“Зернові війни”: рф виганяють з ринку ЄС, але Україні це не дуже допоможе

“Зернові війни”: рф виганяють з ринку ЄС, але Україні це не дуже допоможе
Фото: з відкритих джерел

Боротьба за аграрний ринок у ЄС точиться як між Україною та росією, так і між самими європейцями. Конкуренція вкрай запекла, але наша держава ще має шанси залишити поточний раунд за собою.

Зерно – це стратегічний актив, який впливає одночасно на харчову безпеку країн, на заробітки селян, перевізників та трейдерів, а також на торговельний баланс держави. Це стосується як України, так і будь-якої іншої країни світу. Тому “зернові війни” є такими складними та запеклими – бо ставки надвисокі. А додає гостроти те, що під час повномасштабної війни кремль відкрив “аграрний фронт” проти України, й “роздмухує” аграрні проблеми ЄС, яких і без того було вдосталь

Але нещодавно міністри Євросоюзу погодилися підвищити тарифи на імпорт російського зерна, що йде на продаж до ЄС, зокрема, й через білорусь. З 1 липня тариф буде 95 євро на кожну тонну “болотного” збіжжя. Це ознаменувало новий етап цих “зернових війн”, адже рішення послаблює рф. Але, одночасно, з 5 червня ЄС ввів “моніторинг” та нові обмеження й проти української агропродукції…

То за ким буде цей “раунд” “зернових війн” – за українськими аграріями, за російськими маніпуляторами чи за європейськими консерваторами? Або це буде хитка “нічия”? 95 євро на тону – це взагалі багато чи мало для російського зерна, й які умови є для зерна українського? УНІАН поспілкувався з експертами, які розкрили усі тонкощі “зернових війн”.

Зерно як “зброя”

Перш ніж перейти до подій сьогодення, потрібно згадати трохи історії по темі. Бо події у аграрній галузі були буремними. Український експорт зерна до повномасштабної війни йшов переважно морем до Азії та Африки, а не сушею через Європу. Внутрішній ринок ЄС ніколи не був пріоритетом ані для нас, ані для росіян.

Але у 2022 році ми морський напрям втратили через захоплення росіянами частини портів та морську блокаду. Щоб допомогти Україні, європейці відкрили нам свій ринок для постачання по суходолу. Щоправда, відкривали для транзиту в інші країни, а не для заміщення власного європейського виробництва. Але через те, що українська продукція виявилася значно дешевшою, вона стала “осідати” на ринках ЄС, а не йти повз них далі.

Як заявляли польські фермери, ціна на їх збіжжя тоді впала приблизно на 40% – з 1500 до 800 злотих за тонну. Це й спричинило конфлікти та перші протести у Польщі й інших країнах та перші обмеження проти української продукції. Але Єврокомісія виділила підтримку місцевим аграріям, що конфлікт відтермінувало – до виборів, коли проросійські сили у ЄС та просто місцеві популісти довели ситуацію до абсурду, що призвело до практично повної блокади нашого кордону.

Цим скористалася та ж росія, яка стала поступово заміщувати українське зерно на внутрішньому ринку ЄС. І хоча обсяги не вражали, вони постійно збільшувалися. Що не могло влаштовувати українців та проукраїнськи налаштованих європейців. В результаті це й призвело до підвищення тарифів на імпорт російського зерна до ЄС.

Паралельно, Україна повернула собі море, трохи “прорідивши” Чорноморський флот РФ, й тепер не так залежна від логістики суходолом, хоча й приємного у будь-яких обмеженнях мало. Тепер відбувається своєрідний “камбек” української “аграрки” у ЄС та по світу, але не все так просто.

Україна повернула собі море, трохи "прорідивши" Чорноморський флот РФ, й тепер не так залежна від логістики суходолом / фото з фейсбук-сторінки Олександра Кубракова

“Нові тарифи – це продовження старої історії. Ще на початку повномасштабної війни ЄС та США підкреслювали, що не будуть впроваджувати санкції проти сільськогосподарської продукції з РФ, адже це може нашкодити глобальній продовольчій безпеці. Це була така “червона лінія”, – каже Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень та фахівець з економіки. – Її не перетинали, доки у квітні 2023 року не почалися протести вже проти української аграрної продукції. Потім низка країн запровадила обмеження на постачання з України сільгосппродукції. Українське зерно блокувалося, а російське йшло вільно”.

За його словами, у 2023 році Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія, а згодом і Болгарія, через протести, пішли на обмеження українських поставок на свої внутрішні ринки (але не транзиту). Насамперед – пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку. Вони домоглися цього й на рівні Єврокомісії.

“У той момент встановили, що, коли українська агропродукція блокується у ЄС, така сама російська продукція йде транзитом через білорусь. Тоді окремі країни – наприклад, Литва – почали казати, що це несправедливо для України, і що російський експорт потрібно обмежити. Ця дискусія тривала достатньо довго, але ось зараз призвела до того, що у ЄС піднімається мито на російську аграрну продукцію”, – продовжує Іван Ус.

Втім, європейці цю чергову зернову “чергову лінію” не стільки перетнули, скільки обійшли. Адже, формально, підвищений тариф на імпорт з рф не є санкціями.

“Підвищення тарифів замість санкцій обрали, щоб прискорити процес. Це відповідь тим країнам, які не дуже переймаються такою несправедливістю, що проти України є обмеження щодо зернових, а проти рф та рб немає. Хоча, за ідеєю, повинно бути навпаки. Це спроба, принаймні, політично виправити ситуацію, – зауважує експерт. – Подивимось, як на це все реагуватиме той же Віктор Орбан, угорський прем’єр. Адже він підтримав обмеження експорту зернових з України для “підтримки європейського виробника”. Було б дивно, якби він зараз виступив проти обмежень на експорт зерна з РФ та РБ та відмовився від своїх слів про захист європейських аграріїв”.

Проти України є обмеження щодо зернових, а проти РФ та РБ немає / фото УНІАН, Олег Куцький

З паном Усом згодний й Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.

“Це рішення про тарифи політичне. І воно логічне, адже дивно спостерігати, як, з одного боку, приймаються санкції по інших товарних групах з рф, але ЄС продовжує активну торгівлю російськими продуктами харчування. Як показав 2023-й і початок 2024 року, обсяги цієї торгівлі значно зросли, у порівнянні з 2021 роком”, – вважає пан Марчук.

Він також розглядає формат підвищення тарифу як один з видів прихованих санкцій.

“У світі проти продуктів харчування санкції не застосовуються. Це визначення навіть на рівні ООН. А ось мита є економічним регулятором, який можна вільно застосовувати для такої продукції, – зауважує аграрний експерт. – Це рішення важливе як знак партнерських відносин України та ЄС. Тим паче, що Європа себе харчами забезпечує й без росії, а Україна, як виробник, є альтернативою рф й отримує можливість хоча б частково замістити російську продукцію. Попри те, що обсяги російських поставок й не були значними”.

Але які ж саме обсяги зерна росіяни продавали до ЄС, та скільки грошей за це отримували?

Російський вплив на ринок ЄС

Обидва експерти наголошують, що частка РФ у Європі була не дуже значною. Але вона постійно збільшувалася, заміщуючи потроху частку України – тоді, коли поляки та інші європейці блокували наш кордон.

Примітно, що самі росіяни не дуже й приховували, що мета в них не стільки заробити, скільки посилити свій вплив на ринок ЄС, щоб маніпулювати під час виборів, які цього року у Європі відбудуться на усіх рівнях. Наприклад, профільне російське видання “СовЕкон” описувало у травні, як успішно рф демпінгує й витісняє зі світового ринку Україну й Францію.

“У травні Росія може повторити торішній рекорд з експорту пшениці в 4,1 млн тонн … У середньому, за п’ять років у травні з країни вивозилося 1,5 млн тонн. Експорт російської пшениці очікується близьким до рекордного на тлі її високої конкурентоспроможності, – хвалилися тоді росіяни. – Конкурентоспроможність російської пшениці значно зросла. На середину травня російська пшениця пропонувалася по $238/т FOB, що на $21 дешевше за французьку”.

У тому ж повідомленні вони прямо вказали на те, що головним конкурентом вбачають Україну.

“Привабливість російської пшениці для покупців могла зрости на тлі уповільнення українського експорту. На 17 травня з країни було вивезено 0,8 млн тонн пшениці, на 29% менше, ніж місяцем раніше, – запевняють росіяни. – Активність російських експортерів також зросла, порівняно з минулим місяцем. Обсяг укладених контрактів на продаж російської пшениці на 21 травня становив 1,9 млн т проти 0,9 млн т місяцем раніше”.

Але додамо, що 4,1 мільйони тонн на місяць – це поставки рф по всьому світу, а не у ЄС. У Європі ж показники значно менші. Також слід звернути увагу на ціни – у травні вони продавали пшеницю у Європі по $238/т, а ось Єгипту тоді ж – вже по $279/т, про що також згадує “СовЕкон”. Одразу видно, де була мета заробити, а де – захопити ринок чи перешкодити Україні й місцевим виробникам.

А що про це все думають українські експерти?

“Європа для росіян не є стратегічним ринком, але свою присутність вони збільшують, щоб, таким чином, впливати на певні напрямки економіки ЄС. Вони демпінгували цінами, що створювало зацікавленість європейських покупців. Особливо по окремих категоріях, – вважає Денис Марчук. – Наприклад, щодо твердих сортів пшениці, які охоче купували італійці та іспанці, бо це було для них досить вигідно. Тому те, що тарифи для рф піднімуть, це досить позитивний результат. Бо ставку підвищать майже на 50%”.

Іван Ус додає, що потенційні втрати рф можуть сягнути більше мільярда євро на рік. Саме такий розмір у грошовому вимірі складала частка російського зерна на ринку Євросоюзу.

“В 2023 ЄС купив у рф зернових та олійних культур лише на 1,3 млрд євро. Їх втрата не буде критичною для ЄС. Водночас, для рф зараз важлива кожна копійчина на тлі проблем з економікою, а тому втрата цього мільярду євро буде дуже чутливою. Хоча й також не критичною. Новий тариф зробить російські поставки до ЄС невигідними. Підняття тарифу на зернові до 95 євро є обмежувальним чинником”, – каже економічний експерт.

Денис Марчук додає, що обсяги російських поставок до ЄС досягли приблизно 4 мільйонів тонн на рік, якщо мова саме про зерно та зернобобові. Це досить незначні показники у порівнянні з українською часткою.

“Якщо брати 2023 рік, то частка України на ринку ЄС була значно більша, ніж у росії. Тільки кукурудзи ми продали порядку 15 млн тонн. Пшениці – близько 6 млн тонн. А російський зерновий експорт до Європи загалом становив близько 4 млн тонн на рік. Те, що зараз рф втрачатиме свою частку ринку, дає нам можливості посилити свою присутність, – зазначає аграрний експерт. – Новий тариф зробить зерно з росії неконкурентним. Ціна постійно змінюється, але хай буде, для прикладу, 250 євро за тонну. Якщо додати до неї суму тарифу у 95 євро, то, звичайно, що інтерес до неї покупців впаде до мінімуму”.

Всеукраїнська аграрна рада раніше повідомляла, що український аграрний експорт до ЄС оцінюється приблизно у 12 мільярдів доларів на рік (11 млрд євро по актуальному курсу). Тобто, частка РФ була приблизно у 10 разів менша за українську у грошовому вимірі, хоча по окремих категоріях товарів співвідношення, звісно, буде відрізнятися.

На думку Дениса Марчука, росія не зможе конкурувати на ринку ЄС з нами. Навіть попри те, що в неї зерна багато (включно з вкраденим з окупованих територій України), й вона може його активно субсидувати. Для нас це позитивний момент, адже хоч трохи позбавить фінансування російського агресора.

“Але не думаю, що росія понесе великі втрати, бо головними ринками збуту для них залишаються азійські та африканські країни. Передусім, це Китай. Основні їх спроможності направлені на ті ринки, а не на Європу”, – доповнює думку представник Всеукраїнської аграрної ради, хоча й визнає, що рф втрати у Європі все одно “відчує”.

Добре, країна-агресорка втрачає мільярд євро та свою частку ринку у ЄС, яка хоч і не була значною, але постійно зростала й стимулювала політичну кризу. Якщо ця частка ринку вивільнилася, то чи зможемо ми знов її зайняти?  

Штучні обмеження ЄС проти української “аграрки”

Оскільки ЄС та кожна європейська країна свій зерновий ринок регулюють фактично у ручному режимі, то звільнення частки РФ не дозволяє зробити “автоматичний” висновок, що цю нішу “дешевого імпорту” одразу займе Україна.

“Обсяги експорту рф та рб не були великими, тому я не вважаю, що ця частка, яка вивільниться, дасть нам якісь суттєві переваги на європейському ринку. Україна вже постачає значно більше зернових. Особливо у 2022 році Україна непогано заробила тут, коли ЄС зняв всі обмеження на наш аграрний експорт, – нагадує Іван Ус.

Також він додає, що питання обмежень для українського експорту у ЄС поступово врегульовується – блокаду та деякі обмеження знімають, але, на жаль, одразу вводять нові.   

“Так, з 5 червня встановлено нові ліміти на поставки зернових з України. Це буде головним чинником для нас, а не вивільнення російської частки. Якщо ми досягнемо “стелі”, то те, що російське й білоруське зерно зникло з європейського ринку, нам не дуже допоможе”, – зауважує головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень.

Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, додає деталей щодо цих нових обмежень.

“Зараз для української пшениці у ЄС взагалі немає імпортного тарифу. І це дуже добре. Але є обмеження по обсягах на інші зернові й олійні культури. З 5 червня ЄС застосовує до імпорту з України нові підходи щодо регулювання. Мова про курятину, кукурудзу, цукор, овес, крупи й мед. До пшениці вони поки що не застосовуються, – розповідає аграрний експерт. – Ліміти визначаються середнім показником експорту з України у другій половині 2021, 2022-му та у 2023 роках. Але цей показник – середній обсяг за 2,5 роки – не є критичним для нас. За виключенням цукру, по якому ми вже “квоту” вичерпали й протягом року вже не зможемо його продавати до ЄС”.

Зараз для української пшениці у ЄС взагалі немає імпортного тарифу, каже Декнис Марчук / Колаж УНІАН, фото Вікіпедія, УНІАН

Середній показник поставок за 2021, 2022 та 2023 рік все одно буде вищим, ніж було до повномасштабної війни, оскільки саме у 2022 році всі обмеження були зняті. Хоча й тимчасово. Тобто, цей варіант є компромісним. Він хоч і зменшує наші прибутки у порівнянні з останніми роками, але вони все одно будуть більшими, ніж було до “повномасштабки”.

Але Денис Марчук звертає увагу на інше – на систему моніторингу за цінами та обсягами, яка несе для нас значно більші ризики, ніж ті обмеження, які вступили у силу з 5 червня.

“Головне, що впроваджується моніторинг за поставками українських олійних і зернових культур. Якщо будь-яка країна ЄС вважатиме, що збільшення частки української продукції на її ринку впливатиме на ціноутворення або перешкоджатиме внутрішнім виробникам через конкуренцію, то вони зможуть застосовувати обмеження на українську продукцію. Так, ми вже майже не продаємо нічого в Польщі, на відміну від Іспанії чи Італії наприклад, – каже фахівець. – Моніторинг показує, що особлива увага приділятиметься саме олійним культурам та пшениці”.

Експерт каже, що таку систему створили поляки у 2023 році, а тепер вона впливатиме на експорт України по всьому ЄС на 2024 маркетинговий рік. Як насправді все це працюватиме на практиці зараз оцінити важко.

Чи захопимо ми російську частку європейського ринку

Тобто, захопити частку РФ на ринку ЄС нам заважають не ринкові, а штучні обмеження?

“Саме так. Це неринкові, штучні і досить декларативні речі, які прийняли напередодні виборів у Європарламент. Ми розуміємо, чому це рішення було прийняте. Бо для багатьох політиків важливо було показати підтримку національного товаровиробника. Тому й відбувалися протести – бо нагніталося питання щодо українського зерна, а також спротив європейській аграрній й “зеленій” політиці, – відповідає нам Денис Марчук. – Це відбувалося не без допомоги деяких наших “друзів” з Польщі. Я думаю, що після виборів у ЄП в нас все ж буде можливість поглинути частку ринку РФ та РБ, адже у наших європейських партнерів таке бажання є. Наші справжні друзі у ЄС й роблять поштовх для нас через нові тарифи проти російського зерна”.

Але експерт зазначає, що Європа є самодостатньою по багатьох позиціях зернової групи і навряд чи там будуть складнощі з насиченням внутрішнього ринку харчової продукції. Тобто, цю вільну частку ринку, скоріше за все, самі європейці й займуть.

“Але якщо в якихось країнах відчуватиметься нестача, то вони пропозицію на ринку цілком зможуть покрити за рахунок саме української продукції. За таке заміщення російської продукції українською виступають, у першу чергу, Литва, Латвія, Естонія, які це питання імпортних тарифів на російське зерно й ініціювали. Вони вибудовують правильний лобізм інтересів України та Євросоюзу, на противагу інтересам Росії й Білорусі”, – завершує експерт.

За підсумками цього раунду “зернових війн”, ми отримуємо трохи змазану перемогу “по очках” над Кремлем. Дійсно, нові тарифи проти збіжжя з РФ та РБ роблять їх поставки до ЄС економічно недоцільними – якщо раніше їх зерно було найдешевшим, то з 1 липня воно стане найдорожчим на ринках Європи. Втратити більше мільярда євро на рік – це недостатньо, але все ж відчутно для РФ.

З іншого боку, віддавати нам “російську” частку європейського ринку теж ніхто не поспішає. Скоріше, навпаки – на тлі виборів там одні обмеження проти українського зерна знімають, щоб одразу впровадити інші. Ситуація не виглядає дуже послідовною. Проте, завдяки тому, що у ЄС в нас є не лише конкуренти чи ситуативні партнери, але й справжні друзі, критичними ці нові обмеження для нас поки що не є. Тому є надія, що після виборів ситуація покращиться.

Тому, так, нинішня перемога у вигляді захисних тарифів проти збіжжя з рф, хоча й не повна, але дуже для нас важлива.

Автор: Андрій Попов 

Джерело: УНІАН

Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/zernovi-vijny-rf-vyganyayut-z-rynku-yes-ale-ukrayini-cze-ne-duzhe-dopomozhe
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати