178171

Зробити малих фермерів ефективнішими та прибутковішими: рецепт агрохабу

«Доступ до знань та інформації, сервісних послуг та якісних засобів виробництва є нині однією з ключових проблем для мікро та малих сільгоспвиробників, – наголошує Юрій Бакун, експерт Програми USAID з аграрного та сільського розвитку – АГРО. 70% виробників в Україні відчувають потребу в  якісному технологічному та навчальному супроводі».

Що може бути ефективним та доступним для аграріїв інструментом цієї підтримки?

Принаймні одним із таких у програмі бачать створення та функціонування центрів агрокомпетенцій, які можуть стати осередками агрохабів на локальному рівні. Про модель таких осередків та можливі способи підтримки аграріїв ними йшлося на кількаденних онлайн дискусіях під загальною назвою «Агрохаби – від ідеї до капіталізації в Україні». 

Селяни та дрони – час знайомитися 

Чи  багато малих сільгоспвиробників в Україні використовують дрони? На жаль, ні. І не лише малих. Безпілотниками нині користуються лише 10% сільгосппідприємств на близько 10% українських сільгоспземель. 

Таку цифру наводить Наталія Табінська, експертка  програми АГРО з надання сервісних послуг для агровиробників.

«Сьогодні навіть не всі великі та середні виробники користуються цими технологіями, – констатує вона. – Тоді як  безпілотні літальні апарати можна використовувати для досліджень важкодоступних земель, проводити за їхньої допомоги ґрунтові зйомки, ідентифікувати проблемні ділянки, здійснювати контроль якості внесення добрив та якості посівів, проводити безпосередню хімічну обробку полів. Зрештою, використовувати для охорони врожаю».

Дрони над полями – це цікаво та сучасно. Звісно, не лише до них немає нині доступу у малих сільгоспвиробників. Наталія Табінська перераховує інші очевидні потреби: індивідуальні консультації, тренінги та навчання, ознайомлення з успішним досвідом інших, дорадчі послуги для територіальних громад, доступ до лабораторій, отримання якісних засобів виробництва, агрегація. 

Стратегічна мета центрів агрокомпетенцій – підвищити ефективність та прибутковість малого агробізнесу через надання йому підтримки та більшого доступу до  цих інструментів зростання.

Теоретично, різними сучасними послугами малі агровиробники можуть скористатися і тепер. Пропозицій на ринку чимало, однак є й очевидні перешкоди.  В одних випадках це  зависокі ціни, в інших – брак інтересу великих постачальників чи надавачів послуг до індивідуальної співпраці з дрібними клієнтами. 

Центри агрокомпетенцій – що це?

Запропоновані програмою АГРО моделі центрів, які забезпечують потреби агровиробників у засобах виробництва, сервісних та інформаційно-консультаційних послугах на місцевому рівні можуть допомогти у подоланні цих бар’єрів. Окрім іншого, центри агрокомпетенцій можуть стати своєрідними клубами за інтересами для малих виробників – допомагати там, де поодинці вирішити питання важко.  

Разом із традиційними дорадчими послугами, розроблена  програмою модель передбачає низку напрямів, націлених саме на доступ до нових технологій та методів господарювання.

Перший – точне землеробство. Йдеться про використання фермерами згаданих вище дронів. Доцільність оснащення центрів агрокомпетенцій такими апаратами обгрунтовано в розробленій програмою АГРО моделі. При цьому важливо організувати навчання, відповідний технологічний та програмний супровід для фахівців, які будуть здатні працювати з безпілотниками та здійснювати аналіз на підставі отриманих через дрони даних. 

Другий  напрям – діагностика в польових та лабораторних умовах. 

«Сьогодні малі та середні виробники майже не користуються послугами лабораторій. Це той напрям, який однозначно покаже свою ефективність, якщо ця послуга буде доступнішою», – вважає Наталія Табінська. Вона перераховує можливі дослідження, яких потребує сучасне  ефективне агровиробництво: аналіз ґрунту та вимірювання його вологості, аналіз води, насіннєвого матеріалу, аналіз овочів та фруктів на залишки нітратів, листова діагностика рослин та мікроекспертиза рослин. Очікується, що діагностичний та лабораторний супровід також стане частиною агрохабів. 

Третій напрям – постачання малим фермерам засобів сільськогосподарського виробництва та якісний сервісний супровід. Саме тут може спрацювати ефект «клубу за інтересами».

Виробників та дистриб'юторів  якісного насіннєвого матеріалу, добрив, засобів захисту рослин сьогодні багато. Вони мають кваліфікований персонал, здатний забезпечити консультаційний супровід аграрія. Однак, знову ж, великі компанії воліють працювати з клієнтами, які мають значні потреби у засобах виробництва. Працювати  поодинці з мікро- та малим бізнесом – нерентабельно. І агрохаб може стати своєрідним містком між такими постачальниками та малими фермерами.

«Форми співпраці можуть  бути різними, – каже Наталія Табінська. – Наприклад,  агрохаб проводить конкурс на укладення угод з тими чи іншими дистриб’юторами, що пакетно постачають потрібні малим фермерам засоби: насіння, добрива, засоби захисту. Таким чином наш агровиробник отримає доступ і до якісних засобів, і до  кваліфікованої інформації про них».

Цей напрям важливий ще з однієї причини. За різними оцінками, нині на ринку 25-30% засобів захисту рослин є фальсифікатом, а в елементі дрібної фасовки ця частка може зростати до 50-90%. Так само великі ризики існують на ринку мінеральних добрив, насіннєвого та посадкового матеріалу.

Ну й четвертий, «нетрадиційний» напрям підтримки агровиробників – агрегація. Тобто, колективний збут малими виробниками вирощеної продукції, перетворення низки дрібних партій на більші оптові. Для фермерів це означає вищі прибутки та більшу прогнозованість їхньої роботи.

Скільки це коштує

Центри агрокомпетенцій можуть бути приватними, комунальними або кооперативної форми власності. Програма АГРО розробила маркетингову стратегію таких центрів, проаналізувала сильні та слабкі сторони запропонованої моделі, способи подолання ризиків. Представила фінансову модель їх створення та можливі варіанти цінової політики.

Отже, скільки це може коштувати?

Можливі два варіанти, які  відрізняються підготовкою, спектром та глибиною надання послуг. Відповідно, є різними і за обсягом необхідних для їх запуску інвестицій.

Для започаткування першої моделі потрібно близько 635 тис. грн. Такий центр матиме лабораторію на базове лабораторне та діагностичне обладнання, відносно недорогий дрон із можливостями дослідити та обміряти ділянку.

Друга модель вартістю близько 5 млн. грн означатиме наявність лабораторії з більшими можливостями, дорожчий дрон із більшою кількістю функцій та здатністю обробки насаджень за допомогою пестицидів та агрохімікатів, ґрунтовнішим наданням традиційних дорадчих послуг – агротехнологічний супровід, юридичні консультації та інше. 

Джерелами фінансування можуть бути як приватні кошти, кошти з місцевих бюджетів, а також проєктні кошти з проєктів міжнародної технічної допомоги.
У тому числі від програми АГРО. Саме зараз триває оголошений нею конкурс на отримання субгранту «Створення центрів агрокомпетенцій/агрохабів з надання комплексних послуг для агровиробників плодово-овочевої та ягідної продукції». Участь у конкурсі можуть  взяти суб’єкти підприємницької діяльності, неурядові громадські організації та бізнес-асоціації. Заявники повинні бути готовими співінвестувати не менше 30% від загальної суми бюджету проєкту. Заявки приймають до 5 березня 2021 року.

З розрахунком на партнерів

Залежно від обраної фінансової моделі, агрохаб може бути укомплектовано різною кількістю фахівців, здатних надавати консультації та супровід малим агровиробникам. Однак, у будь-якому разі привабливою є й взаємовигідна співпраця з постачальниками засобів сільгоспвиробництва та послуг. Чи готові до цього потенційні партнери?
 
Компанія «Укравіт» – найбільший український виробник препаратів для хімічного захисту сільськогосподарських культур промислового та приватного секторів. Має власне виробництво сучасних високоефективних пестицидів та агрохімікатів, у тому числі добрив з мікроелементами та засобів для знищення побутових шкідників. У її структурі є Інститут здоров’я рослин з потужним лабораторно-науковим комплексом.

Компанія добре позиціонована для роботи на місцях, в тому числі з агрохабами.
«Маємо 17 регіональних представництв зі спеціалістами, які займаються безпосередньо агрономічним супроводом, – розповідає керівник Сервісно-технологічного відділу компанії Сергій Сальников. – Також вони допомагають замовникам підібрати те чи інше дослідження, відібрати за потреби зразки. Надаємо будь-який  агрономічний супровід.  Відкриті до всіх, у кого є зацікавленість у співпраці».
 
Сергій Сальников зауважує, що останнім часом зростає інтерес малих виробників до проведення лабораторних досліджень.
 
Велика  транснаціональна компанія «Yara» постачає свою продукцію у понад 60 країн. Вона спеціалізується на засобах живлення рослин і точному землеробстві, що дозволяє фермерам покращити врожайність та підвищити якість продукції.
 
«Компанія вже має схожий досвід кооперації. Наприклад, на ринку Аргентини ми працюємо з дорадчими службами, малими фермерськими господарствами і створюємо щось на кшталт агрохабів, – говорить про перспективи співпраці з центрами агрокомпетенцій Микола Панчук, керівник напряму цифрових технологій компанії. – Були би раді створювати щось в Україні, однак поки не просунулися настільки далеко в силу певних ринкових і політичних обставин».
 
Ну й насамкінець знову про безпілотники. Drone.UA – потужна компанія, у складі якої функціонують власні інженерні та виробничі підрозділи, центр із обробки даних. Вона є імпортером і дистриб’ютором продукції найбільш популярних торгових марок.
 
«Я три роки тому казав, що дрони обприскувати поля не будуть ніколи. Не вірив у  це», – на своєму прикладі ілюструє швидкі зміни співзасновник компанії Валерій Яковенко. За його словами, ситуацію кардинально змінило суттєве здешевлення послуг безпілотників – торік ціна обробки поля ними впала до рівня наземної обробки. 
 
Тож ідея дронів в агрохабах цілком реальна. Водночас Валерій наголошує, що  центрам на початках потрібна буде сервісна та навчальна підтримка.
 
«Без навчання ніяк, – переконаний він. – Ми пропонуємо нашим клієнтам два дні теорії і три-чотири дні практичних занять у полі. Ми не вчимо, як треба літати – а як правильно картувати поле та підготувати його до роботи, формувати пілотну команду. Радимо, кого треба найняти, а кого не варто, як вибрати додаткове обладнання. Важливим є розташування громади, полів та багато інших нюансів».
 
Це вже практичні поради для тих, хто візьметься за створення центрів агрокомпетенцій та агрохабів, які мають усі шанси вже незабаром стати реальністю.
 
Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) за посиланням.

Автор - Анатолій Марциновський

 

 
 
 

"Тихий переворот": що відбувається в аграрному комітеті ВРУ і чому Сольський не має шансів залишитись його головою

Журналісти УНН поцікавились в експертів, чому народні депутати незадоволені роботою Сольського та ким, за їхніми прогнозами, замінять неефективного голову.

Народний депутат, член комітету Лабазюк: йде очищення від людей Богдана

Нардеп Лабазюк наголосив, що робота Сольського в інтересах “клану” колишнього очільника Офісу Президента Андрія Богдана не йшла на користь комітету.

“Моя особиста думка — починається очікуваний процес: слуги борються між слугами. Ініціатори рішення були „слуги“ і голова комітету теж „слуга“. У них була більшість рік, і вони мали можливість багато чого зробити. Але комітет був не дієвим, бо постійно відчувалася оця внутрішня клановість. Станом на сьогодні чітко видно, що пан Сольський мав прив’язку до Богдана, Богдан пішов. (...) Зараз це питання має зайти в сесійну залу. На це має бути політична воля керівника Ради Разумкова — внести це питання. Якщо голосів в раді буде достатньо — тоді буде новий голова”, — зазначив нардеп.

Політолог Віктор Таран: Сольський — “ні риба ні м’ясо”

Експерт звернув увагу, що головною проблемою Сольського на посаді голови аграрного комітету є тотальна безініціативність у просуванні потрібних галузевих реформ.

“Як голова комітету він був геть не публічною людиною. Він не прославився публічно ані в позитиві, ані в негативі. Навколо нього не було... великих скандалів, а також він не був лідером реформ. Тієї ж земельної, яка писалася на Банковій, а Сольський закон просто легітимізував”, — зазначив він.

Політолог також прогнозує, що новим главою комітету може стати нардеп від “Батьківщини”, але прізвища ймовірного кандидата не назвав.

Політичний аналітик Олександр Кочетков: комітет з Сольським працював неефективно

“Претензії до роботи Сольського, звісно, були. Комітет не є самостійною одиницею структури, він навіть менше самостійний, ніж міністерство, тому що воно може впливати на якісь фінансові питання. Тому претензії пред’явити, звісно, можна: мені особисто, як фахівцю, підхід Сольського до реформи землі зовсім не сподобався, зовсім”, — підкреслив він.

Кочетков також зазначив, що на посаду глави комітету в політичних колах зараз активно обговорюється оптимальна для всіх кандидатура нардепа від “Батьківщини” Вадима Івченка. Але рішення, знову ж таки, залишається за Верховною Радою, наголосив він.

Політолог Микита Трачук: голосів за відставку Сольського вистачить

Те, що відбулось вчора на засіданні аграрного комітету політолог назвав “тихим переворотом”. Він також згоден з іншими експертами в тому, що “Слуги народу” остаточно звільняються зараз від “клану” Богдана.

“Була інформація, що призначать замість Сольського кандидата від „Батьківщини“, адже тема землі завжди була їхньою темою. Що стосується голосів за відставку — їх зберуть, бо у людини Богдана підтримки серед „Слуг народу“ не буде. Та й серед інших партій також”, — зазначив політолог.

Нагадаємо, члени аграрного комітету Верховної Ради 27 січня проголосували за висловлення недовіри голові комітету нардепу Миколі Сольському. Мотивацією стала низька ефективність роботи комітету і лобізм окремих законів. Підтримали рішення більшість членів комітету. Тепер Микола Сольський повинен бути відсторонений від посади.

Питання про відкликання Миколи Сольского з посади керівника аграрного комітету парламенту “Слуги народу” розглянуть на засіданні фракції 1 лютого в понеділок.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Живець свиней істотно здешевшав, а споживач цього майже не відчув

Середня ціна на живець свиней забійних кондицій на 3-му тижні «просіла» до 37,5 грн/кг. Якщо заглянути в минуле та не брати до уваги середину грудня 2020-го, такий рівень середньоринкової позначки спостерігався ще в кінці квітня 2017-го. Чи «зреагували» на таку зміну роздрібні ціни на охолоджену свинину?

Моніторинг цін охолодженої свинини на полицях вітчизняних торгівельних мереж наочно демонструє, що кінцева ціна цього продукту далеко не завжди відображає зміну ціни в закупівлі.

Аналітики Асоціації «Свинарі України» відзначають: «Так, після зимових свят традиційно відбувається послаблення цін на свинину живою масою, тож за два тижні внутрішні котирування втратили майже 3 грн/кг чи 7,2%. Роздрібні ціни відреагували дуже помірним пониженням — на 1  грн/кг чи менше 1% в середньому. А в середині грудня, коли на ринку живця мала місце аналогічна цінова ситуація, роздрібні ціни на свинину були помітно вищими, ніж зараз, — різниця середнього «цінника» становить 2,6 грн/кг чи понад 2%»

«Якщо «копнути» глибше, то нинішні закупівельні ціни співставні з показником кінця квітня 2017-го. Водночас кінцеві ціни на свинину тоді були значно помірніші: діапазон цін на основні м’ясні частини  становив 80-105 грн/кг (зараз 105-147 грн/кг), і лише «преміальна» вирізка коштувала 120,5 грн/кг (зараз 157 грн/кг). Звичайно, існуючий рівень роздрібних цін відображає і девальваційній процеси (середній курс НБУ 28-го квітня 2017-го становив 26,55 грн за 1 дол. США проти 28,15 грн станом на 27-ме січня 2021-го) і загальні інфляційній процеси. Проте, відповідні загальноекономічні зміни відбилися і на промислових виробниках свинини. Тож закиди у їхній бік щодо високих споживчих цін на цей вид м’яса безпідставні та мають маніпулятивний характер. Виробники вже котрий місяць збиткують, а ціна на прилавку майже не змінюється», — коментують в АСУ.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Ринок праці у 2020 році. Як його оцінили керівники агрокомпаній?

Бекасова Галина  Миколаївна, начальник тваринницького комплексу ПРАТ "ПЛЕМЗАВОД "СТЕПНОЙ"

Цього року ми знайшли в свою команду двох фахівців, саме завдяки кадровому агентству «Агроджоб». Кажуть, що деякі керівники через карантин почали певних працівників цінувати більше. Але не ми, адже робота на фермі це командна робота. І я впевнена у своїй команді професіоналів, де ми підтримуємо та підстраховуємо один одного. Щодо рівня заробітної плати у нас не виникало проблем, адже ми тримаємо це під чітким контролем. Все, що залишається нашим колегам - це працювати, викладаючись на всі 100%.

Олександр Таранюк, керівник Beef UA

Цей рік був важкий для компанії. Експорт нашої продукції ускладнився у другій половині року, через заборону транзитних перевезень української продукції (великої та дрібної рогатої худоби та продуктів тваринного походження). Саме з 4 вересня, коли повідомили про заборону перевезень через Росію, ми були вимушені здійснювати поставку тварин до наших партнерів в Казахстан і Узбекистан морським шляхом. Це збільшило навантаження на логістику і відповідно зменшило заробітки як для виробників, так і для експортерів.

Денис Чеботар, виконавчий директор ТОВ «ДК ВЕТ»

На початку року під час першої хвилі коронавірусу, коли ми телефонували кандидатам і запрошували їх на співбесіду, вони відмовляли. Пошукачі зауважували, що чекають закінчення карантину. Це значно ускладнювало підбір персоналу. Але маємо гарну новину - карантин майже не вплинув на об’єми продажів. Оскільки ми продаємо ветеринарні препарати і на них завжди є попит. Зізнаюсь чесно, складнощі виникали із запровадженням нових продуктів на господарствах. В онлайн режимі здійснювати продажі – довго. А приїжджати до всіх клієнтів – не завжди зручно. Маємо надію, що в 2021 році бізнес адаптується і ми продовжимо активне просування нових продуктів на ринок.  

Наталія Гурєєва, директор з управління персоналом Fenix Agro

Так як наше підприємство відноситься до сфери критичних, оскільки ми є постачальниками кормів для тварин, тому карантин на нас повпливав так, як на більшість підприємств. Роботи було багато і ми не могли собі дозволити працювати дистанційно навіть під час карантину. Так як ринок України трансформувався в 2020 році, у нас теж відбулися зміни і ми пішли від філіальної роботи. Проте зменшення об'ємів продажів та відтоку клієнтів не відбулося. Ми навіть збільшили очікування. Маємо надію на 2021 рік як на рік стабільності, рік нарощування обсягів продажів, залучення нових клієнтів. Що стосується підбору кадрів. Ми маємо високі вимоги до кандидатів і у нашу компанію потрапитискладно. 2020 рік не став виключенням для кандидатів. Проте цього року ми мали гарні зміни, оскільки кандидатів на ринку праці стало значно більше.

Незважаючи на значний провал у зарплатах і зайнятості, ринок праці доволі швидко відновлюється. І ми маємо надію, що 2021 рік буде роком кардинальних змін, ризикових, проте ефективних проєктних рішень та швидких фінансових злетів.

Джерело: прес-служба АВМ

 

Ваш вибір 'Подобається'.

Найближчі два роки потужності зі зберігання зерна в Україні мають збільшитися на 3–5 мільйонів тонн

Як поетапно пройти шлях до ідеального зерносховища, не оминаючи жодної функції, й при цьому не наступити на ті самі «елеваторні граблі», – розбиралися разом із комерційним директором компанії KMZ Industries Олександром Небеським. 

Головна умова безпомилково побудованого елеватора – обов’язкове проходження усіх етапів будівництва, до того ж, у правильній їх послідовності

«Немає менш чи більш важливих етапів будівництва. Не існує тих, які можна виключити заради економії. Необхідність кожного доведена практикою безлічі будівництв,  а ще – усі вони, так би мовити, страхують один одного, що дозволяє уникнути немалої кількості помилок», – наголошує Олександр Небеський.

Починати потрібно із проєкту

1. Бізнес-план. Перший етап проєктування: для невеликого зерносховища це техніко-економічний розрахунок, і техніко-економічне обґрунтування уже для великого елеваторного комплексу. 

2. Базова концепція елеватора. Вона розробляється одразу після бізнес-плану і ґрунтується на технологічних процесах, які плануються на майбутньому елеваторі. Спираючись на технологію, на цьому етапі проєктування прописуються необхідні потужності зберігання, транспортного обладнання, сушіння, сепараторів та ін., необхідна кількість маршрутів, завальних ям, багатокультурність зерносховища, скільки повинно працювати паралельних маршрутів, планується залізничне або автовідвантаження та багато-багато іншого. 

3. Геологічні вишукування. Визначте наявність і віддаленість комунікацій – газу, води, каналізації, електрики тощо, а головне – особливості ґрунту. Адже зовні приваблива земля, яку не дослідили, може піднести сюрприз у вигляді, наприклад, ґрунтів із малою несучою здатністю і в майбутньому звести нанівець усе будівництво. Або ж призвести до проєктування і будівництва недостатньо міцного фундаменту – однієї з причин руйнування силосів. Поставтеся особливо відповідально до цього етапу.

4. Дозвільні документи. «Містобудівні умови та обмеження» отримують в регіональних органах містобудування та архітектури. Розробляють їх на основі містобудівного розрахунку, який готує проєктна організація. Від класу наслідків, до якого належить ваш об’єкт (значні, середні та незначні), залежить, наскільки складним буде шлях отримання дозволу на будівництво та введення об’єкта в експлуатацію. Як тільки ви отримали такий дозвіл, можна починати будівництво.

5. Щоб прискоритися. Ще до початку основного будівництва можна отримати Дозвіл на виконання підготовчих робіт – коли, наприклад, основний проєкт ще проходить експертизу – і вже починати розчищати майданчик, огороджувати ділянку парканом, встановлювати крани. Так вам вдасться прискорити процес. 

Співпраця із проєктною організацією: найпопулярніші питання

«Одне з найчастіших запитань від новачків в елеваторному будівництві: коли починати співпрацю з проєктною організацією?, – говорить Олександр Небеський.  –  Насправді рішення – за вами. Дехто підключає її аж на етапі розробки документів. Проте краще починати співпрацю ще на початкових етапах, в ідеалі ще на етапі інженерно-геологічних вишукувань. Завдяки допомозі досвідчених спеціалістів ви уникнете багатьох помилок. 

Ще одне популярне питання стосується ціни на послуги таких організацій. Краще обирати середню по ринку. Бо якщо вона менша в рази, будьте готові до того, що будуть відсутні багато креслень і наявні інші важливі недопрацювання. Економія на цій послузі справді недоречна і може відгукнутися вам у майбутньому, і не раз».

Як обирати обладнання?

З огляду на те, чи плануєте ви бути трейдером, чи ж використовуватиме зерносховище суто для власних потреб. Зважаючи на те, під які культури, під яку кількість класів плануються ємності. Чи є потреба у попередньому зберіганні вологого зерна перед обробкою. Чи маєте можливість і бажання економити на сушінні альтернативним паливом. Усі ці питання та багато інших поставить вам виробник, аби правильно підібрати обладнання. Орієнтуватися лише на продуктивність, на ємності в тоннах, метрах кубічних тощо чи виключно на ціну однозначно не варто.

Як знайти відповідального виробника?

Запитуйте  відгуки у тих, хто вже будувався. Зустрічайтеся із виробниками, ставте безліч запитань, відвідуйте виробництво. Зрозумійте, чи готові тут реалізовувати ваші індивідуальні задачі. Важливо, щоб обладнання виробника експлуатувалося на багатьох об’єктах  і до того ж тривалий час – лише так можна бути впевненим у його надійності і довговічності. Добре, якщо виробник надає весь комплекс послуг: так ви перекладете на його плечі й монтаж, і автоматизацію, і подальший сервіс.

Що важливо врахувати в процесі будівництва

- Потрібні надійні підрядники.
- І якісний бетон. Це основа, до якої кріпитиметься все технологічне обладнання – тож чим вона міцніша, тим довше обладнання працюватиме. Не забувайте також, що бетону потрібен час, аби набрати необхідну міцність, яка своєю чергою потрібна для роботи хімічного анкера для кріплення силосу до основи. 
- За кріпленнями анкерів, які фіксують металеву ємність до фундаменту, також необхідний особливий контроль з боку технічного нагляду: проконтролювати потрібно діаметр і глибину свердління отвору, якість знепилювання, глибину встановлення анкера і повноту заповнення отвору хімічною сумішшю. На цей етап обов’язково складається акт огляду прихованих робіт, і роботу приймають комісією. 
- Авторський і технічний нагляди, поетапне приймання робіт, у тому числі прихованих, тощо – усі ці обов’язкові функції мають бути включені. 

Що важливо знати про монтаж

Це послуга спеціалізована, і довіряти її краще таким же спеціалізованим бригадам, що знаються саме на монтажі елеваторного обладнання. Так ви будете впевнені у правильності його збирання у точній відповідності до креслень, у відповідності до параметрів виробника, що зрештою забезпечить правильні експлуатаційні показники й закладену заводом довговічність та надійність, а ще – безпеку людей під час будівництва. І пам’ятайте:  лише спеціалізовані бригади зазвичай мають спеціальне обладнання, до якого висуває певні вимоги законодавство. Вони й зі строками не підведуть, і виробник за умови монтажу  своїми бригадами надасть  гарантію на обладнання. 

Ще одна можливість підстрахуватися: послуга шефмонтажу від виробника. На майданчику буде спеціаліст, який допоможе неспеціалізованій бригаді прочитати креслення, відповість на запитання, а виробник так само збереже гарантію на своє обладнання. 

Чи потрібна автоматизація?

Відповідь однозначно ствердна. Це і прибуток дозволить збільшити за рахунок максимального управління якістю продукції, і махінацій на елеваторі уникнути. А ще гарантувати безпеку співробітників: адже зменшується потреба у кількості персоналу і необхідність втручання у виробничі процеси, а завдяки віддаленому управлінню працівникам не потрібно весь час знаходитися на висоті чи біля небезпечного обладнання і наражатися на ризик травмування. Подбає автоматика і про безпеку і справність обладнання: заздалегідь попередить про необхідність огляду й можливу потребу в заміні деталей і нагадає про плановий ремонт. А можливість відстеження роботи об’єкта із будь-якої точки світу, де є Інтернет, чи власний чат-бот , що за бажанням власника надсилає сповіщення в разі аварійної події або ж узагалі детальні меседжі про кожний рух на об’єкті, виводить контроль за роботою об’єкта повністю на новий рівень. Та й вкладені в автоматизацію кошти себе швидко виправдають: окупність автоматизованого елеватора на півтора роки швидша, ніж неавтоматизованого. 

«Інвестиції в будівництво елеваторів так само залишаються вигідними, – підсумовує Олександр Небеський. – Адже майже половина від наявного сьогодні в Україні загального обсягу зберігання — це підлогові склади або старі радянські бетонні елеватори, в яких не можна зберігати зерно по 9–12 місяців без втрати його якості, як це дозволяють сучасні автоматизовані силоси. Так само і недосконала інфраструктура, зокрема залізнична, спонукає агрокомпанії будувати зерносховища, щоб мати можливість зберігати зерно перед тим, як його можна буде вивезти в порти й експортувати.

За нашими прогнозами, основна маса покупок на ринку найближчим часом припадатиме на агрокомпанії середнього й малого розміру (від 3 тис. до 50 тис. га власних земель) – саме вони стануть основними драйверами подальшого зростання ринку. І наша головна порада тим, хто вже будується чи лише планує це робити: дотримуйтеся послідовності будівництва, не пропускайте жодного етапу чи функції, користайтеся експертною допомогою виробника і навчайте персонал, починаючи ще з етапу будівництва, – і тоді ваш елеватор буде ефективним, сучасним і приноситиме той самий бажаний прибуток, а інвестиції окупляться якнайшвидше».

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Скільки коштуватиме з 1 липня українська земля

Згідно з остаточною версією закону, в перші 2,5 роки після відкриття ринку землі, тобто з 1 липня 2021 року, можна буде купувати не більше 100 га в одні руки, а потім — до 10 тис. га., і тільки фізичним особам - громадянам України (юрособам - з 2024 року). 

Купувати українську землю іноземцям можуть дозволити тільки на всеукраїнському референдумі, а відчизняні банки зможуть отримувати землю лише в порядку звернення стягнення на ділянки як на предмет застави. Причому вони повинні бути відчужені на торгах протягом двох років з дня набуття права власності. Також закон забороняє продаж землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

Втім, аналіз показує, що більшість із зазначених обмежень можна обійти. 

Хто і скільки заробить на українській землі 

Нинішня модель земельних відносин, як це не парадоксально звучить, є основою конкурентоспроможності нашого аграрного сектора (фактор доступної оренди і можливості не відволікати інвестиційні ресурси на викуп землі, направляючи їх на нові технології і техніку). Оренда землі сформувала в Україні унікальну тріаду землекористувачів: особисті господарства, фермери і великі агрохолдинги.

Останні, до речі, зацікавлені у відкритті ринку землі, оскільки сьогодні вони конкурують з фермерами та одноосібниками за право користування нею за допомогою розміру орендної ставки, яка в свою чергу залежить від рівня доданої вартості кінцевого продукту, що генерується на даній ділянці. І тут все залежить від продуктового різноманіття: фермер, що вирощує різні види культур, заробляє з одного гектара більше і може запропонувати власнику землі вищу ставку оренди, ніж агрохолдинг, що спеціалізується на вирощуванні технічних монокультур і заробляє на валі і ефекті від масштабу. Так, у фермера середньої руки рівень доданої вартості кінцевої продукції з гектара може досягати $600-800 і, відповідно, він може заплатити за оренду $150-200 за га. У агрохолдингу товарний випуск з гектара становить в середньому $250, а значить ставка оренди, прийнятна для нього, — $50-100.

У разі відкриття ринку землі, в тому числі офіційно для компаній в 2024 році, конкуренція між землекористувачами відбуватиметься не за ставками оренди, а за ціною викупу землі у первинних власників, і тут ключовий фактор — обсяг і ставка залучених для викупу кредитних ресурсів. Очевидно, що в цій гонці виграють саме великі агрохолдинги, які зможуть залучати зовнішні позики під 5-6% під заставу землі. Природно, зроблять це не відразу, а протягом перехідного періоду, який встановлено законом в контексті етапності відкриття ринку. Тобто процес концентрації земельних наділів розтягнеться приблизно на пʼять років. З огляду на те, що попит на землю в Україні формуватимуть якраз великі гравці і саме "під концентрацію", перші роки не обіцяють жодних сюрпризів ні в частині цінової динаміки, ні в частині впливу на економіку в цілому. Дрібні і середні фермерські господарства, з урахуванням рівня їхніх оборотних коштів, не зможуть сформувати активний попит на землю в масштабах цілої країни.

Скільки землі продається

Земель сільськогосподарського призначення в Україні приблизно 27 млн га, з яких 17 млн, або 62%, передано в оренду. Продати свій наділ, згідно з опитуваннями, бажають приблизно 10% власників, тобто йдеться приблизно про 2 млн га. Навіть якщо бажаючих позбутися наділів буде більше, в умовах вже укладених договорів оренди захищені права орендаря на переважний викуп землі в разі активації ринку.

Є ще, правда, землі в державній власності. Зовсім недавно Геокадастр надав президенту інформацію, яка в більш чутливому суспільстві викликала б ефект вибуху бомби: з семи мільйонів гектарів державної ріллі пʼять були нібито вкрадені і залишилися лише два, які і були передані в користування обʼєднаних територіальних громад (ОТГ). По суті, йдеться про розкрадання приблизно $5 млрд, якщо взяти середню нормативну оцінку землі на рівні 25-26 тис. грн за гектар. І це могло бути розкраданням століття, якби не одне "але". Земля — це не портрет Джоконди, її не можна "вкрасти". Її можна незаконно переоформити на іншого власника. Тобто при наявності ефективних судів і прокуратури все відіграється назад.

Але, швидше за все, процедура передачі земель у відання ОТГ і була затіяна для того, аби максимально ускладнити згадане вище "перегравання". До речі, цим частково пояснюється і нечувана бійка на нинішніх місцевих виборах, коли бюджети політичних партій зашкалювали, а "собівартість" депутатського крісла в деяких випадках піднімалася до $500 тис. Основна причина — відкриття ринку і передача державної землі місцевим громадам для подальшого продажу або здачі в оренду.

Таким чином, сумарну пропозицію земельних ділянок сільськогосподарського призначення на момент відкриття ринку землі можна оцінити в 3-4 млн га, як з боку приватних власників, так і з боку держави (приблизно порівну).

Гібридна скупка: кому і як землі дістанеться найбільше 

Згадуючи про обмеження на скупку землі в одні руки і до 2024 р. юрособами, на першому етапі, скоріш за все, відбудеться гібридна скупка земельних наділів. Великі компанії отримають можливість укладати договори купівлі-продажу з відкладальною умовою — датою підвищення ліміту покупки, коли до операцій підключаться юридичні особи. А умова про 10 тис. га в одні руки обходиться за допомогою підставних юросіб (на холдинг вистачить 30-40). Крім того, найбільшими інструментами по концентрації землі можуть стати банки, які отримають землю у володіння за допомогою кредитно-заставних схем.

У місцевих ОТГ також буде можливість "гібридизувати" ринок землі. Тим більше що обкатані схеми вже є: в минулі роки активно застосовувалися механізми включення земель сільськогосподарського призначення у межі населеного пункту з подальшою приватизацією на "студентів і пенсіонерів". На фініші землю у підставних власників скуповували реальні власники, а вагома цінова дельта йшла в кишені чиновників, а не до місцевих бюджетів. В цьому році зміна цільового призначення землі буде істотно спрощена, так само як і посилені повноваження місцевих органів влади в частині контролю за обігом земель. Тобто можливості обійти законодавчі обмеження з купівлі землі відкриваються широкі, як посмішка нашого нинішнього президента.

Ще до 2 млн га складе так званий фіктивний ринок, метою якого буде процедура узаконення сірих схем продажу землі, яка активно застосовується в останні роки. Йдеться про особливе успадковане і передане право користування земельною ділянкою (емфітевзис), оренду з пріоритетним правом викупу і землі, що виділяються під особисте сільське господарство. Незважаючи на чутки про те, що мораторієм скористалися схематозники, які за допомогою тіньових угод скупили всі землі, обсяг сірих механізмів отримання сільгоспземель, за оцінними даними, не перевищив кількох мільйонів гектарів, тобто охопив близько 10% загальної площі активних наділів. Цей сегмент буде активований після 2024 р.

Отже, сумарно ринок землі в 2021-2022 рр. складе до 4 млн га, і це на чверть буде ринок з купівлі земель фермерами та одноосібниками, але в основному — гібридні операції великих компаній, банків і ОТГ.

Загальний обсяг інвестицій на ринку землі в 2021-2022 рр. складе близько $2-3 млрд, які будуть вкладені, в основному, великими агрохолдингами, фермерами і спекулянтами, наближеними до чиновників ОТГ. Покупки будуть здійснюватися як за рахунок залучення кредитних ресурсів під заставу землі, в українських банках, так і за кордоном — у західних пенсійних, венчурних та інвестиційних фондів, так і за рахунок внутрішніх ресурсів.

Буде сформовано кілька шарів власників землі: фермери, банки (опосередковано через кредитно-заставні механізми), тисячі підставних осіб, які беруть участь у купівлі державних наділів, переданих у відання ОТГ. Тобто буде створюватися прошарок для первинного перерозподілу земельного капіталу, який скупить за безцінь, блокуючи прихід на ринок легальних інвесторів, які апріорі не можуть брати участь в сірих схемах вкладень. Завдання даного етапу скупити все найсмачніше, щоб продати на піку зростання цін після допуску до ринку юридичних осіб та збільшення ліміту продажу до 10 тис. га, тобто після 2024 р.

Найбільш легальними гравцями в цій моделі будуть лише фермери і агрохолдинги: перші куплять за законом, другі спробують мінімізувати цінові ризики за рахунок форвардних контрактів на покупку землі (з відкладальною умовою).

Якою буде ціна на землю

Інвестиції в землю і ціноутворення на неї в майбутньому стануть чітко корелювати з оцінкою рентного земельного доходу, так як земля — це яскраво виражений рентний актив. Виникнення даної кореляції добре видно на прикладі ринку житлової нерухомості в Україні, де криві price/rent (ціна нерухомості/ставка оренди) вже чітко взаємодіють і навіть стають предметом аналізу з боку НБУ. І якщо оренда формується платоспроможністю орендаря і його економічною активністю, то вартість активу у вигляді нерухомості частково визначається покупцем, виходячи з його очікувань прибутковості. В оптимальній моделі крива динаміки оренди і ціни нерухомості повинні майже збігатися.

На рентну модель ціноутворення активу у вигляді землі впливають два базових чинника: альтернативна дохідність (як правило, це або банківський депозит, або ставка за державними цінними паперами) і мультиплікатор рентного доходу (оренди) на певну кількість років. У розвинених країнах період розрахунку мультиплікатора становить до 20 років.

У попередні роки ми вже намагалися моделювати ціновий діапазон. Зараз базові чинники змінилися: ставку прибутковості слід брати на рівні 10%, а мультиплікатор — на термін до 15 років (з урахуванням ризиків).

Середня ставка оренди землі в Україні коливається в діапазоні 1700-2000 грн за га, тобто стартує від $60. У прогнозах Кабміну на 2024 р. фігурує показник в 4000 грн, що з урахуванням девальвації може скласти в два рази більше.

За методом альтернативної ренти отримуємо орієнтовну вартість землі в діапазоні $600 (на старті ринку) — $1300 (в 2024 р.). За методом капіталізації ренти і цінового мультиплікатора: $900 на старті і $1900 в 2024-му на етапі зрілого ринку. У будь-якому випадку не йдеться про суми, які називають деякі експерти, вимірюючи ціну на наш чорнозем десятками тисяч доларів

До моменту повного відкриття ринку землі ціна на ріллю буде дисконтуватися за рахунок ризиків сірих схем і визначатися, виходячи з методу капіталізації орендної плати, який максимально підходить фермерам і агрохолдингам (в частині укладення договорів з відкладальною умовою). Після 2024-го, з приходом великих інвесторів (хто захоче купити близько 100 тис. на 10 структур), домінувати буде метод альтернативної ренти.

Міцні села збережуть свою структуру землекористування, а депресивні зникнуть
Зараз землю можна реалізувати, в середньому, за 15-річну вартість оренди. Тобто це продаж як би для себе, в той час як оренда — це збереження активу для дітей та онуків. Швидше за все, українці так і будуть робити: хто не повʼязує себе з цією країною або не планує залишити після себе потомство — продасть. Хто мислить категоріями наступності поколінь — залишить в оренді. Тільки позиція традиціоналістів буде істотно ослаблена специфікою земельних паїв як товару: це все ж не окрема квартира. Пай в центрі поля нікому не потрібен.

І якщо власник останньої квартири в будинку, де банк скуповує житло під офіси, продасть свою нерухомість за мільйон, то власник землі, яка оточена проданими паями, продасть її за копійки. Тобто міцні села збережуть свою структуру землекористування, а вимираючі будуть остаточно розпродані і приречені на повне зникнення.

Більші інвестиції в чорнозем у нас зʼявляться лише на зрілому етапі ринку, тобто після 2025 року. Ефективність їх буде визначатися цілісністю масиву землі: від ста гектарів, цільним клином, тобто ціна вхідного квитка на цей ринок складе від $100 тис.

Джерело: depo.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.