182818
178171

Земельна реформа: проєкт на грані зриву

Запуск ринку сільгоспземлі, який Верховна Рада благословила з такими боями рік тому і призначила на 1 липня 2021 року, під загрозою. Перша причина: депутати відправились на тритижневий карантин, загрузнувши по вуха в «земельному питанні». Парламент так і не розглянув тисячі правок, що були внесені опозицією у два законопроєкти (№2194 та 2195), які унормовують торгівлю землею. Тобто маємо відсутність нормативної бази. Друга причина – ще глибинніша. Мова про бардак в державних органах, що мали б налагодити і супроводжувати увесь процес. А вишенька на торті –  опозиція, яка намагається заблокувати запуск ринку двома шляхами – через Конституційний суд та референдум.

Тому версії про те, що держава просто не буде готовою до відкриття земельного ринку 1 липня, і «час Х» доведеться переносити, мають все більше підстав для реалізації.

При цьому земля – один з ключових маркерів для президента Володимира Зеленського. Запуск прозорого земельного ринку був одним з пунктів його передвиборчої програми. А на останньому з’їзді партії «Слуга народу» глава держави ще раз похвалився тим, як його команда притиснула до стінки тих, хто роками наживався на тіньових земельних оборудках.

За замислом, все має буде чітко: українці, що хочуть купити землю, зможуть її купити, відповідно українці, які хочуть її продати, також зможуть це зробити. Здавалося б, от вона – ідилія та «рука ринку», що сама все розсудить. Але, як-то кажуть, є нюанси… 


Фактично затятими супротивниками земельної реформи в нинішньому вигляді виступають дві парламентські фракції – «Батьківщина» та ОПЗЖ. 

Фракція Юлії Тимошенко на словах також виступає за ринок землі, але зі своїм баченням – для дрібних фермерів, а не великих агрохолдингів. Сама Юлія Володимирівна недвозначно оголосила, що відкриття земельного ринку в нинішньому вигляді не допустить. Втім «Батьківщина», яка чи то збирається в коаліцію з провладною фракцією, чи то ні, вже свої численні правки до законопроєкту № 2194 відкликала і фактично відкрила шлях до його прийняття. Принаймні до липня депутати якось з ним розберуться.

Але партія Тимошенко грає й на іншому фланзі цього фронту. «Батьківщина» вже давно спрямувала до Конституційного суду два подання. Одне стосується тлумачення 13 та 14 статей Конституції: у суддів запитали, чи при тому статусі землі, що вказаний в Конституції, Верховна Рада може без референдуму приймати рішення про її продаж. Друге подання стосується самого закону, який, на думку представників «Батьківщини», є неконституційним і за формою, і за способом прийняття. 

Також «Батьківщина» збирається проводити референдум щодо ринку землі, який може заблокувати рішення Верховної Ради. Але, зважаючи на те, що президент досі не підписав розпіарений та обіцяний ним ще під час виборів закон про референдум, зробити це поки неможливо. Та рухи в цьому напрямку вже відбуваються. «Батьківщина» вже готує збори громадян щодо організації референдуму. Звісно, багато залежить від формулювання питання, що може бути на нього винесене, але гіпотетично через цей механізм продаж землі таки можна заблокувати.

При цьому в «Батьківщині» припускають, що такий референдум може бути проведений і вже після запуску ринку. Або влада сама злякається власної неготовності до вирішення такого чутливого питання та відтермінує його до кращих часів.

«Теоретично Верховна Рада взагалі може прийняти закон, який перенесе запуск ринку землі, – каже нардеп від «Батьківщини», що представляє подання в Конституційному суді, Сергій Власенко. – Бо, окрім «нормативки», найголовніша проблема — відсутність повної інвентаризації земельних ділянок, є купа спорів щодо них, незрозуміло, хто їхній власник. Наприклад, є території, які незрозуміло, до якого міста належать, хоча це і не землі сільгосппризначення. У нас навіть досі нема єдиної думки, де проходить адміністративний кордон міста Києва».

Власенко зауважує, що нормативна база, яка зараз розглядається парламентом, розбалансовує систему держконтролю – зокрема, повністю прибирається контроль держави над категорією особливо цінних земель. Це питання планується спустити на рівень сільради.

«Є «велика каша» з реформуванням районів, – стверджує нардеп. – Зараз повноваження з контролю за розподілом земель між державою, облрадами, райрадами та громадами повністю розбалансовані. Також цим законопроектом хочуть дозволити власникам ділянок знімати верхній шар грунту та надають їм пріоритетне право на користування надрами на цій землі. Я зараз перебільшую, але, умовно кажучи, можна буде на такій ділянці встановити газову свердловину».

У «Батьківщини» є, скажімо так, «бойове аграрне крило». Яскравим його представником є голова громадської спілки «Союз українського селянства» та експрезидент Асоціації фермерів та землевласників України Іван Томич, який вже давно палко підтримує аграрні ініціативи Юлії Тимошенко. При цьому Томич підкреслює, що не є членом «Батьківщини». На його думку, в нинішньому вигляді відкриття ринку землі в ньому візьмуть участь переважно «схематозники» та спекулянти, а для транснаціональних покупців, якими так люблять лякати пересічних українців, існуючі механізми просто не будуть цікавими. Власне, великі «агробарони» і не приховують, що скупка землі «клаптиками» по 100 га їх не надто приваблює.

Свого часу Томич очолював аграрний комітет в парламенті та пишається тим, що саме він «пробив» закон про виділення земельних паїв в натурі, що регулював отримання землі українцями. Проте, на думку Томича, з 2003 року закон досі не запрацював, а біля шести мільйонів власників землі досі не мають витягів з геокадастру. Проблеми зі з’ясуванням права на землю і можуть призвести до перетворення запуску цього ринку з 1 липня у профанацію.

«До цього часу потрібно зробити ще 90% завдань, яких вимагає земельна реформа, але ні теоретично, ні практично шансів на це нема, – впевнений Томич. – З інвентаризацією землі – також повний хаос. 30% (10–11 млн га) перебувають у тіні – а це десятки мільярдів доларів. Ті, хто її контролюють, ніколи не дозволять, щоб цю землю у них відібрали, – от вам і відповідь на питання, чому земельну ревізію досі не роблять».

Томич повторює мантру політиків від «Батьківщини», що селяни та фермери після запуску ринку землі залишаться ні з чим: «Банківська система не готова і навіть не готується до кредитування під заставу землі. Під нинішні відсотки ніхто нічого купувати не буде. Та навіть за низької ставки фермери не зможуть оформити кредит, бо у них не буде цієї застави. А от аби продати свій гектар за тисячу доларів, повірте, селяни стануть у чергу». Зауважимо, що рівень стартової ціни за гектар землі одразу після запуску ринку очікують в діапазоні $1,5–2 тис.

Ще одне питання – кому саме селяни продаватимуть свою земельку. Наразі до 2024 року ділянки сільськогосподарського призначення можуть придбати лише фізичні особи з українським паспортом і не більше 100 гектарів «в руки». Але лунають думки, що затіяна владою ініціатива з можливим запровадженням подвійного громадянства може бути запланована якраз під відкриття ринку землі для нерезидентів. Офіційно на підтримку подвійного громадянства оголошується аргумент, що другий паспорт має допомогти українцям, які відправляться на заробітки та подальше життя до Євросоюзу, не відмовляючись при цьому від українського громадянства.

Але є підозри, що ця анонсована норма буде працювати «у зворотній бік»: українське громадянство буде роздаватися іноземцям, які завдяки цьому зможуть офіційно купувати українську землю. Такої думки дотримується відомий український адвокат Андрій Федур. При цьому він зазначає, що запустити інститут подвійного громадянства в Україні буде вкрай важко: «Подвійне громадянство можливо запровадити не просто законом, а лише через зміни в статтю 4 першого розділу Конституції. Розумні люди, що її писали, заклали дуже складний механізм внесення таких змін. Це фактично на сьогодні неможливо реалізувати».

Політолог Володимир Фесенко дуже скептично ставиться до планів тим чи іншим чином скасувати земельну реформу. І саме через політичні причини. Нагадаємо, що «Батьківщина» настирливо намагається увійти до коаліції з розхристаною монобільшістю, тож земельна карта може використовуватись як елемент торгів.

«Це може зірвати гру «Батьківщини» щодо взаємодії з Зеленським та його партією, – впевнений Фесенко. – А будь-яке політично резонансне рішення Конституційного суду викличе новий вибух емоцій та якісь дії у відповідь. Президенту вже не можна відступати: сказавши «А» щодо ринку землі, треба говорити «Б». Навіщо тоді взагалі було ініціювати це непопулярне рішення, яке б’є по іміджу та рейтингу? Звісно, проблеми та конфлікти будуть, але блокувати запуск ринку для президента буде ударом по самому собі».

Але нараз схоже на те, що Банкова в екстреному порядку намагається залатати дірки, які раптом виявились за три місяці до «історичної події».

Павло Вуєць, «Главком»

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


ПДВ для аграріїв знизили: чому виграють агрохолдинги та скільки втратить бюджет

Президент Володимир Зеленський після місячного зволікання нарешті підписав закон про зниження ставки ПДВ на окремі види аграрної продукції, який Рада схвалила ще минулого року.

Цей закон вже викликав запеклі суперечки серед учасників аграрного ринку та неоднозначні оцінки експертів. Він також може відчутно зменшити доходи бюджету на нинішній рік, який і так має суттєвий дефіцит. Зате великі агрохолдинги можуть суттєво заробити.

Натомість в офісі президента вважають, що закон забезпечить підтримку агровиробництва в Україні, допоможе залучити інвестиції для розвитку українського АПК.

Там переконані, що цей документ стимулює аграріїв не ухилятись від сплати ПДВ.
Навіщо його ухвалювали, хто виграє від зниження ПДВ та що може піти не так?

В чому суть?
Закон передбачає, що при постачанні на території України, експорті та ввезенні в Україну окремих видів сільськогосподарської продукції ставка податку на додану вартість (ПДВ) буде знижена з 20% до 14%.

У переліку фігурують передусім сировинні товари, які переважно ідуть на експорт - або напряму, або через переробку, і здебільшого не продаються кінцевому споживачу в Україні.

Зокрема, йдеться про пшеницю, жито, ячмінь, овес, насіння соняшника, ріпаку, льону, кукурудзу, соєві боби, цукровий буряк, а також про незбиране молоко, велику рогату худобу і живих свиней.

Левова частка цих товарів - або самі по собі є "золотим" фондом українського аграрного експорту, або ж є сировиною для товарів, експорт яких забезпечує Україні провідні місця на світових аграрних ринках. Наприклад, перше місце за експортом соняшникової олії. Це важливо для розуміння, хто виграє від законодавчих змін.

Оглядачі також звертають увагу на те, що серед авторів закону - депутати, яких пов'язують із великими гравцями аграрного ринку в Україні.

Україна - вже провідний експортер соняшникової олії у світі

Навіщо це потрібно?
Автори закону, серед яких і голова аграрного комітету парламенту Микола Сольський, пояснив потребу в ньому просто - аграрії раніше мали спрощену систему оподаткування завдяки фіксованому податку. Проте в результаті реформи фактично втратили пільги і перейшли на загальну систему оподаткування.

"Основною проблемою, з якою зіштовхнулись сільськогосподарські підприємства, стало зростання сум податкових зобов'язань з ПДВ, що є відчутним тягарем на розмір обігових коштів підприємств", - пояснювали автори закону.

Тому ціни на аграрну продукцію почали зростати, а щоб уникнути сплати ПДВ, частина аграрного сектору пішла у тінь.

Натомість зниження ПДВ до 14% не лише допоможе аграріям, але й зекономить 6% видатків для переробників при закупівлі продукції. (оскільки термін сплати основної суми ПДВ для них переміщується з дати оплати сировини на дату оплати зобов'язань по операціях з реалізації продуктів її переробки).

Автори вважають, що аграрії не будуть уникати сплати податків завдяки "скруткам", й "відбудеться детінізація аграрного виробництва".

Зниження ставки ПДВ для продажу головних експортних культур - зернових та олійних - зменшить суму бюджетних відшкодувань експортерам.

Суто юридичні зауваження
Разом із тим, автори закону не подали розрахунків, чому зниження ставки одного із головних податків української фіскальної системи на низку головних продуктів аграрного виробництва не вплине на бюджет.

Крім того, як відзначили у Головному юридичному управлінні Ради, Податковий кодекс вимагає, аби зміни до будь-яких елементів податків та зборів не вносилися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

До того ж за Бюджетним кодексом закони, які впливають на показники бюджету, мають бути схвалені до 15 липня, або ж застосовуватися лише у наступному бюджетному періоді. А цей закон діятиме вже у 2021 році.

Втім, цей закон далеко не перший, в якому ці вимоги Податкового та Бюджетного кодексів порушені.

Ще на дві потенційні правові проблеми із законом про зниження ПДВ для аграріїв вказували у Київській школі економіки.

Там нагадали, що у меморандумі з МВФ Україна зобов'язалася "утримуватися від запровадження нових звільнень від сплати податків або податкових пільг (за винятком вже прийнятих звільнень, що застосовуються для видатків на охорону здоров'я, пов'язаних з COVID)". А зниження ПДВ для певних учасників ринку може бути сприйнято саме як пільга.

До того ж в Угоді про асоціацію з ЄС Україна пообіцяла наблизити своє законодавство до європейського, а європейські директиви, зазначають у КШЕ, передбачають можливість зниження ставок ПДВ лише для товарів кінцевого споживання, а не виробництва.

За і проти
Навіть в процесі ухвалення самого закону його оцінки були дуже різними, якщо не діаметрально протилежними.

Варто згадати лише про те, що Данило Гетманцев, голова профільного фінансового комітету, виступив категорично проти проєкту, поданого за авторства його колеги, голови аграрного комітету і так само представника "Слуги народу". А після цього з'явився проєкт постанови про його усунення з посади голови фінансового комітету.

Ухвалення закону розкололо не лише парламентську більшість, але й різні аграрні асоціації, які представляють тих чи інших учасників ринку, а також експертну спільноту.

Наприклад, у Всеукраїнській Аграрній Раді (ВАР) однозначно схвалюють закон. Там вважають, що він сприятиме детінізації агросектору, адже зниження ставки ПДВ "знизить ефективність шахрайських схем, так званих "скруток", через які на експорт іде значна частина зерна, а шахраї незаконно отримують з держбюджету відшкодування ПДВ".

У ВАР також твердять, що зниження ПДВ заощадить обігові кошти для аграріїв, що дасть можливість інвестувати їх у розвиток господарств.

Ще до ухвалення закону його підтримував і голова Агро-Продовольчої Ради Іван Слободяник. Він наводив розрахунки, за якими близько 40% зерна в Україні реалізується за готівку - а це одна з головних передумов для "скруток", і це, на його погляд, позбавляє бюджет мільярдів гривень щороку.

Дійсно, ефективність "скруток" зменшується, але зниження ставки ПДВ до 14% аж ніяк не ліквідує їх, зауважує натомість генеральний директор асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Роман Сластьон. Він твердить, що ключем до боротьби податковим шахрайством є ефективне адміністрування ПДВ, а це залежить від податківців.

З цим погоджується і Олег Нів'євський, доцент Київської школи економіки та експерт із земельних питань. Він вважає, що "владі варто більше фокусуватись не на ставках ПДВ, а на вдосконаленні системи адміністрування та запобігання зловживань з цим податком".

Експерт звертає увагу і на ще один момент: збільшення кількості ставок ПДВ "означає лише одне - збільшення простору для маніпуляцій та махінацій з ПДВ". А це і ускладнення бухгалтерії, і зайвий привід для візиту податківців.

А Роман Сластьон додає ще один потенційний негатив: при значних капітальних вкладеннях в оновлення техніки чи будівництво основних засобів у аграрного виробника формується значний ПДВ кредит, який може перевищити ПДВ від реалізації продукції.

зерно

А що з бюджетом?
Автори закону запевняють, що зниження ставки ПДВ на окремі види аграрної продукції не призведе до втрат бюджету, адже ПДВ знижується лише на продаж сировини, а не на кінцевий продукт, бо фактичний платник ПДВ — кінцевий споживач, тобто відвідувачі магазинів і супермаркетів.

Водночас вони визнають можливість "касового розриву" - між тим, як аграрна сировина надійде на переробку і буде продана кінцевому споживачу чи на експорт.

Якщо ж зернові чи олійні культури, ПДВ на реалізацію яких знижений, підуть на експорт, бюджет також не зазнає втрат, адже "пропорційно знижується сума відшкодування з бюджету експортерам таких зернових та експортерам продуктів їх переробки", вважають автори закону. А додатковим бюджетним "бонусом" буде ліквідація "скруток".

Проте експерти не впевнені, що все відбуватиметься саме так.

На думку Олега Нів'євського, втрати бюджету є цілком можливими, якщо, наприклад, продукцію продаватимуть таки кінцевому споживачу, або ж до ланцюжка розрахунків потрапить неплатник ПДВ.

Лунає складно, але відповідні життєві ситуації є досить простими, - це можуть бути розрахунки за роботу чи оренду землі зерном, або ж купівля насіння фермером-одноосібником, який не є платником ПДВ. Такі втрати, за підрахунками експерта, можуть коштувати бюджету близько 1,2 млрд грн. Ще близько 100 млн грн становитимуть касові розриви.

Дещо інші розрахунки мають в Інституті аграрної економіки. Там вважають, що ліквідація податкових "скруток" зменшить втрати бюджету на понад 7 млрд грн.

Проте одночасно бюджет втрачатиме доходи, коли визначені у законі товари будуть не лише продуктами проміжного споживання, але й кінцевою продукцією. Загалом, баланс переваг і втрат для бюджету становитиме мінус 5,5 млрд грн доходів, підрахували в Інституті. А можливі касові розриви можуть сягати понад 20 млрд грн.

То хто ж виграє?
Щоб зрозуміти, кому саме допоможе зниження ПДВ на аграрну сировину, а кому може нашкодить, треба уявляти виробничий ланцюг кожного окремого гравця ринку.

Для більшості з них, навіть для "чистих" виробників, ПДВ є "прохідним" податком, - вони як сплачують його самі, так і закладають в ціну продукції, що продають. І тут ключовою є різниця між так званим "вхідним" і "вихідним" ПДВ.

Виглядає, що найбільше виграють великі вертикально інтегровані аграрні компанії, які контролюють весь ланцюжок від виробництва чи переробки до експорту аграрної продукції. Крім відшкодування ПДВ як експортери, такі компанії після зниження ПДВ ще й зекономлять обігові кошти на етапі закупівлі сировини.

Вигода виробників та переробників залежить від багатьох чинників, які формують їхню власну різницю між "вхідним" та "вихідним" ПДВ, але для переробників зиск є очевиднішим, бо "вхідний" ПДВ для них становитиме 14%, а "вихідний" - 20%, коли продадуть товар всередині України.

А от для кого змін точно не буде - то це для кінцевого споживача, який і є головним платником ПДВ. Для цього у цінниках на полицях магазинів та чеках нічого не зміниться.

Щоб це сталося, кажуть експерти, змінитися має сам ПДВ на товари кінцевого споживання. Або, як показує досвід деяких європейських країн, можна почати зі зниження ПДВ на аграрну продукцію, умовно готову до вживання - фрукти та овочі, яких українці, за різними дослідженнями, вживають надто мало.

Джерело: ВВС-Україна



Зробити малих фермерів ефективнішими та прибутковішими: рецепт агрохабу

«Доступ до знань та інформації, сервісних послуг та якісних засобів виробництва є нині однією з ключових проблем для мікро та малих сільгоспвиробників, – наголошує Юрій Бакун, експерт Програми USAID з аграрного та сільського розвитку – АГРО. 70% виробників в Україні відчувають потребу в  якісному технологічному та навчальному супроводі».

Що може бути ефективним та доступним для аграріїв інструментом цієї підтримки?

Принаймні одним із таких у програмі бачать створення та функціонування центрів агрокомпетенцій, які можуть стати осередками агрохабів на локальному рівні. Про модель таких осередків та можливі способи підтримки аграріїв ними йшлося на кількаденних онлайн дискусіях під загальною назвою «Агрохаби – від ідеї до капіталізації в Україні». 

Селяни та дрони – час знайомитися 

Чи  багато малих сільгоспвиробників в Україні використовують дрони? На жаль, ні. І не лише малих. Безпілотниками нині користуються лише 10% сільгосппідприємств на близько 10% українських сільгоспземель. 

Таку цифру наводить Наталія Табінська, експертка  програми АГРО з надання сервісних послуг для агровиробників.

«Сьогодні навіть не всі великі та середні виробники користуються цими технологіями, – констатує вона. – Тоді як  безпілотні літальні апарати можна використовувати для досліджень важкодоступних земель, проводити за їхньої допомоги ґрунтові зйомки, ідентифікувати проблемні ділянки, здійснювати контроль якості внесення добрив та якості посівів, проводити безпосередню хімічну обробку полів. Зрештою, використовувати для охорони врожаю».

Дрони над полями – це цікаво та сучасно. Звісно, не лише до них немає нині доступу у малих сільгоспвиробників. Наталія Табінська перераховує інші очевидні потреби: індивідуальні консультації, тренінги та навчання, ознайомлення з успішним досвідом інших, дорадчі послуги для територіальних громад, доступ до лабораторій, отримання якісних засобів виробництва, агрегація. 

Стратегічна мета центрів агрокомпетенцій – підвищити ефективність та прибутковість малого агробізнесу через надання йому підтримки та більшого доступу до  цих інструментів зростання.

Теоретично, різними сучасними послугами малі агровиробники можуть скористатися і тепер. Пропозицій на ринку чимало, однак є й очевидні перешкоди.  В одних випадках це  зависокі ціни, в інших – брак інтересу великих постачальників чи надавачів послуг до індивідуальної співпраці з дрібними клієнтами. 

Центри агрокомпетенцій – що це?

Запропоновані програмою АГРО моделі центрів, які забезпечують потреби агровиробників у засобах виробництва, сервісних та інформаційно-консультаційних послугах на місцевому рівні можуть допомогти у подоланні цих бар’єрів. Окрім іншого, центри агрокомпетенцій можуть стати своєрідними клубами за інтересами для малих виробників – допомагати там, де поодинці вирішити питання важко.  

Разом із традиційними дорадчими послугами, розроблена  програмою модель передбачає низку напрямів, націлених саме на доступ до нових технологій та методів господарювання.

Перший – точне землеробство. Йдеться про використання фермерами згаданих вище дронів. Доцільність оснащення центрів агрокомпетенцій такими апаратами обгрунтовано в розробленій програмою АГРО моделі. При цьому важливо організувати навчання, відповідний технологічний та програмний супровід для фахівців, які будуть здатні працювати з безпілотниками та здійснювати аналіз на підставі отриманих через дрони даних. 

Другий  напрям – діагностика в польових та лабораторних умовах. 

«Сьогодні малі та середні виробники майже не користуються послугами лабораторій. Це той напрям, який однозначно покаже свою ефективність, якщо ця послуга буде доступнішою», – вважає Наталія Табінська. Вона перераховує можливі дослідження, яких потребує сучасне  ефективне агровиробництво: аналіз ґрунту та вимірювання його вологості, аналіз води, насіннєвого матеріалу, аналіз овочів та фруктів на залишки нітратів, листова діагностика рослин та мікроекспертиза рослин. Очікується, що діагностичний та лабораторний супровід також стане частиною агрохабів. 

Третій напрям – постачання малим фермерам засобів сільськогосподарського виробництва та якісний сервісний супровід. Саме тут може спрацювати ефект «клубу за інтересами».

Виробників та дистриб'юторів  якісного насіннєвого матеріалу, добрив, засобів захисту рослин сьогодні багато. Вони мають кваліфікований персонал, здатний забезпечити консультаційний супровід аграрія. Однак, знову ж, великі компанії воліють працювати з клієнтами, які мають значні потреби у засобах виробництва. Працювати  поодинці з мікро- та малим бізнесом – нерентабельно. І агрохаб може стати своєрідним містком між такими постачальниками та малими фермерами.

«Форми співпраці можуть  бути різними, – каже Наталія Табінська. – Наприклад,  агрохаб проводить конкурс на укладення угод з тими чи іншими дистриб’юторами, що пакетно постачають потрібні малим фермерам засоби: насіння, добрива, засоби захисту. Таким чином наш агровиробник отримає доступ і до якісних засобів, і до  кваліфікованої інформації про них».

Цей напрям важливий ще з однієї причини. За різними оцінками, нині на ринку 25-30% засобів захисту рослин є фальсифікатом, а в елементі дрібної фасовки ця частка може зростати до 50-90%. Так само великі ризики існують на ринку мінеральних добрив, насіннєвого та посадкового матеріалу.

Ну й четвертий, «нетрадиційний» напрям підтримки агровиробників – агрегація. Тобто, колективний збут малими виробниками вирощеної продукції, перетворення низки дрібних партій на більші оптові. Для фермерів це означає вищі прибутки та більшу прогнозованість їхньої роботи.

Скільки це коштує

Центри агрокомпетенцій можуть бути приватними, комунальними або кооперативної форми власності. Програма АГРО розробила маркетингову стратегію таких центрів, проаналізувала сильні та слабкі сторони запропонованої моделі, способи подолання ризиків. Представила фінансову модель їх створення та можливі варіанти цінової політики.

Отже, скільки це може коштувати?

Можливі два варіанти, які  відрізняються підготовкою, спектром та глибиною надання послуг. Відповідно, є різними і за обсягом необхідних для їх запуску інвестицій.

Для започаткування першої моделі потрібно близько 635 тис. грн. Такий центр матиме лабораторію на базове лабораторне та діагностичне обладнання, відносно недорогий дрон із можливостями дослідити та обміряти ділянку.

Друга модель вартістю близько 5 млн. грн означатиме наявність лабораторії з більшими можливостями, дорожчий дрон із більшою кількістю функцій та здатністю обробки насаджень за допомогою пестицидів та агрохімікатів, ґрунтовнішим наданням традиційних дорадчих послуг – агротехнологічний супровід, юридичні консультації та інше. 

Джерелами фінансування можуть бути як приватні кошти, кошти з місцевих бюджетів, а також проєктні кошти з проєктів міжнародної технічної допомоги.
У тому числі від програми АГРО. Саме зараз триває оголошений нею конкурс на отримання субгранту «Створення центрів агрокомпетенцій/агрохабів з надання комплексних послуг для агровиробників плодово-овочевої та ягідної продукції». Участь у конкурсі можуть  взяти суб’єкти підприємницької діяльності, неурядові громадські організації та бізнес-асоціації. Заявники повинні бути готовими співінвестувати не менше 30% від загальної суми бюджету проєкту. Заявки приймають до 5 березня 2021 року.

З розрахунком на партнерів

Залежно від обраної фінансової моделі, агрохаб може бути укомплектовано різною кількістю фахівців, здатних надавати консультації та супровід малим агровиробникам. Однак, у будь-якому разі привабливою є й взаємовигідна співпраця з постачальниками засобів сільгоспвиробництва та послуг. Чи готові до цього потенційні партнери?
 
Компанія «Укравіт» – найбільший український виробник препаратів для хімічного захисту сільськогосподарських культур промислового та приватного секторів. Має власне виробництво сучасних високоефективних пестицидів та агрохімікатів, у тому числі добрив з мікроелементами та засобів для знищення побутових шкідників. У її структурі є Інститут здоров’я рослин з потужним лабораторно-науковим комплексом.

Компанія добре позиціонована для роботи на місцях, в тому числі з агрохабами.
«Маємо 17 регіональних представництв зі спеціалістами, які займаються безпосередньо агрономічним супроводом, – розповідає керівник Сервісно-технологічного відділу компанії Сергій Сальников. – Також вони допомагають замовникам підібрати те чи інше дослідження, відібрати за потреби зразки. Надаємо будь-який  агрономічний супровід.  Відкриті до всіх, у кого є зацікавленість у співпраці».
 
Сергій Сальников зауважує, що останнім часом зростає інтерес малих виробників до проведення лабораторних досліджень.
 
Велика  транснаціональна компанія «Yara» постачає свою продукцію у понад 60 країн. Вона спеціалізується на засобах живлення рослин і точному землеробстві, що дозволяє фермерам покращити врожайність та підвищити якість продукції.
 
«Компанія вже має схожий досвід кооперації. Наприклад, на ринку Аргентини ми працюємо з дорадчими службами, малими фермерськими господарствами і створюємо щось на кшталт агрохабів, – говорить про перспективи співпраці з центрами агрокомпетенцій Микола Панчук, керівник напряму цифрових технологій компанії. – Були би раді створювати щось в Україні, однак поки не просунулися настільки далеко в силу певних ринкових і політичних обставин».
 
Ну й насамкінець знову про безпілотники. Drone.UA – потужна компанія, у складі якої функціонують власні інженерні та виробничі підрозділи, центр із обробки даних. Вона є імпортером і дистриб’ютором продукції найбільш популярних торгових марок.
 
«Я три роки тому казав, що дрони обприскувати поля не будуть ніколи. Не вірив у  це», – на своєму прикладі ілюструє швидкі зміни співзасновник компанії Валерій Яковенко. За його словами, ситуацію кардинально змінило суттєве здешевлення послуг безпілотників – торік ціна обробки поля ними впала до рівня наземної обробки. 
 
Тож ідея дронів в агрохабах цілком реальна. Водночас Валерій наголошує, що  центрам на початках потрібна буде сервісна та навчальна підтримка.
 
«Без навчання ніяк, – переконаний він. – Ми пропонуємо нашим клієнтам два дні теорії і три-чотири дні практичних занять у полі. Ми не вчимо, як треба літати – а як правильно картувати поле та підготувати його до роботи, формувати пілотну команду. Радимо, кого треба найняти, а кого не варто, як вибрати додаткове обладнання. Важливим є розташування громади, полів та багато інших нюансів».
 
Це вже практичні поради для тих, хто візьметься за створення центрів агрокомпетенцій та агрохабів, які мають усі шанси вже незабаром стати реальністю.
 
Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) за посиланням.

Автор - Анатолій Марциновський

 

 
 
 



Не лише сало: як українські устриці стали доступним делікатесом

Андрій Пігулевський - один з тих, хто стояв у витоків нової гастрономічної моди, а його компанія "Устриці Скіфії" дозволила вивести її мало не на масовий рівень.

Води Тилігульського лиману стали новим домом для мешканців, побачити яких у цих краях вже заледве хтось сподівався.

"Для устриці дуже важлива солоність води. Чим вона вища - тим устриця краще почувається, частіше дихає. Тому ми обрали це місце", - розповідає Андрій Пігулевський.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

Хоча колись устриці були звичними представниками фауни для українського Причорномор'я.

"Якщо копнути глибше в історію, ми побачимо, що цей регіон завжди був устричним. Абсолютно всі древні поселення завалені устричними мушлями", - продовжує власник ферми.

До 1907 року, за його словами, українське узбережжя від Ізмаїла до Севастополя було найбільшим експортером устриць у світі на ту мить.

"Не виробником - Франція і США виробляли більше, але звідси вивозили 11-13 мільйонів устриць щороку. Українську устрицю їли в Парижі, в Санкт-Петербурзі, в Москві, навіть в Норвегії навіть, Швеції".

Чорноморська устриця становила такий інтерес, бо це - окремий вид, зі своїми особливостями і смаком.

Однак у 20 столітті цей вид майже зник - через екологічні катастрофи. Спершу змінилася солоність його води, через що устриць стало значно менше. А потім ті, що лишилися, почали страждати від хижака, який потрапив до Чорного моря на днищах кораблів - рапани.

Тож зараз у лимані вирощують тихоокеанську гігантську устрицю. Її на стадії малька закуповують у Франції - Андрій їздить туди кілька разів на рік, відколи заснував свою справу у 2014-му.

В Україні приблизно за півтора роки його дорощують до розмірів, достатніх для того, аби їсти.

Цей промисел ручний - устриць селять у спеціальних сітках, які періодично перетрушують - щоб молюски не "приростали" одне до одного, а мушля формувалася правильної форми. Взагалі цей процес називається тріажем, але на фермі просто кажуть, що "виховують" молюсків.

Щороку тут вирощують приблизно 20 тон устриць. Це маленьке підприємство - невелике господарство у Франції може вирощувати вдесятеро більше. Тому на "Устрицях Скіфії" працюють менше десяти людей.

Відновлювати довелося не лише популяцію молюска, але й культуру його споживання.

"Коли я починав реалізовувати свій перший врожай, словосполучення "українська устриця" викликало у багатьох насмішку, нерозуміння або навіть недовіру", - каже Андрій.

Тому, можливо, 20 тон - це не так вже й мало. Вони, здебільшого, роз'їжджаються до великих українських міст. Але загалом компанія працює з чотирма торговими мережами і трьома сотнями ресторанів, цілий рік доставляючи устрицю по всій країні.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

Тепер Україна входить у п'ятірку європейських лідерів за обсягом споживання устриць.

"Українці люблять морепродукти і зокрема устриці, з кожним роком ринок споживання зростає, і для багатьох наших співвітчизників устриця стала вже звичним продуктом у щоденному раціоні", - розповідає власник ферми.

Як наслідок, попит, за його словами, вже перевищує можливості ферми.

Одна з причин такого успіху - доступна ціна. Скуштувати українську устрицю можна за 30-40 гривень.

Але і це не межа - Андрій хоче в майбутньому вийти на 15-20 гривень за штуку.
За словами підприємця, це цілком реально. Щоправда, зараз є кілька перешкод для подальшого розвитку.

Перша - очевидна. Коронавірус боляче вдарив по індустрії гостинності.

"Мій дистриб'юторський бізнес дуже постраждав від ковіду, багато ресторанів закрилися, багато вивели устриці з меню. Періодичні локдауни взагалі звели торгівлю устрицями майже на нуль", - пояснює Андрій Пігулевський.

Хоча загалом ситуацію за рік допомогло вирівняти саме господарство на березі лиману. Окрім власне ферми там є невеликий ресторан на відкритому повітрі, який щороку додає щось нове - і до меню, і до інфраструктури.

Окрім їжі і напоїв, там тепер можна отримати екскурсію і докладніше дізнатися про устричний промисел.

Влітку тут юрбилися черги туристів - за словами Андрія, господарство стало одним із найвідвідуваніших місць на півдні України.

Ще одна проблема - це те, що Андрій називає законодавчим вакуумом у сфері аквакультури, оскільки вирощування морепродуктів все ще є досить екзотичним заняттям для України.

Не лише сало - як українські устриці стали доступним делікатесом

"Важливі питання, які дозволили б тисячам підприємців освоювати море і лагуни, залишилися без уваги законодавців".

Він, проте, сподівається, що вже до закінчення чинної каденції Верховної Ради все ж вдасться привернути увагу депутатів і врегулювати "такий важливий елемент продовольчої безпеки в Україні".

Попри перешкоди, Андрій Пігулевський налаштований рухатися далі.

Окрім зниження вартості, він має й амбітніші плани. Зокрема, відновити популяцію чорноморської устриці.

Експерименти з цією метою тривають вже другий рік і, за словами Андрія, приблизно 30% популяції, що бере в них участь, вижило.

"Це дає надію, що вони дадуть потомство, певною мірою вже адаптоване до умов лиману і Чорного моря".

Але навіть той тихоокеанський молюск, який зараз вирощують у лимані, має відмінний від решти смак за рахунок середовища вирощування, і експерти з легкістю можуть розпізнати його унікальність.

Андрій радить куштувати їх свіжими і сирими - із додаванням хіба що свіжого соку лимона.

"Устриці - це моя пристрасть, якій я присвятив усе своє життя", - каже він.

Джерело: ВВС-Україна



Три історії успіху українців, які знайшли себе у фермерстві

Українські фермери здатні здивувати. Справжній мед та медові смаколики, вишукані сири за традиційними європейськими рецептами, свіжа полуниця під замовлення та багато іншого — і все це з доставкою по всій країні. А головне — з потужним бекграундом кожної історії успіху.

Полуниця і враження
Слоган фермерського господарства ФайнаBerry — «Ми вирощуємо полуницю і враження». І дійсно, воно пропонує клієнтам не тільки свіжу полуницю, врожай якої збирають аж з травня по листопад, а ще й додаткові розваги. Ферма розташована неподалік Львова, і власники вирішили також зайняти агротуристичну нішу. Сюди можна приїхати разом із родиною та позбирати ягоди просто з поля, влаштувати пікнік на свіжому повітрі або фотосесію у лавандовому полі. А полуницю — не тільки отримати з доставкою, а й навіть передплатити та смакувати цілий сезон.

Відкрив цю ферму Микола Стецьків, ветеран батальйону «Львів», разом із дружиною Іванною. Після повернення з АТО йому прийшлося довго шукати себе, і зрештою центр зайнятості порадив відкрити власну справу. Микола пройшов навчання для підприємців та почав із невеличкої полуничної плантації на 10 сотках. Перші роки прийшлось вчитися на власних помилках: неправильно дібраний ґрунт, невдалі сорти ягід, непристосовані для них теплиці. Але зрештою вийшло перевести ферму на прибутковий рівень. Складний 2020 рік теж додав проблем, але Микола готовий до нових викликів: «Ми змушені рухатися вперед і адаптуватися, ми змушені змінюватися, бо світ змінюється швидше», — говорить він.

Особливі сири за традиційними рецептами
Одесит Олександр Доброжанський — засновник органічної ферми «Ліхтенфельд». Наполовину етнічний німець, він вирішив заснувати власну справу у селі Кудрявка на Одещині, де колись жили німецькі колоністи. Це екологічно чиста місцевість, віддалена від промислових об'єктів, і тут за старовинними європейськими рецептами та традиційною технологією Олександр виготовляє різноманітні плісняві й тверді сири та займається виноробством.

До війни Олександр працював на керівних посадах у великих компаніях, але після АТО не захотів повертатися до великого бізнесу. Ідея сироварні виникла з розрахунку: поруч є багато дешевої сировини, молока, але вона швидко псується. А ось сир — це саме той продукт, якому час іде на користь.

Зараз «Ліхтенфельд» пропонує близько десяти видів сирів (за рецептами Емменталя, Грюйєра, Стілтона та інших), а також паштети, соуси та шнапси. Все за традиційними рецептами, виготовлено вручну та відправляється по всій країні.

Мед щасливих бджіл
На Вінничині, у селі Куковка, розташована пасіка ветерана Сергія Бондаренка — засновника компанії «Медобар. Мед щасливих бджіл». Сергій з дитинства знався на бджолах — і в дідуся була власна пасіка, і колись допомагав знайомому бджоляреві. Повернутися до цього заняття він вирішив ще в АТО — коли був вільний час, роздумував, чим зайнятися в мирному житті, і побратим якось порадив зробити пасіку.

Сергій полюбив свою справу, що стала не тільки власним бізнесом, але й способом психологічної реабілітації. «Коли я приходжу на пасіку і починаю працювати біля вуликів, то для мене просто нічого не існує. У мене є пасіка, є бджоли й усе», — зізнається він.

Зараз «Медобар» пропонує не тільки справжній мед з різнотрав'я та соняшника, а ще й смаколики з меду, горіхів, сухофруктів та ягід. Нові ідеї вигадує дружина Сергія — Марія, а перевіряють на смак найприскіпливіше журі - їхні діти. Для створення ласощів використовуються лише натуральні продукти без термічної обробки, зокрема, й горішки з власного саду. Нещодавно подружжя вигадало новий продукт — пасту-суміш перетертої сушеної малини (теж зі своєї ферми) та меду. А в планах — розширювати асортимент, посадити ще кілька видів горіхів та фруктові дерева, щоб самим готувати сухофрукти.

Джерело: НВ



Україні загрожують серйозні проблеми з урожаєм: метеорологи назвали ризики снігового апокаліпсису й дали прогноз на весну

Про це пише OBOZREVATEL.

На сході можуть бути проблеми з урожаєм

Начальниця відділу агрометеорології Українського гідрометцентру Тетяна Адаменко говорить, що незважаючи на снігопади, які покрили частину території України, ситуація з урожаєм цього року буде нерівномірною.

"Те, що зараз Київ завалений снігом, ще не означає, що так всюди. У нас Херсонська, Одеська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська та більша частина Харківської областей практично без снігу. Сніговий покрив заввишки 1-3 см – це майже нічого", – говорить Адаменко.

Вона сподівається, що нинішній циклон покриє снігом Одеську й Миколаївську області, а ось ситуація на решті території поки під питанням.

"Щоб зберегти посіви озимих, необхідна висота снігу понад 5 см за морозу нижче ніж -15 градусів. Поки ми спостерігаємо, що в тих районах, де вже були морози навіть до -23, сніговий покрив високий, до 40 см, й урожай збережеться. Але зараз ми чекаємо сильне похолодання, яке протримається до 19 лютого, і стає тривожно за ті регіони, де снігу практично немає", – каже Адаменко.

Багато снігу – багато вологи

Після двох років посухи цьогоріч фермери України можуть сподіватися на те, що земля буде наповнена вологою.

"Спрогнозувати опади на весну зараз неможливо. Але що стосується снігу, то він ліг на не дуже промерзлий ґрунт, висота промерзання становила всього 15-20 см. Це говорить про те, що під час танення волога не скотиться в річки, хоча це теж непогано. А піде в ґрунт і створить запас води. А в тих регіонах, де зараз немає снігу або його шар дуже тонкий, з приходом морозів земля може сильно промерзнути. І тоді там виникнуть серйозні проблеми з озимими", – розповідає спеціалістка.

Синоптикиня зазначає, що слідом за Одеською областю проблемною стала Луганська. Восени там по 50-60 днів не було дощів. "Я знаю навіть випадки, коли люди посіяли озимі, а вони не зійшли й доводилося пересівати", – підкреслює Адаменко.

Самі фермери з Луганщини розповідали, що через посуху в них уже пропало до 30% врожаю озимих. Оскільки рослини хоч і зійшли, але не змогли розпуститися, тобто вони зіпсувалися.

А ось фермер Василь Драч із Черкаської області такій погоді радий. "У нас земля не промерзла, а снігу багато. Це означає, що буде багато вологи і врожай буде хороший. До цього ми три роки жили за посухи. Коли земля на метр має бути зволожена, у нас волога була на кілька сантиметрів. Тому ми дуже сподіваємося на цей рік. Головне тепер, щоб під час танення не утворилася крижана скоринка і рослини не задихнулися", – каже Драч.

Яка весна нас чекає

Якою буде цьогорічна весна, українські синоптики поки не наважуються сказати. Але якщо вірити раннім прогнозам, а точніше раннім тенденціям на погодні умови весни від західних учених, то нас чекає теплий сезон із помірними опадами.
Більш прохолодну погоду обіцяють Західній Європі, сюди можуть заходити холодні повітряні маси. І навіть проникати в Центральну Європу. А ось чим ближче на схід, тим погода буде теплішою. І температура повітря навіть може бути вищою за норму. Хоча не виключено й тимчасові похолодання, але вони будуть рідше, ніж зазвичай.

Що стосується опадів, то вони прогнозуються помірними. Але тенденції до посухи не спостерігається. А в районі Британських островів і Скандинавії кількість опадів буде навіть вищою за норму