186395

Земельні війни. Як в Україні «віджимають» фермерські господарства та хто протистоїть рейдерству землі

Одна з можливих причин — купувати в Україні землю ризиковано через рейдерство. Ще два роки тому колишній міністр економіки Тимофій Милованов в інтерв’ю попереджав: в унікальну українську землю не вкладатимуть гроші через «унікальні проблеми з рейдерством та судами».

Загалом минулого року в Україні зафіксували 849 випадків рейдерства (земельного зокрема). Цього року вже заявили про 322 випадки — такі дані наводить система аналізу судових справ «Опендатабот». За цими цифрами нерідко стоять убивства, катування, підпали, знищення та «віджимання» врожаю. 

На що готові рейдери задля отримання ласого шматку землі? Як цьому протистоять фермери та чим може допомогти держава? І що треба зробити, щоби рейдерство в Україні нарешті зникло?

Запалала ферма

Тетяна Руденко із селища Княжичі, що під Києвом, працює в сільському господарстві понад 40 років. На початку двотисячних очолила ТОВ «Княжицьке», а вже за 5 років, за її словами, там почалися спроби рейдерського захоплення.

«За генеральним планом забудови села, сільське господарство, наприклад, молочно-товарну ферму планували знищити й будувати житло. Була створена спілка власників земельних та майнових паїв. Вона виготовляла сертифікати невстановленого зразка, а голова сільської ради ставила на них печатку», — каже Тетяна Руденко.

Через це проти тодішньої голови селищної ради було відкрите кримінальне провадження.

«Ми виграємо та повертаємо право на власність. Але десь у 2010 році ми дізнаємося, що тодішня сільська голова віддавала не тільки майно, а й землю під господарськими дворами», — розповідає Тетяна.

Після цього, за її словами, спроби рейдерства не припинилися. Якось до неї прийшли невідомі, які погрожували підпалити ферму:

«Один із них почав усе перекидати, бити. Вони казали, що якщо не віддам документи або гроші, буде горіти все: ферма, будинок, будуть стріляти та бити. Я натиснула кнопки, люди збігаються, ділки ці тікають, я викликаю поліцію. Була порушена кримінальна справа, але її вже кілька років геть не розслідують».

У вересні 2018 року ферма таки запалала: згоріло 700 тонн сіна.

«Оскільки рішення сільської ради було скасоване — їм треба було знищувати, палити врожай, аби забрати землю», — каже Тетяна Руденко.

Урожай теж спробували відібрати.

«Я вранці приїхала на поле — два поля змолочені, на одному я ловлю три комбайни без номерів, на другому — такого собі Андрія Ведмідя. По лісополосах сидять спортивної статури молодики. З одного боку чоловік 50, з іншого 50. Я викликала правоохоронців, приїхали мої механізатори — то їх били, не допускали», — розповідає Руденко.

Вона каже, що на війну за землю витратила 12 років, але всі суди виграла.
«Ця війна тривала дуже довго. Правоохоронні органи Броварського району закривали цю справу. Підтримку я отримала в Генеральній прокуратурі, в обласній поліції. І хоч спочатку була кваліфікація “самоуправство”, проте Ведмідь таки отримав 184-ту — це грабіж, розбійний напад. Бо він викрав у мене зерна на 3 мільйони, роззув моїх механізаторів, моїх людей», — каже Руденко.

Втім, на цьому крапку не поставлено, адже Ведмідь, за її словами, рішення суду ігнорує та силою засіває її землю.

«Виконавча служба не реагує, поліцію куплено, він засіяв землю і цього року. Тільки й залишається, що брати автомат і стріляти», — каже жінка.

Нам у коментарі Андрій Ведмідь, який називає себе підприємцем та каже, що заробляє орендою земельних ділянок, зазначив, що не розуміє, чому Тетяна Руденко звинувачує саме його.

«Я не займаюсь посівом. Ті землі, які в нас були, ми здали в оренду», — сказав Ведмідь та відмовився надалі спілкуватися на цю тему. Також не прокоментував кримінальну справу, яку відкривали щодо нього.

Щоби захиститися, фермерам доводиться створювати власні загони самооборони. З боку держави належного захисту вони не відчувають, а приватним охоронним структурам не довіряють.

«Вони (приватні охоронці — ред.) пропонують і юридичний, і силовий супровід. Але я ж бачу, що сьогодні вони прийшли нас захищати, а вчора відбирали у когось господарство. Нам простіше зібратися і самим захиститися», — каже Анатолій Гайворонський, керівник Асоціації фермерів у Дніпропетровській області.

Президент Асоціації фермерів України Микола Стрижак також переконаний, що створення загонів самооборони — найбільш дієвий спосіб захисту.

«Після того, як фермери об’єдналися та організували загони самооборони, у Кіровоградській області протягом року в сто разів зменшилась кількість бандитських нападів», — каже Микола Стрижак.

За його інформацією, найбільше силових захоплень відбувається в районах з найродючішою землею — це Кіровоградська, Дніпропетровська, Черкаська, Полтавська, Вінницька області.

«Змінив електронні ключі»

«Фермерське господарство у нас досить велике і є ласим шматочком для всіх. Фермери конкурують між собою, і батько мав конфлікт із одним із членів іншого господарства. Проте більше конфліктів ні з ким не було», — розповідає Анастасія Кондратюк.

Влітку 2019-го її батька знайшли застреленим у кімнаті, з рушницею у руках. Слідство дійшло висновку, що це самогубство. Однак діти не вірять — кажуть, що в батька були фермери-конкуренти, які мріяли його усунути.

«Ми побачили зміни в реєстрі юридичних осіб. Власником став якийсь Коваленко Сергій Миколайович. До цього ми його не бачили й не знали. Перереєстрація відбулась на основі договору купівлі-продажу, начебто мій батько цьому Коваленкові продав своє господарство за 300 тисяч доларів. Договір був оформлений через товарну біржу, там є питання до його юридичного оформлення. Ба навіть стоять батькові підпис та печатка, але він не міг цього зробити», — каже Анастасія Кондратюк.

«З боку Коваленка більше жодних кроків не було, він до нас не заходив, не показувався. Єдине, що він змінив електронні ключі — ми не спроможні були навіть подати звіт до податкової. Тоді ми написали скаргу до Мін'юсту», — розповідає вона. 

Зараз у суді слухається справа щодо дій реєстраторки Вікторії Липчук. Вона, на думку слідства, нібито незаконно перереєструвала підприємство Кондратюка на Коваленка, змінивши не лише власника, а й голову та адресу фермерського господарства. Адвокат реєстраторки каже, що його підзахисна діяла правомірно, проте комісія при Міністерстві юстиції вважає інакше.

«Реєстратору видається певний набір документів. У них міститься інформація, яка має відповідати тій, що в реєстрі юридичних осіб. Їй було подано документ — рішення голови засновника. На той час у реєстрі засновником значився Кондратюк, лише потім документи подав Коваленко. Але навіть у такому разі закон каже, що будь-яка купівля-продаж нерухомого майна має бути оформлена в нотаріуса», — пояснює адвокат родини Кондратюків Андрій Неход.

Після скарги дітей Кондратюка комісія Міністерства юстиції через суд скасувала перереєстрацію, на підприємство наклали арешт. Але син померлого зміг вступити в спадок лише за пів року — за цей час утворився значний податковий борг.

Адвокат реєстраторки Леонід Бірюлін нам у коментарі зазначив: він переконаний, що дії жінки були законними. 

«На мій погляд, такими своїми діями потерпілі просто намагаються позбутися боргу», — сказав захисник.

Друга кримінальна справа — щодо рейдерства підприємства з корисливих мотивів — перебуває на досудовому слідстві. Сергій Коваленко, який, згідно з реєстром, став новим власником, у цій справі є свідком.

«Я дав людині (Кондратюку — ред.) 300 тисяч доларів. У нас був договір купівлі-продажу з відтермінуванням вступу в дію. У людини була можливість розрахуватися, і цей договір анулювався б в односторонньому порядку. Але в них сталася біда. Я попросив повернути борг, вони відмовили. Тоді я пішов у ЦНАП», — розповідає Коваленко.

Він каже, що вважає себе потерпілим, а рейдерити нікого не хотів: «Я просто хотів повернути своє. От і все».

Очільник Асоціації фермерів Дніпропетровщини Анатолій Гайворонський каже, що рейдерів наразі дуже важко притягти до відповідальності.

«По-перше — робота наших правоохоронних органів; по-друге — закони написані так, що притягнути їх до відповідальності майже неможливо», — розповідає Гайворонський. 

На його думку, фермерів убивають або доводять до самогубства, щоб скористатися часом, поки родичі загиблого вступлять у спадок:

«Поки спадкоємці увійдуть у спадок, має минути пів року. Тож він лишається неконтрольованим, а це має свої юридичні колізії, і, отже, це простіше зробити (перереєструвати на інших людей — ред.)».

Гайворонський вважає, що такі злочини прикривались на високому рівні.

«Раніше кошти заносили в юстицію, щоб коли фермер звернеться до комісії, яка має скасувати рішення реєстраторів, комісія затягувала б цей процес — для того, аби можна було захопити силою. Це добре продуманий та юридично організований злочин, за яким стоять високопосадовці», — розповідає він.

У міністерстві підтверджують, що раніше воно грало неабияку роль у рейдерських захопленнях, але запевняють, що наразі проблема вирішена.

«Знести голови цим “зміям гориничам” було нескладно. Але середня ланка залишилась. У людей, які мали досвід рейдерських захоплень, виникають ідеї спробувати знову», — розповідав нам міністр юстиції України Денис Малюська.

Він також скаржився, що справи щодо рейдерства не доходять до суду.

«Ми скасовуємо незаконні реєстраційні дії, повертаємо власність, захищаємо права власників, але правоохоронна система оперативно не підхоплює наші рішення і не доводить справи до вироків. Тому чим ризикують рейдери? Ну окей, їхнього реєстратора відімкнуть від системи, він втратить роботу. Але вони компенсують — дадуть 10, 20, 50 тисяч доларів, він займеться іншою професією. Та якби реєстратори розуміли, що вони отримають вирок суду, нам би працювати було легше», — розповідав він у інтерв’ю hromadske.

В Офісі протидії рейдерству, що працює при Міністерстві юстиції, розповідають, що протягом 2020 року до них надійшло майже 3 600 скарг щодо державної реєстрації. Розглянули з них майже 2 500. Але випадки, де є очевидні грубі порушення закону, обліковують окремо — їх розглядають за особливою процедурою.

«Протягом 11 місяців 2020-го за такою процедурою було задоволено 49 скарг у сфері державної реєстрації (41 — щодо бізнесу і 8 — стосовно нерухомості). Це дозволило оперативно повернути майно та бізнес законним власникам», — розповіли hromadske в Офісі протидії рейдерству.

Адвокат родини Кондратюків Андрій Неход впевнений, що в законодавстві має нарешті з’явитися юридичне визначення рейдерства: «Як ми можемо боротися з чимось, коли не знаємо, що це таке?»

Погоджується з ним і президент Асоціації фермерів України Микола Стрижак:

«Рейдерства в нас нема. Це колишня юстиція вигадала таке слово, потім сказала, що це нове явище, а з ним боротися ми не можемо, тому що в нас недостатня законодавча база».

Також, на думку Андрія Нехода, сприяти боротьбі з цим мають і суди, створивши таку собі «червону кнопку».

«Тобто щойно ти дізнався, що тебе рейдернули — ти біжиш до суду, він ухвалює рішення про арешт, одразу все блокує. І надалі ти подаєш позови, але вже знаєш, що ніхто нічого не перепродасть, — каже Неход. — Річ у тім, що коли ти приходиш до правоохоронців і кажеш про рейдерство — вони не бачать одразу, що в реєстрі зараз і що було раніше. А поки все це перевіряється — це тиждень чи два. За цей час вже все перепродають».

Катували всю родину

«Підійшли, взяли мого чоловіка попід руки, а той, якому дали команду, на все лезо загнав ножа у праве підребер’я. І для мене світ перестав існувати — я зрозуміла, що ця рана несумісна із життям. Він ще й штовхнув його так, що кров просто ринула», — зі сльозами на очах розповідає Тетяна Грушка.

Передноворічна родинна вечеря грудня 2018-го обернулася трагедією. До них із чоловіком, який керував фермерським господарством на Дніпропетровщині, приїхали діти з онуками. Коли сіли вечеряти — до будинку увірвалися троє в масках, усіх зв’язали та почали катувати.

«Не зрозуміли, де гроші, і покликали показати. Коли ми зайшли в кімнату — дівчата були з одного боку, зять лежав зв’язаний на підлозі. Мене кинули до дівчат, а чоловіка повели до кімнати — там у нас був сейф. Чуємо постріли. Я почала кричати: “Що ви там робите?”. За деякий час чоловіка вивели, і я одразу помітила, що в нього на лівій руці немає мізинця. Він сказав доньці, щоб та з кімнати винесла наші заощадження для її дитини», — пригадує Тетяна.

Вони віддали грабіжникам близько 20 тисяч доларів. Але, на її думку, їх цікавила не стільки нажива, скільки знищення її чоловіка.

«Він все життя працював інженером, потім став замом очільника колгоспу. А коли колгоспи розпалися — поговорив з іншими, і вони зібралися в одне товариство. Тільки грошей було замало. Ми заклали під це і свій дім, і машину — все. Це були страшні дні. Банкіри телефонували і вдень, і вночі. Він перші років 5 взагалі постійно був у роботі, я не бачила його. За перші рік чи два віддав усі борги», — каже Грушка.

Наразі справа слухається в суді, триває допит свідків. Затримано трьох осіб: Володимира Божаткіна, Валентина Канівця та Данила Павлюченка. Їхній адвокат Анатолій Кирпань каже, що обвинувачені провини не визнають: у день вбивства вони нібито були в іншому місці та мають алібі.

Адвокат потерпілих Дмитро Уманець каже, що його клієнти впевнені: це саме ті люди, які вчинили злочин.

«Вони їх чітко впізнають за голосом, за кольором і посадкою очей, носу, брів. Всі розуміють, що це замовне вбивство, проте доказів цьому, крім здогадок, наразі немає», — каже Уманець.

Згідно з обвинувальним актом, мотив — пограбування. Однак потерпілі переконані, що вбивство скоїли, щоби «віджати» фермерське господарство.

«Чоловік їздив на зустріч, казав, що якісь гоніння на наших фермерів, мовляв, в Україні нам не дають жити. Я питала конкретніше, а він казав, що то, напевно, через той продаж землі, який запровадять у майбутньому (ринок землі — ред.). Також казав, що йому пропонували продати господарство, але ціна вдвічі чи втричі менша. Він був проти — сказав, що це означає залишити людей ні з чим. Нападники нічого конкретного не казали, єдине, що коли виводили мого чоловіка вже з простреленим пальцем, головний ховав собі за пазуху якісь документи. Можливо, вони його змусили щось підписати. Але що це — ми досі не можемо зрозуміти», — розповідала нам Тетяна Грушка.

Голова Асоціації фермерів Дніпропетровщини Анатолій Гайворонський каже, що така схема — вбивство під виглядом пограбування задля захоплення господарства — теж існує.

«Я усіх цих потерпілих дуже розумію, тому що я сам потерпілий у 9-ти кримінальних справах. Мені косили урожаї, палили техніку. У 2015 році злодії найняли дельтаплан і “бризнули” мені 530 га соняшнику — знищили його. Я їх усіх виловив і передав поліції. Жодну кримінальну справу наразі не доведено до кінця», — розповідає Гайворонський.
Що робить держава

В Офісі протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України кажуть, що фізична атака на майно чи бізнес — це, так би мовити, вершина айсбергу. Все зазвичай починається із внесення змін до державних реєстрів. Але, як каже керівник Офісу Віктор Дубовик, не кожне порушення в галузі держреєстрації можна трактувати як рейдерство.

«Останнім часом кількість випадків зухвалого, очевидного рейдерства у сфері державної реєстрації суттєво скоротилася. А в більшості випадків констатуємо, що рішення державних реєстраторів, які були оскаржені, повністю відповідали закону», — розповідає він.

Він пояснює, куди слід звертатися:

«Якщо невідомі намагаються незаконно потрапити на приватну територію з метою захоплення нерухомого майна — потрібно звертатися до правоохоронних органів, а не до Офісу протидії рейдерству. Зарадити у випадку силового сценарію рейдерської атаки ми, на жаль, не можемо. Але ми в змозі викорінити її першопричину: якщо відбулися незаконні реєстраційні дії, то в найкоротші терміни (а в разі очевидних, грубих порушень законодавства — протягом доби) Міністерство юстиції України може їх скасувати».

Також він розповідає, як змінилися підходи Міністерства до боротьби з рейдерством:

«У січні 2020 року повністю оновили склад антирейдерської комісії, провели її “ребрендинг”: змінили не тільки її назву (Колегія замість Комісії), але й підходи до роботи та порядку розгляду скарг. Відкрили «гарячу лінію» Офісу протидії рейдерству, ввели механізм розгляду скарг протягом 24 годин у випадку очевидних порушень під час реєстрації, запровадили електронні скарги».

В Міністерстві юстиції додають, що значно полегшити боротьбу з рейдерством зможе спеціальне програмне забезпечення, яке автоматизує певні процеси.

«Ми працюємо трохи в ручному режимі, проте хотілося б, щоб рейдерства не допускав просто софт. Процес адаптації законодавства та доопрацювання програмного забезпечення триває, і я дуже чекаю на той час, коли софт зможе підхопити нашу роботу», — каже міністр юстиції Денис Малюська.

На думку адвоката родини Кондратюків Андрія Нехода, для ефективної боротьби з рейдерством цього замало.

«Потрібно зробити методичні матеріали на рівні МВС, Нацполіції та Міністерства юстиції, які б узагальнювали, по-перше, схему фіксації, по-друге — розслідування таких злочинів у співпраці», — каже він. Також адвокат вважає, що має бути більш суворе покарання за підробку документів.

«Бо зараз це не вважається тяжким злочином. Строки притягнення до відповідальності — три, максимум п’ять років. Поки триває слідство, суд — строк уже минає, людину звільняють від відбування покарання, і вона рейдерить далі», — каже юрист.

Останніми роками в Україні ухвалили низку антирейдерських законів, які мають захистити майнові права власників і користувачів земельної ділянки та запровадити запобіжники проти рейдерських атак на нерухоме майно, зокрема й на земельні ділянки. Останній з таких законів, № 3774, було ухвалено цьогоріч у квітні в першому читанні.

Джерело: hromadske



Україна очолила міжнародний рейтинг ризику посухи: основні причини та способи вирішення проблеми

За даними досліджень, проведених Інститутои світових ресурсів, Україна посідає друге місце в світовому рейтингу країн з найбільшим ризиком втрати вологи та виникнення посухи у найближчі 20 років. Українська аграрна конфедерація занепокоєна поточною ситуацією та серйозними негативними наслідками, що можуть статися, якщо керівні органи нашої Держави вчасно не приймуть необхідні міри для подолання даної загрози.

«Щоб економіка та населення України не постраждали та були впевнені у майбутньому, перш за все необхідно проаналізувати, чи має можливості наша країна бережно і ефективно використовувати ті ресурси, які є в наявності? Як відомо, їх всього три: морські джерела, поверхневі та підземні води. Отже ми маємо унікальні можливості - два моря, які омивають нас з півдня, понад 60 тисяч річок і струмків, які пронизують нашу країну, понад 1000 водосховищ, а також потужні підземні джерела, які можуть суттєво забезпечувати наші потреби. Тоді виникає запитання, в чому ж ризик, та чому весь світ так занепокоєний, що Україна може постраждати від посухи?

Насамперед, це пов’язано із забрудненням стічними водами, також негативно впливає на водопостачання неконтрольований належним чином площинний змив та розорення прибережних смуг. Водночас, негативний вплив має на водозбереження нітратне забруднення, а також те, що ми не займаємося належним чином поглибленням і очищенням підземних річок та водосховищ.  Усе це, безумовно, збільшує втрати води щороку. Наразі, порівнюючи показники водоємності в Україні та країн ЄС, Україна за збором прісної води на душу населення має найгірший показник. Доступні запаси прісної води в середній за водністю рік складають 1,09 тис. м3/душу населення, що відносить Україну до водонезабезпечених країн. Потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 км3. Без стоку Дунаю ця цифра становить 52,4 км3.

За останні роки використання води теж зменшується. Якщо брати загальну кількість споживання, то поверхневі води задовольняють майже 90% потреб у використанні води, і лише 10%, за статистичними даними, це підземні води. При цьому ми практично ще не використовуємо морські води, які шляхом опріснення могли б бути придатні для використання» - коментує ситуацію президент УАК Леонід Козаченко.

Українська аграрна конфедерація підтримує нового очільника Міністерства аграрної політики Романа Лещенка у тому, що головним пріоритетом для нашої Держави, наразі, має бути збільшення під поливом площ сільськогосподарських угідь. Леонід Козаченко наголошує, що варто звернути увагу на те, чому необхідно збільшити кількість водокористування, адже сьогодні Україна є одним із найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції. Адже ще 30 років тому під зрошенням перебувало понад 2 млн. га землі, і це давало можливість ефективно та інтенсивно використовувати родючі сільськогосподарські угіддя на півдні країни, насамперед в Херсонській, Миколаївській областях та в Криму. Сьогодні ми маємо на цих територіях величезні втрати через брак вологи, а загальна площа поливу зменшилась у 5 разів.

«Найголовніша проблема у тому, що діючих систем зрошення сьогодні приблизно 400 тис. га, що дуже мало і, на жаль, площа зрошувальних земель не збільшується, а подекуди навпаки. Тому ці питання важливо розглядати як перспективний аспект на шляху до вирішення проблеми, адже якщо ми не будемо відроджувати систему зрошення, то в найближчі роки Херсонська і Миколаївська область перетворяться на пустелю» - цитує Леонід Козаченко.

"Що потрібно зробити, щоб відродити систему зрошення та водопостачання? Серйозним проблемним питанням є забруднення стічними водами річок та водойм, нітратне забруднення, розорення прибережних зон. Тільки в Дніпро скидається величезна кількість води, яка забруднює та робить не придатною річкову воду для подальшого використання. Ми щороку бачимо, як найбільша річка України покривається водоростями, змінює свій колір, що є досить шкідливим як для здоров’я людей, так і для всього живого загалом» - зазначає Леонід Козаченко.

Щоб зупинити процес забруднення, необхідно працювати над відновленням системи водокористування, виконувати Угоди з ЄС, Угоду про Асоціацію та Водну Рамкову Директиву № 2000/60/ЄС, це безумовно важливі документи, які передбачають систему контролю та належного водокористування. Для отримання бажаного результату необхідно дотримуватися належним чином існуючого законодавства. Насамперед, це стосується постанови Кабінету Міністрів №758, яка була прийнята у 2018 році, також обов’язковим є виконання наказу Міністерства Довкілля, який був підписаний у 2020 році, про Програму діагностичного та операційного моніторингу масивів поверхневих вод". Це повинно виконувати Держводагенство, яке нажаль, останній час перебуває у стані невизначеності свого подальшого існування, що значно гальмує вирішення такої серйозної проблеми, як ризик поглиблення посухи. Відповідний державний орган повинен бути збережений та функціонувати налагоджено, аби далі ми могли говорити про більш чіткі кроки та дії. Під його контроль та відповідальність важливо взяти погоджену рішенням Уряду «Стратегію зрошення та дренажу в Україні до 2030 року», а також план заходів по реалізації даної Стратегії, де передбачені всі необхідні засоби для того, аби зупинити негативний процес та забезпечити належне використання водних ресурсів.

"Безумовно дана Стратегія потребує подальшого вдосконалення і при цьому мені імпонує позиція Президента Володимира Зеленського, який заявив про своє бажання звернутись до Уряду США з проханням надання нам професійної допомоги, адже США є провідною країною у світі по збереженню, контролю та імплементації сучасних методів водокористування та використання новітніх систем зрошення сільськогосподарських угідь, іригаційних систем.

Україна разом із США є одним з найбільших постачальників продовольства на всі континенти, і для того, щоб примножити те, що вже досягнуто, нам  потрібно використовувати сучасні системи водокористування, які, насамперед, підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва, а також інші потреби цивілізованого водокористування.  Тому такий досвід був би корисним не лише нам, адже проблема дифіциту продовольсва і загроза посухи має загальносвітові масштаби» - підсумував Леонід Козаченко.

Джерело: ІЦ УАК



Гра за правилами: що «світить» за порушення земельного законодавства

Напередодні Кабінет Міністрів затвердив порядок перевірки щодо покупця землі з боку нотаріусів. Відтепер останній перевірятиме наявну в покупця землю для запобігання перевищення встановлених лімітів. Таким чином уряд фактично завершив формування базової нормативно-правової бази для запуску ринку землі 1 липня 2021 року, повідомили в Міністерства аграрної політики і продовольства. 

Крім того, Держгеокадастр також підтвердив готовність до запуску ринку землі, відзвітувавши про появу нових сервісів, що мають забезпечити вільний доступ до проведення правочинів із земельними ділянками. 

Здавалося б, все просто й можна починати. Проте є і деякі ризики, на які варто зважати під час купівлі та продажу земельних активів. Яка відповідальність запроваджена за порушення земельного законодавства та кого можуть лишити землі, розповіла Mind старший юрист, адвокат TotumLF Альона Оксюта.

Нарешті народні депутати ухвалили гучний законопроєкт № 2194, який насправді вносить суттєві зміни, спрощення та нововведення до земельного законодавства.

Закон № 1423-ІХ в основній частині набув чинності 27 травня 2021 року, серед чого виразно помітний новий тренд на посилення відповідальності землекористувачів за порушення земельного законодавства.

Як було?
Стаття 144 Земельного кодексу (у редакції до ухвалених змін) врегульовувала питання припинення права користування земельною ділянкою в разі допущення порушень.

Процедура виглядала так: у разі виявлення порушення земельного законодавства відповідний державний інспектор складав протокол про таке порушення та надавав 30 днів на його усунення. Не усунули? Тоді накладалося адміністративне стягнення та ще 30 днів на його усунення.

Якщо ж «віз й досі там», то державний інспектор мав право звернутися до відповідного органу виконавчої влади або місцевої ради з клопотанням про припинення права користування такою земельною ділянкою. Ухвалене органом рішення про припинення права користування підлягало оскарженню в суді.

Де-юре це виглядало так, а де-факто норма не працювала повною мірою!

У чому посилення відповідальності?
Прийнятий Закон пропонує наступну процедуру. Відповідний державний інспектор, у випадку виявлення порушення, одразу накладає на таку особу адміністративне стягнення та надає припис про усунення порушення у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення, накладається повторно адміністративне стягнення та припис про усунення порушення протягом 30 днів.

А далі «вишенька на торті»: у разі неусунення порушень земельного законодавства в цей строк відповідний орган держконтролю одразу звертається до суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди/суперфіцію/емфітевзису/земельного сервітуту чи про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Game over.

За які порушення можна лишитися права на землю?
Які ж порушення можуть призвести до припинення права на землю? Хто визначатиме ступінь тяжкості вчиненого правопорушення? Якими критеріями оцінки вчиненого порушення керуватиметься суд? Чи поширюватиметься «за аналогією» така норма на власників земельних ділянок на практиці? Питань більше, ніж відповідей.

Ухвалений закон чітко не врегульовує такі питання. У новій редакції ст. 144 ЗКУ йдеться про «порушення земельного законодавства». Що ж законодавець мав на увазі? Чи тепер за будь-яке навіть «дрібне» порушення можна лишитися права на землю? 

Насправді «сценаріїв» розвитку подій може бути багато:

нецільове використання земельної ділянки, зняття родючого шару ґрунту без робочого проєкту чи забудова без зміни цільового призначення;
несплата втрат с/г виробництва в разі зміни цільового призначення с/г землі;
також норма може бути використана для спроби вилучення земельних ділянок за фактами «подвійної» та «потрійної» приватизації сільськогосподарської землі фізичними особами (ОСГ по 2 га), про що гучно заявив голова Держгеокадастру Роман Лещенко за результатами технічного аудиту розпорядження державними землями.

«Попереджений – означає озброєний»
На що варто звернути увагу бізнесу для убезпечення від втрати права на землю? Насамперед виділимо такі ризики:

допущення порушень земельного законодавства під час реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі;
якщо господарська діяльність, що здійснюється на земельній ділянці, не відповідає її цільовому призначенню;
несплата втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в разі зміни цільового призначення земельної ділянки;
укладення договорів, де об'єктом є земельні ділянки, що отримані внаслідок «подвійної» приватизації (з порушенням встановлених норм приватизації);
зняття родючого шару ґрунту без робочого проєкту чи використання земельної ділянки без зміни складу угідь.

Що стосується землевласників
На перший погляд ухвалені законом № 1423-ІХ зміни безпосередньо не стосуються землевласників. Земельне законодавство передбачає лише випадки примусового припинення права власності. Йдеться про ст. 143 ЗКУ, яка допускає таке примусове припинення в судовому порядку.

Які підстави? Те ж нецільове використання землі, невідчуження іноземцями земельної ділянки с/г призначення в річний строк, екологічне та інше шкідливе забруднення земельної ділянки, примусове стягнення за зобов'язаннями власника землі.

Тут насправді набагато менше шансів «потрапити під гарячу руку» та лишитися права власності, що підтверджує відсутність єдиної та поширеної судової практики щодо примусового припинення права власності. Хоча в контексті реакції держави на численні факти подвійних приватизацій така практика може з'явитися в найближчому майбутньому.

Добре це чи погано: однозначно «плюс» на користь непорушності права власності і «мінус» щодо більшої свободи для власників допускати «свавілля» на землі, за які землекористувачі можуть одразу лишитися свого права.

Яка роль суду?
На сьогодні бачимо, що з ухваленими змінами зростає роль суду у вирішенні питання припинення відповідного права на землю. Закон дає повноваження органу держконтролю одразу звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди/суперфіцію/емфітевзису/сервітуту чи про припинення права постійного користування земельною ділянкою. І не визначає критеріїв, орієнтирів і роз'яснень щодо ступенів тяжкості вчиненого порушення землекористувачем, якими б мав керуватися суд.

Тому залишається відкритим питання: де вона – та межа, перейшовши яку землекористувач втрачає право на землю за рішенням суду? Та, як помітно, знову будемо сподіватися на «розсуд суду» та суб’єктивне тлумачення норми закону кожним суддею при ухваленні такого рішення, що вже «на старті» несе ризики для кожного землекористувача втратити право на землю за вчинення будь-якого порушення.

Де-юре, з буквального тлумачення норми Закону, «порушенням» може вважатися будь-яке використання земельної ділянки всупереч приписам земельного законодавства, умовам договору.

Як буде де-факто? Покаже час та практика застосування новел земельного законодавства. А поки можемо лише передбачати та запасатися терпінням.

Ваш вибір 'Подобається'.


Jacto оголошує про нову сферу у Бразилії, орієнтовану на послуги з рішеннями для сільського господарства 4.0

Jacto представляє “Jacto Next” на бразильському ринку, нову сферу діяльності компанії, відповідальну за комерціалізацію та надання спеціалізованих послуг для виробництва. Мета Jacto Next - запропонувати фермеру об’єднані та комплексні рішення, які роблять Сільське Господарство 4.0 життєздатним, спрощуючи впровадження нових технологій та допомагаючи досягти високого рівня продуктивності, якості та сталості у своєму бізнесі.

«Подібно до Індустрії 4.0, четверта революція в сільському господарстві потребує впровадження цифрових технологій у сільськогосподарських об’єктах, щоб бути швидшими, мати більшу автономію, зв’язок та інтеграцію у виробничі та управлінські процеси. За цим сценарієм ми все частіше отримуємо запити запропонувати інтегровані та повні цифрові рішення для сільськогосподарських об'єктів, які роблять це можливим», - пояснює Фернандо Гонсалвес, генеральний директор Jacto. "З запуском сфери послуг Jacto Next ми посилили свою мету - служити фермеру продуктами, інформацією та послугами. Сучасне сільське господарство запитує нові інструменти, що дозволяють повністю розкрити свій потенціал", - додає він.

Рік тому Jacto запустла в Бразилії свою Цифрову Екосистему, яка за допомогою додатку Jacto Connect об’єднала чотирьох важливих учасників у сільськогосподарському середовищі: фермера, бізнес-екосистему, інформаційні системи та всі “речі”, що є у сільськогосподарському обєкті.

У цьому контексті бізнес-екосистема включає торгових посередників, партнерів та громади у виробничих процесах та поза виробництвом; інформаційні системи - це платформи, додатки та інші інтегративні рішення; а "речі", що знаходяться у виробничому процесі, - це машини, ділянки, датчики, посіви, ґрунт, дрони, метеостанції тощо.

Таким чином, Jacto Connect була розроблена з метою забезпечення простору для інтеграції цих чотирьох елементів сільськогосподарського середовища, пропонуючи безкоштовно або за передплатою різні послуги, що надаються Jacto та іншими ринковими партнерами.

Тепер, із Jacto Next, компанія робить ще один стрибок у своїй пропозиції послуг для сільського господарства 4.0.

Jacto надає ринку послуги, що дозволяють повністю забезпечити ферму цифровими технологіями, рішеннями для покриття сигналу інтернет, інструментами, підключення багатофункціональних машин, датчиків, метеостанцій, дронів, супутникових знімків та програмного забезпечення для моніторингу та управління операціями. Нова сфера також пропонує послугу передплати на сигнал корекції GPS.

Одночасно з цим розробляються і найближчим часом будуть доступні інші послуги, такі як спеціалізоване навчання, спеціальні операції з дронами та автономними транспортними засобами, оперативний та агрономічний консалтинг, а також Інтелектуальна Розвідка для покращення здоров'я рослин, включаючи шкідників, хвороби та стан поживності ґрунту.

“Місія Jacto Next полягає в тому, щоб бути спеціалізованим постачальником надійних наскрізних рішень, з власними технологіями та технологіями партнерів, в інтегрованому вигляді, з високою якістю і, в той же час, у простий і прозорий спосіб” , - каже Феліппе Антонелле Гонсалвес, менеджер з бізнесу Jacto Next.

next8.jpeg

EKOS: програмне забезпечення Jacto для управління сільськогосподарськими операціями

Одним із важливих моментів поточного асортименту послуг, представлених у Jacto Connect, що продаються та надаються Jacto Next, є EKOS, програмне забезпечення Jacto, яке дозволяє інтегрувати рішення для впровадження цифрових технологій в полі та візуалізації інформації.

EKOS був розроблений для управління всіма сільськогосподарськими операціями, що пов’язані із зерновими культурами, волокнами, плодовими культурами та енергією, за допомогою багатофункціонального онлайн моніторингу, покращеної операційної ефективності та всієї інформації як на долоні для швидкого та точного прийняття рішень. Програмне забезпечення створює карти, керує робочими замовленнями, формує показники ефективності та експлуатаційної продуктивності та забезпечує звіти для детальної роботи на екрані пристрою.

«За допомогою програмного забезпечення EKOS виробник має повний онлайн огляд діяльності та сільськогосподарських операцій, що відбуваються на сільськогосподарському об’єкті. Він може слідкувати за ходом робіт і отримувати повідомлення в разі зупинки машин, максимальної робочої швидкості, а також отримувати інші різноманітні оперативні попередження, які можна налаштувати», - завершує Фелліпе.

Результати в Полі

Трансформація в цифровому контексті в полі приносить дуже конкретні потреби, щоб Сільське господарство 4.0 могло показати свій потенціал та можливості.
Зважаючи на цей сценарій, AMAGGI (Група AMAGGI - велика бразильська товарна компанія, що займається соєвою промисловістю, найбільший у світі приватний виробник сої) працює над забезпеченням правильного середовища для цих нових технологій вже більше десяти років, вивчаючи, сприяючи та розвиваючи партнерство з використанням нових цифрових технологій. Починаючи з 2019 року, деякі ферми групи користуються послугами Сільського Господарства 4.0, підключаючи машини та здійснюючи детальне управління всіма операціями з сервісними рішеннями Jacto.

«Працювати в партнерстві у пошуках інноваційних рішень проблем в полі вже є частиною культури AMAGGI», - резюмує керівник відділу інновацій компанії Леонардо Маггі.

За словами Рікардо Морейри, менеджера з контролю за виробництвом в AMAGGI, попит, викликаний цифровою трансформацією, впливає на спосіб управління бізнесом, який повинен бути спритним і наполегливим, і ця спритність представляє виграш у сільськогосподарських операціях.

«Вся ця еволюція змусила нас розглянути питання мінімізації помилок і часу на прийняття рішень, і відкрила нам нову перспективу оцінки процесів, впроваджених в полі. Зараз ми маємо системний погляд у реальному часі на дії наших машин, діючи за операційними, кліматичними та агрономічними прогнозами, надісланими заздалегідь через Замовлення на обслуговування. Ми розуміємо, що це принесе більший виграш у експлуатаційних показниках та збільшить нашу сільськогосподарську продуктивність. Оцінки та інсайти дозволяють пом'якшити помилки та роблять весь процес сталішим», - пояснює Морейра

Це контекст, в якому була розроблена EKOS: щоб технологія забезпечувала клієнта інформацією та інсайтами, які без її використання були б неможливими.

«Завдяки телеметричним даним ми змогли зменшити до 80% площі перекриття в процесі обприскування. У цьому випадку, як виробник сої та бавовни, заощадження пестицидів сягнуло 120 тис доларів на рік на кожні 1000 га», - додає Антонель з Jacto.



Як відкрити бізнес у селі: 10 небанальних ідей

Звичайно ж що у бізнесу в сільській місцевості є особливості, які подеколи кардинально відрізняють його від звичної для міського населення моделі ведення підприємницької діяльності.

Попри мінуси, які можуть виражатись у відсутності кваліфікованого персоналу та складності отримання кредитів на початок бізнесу у сільському напрямку, є й очевидні переваги у вигляді значно меншої конкуренції аніж у місті, дешевшій робочій силі, низькій орендній вартості виробничих площ та доступність природних ресурсів, необхідних для розвитку певних видів бізнесу.

Отож пропонуємо вам ознайомитись із 10-ма небанальними бізнес-ідеями, які допоможуть вам стати успішним підприємцем у сільській місцевості та значно покращити власний фінансовий стан при правильному плануванні та впевненості у власних силах.

Домашнє варення завжди актуальний тренд
Що може бути смачнішим за запашне домашнє варення? Для багатьох людей у сучасному стрімкому світі банально не вистачає часу на те аби потішити себе домашнім конфітюром. Для тих у селі, хто все ще гадає як не дати пропасти гарному врожаю ягід та фруктів, ідея домашнього варення може стати одразу розв'язання двох проблем. Як не зберегти врожай та примножити власні кошти. Зараз домашні консервовані фрукти та варення без консервантів насправді дуже популярні. Багато хто відмовляється від промислового продукту позаяк вважає, що він не має такої користі, як справжнє домашнє варення. Та й одиниці з промислових виробників можуть похизуватись такими смаколиками, які багато кому відомі з дитинства, як для прикладу трояндове варення чи конфітюр з агрусу.

Зважаючи на коливання ціни на цукор, і якщо ви справді готові до цього бізнесу поставитись серйозно, ви можете звернутись за солодким консервантом не у магазини, а напряму до виробника та замовити оптову партію. Цукор, при правильному зберіганні, довго не втрачає свої якості, і ви зможете без зайвих витрат, займатись варінням джемів та конфітюру у той період, коли сировина достигне на ваших угіддях, або коштувати мінімально. В будь-якому випадку, навіть якщо ви вирішите відмовитись від виготовлення домашнього варення, цукор можна буде без проблем реалізувати, і можливо навіть із прибутком.

Коптильня
Якщо ви готові до відповідальності, і впевнені у тому, що вам до снаги виконувати вимоги регулюючих та контрольних органів у сфері виготовлення харчових продуктів, які швидко псуються, то бізнес у форматі коптильні м'ясних і рибних продуктів, можливо саме для вас.

В залежності від регіонів та сировинної спрямованості регіону, ви можете обрати саме той напрямок продукції, який дозволить вам отримати максимальний прибуток. Цілком очевидно, що селам, які розкинулись по берегах великих річок, чи оточені озерами, де вирощується риба, не потрібно буде багато логістичних витрат, аби доставити сировину до місця коптіння. Натомість у тваринницьких регіонах країни, виготовлення копчених виробів: з курятини, свинини, телятини чи баранини, також потенційно може збагатити власника бізнесу цеху-коптильні.

Проте нагадуємо, що перед стартом такого бізнесу вартує дати собі відповідь на запитання, чи готові ви нести відповідальність за якість ваших продуктів, оскільки це те, що не лише стане запорукою успіху, але й має прямий вплив на життя та здоров'я споживачів вашої продукції.

Перед початком бізнесу також слід обдумати напрямки реалізації готових виробів та їх зберігання до продажу. При цьому вартує також обговорити із бодай кількома постачальниками сировини цінові рамки на найближчий час, щоб сформувати початковий кошторис витрат на виробництво.

А також забезпечити виробництво, навіть якщо це буде невелике приміщення, відповідними санітарними нормами, оскільки такого роду бізнеси доволі вразливі до перевірок на дотримання норм та правил при виготовленні продукції. Водночас забезпечення таких норм дозволить вам отримати необхідні дозвільні документи на виготовлення та продаж цієї продукції для оптових клієнтів.

Виготовлення та продаж заморожених ягід, овочів і фруктів
На полицях сучасних супермаркетів стає все більшим асортимент заморожених виробів. Якщо колись традиційно у морозилках можна було побачити лише напівфабрикати та морозиво, то тепер для нас звично бачити за склом холодильної установки упаковки заморожених ягід, овочів та фруктів.

Звичайно для цього бізнесу, який також розв'язує питання зберігання та отримання максимального прибутку від врожаю, потрібно капіталовкладення та стабільне джерело електроенергії. Зазвичай такого роду бізнес розпочинають кілька фермерів, які втомились віддавати врожай за безцінь, перекупникам. Для цього потрібно буде щонайменше мати орендувати або виділити приміщення, придбати обладнання для шокової заморозки, а також джерела резервного живлення на кшталт дизель-генераторів і запаси пального для їх роботи.

В залежності від того, які обсяги врожаю ви плануєте піддавати заморожуванню, для подальшого продажу, ви можете вибрати та відповідне обладнання для подальшого зберігання готової мороженої продукції.

Не слід одразу намагатись вийти із пропозиціями вашої продукції на великих споживачів на кшталт харчових комбінатів. На початку віддайте перевагу перемовинам із закладами харчування, що розміщені неподалік. Не виключайте і роздрібний продаж через маркетплейси у мережі. Багато із містян із задоволення взимку поласують компотом із розморожених та ароматних ягід. А пікові продажі у цьому сегменті зазвичай припадають на Новорічні свята та подальші свята такі як День Валентина чи 8-е березня, коли місцевих свіжих ягід та фруктів, годі й шукати.

Садовий розплідник з продажу насіння і саджанців
Зазвичай розпочати такого роду бізнес у селі доволі просто, адже потрібний для нього інвентар є у більшості сільського населення країни. Багато хто приходить до цього після того, як розуміє що його хобі із вирощування кущових рослин – малини, смородини, порічки та агрусу – може приносити прибуток. Проте зазвичай на такому напрямку, без великої земельної ділянки, важко розраховувати на серйозні прибутки.

При готовності більш серйозно зануритись у цей бізнес, вам може сподобатись ідея вирощуванню саджанців плодових дерев. Саджанці груш, яблунь, черешень чи слив, завжди становлять інтерес як для пересічного дачника, так і для невеликих садових господарств.

Проте пальму лідерства у сегменті саджанців вже тривалий час утримують декоративні та хвойні дерева. Звичайно їх вирощування вимагає певного досвіду та додаткового обладнання, проте саме вони найбільш популярні в контексті декоративного оздоблення приватних будинків, котеджів та прибудинкової інфраструктури.

Садові доріжки з дерева
Продовжуючи тему декорування прибудинкової території та території приватних угідь, доволі перспективним для початку у селі виглядає бізнес зі створення та монтування садових доріжок із дерева. Втомлені від бетонних поверхонь міські мешканці на власних заміських угіддях все більше віддають перевагу новому декоративному тренду – дерев'яним садовим доріжкам.

Найпривабливіше у цьому бізнесі те, що для його початку вам лише знадобиться верстат для нарізки дерева та джерело якісної сировини. Технологічно виготовлення садових доріжок із дерева є доволі простим: стовбури дерева нарізають циліндричними відрізками завтовшки від 10 до 15 сантиметрів. Надалі проводиться їх обробка протигрибковими розчинами, полірування та лакування. І тут вже від вас залежить чи готові ви особисто займатись укладанням готового матеріалу чи наймете іншу особу, яка буде займатись кінцевим монтажем на території замовників садових доріжок із дерева.

Квітковий тепличний бізнес
У багатьох українців при слові "теплиця" спрацьовує доволі усталений стереотип і вони уявляють собі грядки огірків, помідорів та полуниці. Проте мало хто знає, що вирощування квітів у теплицях, це один із найбільш популярних бізнесів серед молодих бізнесменів. Одні отримуючи у спадок від попереднього покоління теплицю одразу ж розуміють, що квіти це бізнес, який не потребує великого стартового капіталу. Інші, які займались квітникарством як хобі, вирішують заробити на власному досвіді та вміннях. Насправді квітковий тепличний бізнес у селищі може дозволити заробляти доволі немалі кошти, зважаючи на низьку собівартість та стабільні ринки збуту.

Для початку такого бізнесу вочевидь потрібна земельна ділянка, та теплиця, яку можна опалювати та освітлювати у разі потреби. Для того аби мінімізувати витрати електроенергії та максимізувати переваги сонячного освітлення використовуються теплиці-термоси, що побудовані на землі, а на фундаменті.

Також вам потрібно подбати про якість посадкового матеріалу, і купувати його не на базарах, а у спеціальних розсадниках, що спеціалізуються саме на високопродуктивних сортах квітів. І наостанок сплануйте куди і як ви плануєте реалізувати власну продукцію. Тут варіантів достатньо: власна торгова точка, оптовий продаж у квіткові магазини та онлайн-торгівля.

Бізнес на опалому листі: паливо та компост
Для багатьох може видатись справжнім шоком скільки можна заробити на опалому листі, яке масово спалюють кожного року, тим самим забруднюючи повітря та погіршуючи екологічний стан в країні.

Проте заробити кошти на цьому доволі не складно. Почати бізнес із компостування, тобто перетворення органічних відходів на добрива для отримання екологічно чистої продукції для покращення ґрунту, дуже просто. Звичайно при промислових масштабах вам доведеться навіть шукати сировину, але багато парків та садових товариств готові будуть вам навіть заплатити, якщо ви самі вивезете з їх території опале листя.

Для того аби зрозуміти, як працює цей бізнес вам не потрібно буде великих знань у біології чи маркетингу, всі основні процеси відбуваються природнім шляхом. Від вас буде потрібно лише час, місце, сировина та мінімальне обладнання.

Крім того, що опале листя можна вигідно перетворювати на компост, існує й інший напрямок його використання у бізнесі. Йдеться про виготовлення паливних брикетів з опалого листя. Тут звичайно потрібно буде вже інвестувати певну суму в обладнання, проте ринок паливних брикетів в Україні постійно зростає, тому ймовірно ваша продукція швидко знайде покупців.

Верміферми – бізнес на хробаках

Ще більш дивним для сільського мешканця може видатись ідея заробітку на … хробаках. Так, звичайно йдеться не про звичайного дощового хробака відомого нам із дитинства, а про його промислово виведених родичів: каліфорнійського хробака.

Цей напрямок бізнесу зазвичай поєднують із компостуванням, адже саме хробаки у процесі компостування відіграють визначальну роль у перетворенні біоматеріалу на добриво. Ті хто вклався у вирощування каліфорнійського хробака кажуть, що він «найкраща домашня тваринка»: не галасує, не пахне, та стригти і купати не треба.

Насправді ринок збуту як хробаків, так і біогумусу, який вони залишають після перероблення біовідходів, величезний. Багато рибалок впродовж сезону готові платити за якісну наживку немалі кошти, і оптові покупці це добре знають. Біогумус це прекрасна альтернатива хімічним добривам, і це також відомо багатьом.

Єдине, на що слід зважати у цьому бізнесі, що промислово виведені хробаки попри неймовірну швидкість розмноження до 500 разів у рік, на відміну від 4-6 разів нашого звичайного хробака, не морозостійкі, тому заздалегідь слід подумати як убезпечити їх від морозів.

Організація поїздок у міста
Може це звучатиме банально, але з початком коронакризи, все більше городян прагнуть виїхати на природу та подихати свіжим повітрям, а мешканці сільських регіонів, які були відрізані від цивілізації припиненням маршрутних сполучень, все більше прагнуть потрапити у місто. Особливо це актуально у літній період, коли школи на канікулах, а студенти повернулись додому.

Якщо ви достатньо впевнені у свої силах, пошукайте в інтернет, які культурні атракції пропонує вам те чи інше місто. Зараз, в епоху віддалених комунікацій вам не складе труднощів сконтактуватись із представниками кінотеатрів, театрів, аквапарків чи гідами-екскурсоводами. Також нескладно знайти транспорт, багато послуг з перевезень ви можете знайти на сайтах безплатних оголошень. Після цього запропонуєте місцевим громадам власні послуги в організації дозвілля для них та їх дітей.

"Зелений" туризм
Також екскурсійна діяльність можлива і в напрямку місто-село. Тим паче якщо у вашому селі чи його околицях є історичні місця та пам'ятки. Ви, за умови впевненості у власних силах, зможете провести для туристів цікаву подорож і організувати для прикладу ночівлю у палатках із багаттям та частуваннями місцевими наїдками. Цим ви не лише поповните власні накопичення, а й допоможете прорекламувати місцеві атракції для широкої аудиторії.

В "зеленому" туризмі дуже важлива природа. Шукайте незаймані, чисті місця в сільській місцевості, з гарними видами, де можливо проводити піші та кінні прогулянки. Ідеально, якщо поруч буде схил, з якого взимку можна кататися на лижах, сноубордах, а також озеро або річка.

Варіанти розміщення туристів: наметовий табір або дерев'яні хати. Звичайно ж другий варіант дорожче, зате він більш прийнятний для холодної пори року. Враховуючи особливості доріг нашої країни деколи просто необхідно подбати про якісний трансфер до "бази" "зеленого" туризму. Особливо, коли ми говоримо про заповідні та незаймані місця, тому враховуйте і розраховуйте витрати на дорогу з міста до точки звідки туристи підуть далі пішки, або змінять транспорт на засоби підвищеної прохідності.

Також в даному бізнесі особливу увагу слід приділяти правильному підбору персоналу. Це повинні бути витривалі, сильні люди, які вміють орієнтуватися на у горах чи лісах, люблять та бережуть природу, вміють спілкуватися як з дорослими, так і дітьми.

Джерело: business.24tv.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Макарони замість пшениці: як Україні заробити 100 мільярдів доларів на зерні

Україна в 2021 році, багато в чому завдяки погоді, збере один з найкращих за свою історію врожаїв зернових. Значна його частина піде на експорт, що принесе державній скарбниці мільярди доларів. Однак, якби це зерно було направлено на переробку, то отриману в результаті неї продукцію можна було б продати за кордон в кілька разів дорожче. "Апостроф" розбирався, чому Україна залишається ресурсно-сировинною економікою, і що потрібно зробити, щоб змінити цю модель.

Урожай зернових і зернобобових в Україні в 2021 році, як очікується, перевищить 70 мільйонів тонн. Такий прогноз зробив "Інститут аграрної економіки".

Нагадаємо, в 2020 році в нашій країні був не найкращий урожай - всього 65 мільйонів тонн, тоді як в 2019 році аграрії зібрали рекордний за всю історію незалежної України врожай - 75 мільйонів тонн.

Таким чином, нинішній рік може стати другим за обсягами виробництва зерна після 2019-го.

Незважаючи на холодну весну, очікуються хороші показники по озимій пшениці - на рівні 28,5 мільйона тонн. Урожай ярої пшениці також має стати краще торішнього.

У 2019-2020 маркетинговому році (з початку липня по кінець червня) на експорт пішло понад 20 мільйонів тонн пшениці (у поточному маркетинговому році експорт може виявитися трохи менше).

За підрахунками фахівців, продаж за кордон 20 мільйонів тонн пшениці може принести близько 4 мільярдів доларів.

Безумовно, вигідніше вирощену сільськогосподарську продукцію переробляти в продукти харчування з більш високою доданою вартістю - у випадку з пшеницею, наприклад, в макаронні вироби - і вже ці товари продавати на експорт.

Найчастіше ж виходить навпаки - ми продаємо пшеницю за кордон, а звідти, наприклад, з Польщі, імпортуємо ті ж макарони, які є якіснішими, а іноді при цьому і дешевшими за вітчизняні.

Але, знову-таки, за підрахунками фахівців, навіть якщо згадані 20 мільйонів тонн пшениці спрямувати не на переробку, а на корм курям, а потім цих курей продати за кордон, то заробіток складе 15 мільярдів доларів. Тобто на 11 мільярдів доларів більше, ніж від експорту зерна.

При цьому ці гроші пішли б на створення робочих місць, на зарплати, податки.

До речі, про податки - з цих 15 мільярдів доларів їх було б сплачено на 4,5 мільярда - тобто більше, ніж, весь дохід від експорту 20 мільйонів тонн пшениці.

Відшкодування без доданої вартості
У зв'язку з вищевикладеним виникає логічне запитання: якщо продукцію тваринництва і промислово перероблені товари з фінансової точки зору експортувати вигідніше, ніж зерно, то чому відбувається прямо протилежне?

Відповідь на це питання досить просте - в нинішній моделі української економіки це вкрай складно.

"В Україні склалася традиція робити швидкі гроші. Ми звикли швидко отримувати прибуток, швидко щось кудись експортувати, потім знову швидко отримувати ресурс і знову його експортувати. Тобто ми змушені констатувати, що у нас ресурсно-сировинна економіка, і це накладає відбиток на розвиток всього бізнесу", - сказав в коментарі "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.
В результаті, за його словами, промисловість, складне виробництво, все те, що вимагає залучення інвестицій, використання технологій, розвивається досить слабо.

Тим більше, що уряд (і це стосується не тільки нинішнього Кабміну, а й попередніх) цьому всіляко сприяє.

Ключовим елементом в цій моделі займає податок на додану вартість (ПДВ), а, точніше, його відшкодування експортерам. Ставка ПДВ в Україні становить 20%, але в нинішньому році для аграріїв вона була знижена до 14%, що, тим не менш, все одно досить багато.

"За певними категоріями товарів, наприклад, в аграрному секторі, прибуток створюється не на експорті як такому, тому що дуже часто продукція експортується за її собівартістю або взагалі з демпінгом, а саме від відшкодованого ПДВ", - говорить Єгор Киян.

Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ згоден. За його словами, дуже часто експортери, коли приходять в банк брати кредит, як джерело погашення цього кредиту вказують відшкодування ПДВ. "Тобто держава забезпечує рентабельність експортерів і, фактично, формує їхній прибуток", - сказав він в коментарі виданню.

При цьому в сировині якраз немає доданої вартості - вона з'являється в результаті більш складного тваринницького і обробного виробництва.

"Тому, якщо ми говоримо про податок на додану вартість, держава повинна відшкодовувати саме додану вартість", - зазначив Кущ.

Є також питання мотивації, додає експерт. Якщо запропонувати фермеру виробляти більш складну агропродукцію - ягоди, фрукти, овочі, а також молочну і тваринницьку продукцію, він скаже: "А навіщо мені цим займатися абсолютно без будь-яких державних дотацій, якщо можна експортувати зерно і ще отримувати відшкодування ПДВ?"

Про квоти і мита
Тому, поки ця порочна модель буде і далі функціонувати, нічого не зміниться.
"Неможливо поміняти економіку, якщо економічні стимули працюють в протилежному напрямку, - говорить Олексій Кущ. - І тут не потрібно шукати якийсь підступності агротрейдерів - вони працюють в тих умовах, які для них створили".

При цьому нинішня модель, крім іншого, негативно позначається на всіх сферах економіки.

"У нас відбувається руйнування виробничого ланцюжка, у нас йде експорт, але незрозуміло, скільки ми зможемо працювати за такою схемою", - зазначив Єгор Киян.

А це означає, що чинну економічну модель потрібно міняти.

Зокрема, можна регулювати експорт. Хоча це - досить дискусійне питання, так як напевно такий захід не сподобається експортерам.

Одним із способів регулювання є квотування експорту.

До речі, зараз щось подібне діє у вигляді щорічного меморандуму про обмеження експорту зернових, який уряд підписує з трейдерами. Однак цей меморандум, скоріше, направлений на те, щоб з України не вивезли все зерно, тобто це - питання продовольчої безпеки.

"До того ж, якщо говорити про квоти, їх будуть отримувати ті, хто наближений до влади, тому доцільніше встановити експортні мита і регулювати їх, як це робиться в інших країнах", - зазначив Єгор Киян.

Найцікавішим є те, що у України подібний досвід теж є, і стосується він соняшнику.

"Були створені правильні податкові стимули - мита на експорт насіння, і зараз ми - найбільші експортери соняшникової олії в світі", - говорить Олексій Кущ.

Те ж саме можна було б зробити і на ринку зернових.

Секрет соняшникової олії
Але переробка не з'являється на порожньому місці - її потрібно стимулювати.

"Для того, щоб вона виникла, потрібен дуже потужний інвестиційно-кредитний важіль. Тому держава повинна створити джерело формування цього фінансового важеля. Зокрема, потрібно вводити мито на експорт сировини та за рахунок коштів від цього мита сформувати національний резервний фонд, і його потім використовувати для пільгового кредитування та субсидування переробних галузей, - розповідає Олексій Кущ. - Якби підприємці мали можливість взяти кредит на будівництво переробного заводу під 1%, а держава компенсувала б їм витрати на підключення до інфраструктури, то через чотири-п'ять років багато трейдерів, які зараз експортують сировину, стали б найбільшими переробниками та експортерами вже переробленої продукції".

За словами експерта, в України потенційно є можливості в три-чотири рази збільшити експорт аграрної продукції до 100 мільярдів доларів: "Нічого, насправді, в цьому складного немає. Але це має бути продукція переробки, а не сировини".

Рецепт, як це зробити, відомий, і потрібно тільки, щоб влада їм скористалася. Тому що, як сказав співрозмовник "Апострофа", наближений до владних кіл, який попросив не називати його ім'я, якщо залишити все як є, це буде рівносильно "злочину проти майбутнього України".


Автор: Віктор Авдєєнко