178171
182818

Зниження ПДВ для аграріїв: боротьба з податковими «скрутками» чи головний біль для бухгалтерів?

Під час семінару мова йшла про зміни до Податкового кодексу України (ПКУ), які вступають у силу з 1 березня 2021 року та стосуються зниження ставки ПДВ до 14% на постачання деяких видів продукції.

Зокрема, згідно з підпунктом «г» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставка у 14% застосовується до операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України живої ВРХ, живих свиней, овець, молока незбираного, пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, насіння льону, насіння свиріпи та ріпаку, насіння соняшнику, насіння та плодів інших олійних культур та цукрових буряків, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у п. 197.18 ст. 197 ПКУ.

Щодо постачання іншої сільгосппродукції на митній території України та імпорт застосовується ставка ПДВ 20%. Експорт усієї сільгосппродукції, як і раніше, здійснюється за ставкою 0%.

Володимир Метелиця, генеральний партнер Центру професійних бухгалтерів, д.е.н., розповів про перехідні операції, тобто ті, в яких перша подія відбулася до 1 березня, а друга — після. За його словами, таких операцій може бути три.

«Наприклад, аванс отриманий до 1 березня 2021 року, а постачання сільгосппродукції зазначених категорій, відбулося після 1 березня 2021 року. У цьому випадку відвантаження здійснюється за ставкою 20%», — говорить він.

Якщо відвантаження здійснюється після 1 березня на суму, що перевищує отриманий до 1 березня аванс, то до суми перевищення буде застосовано ставку 14%.

«Зворотна ситуація у Податковому кодексі не виписана, але, на нашу думку, має застосовуватися аналогічний підхід: якщо відвантаження продукції відбулося до 1 березня, а оплата — після 1 березня, то потрібно застосовувати ставку 20%», — зазначає Володимир Метелиця.

Друга перехідна операція стосується коригування податкових зобов’язань при поверненні авансу або поверненні продукції. Тобто, коли аванс або відвантаження продукції відбулося до 1 березня 2021 року, а їх повернення (частково або повністю) відбувається уже після цієї дати. У такому випадку так само буде застосовуватися ставка у 20%.

Третя перехідна операція стосується зміни ціни. Ставка у 20% буде застосовуватися у розрахунку коригування на зміну ціни, якщо перша подія відбулася до 1 березня, а коригування (друга подія) — після.

«Також необхідно розглянути питання формування податкового кредиту. Якщо перша подія з постачання сільгосппродукції відбулася до 1 березня і покупець сформував по ній податковий кредит за ставкою 20%, то при подальшій реалізації продукції у межах митної території України, цей податковий кредит не буде коригуватися з 20 на 14%», — говорить Володимир Метелиця.

Також він зазначив, що застосовувати ставку у 14% ПДВ мають не лише сільгоспвиробники, а й інші суб’єкти, як наприклад, посередники, якщо постачають чи імпортують сільгосппродукцію, перелічену у підпункті «г» п. 193.1 ПКУ.

Леонід Тулуш, завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н., у свою чергу нагадав, що це вже третя спроба Державної податкової служби запровадити зміни, що унеможливлять маніпуляції з відшкодуванням ПДВ. Перша спроба була у 2015 році, коли запроваджували систему електронного адміністрування (СЕА) ПДВ. Тоді обіцяли, що маніпуляції зникнуть як явище, але цього не відбулося. Наступним етапом стало призупинення блокування податкових накладних, і після нього також кардинальних змін не відбулося.

«Це вже третій етап, і мені хочеться, щоб представники податкових органів розповіли, наскільки ці зміни допоможуть галузі, адже, якщо позитивних зрушень знову не буде, то незрозуміло навіщо робити цей крок. У кожній новації має бути логіка і обґрунтування, як від неї виграють виробники, які витрачають ресурс на її впровадження», — говорить Леонід Тулуш.

За його словами, формально виробникам краще було б, якби ставка лишалася на рівні 20%, а позитивну різницю вони платили не до бюджету, а наприклад, постачальникові техніки.

«Будь-яка зміна у податковому законодавстві, з одного боку, закриває якісь «скрутки», направлена на боротьбу з чимось, а з іншого боку — створює можливості для нових податкових схем. Тому я повністю погоджуюся з тими, хто говорить, що більшість проблем, які ми собі створили цими новаціями, ми поки навіть уявити не можемо. А от очевидних переваг для сільгосппідприємств від цієї податкової новації наразі не видно», — підсумував експерт.

Джерело: УКАБ

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Міністерство без повноважень: чому новостворене МінАПК не може контролювати експорт агропродукції

Експортери аграрної продукції можуть зіткнутися з проблемами. Міністерство економіки не передало Міністерству аграрної політики, яке відновлює свою роботу 1 березня, контроль над важливим органом — Держпродспоживслужбою. Його планується залишити у складі Міністерства економіки.

Держпродспоживслужба контролює поставки всієї аграрної продукції за кордон, які займають 45% всього експорту, розповідає ексголова відомства Володимир Лапа. На кожну партію продукції видається фітосанітарний (для рослинництва) або ветеринарний (продукції тваринництва) сертифікат. «Служба працює ефективно, система контролю при виробництві агропродукції налагоджена, і всі документи оформляються вчасно», — розповідає Володимир Лапа.

Дієвість Держпродспоживслужби доведена за останні чотири роки тим, що ми експортуємо товари в 156 країн світу, вважає директор Союзу молочних підприємств Вадим Чагаровський. За його словами, це єдиний компетентний орган України, що гарантує контроль якості харчових продуктів, які експортують у країни ЄС.

Роботу служби контролювало Міністерство аграрної політики, але в 2019 році уряд вирішив його ліквідувати, а всі його функції разом з Держпродспоживслужбою передати Міністерству економіки. Таке рішення викликало шквал критики з боку профільних асоціацій та аграрних компаній, тому через два роки Міністерство все-таки вирішили повернути. Його очолив колишній голова Держгеокадастру Роман Лещенко. На початку лютого у відомстві працював тільки він, архіваріус і прибиральниця.

Насамперед від Лещенка очікують реалізації земельної реформи, яка стартує з 1 липня, та реалізацію масштабної програми з будівництва системи зрошення.

Офіційного рішення, що робити з Держпродспоживслужбою, яка зараз підпорядковується Міністерству економіки, — немає. Але в уряді схиляються до розподілу функцій органу і частини повноважень, а саме санітарно-епідеміологічну службу планується передати головному санітарному лікарю Віктору Ляшку і Міністерству охорони здоров’я. При такій схемі роботи експортерам аграрної продукції доведеться звертатися по документи для експорту відразу в Держпродспоживслужбу, Міністерство аграрної політики та санітарно-епідеміологічної служби, що не тільки збільшить терміни оформлення документації, а й значно підвищить корупційні ризики. Затягування з оформленням одного паперу загрожує зривами експортних контрактів, що карається штрафними санкціями.

Якщо реорганізація все-таки відбуватиметься, то експортерам буде складніше працювати. «Ліквідація цього органу означає автоматичне переузгодження всіх дозвільних сертифікатів з нашими торговими партнерами, через що експорт повністю зупиниться на 1,5−3 роки», — попереджає Вадим Чагаровський.

Реформувати Держпродспоживслужбу необхідно, але не потрібно плутати реальну реформу з розчленуванням служби між двома або трьома міністерствами, каже гендиректор аграрної компанії ІМК і президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. Він вважає, що потрібно зробити Держпродспоживслужбу більш прозорою і гнучкою до викликів бізнесу і спільноти завдяки діджиталізації. «Ділити службу не можна, оскільки на ній зав’язаний весь експорт і не тільки агропродукції. Це може обернутися катастрофічними наслідками для агробізнесу і країни загалом. Дискусія про те, яке міністерство має відповідати за Держпродспоживслужбу, абсолютно недоречна. Більш ефективно вона працювала під контролем Мінагро», — каже експерт.

З проханням відмовитися від поділу повноважень служби до президента, уряду і профільного комітету парламенту звернулися представники аграрних асоціацій.

У листі до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля головний експерт з питань законодавства у сфері ветеринарії та безпечності харчових продуктів проекту EU4SaferFood (проект ЄС) Тоні Віл каже, що таке рішення може порушити інтегрований підхід України до проведення державного контролю по всьому ланцюжку «від поля до столу». Зростає ризик проведення некваліфікованого контролю за виробництвом та обігом продукції. «Це може призвести до втрати Україною права на експорт сільськогосподарської продукції до країн ЄС і на інші ринки міжнародного торгового співтовариства», — нагадує він. Крім цього, рішення уряду може спровокувати нові складності під час переговорів з міжнародними кредиторами, які вимагають від України проводити реформи і надають фінансову підтримку. Рішення про розподіл функцій Держпродспоживслужби може бути сприйняте як «крок назад».

Джерело: НВ



АПК України: перезавантаження системи управління

За результатами дискусії учасниками було запропоновано пріоритетні принципи ефективної роботи інституцій в агробізнесі.

Якими мають бути засади ефективної роботи Мінагрополітики і системи інших інституцій? Над цими питаннями у своїй аналітичній статті розмірковує  доктор економічних наук, професор ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Олександр Єранкін. 

В Україні  завершується «експеримент», коли країна, яка є важливим гравцем на світових аграрних ринках, працювала без функціонування аграрного міністерства, що є унікальним явищем в світовій економіці. Відповідно, це несло ризики дезорганізації для всієї системи агробізнесу. Проте, відновлення статус-кво має бути не механічним процесом «відкриття колишніх кабінетів». Перезапуск Міністерства аграрної політики і продовольства, на наш погляд, має стати драйвером перезапуску всієї системи управління АПК України для того, щоб аграрний сектор мав здійснити цивілізаційний ривок у своєму розвитку. Фактично аналогом є капітальний ремонт (реновація) будівлі чи приміщення, коли у нас є шанс зробити сучасний інноваційний бізнес-простір.

Але, на жаль, ми спостерігаємо традиційні для нашої країни «утаємничені» підкилимні рухи, коли є всі шанси отримати інституцію із радянськими рудиментами та незрозумілою місією для суспільства. Причиною цього є те, що критично мало в суспільстві ведеться професійної дискусії щодо головних принципів ефективної роботи Міністерства, а, відповідно, і цілої системи інших інституцій, які мають позитивно впливати на розвиток агробізнесу в Україні.

Які ж ці головні принципи?

  1. Чітке формування місії Міністерства (за аналогією – інших інституцій) та його ролі для суспільства і економіки.

Фактично мова йде про саму доцільність існування спеціалізованого аграрного Міністерства, його місії як інституту сучасної ринково-демократичної форми держави. Не секрет, що зараз поширена думка, що Міністерство не потрібне і необхідно мати «залізні» аргументи щодо доказів доцільності його функціонування.

  1. Концентрація груп інтересів – продовольча безпека, агробізнес, сільський розвиток.

У кожної інституції є свої бенефіціари. В нашому випадку – це платники податків та система суспільних інтересів в цілому. Треба чітко сконцентрувати та оформити запити чи очікування тих чи інших стейкхолдерів щодо роботи інституції. Треба також чітко прописати механізми концентрації та юридичного оформлення груп інтересів у певні інституції (галузеві чи професійні асоціації, лобістські структури, суспільні інститути тощо).

  1. Функції Міністерства. Суддя. Конфлікт інтересів. Саморегуляція.

Треба чітко розмежувати роботу інституції щодо виконання загальнодержавних стратегій розвитку та врахування інтересів головних діючих осіб. Очевидно, що практично завжди будуть конфлікти, які треба спрямовувати у конструктивне русло.

І тут мова йде про те, що, на жаль, в Україні спостерігаємо інституціональні «провали» (судова, фіскальна політика, система захисту прав інвесторів). Таким чином, Міністерство (хоча б на цьому етапі) має покласти на себе функцію «формування та забезпечення цивілізованих правил гри», які не можуть бути гарантовані в Україні іншими інституціями. Мова йде про активну саморегуляцію.

  1. Розмежування функцій між міністерствами та інституціями, уникнення дублювання та «сірих зон».

Ще раз про доцільність існування того чи іншого міністерства. Очевидно, що сфера зони впливу буде перетинатися із іншими міністерствами в сфері галузевої взаємодії і конкуренції (наприклад, техніка, добрива, постачання інших ресурсів), міжнародних відносин (допомагати відкривати ринки для вітчизняних виробників), регіонального, соціального розвитку сільської місцевості. Тут не уникнути дублювання і конфліктів за розподіл повноважень і ресурсів. Ще одна загроза – так звані «сірі зони», коли, навпаки, втрачається відповідальність інституцій за ті чи інші процеси.

  1. Стратегічна важливість і гарантії від непродуманих кон’юнктурних дій (раптової ліквідації).

Фактично мова йде про законодавче забезпечення уникнення повторення ситуації 2019 року, коли було несподівано для спільноти ліквідоване аграрне міністерство без надання чіткої аргументації.

Але тут не має бути місце емоціям та бажання «реформ заради реформ». Необхідно законодавчо закріпити критерії, за якими те чи інше міністерство вважається системно утворюючим і має імунітет від «ручного» закриття. Наприклад, очевидно провальною в цілому є діяльність Міністерства охорони здоров’я щодо боротьби з пандемією коронавірусу, проте ні в кого не закрадається думка щодо його ліквідації. Власне стосовно аграрного міністерства мають бути встановлені чіткі критерії, за яких воно не може бути ліквідовано (частка у економіці країни та забезпеченні експортної виручки, роль у продовольчій безпеці країні тощо).

  1. Формування конкурентоспроможної команди інституції. Система мотивації.

Для того, щоб Міністерство чи інша інституція були ефективними в ринковому середовищі, вони самі мають відповідати критеріям сучасної ефективної організації. А це, в першу чергу, персонал, команда, які мають продукувати ідеї та мати можливості їх реалізації. Звичайно, і зарплати або матеріальні винагороди мають бути наближеними до ринкових. Але тут є серйозна ментальна проблема, яку, на жаль, розганяють різні політики-популісти («державний чиновник має отримувати як умовний пенсіонер»).

Але для того, щоб претендувати на високий рівень матеріального забезпечення необхідно чітко розробити систему показників (KPI) для працівників державних інституцій, які є реально досяжними та які можна чітко виміряти чи ідентифікувати.

  1. Активна позиція та адаптивність до змін в ринковому середовищі.

Міністерство або інша інституція має бути осередком для акумуляції інтелектуального капіталу. В результаті, мають народжуватися ініціативи, які можуть кардинально змінювати тенденції, що несуть загрози або не мають перспектив.

Наприклад, стосовно міжнародної аграрної політики. Тут слід кардинально змінювати стереотипи. На жаль, в нашому суспільстві буквально на рівні квазірелігії поширюються бажання мати такий же рівень державної фінансової підтримки аграріїв «як у Європі». Проте очевидним є той факт, що для нас це нереально і ми не маємо шансів навіть наблизитися до цих показників. А головне – забувають про доцільність цього в умовах високого рівня світових цін на продовольство.

Таким чином, Україні слід навіть очолити рух і взаємодію в рамках міжнародних інституцій інших країн, які страждають від високого рівня протекціонізму розвинутих країн, за всебічне зменшення цього явища. Фактично Україна має бути локомотивом розвитку вільного ринку і конкуренції в аграрному світі, що підвищить репутацію країни.

  1.  «Інвестиційний маяк»:  виправлення «провалів» ринку та державного управління.

Міністерство має сформувати потужну систему допомоги своїм стейхолдерам, оскільки бізнес-клімат в Україні ще дуже далекий від бажаного стану. Тут є низка традиційних побажань, вони відомі. Одна із головних функцій в агробізнесі (переважно ринки B2B) – інформаційна. Очевидно, що в цифрову епоху це має бути одним із пріоритетів: швидкість, комплексність, достовірність передачі сигналів учасникам ринку.

Крім того, мають формуватися «пакетні» пропозиції для потенційних інвесторів для входження в ті чи інші сфери агробізнесу, які мають значення для суспільства: тут і інформаційний блок, і блок можливості надання реальної допомоги для інвестора у подоланні специфічних бар’єрів входження в наш агробізнес.

Або візьмемо «найгарячішу» проблему в історії аграрних відносин – ринку сільськогосподарської землі. Не будемо писати про всі аспекти цього «серіалу». Проте очевидним є потреба у ролі Міністерства як «провідника» у світ нової для багатьох українців ментальної реальності. А для цього вже зараз слід мати чітку «дорожню карту» запуску ринку землі.

З точки зору рядового потенційного учасника цього ринку можна запропонувати принцип «світлофору». Суть його полягає у тому, що всі учасники мають легкий і прозорий доступ до інформації про юридичну готовність земельних паїв до участі у ринковому товарообороті. При цьому, що важливо, мова йде не обов’язково про фізичний продаж землі. Адже земельні ресурси – потужний інвестиційний інструмент, який важливий для оцінки бізнесу (отримання кредитів, входження у спільний бізнес, формування акціонерного капіталу тощо).

Отже, земельні паї мають пройти процедуру «верифікації» готовності до торгів. Умовно «зелений» колір мають отримати ті земельні ділянки, які не викликали юридичних суперечностей. При цьому має бути певний час для отримання «претензій» на ці ділянки.

«Жовтий» колір мають отримати ділянки, які ще готуються до верифікації і/чи які мають незначні розбіжності. Проте такі розбіжності можна нескладно усунути (зміщення меж, наприклад).

«Червоний» колір мають отримати ті ділянки, які перебувають у стадії серйозних правових суперечностей (судові позови, сумніви у юридичній прозорості і т.і.).

І ця робота вже має тривати, оскільки виправляти все, коли ринок запрацює, буде набагато важче.

  1. Жити в реальності.

На жаль, і це є світовою тенденцією, що ми остаточно увійшли у світ постправди, коли загрозливого характеру набули тенденції впливу на суспільство популістів, маніпуляторів, кон’юнктурщиків, коли основою інформаційного простору є «альтернативна правда», фейки, маніпуляції.

Тому місія Міністерства та інших інституцій – мінімізувати можливості для маніпулювання спекулятивними настроями. Для цього слід уважно слідкувати за величиною розриву між мріями та бажаннями, з одного боку,  та реаліями і можливостями їх досягти - з іншого, за часовими рамками тих чи інших пропозицій, щоб не допустити маніпуляцій невідомим майбутнім.

Наприклад, це відноситься до відомої проблеми «сировинного прокляття» і обов’язкового виробництва продукції «з доданою вартістю». Часто упускається той факт, що це ще й додана «собівартість», що можливості реалізації такої продукції нездійсненні в тих обсягах, щоб компенсувати відмову від так званого «сировинного» напрямку. І забувається чомусь, що виробництво так званої «примітивної» продукції (зерна, наприклад) – це центр тяжіння низки інноваційних сфер і галузей (IT, технології, техніка, добрива, логістика тощо).

  1. Колективний імунітет на пропозиції без розрахунків.

Будь-які пропозиції щодо втручання в ринкові процеси, щодо розподілу коштів платників податків мають ґрунтуватися на прозорій і зрозумілій системі розрахунків економічного (соціального, екологічного, політичного) ефекту від цих пропозицій на основі зрозумілої і прийнятої методики розрахунків.

  1. Розвиток інституту репутації.

Основний бар’єр для розвитку бізнесу в Україні – відсутність ефективної роботи інституту репутації. Звідси й високі ціни на умови ведення бізнесу (відсотки за кредити, транзакційні витрати, юридичний захист і т.д.). Недовіра «з’їдає» левову частку потенційного інвестиційного ресурсу.

Добре, що робота вже почалася в цьому напряму (створення реєстрів), але до реалізації мети ще далеко. Критерій доброчесності і прозорості має бути головним у відносинах між суб’єктами. Очевидно, що це відноситься до сфери отримання субсидій – пріоритет мають отримати прозорі компанії, доброчесні платники податків.

  1. Кардинальна зміна філософії використання субсидій.

Тут також має бути кардинально змінена філософія необхідності надання державної допомоги. Є думки, що субсидії в принципі не потрібні, вони шкодять ринковому розвитку.

Щоб уникнути таких закидів, слід підходити до бюджетної політики з активних позицій, і позбутися репутації «вічно бідне село – допоможіть нам». На наш погляд, суб’єктам агробізнесу слід бути не тими, хто випрошує, а тими, хто вимагає. Але для цього мають бути чіткі раціональні аргументи. В такому випадку, субсидії розглядаються як своєрідна «каса взаємодопомоги».

Основними двома аргументами існування такої «каси» є необхідність виправлення ситуації нерівноправної конкуренції з країнами, де є високий рівень такої підтримки, і нерівних можливостей для конкуренції всередині країни (галузеві особливості – термін окупності інвестицій та розміри бізнесу).

І треба істотно змінити принцип отримання субсидій. Він має бути чітко зрозумілим і мати конкурсний (своєрідно – грантовий) характер. В такому випадку бенефіціари чи лобісти тих чи інших програм мають готувати фундаментальні розрахунки щодо дієвості, результативності та ефективності використання цих коштів.

Очевидно, що такий процес має бути завершений до процесу затвердження бюджету на наступний рік, а не придумувати «по ходу»,  як нам пристроїти ці бюджетні кошти.

Джерело: ІЦ УАК



Сьогодні автоматизовані близько 30% всіх наявних в Україні елеваторів

Як нині виглядає сучасна автоматизація елеватора та як уникнути ризиків, реалізуючи цю задачу, – розбиралися разом із  директором департаменту автоматизації та електрифікації компанії KMZ Industries Олексієм Ломакіним.

502.jpg

 «Саме автоматизацією нині у більшості випадків завершується процес зведення будь-якого нового зерносховища, –  розповідає Олексій Ломакін. – Хоча все ще бувають випадки, коли спочатку її не включають до проєкту, керуючись виключно бажанням зекономити. Але далі, проаналізувавши усі етапи будівництва і детально оцінивши обсяг і структуру необхідних інвестицій, зазвичай доходять висновку, що автоматизація  –  у тому числі як свого роду надбудова над електромонтажем – це доволі невеликі кошти, якщо порівняти із загальними вкладеннями у проєкт. Щоб предметно розуміти, про які цифри йдеться, можна скористатися онлайн-калькулятором автоматизації елеватора.

До того ж, переваги від автоматизації суттєві, причому вимірюються вони в тому числі й конкретними цифрами:  термін окупності повністю автоматизованого елеватора, наприклад, на 1,5 року менше порівняно з аналогічним неавтоматизованим. У першу чергу за рахунок мінімізації витрат на персонал, зниження енерговитрат, оптимізації технологічних маршрутів при експлуатації обладнання. Простіше кажучи, ви оптимізуєте майбутні витрати ще до початку роботи вашого зерносховища».

503.jpg

Автоматизація дає можливість:

  1. Збільшити прибуток – за рахунок максимального управління якістю продукції, адже якість = ціна.

  2. Уникнути махінацій – часто цю «опцію» власники ставлять чи не на перше місце у списку переваг. Серед прикладів можливостей автоматизації у цьому напрямку – нещодавно реалізований KMZ Industries проєкт  із розробки та впровадження системи повністю автоматичного пробовідбору із вантажного автомобіля на двох об'єктах «Кернел». За допомогою нейронної мережі в автоматичному режимі система визначає габарити кузова, вибирає, у яких місцях відбирати проби, робить це ідеально точно і безпечно для людей. Завдання оператора – тільки вибрати необхідну кількість проб, все інше здійснюється без втручання працівників. Тож так, окрім іншого, нівелюється ризик виникнення однієї з найпоширеніших махінацій на зерносховищі.

  3. Гарантувати безпеку співробітників: адже зменшується потреба у кількості персоналу і необхідність втручатися у виробничі процеси. А можливість віддаленого управління дозволяє працівникам не перебувати весь час на висоті чи поряд із небезпечним обладнанням.

  4. Стежити за справністю обладнання. Ще один приклад із реалізованих KMZ Industries. – система технічних оглядів і ремонтів ТОіР, яку розробили і впроваджують на елеваторах спеціалісти компанії. Вона вчасно попереджає про необхідність огляду й можливу потребу в заміні деталей, а ще – нагадає експлуатантам про плановий ремонт. Це допомагає запобігати несправностям і аваріям, вчасно замовляти запасні частини й уникати простоїв в найбільш непідходящий момент.

  5. Забезпечувати максимальний контроль над зерносховищем, у тому числі віддалений. 

«Відстеження роботи об’єкта із будь-якої точки світу, де є Інтернет, і власний чат-бот, що за бажанням власника надсилає сповіщення в разі аварійної події або ж узагалі детальні меседжі про кожний рух на об’єкті, – усе це зараз ми впроваджуємо на українських елеваторах, – говорить Олексій Ломакін. – А ще наші програмісти «навчають» елеваторне обладнання через застосування нейронної мережі для досягнення найвищого рівня діджіталізації, коли елеватором можна управляти віддалено, без присутності людей на об’єкті: це справді дуже актуально зараз, в умовах пандемії».

504.png

Як уникнути ризиків на етапі автоматизації?

Спеціалісти радять обов’язково уточняти у компанії-автоматизатора, чи не передбачає програмне забезпечення прихованих витрат на ліцензії за кількість робочих місць, середовище розробки від постачальника контролерів тощо. Важливо й переконатися, щоб апаратна частина, яку вони пропонують (шафи управління і т.п.) була від відомих перевірених брендів, а значить, справді надійна. І щоб інтерфейс програми був зручним і зрозумілим – вашим працівникам із ним щодня працювати, тож добре, якщо його ще й можна буде індивідуально налаштовувати, як це передбачено, наприклад, у смартфоні.

505_0.jpg

«Не забувайте й про те, що технології розвиваються швидко, а задачі елеватора розширюються, – радить Олексій Ломакін. – Тож важливо, аби встановлюване ПЗ передбачало можливість вносити зміни, і право на це мала не лише-компанія-розробник. Інакше ви, так би мовити, ризикуєте стати його заручником.

Незалежно від того, автоматизуєте ви новий чи вже діючий елеватор, раджу працювати виключно із досвідченими підрядниками, що спеціалізуються на автоматизації саме елеваторів, а не «будь-якого об’єкту за будь яку ціну» чи й того гірше – лише окремих елементів. Автоматизуйте краще все зерносховище відразу, або принаймні одразу зробіть проєкт на повну автоматизацію й реалізовуйте його поетапно – це, крім іншого зекономить кошти. Взагалі без проєкту фінальна вартість розробки обійдеться вам удвічі дорожче. 

На діючому елеваторі залучайте до обговорення співробітників, збирайте їхні ідеї, прислухайтеся й до автоматизаторів – погляд незаангажованих сторонніх спеціалістів завжди корисний, аби покращити і удосконалити рутинні процеси. На початку робіть якнайдетальніше ТЗ, а в фіналі – обов’язково тестуйте: навіть найкращим чином реалізований проєкт може потребувати доопрацювань, і це повністю нормально.

І зрештою вповні користуйтеся всіма благами сучасної автоматизацій, збільшуйте прибуток і майте повний контроль над усіма процесами на вашому елеваторі».

 

 



Розумне сільське господарство готове до доповненої та віртуальної реальності

Все більше нових технологій стають невід'ємною частиною сільського господарства. Робототехніка, Інтернет речей, різноманітні датчики, безпілотники та системи аналізу даних є в арсеналі майже всіх фермерів. Іноді може навіть здаватися, що нічого нового вже не вигадають.Однак слід також розглянути технології доповненої та віртуальної реальності, оскільки вони можуть покращити чинні процеси, контролювати умови, збільшувати врожайність та зменшувати проблеми, пов'язані зі шкідниками.

Як працюють технології доповненої та віртуальної реальності?

Якщо ви коли-небудь грали в покер у Макао у 2050 році або ловили покемонів на вулицях рідного міста, ви вже маєте певний досвід роботи з AR, або доповненою реальністю. Ця технологія бере реальний світ і збагачує його додатковим текстом, графікою, звуками чи іншими медіа. Зазвичай це відбувається через візуальну гарнітуру або через екран смартфона або планшета.

Технологія AR дозволяє глибше зрозуміти реальний світ навколо вас. Наприклад, фермер, який носить AR-гарнітуру, міг би самостійно керувати ремонтом власних машин. Потрібна лише відповідна гарнітура, сама техніка та спеціальна програма. Інформація про деталі та інструкції з ремонту відображатимуться на дисплеї по мірі ремонту. Або той же фермер міг би розглянути якості та функції потенційної покупки, навіть не виходячи зі свого офісу, маючи можливість обертати та взаємодіяти з товаром за власним бажанням, і навіть розмістити його у своєму власному оточенні, щоб побачити, чи підходить він. Наприклад, AR-симулятор John Deere дозволяє побачити, як трактор John Deere 6M буде виглядати на полі або у подвір’ї фермера. У найближчі роки все більше компаній будуть пропонувати такі варіанти AR.

На відміну від AR, VR (віртуальна реальність) створює власний світ і занурює вас у нього. На сьогодні, у всякому разі поки що, ця технологія має менше застосувань для сільського господарства. Проте вона є досить цікавою та багатообіцяючою.

Корови в Матриці

Минулого року одна з ферм у Московській області Росії поекспериментувала зі створенням віртуального світу для корів за допомогою гарнітури VR. Унікальна імітація була розроблена з урахуванням особливостей зору великої рогатої худоби, а саме – слабшим сприйняттям зелених та синіх тонів та кращим сприйняттям червоних. На дисплеї гарнітури корови бачили сонячне літнє поле, що мало на меті покращити кількість та якість молока у стада.

Хоча це може здатися не дуже реалістичним, на перший погляд, багато досліджень показують пряму кореляцію між екологічними умовами та виробництвом молока. Фермери по всьому світу випробували все, починаючи від спеціального освітлення, що має задавати хороший настрій, використання класичної музики та звуків телят, до збільшення ігрового простору та встановлення щіток для чухання корів. Пряме когнітивне стимулювання за допомогою моделювання VR є логічним наступним кроком у пошуку кращих виробничих заходів.

Доповнена реальність, датчики та сільське господарство

Розумне фермерство застосовується з середини 1980-х років, коли США зробили GPS доступним для цивільного населення. З тих пір розумні технології перетворились на багатомільярдний бізнес, що охоплює відстеження худоби, обслуговання обладнання, вимірювання показників ґрунту та збирання врожаю. Дані, отримані з датчиків, дозволили зрозуміти зернові культури та худобу на найглибшому рівні. Технологія AR виносить дані інтелектуальних технологій на новий рівень, дозволяючи:

  • прискорене навчання, коли персонал може швидко дізнатись про нові процеси або згадати вже відомі. Сюди входить важлива, але часто використовувана інформація, як-от правильний спосіб закріплення пошкодженої деталі на такому необхідному і дорогому обладнанні, як доїлки або трактори. Оскільки технологія доповненої реальності пропонує керовану візуалізацію складної інформації, витрати на персонал часто можна зменшити, оскільки потрібно утримувати менше експертів;
  • складний навчальний набір даних, що складається з послідовних зображень сільськогосподарських культур, вбудовують в алгоритми ШІ. Зараз цей проект розробляється ініціативою Plant Vision. Ця група має на меті створити спільну головну книгу ШІ, яка допоможе виробникам по всьому світу збільшувати врожайність, одночасно обмежуючи негативний вплив сільського господарства на навколишнє середовище за допомогою даних доповненої реальності. Дані записуються в інфрачервоному, ультрафіолетовому та RGB-кольоровому спектрі та передаються користувачам. Ранні прогнози даних передбачають, що врожайність може покращитися на цілих 500% для певних сільськогосподарських культур за допомогою такого аналізу даних;
  • покращену ідентифікацію комах та якості ґрунту. Візуалізація врожаю та його оточення в режимі реального часу дозволить майже миттєво ідентифікувати шкідників та відповідні рекомендації щодо боротьби з ними, а також забезпечить оцінку якості земель;
  • швидше прийняття рішень за рахунок кращого розуміння візуалізованих даних. Переважна частина населення – майже 2/3 – це люди, які навчаються наочно. Це означає, що візуально відображені дані на екрані доповненої реальності набагато легше засвоюються, ніж ті самі дані, записані у 15- або 20-сторінковому звіті. Мало того, що дані сприйматимуться швидше, вони ще й будуть краще зрозумілими, що призведе до прийняття кращих рішень.

Всі технології розумного сільського господарства отримають значний поштовх у найближчі місяці із наближенням розгортання мереж 5G у світі. Але це буде особливо вигідно для використання AR та VR, які вимагають більших швидкостей передачі даних. У міру зростання цих мереж технології AR / VR стануть все більш поширеними в таких різноманітних секторах, як роздрібна торгівля, уряд, виробництво та сільське господарство. І хоча більші підприємства вже можуть мати доступ до необхідних швидкостей обслуговування, впровадження 5G у повсякденні мережі дозволить дрібним фермерам також скористатися цими технологіями.



ПДВ для аграріїв знизили: чому виграють агрохолдинги та скільки втратить бюджет

Президент Володимир Зеленський після місячного зволікання нарешті підписав закон про зниження ставки ПДВ на окремі види аграрної продукції, який Рада схвалила ще минулого року.

Цей закон вже викликав запеклі суперечки серед учасників аграрного ринку та неоднозначні оцінки експертів. Він також може відчутно зменшити доходи бюджету на нинішній рік, який і так має суттєвий дефіцит. Зате великі агрохолдинги можуть суттєво заробити.

Натомість в офісі президента вважають, що закон забезпечить підтримку агровиробництва в Україні, допоможе залучити інвестиції для розвитку українського АПК.

Там переконані, що цей документ стимулює аграріїв не ухилятись від сплати ПДВ.
Навіщо його ухвалювали, хто виграє від зниження ПДВ та що може піти не так?

В чому суть?
Закон передбачає, що при постачанні на території України, експорті та ввезенні в Україну окремих видів сільськогосподарської продукції ставка податку на додану вартість (ПДВ) буде знижена з 20% до 14%.

У переліку фігурують передусім сировинні товари, які переважно ідуть на експорт - або напряму, або через переробку, і здебільшого не продаються кінцевому споживачу в Україні.

Зокрема, йдеться про пшеницю, жито, ячмінь, овес, насіння соняшника, ріпаку, льону, кукурудзу, соєві боби, цукровий буряк, а також про незбиране молоко, велику рогату худобу і живих свиней.

Левова частка цих товарів - або самі по собі є "золотим" фондом українського аграрного експорту, або ж є сировиною для товарів, експорт яких забезпечує Україні провідні місця на світових аграрних ринках. Наприклад, перше місце за експортом соняшникової олії. Це важливо для розуміння, хто виграє від законодавчих змін.

Оглядачі також звертають увагу на те, що серед авторів закону - депутати, яких пов'язують із великими гравцями аграрного ринку в Україні.

Україна - вже провідний експортер соняшникової олії у світі

Навіщо це потрібно?
Автори закону, серед яких і голова аграрного комітету парламенту Микола Сольський, пояснив потребу в ньому просто - аграрії раніше мали спрощену систему оподаткування завдяки фіксованому податку. Проте в результаті реформи фактично втратили пільги і перейшли на загальну систему оподаткування.

"Основною проблемою, з якою зіштовхнулись сільськогосподарські підприємства, стало зростання сум податкових зобов'язань з ПДВ, що є відчутним тягарем на розмір обігових коштів підприємств", - пояснювали автори закону.

Тому ціни на аграрну продукцію почали зростати, а щоб уникнути сплати ПДВ, частина аграрного сектору пішла у тінь.

Натомість зниження ПДВ до 14% не лише допоможе аграріям, але й зекономить 6% видатків для переробників при закупівлі продукції. (оскільки термін сплати основної суми ПДВ для них переміщується з дати оплати сировини на дату оплати зобов'язань по операціях з реалізації продуктів її переробки).

Автори вважають, що аграрії не будуть уникати сплати податків завдяки "скруткам", й "відбудеться детінізація аграрного виробництва".

Зниження ставки ПДВ для продажу головних експортних культур - зернових та олійних - зменшить суму бюджетних відшкодувань експортерам.

Суто юридичні зауваження
Разом із тим, автори закону не подали розрахунків, чому зниження ставки одного із головних податків української фіскальної системи на низку головних продуктів аграрного виробництва не вплине на бюджет.

Крім того, як відзначили у Головному юридичному управлінні Ради, Податковий кодекс вимагає, аби зміни до будь-яких елементів податків та зборів не вносилися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

До того ж за Бюджетним кодексом закони, які впливають на показники бюджету, мають бути схвалені до 15 липня, або ж застосовуватися лише у наступному бюджетному періоді. А цей закон діятиме вже у 2021 році.

Втім, цей закон далеко не перший, в якому ці вимоги Податкового та Бюджетного кодексів порушені.

Ще на дві потенційні правові проблеми із законом про зниження ПДВ для аграріїв вказували у Київській школі економіки.

Там нагадали, що у меморандумі з МВФ Україна зобов'язалася "утримуватися від запровадження нових звільнень від сплати податків або податкових пільг (за винятком вже прийнятих звільнень, що застосовуються для видатків на охорону здоров'я, пов'язаних з COVID)". А зниження ПДВ для певних учасників ринку може бути сприйнято саме як пільга.

До того ж в Угоді про асоціацію з ЄС Україна пообіцяла наблизити своє законодавство до європейського, а європейські директиви, зазначають у КШЕ, передбачають можливість зниження ставок ПДВ лише для товарів кінцевого споживання, а не виробництва.

За і проти
Навіть в процесі ухвалення самого закону його оцінки були дуже різними, якщо не діаметрально протилежними.

Варто згадати лише про те, що Данило Гетманцев, голова профільного фінансового комітету, виступив категорично проти проєкту, поданого за авторства його колеги, голови аграрного комітету і так само представника "Слуги народу". А після цього з'явився проєкт постанови про його усунення з посади голови фінансового комітету.

Ухвалення закону розкололо не лише парламентську більшість, але й різні аграрні асоціації, які представляють тих чи інших учасників ринку, а також експертну спільноту.

Наприклад, у Всеукраїнській Аграрній Раді (ВАР) однозначно схвалюють закон. Там вважають, що він сприятиме детінізації агросектору, адже зниження ставки ПДВ "знизить ефективність шахрайських схем, так званих "скруток", через які на експорт іде значна частина зерна, а шахраї незаконно отримують з держбюджету відшкодування ПДВ".

У ВАР також твердять, що зниження ПДВ заощадить обігові кошти для аграріїв, що дасть можливість інвестувати їх у розвиток господарств.

Ще до ухвалення закону його підтримував і голова Агро-Продовольчої Ради Іван Слободяник. Він наводив розрахунки, за якими близько 40% зерна в Україні реалізується за готівку - а це одна з головних передумов для "скруток", і це, на його погляд, позбавляє бюджет мільярдів гривень щороку.

Дійсно, ефективність "скруток" зменшується, але зниження ставки ПДВ до 14% аж ніяк не ліквідує їх, зауважує натомість генеральний директор асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Роман Сластьон. Він твердить, що ключем до боротьби податковим шахрайством є ефективне адміністрування ПДВ, а це залежить від податківців.

З цим погоджується і Олег Нів'євський, доцент Київської школи економіки та експерт із земельних питань. Він вважає, що "владі варто більше фокусуватись не на ставках ПДВ, а на вдосконаленні системи адміністрування та запобігання зловживань з цим податком".

Експерт звертає увагу і на ще один момент: збільшення кількості ставок ПДВ "означає лише одне - збільшення простору для маніпуляцій та махінацій з ПДВ". А це і ускладнення бухгалтерії, і зайвий привід для візиту податківців.

А Роман Сластьон додає ще один потенційний негатив: при значних капітальних вкладеннях в оновлення техніки чи будівництво основних засобів у аграрного виробника формується значний ПДВ кредит, який може перевищити ПДВ від реалізації продукції.

зерно

А що з бюджетом?
Автори закону запевняють, що зниження ставки ПДВ на окремі види аграрної продукції не призведе до втрат бюджету, адже ПДВ знижується лише на продаж сировини, а не на кінцевий продукт, бо фактичний платник ПДВ — кінцевий споживач, тобто відвідувачі магазинів і супермаркетів.

Водночас вони визнають можливість "касового розриву" - між тим, як аграрна сировина надійде на переробку і буде продана кінцевому споживачу чи на експорт.

Якщо ж зернові чи олійні культури, ПДВ на реалізацію яких знижений, підуть на експорт, бюджет також не зазнає втрат, адже "пропорційно знижується сума відшкодування з бюджету експортерам таких зернових та експортерам продуктів їх переробки", вважають автори закону. А додатковим бюджетним "бонусом" буде ліквідація "скруток".

Проте експерти не впевнені, що все відбуватиметься саме так.

На думку Олега Нів'євського, втрати бюджету є цілком можливими, якщо, наприклад, продукцію продаватимуть таки кінцевому споживачу, або ж до ланцюжка розрахунків потрапить неплатник ПДВ.

Лунає складно, але відповідні життєві ситуації є досить простими, - це можуть бути розрахунки за роботу чи оренду землі зерном, або ж купівля насіння фермером-одноосібником, який не є платником ПДВ. Такі втрати, за підрахунками експерта, можуть коштувати бюджету близько 1,2 млрд грн. Ще близько 100 млн грн становитимуть касові розриви.

Дещо інші розрахунки мають в Інституті аграрної економіки. Там вважають, що ліквідація податкових "скруток" зменшить втрати бюджету на понад 7 млрд грн.

Проте одночасно бюджет втрачатиме доходи, коли визначені у законі товари будуть не лише продуктами проміжного споживання, але й кінцевою продукцією. Загалом, баланс переваг і втрат для бюджету становитиме мінус 5,5 млрд грн доходів, підрахували в Інституті. А можливі касові розриви можуть сягати понад 20 млрд грн.

То хто ж виграє?
Щоб зрозуміти, кому саме допоможе зниження ПДВ на аграрну сировину, а кому може нашкодить, треба уявляти виробничий ланцюг кожного окремого гравця ринку.

Для більшості з них, навіть для "чистих" виробників, ПДВ є "прохідним" податком, - вони як сплачують його самі, так і закладають в ціну продукції, що продають. І тут ключовою є різниця між так званим "вхідним" і "вихідним" ПДВ.

Виглядає, що найбільше виграють великі вертикально інтегровані аграрні компанії, які контролюють весь ланцюжок від виробництва чи переробки до експорту аграрної продукції. Крім відшкодування ПДВ як експортери, такі компанії після зниження ПДВ ще й зекономлять обігові кошти на етапі закупівлі сировини.

Вигода виробників та переробників залежить від багатьох чинників, які формують їхню власну різницю між "вхідним" та "вихідним" ПДВ, але для переробників зиск є очевиднішим, бо "вхідний" ПДВ для них становитиме 14%, а "вихідний" - 20%, коли продадуть товар всередині України.

А от для кого змін точно не буде - то це для кінцевого споживача, який і є головним платником ПДВ. Для цього у цінниках на полицях магазинів та чеках нічого не зміниться.

Щоб це сталося, кажуть експерти, змінитися має сам ПДВ на товари кінцевого споживання. Або, як показує досвід деяких європейських країн, можна почати зі зниження ПДВ на аграрну продукцію, умовно готову до вживання - фрукти та овочі, яких українці, за різними дослідженнями, вживають надто мало.

Джерело: ВВС-Україна