щодо створення конкурентного ринку залізничних перевезень.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Підсумки збирання ранніх сільгоспкультур в одному з найбільших агрохолдингів Південно-Сходу України Ristone Holdings прокоментував для Аgroreview.com Вадим Нестеренко – співвласник і голова наглядової ради холдингу.

- Вадиме Григоровичу, в середині весни прогнози у всіх аграріїв Південно-Сходу були похмурі. Як ви оціните результати збору врожаю?

- Урожай не рекордний, але і не критичний, я б назвав його середньо-високим. Як я і припускав раніше, ми зібрали десь 75% від того, що ми збираємо в найкращі роки.

Врожайність пшениці в цьому році в середньому по господарствам 45-50 центнерів з гектара (у рекордні роки доходила до показника в 65 ц/га), ріпак дав середні показники, для нього погодні умови в цьому році були не найкращими. А ось ячмінь порадував – дав дуже хороші показники для цієї культури – 40-45 ц/га. Для холдингу традиційно – чим далі на південь розташоване господарство, тим врожайність нижче. В цілому, це є тенденцією для всього українського АПК.

- А що допомогло вашому холдингу зібрати пристойний урожай? Технології, насіння, добрива?

- Насамперед, звичайно, допомогли травневі дощі, вони, по суті, врятували посіви. Ви ж пам'ятаєте, що осінь була суха, сіяли ми в неоптимальні пізні терміни. Потім боялися, що взимку посіви замерзнуть, але зима була теплою, тут пощастило. Природа все ж таки грає в сільгоспвиробництві домінуючу роль. Безумовно, є така закономірність – від вкладених в технології ресурсів залежить обсяг і якість врожаю. Важливо знайти золоту середину між витратами і результатом. Ми ж взагалі боремося не за врожайність, а за фінансовий результат. Тобто при мінімально необхідних вкладеннях отримати максимальну фінансову віддачу.

Можна, наприклад, внести добрив у п'ять разів більше, ніж визначено нормою, але врожайність при цьому в п'ять разів вище не стане, може, буде більше на 20%, але з точки зору фінансів такі надвитрати не мають економічного сенсу.
Баланс здорової економіки вирощування зернових в холдингу тримається на кількох китах, серед яких я б виділив власне виробництво насіння, суворе дотримання правил сівозміни, боротьба за збереження природної вологи в ґрунті, гарне технічне оснащення господарств.

- Могли б більш детально зупинитися на кожному з них. Наприклад, чому ви вважаєте, що насіння краще не купувати, а вирощувати?

- Всі аграрії, які мають власне насіннєве господарство, знають, як це позначається не стільки на врожайності, скільки на собівартості врожаю. Власне насіння помітно зменшує собівартість вирощування. І, одночасно, додає упевненості. Адже вже не раз люди стикалися з тим, що навіть у купленого в пристойних імпортних фірмах садивного матеріалу, вирощеного в тій же Угорщині, періодично проскакує проблемна партія. Звичайно, такі фірми для збереження власного іміджу швидко реагують на скарги, задовольняють різноманітні претензії, тим не менш, людський фактор присутній і в таких серйозних компаніях.

Коли ж ми використовуємо власний посадковий матеріал, ми чітко розуміємо, що отримаємо на виході. Вирощуючи своє насіння, ми вже заздалегідь бачимо і знаємо, який в кожному з гібридів закладений потенціал зростання. І потім коли вже це насіння сіємо на товарну продукцію, чітко розуміємо, чого очікувати.
Всі сорти ячменю і пшениці ми в основному вирощуємо самі для себе. Вони добре районовані та адаптовані до умов клімату тих територій, де розташовані наші господарства, будь то південь – Дніпропетровська і Запорізька області, або більш північні райони Харківської області.

- Ви згадали про важливість сівозміни, але як застосовувати ці правила у сьогоднішніх умовах, коли більшість господарств має монокультурну спеціалізацію?

- Дотримання вимог сівозміни має істотний вплив на врожай. Посів зернових після кормових культур відразу дає підвищення врожайності, це аксіома. Але, на жаль, сьогодні мало хто займається тваринництвом серйозно, тому у більшості аграріїв, націлених тільки на зернові культури, є проблеми з сівозміною.

Ми розуміємо, що високорентабельних культур залишилося не так багато, по суті це тільки пшениця і соняшник. А сіяти поперемінно ці культури за правилами сівозміни не можна, це гарантована втрата врожайності. Але що робити маленьким господарствам? У них вибору немає.

Наш багатопрофільний холдинг, у нас є тваринництво, ми утримуємо ферми, тому можемо застосовувати правила сівозміни. Я вам скажу так: де поле після кормових засівається зерновими, там відразу помітний ріст урожаю на 20, 25, а то і 30%.

Але все це, передусім, впирається в питання економіки. Ось я вам наведу простий приклад - ми сьогодні чи не кожен день читаємо панічні новини про те, як агрогосподарства спалюють стерню після збору врожаю. Цього робити не можна, але якщо цього не робити, то постає питання про додаткові витрати на кілька обробок землі, що, відповідно, знижує рентабельність господарства. Дим на полях – це наслідок бажання фермерів скоротити витратну частину.

По розуму, потрібно збирати солому, але виникає питання – куди її дівати? Вона завжди йшла в тваринництво, проте галузь ВРХ неухильно скорочується, тому солома – це не додатковий прибуток, а додаткові витрати. А якщо стоїть питання – витратити більше або витратити менше, то наш український фермер, природно, вибирає друге.

Це ще одна грань переваг багатопрофільного агрохолдингу, яким є наш Ristone Holdings. У нас солома йде на приготування кормів для ферм ВРХ, на виготовлення компосту, який застосовується для вирощування грибів на наших підприємствах. У цьому економічні переваги великого багатопрофільного господарства.

А дрібні агрогосподарства вони в основній своїй масі мають одну спеціалізацію – рослинництво експортоорієнтованих культур, все. У них немає ні бажання, ні можливостей розвиватися в бік переробки. І якщо все ж буде прийнятий законопроект 3131, якщо всі аграрії будуть поставлені в однакові умови щодо оплати землі, то дрібні виробники опиняться в ситуації, коли їм доведеться, образно кажучи, «згадати про колгоспи». Тобто думати про кооперацію та укрупнення. Іншого шляху для підвищення рентабельності в АПК немає, без цього у них не буде жодних шансів вижити. Поки багато виживають тільки за рахунок роботи «в чорну», без податків, але нескінченно так тривати не може. Адже ми будуємо правову державу, адже правда?

- Ваш холдинг вклав чимало коштів у придбання гарної імпортної сільгосптехніки. Затрати чималі, а чи вони дали якийсь суттєвий економічний ефект?

- Звичайно, це якість і швидкість обробки землі, збору врожаю. Але на сьогоднішній день придбання хорошої техніки для багатьох господарств стало проблематичним.

Великі агрогосподарства вийшли на досить пристойний технічний рівень не сьогодні, а за ті 10-12 років, коли вони мали можливість користуватися спецрежимом ПДВ. Ці кошти акумулювалися на спецрахунки і використовувалися для розвитку виробництва. Безумовно, мова йде про легальних і працюють в білу агрогосподарствах. Про тих, хто думав про перспективи розвитку, хто пристойно вклався в техніку. Зараз з цим набагато складніше, ПДВ у аграріїв забирають в бюджет.

Я не втомлююся повторювати, що спецрежим ПДВ для аграріїв – це була найкраща, сама не корупційна і найбільш проста в адмініструванні державна підтримка АПК України. Саме в силу своєї некорупційності та прозорості ця пільга давала аграріям хороше зростання конкурентоспроможності, власне кажучи, саме тому лобісти транснаціональних корпорацій продавили її скасування. На мій погляд, першою ознакою формування серйозної державної політики України в галузі АПК стане як раз повернення спецрежиму ПДВ для агровиробників.

- Кліматичні умови, як ми бачимо, всі останні роки стають все більш несприятливими. Як до них пристосовуватися? Є сенс говорити про мережі зрошення, наприклад, для Дніпропетровської області?

- Якщо Південь України турбує нестача вологи, то Захід з року в рік навпаки заливає дощами. Там природне зрошення, часто навіть надлишок вологи, але якщо поля не вимокають, врожайність там вища. Але на Західній Україні ніхто ніколи масштабно зрошенням не займався, цього не вимагають їх кліматичні умови.

Зрошенням як раз намагаються займатися на Півдні, де з кожним роком стає все сухіше, постійно присутня загроза посухи. Однак для переходу до зрошуваного землеробства є одна поки непереборна перешкода – розпайована земля.

Розумієте, один-два пайовика з господарства вийшли, і пропало для зрошення все поле. Це питання економіки і політики в стратегії розвитку АПК. Те, про що ми говорили вище – легалізація всіх земельних та податкових відносин, цивілізований ринок землі і наступні процеси кооперації.

В нинішніх умовах, розмірковуючи про кліматичні загрози, потрібно говорити про сучасні технології обробітку ґрунту. Щоб максимально зберегти природну вологу в грунті, слід зменшувати кількість технічних прийомів обробки землі. Чим менше ти пройшовся культиватором по полю, тим більше ти зберіг вологи.

Над цим і працюють господарства нашого холдингу – як зберегти хоча б невеликі залишки вологи в грунті. Є, звичайно, так звані «нульові технології» no-till, які активно пропагують. Це, якщо пояснити просто, заганяють спеціальну сівалку і сіють по полю. Але ця технологія у нас не дуже придатна. Господарства холдингу працюють за технологією mini-till – тобто мінімально, дбайливо, але все ж обробляємо землю, прибираємо залишки перед посівами, намагаючись максимально зберегти в грунті вологу. Це теж запорука стабільності врожаїв.

- Зрозуміло, що сільськогосподарський рік ще не закінчився, але його екватор вже пройдено. Ваша загальна оцінка економічної ситуації для холдингу?

- Головне полягає в тому, що ми впевненіше стали дивитися у завтрашній день. Багато було занепокоєнь із-за погодних сюрпризів, але в глобальному сенсі вони нам не завадили досягти позитивного економічного результату. Сьогодні і на пізні культури хороші перспективи відкриваються.

Зміна курсу валют теж з нашої точки зору позитивне, оскільки, так чи інакше, у нас є частина експортоорієнтованих зернових позицій і виробництво соняшникової олії. Ставки банківські впали, це теж позитивний момент з точки зору оборотних коштів.

Я не думаю, що все це результат якоїсь цілеспрямованої економічної політики влади, тут скоріш діє збіг багатьох обставин, тон яким задає пандемія коронавіруса. Але все це разом узяте дає перспективу вважати, що нинішній рік з точки зору економіки для холдингу буде набагато успішнішим, ніж попередній.

- Ви згадали про пандемію Сovid-19 і карантин, як, на ваш погляд, вони позначаться на можливості та перспективи цінових продукції АПК?

- Я думаю, що з урахуванням уроків коронавірусу і закриття кордонів, всі країни в цьому році будуть більш активно орієнтуватися на формування досить потужних національних продовольчих запасів. А наша Україна буде орієнтуватися на задоволення їх потреб. Тому що своїх запасів ми практично не формуємо, чомусь завжди фатально впевнені, що нам завжди всього вистачить.

На мій погляд, це неправильний підхід і відсутність осмисленої політики в цьому питанні. Якщо бездумно йти таким шляхом далі, то рано чи пізно ми відправимо все вирощене на експорт і навіть не помітимо, що залишилися ні з чим. Але це ж питання реального суверенітету і самодостатності держави перед обличчям загальносвітових загроз.

Мені так здається, що наші попередні і нинішня державна влада питання про продовольчу безпеку України звикли сприймати просто як слова, як абстрактне і не наповнене реальним змістом гасло. А це неправильно. У держави у цьому питанні повинна бути чітка і вивірена політика.

Сьогодні ситуація така, що АПК України розвивається не завдяки, а всупереч тим умовам, в яких знаходиться. Але на тлі зростання світової загрози нестачі продовольчих ресурсів, саме ця галузь стає для України державноутворюючою. Колись це дійде і до влади, і тоді в нашій країні з'явиться грамотна і перспективна політика для АПК, слова про продовольчу безпеку набудуть реального сенсу і змісту.

 



Роман Гіршфельд: «LOZOVA MACHINERY гідно подолали кризу, стали гнучкішими і більш диверсифікованими»

Роман Гіршфельд, президент компанії LOZOVA MACHINERY, розповів про політику компанії в умовах коронакризи та як вона розширює ринки збуту.

- Розкажіть, будь ласка, про LOZOVA MACHINERY: як компанія витримала удар коронакризи?

‑ LOZOVA MACHINERY – сучасна компанія, яка динамічно розвивається  більш ніж 20 років. Ми випускаємо широку лінійку енергоефективних та інноваційних ґрунтообробних і посівних агрегатів, трейлерів для перевезення продукції й обприскувачів. Ми знаємо, що наша продукція затребувана в усьому світі.

COVID-19 став справжнім випробуванням на міцність як для нас, так  і для всієї світової економіки. Однак в компанії готові до труднощів і вміють з ними гідно справлятися. Ми не зупинялися ні на хвилину, LOZOVA MACHINERY продовжили працювати з дотриманням усіх необхідних санітарних норм і заходів захисту.

Ми запустили певні ділянки виробництва таким чином, щоб мінімізувати взаємний контакт між робітниками. Ряд фахівців компанії переведені на віддалену роботу.

- Як цей форс-мажор позначився на економіці підприємства?

- Незважаючи на кризу, нашій компанії вдалося зберегти стабільність: ми перезапустили деякі процеси, оптимізували витрати, посилили експортно-орієнтовані напрямки і сфокусувалися на роботі з клієнтами. Ми стрімко змінюємося і хочемо використовувати цю кризу для того, щоб повністю перезавантажитися і активізувати абсолютно нові напрямки. Попереду маємо багато планів і нових цікавих проєктів. Переконаний, що компанія гідно пройде цей складний для світової економіки етап і стане сильнішою!

Сьогодні продовжуються відвантаження продукції нашим партнерам і покупцям як новинок, так і серійних виробів. Ми максимально тісно взаємодіємо з дилерами і замовниками, швидко реагуємо на будь-яку ситуацію та намагаємося втілити всі їхні побажання в наших агрегатах. Незабаром будемо впроваджувати знаряддя з вертикальним і ультраповерхневим обробітком ґрунту, працюємо також над агрегатами для підживлення рослин.

- Окрім України, на яких ринках ви розширюєте присутність своєї продукції?

- LOZOVA MACHINERY успішно розвивають ринок Канади і Великобританії, розширюють дилерську мережу і збільшують географію продажів. Ми освоїли канадські провінції на сході – Квебек і Онтаріо, почали продаж в Саскачеван, а також відкрили нові області в Великобританії, зміцнюючи співробітництво з клієнтами і партнерами.

Завдяки консолідації нашої команди, за рік, включаючи кризовий період, продажі техніки до Великобританії і Канади виросли в два рази, а також значно збільшилася дилерська мережа.

‑ Які стратегічні плани компанії в напрямку розширення виробництва?

‑ В квітні 2020 року LOZOVA MACHINERY відкрили нову сучасну виробничу лінію з виготовлення обприскувачів. Плановані обсяги для українського ринку в найближчій перспективі – 50 обприскувачів в рік для України (обприскувачі від 3000 літрів до 6000 літрів) плюс обсяги на експорт.

‑ Які цінності для компанії найважливіші?

‑ Компанія LOZOVA MACHINERY націлена на проектування і виробництво високоякісної, надійної і продуктивної техніки, яка приносить нашим клієнтам максимальний прибуток і робить роботу комфортною, безпечною і ефективною.

При веденні бізнесу LOZOVA MACHINERY дотримуються принципу чесності, прозорості та інформаційної відкритості. Компанія користується довірою і повагою у замовників і ділових партнерів. Торгова марка має велику дилерську мережу по всій території України, а також має офіційні ексклюзивні і регіональні представництва в країнах Європи, Азії, Африки, СНД.

Ми регулярно обмінюємося інформацією, висновками і рекомендаціями з клієнтами і колегами, прагнемо вести конструктивний діалог і рішуче діємо в складних ситуаціях.

Наші цінності допомагають нам ефективно працювати разом і бути єдиною глобальною командою. У наших співробітниках ми цінуємо професіоналізм і знання, відданість справі і прагнення до досягнення поставлених цілей, ми поважаємо особистісні якості наших колег.

‑ Чого очікуєте від такої масштабної події як «УКАБ Агротехнології»?

‑ Ми раді взяти участь у такому важливому і масштабному агрозаході як «УКАБ Агротехнології». У нас найсміливіші і оптимістичні очікування. У показах минулого року наші агрегати відмінно проявили себе в роботі й отримали вищі оцінки аграріїв і експертів галузі. Впевнені, що цей рік не стане винятком.

Нагадаю, що LOZOVA MACHINERY стали першим вітчизняним виробником сільгосптехніки, що приєднався до УКАБ. Наша компанія є постійним учасником активностей, що проводяться асоціацією.

Джерело: прес-служба УКАБ

Ваш вибір 'Подобається'.