174499

Заплати шість тисяч гривень: влада готує податковий "сюрприз" фермерам

Близько 7 мільйонів українців, за даними Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру, мають земельні паї - у середньому близько чотирьох гектарів кожен. 4,7 мільйона власників паїв є одноосібниками - тобто обробляють свої паї самостійно. Решта паїв здаються в оренду великим агрофірмам чи холдингам.

Протягом останніх років українці дедалі частіше відмовляються здавати землю в оренду і вирішують обробляти її самостійно, констатував у розмові з DW голова Комітету підприємців агропромислового комплексу при Торговельно-промисловій палаті (ТПП) України Олег Юхновський: "Після 2014 року тенденція до розірвання договорів оренди пришвидшилася. Відтоді на селі зростає підприємницький дух, дрібний бізнес непогано розвивається. Це створило проблеми для великих компаній". Конкуренція за землю зростає, додає він.

Представник ТПП однак застерігає, що відродження мікрофермерства може зупинити новий законопроєкт № 3131 щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції, підготований понад 30-ма народними депутатами фракції правлячої партії "Слуга народу" та кількома з групи "Довіра". Він, за словами Юхновського, ляже насамперед на плечі одноосібників.

Основним нововведенням зареєстрованого ще у лютому законопроєкту є запровадження мінімальної податкової сплати з кожного гектара землі сільгосппризначення. У червні проєкт отримав "зелене світло" на прийняття за основу від комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики і включений до порядку денного парламенту. Доповідачем за ним визначений народний депутат від "Слуги народу" Мар'ян Заблоцький. 

Великі проти дрібних?

Одноосібники обробляють свої паї самостійно, вирощують сільгосппродукцію для задоволення власних потреб, а також для реалізації. Вони платять лише земельний податок, який, за підрахунками опитаних DW експертів, становить у середньому 140 гривень на гектар. Але оскільки розмір земельного податку встановлюють громади, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, то він може становити до 300 гривень за гектар. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції декларують ті одноосібники, хто вирощує її на власних земельних ділянках площею понад 2 гектари. І тільки тоді виникає необхідність сплатити 18 відсотків податку з цього доходу.

Тим часом великий агробізнес закидає одноосібникам, що вони зловживають можливістю не звітувати про доходи. Таку критику поділяє Алекс Ліссітса, виконавчий директор "ІМК" - одного з найбільших агрохолдингів України. "Всі мають платити податки. А у нас 30 відсотків землі обробляється "по-чорному", неофіційно", - наголошує топменеджер. Він підтримує  законопроєкт № 3131, і один з його головних аргументів - можливі додаткові надходження для об'єднаних територіальних громад (ОТГ). "Одна з основних форм наповнення бюджету ОТГ - земля сільськогосподарського призначення. Тому потрібно запроваджувати спеціальний податок на землю для того, щоб цей податок залишався у сільській місцевості й знову ж таки працював на місцеву громаду", - вважає Ліссітса. А проєкт № 3131 і передбачає мінімальний податок за гектар землі - незалежно від того, скільки заробив одноосібник.

Ліссітса - багаторічний президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), що об'єднує низку крупних гравців аграрного ринку. Він посилається на німецький досвід: у Німеччині, мовляв, всі фермери - і дрібні, і великі - подають податкові декларації і перебувають у рівних умовах. А українські власники паїв, за його словами, часто не декларують прибутки від вирощеного на своїй землі врожаю.

Щоправда, у цьому порівнянні є один нюанс: німецькі аграрії отримують на кожен гектар належної їм землі близько 280 євро субсидії з фондів Євросоюзу - байдуже, що вони вирощують і чи вирощують щось взагалі. Натомість у разі ухвалення проєкту № 3131 в Україні закон працюватиме з точністю до навпаки. Фермерів змусять із кожного гектара щороку платити до місцевих бюджетів близько півтори тисячі гривень (п'ять відсотків від нормативної оцінки землі, за розрахунками авторів законопроєкту) - незалежно від доходу. Для пересічного "одноосібника" з його чотирма гектарами це означатиме рахунок у шість тисяч гривень. Цей податок, вважають прихильники закону, ще й завадить спекуляціям на ринку землі. Адже її буде невигідно утримувати, нічого не вирощуючи.

"Це - "віджим" землі"

Натомість економіст Київської школи економіки Олег Нів'євський вважає законопроєкт № 3131 вкрай небезпечним. "Це просто land grab, як англійською називається феномен силового витіснення дрібних фермерів з їхньої землі великими агрокомпаніями. Таким чином будуть просто "віджимати" землю в одноосібників", - застерігає аналітик аграрного сектора. Він прогнозує, що селян змусять позбуватися землі, утримувати яку багатьом стане невигідно.

Крім того, Нів'євський не погоджується зі звинуваченнями на адресу одноосібників у нечесній конкуренції. Адже і великі підприємства, каже експерт, платять мінімум податків завдяки спрощеній четвертій групі оподаткування. "Вони платять близько 300 гривень з гектара єдиного податку, який замінює собою два податки: земельний і податок на прибуток", - констатує експерт Київської школи економіки. Щодо решти податків, таких як ПДВ на паливо, насіння або добрива, то, за словами Нів'євського, юридичні особи не є кінцевими платниками і тому можуть їх нейтралізувати при продажі своєї продукції, переклавши на кінцевого споживача. Натомість одноосібники не є юридичними особами і не мають такої можливості. "Якщо одноосібник дуже чесний і вирішить задекларувати весь дохід з проданої кукурудзи, йому доведеться заплатити 18 відсотків податку з доходу як фізичній особі. У перерахунку на чистий прибуток податкове навантаження в такому разі буде приблизно 50 відсотків. І це при тому, що великі агрохолдинги платять близько п'яти відсотків від прибутку", - критикує експерт.

Утім, судячи з того, хто відстоюватиме законопроєкт № 3131 у Верховній Раді, лобі у нього потужне. Адже ще рік тому Весукраїнська аграрна рада, що об'єднує представників середнього і малого агробізнесу, закликала президента Володимира Зеленського не брати у виборчий список "Слуги народу" Мар'яна Заблоцького - визначеного доповідача за проєктом закону. І вже тоді йому закидали зв'язки з власниками агрохолдингу "Кернел" із земельним банком у півмільйона гектарів та регулярне лобіювання вигідних холдингу законопроєктів.

"Селянам потрібна підтримка"

У Світовому банку, який консультує українську владу у питанні аграрних реформ, коментуючи законопроєкт № 3131, зазначили, що підтримують детінізацію, але становищем дрібних фермерів стурбовані. "Щоб отримати повну вигоду від земельної реформи, вкрай важливо допомогти малим фермерам вийти з тіні. Це дало б їм можливість отримати доступ до банківського кредитування під заставу їхньої землі", - зазначив у коментарі DW аналітик Світового банку Клаус Дайнінгер. Він наголошує, що дрібні фермери мають робити свій внесок у відродження сільської місцевості, однак законодавство про земельні податки має базуватись на ширшому аналізі ситуації в агросекторі.

Алекс Ліссітса з УКАБ вважає, що для захисту малих фермерів достатньо буде збільшити адресні дотації. "Нехай уряд перенаправить всі передбачені щороку у держбюджеті 5-7 мільярдів гривень дотацій в аграрній галузі на потреби дрібних фермерів", - пропонує в коментарі DW виконавчий директор агрохолдингу "ІМК". Крім того, вважає президент УКАБ, можна говорити і про збільшення неоподатковуваного мінімуму замість нинішнього одного гектара.

"Це більше схоже на штрафні санкції"

Олег Юхновський з ТПП обурюється: "Це більше схоже не на податок, а на конфіскацію чи на штрафні санкції проти дрібних фермерів. У той час, як уряди багатьох держав по всьому світу думають, як підтримати дрібний бізнес в умовах пандемії, в Україні фактично хочуть вбити підприємницьку ініціативу на селі". 

Хоч формально новий податок і поширюватиметься на всіх, але агрофірми і холдинги його фактично не платитимуть. Як пояснюють опитані DW експерти, оскільки всі разом податки, які платять юрособи, включно з ПДВ, зазвичай становлять більше, ніж 1500 гривень у перерахунку з гектара, платити їм за законопроєктом № 3131 нічого додатково не доведеться.

Джерело: dw.com

Неврожайний рік: погодні аномалії невдовзі можуть стати нормою

М’яка європейська зима без морозів і снігових переметів вийшла боком. Земля пересохла, а рівень води в річках та водосховищах впав до критичного рівня.

Одеська область – одна з тих, що постраждали найбільше. Подекуди дощу не бачили майже рік. Гідрометцентр зафіксував найнижчу за останні 20 років кількість опадів в регіоні.

У південних районах Одещини посуха вбила 80% посівів. Інститут космічних досліджень за допомогою супутників навіть зробив знімки, як виглядають нині поля на півдні. На 300 тис. гектарів врожаю взагалі не очікують.

Від погоди постраждали й центральні регіони України. В Київській області до посухи тут приєднався холод у травні. Фермерам довелося переживати не тільки за зернові, а ще й за кукурудзу з соняшником.

На сільське господарство ще й вплинув коронавірус. Карантин спровокував логістичний колапс. Особливо, це стосується тих підприємств, які працюють на експорт. При закритих кордонах доставка товару стала справжнім квестом.

Окрім того, карантинні обмеження спровокували фінансову кризу. Деякі навіть закордонні замовники просять відстрочку платежів. Багато партнерів закрилися через карантин.

Але з іншого боку – сільське господарство має переваги над іншими сферами під час кризи. Експерти кажуть, що на світовому ринку попит на українське продовольство буде завжди.

Ситуацію врятували дощі, які рясно накрили Україну в кінці травня. Аграрії поступово вчаться працювати за новими законами природи. Якщо раніше у нас була зона помірного клімату, то зараз – Україна поступово переміщається в субтропіки.

Щодо врожаю пшениці, попри погодні сюрпризи, прогнози експертів – оптимістичні. Росту цін на хліб скоріше всього, не буде.

А ось з овочами ситуація не така однозначна. Минулоріч в Україні виник дефіцит картоплі. Експерти кажуть, що імпорт був безпрецедентним. В десятки разів більше, ніж зазвичай. Цього року вітчизняні фермери зреагували на кон’юнктуру ринку.

Українські аграрії зараз думають не тільки про врожай, а й про обіцянки влади. Тим, хто найбільше  постраждав від погодних сюрпризів, держава планувала виплатити компенсації. Правда, обіцяла  давно, але грошей так поки і не видно.

Тим часом експерти попереджають, що через глобальні кліматичні зміни нинішні погодні аномалії невдовзі можуть стати нормою. Аби вижити, аграріям доведеться переходити на інші сорти рослин та нові технології.

На півдні Одещини спостерігають найбільшу посуху за понад 70 років. Через аномально безсніжну зиму на Бесарабії нині пропало більше половини озимини.

Джерело: fakty.com.ua

 

Доцільність застосування регуляторів росту у посівах соняшника

Регулятор росту Брілон при застосуванні в посівах соняшника сприяє підвищенню стійкості рослин до несприятливих погодних умов за рахунок зменшення висоти рослин  та потовщення клітинних стінок стебел. Крім того, препарат стимулює розвиток кореневої системи, впливає на виповненість та крупність насіння, а також збільшує урожайність.

Діюча речовина Брілону – етефон у рослині рухається базипетально і розкладається на етилен та фосфорну кислоту. Етилен, своєю чергою, виступає як інгібітор транспортування ауксинів і біосинтезу гіберелінів, що призводить до штучної регуляції ростових процесів. Необхідно враховувати, що діюча речовина має пролонгований період поглинання, при цьому вона не фотостабільна, тому досить швидко розкладається під прямими сонячними променями.

Обприскування посівів соняшника необхідно проводити із фази 8 листків до утворення «зірочки» (BBCH 18-39) з нормою 0,5-1,0 л/га. Препарат Брілон сумісний  із фунгіцидами та мікродобривами, проте його не можна змішувати з препаратами, що містять сірку, мідь та пестицидами із класу дитіокарбаматів. Оптимальною температурою повітря при обприскуванні препаратом є +15…+25 °С.

За даними проведених досліджень впродовж 2019 року  в різних регіонах України на різних фонах удобрення та на різних гібридах, було встановлено істотний позитивний вплив препарату Брілон на ряд морфолого-біологічних показників у порівнянні до контролю (табл. 1), а саме:

Мал.2: Позитивний вплив на кореневу систему

Мал.3: Позитивний вплив на діаметр та виповненість корзинки

Незважаючи на ряд позитивних характеристик препарату, в результаті досліджень були встановлені окремі особливості, які варто відзначити, а саме:

  • на другу добу після внесення препарату спостерігали на рослинах соняшника «опускання» листя, проте на четверту добу ріст і розвиток рослин соняшника відновлювався, і в подальшому зазначені симптоми дії на рослинах не спостерігались;
  • застосування препарату в період поєднання декількох екстремальних факторів для рослин (засухи та приморозків, підвищених температур та суховію) є недоцільним. Тому що за дефіциту вологи та високих температурах рослина виділяє етилен самостійно, а при підвищеній температурі повітря швидкість вивільнення етилену з етефону зростає, що значно знижує ефективність препарату.

Таким чином, застосування регулятора росту Брілон у посівах соняшника допоможе повністю розкрити потенціал врожайності кожного гібрида. Надзвичайно актуальним буде застосування регулятора росту Брілон в умовах сезону – 2020 у зв’язку із випаданням надмірної кількості опадів, що сприятиме наростанню значної надземної маси, а в подальшому – зможе призвести до вилягання рослин під впливом вітрів. Також доцільним та науково-обґрунтованим є застосування Брілону на високорослих гібридах соняшника та на високих фонах мінерального живлення, особливо азотними добривами.

За матеріалами агрономічного департаменту UKRAVIT

Ягід цьогоріч не наїмося. Чекаємо на кавуни і яблука

Ціни на полуницю в Україні на початку першого місяця літа рекордні за останні п'ять років. З урахуванням транспортних витрат та “інтересу” роздрібних продавців, вартість ягоди на українських базарах коливається від 70 до 100 гривень за кілограм. Подекуди ж за якісну, велику та запашну садову суницю просять і по 110-120 гривень. Чим же пояснюють фахівці таку дорожнечу? І які цінові перспективи інших ягід та фруктів “масового споживання” – передовсім, черешні і абрикосів?

Чому полуниця “кусається”, ще й особливим смаком не вирізняється?

Ціна полуниці нині у 2-2,5 рази перевищує показники перших тижнів минулорічного червня. Торік у цей час якісну ягоду можна було придбати в середньому по 25-30 грн/кг.

Для виробників, яким цьогоріч вдалося виростити примхливу ягоду за непростих погодних умов, підвищення її вартості – добре: незважаючи на низький врожай, їхні заробітки не зменшаться, а у когось, можливо, й зростуть. А ось багатьом споживачам, чиї доходи підкосив коронавірусний карантин, схоже, доведеться розраховувати тільки на диво. Сподіваючись, що найближчим часом встановиться сонячна погода і урожай більш пізніх сортів буде вищим. Поки що це прогнозують і галузеві експерти. За їхніми даними, наприкінці червня кіло полуниці у магазинах і на базарних ятках коштуватиме 35-40 гривень. Для розпалу сезону це теж багато, але ж і не нинішні 100... Проте, пам’ятаймо: такий (відносний) полуничний “рай” буде недовгим. Щонайбільше півтора-два тижні.

Головною причиною подорожчання полуниці аналітики називають погодні умови – зокрема, травневі заморозки, через які втрачено частину врожаю. Не додали оптимізму і рясні й холодні травневі дощі. Ягоди погано достигають, водянисті й подекуди навіть миттєво згнили. Ситуацію погіршували й низькі температури на початку червня. На окремих ділянках втрати сягають 70%. Загалом же українські аграрії, за попередніми оцінками, втратили 40-45% очікуваного врожаю.

"Цього року дуже багато пошкоджених рослин, причому по всій Україні. Культура померзла і на заході країни, і на півдні – Херсонська, Миколаївська області. Масштаби пошкоджень різні, оскільки заморозки були нерівномірними. Десь – 10-20%, та є й місця, де втрати сягають 60-70%", – уточнює експертка Українського клубу аграрного бізнесу Валентина Кропивко.

“До того ж, такі природні катаклізми не тільки стримують дозрівання ягід у більшості українських господарств, а й негативно впливають на їх якість. Що стосується і смакових характеристик.

І це означає, що більшість українців цього року не зможуть досхочу поласувати запашною полуницею. Постраждають і зарубіжні споживачі наших заморожених ягід (цей сегмент агроекспорту останніми роками розвивався “семимильними” кроками). Є ризик простою багатьох потужностей із заморожування ягід. Тобто, через нинішній неврожай може йтися про втрату кількох десятків мільйонів доларів експортної виручки.

Натомість не можемо й розраховувати, що вгамувати ціни на внутрішньому ринку допоможе імпорт. Від неврожаю цього року потерпають і польські фермери, чию полуницю з найменшими логістичними втратами можна було б завозити в Україну.

Черешні, вишні, абрикоси... Так щоб “від пуза” також не буде

Складно цього року буде “впіймати” й період дешевих черешень. За інформацією експертів та фермерів, терміни достигання цих кісточкових – із тих же причин (нестача активного тепла, рясні холодні дощі) – змістилися на два тижні. Тож про пік їх достигання, на відміну від попередніх років, говорити іще зарано. Але й на пік особливо сподіватись не варто. Приміром, за даними запорізьких плодоовочівників (батьківщина славнозвісної мелітопольської черешні), у багатьох господарствах врожай удвічі-утричі менший, аніж зазвичай.

Мелітопольська черешня - це бренд, але не цього року

Подекуди ягоди зав’язалися лише на верхівках дерев, на висоті 2,5-4 метри. На кожному дереві – максимум 2-3 кілограми. За такої продуктивності багато фермерів, вочевидь, взагалі не будуть її збирати. Нерентабельно. Адже й людей доводиться наймати, і паливо-мастильні матеріали для доставки використовувати, ще й препаратами для кращого зберігання обробляти. У маленьких садах на присадибних ділянках, звісно ж, плоди на дереві не залишатимуть. Але продаватимуть цю черешню хіба що на місцевих ринках та обабіч автодоріг. Тобто, більшості українських споживачів вона буде недоступною. Скажімо, якщо зараз у Мелітополі і за 35-40 гривень черешні майже не беруть, у Києві та в інших великих містах ціни на неї стартують від 65-70 гривень за дрібну й зірвану надзелень до 100-120 гривень – за кілограм “дуже солодкої”.

І все ж, за прогнозами експертів, найближчими тижнями чекатимемо зниження вартості. Тим паче, що у червні очікують на рекордні (незважаючи на падіння купівельної спроможності українців) обсяги імпорту черешні. Насамперед, із Туреччини, яка, на відміну від усіх основних конкурентів, від погодних примх не потерпіла і виростила пристойний урожай. Щоправда, сезон черешні там майже завершився. Як і в Узбекистані – країні, яка є третім у світі експортером цих кісточкових. До речі, центральноазійські аграрії цьогоріч втратили від 15 до 20% очікуваного урожаю. А ось в усіх країнах Європи, де масово вирощують черешні, із урожаєм, як і у нас, – великі проблеми. Подекуди втратили 40-60%. Приміром, молдовської черешні в Україні, схоже, також буде небагато. Втрати черешневого урожаю в тамтешніх господарствах сягнули 30-40%. Майже все вирощене експортують до країн ЄС. На український ринок потраплятимуть лише невеликі партії.

З вишнею ситуація в Україні, за оцінками експертів, трохи краща. Ця культура більш стійка до вимерзання. Але й для її придбання наприкінці червня-на початку липня, вочевидь, доведеться неабияк розкошелюватися. "Спочатку суцвіття підмерзли, зараз ягода набирається, визріває, але внаслідок перезволоження є пошкодження. Так само проблеми із кондицією плодів", – розповіла Суспільному експерт агроринку Валентина Кропивко. Погода, за її словами, найбільше вплинула на ранні сорти, зате з пізніми має бути краще. Звісно ж, якщо природа не викине чергового погодного “коника”.

З вишнею ситуація трохи краща

Годі й розраховувати цьогоріч на великий власний урожай абрикосів. Наші сади також потерпіли від заморозків. Зав’язі небагато. Але на цьому сегменті ринку, за прогнозами галузевих експертів, особливих цінових антирекордів не буде. Адже його, вочевидь, відрегулюють завдяки імпорту. Вже найближчими тижнями в Україну надійдуть великі партії цих фруктів із Туреччини, Узбекистану й Іспанії. Уже зараз у деяких торговельних мережах абрикоси подешевшали приблизно у 1,5-2 рази порівняно із кінцем травня. 

“Вітамінні перспективи”: надія на кавуни і яблука

По-справжньому наїстися цьогоріч українці (тьху-тьху-тьху) зможуть кавунами, – кажуть аграрні експерти. Адже їх посіви нині перебувають, здебільшого, у прекрасному стані. До того ж, фермери цього року значно розширили площі під баштанними. Конкретних цифр аналітики наразі не називають. Адже до часу дозрівання основного врожаю на розвиток цієї сонцелюбної культури можуть вплинути чимало негативних чинників. Що ж до ранніх ягід, то вочевидь, цього року вони з’являться трохи пізніше, аніж у 2019-му, коли перші кавуни почали збирати вже у третій декаді червня. Тепер ці терміни, мабуть, припадуть на початок липня. Але й агарні експерти, і медики традиційно радять не надто захоплюватися ранніми баштанними, почекавши до кінця липня-початку серпня, коли річкові баржі із горами херсонських “смугастиків” вирушать угору Дніпром...
Не забуваймо також, що частину кавунів Україна експортує. Темпи нарощування обсягів агроекспорту у цьому сегменті, щоправда, невисокі. Але отримані від нього $3-4 мільйони виручки для наших фермерів не будуть зайвими.

Поки що складаються доволі сприятливі умови і для майбутнього експорту яблук. Принаймні, проблем із забезпеченням ними внутрішніх потреб, вочевидь, не буде. За інформацією з регіонів, фрукти рясно зав’язалися майже скрізь. Тож залишилося почекати півтора-два місяця, щоб побачити в магазинах і на ринках зовсім інші, ніж зараз, цінники. Бо яблука минулорічного врожаю нині, на жаль, також б’ють цінові антирекорди. Високою їх вартість в Україні, нагадаємо, була упродовж усього сезону. Через значне падіння обсягів виробництва у 2019 році. Зараз вітчизняних яблук у сховищах практично немає. На полицях – переважно, імпорт. По 35-45 гривень за кілограм і вище. Адже через згадані вже проблеми із урожаєм садової суниці й черешні попит на яблука у Європі нині доволі високий. Як і рівень конкуренції за гуртові партії.

Джерело: Укрінформ

"Кінець тіньовим схемам в АПК": що означає введення мінімального податку для аграріїв

За підсумками 2019 року українські підприємства експортували агропродовольчої продукції на суму 22,2 млрд дол., частка експорту АПК у структурі загального експорту з України становила 44% (проти 39% у 2018 році). Показники значні, пише gazeta.ua.

Однак є й інші, не такі оптимістичні цифри. Як зазначають експерти, скасування податкових пільг у 2015 році спричинило суттєве зростання податкового навантаження в АПК. Водночас обсяги прямої бюджетної підтримки, на відміну від, наприклад, країн ЄС, мінімальні. Відповідно, значно зросли стимули для тіньового виробництва сільськогосподарської продукції. Так, із приблизно 28 млн га посівних площ тільки 19,6 га – в офіційній оренді. Таким чином, значна частина з решти 8,4 млн га є в тіньовому обороті.

Це призводить до втрат насамперед місцевих бюджетів в обсязі до 10-12 млрд грн і неконкурентоспроможності легальних товаровиробників.

Іншим наслідком такої ситуації є перманентні спроби легалізувати вироблену сільськогосподарську продукцію, зокрема за допомогою так званих скруток.

У підсумку маємо подвійні втрати бюджету (тепер уже державного), а також ризик невідшкодування ПДВ для всіх агроекспортерів, що потрапляють під групу посиленого ризику.

Вирішити проблему "тіньової" оренди сільгоспземель можна – всі аграрні асоціації вже давно говорять про необхідність встановлення мінімального податкового навантаження на гектар сільськогосподарської землі, що автоматично змусить усіх учасників ринку сплачувати податки.

Практичну реалізацію ця ініціатива отримала 27 лютого 2020 року, коли група народних депутатів із фракції "Слуга народу" зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт №3131 щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції.

Основна суть закону – введення мінімальної податкової виплати з кожного гектара землі сільгосппризначення. Розмір виплати становитиме 5% нормативної вартості землі – близько 1 400-1 500 грн/га. Це дасть змогу створити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівнонапружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами.

Важливо розуміти, що це не введення додаткового податку, а встановлення мінімальної планки податку. Якщо фермер працює "набіло" і належним чином сплачує податки, то його податкове навантаження вже перебуває на рівні щонайменше 1 400 грн/га.

Кого ж тоді зачепить законопроєкт №3131? Справа в тім, що в регіонах України є багато різних підприємців, рейдерів і місцевих царьків з органів правоохоронної системи, які за допомогою різних незаконних схем змогли отримати контроль над великими площами сільгоспземель. Цим так званим аграріям через недосконалість законодавчої бази вигідно працювати в тіні: можна не сплачувати більшу частину податків і реалізовувати продукцію без оформлення документів за готівковий розрахунок. При цьому будь-яким чином довести, що продукція була продана, а недобросовісний "фермер" просто ухиляється від сплати податку, не видається можливим. Виробник завжди може сказати, що його продукція пропала через несприятливі погодні умови або неправильне зберігання, а то й банально була вкрадена. Водночас такий "фермер" може не укладати з пайовиками офіційних договорів, роблячи простих селян своїми співучасниками, і платити готівкою за оренду, він також не буде легально оформлювати працівників, щоб не платити зайвих податків.

"Мінімальне податкове навантаження, яке має бути на гектар з урахуванням усіх податків, становить приблизно 1,5 тис.грн, які втрачає переважно місцевий бюджет, частково – державний. Це створює певні нерівності... Ми хочемо захистити тих аграріїв, які платять "білими". Внести таке поняття, як "поставлений дохід". Тобто кожен гектар приносить певну суму прибутку, і сума податку з гектара не може бути меншою, ніж та, що визначена законом. Ми не хочемо вводити нові податки як такі, ми хочемо зробити так, щоб аграрії платили мінімальні чинні. І це також буде стимулом для того, щоб аграрії будували ферми і, можливо, вводили додаткове виробництво", – пояснює логіку законопроєкту №3131 член парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Мар'ян Заблоцький.

Простіше кажучи, введення мінімального податку легально працюючі підприємства та фермери не помітять, а перед "тіньовиками" постане дилема – або платити цей мінімальний податок, або легалізувати свою діяльність, укладати договори оренди, влаштовувати офіційно на роботу співробітників і просто платити податки. Суми рівнозначні.

У підсумку умови для всіх гравців на ринку вирівняються, бюджети отримають додаткові кошти, а працівники сільгосппідприємств отримають офіційне працевлаштування і можливість надалі безпроблемно одержувати пенсію.

Утім, така перспектива влаштовує не всіх. Після реєстрації документа в низці ЗМІ розгорнулася ціла інформаційна кампанія проти законопроєкту №3131. Нібито він вводить додатковий податок до наявних, його введення знищить тваринництво й остаточно підірве і так хитке фінансове становище селян. З огляду на розмах кампанії, стає очевидним, що тіньовики, не бажаючи втрачати надприбутки і своє привільне становище, намагаються вкотре не допустити введення прозорих правил в АПК.

Залишається сподіватися, що у Верховній Раді належним чином оцінять законопроєкт №3131. І в результаті буде прийнято закон, що допоможе викорінити тіньові схеми в АПК, створить рівні умови для учасників ринку та забезпечить додаткові соціальні гарантії жителям сільської місцевості.

Квоти на імпорт добрив: як фермери рятуватимуть хімічний бізнес олігархів

Щойно українське міністерство економіки наприкінці минулого тижня оголосило своє рішення запровадити квоти, всі ключові аграрні асоціації України гостро розкритикували такий крок, у низці регіонів відбулися протести фермерів.

Про це пише DW.

Економіст з Київської школи економіки Олег Нів'євський поділяє побоювання аграріїв. "Еластичність попиту на цьому ринку дуже низька. Аграріям нема куди діватися: на певну посівну площу їм завжди потрібна певна кількість добрив, і на підвищення цін вони не зможуть відповісти зниженням споживання. За таких умов ринок дуже чутливий до будь-яких змін у пропозиції, вони одразу призводять до значних коливань у ціні", - пояснив експерт.

За розрахунками Нів'євського, мінеральні добрива у собівартості продукції фермерів сягають 20 відсотків, що у середньому на 7 відсоткових пунктів більше, ніж у великих агровиробників. Це при тому, що дрібним і середнім підприємствам важче отримати кредитування і оптимізувати податкове навантаження.

30 відсотків - імпорт, решта - Фірташ і Коломойський

Квоту на імпорт азотних добрив, як повідомило міністерство економіки учасникам ринку, планується встановити на рівні близько 30 відсотків ринку. Решту має заповнити український виробник: три заводи групи Ostchem Дмитра Фірташа, завод "Дніпроазот" Ігоря Коломойського і державний Одеський припортовий завод. Саме ці виробники торік ініцювали запровадження квот. Торік Антимонопольний комітет України визнав групу Фірташа монополістом через домінуючу роль на ринку і розпорядився примусово розділити її. Нині це рішення оскаржується у судах.

Заступник міністра економіки і сільського господарства Тарас Качка називає квоти способом збереження робочих місць у хімічній галузі. У пресслужбі Group DF Дмитра Фірташа наголосили, що на хімічних підприємствах холдингу працюють близько 15 тисяч людей. А загалом у хімічній і супутніх галузях - близько ста тисяч. "Ми вважаємо, що квоти на імпорт азотних добрив мають бути запроваджені у розмірі, який забезпечуватиме завантаження вітчизняних потужностей мінімум на 80 відсотків", - повідомили у пресслужбі холдингу.

Водночас, аграрії обурюються, що завантаження хімічних підприємств відбуватиметься фактично їхнім коштом. А в інтересах ста тисяч хіміків уряд нехтує інтересами майже трьох мільйонів людей, зайнятих у сільському господарстві, кажуть критики.

Імпорт - як цінова альтернатива

Наскільки важливою в умовах де-факто монополії на ринку є можливість вільно імпортувати добрива, відчув на собі й фермер Сергій Іващук. У другому півріччі 2019 року він перейшов на азотні добрива імпортного виробництва. "Вони подешевшали на 20 відсотків порівняно з українськими. Для мене це економія у мільйон гривень на рік лише на пшениці", - пояснює Іващук. В умовах економічної кризи через пандемію COVID-19 додаткова ліквідність життєво важлива, каже фермер.

Імпортні азотні добрива торік подешевшали через зміцнення курсу гривні. Ціни в Україні через активний імпорт з ЄС і Білорусі впали попри те, що влітку 2019 року Україна запровадила ембарго на імпорт добрив з Росії, які традиційно дешеві через низьку вартість газу. Протягом року, за даними аналітиків ринку, частка імпорту коливалася від 15 до 50 відсотків.

Ostchem: "здоровий протекціонізм"

Однак вже цього року українські добрива повертають собі домінуючі позиції завдяки падінню цін на газ. Адже газ - левова частка собівартості мінеральних добрив. А заводи, збудовані ще за радянських часів, залишаються малоефективними з точки зору енергоспоживання, кажуть критики.

За даними Української енергетичної біржі, 22 травня ціни на газ встановили рекорд, впавши до близько двох тисяч гривень за тисячу кубометрів. Ще у лютому середньозважена ціна становила 5,7 тисячі гривень. Голова Спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії Сергій Рубан у розмові з DW висловив прогноз, що за таких цін на газ імпорт добрив у найближчі місяці буде значною мірою витіснений з ринку. "Проблема однак у тім, що в умовах квот, а отже викривленої конкуренції, ціни не падатимуть так швидко, як дешевшає газ. А коли газ знову почне дорожчати, ціни швидко зростатимуть, а в аграріїв не буде цінової альтернативи, яку давав вільний імпорт", - каже Рубан.

Заступник міністра економіки Тарас Качка запевняє, що уряд розуміє небезпеки зростання цін. "Моїм завданням є збалансувати внутрішнє виробництво і імпорт, а не збільшувати ціну", - запевнив чиновник, пояснюючи свою позицію на сторінці у Facebook. Як "страховку від зловживань ціною" він пропонує передбачити, що квоти діятимуть доти, доки ціни на внутрішньому ринку коливаються синхронно зі світовими.

У холдингу Group DF Дмитра Фірташа вважають квоти "здоровим протекціонізмом" і вказують на те, що Європейський Союз також захищає своїх виробників хімії, зокрема, обмежує ввезення одного з видів азотних добрив - аміачної селітри. "То чому Україна має повністю відкрити свої ринки?" - каже речник холдингу, відповідаючи на запитання DW. Водночас, підприємства Фірташа, за даними бази митних декларацій ImportGenius, успішно експортують значні обсяги інших видів селітри до Угорщини, Польщі та Румунії. З огляду на падіння цін на газ експорт до ЄС має всі передумови для збільшення.

Ведмежа послуга на переговорах з ЄС?

Збільшувати експорт своєї продукції до Європейського Союзу хоче і фермер Сергій Іващук. Нині на експорт йде близько 40 відсотків продукції його агрофірми. "Українським фермерам дуже потрібне збільшення квот на експорт продукції до ЄС. Адже це - виручка в євро. За ці гроші ми купуємо в країнах ЄС сучасну техніку", - каже Іващук. Україна вже кілька років веде з Брюсселем перемовини про збільшення квот.  Економіст Олег Нів'євський застерігає, що удар по польських постачальниках добрив може стати ведмежою послугою. "Євросоюз може запровадити дзеркальні санкції у відповідь. Крім того, говорити про підняття квот на українську агропродукцію буде дуже важко", - каже експерт.

Після гучного протесту аграріїв уряд, у понеділок, 25 травня провів додаткові консультації з учасниками ринку. Як повідомив один з учасників зустрічі, Мінекономіки після емоційних дискусій відклало запровадження квот на місяць "для проведення подальшого діалогу".